Рішення № 141162298, 02.11.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3790/26

Провадження № 2/466/2945/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

учасники справи

секретар ГУРАШ М.В.

позивач ОСОБА_1

представник третьої особи ІВАЩУК В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Комунального некомерційного товариства «Перше клінічне територіальне медичне об`єднання м.Львова» (79059, м.Львів, вул.Миколайчука, 9, РНОКПП 44496574), треті особи Національна служба здоров`я України (04073, м.Київ, вул.Ст.Бандери, 19, ЄДРПОУ 42032422), Державна Податкова Служба України Головного Управління ДПС у Львівській області (79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090) про витребування безпідставно отриманих активів, стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 27.04.2026р. через систему «Електронний суд» звернулися в суд з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Львівське Територіальне Медичне Об`єднання, багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги ", про витребування (стягнення) майна позивачів від відповідача у сумі 24723,41 гривень, яким незаконно та без відповідної правової підстави заволодів відповідач; стягнення з відповідача (недобросовісного набувача) 24723,41 гривень доходу від незаконного заволодіння майном; стягнення з відповідача 2045,41 гривень пені та 671,74 гривень інфляційного збільшення; стягнення 15314,06 гривень моральної шкоди з відповідача, про стягнення з відповідача податку з доходу відповідача 24723,41 грн., який у формі лікарських засобів, медичних виробів використовував за нецільовим призначенням.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що відповідач, як надавач медичних послуг, з 27.12.2025 по 24.01.2026 року незаконно та без жодних правових підстав зобов`язувало позивачів оплачувати лікарські засоби для лікування пацієнта ОСОБА_4 (нині покійного), не інформуючи при цьому, що такі лікарські засоби входять до переліку безоплатних, за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення.

У зв`язку з такими незаконними вимогами відповідача позивачі витратили власні кошти в сумі 24723, 41грн. на придбання лікарських засобів і медичних виробів, які мали безкоштовно надаватися відповідачем.

За скаргою позивачів НСЗУ листом від 20.02.2026 року вказані дії надавача визнані недопустимими, й наголошено про неухильне, належне, своєчасне, і в повному обсязі виконання Надавачем своїх зобов`язань відповідно до Договору та дотриманні вимог чинного законодавства України, чим у найкоротший строк заявлено прохання до надавача про надіслання пояснень адміністрації Надавача стосовно ситуації, що склалася, вжити необхідних заходів для недопущення у подальшому випадків порушення та обмеження прав пацієнтів на медичне обслуговування за програмою медичних гарантій; поновити право ОСОБА_4 (нині покійного) на безоплатне медичне обслуговування за програмою медичних гарантій, чим повернути родичам витрачені за лікарські засоби і витратні матеріали кошти ( 24723, 41 грн.), де про результати розгляду листа НСЗУ повідомити заявників на їх електронні адреси із копією НСЗУ. Проте, 25.02.2026 року, без проставлення у копію НСЗУ, на адресу електронної пошти ОСОБА_2 . Львівською міською радою Управлінням охорони здоров`я Комунальним некомерційним підприємством «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» відокремленого підрозділу «Лікарні Святого Пантелеймона» скеровано листа на скаргу родини позивачів, в якому стверджується, що загальна сума витрат на лікування пацієнта ОСОБА_4 становила 253 132,94 грн. З листа вбачається, що лікарня заявлених родиною сум повертати не збирається.

Крім того, позивачі просять стягнути з відповідача неустойку у виді пені станом на 26.04.2026 року розраховану по хронології опису в даному позові з урахуванням дати придбання кожного окремого лікарського засобу, з використанням калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, яка в сумі складає 2045, 41 гривень.

Також позивачі просять збільшити розмір грошово відшкодування, враховуючи індекс інфляції, на 671,74 грн.

Крім того, вважають, що відповідач зобов`язаний повернути не лише вартість майна (придбаних позивачами лікарських препаратів), яким незаконно, без відповідної правової підстави заволодів, у розмірі 24723,41грн., але й таку ж ідентичну вказаній сумі суму - як дохід від майна, які відповідач не лише одержав або навіть міг одержати за весь час володіння ним. Тобто , просять стягнути на користь позивачів як отриманий дохід.

Також заявляють вимогу про стягнення з відповідача податку з доходу відповідача у сумі 24723,41грн. на користь Державного Бюджету України.

Щодо відшкодування моральної шкоди, просять стягнути з відповідача 15314, 06 грн. Розмір цієї шкоди обґрунтовують купівлею ліків з кредитної карти, де використання такого кредиту зумовило стягнення від банку в розмірі 783,06 грн. а також витратами на доїзд на таксі до медичної установи, особливо у вечірній час взимку, оскільки лікарня наголошувала на необхідності придбання та довезення ліків. Якби такими лікарськими засобами відповідач б забезпечував пацієнта ОСОБА_4 , не було б такої потреби приїжджати у пізній час, що дозволило б родині навідуватися хоч і не рідше, проте у зручний для них час. Їздити у пізній час для придбання ліків до медичної установи відповідача, слугувало лише додатковим навантаженням на стан позивачів та сприяло втратам на таксі. Сума таких витрат склала 2531грн.

Зазначають, що позивачка ОСОБА_3 вимушена була принижуватися, перебуваючи у лікарні після смерті свого батька, щоб отримати повернення коштів за лікування, пишучи заяву від 02 лютого 2026 року для отримання компенсації від лікарні щодо ліків, які відповідач незаконно вимагав позивачку забезпечувати самостійно.

Ухвалою від 04.05.2026р. у справі відкрито спрощене позовне провадження.

28.05.2026р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказує на те, що реальна вартість забезпечення лікувального процесу пацієнта ОСОБА_4 становила 253132,94грн., з яких НСЗУ оплачено 147 722,01грн. Також зазначає, що лікарські засоби, які не входять до Національного переліку основних лікарських засобів, окремі розхідні матеріали, предмети гігієни не підлягають забезпечення за кошти НСЗУ в межах програми медичних гарантій. Зазначає, що медична допомога пацієнту ОСОБА_4 надавалась відповідно до чинного законодавства України, із дотриманням медичних стандартів та клінічних протоколів, з використанням усіх необхідних ресурсів задля порятунку життя пацієнта, відтак жодних порушень у діях закладу немає.

Третя особа ГУ ДПС у Львівській області 28.05.2026р. надало письмові пояснення у справі.

09.09.2026р. позивачем подано додаткові пояснення, у яких зазначено «щодо вимог у стягненні судового збору по пункту 1 позову - слід стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 у вартості 3727,36 грн. Щодо вимог пунктів 2 та 3 позову, тобто виходячи з підстав ст. ст. 387, 390 ЦК України - слід стягнути з відповідача 24723,41 грн. та 24723,41 грн. на користь позивачки ОСОБА_3 . Щодо вимог у п. 4 позову, а саме податку до стягнення у державний бюджет від суми коштів у п. 3 позову, прошу вирішити це питання шляхом встановлення у судовому рішенні факту порушення відповідачем ст. 387 ЦК України, а тому через застосування вимог ч. 1 ст. 390 ЦК України та з урахуванням пункту 292.11 статті 292 Податкового Кодексу України підпункту 11, де у разі нецільового використання лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них платник податку зобов`язаний збільшувати податкові зобов`язання за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму єдиного податку за ставкою, передбаченою пунктом 293.5 статті 293 цього Кодексу - зобов`язати третю сторону - ДПС України, стягнути вказаний податок з відповідача. Щодо вимог у п. 5 позову, а саме сум інфляційного збільшення та неустойки у формі пені - стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 у розмірі шістсот сімдесят однієї гривні та сімдесят чотири копійки, двох тисяч сорока п`яти гривень та сорок однієї копійок відповідно. Щодо вимог у п. 6 позову, а саме зазнаної моральної шкоди, 15 314,06 грн стягнути з відповідача на користь позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частинах, тобто по 7657,03 грн. відповідно.

В судових засіданнях позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги підтримали повністю, з наведених у позовній заяві та письмових поясненнях обставин. Просили задовольнити позов.

Представник відповідача Ковальчук О.П. в судових засіданнях проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог. В подальші судові засідання представник відповідача не з`являвся з невідомих причин.

Судом у зв`язку з перереєстрацією відповідача Комунального некомерційного підприємства "Львівське Територіальне Медичне Об`єднання, багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги" та зміною назви підприємства змінено назві відповідача на Комунальне некомерційне товариства «Перше клінічне територіальне медичне об`єднання м.Львова» .

Представник третьої особи Головного Управління ДПС у Львівській області Іващук В.А. в судовому засіданні вирішення спору залишив на розсуд суду.

Заслухавши вступне слово учасників провадження, з`ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, дослідивши надані суду у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст.77 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За загальними нормами ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали спільний позов до КНП "Львівське Територіальне Медичне Об`єднання, багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги "(нині Комунальне некомерційне товариство «Перше клінічне територіальне медичне об`єднання м.Львова») про відшкодування витрат на придбання лікарських засобів кошти в сумі 24723грн.41коп., які з 27.12.2025 по 24.01.2026 року були придбані ними для лікування пацієнта ОСОБА_4 , хоча такі лікарські засоби входять до переліку безоплатних, за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення.

Встановлено, що з приводу порушення прав на отримання медичних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення позивачі зверталися до Національної служби здоров`я України (НСЗУ).

НСЗУ листом від 20.02.2026р. на адресу Управління охорони здоров`я у Львівській області, КНП Львівське Територіальне Медичне Об`єднання, багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги " та ГУНП у Львівській області повідомило, що між НСЗУ та відповідачем, як надавачем послуг з 01.01.2025р. по 31.12.2027р. діє Договір №0180-Е125-Р000 про медичне обслуговування населення. Цим листом НСЗУ просило КНП Львівське Територіальне Медичне Об`єднання, багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги " надіслати пояснення стосовно ситуації, що склалася та поновити право ОСОБА_4 (нині покійного) на безоплатне медичне обслуговування за програмою медичних гарантій, повернути родичам витрачені за лікарські засоби і витратні матеріали кошти та повідомити про результати розгляду листа НСЗУ заявників.

Листом від 24.02.2026р. КНП Львівське Територіальне Медичне Об`єднання, багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги " повідомило заявників позивачів у справі про те, що загальний розмір витрат на лікування пацієнта ОСОБА_4 становив 253132,94грн. Частину цих витрат лікарня понесла за рахунок коштів від власної господарської діяльності.

Згідно наданого відповідачем розрахунку загальний розмір витрат на лікування пацієнта ОСОБА_4 становив 253132,94грн., з яких коштами НСЗУ сплачено лише 147722,01грн.

Позивачами суду надано копії квитанцій, товарних чеків, шо підтверджують придбання ними лікарських засобів і витратних матеріалів на загальну суму 24723грн.41коп.

Відповідачем не спростовано те, що вказані лікарські засоби та витратні матеріали придбавалися для лікування ОСОБА_4 під час його перебування на стаціонарному лікуванні.

Відповідачем не спростовано і твердження позивачів про те, що придбані ними лікарські засоби і витратні матеріали для лікування пацієнта ОСОБА_4 були передбачені програмою медичних гарантій і пацієнт ОСОБА_4 мав право на їх отримання безкоштовно за рахунок коштів Державного бюджету України.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивачів про стягнення цих коштів з відповідача обґрунтованими, такими що підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки ОСОБА_3 , яка фактично ці витрати понесла. Суд констатує наявність правових підстав для стягнення зазначених коштів у порядку ст. 1212 ЦК України.

Суд вважає обґрунтованою і вимогу позивачів про обчислення суми відшкодування з врахуванням інфляційних втрат, розмір яких, відповідно до розрахунку позивачів, складає 671грн.74коп.

Крім зазначених позовних вимог, позивачами заявлено також вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачів в рівних частках моральної шкоди в загальній сумі 15314,06грн.

Суд вважає, що зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки не доведено належними та допустимими доказами заподіяння відповідачем такої шкоди позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у зв`язку з придбанням ОСОБА_3 частини лікарських засобів та витратних матеріалів для лікування їх родича ОСОБА_4 . Транспортні витрати на таксі для прибуття у медичний заклад, де перебуває на лікуванні родич позивачів, як і використання кредитних коштів для придбання лікарських засобів, не можуть слугувати підтвердженням заподіяння моральної шкоди,.

Щодо інших позовних вимог про стягнення з відповідача (недобросовісного набувача) 24723,41 гривень доходу від незаконного заволодіння майном, 2045,41 гривень пені та податку з доходу відповідача 24723,41грн., який у формі лікарських засобів, медичних виробів використовував за нецільовим призначенням, суд також вважає ці вимоги безпідставними.

Твердження позивачів про одержання відповідачем доходу в сумі 24723,41 гривень внаслідок отримання придбаних позивачкою ОСОБА_3 лікарських засобів та витратних матеріалів для лікування пацієнта ОСОБА_4 ґрунтується на припущеннях. Позивачами не заперечується той факт, що придбані ними лікарські засоби та витратні матеріали були використані відповідачем для лікування саме ОСОБА_4 .

Вимоги про стягнення пені суд вважає безпідставними, оскільки пеня, за визначенням у ч.3 ст.549 ЦК України, є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пеня, як вид забезпечення виконання зобов`язання, застосовується, якщо це передбачено законом або договором.

У даній справі вимоги позивачів ґрунтуються на приписах статей 1212-1214 ЦК України, якими стягнення неустойки (пені) не передбачено.

Вимога позивачів про стягнення з відповідача до Державного бюджету України податку з доходу, отриманого від безпідставно збереженого майна, є безпідставною, оскільки позивачі не наділені повноваженнями у сфері дотримання податкового законодавства.

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності суд робить висновок про часткове задоволення позовних вимог, стягнення з відповідача на користь позивачки ОСОБА_3 коштів на відшкодування витрат на придбання лікарських засобів в сумі 24723грн. 41коп. та 671грн.74коп. інфляційних втрат.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 частину сплаченого судового збору в сумі 1331,20грн.

також

Керуючись ст.ст. 5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного товариства «Перше клінічне територіальне медичне об`єднання м.Львова» (79059, м.Львів, вул.Миколайчука, 9, РНОКПП 44496574) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у відшкодування витрат на придбання лікарських засобів кошти в сумі 24723грн.41коп., а також 671грн.74коп. інфляційних втрат.

Стягнути з Комунального некомерційного товариства «Перше клінічне територіальне медичне об`єднання м.Львова» (79059, м.Львів, вул.Миколайчука, 9, РНОКПП 44496574) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1331,20грн. сплаченого судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 листопада 2026 року.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська