Ухвала суду № 141163595, 30.10.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"30" жовтня 2026 р. Справа № 939/203/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 (у режимі ВКЗ),

обвинувачених: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , (у режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вишгороді клопотання прокурора першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_13 про продовження відносно обвинувачених у кримінальному провадженні №12024100090002208 від 25.07.2024 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Могилів-Подільський Вінницької області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець Збройних Сил України, раніше на судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Зоря Володарського району Донецької області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець Збройних Сил України, раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Балаклії Харківської області, громадянин України, зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець Збройних Сил України, раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Вишгородського районного суду Київської області, на стадії судового розгляду, перебуває вказаний вище обвинувальний акт.

27.10.2026 до суду через систему «Електронний суд» прокурором першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 подано окремі клопотання про продовження щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб із визначенням кожному застави у розмірі 11 648 000 грн.

Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на характер та обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, їх тяжкість, суворість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі доведення винуватості, незавершеність судового розгляду та збереження ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Ризик переховування прокурор пов`язує із суворістю можливого покарання, груповим характером інкримінованих діянь, а щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9 - також із викладеними стороною обвинувачення обставинами поведінки після події, спрямованої на приховування її наслідків та уникнення відповідальності. Додатково посилається на дію воєнного стану, тимчасову окупацію частини території України, ускладнення контролю за перетином державного кордону та статистичні відомості щодо самовільного залишення військових частин і незаконного перетину кордону іншими особами.

Ризик незаконного впливу прокурор обґрунтовує тим, що свідки ще не допитані безпосередньо судом, а обвинувачені після відкриття матеріалів досудового розслідування обізнані з їх анкетними даними та можуть схиляти їх до зміни показань чи відмови від їх надання.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення прокурор зазначає про можливість учинення нового корисливого діяння, а в разі ухилення від суду та невиконання обов`язків військової служби - кримінальних правопорушень, передбачених статтями 407-409 КК України. Вважає, що заявлені ризики продовжують існувати, а більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених.

30.10.2026 до суду, через систему «Електронний суд», захисником обвинуваченого ОСОБА_8 адвокатом ОСОБА_10 подано заперечення на клопотання про продовження запобіжного заходу її підзахисному у вигляді тримання під вартою, з додатками. Заперечуючи проти клопотання прокурора, адвокат ОСОБА_10 зазначила, що стороною обвинувачення не наведено нових конкретних обставин і доказів, які б свідчили про те, що заявлені ризики не зменшилися, а також не доведено, чому зі спливом часу та з урахуванням стадії кримінального провадження більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 . На думку захисника, після завершення досудового розслідування та передання всіх матеріалів до суду її підзахисний уже не може перешкоджати збиранню доказів. У запереченнях захисник ОСОБА_10 , посилаючись на Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 21.07.2026 №9-р(ІІ)/2026 у справі №3-176/2025(355/25), яким абзац п`ятий частини п`ятої статті 182 КПК України визнано таким, що відповідає Конституції України, окремо висловила незгоду із розміром застави, що визначений ухвалою суду від 15.07.2026, вважаючи його завідомо непомірним для ОСОБА_8 та таким, що фактично унеможливлює його звільнення з-під варти, долучивши відомості про застраховану особу за формою ОК-5, щодо офіційного доходу ОСОБА_8 у період 2022 2026 років. Крім цього, у запереченнях зазначено, що після закінчення навчання ОСОБА_8 проходив військову службу, спочатку за мобілізацією, а з 2017 року за контрактом, та іншого істотного джерела доходів не мав. Крім того, ОСОБА_8 та його батьки є внутрішньо переміщеними особами з Донецької області, власного житла у місті Києві не мають та змушені нести витрати на оренду житла. На підтвердження майнового стану родини захисник долучила документи, відповідно до яких мати ОСОБА_8 працює вчителем початкових класів, а батько є пенсіонером. На думку адвоката ОСОБА_10 , сукупний майновий стан ОСОБА_8 та його батьків виключає можливість внесення застави у сумі 11 648 000 грн. Також захисник зазначила, що це кримінальне провадження не є політично забарвленим чи резонансним, а тому, на її переконання, відсутній «виключний випадок», який давав би суду підстави вийти за верхню межу застави, встановлену пунктом 3 частини п`ятої статті 182 КПК України. На підтвердження своєї позиції адвокат ОСОБА_10 долучила окремі думки суддів Конституційного Суду України ОСОБА_14 та ОСОБА_15 стосовно Рішення від 21.07.2026 №9-р(ІІ)/2026, а також вступні та резолютивні частини судових рішень інших місцевих судів, у яких у кримінальних провадженнях щодо особливо тяжких злочинів було визначено заставу у менших розмірах. На підставі викладеного, захисник ОСОБА_10 просила суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_8 більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, або зменшити розмір застави, визначивши її у межах від вісімдесяти до трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У судовому засіданні прокурор підтримав подані ним клопотання з наведених у них підстав, вказуючи на те, що дослідження письмових доказів фактично лише розпочато, свідки судом не викликалися та не допитувалися, позиція обвинувачених щодо фактичних обставин не з`ясована шляхом їх допиту, а тому ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, можуть бути належним чином нейтралізовані лише шляхом подальшого тримання обвинувачених під вартою із розміром застави, який не повинен бути меншим від розміру шкоди, інкримінованої стороною обвинувачення.

Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію сторони обвинувачення щодо продовження тримання обвинувачених під вартою, посилаючись на незавершеність дослідження доказів, необхідність допиту свідків та запобігання процесуальним ризикам.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_11 заперечував проти задоволення клопотань прокурора, зазначивши, що вони є однотипними та не містять конкретних доказів актуальності ризиків. Вважав, що, у разі визначення застави, її розмір повинен забезпечувати виконання процесуальних обов`язків та водночас бути фактично доступним обвинуваченому з огляду на його майновий стан.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 ОСОБА_12 підтримав позицію колеги адвоката ОСОБА_11 .

Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав позицію захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_10 підтримала письмові заперечення та додатково зазначила, що невнесення застави від часу її первісного визначення свідчить про фінансову неспроможність ОСОБА_8 і його родини сплатити встановлену суму. Вказувала на подібність клопотань щодо всіх трьох обвинувачених та відсутність, на її думку, індивідуальної оцінки їх становища. Заперечила проти використання загальних статистичних відомостей про перетин кордону та посилань на можливість виїзду до держави-агресора стосовно військовослужбовців, які тривалий час брали участь у захисті України. Стверджувала, що в разі звільнення ОСОБА_8 продовжить військову службу, а припущення про вчинення ним військових кримінальних правопорушень суперечить відомостям про його службу, нагороди та відсутність дисциплінарних стягнень. Щодо ризику впливу на свідків адвокат ОСОБА_10 зазначила, що лише ОСОБА_16 повідомляв відомості, які стосуються ОСОБА_8 , а зміст його показань відповідає позиції захисту та підтверджує невинуватість підзахисного. Обґрунтовуючи вимогу про зменшення застави, ОСОБА_10 повторно зазначала про невисокий рівень доходів ОСОБА_8 та його батьків і неможливості накопичення ними коштів у визначеному судом розмірі. Повторно послалася на Рішення Конституційного Суду України від 21.07.2026, окремі думки суддів цього Суду та навела приклади рішень інших районних судів щодо визначення меншого розміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію захисника та висловив незгоду з твердженням прокурора про можливість його переховування, вважаючи, що для такого висновку немає підстав.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши подані клопотання, заперечення та додані до них матеріали в межах питання, що вирішується, суд дійшов висновку про задоволення клопотань прокурора та відмову в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 , з таких підстав.

Відповідно до статей 131, 176 КПК України запобіжні заходи, у тому числі тримання під вартою, є заходами забезпечення кримінального провадження.

За частинами першою, другою статті 331 КПК України суд під час судового розгляду вирішує питання про продовження запобіжного заходу за клопотанням сторони та за правилами глави 18 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Крім того, частина п`ята статті 9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За змістом пунктів 1, 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позбавлення свободи допускається лише у передбачених нею випадках і відповідно до процедури, встановленої законом. Особа, взята під варту на підставі підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, таке звільнення може бути обумовлене гарантіями явки до суду.

У пункті 152 рішення Великої палати Європейського суду з прав людини у справі «Labita v. Italy» від 06.04.2000 (заява №26772/95) зазначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдане лише за наявності конкретних ознак справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає право на особисту свободу.

За загальним правилом, установленим частиною першою статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Пункт 4 частини другої статті 183 КПК України допускає застосування тримання під вартою до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, за наявності встановлених цим Кодексом підстав.

Суд ураховує, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Зокрема, злочини, передбачені частиною четвертою статті 187 та частиною другою статті 115 КК України, відповідно до статті 12 КК України є особливо тяжкими. Санкції зазначених норм передбачають позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, а частина друга статті 115 КК України також довічне позбавлення волі, а за інкримінованого корисливого мотиву передбачена конфіскація майна.

