Ухвала суду № 141166175, 30.10.2026, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа №536/3164/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Колотієвського О.О.,

за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці заяву про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа № 536/3164/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18.09.2026 року у справі № 536/3164/26 було прийнято позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2026 року заяву позивача про забезпечення позову було задоволено та зобов`язано відповідача відновити електропостачання нежитлових приміщень, що належать позивачу за адресою: АДРЕСА_1 .

22.10.2026 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову. В обґрунтування клопотання заявник посилається на те, що припинення електропостачання 25.03.2026 року було здійснено правомірно в межах договірних відносин з попередньою споживачкою на підставі рішення суду про стягнення вартості необлікованої електроенергії; станом на 20.10.2026 року договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з Позивачем не укладено, а отже, договірні відносини між сторонами відсутні; здійснення розподілу електричної енергії без чинного договору зі споживачем суперечить вимогам ПРРЕЕ; п. 7.11 ПРРЕЕ не може застосовуватися без урахування припинення договору з попередньою споживачкою та відсутності нового договору; заява про забезпечення позову за змістом збігається з окремою позовною вимогою; існують негативні фінансові наслідки для ОСР.

26.10.2026 року до суду надійшли заперечення позивача на клопотання про скасування заходів забезпечення позову, в яких він зазначає, що клопотання є невмотивованим, а застосовані заходи забезпечення позову відповідають вимогам чинного законодавства, обставинам справи, та є співмірними з предметом спору. Позивач наголошує, що відповідач є монополістом на ринку надання послуг з енергопостачання, і позивач залежний від факту надання послуг саме відповідачем, які він не може отримати з інших джерел. Відповідач, маючи перевагу над позивачем, здійснив протиправні дії щодо незаконного відключення об`єктів позивача від електропостачання. Відповідач не спростував доводів щодо застосування заходів забезпечення позову.

Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали заявлене клопотання.

Позивач ОСОБА_1 та його представник Циганкова І.І. надіслали заяву про розгляд справи без їх участі.

Розглянувши клопотання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи. Разом з тим, розгляд такого клопотання не є переглядом або переоцінкою судом доказів та доводів, що досліджувалися при вирішенні питання про забезпечення позову. Обґрунтованість клопотання про скасування заходів забезпечення, заявленого в процесі розгляду справи, досліджується судом лише з огляду на наявність нових обставин або зміну підстав, які були покладені в основу раніше прийнятого рішення про забезпечення позову. Заходи забезпечення можуть бути скасовані до ухвалення рішення по суті лише тоді, коли після їх вжиття виникли нові обставини або змінилися підстави, що зумовили їх застосування, або коли потреба в забезпеченні з тих чи інших причин відпала.

Суд зауважує, що клопотання АТ «Полтаваобленерго» не містить жодної нової обставини, яка виникла після постановлення ухвали від 12.10.2026 року. Усі доводи заявника щодо припинення договору з попередньою споживачкою, відсутності нового договору з позивачем, фактичного від`єднання електроустановок та фінансових наслідків для ОСР - існували вже на момент вирішення питання про забезпечення позову і були відомі суду. Вони не є ані новими обставинами, ані зміною підстав. Фактично заявник не погоджується з висновками, викладеними в ухвалі від 12.10.2026 року, що не є підставою для скасування забезпечувальних заходів у порядку ст. 158 ЦПК України. Така незгода може бути реалізована виключно шляхом апеляційного оскарження ухвали про забезпечення позову, а не через подання клопотання про її скасування.

Доводи заявника значною мірою ґрунтуються на змішуванні двох окремих видів діяльності на ринку електричної енергії - розподілу та постачання. Суд вважає за необхідне чітко розмежувати ці поняття, оскільки саме на цьому ґрунтується помилковість позиції Відповідача.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку провадять свою діяльність на договірних засадах. При цьому оператор системи розподілу (ОСР) - це юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу, а також забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії. Натомість електропостачальник - це суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу.

