Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 455/1250/26
Провадження № 1-кп/455/218/2026
ВИРОК
Іменем України
03 листопада 2026 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження за №62026140120000480 від 16.06.2026 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Оброшине Пустомитівського району Львівської області, громадянина України, українця має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, працює в приватного підприємця
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,
В С Т А Н О В И В:
Згідно змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026140120000480 від 16.06.2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та угоди про визнання винуватості від 29 червня 2026 року, яка укладена між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №62026140120000480 від 16.06.2026 року та ОСОБА_4 за участі захисника, адвоката ОСОБА_8 , яка укладена за ініціативою ОСОБА_4 на підставі ст. 468, 469, 472 КПК України, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб із державним інспектором - особою П ( відомості про особу неповні відповідно до презумпції невинуватості, далі - Особа П) та інспектором прикордонної служби ОСОБА_9 , був залучений до реалізації злочинної схеми незаконного переправлення осіб через державний кордон України до Республіки Польща через міжнародний автомобільний пункт пропуску «Нижанковичі - Мальховичі» в умовах дії воєнного стану.
ОСОБА_4 виконував роль безпосереднього виконавця та водія транспортного засобу марки «Tesla», ДНЗ ВС0300YО, забезпечуючи доставлення осіб до пункту пропуску, їх перебування у транспортному засобі під час проходження прикордонного контролю, а також фактичне переміщення через державний кордон України. Дії ОСОБА_4 були спрямовані на створення умов для незаконного виїзду осіб, які не мали законних підстав для перетину державного кордону в період воєнного стану, шляхом використання підмінених паспортних документів та внесення завідомо недостовірних відомостей до інформаційної системи прикордонного контролю «e-BorderControl» інспектором прикордонної служби ОСОБА_9
09 грудня 2025 року, у нічний час, у пункті пропуску «Нижанковичі - Мальховичі» Самбірського району Львівської області, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_9 та особою П, діючи за попередньою змовою групою осіб, реалізували заздалегідь розроблений злочинний план щодо незаконного переправлення через державний кордон України громадянина України ОСОБА_10 . З цією метою ОСОБА_10 використовував паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлений на ім`я ОСОБА_11 , який фактично у транспортному засобі був відсутній. При цьому фактичне перевезенням ОСОБА_10 здійснював ОСОБА_4 на автомобілі «Tesla», ДНЗ ВС0300YО. Близько 00 год. 37 хв. 09.12.2025 ОСОБА_9 , діючи умисно та за попередньою змовою з особою ОСОБА_12 та ОСОБА_4 , вніс до спеціалізованого програмного забезпечення «e-BorderControl» завідомо неправдиві відомості про нібито перетин державного кордону ОСОБА_13 . У подальшому, після формального оформлення перетину, ОСОБА_4 забезпечив фактичне незаконне переправлення ОСОБА_10 до Республіки Польща. Після реалізації вищевказаних протиправних дій, через 3-4 дні, особа П, перебуваючи у м. Львові, передав ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 5000 доларів США як винагороду за сприяння у незаконному переправленні особи через державний кордон України.
21 грудня 2025 року о 01 год. 07 хв., у тому ж пункті пропуску, особа П спільно з ОСОБА_9 та ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб організував незаконне переправлення через державний кордон України громадян ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Зазначені особи використовували паспорти громадян України для виїзду за кордон, оформлені на сторонніх осіб, які фактично були відсутні. Після внесення ОСОБА_9 завідомо неправдивих відомостей до «е- BorderControl», ОСОБА_4 на автомобілі «Tesla», ДНЗ ВС0300YО, забезпечив фактичне переправлення зазначених осіб до Республіки Польща. Після завершення цієї серії епізодів, особа П не пізніше 28.12.2025 передав ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 15 000 доларів США як винагороду за незаконне переправлення кількох осіб через державний кордон України.
06 лютого 2026 року, близько 21 год. 00 хв., у пункті пропуску «Нижанковичі - Мальховичі», особа П звернувся до ОСОБА_9 та повідомив про намір організувати повторне аналогічне незаконне переправлення особи через державний кордон України, на що останній погодився та діяв у межах контролю правоохоронних органів.
10 лютого 2026 року близько 14 год. 15 хв. на АЗС «Тіп-Топ» поблизу с. Нижанковичі Самбірського району Львівської області особа П передав ОСОБА_4 паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлений на ім`я свого батька, для подальшого використання під час незаконного переправлення особи через державний кордон України. Надалі ОСОБА_4 разом із особою З (відомості про особу неповні відповідно до презумпції невинуватості, далі - Особа З) прибули до пункту пропуску «Нижанковичі - Мальховичі», де мали реалізувати злочинний план щодо незаконного перетину державного кордону України останнім із використанням паспортного документу батька особи П. Однак після внесення відомостей внесення інспектором прикордонного контролю ВІПС «Нижанковичі» ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_9 , до Спеціального програмного забезпечення «e-BorderControl» про перетин ОСОБА_4 та батьком особи П. (замість особи З) державного кордону України в напрямку «виїзд», протиправна діяльність особи П та ОСОБА_4 була припинена, а транспортний засіб «Tesla» із ДНЗ ВС0300YО з водієм ОСОБА_4 та пасажиром особою З повернуті на території України.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 вчинив організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню шляхом надання порад, вказівок, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України.
В угоді зазначено, що сторони визнають правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.3 ст. 332 КК України та такі обставини, які враховані прокурором при її укладенні:
1) ОСОБА_4 беззастережно визнав у повному обсязі свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 332 КК України, вчинених ним за викладених обставин, згідно з обвинувальним актом;
2) обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 : щире каяття, про що свідчить повне та беззаперечне визнання ним вини та обставин вчинення злочину, виявлення жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний надав правдиві та послідовні показання щодо обставин підготовки, організації та безпосереднього вчинення кримінального правопорушення, не ухилявся від участі у проведенні слідчих та процесуальних дій, своєчасно з`являвся за викликами слідчого, прокурора та суду. ОСОБА_4 добровільно повідомив органу досудового розслідування відомі йому обставини кримінального правопорушення, які на момент надання показань не були відомі стороні обвинувачення, детально описав механізм вчинення злочину, роль та функції кожного із співучасників, порядок розподілу обов`язків між ними, способи досягнення злочинного результату та інші істотні обставини, що мають доказове значення у кримінальному провадженні. ОСОБА_4 добровільно надав доступ до засобів зв`язку (власного мобільного терміналу), в якому були збережені відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення; завдяки наданій ОСОБА_4 інформації, органом досудового розслідування встановлені додаткові фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, отримано нові докази, перевірено та підтверджено вже наявні відомості, а також забезпечено належне документування протиправної діяльності всіх причетних осіб. ОСОБА_4 не вчиняв дій, спрямованих на приховування доказів, перешкоджання досудовому розслідуванню чи уникнення кримінальної відповідальності, добровільно співпрацював зі стороною обвинувачення та сприяв встановленню істини у кримінальному провадженні; відсутність обставин, що обтяжують покарання;
3) ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, беззаперечно визнав свою вину, розкаявся у вчиненому, подав письмову заяву про перерахування внесеної ним застави в розмірі 149 760,00 (сто сорок дев`ять тисяч сімсот шістдесят) грн на користь Міністерства оборони України для потреб Збройних Сил України, відсутні обставини, що обтяжують покарання;
4) ОСОБА_4 зобов`язався перерахувати добровільний внесок на користь військової частини НОМЕР_1 в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень протягом 30 днів з моменту ухвалення вироку, тобто до набрання законної сили;
5) погодження сторін угоди про визнання винуватості про застосування до транспортного засобу «Tesla», ДНЗ ВС0300YО, номер кузова (VIN): НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_16 , є предметом, який у межах кримінального провадження використовувався як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, оскільки був безпосередньо задіяний для реалізації протиправного умислу, забезпечення переміщення осіб, предметів або виконання інших дій, спрямованих на досягнення злочинного результату, заходу кримінально-правового характеру у вигляді спеціальної конфіскації з подальшим зверненням у дохід держави відповідно до чинного законодавства України на підставі 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України;
6) інтереси суспільства щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини з урахуванням воєнного стану та обмеженості бюджетних коштів; необхідністю забезпечити максимальну ефективність діяльності органів та інституцій держави, у тому числі щодо забезпечення превентивної функції кримінального проводження;
7) ОСОБА_4 зобов`язався надати викривальні покази щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 332 КК України, іншими його учасниками в інших кримінальних провадженнях №№ 62026140120000479 та 42026142410000026.
