Рішення № 141165827, 03.11.2026, Київський районний суд м. Полтави

Дата ухвалення
03.11.2026
Номер справи
552/3098/26
Номер документу
141165827
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/3098/26

Провадження №2/552/2375/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 Київський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

секретар судового засідання Хрипунова Т.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант»,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа Моторне (транспортне) страхове бюро України,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів АТ «СК «Мега-Гарант», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.08.2021 року приблизно о 21:47 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ЗАЗ 110270, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та мотоциклу HONDA PC36, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 з пасажиром ОСОБА_4 (після зміни прізвища ОСОБА_1 ).

Внаслідок ДТП водій та пасажир мотоцикла отримали тілесні ушкодження та були доставлені до КП «1-а МКЛ ПМР».

У провадженні Київського районного суду м. Полтави перебувала кримінальна справа № 552/6583/22 (кримінальне провадження № 62021170010000227) за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

У межах зазначеного кримінального провадження потерпіла ОСОБА_1 заявила цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2025 року, яка набрала законної сили 06 жовтня 2025 року, за результатами розгляду клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 його звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, та закрито кримінальне провадження.

У зв`язку із закриттям кримінального провадження питання відшкодування шкоди, заявлене потерпілою у межах цивільного позову в кримінальному провадженні, не було вирішено, що зумовлює необхідність звернення потерпілої ОСОБА_1 до суду з цим позовом у порядку цивільного судочинства.

ДТП відбулося з вини водія ОСОБА_2 .

Внаслідок ДТП позивачу завдана майнова та моральна шкода.

Цивільно-правова відповідальність позивача була застрахована у АТ «СК «Мега-Гарант».

Тому позивач просила суд стягнути зі страхової компанії АТ «СК «Мега-Гарант» на користь ОСОБА_1 :

страхове відшкодування шкоди у межах ліміту відповідальності страховика, встановленого законом на дату настання страхового випадку (23.08.2021), у розмірі 260000,00 грн, що включає шкоду, пов`язану з лікуванням тривалістю 120 днів з розрахунку 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, в сумі 234000 грн; частину страхового відшкодування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності 26000,00 грн;

завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди моральну шкоду у розмірі 5% від страхової суми у розмірі 24074,75 грн.

Також просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :

різницю між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування у розмірі 221495,09 грн, що складається з: невідшкодованої частини страхового відшкодування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності 104495,09 грн та шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності у зв`язку зі встановленням II групи інвалідності, визначеної з розрахунку 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку, у сумі 117000,00 грн;

завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди моральну шкоду у розмірі 400000,00 грн.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 29 квітня 2026 року у даній справі відкрито провадження, вирішено справу розглянути за правилами загального позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив.

У відзиві посилався на те, що ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2025 року, якою кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 49 К України, не було встановлено винуватість ОСОБА_2 у вчинені злочину та не надавалася оцінка діям водія іншого транспортного засобу, мотоциклу HONDA PC36, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 в частині допущених ним порушень.

Оскільки позивачу шкоду завдано внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, суд має встановити суму відшкодування шкоди, заподіяної позивачу діями ОСОБА_2 з урахуванням його частки та частки іншого учасника ДТП ОСОБА_3 .

Розмір страхового відшкодування в сумі 234000 грн, яке позивач просить стягнути з ТОВ «СК «Мега-Гарант» на відшкодування витрат на лікування, наявними у справі доказами не підтверджений, як не підтверджена і тривалість лікування у 120 днів.

Долученими до справи доказами не підтверджується, що має місце стійка втрата працездатності позивача.

Тому не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення на користь позивача шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності.

Позовні вимоги про відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності, задоволенню також не підлягають, оскільки під час тимчасової непрацездатності позивач одержувала грошове забезпечення поліцейського за місцем служби.

Розмір моральної шкоди, завданої позивачу, у позовній заяві значно завищено, оскільки він міг складати 60000 грн.

З врахуванням взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки з відповідача ОСОБА_2 могло бути стягнуто відшкодування в розмірі 60000 грн.

Враховуючи, що ОСОБА_2 ОСОБА_1 вже виплачено в добровільному порядку 30000 грн, підстави для стягнення з нього відшкодування моральної шкоди відсутні.

Тому в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі (а.с.50-55).

Відповідач АТ «СК «Мега-Гарант» відзив на позов не надав.

Третя особа МТСБУ надала письмові пояснення щодо позову, у яких зазначено, що МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 було застрахована у Акціонерному товаристві «Страхова компанія «Мега-Гарант» за полісом AP4778191.

Таким чином, у деліктному зобов`язані, яке виникло внаслідок ДТП, зобов`язуючими суб`єктами є винна особа (безпосередній заподіювач шкоди) та його страхова компанія - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант» у межах ліміту відповідальності 130000,00 грн.

Згідно п. 24.2 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

Оскільки, середньоденна заробітна плата розраховується з мінімальної заробітної плати станом на дату ДТП, яка становила 6000,00 грн, розмір відшкодування позивачем пораховано невірно, і він складає 24000 грн (6000 / 30 х 120).

До матеріалів справи не надано жодного документу, що підтверджує отримання позивачем стійкої втрати працездатності саме внаслідок ДТП, а отже вимога про стягнення шкоди у зв`язку зі стійкою втратою працездатності є незаконною.

Відповідно до ст. 35 Закону № 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Втім позивач у справі не скористався своїм правом на звернення з заявою про виплату страхового відшкодування, як це передбачено нормами Закону № 1961-IV до Страховика.

Пропуск встановленого законом строку є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Тому з врахуванням пояснень МТСБУ в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі (а.с.108-111).

За клопотанням позивача з архіву Київського районного суду м. Полтави витребувано справу №552/6583/22 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Інші заяви по суті справи та клопотання сторони суду не подавали.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, уповноваживши адвоката Шинкаренко М.А. представляти її інтереси в суді.

Представник позивача Шинкаренко М.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. При цьому посилалась на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явився, уповноваживши адвоката Губа О.М. представляти його інтереси суді.

Представник відповідача Губа О.М. в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на обставини, викладені у відзиві. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 просив відмовити в повному обсязі.

Відповідач АТ «СК «Мега-Гарант» в судове засідання свого представника не направив.

Представник третьої особи МТСБУ Гусєв П.В. в судове засідання не з`явився, звернувшись в тексті письмових пояснень третьої особи з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з`явились.

Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_5 та представника відповідача ОСОБА_6 , адвоката Губа О.М., вивчивши, дослідивши та оцінивши докази у даній цивільній справі та у справ №552/6583/22, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.08.2021 року близько 21:47 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ЗАЗ 110270, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та мотоциклу HONDA PC36, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 з пасажиром ОСОБА_4 (після зміни прізвища ОСОБА_1 ).

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивач ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді закритої хребетно-спинно-мозкової травми: компресійного скалкового перелому тіла L1 хребця зліва з переходом на остистий відросток, переломів поперечних відростків L1 та L2 хребців зліва і справа, компресійного перелому передньо-верхнього краю L3 хребця зі зміщенням1 ст., без порушення функції спинного мозку, закритого косого перелому середньої третини діафізу лівої стегнової кістки зі зміщенням закритого багато скалкового внутрішньо суглобового перелому проксимального епіметадіафізу та проксимальної третини діафізу великогомілкової кістки лівої гомілки зі зміщенням; закритого багато скалкового внутрішньо суглобового перелому правої п`ятакової кістки зі зміщенням; забійної поверхневої рани та саден шкіри лівої гомілки і лівого гомілково-ступеневого суглобу.

Вказана обставина підтверджується даними висновку судово-медичного експерта № 55 від 15.02.2022 року

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 398/571/15-ц (провадження № 61-1059св20) зроблено висновок про те, що звільнення від кримінальної відповідальності в контексті розглядуваного правового інституту не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.

У постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 346/4425/18 (провадження № 61-7008св21) зроблено висновок про те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України є нереабілітуючими обставинами, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяну з його вини матеріальну шкоду.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року в справі № 367/6377/17 (провадження № 61-975св23).

