Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 455/1249/26
Провадження № 1-кп/455/217/2026
ВИРОК
Іменем України
03 листопада 2026 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження за №62026140120000479 від 16.06.2026 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Мостиська Мостиського району Львівської області, громадянина України, українця, має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, одруженого, має на утримані двох малолітніх дітей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,
В С Т А Н О В И В:
Згідно змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026140120000479 від 16.06.2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та угоди про визнання винуватості від 12 серпня 2026 року, яка укладена між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №62026140120000479 від 16.06.2026 року, та ОСОБА_4 за участі захисника, адвоката ОСОБА_8 , яка укладена за ініціативою ОСОБА_4 на підставі ст. 468, 469, 472 КПК України ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Нижанковичі» Львівської митниці ДМС України, будучи службовою особою правоохоронного органу, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 09.12.2025 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого протиправного збагачення, організував схему незаконного переправлення осіб чоловічої статі призовного віку через державний кордон України до Республіки Польща через міжнародний автомобільний пункт пропуску «Нижанковичі - Мальховичі», із використанням паспортних документів інших осіб та внесенням завідомо недостовірних відомостей до спеціального програмного забезпечення прикордонного контролю «e-BorderControl».
Для реалізації злочинного умислу ОСОБА_4 залучив до вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб інспектора прикордонного контролю ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_9 , який мав забезпечувати внесення до інформаційної системи «e-BorderControl» неправдивих відомостей про перетин державного кордону України особами, які фактично кордон не перетинали, а також особу П (відомості про особу неповні відповідно до презумпції невинуватості, далі - Особа П), який здійснював перевезення громадян до пункту пропуску та безпосередньо через державний кордон України.
09 грудня 2025 року, у нічний час, у пункті пропуску «Нижанковичі - Мальховичі» Самбірського району Львівської області, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_9 та особою П, діючи за попередньою змовою групою осіб, реалізували заздалегідь розроблений злочинний план щодо незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_10 . З цією метою ОСОБА_10 використовував паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлений на ім`я ОСОБА_11 , який фактично у транспортному засобі був відсутній. При цьому фактичним перевезенням ОСОБА_10 займався особа П на автомобілі «Tesla», ДНЗ 0000 ( з метою недопущення порушення принципу презумпції невинуватості щодо іншої особи суд не зазначив номерних знаків транспортного засобу ). Близько 00 год. 37 хв. 09.12.2025 ОСОБА_9 , діючи умисно та за попередньою змовою з ОСОБА_4 та особою П, вніс до спеціалізованого програмного забезпечення «e-BorderControl» завідомо неправдиві відомості про нібито перетин державного кордону ОСОБА_12 . У подальшому, після формального оформлення перетину, особа П забезпечив фактичне незаконне переправлення ОСОБА_10 до Республіки Польща. Після реалізації вищевказаних протиправних дій, через 3-4 дні, ОСОБА_4 перебуваючи у м. Львові, передав ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 5000 доларів США як винагороду за сприяння у незаконному переправленні особи через державний кордон України.
12 грудня 2025 року, у пункті пропуску «Нижанковичі - Мальховичі», ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_9 , за попередньою змовою групою осіб, організував незаконне переправлення через державний кордон України ОСОБА_13 . Для цього ОСОБА_14 використав паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлений на ім`я ОСОБА_15 , який фактично в транспортному засобі був відсутній. Близько 17 год. 17 хв. 12.12.2025 ОСОБА_9 , діючи умисно та узгоджено з ОСОБА_4 , вніс до системи «e-BorderControl» завідомо недостовірні відомості про перетин державного кордону ОСОБА_15 . Після цього ОСОБА_14 на автомобілі «Skoda Kodiaq», д.н.з. НОМЕР_1 (з метою недопущення порушення принципу презумпції невинуватості щодо іншої особи суд не зазначив номерних знаків транспортного засобу ), під керуванням особи Пр ( відомості про особу неповні відповідно до презумпції невинуватості, далі - Особа Пр) незаконно перетнув державний кордон України в напрямку Республіки Польща. Після реалізації вищевказаних протиправних дій, приблизно через 3-4 дні, ОСОБА_4 передав ОСОБА_9 5000 доларів США як оплату за виконані дії.
