Рішення № 141161816, 28.10.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1417/25

Номер провадження 2/350/81/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - адвоката Данилюк Г.Й. (в режимі відеоконференції),

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, -

установив:

Стислий виклад позиції позивача

Представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - адвокат Данилюк Г.Й. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу.

У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 8 275,34 грн, яка складається з 6 303,99 грн основної заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01 жовтня 2023 року по 30 вересня 2025 року, 1 406,63 грн пені, 143,38 грн трьох процентів річних та 421,34 грн інфляційних втрат. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначила, що відповідно до постанови НКРЕКП №1769 від 29 вересня 2023 року з 01 жовтня 2023 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснює діяльність з розподілу природного газу, зокрема на території Івано-Франківської області, у зв`язку з чим з цієї дати є Оператором газорозподільної системи, який надає споживачам відповідної території послуги з розподілу природного газу.

Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є об`єктом газопостачання, яким користується ОСОБА_1 . Об`єкту газопостачання присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 та ЕІС-код 56ХМ16Е10211000Е. На об`єкті встановлено газовий лічильник типу ВК-G4Т, заводський №4110274. ОСОБА_1 фактично користується природним газом та послугами з його розподілу до вказаного житлового будинку. Фактичне споживання відповідачем природного газу свідчить про акцептування ним умов Типового договору розподілу природного газу.

Також зазначила, що розрахунок вартості послуг з розподілу природного газу здійснюється виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача та тарифу, встановленого НКРЕКП для відповідного Оператора ГРМ.

Річна замовлена потужність об`єкта ОСОБА_1 на 2023 календарний рік становила 534,03 куб. м, на 2024 рік - 1 028,12 куб. м, а на 2025 рік - 2 217,00 куб. м.

Виходячи із зазначених обсягів та встановленого тарифу у розмірі 2,232 грн за 1 куб. м, місячна вартість послуги з розподілу природного газу становила відповідно 99,33 грн у 2023 році, 191,23 грн у 2024 році та 412,36 грн у 2025 році.

Відповідач належним чином не виконував обов`язок щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг з розподілу природного газу, у зв`язку з чим за період з 01 жовтня 2023 року по 30 вересня 2025 року утворилася заборгованість, яка заявлена позивачем до стягнення у розмірі 6 303,99 грн. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем також нараховано 1 406,63 грн пені, 143,38 грн трьох процентів річних та 421,34 грн інфляційних втрат.

07 серпня 2025 року Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області у справі №350/1162/25, провадження №2-н/350/30/2025, було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01 жовтня 2023 року по 31 липня 2025 року у розмірі 5 479,29 грн.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2025 року зазначений судовий наказ за заявою ОСОБА_1 скасовано, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

З огляду на викладене представниця позивача просила позов задовольнити у повному обсязі.

Стислий виклад позиції відповідача

11 листопада 2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що, на його переконання, позивачем не надано належних та переконливих доказів на підтвердження заявлених майнових вимог, а правові підстави для стягнення з нього заборгованості за послуги з розподілу природного газу відсутні. Між ним та ТОВ «Газорозподільні мережі України» не укладено договору розподілу природного газу, на підставі якого позивач заявляє вимоги про стягнення заборгованості. Саме по собі фактичне споживання природного газу, постачання якого здійснюється іншою юридичною особою - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», не свідчить про укладення ним договору розподілу природного газу з позивачем.

Також ОСОБА_1 заперечував наявність у позивача належних повноважень на здійснення діяльності з розподілу природного газу на території Івано-Франківської області. Зокрема, посилався на відсутність, на його переконання, належним чином оформленої ліцензії на здійснення такої господарської діяльності, а також на невідповідність положень Типового договору розподілу природного газу вимогам щодо зазначення відомостей про Оператора ГРМ та відповідну ліцензію.

Крім того, відповідач стверджував, що постанови НКРЕКП, на які посилається позивач як на підставу здійснення діяльності та нарахування плати за розподіл природного газу, позивачем належним чином не виконуються, а долучені до позовної заяви бухгалтерські документи, на його думку, не відповідають вимогам законодавства.

ОСОБА_1 також заперечував сам факт надання йому позивачем послуги, за яку здійснено нарахування. Вважав, що підприємницька практика позивача щодо приєднання споживачів до умов Типового договору має ознаки примусу та не забезпечує споживачу можливості для реального обговорення умов договору і добровільного волевиявлення, у зв`язку з чим порушує його права як побутового споживача природного газу. Вважає нарахування плати за розподіл природного газу неправомірним, а вимоги позивача про стягнення основної заборгованості та інших нарахувань - необґрунтованими.

Просив позовну заяву залишити без розгляду, а у разі розгляду справи по суті - у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Судові витрати просив залишити за позивачем.

Заяви та клопотання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, процесуальні дії у справі

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

11 листопада 2025 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити.

