Рішення № 141165776, 14.10.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/625/2026

Справа № 679/366/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року місто Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Рябуха О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Нетішинського міського суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд комунального майна міста Нетішин, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Орган опіки та піклування Нетішинської міської ради Хмельницької області, про надання дозволу на приватизацію гуртожитку малолітнім без згоди батька,

встановив:

24 березня 2026 року до Нетішинського міського суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд комунального майна міста Нетішин, Орган опіки та піклування НМР, про надання дозволу на приватизацію гуртожитку малолітнім без згоди батька.

В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , зазначено:

в період часу з 04 жовтня 2014 року до 07 квітня 2017 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували в офіційному шлюбі, від якого народилася спільна дитина син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після припинення подружніх стосунків ще взимку 2016 року, залишився проживати разом позивачем ОСОБА_1 ,

задовго до розірвання шлюбу, відповідач ОСОБА_3 фактично припинив спілкування зі своїм сином, матеріально не допомагав, тощо, у зв`язку з чим, відповідно до рішення Нетішинського міського суду від 17 січня 2020 року, з відповідача ОСОБА_3 , за заявою позивача ОСОБА_1 , на користь останньої, стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до повноліття дитини, однак, які, і наразі залишаються не сплаченими,

крім того, свого ставлення до виконання батьківських обов`язків відповідач ОСОБА_3 не змінив і після ухвалення рішення про стягнення аліментів, повністю відмежувавшись від дитини та, як і раніше, не приймаючи участі в його вихованні, не цікавлячись здоров`ям, життям та успіхами сина, і, більш того, самоусунувся навіть від реалізації своїх батьківських прав, а саме, змінивши своє місце проживання не спромігся навіть повідомити адресу нового місця проживання,

за таких обставин позивач ОСОБА_1 вимушена була опікуватись сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно, піклуючись, в тому числі, про покращення житлових умов, оскільки, квартира, в якій проживає позивач ОСОБА_1 разом із сином, не задовольняла житлові потреби сім`ї у в повній мірі,

тож, в порядку поліпшення житлових умов позивач ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ордеру №36/2020, згідно рішення ВК НМР №588/2020 від 22 грудня 2020 року, вселились в житлове приміщення гуртожитку АДРЕСА_1 , кімнати №713 та №714, в яких є зареєстрованими з 20 січня 2021 року,

з метою реалізації права на приватизацію жилого приміщення, позивач ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого Наказом Міністерства з питань ЖКГ України №396 від 16 грудня 2009 року, звернулась до Фонду комунального майна міста Нетішин, однак, оформити заяву на приватизацію займаного жилого приміщення в гуртожитку не змогла, оскільки, для реалізації права на приватизацію жилого приміщення малолітньою/неповнолітньою дитиною, потрібна згода батька відповідача ОСОБА_3 , як законного представника, у вигляді підпису на заяві на приватизацію або у вигляді нотаріально посвідченого доручення,

тож, враховуючи, що місцеперебування відповідача ОСОБА_3 не відоме, позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати у останнього згоду на приватизацію жилого приміщення в гуртожитку саме неповнолітньою дитиною їхнім спільним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що і слугувало підставою звернення до суду, оскільки, як і раніше, більшість питань, які стосуються прав та законних інтересів дитини, позивач ОСОБА_1 змушена вирішувати самостійно, однак, не завжди, як законний представник, остання має можливість діяти в інтересах сина одноособово, так як, відповідно до положень ст.141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини,

ст.3 п.п.1,2 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року наголошує, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, і дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом,

за змістом Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини, відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити,

у зв`язку з чим, позивач ОСОБА_1 , з метою забезпечення дитині реалізації права на приватизацію жилого приміщення, враховуючи відсутність можливості отримати згоду батька відповідача ОСОБА_3 , як законного представника, у вигляді підпису на заяві на приватизацію або у вигляді нотаріально посвідченого доручення, дотримуючись найкращих інтересів дитини, вважає необхідним ухвалити рішення, яким надати дозвіл на участь малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у приватизації разом з позивачем ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у спільну часткову власність жилого приміщення кімнат №713 та АДРЕСА_2 , без згоди батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Кам`янець-Подільський Хмельницької області, РНОКПП НОМЕР_3 .

