Рішення № 141164458, 02.11.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

02.11.2026

Провадження №2/389/212/26

ЄУН 389/4400/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі:

головуючого судді Українського В.В.

за участю секретаря судового засідання Гой І.С.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи Захарової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду міста Знам`янка Кіровоградської області у режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання заяви про відмову від одноразової грошової допомоги недійсною, перерозподіл одноразової грошової допомоги та стягнення її частки,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою до ОСОБА_2 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання недійсною заяву про відмову від отримання одноразової грошової допомоги, визнання права на частину такої допомоги, та її перерозподіл на двох осіб та стягнення з відповідача різниці сплаченої їй суми.

Обґрунтував позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 син позивача та відповідача ОСОБА_5 загинув мужньо виконуючи військовий обов`язок в бою за Україну, її свободу і незалежність. Після його смерті сторони набули право на призначення та отримання частки одноразової грошової допомоги у розмірі 7500000 кожен відповідно до Постанови КМУ №168 від 28.02.2022. Однак, відповідач скористалася тяжким фізичним і моральним станом позивача, а також довірливими відносинами заснованими на родинних зв`язках, впевнила позивача, що йому буде складено самостійно розібратися і зібрати всі необхідні документи для отримання передбачених законодавством виплат. Відповідач запевнила позивача про виплату йому половини всіх отриманих від держави коштів, про що написала розписку про своє зобов`язання та схилила до підписання нотаріально завіреної заяви про відмову від отримання грошової допомоги за загибель сина. Проте, в подальшому ОСОБА_2 перестала виходити на зв`язок із позивачем. На вимогу представника позивача відповідач в усному порядку відмовилася виплатити належну позивачу частку одноразової грошової допомоги за загибель сина, оскільки має нотаріальну відмову від отримання цих коштів, а розписку не вважає документом з якого у неї виникають зобов`язання. Позивач вважає, що відповідач діяла неправомірно та недобросовісно, зловживала довірою та цивільними правами позивача, діяла шляхом омани з метою заволодіння належної йому частки допомоги. На час звернення до суду відповідач отримала частину грошової допомоги у розмірі 8100000 гривень, що перевищує її частку на 600000 гривень. Факт того, що відповідачка одноосібно отримує всю суму ОГД та незважаючи на домовленість із позивачем, що підтверджується її розпискою, відмовляється виплачувати позивачу його частину, свідчить про її недобросовісну поведінку та намір не ділитися коштами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги позову та просить їх задовольнити.

Відповідач та її представник у судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог та просять відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи у судовому засіданні залишила вирішення питання на розсуд суду та врахувати надані пояснення.

Суд вислухав пояснення сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідив у судовому засіданні матеріали цивільної справи, вважає позов є частково обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню частково за таких підстав.

ОСОБА_4 та ОСОБА_6 мають спільного сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 13 березня 2018 року Знам`янським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 18 від 25.07.2002.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.06.2016 по справі № 389/1289/16-ц шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , зареєстрований 27 квітня 1996 року у Петрівській сільській раді Знам`янського району Кіровоградської області, актовий запис №3, розірвано.

З 2017 року позивач постійно проживає у м. Фастів, що підтверджується довідкою №07-6134 виданою 15.05.2023 року КП Фастівської міської ради «Фастівська житлово-експлуатаційна контора». У 2020 році після перенесеної хвороби отримав другу групу інвалідності.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 мужньо виконавши військовий обов`язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув.

Відповідно Акту розслідування про нещасний випадок від 16.03.2024 № 161-2024, що стався з військовослужбовцем ОСОБА_5 під час виконання ним обов`язків військової служби, причиною нещасного випадку та отримання поранення (загибелі) стали протиправні дії невстановлених осіб, в умовах військової агресії з боку російської федерації, які вчинені на території України шляхом застосування артилерійського озброєння збройними силами російської федерації, незаконними збройними формуваннями відносно військовослужбовців Державної прикордонної служби України.

Відповідно до витягу із протоколу № 200 від 03.04.2024 засідання Центральної військово- лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм у колишнього військовослужбовця, поранення, яке призвело до смерті ОСОБА_5 , пов`язане із захистом Батьківщини.

ОСОБА_2 09.04.2024 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, як мати загиблого військовослужбовця під час дії воєнного стану. Разом з тим, ОСОБА_4 відмовився від своєї частки одноразової грошової допомоги, як батько загиблого військовослужбовця під час дії воєнного стану, на користь ОСОБА_2 , про що надана заява, справжність підпису на якій завірено приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Гріцик Н.М. 07 липня 2023 року, зареєстровано в реєстрі за №649.

При цьому позивач стверджує, що у нього із відповідачем була домовленість про те, що остання отримує всі кошти, які передбачені на отримання одноразової грошової допомоги за загиблого сина, та виплатить позивачу половину суми, про що власноруч написала розписку 07 липня 2023 року.

Вважає, що відповідач скористалася тим, що позивач є особою з обмеженою життєдіяльністю, мешкає у м. Фастів Київської області, використала його фізичний та моральний (після смерті сина) стан здоров`я, а також довірливі відносини, засновані на родинних зв`язках, впевнила останнього, що йому буде важко самостійно розібратися і зібрати всі необхідні документи, для отримання передбачених законодавством виплат за загибель сина. ОСОБА_2 запевнила позивача, що вона йому допоможе, отримає від держави грошові кошти за загиблого сина та в повному обсязі виплатить ОСОБА_4 належну йому частку - половину суми.

Вважає, що саме відповідач змусила його написати відмову від отримання своєї частки одноразової грошової допомоги та посвідчити нотаріально, ввівши останнього в оману. Волевиявлення при підписані заяви про відмову від одноразової грошової допомоги не було вільним і усвідомленим, а отже відповідно до ст. 203 ЦК України, такий правочин не відповідає вимогам закону і є оспорюваним.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 27.04.2024 №338-ОС суму ОДГ у розмірі 15 000 000 (п`ятнадцять мільйонів) гривень призначено до виплат матері військовослужбовця ОСОБА_2 .

11 червня 2025 року ОСОБА_4 звернувся до начальника НОМЕР_2 прикордонного загону із заявою про призначення та виплату йому частки одноразової грошової допомоги.

За результатами розгляду заяви опрацьовано висновок комісії НОМЕР_2 прикордонного загону про неможливість виплати одноразової грошової допомоги від 19.06.2025 №674 у зв`язку з наявністю нотаріально засвідченої заяви батька загиблого військовослужбовця про відмову від своєї частки одноразової грошової допомоги (зареєстровану в реєстрі за № 649).

16 вересня 2026 року позивач склав заяву про відкликання своєї заяви про відмову від одноразової грошової допомоги від 07 липня 2023 року. Справжність підпису на заяві засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стародубцевою В.М. У цій заяві позивач просить нараховувати на своє ім`я відповідну частку одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 (п`ятнадцять мільйонів) гривень 00 копійок, яка виплачується сім`ям загиблих осіб, що передбачена Постановою № 168 від 28.02.2022 року, після загибелі ІНФОРМАЦІЯ_4 сина ОСОБА_5 .

29 вересня 2025 ОСОБА_4 повторно звернувся до начальника НОМЕР_2 прикордонного загону із заявою про призначення та виплату йому частки одноразової грошової допомоги та надав нотаріально засвідчену заяву від 16.09.2025 зареєстровану в реєстрі за №992 про відкликання попередньої нотаріально засвідченої заяви про відмову від своєї частки одноразової грошової допомоги від 07.07.2023 зареєстровану в реєстрі за № 649. За результатами розгляду заяви опрацьовано висновок комісії НОМЕР_2 прикордонного загону про неможливість виплати одноразової грошової допомоги від 16.10.2025 №809 у зв`язку з наявністю нотаріально засвідченої заяви батька загиблого військовослужбовця про відмову від своєї частки одноразової грошової допомоги (зареєстровану в реєстрі за № 649). Роз`яснено позивачеві, що з огляду на положення Постанови №168, після призначення ОГД питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або у судовому порядку. Станом на 01.10.2025 сума виплаченої одноразової грошової допомоги матері загиблого військовослужбовця становить 7800000 гривень, відповідно перерозподіл одноразової грошової допомоги рівними частками є неможливим.

Наказом №1212-ОС від 19.11.2025 припинена дія наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 27.04.2024 №338-ОС про виплату одноразової грошової допомогли на виконання ухвали суду. Відповідно до наданих платіжних інструкцій за період з травня 2024 по жовтень 2025 ОСОБА_2 виплачено коштів одноразової грошової допомоги у розмірі 8100000 гривень.

Позивач з метою досудового врегулювання спору, звернувся з письмовою вимогою до ОСОБА_8 - щодо виконання нею умов розписки від 07.07.2023 року, а саме передачі належної позивачу частини отриманої нею державної допомоги за загиблого сина ОСОБА_5 та надання виписки з банківського рахунку щодо фактичних виплат. У відповідь на неодноразові письмові вимоги, та вимоги через засоби мобільного зв`язку ОСОБА_8 в усному порядку повідомила, що відмовляється виплатити належну позивачу частку одноразової грошової допомоги за загибель сина, оскільки має нотаріальну відмову позивача, а розписку не вважає документом з якого у неї виникають зобов`язання.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою та третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Верховний Суд зазначає, що при вирішенні позову про визнання недійсним договору враховуються загальні приписи ст.3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №910/8072/20).

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №759/24061/19).

У статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку, неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Позивачем підписана заява, якою він відмовився від отримання одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця сина на користь ОСОБА_2 . Справжність підпису засвідчена нотаріусом в установленому законом порядку. Позивач під час підписання заяви мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, розумів значення своїх дій та мав можливість керувати ними, розумів обставини що мали для нього істотне значення без впливу насильства (фізичного та психічного тиску) з боку інших осіб, що свідчить про те, що волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі. Позивач на момент підписання заяви не заявляв додаткових вимог щодо умов подальшої сплати відповідачем йому коштів, від яких він відмовився. Враховуючи відкликання цієї заяви, розумів, що у будь який час може це зробити та відкликати заяву про відмову від виплати ОГД. Суд не вважає написану відповідачем розписку про виплату позивачу його частини коштів у разі виплати державою коштів за загиблого сина, як таку, що вводила в оману позивача ти сформувала у нього помилку під час вчинення правочину, а саме написання заяви про відмову від отримання одноразової грошової допомоги.

Отже підстав, передбачених ст. 299 та 230 ЦК України щодо вчинення правочину під дією обману чи помилки, для визнання заяви недійсною, судом встановлено не було.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до частини третьої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частинами першою, восьмою, дев`ятою статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).

Пунктом 2 Постанови №168 (в ред. станом на день загибелі військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_4 ) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

На виконання вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Пунктом 10 Порядку № 975 передбачено, що члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);

свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою);

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);

рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому згаданого пункту, та копію відповідного рішення суду.

За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер і спрямована на матеріальну підтримку членів сім`ї загиблого військовослужбовця після втрати ними годувальника.

Зі змісту наведених норм вбачається, що законодавець чітко розмежував право на призначення одноразової грошової допомоги (як елемент державної гарантії соціального захисту) та право на її отримання (як стадію реалізації цієї гарантії у конкретних правовідносинах).

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначені нормами глави 83 ЦК України.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, наслідком події; застосовується також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз ст.1212 ЦК дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого чи за підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Суд вважає, що відповідач не довів недобросовісність відповідача ОСОБА_2 при набутті грошових коштів, оскільки вона отримала їх на підставі наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 27.04.2024 №338-ОС та заяви позивача ОСОБА_4 про відмову від отримання своєї частки коштів на користь відповідача.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність або відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення чи захисту в обраний спосіб.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Суд також зазначає, що на підставі вказаних вище норм, якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб, або в судовому порядку.

Враховуючи те, що позивач 07.07.2023 відмовився від отримання одноразової грошової допомоги на користь відповідача та така відмова нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку, відмовився від цієї заяви 16.09.2025 в тому ж самому порядку та просив нарахувати та виплатити відповідну частку одноразової грошової допомоги, повторно звернувся до військової частини із заявою про виплату частини одноразової грошової допомоги 29.06.2026, суд вважає позивач має право на отримання частки одноразової грошової допомоги саме з 16.09.2025, із суми невиплаченої та не отриманої сторонами частки, враховуючи виплати відповідачу коштів до цього часу. Тобто суд наголошує на тому, що позивач мав право на призначення одноразової грошової допомоги (як елемент державної гарантії соціального захисту) із дня смерті сина, однак право на її отримання (як стадію реалізації цієї гарантії у конкретних правовідносинах) отримав 16.09.2025.

Таким чином, враховуючи, що станом на 16.09.2025 відповідачу виплачені кошти у розмірі 7500000 гривень, та у вересні виплачено 300000 гривень, залишкова сума одноразової грошової допомоги складає 7200000, яка підлягає розподілу між сторонами разом із виплатами за вересень. Відтак, позивач, враховуючи відмову від отримання частини одноразової грошової допомоги яка діяла до 16.09.2025, має право на отримання частини одноразової грошової допомоги у розмірі 3750000 гривень (15000000-7500000/2=3750000).

Підстави скасування заходів забезпечення позову, викладені у ст.158 ЦПК України. Зокрема, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи, що позовні вимоги про перерозподіл одноразової грошової допомоги в рівних частках між сторонами та стягнення із відповідача різниці від суми фактично виплачених коштів не підлягають задоволенню, а заходи забезпечення позову були застосовані саме для майбутнього вирішення вимоги позивача про перерозподіл грошової допомоги у рівних частках та стягнення частини коштів, які отримані відповідачем, визначена судом сума, яка належить позивачу до виплати, не перевищує суму, яка залишилася не виплаченою, заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263, 265, 273, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право на частку одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку із загибеллю (смертю) його сина, військовослужбовця ОСОБА_5 у розмірі 3750000 (три мільйони сімсот п`ятдесят тисяч) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2025 року ЄУН 389/4176/25, справа 2-з/389/18/25.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_4 місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_2 місце реєстрації проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце знаходження АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Суддя В.В. Український