20 грудня 2025 року о 22 год. 39 хв., у пункті пропуску «Нижанковичі - Мальховичі», ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_9 , за попередньою змовою групою осіб, організував незаконне переправлення через державний кордон України громадянина ОСОБА_16 ОСОБА_16 використовував паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлений на ім`я ОСОБА_17 , який фактично кордон не перетинав. У подальшому ОСОБА_9 , діючи узгоджено з ОСОБА_4 , вніс до «е- BorderControl» неправдиві дані про перетин кордону ОСОБА_17 , після чого ОСОБА_16 незаконно перетнув державний кордон України.
21 грудня 2025 року о 01 год. 07 хв., у тому ж пункті пропуску, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_9 та особою П за попередньою змовою групою осіб організував незаконне переправлення через державний кордон України громадян ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Зазначені особи використовували паспорти громадян України для виїзду за кордон, оформлені на сторонніх осіб, які фактично були відсутні. Після внесення ОСОБА_9 завідомо неправдивих відомостей до «е- BorderControl», особа П на автомобілі «Tesla», ДНЗ 0000, забезпечив фактичне переправлення зазначених осіб до Республіки Польща. Після завершення вищевказаних протиправних дій, ОСОБА_4 не пізніше 28.12.2025 передав ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 15 000 доларів США як винагороду за незаконне переправлення кількох осіб через державний кордон України.
06 лютого 2026 року, близько 21 год. 00 хв., у пункті пропуску «Нижанковичі - Мальховичі», ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_9 та повідомив про намір організувати повторне аналогічне незаконне переправлення особи через державний кордон України, на що останній погодився та діяв у межах контролю правоохоронних органів. 10 лютого 2026 року близько 14 год. 15 хв. на АЗС «Тіп-Топ» поблизу с. Нижанковичі Самбірського району Львівської області ОСОБА_4 передав особі П паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлений на ім`я свого батька ОСОБА_20 , для подальшого використання під час незаконного переправлення особи через державний кордон України. Надалі особа П разом із особою З (відомості про особу неповні відповідно до презумпції невинуватості, далі - Особа З) прибули до пункту пропуску «Нижанковичі - Мальховичі», де мали реалізувати злочинний план щодо незаконного перетину державного кордону України останнім із використанням паспортного документу ОСОБА_20 . Однак після внесення відомостей інспектором прикордонного контролю ВІПС «Нижанковичі» ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_9 , до cспеціального програмного забезпечення «e-BorderControl» про перетин особою П та ОСОБА_20 (замість особи З) державного кордону України в напрямку «виїзд», протиправна діяльність ОСОБА_4 та особи П була припинена, а транспортний засіб «Tesla» із ДНЗ 0000 з водієм особою П та пасажиром особою З повернуті на території України.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 вчинив організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню шляхом надання порад, вказівок, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України.