Зазначено, що при укладанні угоди, враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, його щире каяття, беззастережне визнання своєї винуватості, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Згідно підписаної угоди сторони погодилися на призначення покарання за ч. 3 ст. 332 КК України із застосуванням статті 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю та без конфіскації майна. Підставами для застосування ст. 69 КК України визнали наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також дані про особу винного. З урахуванням притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності вперше, відсутність компрометуючих матеріалів, сторони узгодили звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки. При визначенні тривалості іспитового строку сторони угоди дійшли згоди спільно клопотати перед судом про визначення тривалості іспитового строку на 2 (два) роки.
Згідно з угодою, обвинувачений ОСОБА_4 згоден на призначення зазначеного покарання. Сторонам відомо та зрозуміло наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості а саме, що: відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження цієї угоди для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями ч. 4 ст.394 та ч. 3 ст.424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1, 4 пункту 1 ч. 4 ст. 474 КПК України. В угоді сторонами обумовлено наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав угоду про визнання винуватості та просив її затвердити. Зазначив, що угода відповідає вимогам законодавства, укладена добровільно, норми кримінального процесуального законодавства дозволяють у цьому кримінальному провадженні укласти угоду про визнання винуватості, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін кримінального провадження та/або інших осіб. При укладанні угоди враховано дані про особу обвинуваченого. Зауважив, що укладення угоди відповідає суспільному інтересу не тільки у швидкому розгляді справи, але й у фінансовому обов`язку ОСОБА_4 перерахувати заставу та додаткові кошти силам оборони України, конфіскації знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а також у викриті та детальному описі схем переправляння осіб через державний кордон, що унеможливить їх використання в подальшому, надання викривальних показань щодо можливого вчинення у цьому ж кримінальному провадженні правопорушення іншими особами, які перебувають на стадії судового розгляду. Прокурор зазначив, що при погодженні покарання сторона обвинувачення врахував всі обставини, підтвердив добровільність укладання угоди зі сторони обвинувачення.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні підтвердив, що йому зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди, визначені у ст. 473 КПК України, запевнив, що він розуміє характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, а також розуміє та надає згоду на застосування погодженого виду та розміру покарання. Беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину в обсязі висунутого обвинувачення. Підтвердив, що укладання угоди про визнання винуватості носить добровільний характер, а виконання взятих на себе за угодою зобов`язань не є неможливим. Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що не заперечує жодні із фактичних обставин, викладені як в обвинувальному акті так і в угоді про визнання винуватості. Додатково пояснив, що дійсно щиро розкаявся, жалкує про вчинене, засуджує свої дії, бажає отримати шанс на виправлення та довести, що став законослухняним громадянином.
В підготовчому судовому засіданні захисники підтримали угоду про визнання винуватості, просили її затвердити.
Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Отже, суд повинен ретельно перевірити, з`ясувати та дійти переконання про відсутність факторів, які б унеможливлювали (перешкоджали) затвердженню угоди про визнання винуватості.
Відповідно до статей 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.
Згідно зі ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України відносяться до тяжких злочинів. Отже, у цьому кримінальному провадженні законодавчо можливе укладення угоди про визнання винуватості.
Суд, на виконання вимог ст. 474 КПК України, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості. Встановлено, що будь-яких скарг стороною захисту під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не подавалося. Ретельно з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю усвідомлює та розуміє зміст угоди про визнання винуватості, укладеної з прокурором, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. В укладенні цієї угоди згідно з пунктом 9 частини 2статті 52 КПК брав участь захисник ОСОБА_8 .
Угода про визнання винуватості відповідає формальним вимогам статті 472 КПК України та містить усі необхідні реквізити: її сторони, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, обов`язки обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінальних правопорушень, вчинених іншими особами, узгоджене покарання та згода обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
В підготовчому судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердив кожну із обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується і яке викладене в угоді та обвинувальному акті, та беззастережно визнав свою винуватість у їх вчиненні. З огляду на це, враховуючи описані в обвинувальному акті та угоді фактичні обставини, суд вважає наявним склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України , що вказує на правильну кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_4 діяння та наявності фактичної підстави для визнання ним винуватості.
ОСОБА_4 підтвердив свою готовність та реальну можливість виконати передбачені угодою зобов`язання. Так, обов`язок визнати у повному обсязі свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 332 КК України, вчиненого ним за викладених в обвинувальному акті та угоді обставин, ОСОБА_4 виконав безпосередньо під час розгляду угоди про визнання винуватості. Можливість виконуваності обов`язку щодо перерахування коштів на сили оборони підтверджується тим, що 20.03.2024 року було отримано кошти від реалізації його квартири та гаражу, також дружина надала нотаріально завірену згоду на перерахування застави на користь Міністерства оборони України для потреб Збройних Сил України. Крім того, обвинувачений у судовому засіданні підтвердив свою готовність виконати умови угоди щодо співпраці зі стороною обвинувачення у кримінальних провадженнях №№ 62026140120000479 та 42026142410000026 шляхом надання правдивих викривальних показань та їх підтвердження під час судового розгляду. Суд не встановив будь-яких об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість виконання ним цього зобов`язання.
Суд не встановив обставин, які могли би свідчити, що умови угоди порушуватимуть права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, з огляду на те, що її укладення немає преюдиційного значення для кримінального провадження щодо будь-яких інших осіб. Водночас ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб. З метою не допустити порушення презумпції невинуватості осіб, які не є учасниками цього судового провадження та які не притягнуті до кримінальної відповідальності, суд у вироку використав умовні позначення для мінімізації можливості ідентифікувати осіб, про яких йде мова у вироку. Зроблені висновки стосуються виключно щодо ролі та діянь обвинуваченого ОСОБА_4 без констатації та оцінки дій інших осіб як кримінально караних. Отже, суд встановив відсутність порушення угодою прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
Кримінальний процесуальний закон зобов`язує прокурора при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (п. 3 та 4 ч. 1 ст. 470 КПК України).
У кримінальному провадженні суспільний інтерес знаходить своє нормативне відображення насамперед у завданнях кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України. Його зміст полягає у забезпеченні захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, здійсненні швидкого, повного й неупередженого судового розгляду, а також у забезпеченні того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності відповідно до ступеня своєї вини, а жодна невинувата особа не зазнала кримінального переслідування чи необґрунтованого процесуального примусу. У контексті інституту угод про визнання винуватості відмова від проведення повного судового розгляду повинна компенсуватися досягненням інших суспільно значущих цілей кримінального судочинства, які за конкретних обставин є більш вагомими, ніж необхідність дослідження всіх доказів у загальному порядку.
Суд вважає, що умови угоди, з урахуванням тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення та передбаченого за його вчинення покарання, відповідають інтересам суспільства, які полягають з одного боку у забезпеченні можливості справедливого та швидкого вирішення кримінального провадження та покаранні винного, а з іншого - співпраця обвинуваченого з органами досудового розслідування сприятиме у викриті та детальному описі існуючої схеми переправляння осіб через державний кордон та їх учасників, що унеможливить її використання в подальшому, її превентивному запобіганні, кримінальному переслідуванню всіх причетних, а також розкриттю інших обставин, які мають значення для встановлення повного механізму кримінального правопорушення, сприятиме виправленню обвинуваченого, запобіганню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, поновленню його економічної активності, сплати податків і наповнення державного бюджету та, врешті, формування ним несприйняття протиправної поведінки.
На думку суду, характер та тяжкість інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 кримінального правопорушення, особи винного, його ставлення до вчиненого, вказує на його здатність та бажання виправитись, з огляду на що укладена угода не суперечить будь-яким суспільним інтересам чи очікуванням. Було б недоцільним продовжувати здійснювати загальний порядок судового розгляду до обвинуваченого ОСОБА_4 , зважаючи на беззаперечне визнання ним своєї винуватості..