21 листопада 2025 року представниця позивача - адвокат Данилюк Г.Й. подала відповідь на відзив, у якій заперечила проти доводів ОСОБА_1 та просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представниця позивача зазначила, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» з 01 жовтня 2023 року на підставі відповідних постанов НКРЕКП здійснює ліцензовану діяльність з розподілу природного газу на території Івано-Франківської області, а відсутність ліцензії на паперовому носії не свідчить про відсутність у позивача права на здійснення такої діяльності.

Також вказала, що об`єкт газопостачання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , у встановленому порядку приєднаний до газорозподільної мережі з 2010 року, йому присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 та ЕІС-код 56ХМ16Е10211000Е, а фактичне щомісячне споживання природного газу підтверджує приєднання відповідача до умов Типового договору розподілу природного газу.

Доводи відповідача про те, що фактичне споживання природного газу не свідчить про укладення договору розподілу, а також твердження про примусовий характер приєднання до умов Типового договору представниця позивача вважала необґрунтованими, оскільки відповідно до Кодексу газорозподільних систем документально підтверджене споживання природного газу є однією з форм акцептування умов такого договору. Просила відхилити заперечення відповідача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2026 відмовлено відповідачу у відмові у прийнятті неналежного документа.

У зв`язку з припиненням повноважень судді Сокирко Л.М. та проведенням повторного автоматизованого розподілу справи, ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2026 року цивільну справу №350/1417/25 прийнято до провадження судді Пулика М.В. та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі відмовлено.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2026 року у задоволенні клопотання про закриття провадження відмовлено.

Пояснення учасників справи у судовому засіданні

Представниця позивача адвокат Данилюк Г.Й. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Пояснила, що відповідач протягом тривалого часу не виконує обов`язку щодо оплати фактично наданих йому послуг з розподілу природного газу, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість, що й стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом. Доводи ОСОБА_1 про відсутність у нього обов`язку сплачувати вартість послуг з розподілу природного газу є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки відповідач фактично користується природним газом та послугами з його розподілу до належного йому об`єкта газопостачання.

Також представниця позивача заперечила доводи відповідача щодо відсутності у неї належних повноважень на представництво інтересів позивача, зазначивши, що її повноваження підтверджені у встановленому законом порядку відповідними документами, наявними у матеріалах справи, та вже перевірялися судом під час її розгляду.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав свої заперечення проти позову та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Пояснив, що не вважає себе зобов`язаним сплачувати позивачу кошти за послуги з розподілу природного газу, оскільки, на його переконання, такі послуги йому фактично не надаються, а газопровід від газорозподільної мережі до його житлового будинку був прокладений за власні кошти мешканців вулиці, у тому числі за його кошти. Вважав, що за таких обставин нарахування плати за розподіл природного газу є неправомірним.

Посилаючись на доводи, викладені у відзиві, відповідач також зазначив, що між ним та ТОВ «Газорозподільні мережі України» не укладено договору розподілу природного газу, на підставі якого позивач має право вимагати від нього сплати відповідних коштів. Вважав, що саме по собі споживання природного газу, який постачається іншою юридичною особою - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», не підтверджує укладення ним договору розподілу природного газу з позивачем.

Крім того, ОСОБА_1 ставив під сумнів наявність у позивача належних повноважень на здійснення діяльності з розподілу природного газу на території Івано-Франківської області, посилаючись, зокрема, на відсутність ліцензії на паперовому носії та на свої заперечення щодо змісту Типового договору розподілу природного газу.

Крім того, відповідач заперечував належність повноважень представниці позивача адвоката Данилюк Г.Й., посилаючись на те, що Івано-Франківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» не є юридичною особою, а наявні у матеріалах справи документи, на його переконання, не підтверджують належним чином її повноважень на представництво інтересів позивача у цій справі. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з 01 жовтня 2023 року здійснює діяльність з розподілу природного газу на території Івано-Франківської області.

Об`єкт газоспоживання ОСОБА_1 розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до проектної та виконавчо-технічної документації на газопостачання зазначеного житлового будинку замовником газифікації був ОСОБА_2 . У вересні 2010 року об`єкт у встановленому порядку було приєднано до газорозподільної мережі, а 24 вересня 2010 року відповідно до акта №199 здійснено пуск природного газу до зазначеного об`єкта.

Об`єкту газоспоживання присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 та ЕІС-код 56ХМ16Е10211000Е. На об`єкті встановлено газовий лічильник типу ВК-G4Т, заводський №4110274.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично споживає природний газ, що підтверджується зміною показників газового лічильника, зафіксованих у маршрутних листах контролера за період з грудня 2023 року по вересень 2025 року.

Річна замовлена потужність об`єкта ОСОБА_1 на 2023 календарний рік становила 534,03 куб. м, на 2024 рік - 1 028,12 куб. м, а на 2025 рік - 2 217,00 куб. м.

Виходячи із зазначених обсягів та встановленого тарифу у розмірі 2,232 грн за 1 куб. м, місячна вартість послуги з розподілу природного газу становила 99,33 грн у 2023 році, 191,23 грн у 2024 році та 412,36 грн у 2025 році.

Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості та нарахувань, за період з 01 жовтня 2023 року по 30 вересня 2025 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 заявлено до стягнення заборгованість за послуги з розподілу природного газу у розмірі 6 303,99 грн.

На суму простроченої заборгованості позивачем також нараховано 1 406,63 грн пені, 143,38 грн трьох процентів річних та 421,34 грн інфляційних втрат. Загальний розмір заявленої позивачем до стягнення заборгованості становить 8 275,34 грн.

Отже, спір між сторонами виник у зв`язку з нарахуванням позивачем плати за послуги з розподілу природного газу за вказаним об`єктом газоспоживання та несплатою відповідачем нарахованих сум у визначеному позивачем розмірі.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, висновки суду

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статей 1-4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу та здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак (стаття 6 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При оцінці обраного позивачем способу захисту необхідно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу або групі однотипних доказів, які містяться у справі, та мотивує їх врахування або відхилення.

Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та які правовідносини сторін випливають із установлених обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок природного газу», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП №2494 від 30 вересня 2015 року, а також Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП №2498 від 30 вересня 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона зобов`язується надавати другій стороні відповідні ресурси, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є, зокрема, оператор газорозподільної системи та споживач.

Розподіл природного газу є господарською діяльністю, що підлягає ліцензуванню та пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але не включає постачання природного газу.

Побутовим споживачем є споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до газорозподільної мережі для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об`єкт споживача, договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу.

За змістом пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до або через газорозподільну систему, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові, для здійснення санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи та можливості забезпечення постачання природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Згідно з пунктом 3 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням положень статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах та який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Положеннями статей 641, 642 ЦК України передбачено можливість укладення договору шляхом прийняття пропозиції його укласти, при цьому вчинення особою відповідних дій, які засвідчують її бажання укласти договір, є прийняттям такої пропозиції.

Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Водночас відповідно до пункту 7 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, тобто акцептуванням договору, є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти такий договір, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Аналогічні положення містяться у пункті 1.3 Типового договору розподілу природного газу.

Отже, нормативне регулювання не пов`язує виникнення правовідносин з розподілу природного газу виключно з фактом особистого підписання споживачем заяви-приєднання.

Акцепт Типового договору може бути підтверджений також іншими діями споживача, прямо визначеними Кодексом газорозподільних систем, серед яких законодавець окремо називає документально підтверджене споживання природного газу.

Такий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду. Так, Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2023 року у справі №339/221/20 зазначив, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу є вчинення ним будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти відповідний договір, зокрема сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 14 вересня 2022 року у справі №717/341/21. Верховний Суд виходить із того, що споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично ними користувалися, а сама по собі відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати фактично отриманих послуг.

Судом встановлено, що фактичне споживання ОСОБА_1 природного газу, зміна показників газового лічильника, наявність особового рахунку та фактичне користування об`єктом, підключеним до газорозподільної системи, підтверджують існування між сторонами договірних правовідносин, оформлених шляхом приєднання побутового споживача до умов Типового договору розподілу природного газу.

Тому суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що між ним та Оператором ГРМ відсутній договір розподілу природного газу, а саме по собі споживання природного газу, постачання якого здійснюється іншою юридичною особою, не свідчить про виникнення договірних відносин з позивачем щодо його розподілу.

Відповідно до проектної та виконавчо-технічної документації на газопостачання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , замовником газифікації був ОСОБА_2 . У вересні 2010 року зазначений об`єкт у встановленому порядку приєднано до газорозподільної мережі, а відповідно до акта №199 від 24 вересня 2010 року здійснено пуск природного газу до цього об`єкта.

Об`єкту газоспоживання присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 та ЕІС-код 56ХМ16Е10211000Е.

Матеріали справи містять відомості про фактичне споживання природного газу за вказаним об`єктом у спірний період. Зокрема, зміна показників газового лічильника зафіксована у маршрутних листах контролера за період з грудня 2023 року по вересень 2025 року та підтверджується фотографіями показників лічильника газу типу ВК-G4Т, заводський №4110274.

Наведене у своїй сукупності свідчить про фактичне споживання природного газу через підключений до газорозподільної системи об`єкт відповідача та, відповідно, про фактичне користування послугами з розподілу природного газу.

Відтак суд доходить висновку про наявність між сторонами договірних правовідносин з розподілу природного газу, оформлених шляхом приєднання споживача до умов Типового договору розподілу природного газу.

При цьому суд окремо оцінює доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що він не повинен сплачувати вартість послуг з розподілу природного газу, оскільки газопровід від газорозподільної мережі до його житлового будинку був прокладений за власні кошти мешканців вулиці, у тому числі за його кошти.

Такі доводи суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

За змістом Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем та Типового договору розподілу природного газу послугою з розподілу природного газу є не будівництво газопроводу та не відшкодування вартості спорудження відповідної мережі.

Предметом договору розподілу природного газу є забезпечення Оператором ГРМ цілодобового доступу об`єкта споживача до газорозподільної системи та можливості переміщення природного газу цією системою з метою його фізичної доставки до об`єкта споживача.

Відповідно до пункту 2.1 Типового договору розподілу природного газу Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Таким чином, обставина участі споживача або інших мешканців у фінансуванні прокладення певної ділянки газопроводу сама по собі не припиняє і не змінює передбаченого законом обов`язку сплачувати вартість послуги з розподілу природного газу, якщо об`єкт споживача залишається підключеним до газорозподільної системи і через неї здійснюється фактичне споживання природного газу.

Матеріалами справи підтверджено, що об`єкт ОСОБА_1 не від`єднаний від газорозподільної системи, а показники встановленого на об`єкті лічильника природного газу протягом спірного періоду змінювалися.

Щодо доводів ОСОБА_1 про відсутність належних повноважень у представника позивача адвоката Данилюк Г.Й., суд зазначає таке.

Це питання неодноразово було предметом окремого процесуального розгляду у межах цієї цивільної справи. Доводи ОСОБА_1 щодо неналежності повноважень представника позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та вже отримали відповідну процесуальну оцінку суду.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 6.1 Типового договору розподілу природного газу оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, установленим Регулятором для відповідного Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу побутовим споживачем здійснюється в порядку та строки, визначені Типовим договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01 жовтня 2023 року по 30 вересня 2025 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 8 275,34 грн, яка складається з 6 303,99 грн основної заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, 1 406,63 грн пені, 143,38 грн трьох процентів річних та 421,34 грн інфляційних втрат.

Судом досліджено наданий позивачем розрахунок заборгованості та документи, на підставі яких його здійснено.

Розрахунок містить період нарахувань, відомості про особовий рахунок споживача, розмір щомісячних нарахувань та загальний залишок заборгованості.

Відповідач, заперечуючи проти самого обов`язку сплачувати вартість послуг з розподілу природного газу, конкретних заперечень щодо арифметичного розрахунку основної заборгованості, застосованого тарифу чи конкретних щомісячних нарахувань не навів. Власного контррозрахунку заборгованості суду не подав.

Доказів повної або часткової сплати заявленої до стягнення основної заборгованості за спірний період матеріали справи не містять.

За таких обставин, оцінивши наданий позивачем розрахунок у сукупності з іншими доказами у справі, суд доходить висновку, що вимога про стягнення з ОСОБА_1 основної заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 6 303,99 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання.

За своєю правовою природою вони виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування грошовими коштами, які належали до сплати кредитору.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку на суму простроченої основної заборгованості нараховано 1 406,63 грн пені, 143,38 грн трьох процентів річних та 421,34 грн інфляційних втрат.

Суд перевірив наведений позивачем розрахунок у межах заявлених позовних вимог.

Відповідачем власного контррозрахунку зазначених сум суду не надано, конкретних арифметичних помилок у їх обчисленні не зазначено.

З огляду на встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 1 406,63 грн пені, 143,38 грн трьох процентів річних та 421,34 грн інфляційних втрат.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача, становить 8 275,34 грн, з яких: 6 303,99 грн - заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу; 1 406,63 грн - пеня; 143,38 грн - три проценти річних; 421,34 грн - інфляційні втрати.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази кожний окремо та в їх сукупності, врахувавши доводи і заперечення учасників справи, встановлені фактичні обставини та наведене правове регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

З огляду на те, що заявлені позивачем майнові вимоги, які становили ціну позову та з яких визначався розмір судового збору, задоволено у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ 44907200, юридична адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ 45371501, адреса: 76010, м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, 20, заборгованість у загальному розмірі 8 275 (вісім тисяч двісті сімдесят п`ять) гривень 34 копійки, яка складається з:6 303,99 грн - заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01 жовтня 2023 року по 30 вересня 2025 року, 1 406,63 грн - пені, 143,38 грн - три проценти річних, 421,34 грн - інфляційних втрат, з перерахуванням на рахунок: АТ «Ощадбанк», р/р НОМЕР_3 , ЄДРПОУ 45371501, МФО 336503.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ 44907200, в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ 45371501, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору, з перерахуванням на рахунок: АТ «Ощадбанк», р/р НОМЕР_3 , ЄДРПОУ 45371501, МФО 336503.

На рішення може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ 44907200, юридична адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ 45371501, адреса: 76010, м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, 20.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 02.11.2026.

Суддя: