Рішення № 141170859, 03.11.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/8996/26

Провадження № 2/635/8091/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Скляренко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 59828,67 гривень, витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9200 гривень та сплачений судовий збір у розмірі 3328 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 24.12.2021 року ОСОБА_1 та Акціонерне Товариство «УКРСИББАНК» уклали договір про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи № 98508236000, за умовами якого банк відкриває Клієнту та обслуговує на умовах відповідного Тарифного плану, поточний рахунок, який обслуговується згідно цього Договору-анкети та Правил споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК».

Крім того, між АТ «УКРСИББАНК» та відповідачем було укладено угоду (анкета-заявка) про надання споживчого кредиту в межах одного рахунку. За умовами зазначеного договору АТ «УкрСиббанк» ліміт кредитування встановлено у розмірі 26 741.99 грн., а відповідачем взято на себе зобов`язання повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених дим Договором-анкетою та Правил. За умовами договору, підписуючи цей Договір, Позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків (далі -Правила), які розміщені для ознайомлення на сайті www.ukrsibbank.com/ua/personal/credits та на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку та оприлюднені у газеті «Урядовий кур`єр» №105, 09.06.2017 р. (із усіма змінами і доповненнями): - умовами надання споживчого кредиту Позичальнику, його обслуговування і погашення; рахунків; - умовами відкриття та розрахунково-касового обслуговування поточних карткових рахунків. Таким чином, відповідачем набуто статусу, прав та обов`язків позичальника у кредитних правовідносинах з АТ «УКРСИББАНК». На виконання своїх зобов`язань за Кредитним договором, Банком було видано кредит Відповідачу, що підтверджується випискою по рахунку. В свою чергу позичальник не виконав умови договору щодо повернення кредитних коптів, внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 10.06.2025 загальний розмір заборгованості становить 59828.67 грн., яка складалась з: тіла кредиту в розмірі 26 741.99 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 32 569.79 гри., заборгованості но комісії в розмірі 516.89 грн.

10.06.2025 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 292, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 98508236000 від 24.12.2021 року.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх кредитних зобов`язань, позивач вимушений звернутись до суду.

Ухвалою суду від 01.09.2026 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, до суду надана заява про розгляд справи за його відсутності. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлена завчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки за адресою її реєстрації, яка повернулись до суду оператором поштового зв`язку без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до положень п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України є належним повідомленням про день та час розгляду справи. Заяв та клопотань з приводу розгляду справи відповідач до суду не подала, правом на подачу відзиву до суду не скористалась.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

24.12.2021 року ОСОБА_1 та Акціонерне Товариство «УКРСИББАНК» уклали договір про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи № 98508236000, за умовами якого банк відкриває Клієнту та обслуговує на умовах відповідного Тарифного плану, поточний рахунок, який обслуговується згідно цього Договору-анкети та Правил споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК».

Крім того, між АТ «УКРСИББАНК» та відповідачем було укладено угоду (анкета-заявка) про надання споживчого кредиту в межах одного рахунку.

За умовами зазначеного договору АТ «УкрСиббанк» ліміт кредитування встановлено у розмірі 26 741.99 грн., а відповідачем взято на себе зобов`язання повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених дим Договором-анкетою та Правил.

За умовами договору, підписуючи цей Договір, Позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків (далі -Правила), які розміщені для ознайомлення на сайті www.ukrsibbank.com/ua/personal/credits та на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку та оприлюднені у газеті «Урядовий кур`єр» №105, 09.06.2017 р. (із усіма змінами і доповненнями): - умовами надання споживчого кредиту Позичальнику, його обслуговування і погашення; рахунків; - умовами відкриття та розрахунково-касового обслуговування поточних карткових рахунків. Таким чином, відповідачем набуто статусу, прав та обов`язків позичальника у кредитних правовідносинах з АТ «УКРСИББАНК».

На виконання своїх зобов`язань за Кредитним договором, Банком було видано кредит Відповідачу, що підтверджується випискою по рахунку.

В свою чергу позичальник не виконав умови договору щодо повернення кредитних коптів, внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 10.06.2025 р. загальний розмір заборгованості становить 59828.67 грн., яка складалась з: тіла кредиту в розмірі 26 741.99 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 32 569.79 гри., заборгованості но комісії в розмірі 516.89 грн.

10.06.2025 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 292, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача.

Наведене підтверджується договором факторингу № 292 від 10.06.2025 року, копією акту приймання-передачі реєстру боржників, платіжним дорученням на підтвердження оплати ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІАНС» на рахунок АТ «УКРСИББАНК» за умовами договору факторингу, а також копією Додатку 1 до договору факторингу (реєстру боржників), права вимоги до яких перейшло до ТОВ «ФК «БЛІГ ФІНАНС»

Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 98508236000 від 24.12.2021 року.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання. Згідно зі ст. ст.526,530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ч. 1ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. У порушення зазначених норм законодавства та умов Договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 2 ст.1054 та ч. 2 ст.1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Станом на 10.06.2025 р. у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 59828.67 грн., яка складалась з: тіла кредиту в розмірі 26 741.99 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 32 569.79 грн., заборгованості но комісії в розмірі 516.89 грн.

За правилами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, які б свідчили про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

З огляду на вищевказане, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 98508236000 від 24.12.2021 р. у розмірі 59311,78 грн., яка складалась з: тіла кредиту в розмірі 26 741.99 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 32 569.79 грн.

Щодо стягнення з відповідача комісії в розмірі 516.89 грн. суд зазначає, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту та за які стягується комісія.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Згідно з ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст.3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом ч.3 ст.509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07.06.2023 у справі №686/14530/15 (провадження №61-13299св22).

Враховуючи те, що відповідачеві встановлено щомісячну плату за послуги Банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку про те, що положення договору про нарахування комісії є нікчемними.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України за результатами судового розгляду між сторонами підлягають розподілу судові витрати.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (до яких належать витрати на професійну правничу допомогу).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі №922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Також позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 3328 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов`язані за сплатою судового збору в розмірі 3299,25 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2974,08 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» суму заборгованості за договором № 98508236000 від 24.12.2021 року у розмірі 59311 (п`ятдесят дев`ять тисяч триста одинадцять) грн. 78 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судовий збір в розмірі 3299,25 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2974,08 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», ІКЮО: 40340222, місце знаходження 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, б.2.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М. Якішина