У пункті 33 рішення у справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 (заява №14379/88) Європейський суд з прав людини наголосив, що ризик переховування не можна оцінювати лише на підставі суворості можливого покарання. Необхідно враховувати й інші обставини, зокрема дані про особу, її майновий стан, зв`язки з державою, у якій здійснюється кримінальне переслідування, та міжнародні контакти.

Судом встановлено, що ухвалами слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 27.07.2024 щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після надходження обвинувального акту до суду вказаний запобіжний захід продовжувався ухвалами суду.

Так, ухвалою суду від 01.04.2026 кримінальне провадження призначено до судового розгляду. У судовому засіданні 06.05.2026 оголошено обвинувальний акт, прийнято цивільний позов для спільного розгляду та з`ясовано ставлення обвинувачених до пред`явленого обвинувачення, а 18.05.2026 суд перейшов до дослідження письмових доказів.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.07.2026 строк тримання під вартою щодо кожного з обвинувачених продовжено до 15.09.2026 включно та визначено альтернативу у вигляді застави у розмірі 3 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 11 648 000 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30.07.2026 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_8 залишено без задоволення, а ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 15.07.2026 у частині продовження щодо ОСОБА_8 тримання під вартою та визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави без змін.

Апеляційний суд окремо перевірив доводи про надмірність застави, відсутність виключного випадку та майновий і сімейний стан ОСОБА_8 , у тому числі відомості про роботу його матері вчителем і пенсійне забезпечення батька.

Ухвалою колегії суддів від 02.09.2026 строк тримання під вартою ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продовжено до 02.11.2026 включно зі збереженням раніше визначеного розміру застави.

При постановленні ухвали суду від 02.09.2026 суд розглянув письмові заперечення адвоката ОСОБА_10 , дослідив документи про доходи її підзахисного та його батьків, Рішення Конституційного Суду України від 21.07.2026, окремі думки суддів і наведені захисником рішення інших місцевих судів та надав їм оцінку.

На час розгляду клопотань 30.10.2026 судовий розгляд триває на стадії дослідження доказів, свідки судом не допитані, а безпосереднє дослідження всієї доказової інформації не завершено.

За правовими позиціями Європейського суду з прав людини - ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого, тобто ризиком, у контексті кримінального провадження, є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню, судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд, вислухавши позиції учасників кримінального провадження та дослідивши подані матеріали, вважає, що ризики, передбачені пунктами 1, 3 і 5 частини першої статті 177 КПК України, які враховувалися при обранні та попередньому продовженні запобіжних заходів щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , продовжують існувати та не зменшилися настільки, щоб втратити процесуальне значення.

Оцінюючи ризик переховування, суд ураховує не лише суворість можливого покарання, зокрема довічного позбавлення волі за частиною другою статті 115 КК України, а й характер інкримінованих дій, їх узгодженість, поєднання насильницького та корисливого спрямування. За версією обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 також брали участь у приховуванні наслідків події. ОСОБА_8 такі подальші дії не інкримінуються, однак йому висунуто обвинувачення в участі у спільному викраденні, утриманні потерпілого, розбійному нападі та умисному вбивстві. Ці обставини оцінюються в межах прогнозування процесуальної поведінки, без установлення винуватості будь-кого з обвинувачених.

Загальні відомості про незаконний перетин кордону іншими особами, не замінюють індивідуальної оцінки ризику. Ризик переховування не обмежується виїздом за межі України. Так, відсутність даних про придбані квитки, житло за кордоном, підроблення документів чи іншу безпосередню підготовку до втечі, не спростовує можливості ухилення від суду. З огляду на сукупність наведених обставин ризик переховування обвинувачених продовжує існувати.

Щодо ризику незаконного впливу суд ураховує, що відомості свідків стосуються обставин події та дій її учасників, які підлягають безпосередній перевірці відповідно до статей 23, 95 КПК України. Обвинувачені обізнані з матеріалами провадження та даними про свідків, а обвинувачення стосується узгоджених групових дій. До завершення допиту свідків зберігається можливість позапроцесуальних контактів, спрямованих на зміну їх процесуальної поведінки.

Доводи адвоката ОСОБА_10 про відсутність потреби впливати на ОСОБА_16 , який, за її твердженням, є єдиним свідком, що надав показання щодо ОСОБА_8 , відображає оцінку цих показань стороною захисту. Такий довід не виключає необхідності їх безпосередньої перевірки судом та оцінки у взаємозв`язку з іншими доказами. Завершення досудового розслідування та відсутність зафіксованих спроб тиску, під час перебування обвинувачених під вартою, не усувають потреби забезпечити вільне надання показань у суді. За сукупністю наведених обставин ризик незаконного впливу не втратив актуальності. Аналогічні доводи про припинення цього ризику після завершення досудового розслідування щодо ОСОБА_8 перевірялися й Київським апеляційним судом в ухвалі від 30.07.2026.

Оцінюючи ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, суд ураховує характер і обставини інкримінованої сукупності діянь, їх групову та корисливу спрямованість. Відомості про тривалу службу, нагороди та належне виконання обов`язків враховуються на користь обвинувачених, проте разом з іншими даними про особу - не усувають оціненого судом ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України.

Відповідно до статті 178 КПК України суд ураховує, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 раніше не судимі, однак у сукупності з характером висунутого обвинувачення ця обставина не дає підстав вважати, що ризик, передбачений пунктом 5 частини першої

статті 177 КПК України, припинив існування.

Отже, ризики, передбачені пунктами 1, 3 і 5 частини першої статті 177 КПК України, щодо кожного з обвинувачених продовжують існувати та з огляду на стадію судового розгляду і характер висунутого обвинувачення не зменшилися настільки, щоб втратити процесуальне значення.

Оцінюючи можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, суд вважає, що особисте зобов`язання, особиста порука чи домашній арешт не забезпечать належного рівня контролю за поведінкою обвинувачених та не зможуть належним чином запобігти ризикам переховування, незаконного впливу на учасників провадження і вчинення іншого кримінального правопорушення.

Отже, до внесення визначеної судом застави саме тримання під вартою залишається запобіжним заходом, здатним забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Вирішуючи питання про заставу, суд виходить із частин третьої, четвертої статті 183 та частин четвертої, п`ятої статті 182 КПК України. Право не визначати заставу у провадженні щодо насильницького злочину або злочину, який спричинив загибель людини, не виключає можливості її застосування. Розмір застави має забезпечувати виконання процесуальних обов`язків з урахуванням обставин правопорушення, ризиків, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу і не може бути завідомо непомірним.

Пунктом 3 частини п`ятої статті 182 КПК України для особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, встановлено межі застави від вісімдесяти до трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Абзац п`ятий цієї частини допускає їх перевищення у виключному випадку, коли застава в загальних межах не забезпечить виконання покладених обов`язків.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 21.07.2026 №9-р(ІІ)/2026 зазначений абзац визнано конституційним. Водночас Суд наголосив на необхідності індивідуальної оцінки доходів, доступних активів та інших обставин особи й належного обґрунтування перевищення загальних меж. Ці вимоги застосовуються і при повторному вирішенні питання про заставу: вона повинна мати стримувальний, а не каральний характер та залишатися реальною альтернативою триманню під вартою.

Перевіривши матеріали, додані до заперечень захисника обвинуваченого ОСОБА_8 від 30.10.2026, суд установив, що вони вже подавалися адвокатом ОСОБА_10 та досліджувалися при постановленні ухвали від 02.09.2026. Зокрема, повторно подано ту саму довідку ОК-5, сформовану 15.05.2026, довідку про роботу матері №187 від 05.12.2025, документи про доходи батьків, Рішення Конституційного Суду України, окремі думки та рішення місцевих судів. Водночас суд, оцінюючи їх зміст у сукупності з доводом про тривале невнесення застави та обставинами, які існують на час цього розгляду, враховує, що зазначені документи характеризують фінансове становище родини та підтверджують значний розмір застави порівняно з відображеними доходами. При цьому, оцінка розміру застави здійснюється не лише за рівнем поточного доходу, а за сукупністю критеріїв частини четвертої статті 182 КПК України.

Факт невнесення застави у розмірі визначеного судом, не встановлює автоматично іншого, достатнього для запобігання ризикам розміру застави та не означає, що вона обов`язково має бути знижена до загальних меж. У цьому випадку суд повторно оцінює цей довід разом із документами про доходи, даними про особу та характером установлених ризиків.

Твердження сторони захисту, що виключний випадок можливий лише у політично забарвленій, резонансній справі або щодо високопосадовця, суд відхиляє, оскільки таких критеріїв стаття 182 КПК України не містить. Значення має достатність застави у загальному діапазоні для забезпечення належної поведінки конкретної особи з урахуванням обставин саме цього провадження.

У цій справі оцінюються у сукупності обвинувачення в кількох тяжких та особливо тяжких насильницьких кримінальних правопорушеннях, наслідком яких стала смерть людини, можливість довічного позбавлення волі, інкриміновані узгоджені групові дії та корисливий мотив, а також збереження ризиків на стадії безпосереднього дослідження доказів.

Саме сукупність зазначених обставин, а не лише правова кваліфікація чи розмір інкримінованої майнової шкоди, була покладена в основу визначення застави понад загальну верхню межу. На цій стадії судом не встановлено такого зменшення інтенсивності ризиків або зміни інших істотних обставин, які давали б підстави вважати достатньою заставу в запропонованих захистом межах.

Доводи про надмірність застави щодо ОСОБА_8 , у тому числі з посиланням на матеріальний стан його батьків, були предметом окремої перевірки Київського апеляційного суду 30.07.2026. Апеляційна інстанція погодилася з визначенням 3 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з урахуванням сукупності обставин, ризиків та даних про особу.

Ухвалою від 02.09.2026 суд також оцінив ті самі фінансові документи вже з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 21.07.2026.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28.08.2025, Самарського районного суду міста Дніпра від 13.08.2025 та Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 06.03.2025 свідчать про визначення застави в інших провадженнях. Проте, однакова або подібна правова кваліфікація не означає тотожності ризиків, даних про особу, майнового стану та стадії розгляду.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для зміни раніше визначеної застави у розмірі 3 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб щодо кожного з обвинувачених. Можливість звільнення після її внесення зберігається, а в разі внесення застави належна процесуальна поведінка додатково забезпечуватиметься обов`язками прибувати до суду, дотримуватися територіальних обмежень, повідомляти про зміну місця проживання, здати документи для виїзду за кордон та носити електронний засіб контролю.

Оцінюючи в сукупності доводи сторін, подані матеріали, дані про кожного обвинуваченого та актуальність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої

статті 177 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність продовження застосованого запобіжного заходу зі збереженням визначеної раніше застави та про відсутність підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_10 .

Керуючись статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 176178, 182, 183, 194, 197199, 331, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

клопотання прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.

У задоволенні клопотань захисника ОСОБА_10 відмовити.

Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30.12.2026 включно, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Залишити ОСОБА_7 розмір застави, визначений ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.07.2026, яка є достатньою для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить

11 648 000 (одинадцять мільйонів шістсот сорок вісім тисяч) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області для внесення застави (отримувач - ТУ ДСА України в Київській області, ЄДРПОУ 26268119, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA768201720355259001000018661, призначення платежу: застава за… (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали… (назва суду) від… (дата ухвали) по справі № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , такі обов`язки:

прибувати до суду за кожним викликом;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він буде проживати, без дозволу суду, а саме: АДРЕСА_5 ;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , ухвалою суду обов`язків 2 місяці, з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30.12.2026 включно, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Залишити ОСОБА_8 розмір застави, визначений ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.07.2026, яка є достатньою для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить

11 648 000 (одинадцять мільйонів шістсот сорок вісім тисяч) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області для внесення застави (отримувач - ТУ ДСА України в Київській області, ЄДРПОУ 26268119, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA768201720355259001000018661, призначення платежу: застава за… (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали… (назва суду) від… (дата ухвали) по справі № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 такі обов`язки:

прибувати до суду за кожним викликом;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він буде проживати, без дозволу суду, а саме: АДРЕСА_6 ;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 ухвалою суду обов`язків 2 місяці, з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30.12.2026 включно, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Залишити ОСОБА_9 розмір застави, визначений ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.07.2026, яка є достатньою для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить

11 648 000 (одинадцять мільйонів шістсот сорок вісім тисяч) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області для внесення застави (отримувач - ТУ ДСА України в Київській області, ЄДРПОУ 26268119, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA768201720355259001000018661, призначення платежу: застава за… (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали… (назва суду) від… (дата ухвали) по справі № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 , такі обов`язки:

прибувати до суду за кожним викликом;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він буде проживати, без дозволу суду, а саме: м. Київ, вул. Дегтярівська, 19-А;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 , ухвалою суду обов`язків 2 місяці, з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Апеляційна скарга, на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали оголошено 03.10.2026 о 09:05.

Судді ОСОБА_1

ОСОБА_3

ОСОБА_2