В угоді зазначено, що сторони визнають правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.3 ст. 332 КК України та такі обставини, які враховані прокурором при її укладенні:
1) ОСОБА_4 беззастережно визнав у повному обсязі свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 332 КК України, вчинених ним за викладених обставин згідно з обвинувальним актом;
2) обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 : щире каяття, про що свідчить повне та беззаперечне визнання ним вини та обставин вчинення злочину, виявлення жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний надав правдиві та послідовні показання щодо обставин підготовки, організації та безпосереднього вчинення кримінального правопорушення, не ухилявся від участі у проведенні слідчих та процесуальних дій, своєчасно з`являвся за викликами слідчого, прокурора та суду. ОСОБА_4 добровільно повідомив органу досудового розслідування відомі йому обставини кримінального правопорушення, які на момент надання показань не були відомі стороні обвинувачення, детально описав механізм вчинення злочину, роль та функції кожного із співучасників, порядок розподілу обов`язків між ними, способи досягнення злочинного результату та інші істотні обставини, що мають доказове значення у кримінальному провадженні. ОСОБА_4 добровільно надав доступ до засобів зв`язку (власного мобільного терміналу), в якому були збережені відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення; завдяки наданій ОСОБА_4 інформації, органом досудового розслідування встановлені додаткові фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, отримано нові докази, перевірено та підтверджено вже наявні відомості, а також забезпечено належне документування протиправної діяльності всіх причетних осіб. ОСОБА_4 не вчиняв дій, спрямованих на приховування доказів, перешкоджання досудовому розслідуванню чи уникнення кримінальної відповідальності, добровільно співпрацював зі стороною обвинувачення та сприяв встановленню істини у кримінальному провадженні; відсутність обставин, що обтяжують покарання;
3) ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, беззаперечно визнав свою вину, розкаявся у вчиненому, подав письмову заяву про перерахування внесеної ним застави в розмірі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн на користь Міністерства оборони України для потреб Збройних Сил України, відсутні обставини, що обтяжують покарання;
4) ОСОБА_4 зобов`язався перерахувати добровільний внесок на користь військової частини НОМЕР_2 в сумі 500 000 грн протягом 30 днів з моменту ухвалення вироку, тобто до набрання законної сили;
5) інтереси суспільства щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, необхідністю забезпечити максимальну ефективність діяльності органів та інституцій держави, у тому числі щодо забезпечення превентивної функції кримінального проводження; те, що інкриміноване правопорушення вчинене в умовах воєнного стану та пов`язане з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, однак інтересам суспільства більшою мірою буде відповідати викриття всієї злочинної схеми та притягнення до кримінальної відповідальності всіх її учасників, ніж призначення обвинуваченому більш суворого покарання без отримання від нього повного сприяння органу досудового розслідування; те, що у цьому конкретному кримінальному провадженні суспільний інтерес полягає не лише у призначенні покарання винній особі, а й у максимально ефективному припиненні функціонування організованої схеми незаконного переправляння осіб через державний кордон України, що повною мірою відповідає завданням кримінального провадження, визначеним ст. 2 КПК України;
6) забезпечення отримання доказів щодо інших співучасників кримінального правопорушення, документування їхньої діяльності, встановлення механізму функціонування схеми незаконного переправляння осіб через державний кордон України та створення передумов для притягнення до кримінальної відповідальності інших винних осіб
7) ОСОБА_4 зобов`язався надати викривальні покази щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 332 КК України, іншими його учасниками в інших кримінальних провадженнях № 62026140120000480 та 42026142410000026.
Зазначено, що при укладанні угоди, враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, його щире каяття, беззастережне визнання своєї винуватості, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Згідно підписаної угоди сторони погодилися на призначення покарання за ч. 3 ст. 332 КК України із застосуванням статті 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах доходів і зборів (митних органах), а також інші посади, пов`язані із здійсненням функцій представника влади та виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у митних органах Державної митної служби України, строком на 3 (три) роки, без конфіскації майна. Підставами для застосування ст. 69 КК України визнали наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також дані про особу винного. З урахуванням притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності вперше, відсутність компрометуючих матеріалів, сторони узгодили звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки. При визначенні тривалості іспитового строку сторони угоди дійшли згоди спільно клопотати перед судом про визначення тривалості іспитового строку на 2 (два) роки.