З 01.01.2019 року в Україні запроваджено функціональне та юридичне розділення обленерго на два окремі суб`єкти господарювання - операторів систем розподілу (які здійснюють лише розподіл електричної енергії) та постачальників електричної енергії. АТ «Полтаваобленерго» є саме оператором системи розподілу і з 01.01.2019 не здійснює постачання електричної енергії споживачам. Ця обставина підтверджується і самим заявником у клопотанні.

Однак саме ОСР як оператор системи розподілу наділений виключними повноваженнями щодо фізичного припинення та відновлення розподілу електричної енергії до об`єкта споживача. Відповідно до п. 7.10 ПРРЕЕ, припинення електроживлення електроустановок споживача здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом систем розподілу. Згідно з п. 11.5.12 КСР, електропостачальник лише має право звернутися до ОСР з вимогою про припинення електроживлення споживача, з яким він уклав договір, а безпосереднє технічне відключення виконує саме ОСР. Більше того, відповідно до підпункту 8 пункту 5.1.2 глави 5.1 розділу V ПРРЕЕ, оператор системи зобов`язаний припиняти у випадках та в порядку, визначених Кодексом систем розподілу або Кодексом системи передачі та цими Правилами, електроживлення споживача за зверненням електропостачальника.

Отже, твердження заявника про те, що відсутність постачальника перешкоджає виконанню ухвали, є юридично неспроможним. Відключення 25.03.2026 року здійснив саме ОСР (АТ «Полтаваобленерго»), і саме на нього покладається обов`язок відновити розподіл електричної енергії до об`єкта позивача. Питання укладення договору з постачальником електричної енергії є похідним і не може бути перешкодою для виконання судового рішення про забезпечення позову.

За загальним правилом, враховуючи, що забезпечення позову застосовується, як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Розгляд клопотання про скасування вжитих заходів забезпечення позову не є переглядом або переоцінкою судом доказів та доводів, що досліджувалися при розгляді заяви про забезпечення позову, що може здійснюватися лише в порядку апеляційного або касаційного оскарження ухвали про забезпечення позову. Обґрунтованість клопотання про скасування заходів забезпечення позову, що заявлене в процесі розгляду справи, досліджується судом лише з огляду на наявність нових обставин або з огляду на зміну підстав, які були покладені в основу прийнятого раніше рішення про забезпечення позову. Тобто, до набрання рішенням суду законної сили, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані тим самим судом, який їх вжив, лише в тому випадку, якщо після їх вжиття виникли нові обставини або після їх вжиття змінилися підстави, які були покладені в основу забезпечення позову.

У постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 21.10.2022 року у справі № 910/4777/21 викладено висновок, за яким забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Аналогічний висновок сформульовано у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 21.11.2022 року у справі № 916/621/22.

Суд виходить з того, що процесуальна мета та предмет судового контролю при розгляді заяви про скасування забезпечення позову є відмінними від предмета перевірки при первинному застосуванні заходів забезпечення. Якщо первинно суд перевіряє наявність умов, передбачених ст.149 ЦПК України, то при вирішенні питання про скасування забезпечення суд з`ясовує, чи відпали підстави, які зумовили застосування забезпечення, чи настали нові істотні обставини, що змінюють оцінку ризиків, або чи забезпечення внаслідок розвитку процесу стало непропорційним (надмірним) порівняно з його процесуальною метою.

Отже, тягар доведення обставин, які є підставою для скасування забезпечення позову, покладається на заявника. Для задоволення такої заяви недостатньо повторення аргументів щодо відсутності порушення прав позивача чи незгоди з первинною ухвалою про забезпечення позову, оскільки ці доводи фактично спрямовані на повторний перегляд питання про застосування забезпечення, а не на встановлення того, що забезпечення втратило актуальність унаслідок зміни фактичних обставин.

