Ухвала суду № 141175020, 03.11.2026, Ямпільський районний суд Сумської області

Справа № 590/1022/26

Провадження № 1-кп/590/134/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2026 року с-ще Ямпіль

Ямпільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

з фіксацією розгляду справи підсистемою «ВКЗ», розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в с-щі Ямпіль Сумської області кримінальне провадження №12026200490001301 від 21.08.2026 стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Шатрище Ямпільського району Сумської області, не одруженого, з провесійно-технічною освітою, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , станом на час вчинення кримінальних правопорушень не судимий, відносно якого 15.09.2026 Шосткинським міськрайонним судом Сумської області ухвалено вирок за ч.1 ст.289 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.289, ч.2 ст.289, ч.1 ст.382 КК України,

встановив:

До Ямпільського районного суду Сумської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026200490001301 від 21.08.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.289, ч.2 ст.289, ч.1 ст.382 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні суддею одноособово з викликом учасників судового провадження та просив продовжити застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які на даний час не зменшилися, а саме: переховування від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.289, ч.2 ст.289, ч.1 ст.382 КК України, та йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, тому наявний ризик переховування від суду з метою уникнення покарання. До того ж вказує, що ОСОБА_4 , знаходячись на волі, може незаконно впливати на потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , спонукаючи їх до зміни показань, оскільки ОСОБА_4 відоме їх місце проживання, тобто перебуваючи на свободі, останній без будь-яких вагань з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинені ним злочни зможе впливати на потерпілих, які підтверджують його причетність до вчинення інкримінованих правопорушень, шляхом як фізичного насильства, так і погрози його застосуваня. ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженно й іншим чином, тобто, відмовою у прибутті за викликом до суду, вчинення дій, у тому числі і маніпулятивних, щодо затягування судового розгляду та його розгляду у розумні строки. Крім того, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки беручи до уваги особистість обвинуваченого ОСОБА_4 , який на даний час офіційно ніде не працює, не має постійного джерела доходів, що підтверджується відсутністю трудової зайнятості та відсутністю стійких соціальних зв?язків. При цьому прокурор зазначав, що запобігти вищезазначеним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, неможливо.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні не заперечували проти призначення справи до судового розгляду. Разом з тим сторона захисту вважали недоведеними зазначені у клопотанні ризики, пославшись на те, що з моменту затримання обвинувачений опору не чинив, добровільно надавав покази, здійснювати тиск на потерпілих наміру не має, оскільки потерпілі вже допитані під час досудового розслідування, а самі санкції статтей не є підставою для застосовування виключного запобіжного заходу. Вважали, що в розумінні ст.177 КПК України не вичерпані можливості застосування більш м`якого виду запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту за адресою зареєстрованого місця проживання у с. Шатрище. посилаючись на молодий вік обвинуваченого, повне визнання ним своєї провини та складні сімейні обставини, а саме те, що він виховується бабусею без матері.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи стосовно обвинуваченого, суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду виходячи з наступного.

Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено. Дане кримінальне провадження підсудне Ямпільському районному суду Сумської області, угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається.

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

У даному випадку суд вважає, що обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України та підстав для його повернення прокурору не встановлено.

Щодо продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує наступне.

Ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10.09.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 08.11.2026, визначено ОСОБА_4 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду.

Згідно зі ст.29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочинів, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість злочинів, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Перевіряючи доводи прокурора за клопотанням на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд вважає, що ризики, які були враховані слідчим суддею при застосуванні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зменшилися.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; незаконно впливати на потерпілих у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Суд звертає увагу і на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимостей може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення ймовірного покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів, може вдатися до відповідних дій.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні трьох тяжких та нетяжкого злочинів проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, відповідальність за які, зокрема, передбачена у виді позбавлення волі на строк від від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Хоча у кримінальному провадженні й допитані потерпілі та свідки, однак, зважаючи на тяжкість покарання, встановленого за інкриміновані йому злочини, ОСОБА_4 може незаконно впливати на них з метою спонукання їх до зміни показань шляхом вмовлянь, погроз або іншого, примусу, з метою уникнути притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінальних правопорушень. Підставами вважати, що ОСОБА_4 може вчиняти інші умисні злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, так як раніше вчиняв аналогічні злочини, є те, що відносно нього 15.09.2026 Шосткинським міськрайонним судом Сумської області ухвалено вирок, яким ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

При оцінці продовження існування вказаного ризику суд враховує встановлений нормами КПК України порядок безпосереднього сприйняття судом показів від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, із забезпеченням права обвинуваченого на перехресний допит.

За приписами ст.23 КПК України суд під час судового провадження може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав, отримав усно від свідків.

Тобто, ризик незаконного впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показів від свідків та дослідження їх судом.

Таким чином, на теперішній час лишається вірогідність того, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою перешкодити наданню органу досудового розслідування достовірних показань щодо його участі та ролі у вчиненні злочину з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, ОСОБА_4 є особою молодого віку, раніше не судимий, не працює, проживає разом з бабусею, не одружений, утриманців не має, отже не має сталих соціальних зв`язків, не має постійного місця роботи чи навчання, отже не має офіційних джерел до існування, тобто в сукупності його поведінка дає підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, продовжити злочинну діяльність проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту та переховуватися від суду.

Також судом враховується і характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства та те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, а тому в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою є виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Відповідно доводи захисту про недоведеність існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання щодо запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Таким чином наявний ризик переховування від суду, щоб уникнути покарання.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Щодо обрання ОСОБА_4 більш м?яких запобіжних заходів, не пов?язаних з триманням під вартою, про що клопоче сторона захисту, суд, зважаючи на вищевикладене, не знаходить таких підстав, за яких до обвинуваченого може бути застосований інший вид запобіжного заходу, оскільки навіть нетривале його порушення суттєво підвищить ймовірність реалізації встановлених в судовому засіданні ризиків.

Так, запобіжний захід у виді особистого зобов?язання не може бути обраний стосовно ОСОБА_4 , так як його особистість не заслуговує на довіру і підстав вважати, що останній буде виконувати покладені на нього обов?язки в ході досудового розслідування, не встановлено. При цьому, тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , дає підстави вважати, що останній зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Запобіжний захід у виді особистої поруки не може бути застосований до ОСОБА_4 , так як відсутні особи, які можуть виступити в ролі поручителів, які забезпечать виконання обваинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов?язків та забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту не може бути застосований до ОСОБА_4 , так як обвинувачений мешкає на території, яка на даний час піддаєтеся частим обстрілам зі сторони рф, що дає йому можливість безперешкодно покинути місце свого мешкання. Крім того не будучи ізольований від суспільства, ОСОБА_4 самостійно чи через знайомих, або самостійно зможе незаконно вплинути на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, для зміни їх показань на свою користь, зможе переховуватися від суду з метою уникнути відповідальності за злочини в скоєнні яких він підозрюється. Крім того, застосування такого запобіжного заходу передбачає покладення відповідних обов?язків на органи внутрішніх справ щодо контролю за поведінкою обвинуваченого за місцем проживання, що є ускладененим у зв?язку із наявним воєнним станом та збройною агресією у країні.

Медичних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого в умовах тримання під вартою, суду не надано.

Наведені захистом позитивні характеристики обвинуваченого не спростовують висновки суду щодо наявності ризиків його неправомірної процесуальної поведінки та будуть оцінені судом у сукупності з іншими доказами у справі при ухваленні вироку за наслідками судового розгляду

Таким чином, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останньому, а тому більш м`який запобіжний захід, не може бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

За наведених обставин, суд вважає, що підстави запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали, на даний час судовий розгляд справи ще не розпочато, тому з метою запобігти спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконного впливу на свідків, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, суд вбачає за доцільне продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.

Одночасно із застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя вважає, що обвинуваченому необхідно визначити заставу у розмірі згідно зі ст. 182 КПК України.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого та ступінь можливості реалізації встановлених ризиків, а також зважаючи на його майновий стан, суд вважає за необхідне визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави, на думку суду, є справедливою альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, відповідає доведеним у справі ризикам та буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 ..

Керуючись ст. 7-20, 22-29, 31, 35, 176-178, 183, 193, 194, 196, 314-317 КПК України, суд

ухвалив:

Призначити кримінальне провадження №12026200490001301 від 21.08.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.289, ч.2 ст.289, ч.1 ст.382 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні Ямпільського районного суду Сумської області на 17.11.2026 року о 14:00 год, яке провести в залі суду №3 за адресою: бул. Ювілейний, 8-2, с-ще Ямпіль, Шосткинського району, Сумської області.

У судове засідання викликати учасників кримінального провадження, явка прокурора та обвинуваченого є обов`язковою.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 03 листопада 2026 року.

Строк дії ухвали визначити до 01 січня 2027 року.

Одночасно визначити заставу для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, у межах 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 266240,00 (двісті шістдесят шість двісті сорок грн 00 коп.) у національній грошовій одиниці України, яка може бути внесена як самим обвинуваченим ОСОБА_4 , так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок Ямпільського районного суду Сумської області: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030200, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок: UA188999980313191205000026001, код платежу: 22030200.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) прибувати до суд за викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме з с. Шатрище Шосткинського району Сумської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Ямпільського районного суду Сумської області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена в частині запобіжного заходу до Сумського апеляційного суду через Ямпільський районний суд Сумської області протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали проголошено о 17 годині 00 хвилин 03.11.2026 в приміщенні Ямпільського районного суду Сумської області.

Суддя: ОСОБА_1