Рішення № 141166919, 02.11.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Дата ухвалення
02.11.2026
Номер справи
545/3366/26
Номер документу
141166919
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 545/3366/26

Провадження № 2/545/2794/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Пінчук З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Колесніков Володимир Олександрович, до Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)», про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку , вихідної допомоги та заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Колесніков В.О., звернулася до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 04.05.2026 року її було звільнено з посади керуючої фермою зоотехнічної групфілії «Полтавська № 29» Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)», у зв`язку з ліквідацією відокремленого підрозділу (філії) на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до витягу з наказу № 25/ОС/к/ф29-26 від 04.05.2026 р., при звільненні ОСОБА_1 мали бути виплачені наступні суми:·заробітна плата за фактично відпрацьований час до дня звільнення включно; грошова компенсація за 14 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 10.10.2025р. по 04.05.2026р.; вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП України).

До теперішнього часу стороною відповідача вказані суми не виплачені, у зв`язку з чим, уточнивши вимоги, просить: стягнути з Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)»: заробітну плату за фактично відпрацьований час у розмірі 432,35 грн, грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 3980,06 грн, вихідну допомогу у розмірі 8647,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.05.2026 по 09.09.2026 року у розмірі 36389,12 грн., судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 20.07.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та їх представник- адвокат Колесніков В.О. не з`явилися, надавши заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача. Позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

Представник відповідача- Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та будь-які клопотання до суду не подавав.

За таких обставин, суд вважає можливим постановити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу № 25/ОС/к/ф29-26 від 04.05.2026 р., ОСОБА_1 було звільнено з посади керуючої фермою зоотехнічної групфілії «Полтавська № 29» Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)», у зв`язку з ліквідацією відокремленого підрозділу (філії) на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. При звільненні позивачці мали бути виплачені наступні суми:·заробітна плата за фактично відпрацьований час до дня звільнення включно; грошова компенсація за 14 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 10.10.2025р. по 04.05.2026р.; вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП України) (а.с. 9).

До теперішнього часу стороною відповідача вказані виплати не перераховані, а тому Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» заборгувало: заробітну плату за фактично відпрацьований час у розмірі 432,35 грн, грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 3980,06 грн, вихідну допомогу у розмірі 8647,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.05.2026 по 09.09.2026 року у розмірі 36389,12 грн.

Сума грошових коштів, яка підлягає до виплати, розраховувалася виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 2026 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX,- 8647,00 грн на місяць (ст. 95 КЗпП України, ст. 3 Закону України «Про оплату праці»), яка є мінімальною державною гарантією оплати праці і застосовується як розрахункова величина за відсутності точних даних про фактичний заробіток позивача (середньоденна заробітна плата виходячи з мінімальної заробітної плати: 8647,00 грн.: 20 робочих днів (норма робочого часу у травні 2026 року) = 432,35 грн; заробітна плата за фактично відпрацьований час до дня звільнення включно (1 робочий день- 04.05.2026): 432,35 грн; середньоденна заробітна плата для розрахунку компенсації за невикористану відпустку (виходячи з мінімальної заробітної плати за Порядком № 100): 8647,00 грн. х 12 міс. : 365 дн. = 284,29 грн; грошова компенсація за 14 календарних днів невикористаної щорічної відпустки: 284,29 грн. х 14 = 3980,06 грн; вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку (ст. 44 КЗпП України): 8647,00 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку (ст. 117 КЗпП України) за період з 05.05.2026 по 09.09.2026, але не більш як за шість місяців- 36389,12 грн.).

Протилежного суду з боку сторони відповідача не надано, ухвала суду від 20.07.2026 року про витребування доказів не виконана.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Як убачається із вищевикладеного, при звільненні працівника вирішується питання не лише про виплату заробітної плати, а про виплату всіх сум, на які працівник має право, що належать йому від роботодавця. Не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України визначено обов`язок роботодавця провести виплати працівнику всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, в день звільнення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; у разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи (ст. 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України та ст. ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці»; роз`яснено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Тобто, порушення законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з відповідним позовом незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Слід також зазначити, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

З урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата. Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 року у справі № 489/6074/23 сформулювала правовий висновок про те, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку під час звільнення шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 306/2708/23 (провадження № 14-84цс25) зазначено, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку стороною позивача проводився із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок №100). Відповідно до п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період. Якщо працівник у розрахунковому періоді не отримував заробітну плату (грошове забезпечення), або якщо взагалі відсутній розрахунковий період, то розрахунок середньоденної зарплати варто проводити з урахуванням посадового окладу, або мінімальної заробітної плати. При цьому враховується двомісячний період розрахунку. За такого підходу посадовий оклад (заробітна плата) множаться на два і отримана сума ділиться на кількість робочих днів за ці два місяці згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Отже, ОСОБА_1 до виплати підлягає Отже, ОСОБА_2 до виплати підлягає заробітна плата за фактично відпрацьований час у розмірі 432,35 грн; грошова компенсація за невикористану відпустку у розмірі 3980,06 грн; вихідна допомога у розмірі 8647,00 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.05.2026р. по 09.09.2026 року 36389,12 грн.

При цьому обставин, визначених ч. 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які є підставою для звільнення роботодавця від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, по справі не встановлено і суду не доведено.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір- обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: договір про надання правничої допомоги № 15/05 від 15.05.2026р. (а.с. 17-19), звіт про надання правничої допомоги (а.с. 19), квитанція про оплату виконаних робіт (а.с. 19 звор. бік), з яких вбачається, що розмір таких витрат складає 5000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд, оцінюючи співмірність витрат зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, вважає стягнути зі сторони відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. 11, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Колесніков Володимир Олександрович, до Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)», про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку , вихідної допомоги та заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні-задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)», код ЄДРПОУ: 08680075, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , заробітну плату за фактично відпрацьований час у розмірі 432 (чотириста тридцять дві) грн. 35 коп., грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 3980 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят) грн. 06 коп., вихідну допомогу у розмірі 8647 (вісім тисяч шістсот сорок сім) грн. 00 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.05.2026 по 09.09.2026 року у розмірі 36389 (тридцять шість тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн. 12 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)», код ЄДРПОУ: 08680075, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) 00 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)», код ЄДРПОУ: 08680075, на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т. О. Зуб

Часті запитання

Який тип судового документу № 141166919 ?

Документ № 141166919 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141166919 ?

Дата ухвалення - 02.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141166919 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141166919 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141166919, Полтавський районний суд Полтавської області

Судове рішення № 141166919, Полтавський районний суд Полтавської області було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141166919 відноситься до справи № 545/3366/26

Це рішення відноситься до справи № 545/3366/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141166915
Наступний документ : 141166921