У постанові Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі № 531/2332/14-к (провадження № 51-3007км18) зроблено висновок про те, що у разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у пункті 1 частини другої статті 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. З урахуванням того, що провадження щодо особи закрито на нереабілітуючих підставах потерпіла має право вирішити питання про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2021 року у справі № 644/7193/17 (провадження № 51-2271км21) зазначено, що зважаючи на те, що Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду щодо необхідності звільнення від кримінальної відповідальності особи на підставі статті 49 КК та закриття щодо неї кримінального провадження, цивільний позов потерпілої про стягнення моральної шкоди слід залишити без розгляду. Залишення позову без розгляду не перешкоджає потерпілій звернутися з цим позовом в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у пункті 1 частини другої статті 284 КПК, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Аналогічні висновки щодо подібного правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 185/442/16-к, від 15 травня 2019 року у справі № 617/609/15-к, від 19 листопада 2019 року у справі № 345/2618/16-к, від 10 червня 2021 року у справі № 640/11750/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 455/229/17, від 27 травня 2021 року у справі № 577/977/19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України не є реабілітуючою підставою, а тому в разі її звільнення потерпілий не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної шкоди в порядку цивільного судочинства.

Як встановлено судом, ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2025 року у справі №552/6583/22 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження № 62021170010000227 за обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (а.с. 9).

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали суду, ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Зазначено,що досудовим розслідуванням встановлено, що 23.08.2021 близько 21:47 год., в темний час доби, без опадів, при вуличному ліхтарному освітленні, по сухому асфальтобетонному покриттю старший інспектор-черговий ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, капітан поліції Борисенко Д.В., рухався на технічно справному автомобілі ЗАЗ 110270, державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Ковпака в напрямку вул. Решетилівська (Маршала Бірюзова) у м. Полтаві з увімкненими фарами ближнього світла з увімкненим покажчиком повороту ліворуч та виїздив на перехрестя, яке регулюється для нього дорожнім знаком 2.1 Правил дорожнього руху «Дати дорогу», зі швидкістю близько 10-15 км/год, більш точну швидкість руху встановити під час досудового розслідування не виявилось можливим.

Під час руху автомобіля на рівному, горизонтальному відрізку дороги по вул. Ковпака в напрямку вул. Решетилівська (Маршала Бірюзова) у м. Полтаві з увімкненими фарами ближнього світла, увімкненим покажчиком повороту ліворуч, не виконуючи вимоги дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху «Дати дорогу» при виїзді з другорядної дороги на головну, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ЗАЗ 110270, д.н.з. НОМЕР_1 , маючи об`єктивну можливість своєчасно виявити мотоцикл HONDA РС36, д.н.з. НОМЕР_2 , та маючи при цьому технічну можливість попередити зіткнення з ним, для чого у нього не було перешкод технічного характеру, проявивши злочинну недбалість, не надав переваги у русі мотоциклу HONDA РС36, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по вул. Решетилівська в напрямку від перехрестя з вул. Петра Юрченка до перехрестя з вул. Великотирновська, під керуванням ОСОБА_3 по головній дорозі, яка визначена знаком 2.3 Правил дорожнього руху «Головна дорога», у другому ряду, трьох смугової дороги з увімкненою фарою, з пасажиром ОСОБА_7 , та допустив зіткнення з ним в результаті чого водій та пасажир мотоциклу отримали тілесні ушкодження та були доставлені до Комунального підприємства «1-а міська клінічна лікарня ПМР».

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 , згідно висновку експерта № 55 від 15.02.2022 за результатами судово-медичної експертизи, отримала тілесні ушкодження, які могли утворитися від дії тупих предметів в строк та за обставин вказаних вище, а саме: закритої хребетно-спинно-мозкової травми: компресійного скалкового перелому тіла L1 хребця зі зміщенням відламків в хребтовий канал, перелому дужки L1 хребця зліва з переходом на остистий відросток, переломів поперечних відростків L1 та L2 хребців зліва і справа, компресійного перелому передньо-верхнього краю L3 хребця зі зміщенням 1 ст., без порушення функції спинного мозку, закритого косого перелому середньої третини діафізу лівої стегнової кістки зі зміщенням; закритого багатоскалкового внутрішньосуглобового перелому проксимального епіметадіафізу та проксимальної третини діафізу великогомілкової кістки лівої гомілки зі зміщенням; закритого багатоскалкового внутрішньосуглобового перелому правої п`яткової кістки зі зміщенням; забійної поверхневої рани та саден шкіри лівої гомілки і лівого гомілково-ступневого суглобу, та які кваліфікуються як ушкодження «середнього» ступеню тяжкості.