08 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд комунального майна міста Нетішин, Орган опіки та піклування НМР, про надання дозволу на приватизацію гуртожитку малолітнім без згоди батька, відповідно до ухвали Нетішинського міського суду від 08 квітня 2026 року (а.с.22), відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

09 липня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд комунального майна міста Нетішин, Орган опіки та піклування НМР, про надання дозволу на приватизацію гуртожитку малолітнім без згоди батька, відповідно до ухвали Нетішинського міського суду від 09 липня 2026 року (а.с.70), підготовче провадження закрито з призначенням справи до судового розгляду по суті.

У строк, встановлений судом в ухвалі Нетішинського міського суду від 08 квітня 2026 року, відповідач ОСОБА_3 відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заяв з викладенням своїх аргументів і міркувань на підтримку або в заперечення позовних вимог, або ж клопотань з приводу руху у цивільному провадженні та розгляду справи по суті до суду не скерував.

Позивач ОСОБА_1 та представник останньої адвокат Романова Н.І., будучи своєчасно та належним чином повідомленими про час та місце проведення судового розгляду, до суду не з`явилися, надавши відповідну заяву (вх. №5467/26 від 18 серпня 2026 року), щодо можливості проведення судового засідання за їх відсутності та прийняття рішення на підставі наявних у справі доказів, враховуючи аргументи та доводи, викладені у позовній заяві, підтримавши заявлені позовні вимоги та вважаючи необхідним задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 , будучи своєчасно та належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання, до суду не з`явилися, клопотань щодо відкладення розгляду цивільного провадження до суду не надав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонду комунального майна міста Нетішин, Гіжицький А.І., будучи своєчасно та належним чином повідомленим про час та місце проведення судового розгляду, до суду не з`явився, надавши відповідну заяву (вх. №5413/26 від 17 серпня 2026 року), щодо можливості проведення судового засідання за їх відсутності та прийняття рішення на підставі наявних у справі доказів, поклавшись у вирішенні питання на розсуд суду.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Органу опіки та піклування Нетішинської міської ради Хмельницької області, Васюк Д.О., будучи своєчасно та належним чином повідомленою про час та місце проведення судового розгляду, до суду не з`явилася, надавши відповідну заяву (вх. №5539/26 від 20 серпня 2026 року), щодо можливості проведення судового засідання за їх відсутності та прийняття рішення на підставі наявних у справі доказів, поклавшись у вирішенні питання на розсуд суду, виходячи із забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

У відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України, що визначають фіксування судового засідання технічними засобами, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється, оскільки, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо, відповідно до положень ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У судовому засіданні встановлено:

із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нетішинського міського управління юстиції у Хмельницькій області 12 лютого 2015 року (а.с.7), вбачається, що дитина ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю дитини є позивач ОСОБА_1 , батьком дитини є відповідач ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним актовим записом за №45 від 12 лютого 2015 року,

відповідно до копії рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07 квітня 2017 року (а.с.8) шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 , зареєстрований 04 жовтня 2014 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нетішинського міського управління юстиції у Хмельницькій області (актовий запис №225 від 04 жовтня 2014 року), розірвано,

відповідно до копії рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17 січня 2020 року (а.с.9-12) з відповідача ОСОБА_3 , на користь позивача ОСОБА_1 , стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 серпня 2019 року, і до досягнення дитиною повноліття,

відповідно до копії ордеру на жилу площу в гуртожитку №36/2020 від 29 грудня 2020 року (а.с.13) позивачеві ОСОБА_1 , на підставі рішення ВК НМР за №588/2020 від 22 грудня 2020 року, на склад сім`ї: ОСОБА_1 , 1982 року народження (користувач) та ОСОБА_2 , 2015 року народження (син), видано ордер на право зайняття жилих приміщень в гуртожитку АДРЕСА_1 кімнати №713, площею 19,6 кв.м, та кімнати № НОМЕР_5 , площею 11,7 кв.м,

відповідно до витягів з реєстру територіальної громаді за №2026/002851501 від 23 лютого 2026 року та за №2026/002851598 від 23 лютого 2026 року (а.с.14,15) позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , згідно відомостей Нетішинської територіальної громади, з 20 січня 2021 року є зареєстрованими по АДРЕСА_3 ,

із інформації Відділу адміністративних послуг ВК НМР за №256/ЕП від 01 квітня 2026 року (а.с.18) вбачається, що, згідно з Реєстром Нетішинської міської територіальної громади, відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованим не значиться,

відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2577569 від 08 квітня 2026 року (а.с.19) за параметрами запиту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , особу не знайдено,

із довідки Нетішинської гімназії «Енергія» НМР Шепетівського району Хмельницької області за №150 від 04 червня 2026 року (а.с.47) вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчається у Нетішинській гімназії «Енергія», у 5-В класі, за період навчання у закладі освіти (з 01 вересня 2025 року до 29 травня 2026 року), тато дитини ОСОБА_3 жодного разу на батьківських зборах присутнім не був, успіхами у навчанні та вихованні сина у гімназії не цікавився,

із інформації Нетішинського Відділу ДВС у Шепетівському районі за №10748 від 28 травня 2026 року (а.с.48) вбачається, що позивач ОСОБА_1 дійсно не отримує аліменти від відповідача ОСОБА_3 , за період з 01 серпня 2019 року до 26 травня 2026 року, згідно ВЛ №2/679/39/2020, виданого Нетішинським міським судом від 26 лютого 2020 року, про стягнення з відповідача ОСОБА_3 , на користь позивача ОСОБА_1 , аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 серпня 2019 року, і до досягнення дитиною повноліття,

відповідно до копії акту комісійного обстеження умов проживання від 17 червня 2026 року (а.с.49) вбачається обстеження житлово-побутових умов проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_3 , за результатами якого встановлено наявність всіх необхідних умов для життя, виховання та розвитку дитини,

із повідомлення Нетішинського міського відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Хмельницький) про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників за №21168 від 30 грудня 2020 року (а.с.50) вбачається внесення відповідача ОСОБА_3 до Єдиного реєстру боржників, у зв`язку з наявністю, станом на 30 грудня 2020 року, заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої, згідно розрахунку від 30 грудня 2020 року, за період з 16 березня 2029 року до 01 грудня 2020 року, становить 43419 гривень 75 копійок, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці,

із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів (а.с.51-54) вбачається наявність за відповідачем ОСОБА_3 заборгованості зі сплати аліментів у ВП №61757802, яка, за період з 01 серпня 2019 року до 25 червня 2026 року становить 375008 гривень 75 копійок,

із постанови Нетішинського Відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 25 червня 2026 року (а.с.55) вбачається накладення на боржника відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 187504 гривні 38 копійок, на користь стягувача позивача ОСОБА_1 , у ВП №61757802,

із постанови Нетішинського міського відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Хмельницький) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 30 грудня 2020 року (а.с.56) вбачається встановлення боржнику відповідачу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, згідно ВЛ №2/679/39/2020, виданого Нетішинським міським судом від 26 лютого 2020 року, у ВП №61757802.

Так, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом, дотримуючись завдань та основних засад цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, і судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників судового процесу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст.4 ЦПК України), що, окрім того, закріплено у ст.16 ЦК України, за приписами якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тож, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених ЦПК України випадках, і учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, при цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, при цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 81 ЦПК України).

Разом з тим, згідно з положеннями ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, і обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Водночас, суд вирішуючи справи, застосовує при розгляді проваджень Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року і Протоколи до останньої, згоду на обов`язковість яких надано ВР України, а також, практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ (ст.10 ч.4 ЦПК України), оскільки, згідно із ст.9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція), підлягає застосуванню в Україні, як частина національного законодавства, що повністю узгоджується з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» №3477-IV від 23 лютого 2006 року, за якими суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах ВС (ст.263 ч.4 ЦПК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, відповідно до моральних засад суспільства, при цьому, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (ст.7 ч.8, ст.7 ч.9 СК України).

Забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (ст.1 ч.1 Закону України «Про охорону дитинства» №2402-III від 26 квітня 2001 року).

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими (ст.8, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).

У відповідності до положень ст.51 Конституції України та ст.150, ст.180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

При цьому, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, і розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст.141 СК України).

Водночас, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ст.152 ч.1 СК України).

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року та іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана ВР України, і регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (ст.7 СК України).

Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, і, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, при цьому, найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Тобто, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини (ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Відповідно до положень ст.8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції, органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Тож, у відповідності до діючого законодавства дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У ст. 47 Конституції України наголошується, що кожен має право на житло, держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду, громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Набуття права власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності, унормовано ст.345 ЦК України, згідно положень якої фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності (ч.1), приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом (ч.2).

Основним нормативно-правовим актом, який визначає правові основи приватизації житла, що перебуває в державній або комунальній власності, є Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» №2482-XII від 19 червня 1992 року (зі змінами).

Відповідно до ст.1 ч.1 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» №2482-XII від 19 червня 1992 року (зі змінами) приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв, тощо) державного житлового фонду на користь громадян України.

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (ст.2 ч.1 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» №2482-XII від 19 червня 1992 року (зі змінами).

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (ст.5 ч.5 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» №2482-XII від 19 червня 1992 року (зі змінами).

Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» №2482-XII від 19 червня 1992 року, право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них (ст.5 ч.4 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» №2482-XII від 19 червня 1992 року (зі змінами).

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону (ст.8 ч.3 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» №2482-XII від 19 червня 1992 року (зі змінами).

Процедуру приватизації державного житлового фонду регулює Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16 грудня 2009 року, відповідно до якого:

передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника (п.4),

громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації (п.17),

за малолітніх та неповнолітніх членів сім`ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або опікуни, і згоду на участь у приватизації дітей батьки (усиновлювачі) або опікуни засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини (п.18).

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд, дослідивши надані в судове засідання матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, і, відповідно, оцінивши надані докази, які мають значення для правильного вирішення справи, з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи, базуючись на засадах верховенства права, і, відповідно, ухвалюючи судове рішення, яке повинно бути законним та обґрунтованим, з максимально можливим урахуванням інтересів малолітньої/неповнолітньої дитини приходить висновку, що позовна заява ОСОБА_1 про надання дозволу на приватизацію гуртожитку малолітнім без згоди батька, підлягає задоволенню, так як, у судовому засіданні встановлено наявність обставин, що свідчать про відсутність будь-якої інформації щодо місця перебування батька малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача ОСОБА_3 , які, як наслідок, унеможливлюють реалізацію права малолітньої дитини на житло шляхом приватизації, і саме надання дозволу на участь у приватизації жилого приміщення без згоди батька, перш за все, сприятиме забезпеченню найкращих інтересів дитини, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні під час розгляду справи і доказів протилежного, у відповідності до приписів ст.12, ст.81 ЦПК України, до суду не надано.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, і, хоча ст.6 п.1 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення, і питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», №4909/04, §58, рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «RuizTorija v. Spain», №303-А, §29).

Водночас, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, з урахуванням положень ст.ст.133, 141-142 ЦПК України, відповідно до яких судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, вважає за необхідне судовий збір, сплачений позивачем ОСОБА_1 , згідно квитанції до платіжної інструкції №2.545671149.1 від 24 лютого 2026 року (а.с.2), при зверненні до суду з позовом, що становить 1331 гривня 20 копійок, залишити за позивачем ОСОБА_1 , відповідно до волевиявлення останньої у скерованій до суду позовній заяві.

На підставі викладеного, з урахуванням положень ст.7, ст.141, ст.150, ст.152, ст.180 СК України, ст.345 ЦК України, керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 76- 81, 89, 133, 141-142, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд комунального майна міста Нетішин, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Орган опіки та піклування Нетішинської міської ради Хмельницької області, про надання дозволу на приватизацію гуртожитку малолітнім без згоди батька, задовольнити повністю.

Надати малолітній дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дозвіл на участь у приватизації жилого приміщення кімнат № НОМЕР_6 та № НОМЕР_5 в гуртожитку № НОМЕР_7 по проспекту Незалежності, 10, міста Нетішин Шепетівського району Хмельницької області, без згоди батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ,

Представник позивача ОСОБА_1 : адвокат Романова Наталія Іванівна, РНОКПП НОМЕР_8 , адреса для листування: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованим не значиться, останнє відоме місце фактичного проживання: АДРЕСА_6 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд комунального майна міста Нетішин, ЄДРПОУ 33586398, місцезнаходження: 30100, місто Нетішин Шепетівського району Хмельницької області, вулиця Шевченка, 1.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Орган опіки та піклування Нетішинської міської ради Хмельницької області, ЄДРПОУ 05399231, місцезнаходження: 30100, місто Нетішин Шепетівського району Хмельницької області, вулиця Шевченка, 1.

Повний текст рішення складений 14 жовтня 2026 року.

Суддя: