Рішення № 141165953, 03.11.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/482/26

Провадження № 2/533/457/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гордієнко О.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

20 травня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» через систему «Електронний суд» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд:

- стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 284830 від 21.06.2025 в розмірі 7620,80 грн, яка складається зі: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4000 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 2620,80 грн.; послуг з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 договору - 1000,00 грн.;

- стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судовий збір у сумі 2662,40 грн;

- стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» витрати на правову допомогу у сумі 15500,00 грн.

У позовній заяві позивач просив даної справи проводити за відсутності представника позивача, у разі неявки відповідачки - ухвалити заочне рішення.

Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 06 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, призначено судовий розгляд справи на 08 вересня 2026 року (а.с.40-41).

Цією ж ухвалою суду запропоновано позивачеві Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» протягом 20 днів з дня отримання ухвали надати до суду докази на підтвердження власних позовних вимог, зокрема факту видачі кредиту відповідачу (виписку за банківським рахунком, докази належності платіжної банківської картки тощо) та детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором зі зазначенням інформації про процентну ставку або ставки, за якими здійснювалися нарахування процентів за користування кредитом, комісії, період нарахування таких платежів, формулу нарахування процентів, комісії тощо. Копії доказів та розрахунку заздалегідь направити відповідачці, а докази направлення - надати суду.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 08.09.2026 витребувано від АТ КБ «Приватбанк» у строк 20 днів з дня отримання ухвали інформацію. У судовому засіданні оголошено перерву до 03.11.2026.2026 (а.с. 49-50).

Також ухвалою суду витребувано від позивача «Фінансова компанія «Венера Фінанс» протягом 20 днів з дня отримання ухвали детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором зі зазначенням інформації про процентну ставку або ставки, за якими здійснювалися нарахування процентів за користування кредитом, комісії, період нарахування таких платежів, формулу нарахування процентів, комісії тощо. Копію розрахунку заздалегідь направити відповідачу, а докази направлення - надати суду.

18 вересня 2026 року від позивача надійшов розрахунок заборгованості (а.с.57-58).

25.09.2026 на адресу суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшла витребувана судом інформація (а.с.62-64).

09 жовтня 2026 року від позивача надійшла заява про розподіл, відшкодування, компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи (а.с. 66-68).

Справу розглянуто 03.11.2026 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 3-8, 66-68)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.06.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 284830 (далі - кредитний договір або договір кредиту) про надання коштів на умовах фінансового кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору, що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до Закону України «Про електрону комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису.

Згідно з умовами кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит у гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором на таких умовах: сума виданого кредиту: 4000,00 грн; дата надання кредиту: 21.06.2025; строк кредиту: 90 днів; відсоткова ставка 0,72 % на добу.

19.12.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/1 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/1, ТОВ ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 7620,80 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 2620,80 грн; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 договору 1000,00 грн.

При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статтю 55 Конституції України, статті 512, 525-526, 530, 610-612, 626, 628, 629, 639, 641, 644, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статті 58, 77, 133, 134, 137, 141, 175 ЦПК України, статті 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтю 16 Закону України «Про споживче кредитування», статті 5, 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Позиція відповідача

Відповідачка ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень на позов суду не надала, власну позицію щодо предмета спору не висловила.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

21 червня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» (за договором - товариство) та відповідачкою ОСОБА_1 (за договором - клієнт) було укладено договір про надання фінансового кредиту № 284830 (надалі - кредитний договір або договір кредиту), який було підписано електронним підписом клієнта (відповідачки), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що свідчить п. 7.11, 8.1, р. 9 кредитного договору (а.с. 16-21).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 4000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту - кредит.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору кредит надається строком на 90 днів, тобто до 18.09.2025. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів (п.1.3 кредитного договору).

У п. 1.4 кредитного договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25 % від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (п.1.5 кредитного договору).

У відповідності до п. 1.6 кредитного договору датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.2 кредитного договору сума кредиту, комісія, що вказана в п. 1.4 цього договору, проценти за користування кредитом, нараховані штаф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором.

У відповідності до п. 3.3 кредитного договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом…

Згідно з п. 4.1 кредитного договору товариство має право: вимагати від клієнта повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в повному обсязі, а також виконання всіх інших зобов`язань за цим договором і додатками до нього (п. 4.1.1 кредитного договору); без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за даним договором третій особі, в зв`язку, з чим відбудеться заміна сторони - кредитодавця за цим договором. Товариство зобов`язане повідомити клієнта про відступлення права вимоги протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту (п. 4.1.4 кредитного договору).

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору відповідно до чинного законодавства України та договору.

Згідно з п. 7.3 кредитного договору клієнт зобов`язаний пройти процедуру ідентифікації та верифікації з використанням функціоналу вебсайту та/або за допомогою Системи BankID НБУ (при наявності на вебсайті товариства такої можливості.

У п. 7.11 кредитного договору договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний клієнтом одноразовим ідентифікатором, а товариством кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, вважається таким, що укладений в письмовій формі.

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

У р. 9 кредитного договору зазначені такі відомості щодо клієнта: ОСОБА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; відомості про паспортні дані; адреса: АДРЕСА_2; тел.: НОМЕР_3 ; е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; рахунок позичальника №: НОМЕР_4 та електронний підпис НОМЕР_5 .

У додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 284830 від 21.06.2025 викладено графік розрахунків та загальна вартість кредиту: дата платежу, кількість днів у розрахунковому періоді, сума платежу за розрахунковий період, в тому числі погашення суми кредиту, проценти за користування кредитом та інші види платежів за кредитом (а.с.21).

Довідкою про ідентифікацію (а.с. 13) первісний кредитор підтвердив, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 284830 від 21.06.2025 ідентифікований ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/, а саме: одноразовий ідентифікатор - KL2829; дата відправки ідентифікатору позичальнику - 21.06.2025 ; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - 380678646740.

Відповідно до наданої позивачем копії довідки ТОВ «ПрофітГід» 21.06.2025 на картку № НОМЕР_4 було успішно перераховано кошти у розмірі 4000,00 грн (а.с. 29).

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк», на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , емітовано карту № НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ). Фінансовий номер телефону НОМЕР_3 (а.с.62).

З виписки, наданої АТ КБ «Приватбанк» за період з 21.06.2025 по 24.06.2025 встановлено, що на картку № НОМЕР_6 , яка належить ОСОБА_1 , 21.06.2025 відбулося зарахування переказу у сумі 4000,00 грн (а.с. 63).

Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 57-58), виконаного первісним кредитором ТОВ «Клай Інвест», сума заборгованості відповідачки за період з 21.06.2025 по 19.09.2025 становила 7620,80 гривень, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 гривень; заборгованість за процентами - 2620,80 грн та заборгованість за комісією - 1000,00 грн.

Заборгованість нарахована за період - 91 день з розрахунку 0,72 % у день користування кредитом.

19.12.2025 між ТОВ «Клай Інвест» (за договором - клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (за договором - фактор) укладено договір факторингу № 19122025/1 (а.с. 22-25).

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу згідно з умовами цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

У відповідності до п. 4.1 договору факторингу перехід права вимоги: право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі, наведеній у додатку № 1 до цього договору.

З копій платіжних інструкцій вбачається, що ТОВ «ФК «Венера Фінанс» сплатило ТОВ «Клай Інвест» грошові кошти у розмірі 2000000,00 грн з призначенням платежу: оплата послуг згідно з договором факторингу № 19122025 від 19.12.2025 (а.с.27-28).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 19.12.2025 №19122025 ТОВ «ФК «Венера Фінанс » набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 у загальній сумі 7620,80 грн, з яких: заборгованість за тілом - 4000,00 грн; заборгованість за відсотками - 2620,80 грн, заборгованість за комісією - 1000,00 грн.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 284830, наданої позивачем, ОСОБА_1 надано кредит та заборгованість перед ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за кредитним договором від 21.06.2025 № 284830 станом на 20.02.2026 (включно) становила - 7620,80 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом - 4000,00 гривень; прострочена заборгованість за відсотками - 2620,80 гривень; прострочена заборгованість за комісією - 1000,00 гривень (а.с. 11).

Позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору, а саме 17.03.2026 відповідачці адресована письмова вимога про виконання зобов`язань за кредитним договором (а.с. 10).

Застосовані судом норми права

Згідно зі ч. 1, 2 статті 207 ЦК України (ЦКУ) України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

-електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що е електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі . Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Законом України «Про споживче кредитування» у п. 4 ст. 1 надано визначення такому терміну: загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

На підставі ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України (тут і надалі - у редакції, чинній станом на дату укладення договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦКУ).

Відповідно до ст. 517 ЦКУ первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За ст. 518 ЦКУ боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 21.06.2025 між відповідачкою ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Клай Інвест» було укладено в електронній формі договір № 284830 про надання фінансового кредиту, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 4000,00 грн.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачки на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачкою та первісним кредитором не було б укладено.

Факт укладення такого договору та факт видачі кредиту належним чином підтверджено доказами, наданими позивачем.

Так, підписання договору відповідачкою підтверджується змістом договору та додатку до нього, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідачки; податковий номер відповідачки, номер паспорта, номер телефону (який за повідомленням банку є фінансовим номером телефону відповідачки); маску банківської картки (яка за повідомленням банку емітована на ім`я відповідачки), адресу місця проживання, що співпадає зі зареєстрованим місцем проживання відповідачки, зазначеним у Єдиному державному демографічному реєстрі (а.с. 38).

Доказів підписання договору від імені відповідачки іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачкою суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачкою.

Також суд уважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачкою факт видачі первісним кредитодавцем кредиту у сумі 4000,00 грн та перерахування коштів саме у такій сумі у день укладення договору на картковий рахунок відповідачки.

Доказів погашення відповідачкою заборгованості за кредитним договором перед первісним кредитодавцем чи перед позивачем як новим кредитором матеріали справи не містять, відповідачкою суду не надано.

Факт набуття позивачем права вимоги до відповідачки за договором суд також уважає доведеним належними та достатніми доказами.

Відповідає умовам договору (п. 1) й пред`явлений до стягнення розмір заборгованості за комісією у сумі 1000,00 грн. Обов`язок відповідачки сплачувати комісію прямо передбачений умовами кредитного договору, які цілком відповідають положенням п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких, витрати за комісіями кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Положення Закону України «Про банки і банківську діяльність» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки кредитодавець у даній справі не є банківською установою.

З цих підстав позовні вимоги позивача щодо стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором у сумі 4000,00 грн та комісії у розмірі 1000,00 грн суд уважає законними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на умовах договору.

Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом суд висновує таке.

У дослідженому судом договорі про надання фінансового кредиту від 21.06.2025 № 284830 було встановлено строк користування кредитом - 90 днів, через 90 днів сума кредиту, отриманого відповідачкою від кредитодавця (первісного кредитору), мала б бути повернута. Доказів продовження строку кредиту матеріали справи не містять.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) зробила такий уточнений висновок (п. 141): «у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».

Крім того ВП ВС у п. 122-128 цієї постанови роз`яснила таке:

«122. Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

123. Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

124. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012 (на неврахування якої судом апеляційної інстанції посилається АТ «МР Банк») суд здійснив відповідне тлумачення умов кредитного договору.

125. Зокрема, суд установив, що кредитним договором були передбачені проценти за неправомірне користування кредитом - це плата, яка встановлюється банком за користування кредитом після настання строку його погашення та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені договором. При сплаті процентів за неправомірне користування кредитом проценти за користування кредитом не сплачуються. У випадку порушення позичальником установленого пунктом 2.2 договору строку погашення отриманого кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом виходячи із процентної ставки у розмірі 36 % річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з пунктами 3.3, 3.4 цього договору (пункти 42, 43 вказаної вище постанови).

126. Здійснивши тлумачення умов кредитного договору, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України (пункт 50 вказаної вище постанови).

127. Тобто у справі № 5017/1987/2012 сторони чітко та недвозначно визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов`язання, та погодили їх розмір. Установивши зазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення таких процентів.

128. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».

У даній справі, що вирішувалася судом, чітко та недвозначно вбачається, що умови договору кредиту передбачають нарахування процентів як плати за правомірне користування кредитом (90 днів) до 18.09.2025.

Позивач доказів продовження строку кредиту - не надав. Свої вимоги у частині стягнення процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування належним чином не обґрунтував.

Умови відповідальності у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором (у разі неповернення кредиту у термін, визначений п. 1.2 - до 18.09.2025) сторони передбачили у р. 5 договору.

З доказів, наданих позивачем та досліджених судом, вбачається, що сума кредиту за договором від 21.06.2025 № 284830 становить 4000,00 грн; строк повернення - 90 днів; договірна дата повернення кредиту - 18.09.2025; процентна ставка у день - 0,72 %, яка застосовується у межах строку кредитування.

Заборгованість за процентами нарахована та пред`явлена до стягнення за 91 календарний день, а не за 90 днів, як це визначено п. 1.2 договору. Підстави нарахування процентів за додатковий день позивач не обґрунтував. Навпаки, у письмових поясненнях (а.с. 54-56), посилаючись на п. 1.2 кредитного договору, відповідно до якого строк дії договору 90 днів до 18.09.2025, повідомив, що у зв`язку з невиконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором заборгованість була нарахована за 91 календарний день.

Розрахунком заборгованості за договором підтверджується, що за правомірне користування кредитом було нараховано проценти у сумі 2592,00 грн (до 18.09.2025 включно). 19.09.2025 додатково поза межами строку кредитування нараховувалися проценти на прострочену суму заборгованості. Сума таких процентів за розрахунком становить 28,80 грн.

Отже сума процентів за правомірне користування кредитними коштами буде складати - 2592,00 грн (4000,00 х 0,72 % х 90 = 2592,00).

Решта сума процентів, пред`явлена до стягнення, - 28,80 грн (2620,80 - 2592,00 = 28,80) - проценти, нараховані на прострочену суму кредиту поза межами строку кредитування.

Умови п. 1.2, відповідно до якого договір діє до повного виконання сторонами договору, та п. 3.3 кредитного договору, відповідно до якого проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом, не свідчить про те, що строк кредитування продовжився до безкінечної дати (до дати погашення).

Такі висновки суду відповідають правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (п. 6.20). Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом (п. 6.21).

У разі прострочення боржником умова договору про право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом по день повного погашення заборгованості не може бути підставою для нарахування процентів за частиною першою статті 1048 ЦК України. За період до прострочення виконання зобов`язання боржником підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Строк кредитування відповідачки є таким, що закінчився 18.08.2025, як і її право законно користуватися позиченими коштами, а тому вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом за 19.09.2025, відхиляється судом як безпідставна та необґрунтована.

Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідачки суми заборгованості у загальному розмірі 7592 гривні 00 копійок, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 4000 гривень 00 копійок; комісія з надання, обслуговування і повернення кредиту - 1000,00 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом у межах строку кредитування - 2592 гривні 00 копійок. У задоволенні решти позовних вимоги на суму 28,80 грн (2620,80 -2592,00 = 28,80) слід відмовити за безпідставністю.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2662,40 грн (а.с. 1, 2).

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (99,62 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 2652,28 грн (2662,40 х 99,62 % = 2652,28).

Крім того позивач просив стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15500,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову - витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):

1) договір про надання правової допомоги від 09 квітня 2026 року, укладений між адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Венера Фінанс» (а.с. 14-15), відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат приймає доручення і бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором; вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата), та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами у розмірі 3000 гривень за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги (п. 3.1); факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат (п. 3.3); сторони погодили, що клієнтом буде сплачено адвокату гонорар за виконану роботу, протягом 20 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (п. 3.4);

2) акт про отримання правової допомоги від 06.10.2026, відповідно до якого загальна вартість за послуги з надання правової допомоги, наданої адвокатом, складає 15500,00 грн та складається з таких послуг: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ВЕНЕРА ФІНАНС» та відповідачем в рамках кредитного договору № 284830 від 21.06.2025 - 0,5 година - загальна вартість 1500,00 грн; складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики - 3 години - загальна вартість 9000,00 грн; інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи - 1,5 години - загальна вартість - 4500,00 грн; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500,00 грн (а.с. 69);

3) рахунок на сплату послуг на 15000,00 грн (а.с. 73);

4) платіжну інструкцію від 06.10.2026 № 5207, відповідно до якої ТОВ «ФК «Венера Фінанс» сплатило АДВОКАТСЬКОМУ БЮРО «Пархомчук та Партнери» 15500,00 грн за надання правничої допомоги (а.с. 71).

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; договір про надання правничої допомоги; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги; докази оплати послуг. Такі докази завчасно були направлені відповідачці.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу, з боку відповідачки заявлено не було.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково (99,62% від загального розміру позовних вимог), то на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України з відповідачки слід було б стягнути на користь позивача судові витрати, понесені позивачем, на оплату правничої допомоги у сумі 14943,00 грн (15000,00 х 99,62 % = 14943,00).

Разом з тим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Така правова позиція зроблена Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18.

Схожа правова позиція також висловлена Верховним Судом у справі № 340/4492/22 від 25 липня 2023 року.

Також у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Верховного Суду зробила такий висновок:

«Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення».

Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі, враховуючи власну прктику розподілу витрат на правничу допомогу в аналогічних справах, суд зазначає, що фактично справа розглядалася без участі сторін; така категорія справ є розповсюдженою, а позовні заяви шаблонними; спір є нескладним у правозастосуванні; відповідачка не висловила заперечень проти позовних вимог та є слабшою стороною у правовідносинах з фінансовою установою (позивачем); сума витрат позивача на правничу допомогу у сукупності зі сумою боргу, що стягується судом у результаті задоволення позову, може бути надмірним фінансовим тягарем для відповідачки, тому суд уважає, що пред`явлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу є дещо завищеним, та суд частково відмовляє позивачеві у відшкодуванні здійснених ним витрат на правову допомогу у сумі 10943,00 грн та, відповідно, стягує з відповідачки на користь позивача 4000,00 грн (14943,00 - 10943 = 4000,00) у рахунок витрат позивача на правничу допомогу.

На думку суду, судові витрати, понесені позивачем, у такому розмірі відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності та не є явно несправедливими. Решту суми витрат (10943,00 грн) слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 12, 76, 77, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, нормами матеріального права, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 21.06.2025 № 284830 у загальному розмірі 7592 гривні 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 28 гривень 80 копійок - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судовий збір у сумі 2652 гривні 28 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 4000,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (місцезнаходження: вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, м. Київ, 03115; ідентифікаційний код юридичної особи: 43561872; електронна пошта: venera.fin21@gmail.com; тел.: 0956947419; НОМЕР_8 в АТ «КОМІНБАНК»; МФО 322540 ).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; тел.: НОМЕР_9 .

Повне рішення складено та підписано суддею 03 листопада 2026 року.

Суддя В.П. Козир