Згідно з угодою, обвинувачений ОСОБА_4 згоден на призначення зазначеного покарання. Сторонам відомо та зрозуміло наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості а саме, що: відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження цієї угоди для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями ч. 4 ст.394 та ч. 3 ст.424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1, 4 пункту 1 ч. 4 ст. 474 КПК України. В угоді сторонами обумовлено наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав угоду про визнання винуватості та просив її затвердити. Зазначив, що угода відповідає вимогам законодавства, укладена добровільно, норми кримінального процесуального законодавства дозволяють у цьому кримінальному провадженні укласти угоду про визнання винуватості, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін кримінального провадження та/або інших осіб. При укладанні угоди враховано дані про особу обвинуваченого. Зауважив, що укладення угоди відповідає суспільному інтересу не тільки у швидкому розгляді справи, але й у фінансовому обов`язку ОСОБА_4 перерахувати заставу та додаткові кошти силам оборони України, а також у викриті та детальному описі схем переправляння осіб через державний кордон, що унеможливить їх використання в подальшому, надання викривальних показань щодо можливого вчинення у цьому ж кримінальному провадженні правопорушення іншими особами, які перебувають на стадії судового розгляду. Прокурор зазначив, що при погодженні покарання сторона обвинувачення врахувала всі обставини, підтвердив добровільність укладання угоди зі сторони обвинувачення.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні підтвердив, що йому зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди, визначені у ст. 473 КПК України, запевнив, що він розуміє характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, а також розуміє та надає згоду на застосування погодженого виду та розміру покарання. Беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину в обсязі висунутого обвинувачення.
Підтвердив, що укладання угоди про визнання винуватості носить добровільний характер, а виконання взятих на себе за угодою зобов`язань не є неможливим. Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що не заперечує жодні із фактичних обставин, викладені як в обвинувальному акті так і в угоді про визнання винуватості. Додатково пояснив, що дійсно щиро розкаявся, жалкує про вчинене, засуджує свої дії, бажає отримати шанс на виправлення та довести, що став законослухняним громадянином.
В підготовчому судовому засіданні захисники підтримали угоду про визнання винуватості, просив її затвердити.
Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Отже, суд повинен ретельно перевірити, з`ясувати та дійти переконання про відсутність факторів, які б унеможливлювали (перешкоджали) затвердженню угоди про визнання винуватості.
Відповідно до статей 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.
Згідно зі ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України відносяться до тяжких злочинів. Отже, у цьому кримінальному провадженні законодавчо можливе укладення угоди про визнання винуватості.
Суд, на виконання вимог ст. 474 КПК України, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості. Встановлено, що будь-яких скарг стороною захисту під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не подавалося. Ретельно з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю усвідомлює та розуміє зміст угоди про визнання винуватості, укладеної з прокурором, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. В укладенні цієї угоди згідно з пунктом 9 частини 2 статті 52 КПК брав участь захисник ОСОБА_8 .
Угода про визнання винуватості відповідає формальним вимогам статті 472 КПК України та містить усі необхідні реквізити: її сторони, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, обов`язки обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінальних правопорушень, вчинених іншими особами, узгоджене покарання та згода обвинуваченого на його призначення та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
В судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердив кожну із обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується і яке викладене в угоді та обвинувальному акті, та беззастережно визнав свою винуватість у їх вчиненні. З огляду на це, враховуючи описані в обвинувальному акті та угоді фактичні обставини, суд вважає наявним склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України , що вказує на правильну кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_4 діяння та наявності фактичної підстави для визнання ним винуватості.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив свою готовність та реальну можливість виконати передбачені угодою зобов`язання. Так, обов`язок визнати у повному обсязі свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 332 КК України, вчиненого ним за викладених в обвинувальному акті та угоді обставин, ОСОБА_21 виконав безпосередньо під час розгляду угоди про визнання винуватості. Можливість виконуваності обов`язку щодо перерахування коштів на сили оборони підтверджується тим, що 10.02.2026 року було отримано кошти від реалізації транспортного засобу дружини, також дружина надала нотаріально завірену згоду на перерахування застави на користь Міністерства оборони України для потреб Збройних Сил України. Крім того, обвинувачений у судовому засіданні підтвердив свою готовність виконати умови угоди щодо співпраці зі стороною обвинувачення у кримінальних провадженнях № 62026140120000480 та 42026142410000026 шляхом надання правдивих викривальних показань та їх підтвердження під час судового розгляду. Суд не встановив будь-яких об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість виконання ним цього зобов`язання.