Крім того, у результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 , згідно висновку експерта № 1265 від 13.12.2021 за результатами судово-медичної експертизи, отримав тілесні ушкодження, які могли утворитися від дії тупих предметів в строк та за обставин вказаних вище, а саме: закритого поперечного перелому середньої третини діафізу проксимальної фаланги 4 пальця правої стопи, забою саден шкіри правого гомілково-ступеневого суглобу та саден шкіри ділянки тазу праворуч, верхньої третини правого стегна, колінних суглобів та правого ліктьового суглобу та які кваліфікуються як ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Своїми діями водій ОСОБА_2 , відповідно до висновку експерта №СЕ-19/117-22/8432-ІТ від 05.07.2022 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи, порушив вимоги п. п. 16.11 та 2.1 Розділу 33 Правил дорожнього руху, відповідно до яких:

п. 16.11 «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.»;

2.1 Розділу 33 «Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі».

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. п. 16.11 та 2.1 Розділу 33 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Дії ОСОБА_2 органами досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вказана ухвала Київського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2025 року залишена бьз змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року, а відповідно, набрала законної сили (а.с. 9-10).

Таким чином, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62021170010000227, у якому ОСОБА_2 притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, тобто у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, що є нереабілітуючими обставинами.

Тому відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу шкоду, завдану його неправомірними діями.

Правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі в тексті рішення - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 було застрахована у Акціонерному товаристві «Страхова компанія «Мега-Гарант» за полісом AP4778191 (а.с.15)

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

На підставі викладеного, ОСОБА_2 має відшкодувати шкоду, яка не покривається страховим відшкодуванням.

Щодо відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням позивача.

Так, відповідно до ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Документи, що підтверджують витрати на лікування позивача, у матеріалах цивільної справи та у матеріалах кримінальної справи №552/6583/22 відсутні, мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, слід визначити з розрахунку 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів

Мінімальна заробітна плата на дату настання стархлового випалку (23.08.2021) встановлена Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX становила 6000 грн.

У зв`язку з цим витрати на лікування потерпілого в даній справі становлять:

6000 грн / 30 = 200 грн.

200 грн х 120 дн = 24000 грн.

Таким чином розмір шкоди у зв`язку з лікуванням позивачем визначено у розмірі 234000 грн безпідставно.

Щодо відшкодування шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності.

Як передбачено ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить:

у разі встановлення I групи інвалідності - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку;

у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку;

у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку;

у разі визнання неповнолітньої (малолітньої) особи дитиною з інвалідністю - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим, або цей розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 26.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування в розмірі, визначеному у пункті 26.2 цієї статті.

Як підтверджується довідкою №1070 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №102829, Міхеєвій Олександрівні з 01.06.2023 встановлено другу групу інвалідності з ураженням ОРА, причина встановлення інвалідності травма, одержана під час проходження служби в поліції. Інвалідність встановлена на строк до 01.09.2024 (справа №552/6583/22, т. 1 а.с. 144).

Докази того, чи була встановлена позивачу інвалідність після 01.09.2024 року до матеріалів справи позивачем не додані.

Наявний в матеріалах справи висновок про інвалідність від 11.06.2024 року, виданий Повітровою комісією з оцінки інвалідності у Домброві Гурнічій (Польща) за №732/24 суд не приймає до розгляду з наступних підстав.

Так, позивачем на підтвердження факту зарахування ОСОБА_9 до середньої групи інвалідності надано копію документу, складеного іноземною мовою.

Також до справи додано переклад цього доказу, виконаний перекладачем Яцик Л.А. (а.с.19, 20).

Проте, вказані документи не є належними доказами, оскільки вони належним чином не перекладені українською мовою та не засвідчені в порядку, встановленому ст. 79 Закону України «Про нотаріат».

Відповідну правову позицію сформулював та неодноразово підтверджував Верховний Суд у своїй практиці.

Зокрема, у постанові від 13 травня 2026 року у справі № 922/3866/25 Верховний Суд зазначив, що мова, якій державою надано правовий статус обов`язкового засобу спілкування у публічних сферах суспільного життя, є державною (офіційною) мовою.

Конституцією України статус державної мови надано українській мові (ч. 1 ст. 10).

У рішеннях Конституційного Суду України від 14.12.1999 № 10-рп/99 та від 14.07.2021 № 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус судів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

У п. 5.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 8-рп/2008 зазначено, що державною мовою здійснюються ведення судового процесу, складання судових документів та інші процесуальні дії і відносини, що встановлюються між судом та іншими суб`єктами на всіх стадіях розгляду і вирішення адміністративних та цивільних справ.

Тобто необхідність використання української мови, зокрема і в роботі судів, унормовано чинним законодавством.

За ч. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, мають визначення доказів (ст. 73 ГПК України).

Як встановлено, ч. 1 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. 2 ст. 86 ГПК України).

За змістом статей 76, 77, 78 докази мають бути належними, допустимими та достовірними і кожний доказ суд оцінює окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тож для здійснення оцінки письмових доказів суд повинен розуміти зміст таких документів, що дозволить виявити суперечливості, забезпечить узгодженість дій усіх учасників процесу та дотримання верховенства права.

Тобто процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, повинні бути викладені українською (державною), зрозумілою суду мовою.

Згідно із ч. 2, 4, 5 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

При цьому до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат».

Пунктом 2 гл. 8 р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), визначено: якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.

Отже, докази, не перекладені з іноземної мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат», не є належними документами, оскільки вони не оформлені в установленому законом порядку.

На підставі викладеного, документ, складений іноземною мовою, та переклад його українською мовою, що виконаний перекладачем ОСОБА_10 , не є належними доказами, а тому не приймаються судом.

Інші докази, долучені відповідачем до матеріалів справи, також не підтверджують факту продовження позивачу групи інвалідності.

Крім того, як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 906/1318/19 (295/16026/18) (пункти 60 - , провадження № 12-68гс21, загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичній або юридичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статтею 3 Конституції України життя і здоров`я людини визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, - цивільно-правовий інститут, який покликаний захистити майнові та немайнові права, порушені заподіянням фізичній особі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я та втратою нею працездатності.

За своїм характером втрата працездатності може бути стійкою або тимчасовою. У свою чергу, стійка втрата працездатності може бути повною чи частковою. До стійкої втрати працездатності відноситься інвалідність.

Пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 (Положення № 1317), зокрема, передбачено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Зазначеним вище пунктом Положення № 1317 також встановлено, що одним із критеріїв для встановлення III групи інвалідності є обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності.

Отже, позивачу внаслідок ДТП заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості Це призвело в подальшому до встановлення йому МСЕК інвалідності (тобто констатовано наявність стійкого розладу здоров`я) та визначення ступеня втрати професійної працездатності. Зазначене свідчить, що заподіяні позивачу тілесні ушкодження мали стійкий невідновний характер.

На час розгляду даної справи належні докази того, що у позивачу і на даний час встанвлено групу інвалідності, яку саме, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд бере до уваги, що довідкою №1070 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №102829 ОСОБА_1 з 01.06.2023 встановлено другу групу інвалідності з ураженням ОРА, причина встановлення інвалідності травма, одержана під час проходження служби в поліції (справа №552/6583/22, т. 1 а.с. 144).

Оскільки на час розгляду справи позивачем не доведено факту стійкої втрати працездатності та наявності прямого причинного зв`язку з подією ДТП, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо відшкодування шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності, задоволенню не підлягають.

Щодо відшкодування шкоди, пов`язаної тимчасовою втратою працездатності.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:

для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю;

для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;

для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.

Як вбачається з відомості про грошове забезпечення ОСОБА_11 , поліцейського взводу №1 УПП в Полтавській області, за період з серпня 2021 року по квітень 2022 року позивач одержувала грошове забезпечення за місцем служби (а.с. 13).

Відповідно, доданими до справи доказами не підтверджується факт втрати позивачем заробітку у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Обрахування позивачем середнього заробітку за період непрацездатності, за який вона одержала за місцем служби грошове забезпечення, не відповідає вимогам ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Докази того, що позивачем за період непрацездатності одержано менший заробіток (грошове забезпечення), до справи сторонами не було додано.

Оскільки згідно до ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи, докази не отримання доходів позивачем відсутні, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 19 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, у зв`язку з чим вона була вимушена тривалий час перебувати на лікуванні, вживати заходів до організації свого життя після ушкодження здоров`я, та була позбавлена можливості продовжити службу в органах поліції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначила, що внаслідок ДТП вона отримала ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи кваліфіковані як ушкодження середнього ступеня тяжкості. Водночас їх множинний характер, необхідність проведення кількох оперативних втручань, тривалий період лікування та подальшої реабілітації спричинили для неї значні фізичні страждання та істотні моральні переживання.

Після отриманих травм вона тривалий час була обмежена у можливості самостійно пересуватися та обслуговувати себе, потребувала сторонньої допомоги та тривалого лікування.

Наслідки отриманих ушкоджень призвели до стійкого погіршення стану її здоров`я, у зв`язку з чим їй було встановлено ІІ групу інвалідності, яка продовжується і на даний час, що підтверджує наявність тривалих негативних наслідків для її здоров`я.

До моменту дорожньо-транспортної пригоди позивачка проходила службу в органах поліції, однак у зв`язку з отриманими травмами та станом здоров`я була змушена припинити службу та фактично змінити свою професійну діяльність.

Отримані ушкодження істотно обмежили її фізичні можливості, зокрема можливість тривалий час перебувати на ногах та вести активний спосіб життя, що безпосередньо вплинуло на її трудову діяльність та професійну реалізацію.

На момент дорожньо-транспортної пригоди позивачка виховувала трьох малолітніх дітей. Унаслідок отриманих травм, тривалого лікування та подальшої реабілітації вона була обмежена у можливості повноцінно виконувати свої материнські обов`язки, зокрема здійснювати догляд за дітьми, брати активну участь у їх вихованні та забезпечувати належний побутовий догляд за родиною. Усвідомлення власної фізичної неспроможності протягом тривалого часу повноцінно піклуватися про дітей спричинило для позивачки додаткові моральні переживання, почуття безпорадності та тривоги за добробут своїх дітей.

З посиланням на викладене, позивач визначила розмір заподіяної їй моральної шкоди в розмірі 400000 грн, які просила стягнути з ОСОБА_2 та 24074,75 грн, які просила стягнути зі Страхової компанії АТ «СК «Мега-Гарант» (у розмірі 5% від страхової суми).

Вивчивши та дослідивши докази у справі в їх сукупності, повно оцінивши встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, нею дещо завищений.

Тому суд на підставі наявних у справі доказів приходить до висновку, що розмір завданої позивачу моральної шкоди слід визначити в розмірі 60000 грн.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Суд встановив, що розмір страхового відшкодування, право на яке має позивач становить 24000 грн.

Відповідно, розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню на підставі ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», становить/:

24000,00 грн / 100 х 5 = 1200 грн.

Залишок розміру моральної шкоди у розмірі 58800,00 грн (60000 грн 1200 грн) підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_2 .

Як підтверджується розпискою ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди вона отримала від ОСОБА_2 30000 грн.

Таким чином з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути 28800,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача та його представника на ст. 1188 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Суд бере до уваги, що інший водій, за участю якого відбулася дорожньо-транспортна пригода, - ОСОБА_3 , не притягувався до кримінальної відповідальності за фактом вказаної ДТП, а у кримінальному провадженні №62021170010000227 мав процесуальне становище потерпілого.

На підставі викладеного, правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються не ст. 1188 ЦК України, а статтею 1177 ЦК України, згідно якої шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону, статтею 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а також статтею 1167 ЦК України, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.1 ст. 127 КК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, а саме в розмірі 28800,00 грн.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування з АТ «СК «Мега-Гарант», суд бере до уваги, що вказана юридична особа перебуває в стані припинення, але на час розгляду справи не ліквідована, тому виступає стороною у справі.

Згідно інформації, наданої суду Моторним (транспортним) страховим бюро України, за полісом AP4778191 ліміт відповідальності страхової компанії - 130000,00 грн.

Визначені суми страхового відшкодування, право на яке має позивач, в повній мірі покриваються лімітом відповідальності страхової компанії за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 35 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Як передбачено ст. 37 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

(п. 37.1.4.) неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач звернулась до суду з цивільним позовом у кримінальному провадженні 15.11.2023, тобто у встановлений трирічний строк з дня дорожньо-транспортної пригоди (справа № 552/6583/22, т 1, а.с. 159).

Після закриття 18 лютого 2025 року кримінального провадження та після набрання законної сили ухвалою суду 06 жовтня 2025 року, позивач звернулась до суду через шість місяців 16.04.2025.

Відповідач АТ «СК «Мега-Гарант» доказів звернення позивача за страховим відшкодуванням понад встановлені законом строки суд не надав.

Щодо посилань МТСБУ у письмових поясненнях щодо позовної заяви на той факт, що позивачем не було дотримано процедури звернення за страховим відшкодуванням, передбаченої Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», судом зазначається наступне.

Статтею 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), в редакції, що підлягає застосуванню.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначено, що підпункт 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 22 лютого 2022 року по справі № 201/16373/16-ц).

В даній справі судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність винного у настанні дорожньо-транспортної пригоди 23.08.2021 водія на момент ДТП була застрахована у відповідача АТ «СК «Мега-Гарант», позивач пропустив визначений підпунктом 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" трирічний строк через обставини, які не залежали від нього, зокрема, через розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_12 протягом тривалого часу в суді, кримінальне провадження закрите ухвалою від 18.02.2025, яка набрала законної сили 06.10.2025, а до суду з позовом позивач звернулась 16.04.2026.

Постанова КЦС ВС від 9 листопада 2022 року у справі № 212/7628/21 щодо строків на подачу заяви про виплату страхового відшкодування КЦС ВС зауважує, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку Строки на подачу заяви про виплату страхового відшкодування є преклюзивними та не можуть бути поновлені, проте якщо заявник на виплату страхового відшкодування діяв добросовісно, то суд може захистити порушене право.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «СК «Мега-Гарант» підлягають до задоволення частково, а саме в частині стягнення страхового відшкодування на відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням, в розмірі 24000 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 1200 грн.

В задоволенні інших позовних вимог до АТ «СК «Мега-Гарант» та до ОСОБА_2 слід відмовити.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір звільнена, при зверненні з позовом до суду судовий збір не сплатила.

З врахуванням подання позовної заяви до суду через Електронний уд, судовий збір у даній справі, що підлягає стягненню з відповідачів на користь держави становить 2662,40 грн.

Всього судом з відповідачів на користь позивача стягнуто 54000 грн на відшкодування завданої шкоди, тому пропорційно до розміру задоволених відносно них позовних вимог судовий збір підлягає до стягнення на користь держави:

з ОСОБА_2 (53% від стягнутої суми) 1411,07 грн,

з АТ «СК «Мега-Гарант» (47% від стягнутої суми) 1251,33 грн.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 20000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 17).

Зважаючи на складність справи та обсяг проведеної адвокатом роботи, суд не вбачає підстав для зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню., як про це клопоче відповідач.

Оскільки позов судом задоволено частково (на 19%), пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути суддові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3800 грн.

Відповідно, з кожного з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення:

з ОСОБА_2 (53% від стягнутої суми) 2014,00 грн,

з АТ «СК «Мега-Гарант» (47% від стягнутої суми) 1786,00 грн.

Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 25200,00 грн, на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу 1786,00 грн, а всього стягнути 26986,00 грн (двадцять шість тисяч дев`ятсот вісімдесят шість гривень нуль копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 28800,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 2014,00 грн на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, а всього стягнути 30814,00 грн (тридцять тисяч вісімсот чотирнадцять гривень нуль копійок).

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» на користь держави судовий збір у розмірі 1251,33 грн (одна тисяча двісті п`ятдесят одна гривня тридцять три копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1411,07 грн (одна тисяча чотириста одинадцять гривень сім копійок).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ,

відповідач Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант», адреса: м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289,

відповідач ОСОБА_2 , проживаючий: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ,

третя особа Моторне (транспортне) страхове бюро України, адреса: м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ21647131.

Повний текст рішення складено 03.11.2026

Головуючий О.А.Самсонова

Часті запитання

Який тип судового документу № 141165827 ?

Документ № 141165827 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141165827 ?

Дата ухвалення - 03.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141165827 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141165827 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141165827, Київський районний суд м. Полтави

Судове рішення № 141165827, Київський районний суд м. Полтави було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141165827 відноситься до справи № 552/3098/26

Це рішення відноситься до справи № 552/3098/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141165820
Наступний документ : 141165831