Суд зазначає, що під час розгляду клопотання/заяви про скасування заходів забезпечення позову суд не оцінює законність та правомірність вжиття таких заходів забезпечення позову, а лише з`ясовує, чи потреба у забезпеченні позову відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Застосування конструкції скасування заходів забезпечення позову дозволяють вчасно реагувати на зміну чи припинення певних обставин, сприяючи захисту прав учасників процесу, однак не передбачає перегляду відповідної ухвали про вжиття заходів забезпечення позову на предмет її правомірності.

З-поміж іншого, ключовим для вирішення цього клопотання є те, що захід забезпечення, вжитий ухвалою від 12.10.2026 року, не є лише процесуальним інструментом, обраним судом на власний розсуд. Він є прямою реалізацією імперативної норми матеріального права - абз. 4 п. 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), згідно з якою відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.02.2026 року у справі № 344/13201/23 (провадження № 14-80цс25) сформулювала фундаментальний правовий висновок, згідно з яким реалізація передбаченого п. 7.11 ПРРЕЕ права споживача на електропостачання на час вирішення судового спору здійснюється виключно шляхом забезпечення позову у вигляді заборони відключення електроенергії або зобов`язання відновити її постачання. ВП ВС наголосила, що ініціювання споживачем спору щодо порушення ПРРЕЕ є самостійною підставою для того, щоб позивача не відключали від електропостачання з підстав існування спору щодо правомірності припинення електропостачання. Суд також зазначив, що норма п. 7.11 ПРРЕЕ є імперативною для суб`єкта постачання електричної енергії, якому належить право відключити споживача від електропостачання та відновити його. В іншому випадку невиконання вимог п. 7.11 ПРРЕЕ мало б наслідком звернення споживача до суду в рамках іншого судового процесу, що не відповідає принципам розумності строків розгляду справи та процесуальної економії.

Отже, скасування цього заходу до вирішення спору по суті означало б позбавлення позивача тієї гарантії, яка прямо передбачена імперативною нормою п. 7.11 ПРРЕЕ та підтверджена фундаментальним висновком Великої Палати Верховного Суду. Заявник не навів жодної нової обставини, яка б свідчила, що ця гарантія втратила свою актуальність або що потреба в ній відпала.

Стосовно доводів заявника про те, що позивач не набув статусу споживача, а договірні відносини відсутні, суд зазначає таке.

Питання обґрунтованості позовних вимог, у тому числі щодо виникнення договірних відносин між сторонами, є предметом дослідження під час розгляду справи по суті і не вирішується на етапі забезпечення позову. Заявник фактично порушує ті самі питання, які вже були предметом оцінки суду при постановленні ухвали від 12.10.2026, і намагається досягти їх перегляду в межах процедури, не призначеної для цього.

Водночас суд враховує, що відповідно до п. 4.27 ПРРЕЕ, у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів. З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил, після припинення дії договорів зі споживачем, який звільняє приміщення. Позивач, як новий власник, звернувся до відповідача із заявою-приєднанням від 18.03.2026, яка була прийнята уповноваженим представником відповідача. Відповідно до п. 4 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання, якщо споживач не вказав іншу дату. Ці обставини вже були досліджені судом при постановленні ухвали про забезпечення позову і не можуть бути переоцінені в межах розгляду клопотання про скасування забезпечувальних заходів.

Посилання заявника на можливі фінансові наслідки для ОСР також не є підставою для скасування заходу. Суд також враховує, що АТ «Полтаваобленерго» є оператором системи розподілу, який займає монопольне становище на відповідному ринку послуг, і позивач об`єктивно не має альтернативного джерела отримання послуги з розподілу електричної енергії. Невжиття заходу в такому становищі означало б знеструмлення належних позивачу нежитлових приміщень та технологічного обладнання на невизначений строк - до набрання законної сили рішенням суду, що може призвести до незворотних наслідків для його майна та потреб власника.

За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання АТ «Полтаваобленерго» про скасування заходів забезпечення позову є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149, 158, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2026 року у справі № 536/3164/26 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяО. О. Колотієвський