Суд враховує, що розкриття обвинуваченим механізму вчинення кримінального правопорушення, інших обставин протиправної діяльності об`єктивно сприятиме запобіганню та припиненню більшої кількості кримінальних правопорушень, що відповідає завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України. Наведене у своїй сукупності переконує суд у тому, що затвердження угоди про визнання винуватості відповідатиме інтересам суспільства в запобіганні, виявленні та припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень.
Також суд в контексті наявності суспільного інтересу в укладенні угоди про визнання винуватості, враховує зобов`язання обвинуваченого ОСОБА_4 надавати правдиві та детальні викривальні показання суду щодо причетності та ролі інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, що матиме важливе значення для їх подальшого перебігу, та добровільне зобов`язання внести 200000 грн. на рахунок військової частини в доповнення до перерахування застави в розмірі 149 760,00 (сто сорок дев`ять тисяч сімсот шістдесят) грн на користь Міністерства оборони України для потреб Збройних Сил України, що на цей час є критично важливим для оборони держави.
Тому , суд дійшов до висновку про відповідність угоди про визнання винуватості, укладеної з обвинуваченим ОСОБА_4 , вимогам наявності суспільного інтересу щодо її укладення, що свідчить про дотримання прокурором вимог п. 3, 4 ч. 1 ст. 470 КПК України.
За загальним правилом, домовленості сторін угоди під час узгодження покарання не можуть виходити за межі загальних і спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. За правилами ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Пунктом 1 ч. 7 ст. 474 КПК України закріплено, що підставою для відмови у затвердженні угоди є невідповідність її умов вимогам закону. При цьому за змістом ст. 472 КПК України суттєвою умовою, яку має містити угода про визнання винуватості, є покарання, узгоджене сторонами угоди, а також звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням (у випадку досягнення такої домовленості).
Порядок призначення покарання врегульований ст. 65 КК України. Вказаною нормою закріплено, що: суд призначає покарання:1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; 2) відповідно до положень Загальної частини КК України; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Виправлення як мета покарання - це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових протиправних діянь. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, належна процесуальна поведінка після вчинення кримінальних правопорушень, беззастережне визнання вини, яке полягає в усвідомленні ним факту вчинення протиправного діяння, критичній оцінці своїх дій та свідомому бажанні понести узгоджене сторонами угоди покарання. Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.
Положення ст. 69 КК України покликані гуманізувати закон про кримінальну відповідальність та передбачають можливість призначення покарання «нижче нижчого». Для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим (див. постанову Верховного Суду по справі № 712/4384/20 від 27 квітня 2021 року). Суд вважає, що істотність зниження ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення полягає у викритті ОСОБА_4 схеми та механізму переправляння осіб за кордон, що уможливило належне документування діяльності інших учасників злочинної схеми, підвищило ефективність кримінального переслідування інших співучасників, а в подальшому дозволить правоохоронним органам превентивно запобігати їх повторенню і розростанню, враховує, що те, що вже вчиненого - не вернеш, а надані ОСОБА_4 відомості зможуть покращити боротьбу з незаконним переправлянням осіб за межі України та перекрити такі схеми, а його щире каяття, беззаперечне визнання своєї винуватості, законослухняна та належна процесуальна поведінка, осуд власної поведінки , зобов`язання перерахувати заставу та добровільний внесок на користь Збройних сил України свідчать, що обвинувачений вже встав на шлях виправлення та в такий спосіб пом`якшити негативні наслідки від вчиненого та досягти мети покарання.
У зв`язку з цим, на переконання суду, узгоджене сторонами покарання відповідає вимогам ст. 50, 63, 65, 69 КК України.
Щодо відповідності вимогам закону звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням. В абзаці 1 ч. 2 ст. 75 КК України встановлено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З урахуванням того, що сторонами угоди про визнання винуватості узгодили для ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, суд виснує, що досягнута домовленість про звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням не суперечить законодавству.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років. Враховуючи, тяжкість вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, вид та міру узгодженого покарання, особу винного та інші обставини, суд вважає за необхідне встановити іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки та покласти на нього обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Оскільки іспитовий строк є інструментом контролю за поведінкою обвинуваченого, суд вважає, що саме встановлений судом строк буде необхідним часом для виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 77 КК України, що передбачають вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, не призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю та не призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна відповідає вимогам кримінального закону.
Отже, узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю та без конфіскації майна, звільнення від відбування основного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробуванням з іспитовий строком тривалістю 2 (два) роки буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді застави після набрання вироком законної сили слід скасувати.
Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 149 760,00 (сто сорок дев`ять тисяч сімсот шістдесят) грн, внесену заставодавицею ОСОБА_16 за обвинуваченого ОСОБА_4 03.04.2026 року на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 02.04.2026 року у справі № 463/1112/26 (провадження № 1-кс/463/3428/26), за нотаріально завіреною згодою заставодавиці слід перерахувати на користь Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022 на рахунок UA458201720313281002302018611 , призначення платежу: благодійна пожертва на користь Збройних Сил України.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 13.02.2026 року у справі № 463/1112/26, провадження №1-кс/463/1742/26, з метою забезпечення збереження речових доказів накладений арешт на автомобіль марки «Tesla», моделі «MODEL S», ДНЗ ВС0300YО, який перебуває у власності ОСОБА_16 , РНОКПП НОМЕР_3 , та якима фактично користувався ОСОБА_4 . З урахуванням застосування спеціальної конфіскації до цього автомобіля потреба у арешті не відпала. Тому з метою виконання вироку суд вважає за необхідне не скасовувати арешт, накладений ухвалою слідчого Личаківського районного суду м.Львова від 13.02.2026 року у справі № 463/1112/26, провадження №1-кс/463/1742/26, на автомобіль марки «Tesla», моделі» MODEL S», ДНЗ ВС0300YО, який перебуває у власності ОСОБА_16 .
Згідно з частиною дев`ятою статті 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
В угоді про визнання винуватості сторони на підставі ч.1 ст.96-1, ч.1 ст.96-2 КК України погодили застосувати заходи кримінально-правового характеру у виді спеціальної конфіскації до автомобіля марки «Tesla», моделі» MODEL S», ДНЗ ВС0300YО, номер кузова (VIN): НОМЕР_2 , який належить на праві власності дружині ОСОБА_4 ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , і яка 17.08.2026 року надала нотаріально завірену заяву про те, що не має заперечень щодо спецконфіскації.
Витрати на залучення експерта під час досудового розслідування відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, статтями 374, 474 475 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Затвердити угоду про визнання винуватості від 29 червня 2026 року у кримінальному провадженні №62026140120000480 від 16.06.2026 року за ч. 3 ст. 332 КК України, яка укладена між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 та ОСОБА_4 за участі захисника, адвоката ОСОБА_8 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання з урахуванням вимог ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, без позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.
На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
На підставі п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:
1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок іспитового строку ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 02.04.2026 року у справі № 463/1112/26 (провадження № 1-кс/463/3428/26) після набрання вироком законної сили скасувати.
Грошові кошти в сумі 149 760,00 (сто сорок дев`ять тисяч сімсот шістдесят) гривень, внесені заставодавицею ОСОБА_16 на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 02.04.2026 року у справі № 463/1112/26, (провадження № 1-кс/463/3428/26) на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області та за її згодою від 17 серпня 2026 року, посвідченою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_17 17.08.2026 року за реєстровим номером 2178, перерахувати на користь Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, рахунок UA458201720313281002302018611, призначення платежу: благодійна пожертва на користь Збройних Сил України.
Покласти на ОСОБА_4 обов`язок перерахувати добровільний внесок на користь військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , рахунок НОМЕР_5 , в розмірі 200 000,00 (двісті тисяч ) гривень протягом 30 днів з дня оголошення вироку, яким затверджена угода.
Застосувати спеціальну конфіскацію до автомобіля марки «Tesla», моделі» MODEL S», ДНЗ ВС0300YО, номер кузова (VIN): НОМЕР_2 , який належить на праві власності дружині ОСОБА_4 ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який примусово безоплатно вилучити у власність держави.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, та з урахуванням обмежень, визначених ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз`яснити учасникам провадження, що згідно із ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Роз`яснити, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141161669, Старосамбірський районний суд Львівської області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 455/1250/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: