Рішення № 141167417, 02.11.2026, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1956/2026

127/16045/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

з участю секретаря судових засідань Мухи Р.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У травні 2026 року Кобзар П.Г., яка діє в інтересах ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з цим позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

26.11.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1476-5116. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати позичальнику кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 11 900,00 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період 30 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; промо-ставка - 0,65% в день; Пільгова % ставка 1,00 % в день; знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка: 1,00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/ або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою. 0.75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Також Додатковою угодою №1 від 09.01.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1476-5116 від 26.11.2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 6 400,00 грн. Також Додатковою угодою №2 від 04.02.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1476-5116 від 26.11.2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4 600,00 грн.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед Позивачем, Відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1476-5116 від 26.11.2024 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що є додатком до Позовної заяви.

Окрім цього, позивач звернув увагу суду на те, що відповідач в загальній кількості 6 разів оформлював кредитні відносини з Позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що додатково доводить обізнаність Відповідача з процедурою оформлення та виконання Кредитного договору.

В подальшому, Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором.

Станом на 27.03.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 96 758,28 гривень, а саме: - заборгованість за кредитом 19 929,38 гривень; - заборгованість за нарахованими процентами 64 688,90 гривень - заборгованість за процентами річних на підставі ст 625 ЦК 11 450,00 гривень; - заборгованість по комісії 690,00 гривень, порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображений в розрахунку сум заборгованості за Кредитним договором.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості за Кредитним договором.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА.

24.07.2026 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині, що перевищує 85 905,43 грн - максимальна договірна вартість кредиту за Кредитним договором та у межах суми, що підлягає стягненню зменшити сукупний розмір процентів річних та комісії до суми, що не перевищує 9 964,69 грн, відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування»; судові витрати покласти на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог; у разі часткового задоволення позовних вимог просив розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців рівними частинами, відповідно до ст. 435 ЦПК України.

Відзив обґрунтований тим, що відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими лише в частині, що не перевищує максимально договірної вартості кредиту (85 905,43 грн) та в межах встановлених законом і договором лімітів на стягнення неустойки, процентів річних і інших платежів за порушення зобов`язання (не більше 9 964,69 грн сукупно за такими платежами), в решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

ІСТОРІЯ СПРАВИ.

11.05.2026 представник позивача звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з цим позовом.

21.05.2026 ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області справа передана за підсудністю до Жмеринського міськоайонного суду Вінницької області.

18.06.2026 справа надійшла в провадження судді Заярного А.М.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ, ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ.

09.07.2026 ухвалою судді відкрито провадження в даній справі. Визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами 02.11.2026. За клопотанням позивача витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, яка надійшла до суду 31.08.2026.

24.07.2026 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.104-107).

У визначений судом строк сторони клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявляли, заперечень проти розгляду справи в спрощеному порядку до суду не надходило.

З огляду на вищезазначене суд, на підставі частини п`ятої статті 279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕННІ СУДОМ.

26.11.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1476-5116. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати позичальнику кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 11 900,00 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період 30 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; промо-ставка - 0,65% в день; Пільгова % ставка 1,00 % в день; знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка: 1,00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/ або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою. 0.75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Пунктом 2.2. зазначеного договору про відкриття кредитної лінії передбачено, що кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.

Разом з договором про відкриття кредитної лінії відповідачем було підписано правила відкриття кредитної лінії, Паспорт споживчого кредиту та додаток до паспорта споживчого кредиту у вигляді Інформації, яка надається споживачу для порівняння, він був ознайомлений з Таблицями обчислення загальної вартості кредиту, що є Додатком до Договору (а.с.39- 72).

Також Додатковою угодою №1 від 09.01.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1476-5116 від 26.11.2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 6 400,00 грн. Також Додатковою угодою №2 від 04.02.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1476-5116 від 26.11.2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4 600,00 грн (а.с.76 зворот -73).

Як вбачається з довідки (а.с.84), наданої позивачем, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснив видачу кредитних коштів за договором про відкриття кредитної лінії №1476-5116 від 26.11.2024 шляхом перерахування кредитних коштів за допомогою платіжної системи EasyPay на картковий рахунок ОСОБА_1 , трьома транзакціями на загальну суму 22900 грн (а.с.84), що також стверджується копіями квитанцій (а.с.73-75 зворот) та інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» у відповідь на ухвалу суду (а.с.115-117).

Станом на 27.03.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 96 758,28 гривень, а саме: - заборгованість за кредитом 19 929,38 гривень; - заборгованість за нарахованими процентами 64 688,90 гривень - заборгованість за процентами річних на підставі ст 625 ЦК 11 450,00 гривень; - заборгованість по комісії 690,00 гривень, порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображений в розрахунку сум заборгованості за Кредитним договором (а.с.85-91).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.

МОТИВИ СУДУ. НОРМИ ПРАВА ЗАСТОСОВАНІ СУДОМ.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч.1 ст. 626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1 та 2 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із п. 5 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Наслідки порушення договору позичальником передбачені у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договором залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Отже, за загальним правилом розмір процентів за користування кредитом є умовою договору, яка визначається сторонами при його укладенні. Водночас свобода договору не є абсолютною та обмежується, зокрема, імперативними приписами законодавства, а у правовідносинах споживчого кредитування також спеціальними гарантіями захисту прав споживача.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, відповідно до якої під час вирішення спорів щодо стягнення кредитної заборгованості суди мають перевіряти не лише факт погодження сторонами відповідних умов кредитного договору та проведений кредитодавцем розрахунок, а й відповідність заявленої до стягнення суми вимогам закону, зокрема засадам справедливості, добросовісності та розумності. Верховний Суд зазначив, що вимога про нарахування та сплату явно завищених процентів не відповідає зазначеним засадам як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

При цьому Верховний Суд у вказаній постанові звернув увагу на положення пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого несправедливою, зокрема, є умова договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Верховний Суд наголосив на необхідності оцінки заявленої до стягнення суми з урахуванням конкретних умов договору, періоду та підстав її нарахування, а також засад справедливості, добросовісності та розумності.

Водночас наведений правовий висновок підлягає застосуванню з урахуванням фактичних обставин справи, у якій його сформульовано. У справі № 679/1103/23 Верховний Суд оцінював, зокрема, вимоги щодо процентів за несвоєчасне виконання зобов`язання, розмір яких становив 23 відсотки за кожен день прострочення, та дійшов висновку про необхідність перевірки судами обґрунтованості відповідних нарахувань і їх відповідності принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Разом із тим у справі, яка наразі розглядається, проценти мають іншу правову природу, оскільки нараховані не за прострочення виконання грошового зобов`язання як міра відповідальності, а як передбачена договором плата за користування наданими відповідачу кредитними коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Отже, сама по собі наявність у договорі умови про сплату процентів за користування кредитом не свідчить про її несправедливість. Для такого висновку необхідно встановити сукупність обставин, які свідчать про порушення балансу договірних прав та обов`язків сторін, невідповідність відповідної умови вимогам закону або її застосування у спосіб, що суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 року у справі № 679/1103/23.

Судом встановлено, що згідно умов договору про відкриття кредитної лінії № 1476-5116 укладеного між позивачем і відповідачем позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 11 900,00 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період 30 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; промо-ставка - 0,65% в день; пільгова % ставка 1,00 % в день; знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка: 1,00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/ або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою. 0.75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими (некоректними, економічно необгрунтованими для мікрофінансового кредиту, як зазначає відповідач у відзиві на позов), оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Відповідачем не оспорюється факт укладення даного договору та ознайомлення із його вимогами, однак він вказує на несправедливість умов договору в частині нарахування відсотків.

Аналіз вищевказаного свідчить про те, що у даному випадку відповідач не просить визнати недійсним ні сам договір між сторонами, ні його окремі частини, а тому погоджені умови договору підлягають застосуванню до даних правовідносин, а підстав для зменшення розміру відсотків до розміру подвійного розміру кредиту не вбачається.

Як визначено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як визначено ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положення ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦПК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Щодо розміру самих відсотків та кореспондування їх зі змістом Закону України «Про споживче кредитування», суд зазначає наступне.

Відповідно до п.17 розділу ІХ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності 24.12.2023, тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Заборгованість за відсотками згідно з розрахунком заборгованості розрахована згідно встановленої п. 10.1 договору у розмірі 0,65 % промо ставка та 1% знижена процентна ставка та згідно умов додаткових угод в розмірі 0,74 % що не суперечить вимогам означеного закону.

Аналіз вищеозначених норм свідчить про те, що підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків судом не встановлено.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави(ч.1 ст.2 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 (провадження № 61-4970св21) Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 910/14452/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Краска проти Швейцарії» від 19 квітня 1993 року визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Отже наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення Відповідачем кредитного договору, зазначеного в позові, та факт існування заборгованості внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх обов`язків по поверненню кредитних коштів. Надані позивачем докази укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів є належними, допустимими, достовірними та Відповідачем спростовані не були всупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України.

Відповідач в порушення вимог Кредитного договору та норм ЦК України, не виконав взяті на себе зобов`язання ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем, а тому приходить до висновку про повне задоволення позову.

Стосовно вимоги відповідача щодо розстрочення судового рішення, суд зазначає наступне.

За вимогами ч.1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Отже, виходячи зі змісту вимог ч.1 ст.435 ЦПК України, таке клопотання суперечить приписам ст. 435 ЦПК України, оскільки вирішення судом питання про відстрочення, чи розстрочення виконання судового рішення, за заявою сторони, можливе лише після його ухвалення та набрання ним законної сили, тому у його задоволенні необхідно відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України документально підтверджені судові витрати позивача, понесені ним при подачі позовної заяви до суду підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а саме: сплачений судовий збір - 2662,40 грн (а.с.11).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, 274 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», заборгованість за Кредитним договором №1476-5116 від 26.11.2024 в загальному розмірі 96 758,28 гривень та судові витрати в розмірі 2662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони у справі: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407);

Відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