Суд не встановив обставин, які могли би свідчити, що умови угоди порушуватимуть права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, з огляду на те, що її укладення немає преюдиційного значення для кримінального провадження щодо будь-яких інших осіб. Водночас ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб. З метою не допустити порушення презумпції невинуватості осіб, які не є учасниками цього судового провадження, та які не притягнуті до кримінальної відповідальності, суд у вироку використав умовні позначення для мінімізації можливості ідентифікувати осіб, про яких йде мова у вироку. Зроблені висновки стосуються виключно щодо ролі та діянь обвинуваченого ОСОБА_4 без констатації та оцінки дій інших осіб як кримінально караних. Отже, суд встановив відсутність порушення угодою прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
Кримінальний процесуальний закон зобов`язує прокурора при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (п. 3 та 4 ч. 1 ст. 470 КПК України).
У кримінальному провадженні суспільний інтерес знаходить своє нормативне відображення насамперед у завданнях кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України. Його зміст полягає у забезпеченні захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, здійсненні швидкого, повного й неупередженого судового розгляду, а також у забезпеченні того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності відповідно до ступеня своєї вини, а жодна невинувата особа не зазнала кримінального переслідування чи необґрунтованого процесуального примусу. У контексті інституту угод про визнання винуватості відмова від проведення повного судового розгляду повинна компенсуватися досягненням інших суспільно значущих цілей кримінального судочинства, які за конкретних обставин є більш вагомими, ніж необхідність дослідження всіх доказів у загальному порядку.
Суд вважає, що умови угоди, з урахуванням тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення та передбаченого за його вчинення покарання, відповідають інтересам суспільства, які полягають з одного боку у забезпеченні можливості справедливого та швидкого вирішення кримінального провадження та покаранні винного, а з іншого - співпраця обвинуваченого з органами досудового розслідування сприятиме у викриті та детальному описі існуючої схеми переправляння осіб через державний кордон та їх учасників, що унеможливить її використання в подальшому, її превентивному запобіганні, кримінальному переслідуванню всіх причетних, а також розкриттю інших обставин, які мають значення для встановлення повного механізму кримінального правопорушення, сприятиме виправленню обвинуваченого, запобіганню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, поновленню його економічної активності, сплати податків і наповнення державного бюджету та, врешті, формування ним несприйняття протиправної поведінки.
На думку суду, характер та тяжкість інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 кримінального правопорушення, особи винного, його ставлення до вчиненого, вказує на його здатність виправитись, з огляду на що укладена угода не суперечить суспільним інтересам чи очікуванням. Було б недоцільним продовжувати здійснювати загальний порядок судового розгляду до обвинуваченого ОСОБА_4 , зважаючи на беззаперечне визнання ним своєї винуватості.
Суд враховує, що розкриття обвинуваченим механізму вчинення кримінального правопорушення, інших обставин протиправної діяльності об`єктивно сприятиме запобіганню та припиненню більшої кількості кримінальних правопорушень, що відповідає завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України. Наведене у своїй сукупності переконує суд у тому, що затвердження угоди про визнання винуватості відповідатиме інтересам суспільства в запобіганні, виявленні та припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень.
Також суд в контексті наявності суспільного інтересу в укладенні угоди про визнання винуватості, враховує зобов`язання обвинуваченого ОСОБА_4 надавати правдиві та детальні викривальні показання суду щодо причетності та ролі інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, зазначених в угоді, що матиме важливе значення для їх подальшого перебігу, та добровільне зобов`язання внести 500 000 грн на рахунок військової частини в доповнення до перерахування застави в розмірі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн на користь Міністерства оборони України для потреб Збройних Сил України, що на цей час є критично важливим для забезпечення оборони держави.
Тому суд дійшов висновку про відповідність угоди про визнання винуватості, укладеної з обвинуваченим ОСОБА_4 , вимогам наявності суспільного інтересу щодо її укладення, що свідчить про дотримання прокурором вимог п. 3, 4 ч. 1 ст. 470 КПК України.
За загальним правилом домовленості сторін угоди під час узгодження покарання не можуть виходити за межі загальних і спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. За правилами ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Пунктом 1 ч. 7 ст. 474 КПК України закріплено, що підставою для відмови у затвердженні угоди є невідповідність її умов вимогам закону. При цьому за змістом ст. 472 КПК України суттєвою умовою, яку має містити угода про визнання винуватості, є покарання, узгоджене сторонами угоди, а також звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням (у випадку досягнення такої домовленості).
Порядок призначення покарання врегульований ст. 65 КК України. Вказаною нормою закріплено, що: суд призначає покарання:1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; 2) відповідно до положень Загальної частини КК України; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Виправлення як мета покарання - це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових протиправних діянь. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, належна процесуальна поведінка після вчинення кримінальних правопорушень, беззастережне визнання вини, яке полягає в усвідомленні ним факту вчинення протиправного діяння, критичній оцінці своїх дій та свідомому бажанні понести узгоджене сторонами угоди покарання. Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.
Положення ст. 69 КК України покликані гуманізувати закон про кримінальну відповідальність та передбачають можливість призначення покарання «нижче нижчого». Для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим (див. постанову Верховного Суду по справі № 712/4384/20 від 27 квітня 2021 року). Суд вважає, що істотність зниження ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення полягає у викритті ОСОБА_4 схеми та механізму переправляння осіб за кордон, що уможливило належне документування діяльності інших учасників злочинної схеми, підвищило ефективність кримінального переслідування інших співучасників, а в подальшому дозволить правоохоронним органам превентивно запобігати їх повторенню і розростанню, враховує, що те, що вже вчиненого - не вернеш, а надані ОСОБА_4 відомості зможуть покращити боротьбу з незаконним переправлянням осіб за межі України та перекрити такі схеми, а його щире каяття, беззаперечне визнання своєї винуватості, законослухняна та належна процесуальна поведінка, осуд власної поведінки , зобов`язання перерахувати заставу та добровільний внесок на користь Збройних сил України свідчать, що обвинувачений вже на шляху виправлення та своїми діями пом`якшує негативні наслідки від вчиненого та сприяє досягненню мети покарання.
У зв`язку з цим, на переконання суду, узгоджене сторонами покарання відповідає вимогам ст. 50, 63, 65, 69 КК України.
Щодо відповідності вимогам закону звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням. В абзаці 1 ч. 2 ст. 75 КК України встановлено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З урахуванням того, що сторонами угоди про визнання винуватості узгодили для ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, суд виснує, що досягнута домовленість про звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням не суперечить закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років. Враховуючи, тяжкість вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, вид та міру узгодженого покарання, особу винного та інші обставини, суд вважає за необхідне встановити іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки та покласти на нього обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Оскільки іспитовий строк є інструментом контролю за поведінкою обвинуваченого, суд вважає, що саме встановлений судом строк буде необхідним часом для виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. При цьому суд враховує викладену у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 лютого 2020 року (справа 161/8590/19, провадження 51-5646км19) правову позицію, за якою визначення судом першої інстанції тривалості іспитового строку в межах, визначених ст.75 КК, само по собі не може свідчити про призначення покарання більш суворого ніж узгоджено сторонами угоди, а тому з урахуванням положень ст.394 КПК з цих підстав вирок не може бути оскаржений стороною захисту з підстав незгоди з визначеною судом першої інстанції тривалістю іспитового строку.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 77 КК України, що передбачають вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, органах доходів і зборів (митних органах), а також інші посади, пов`язані із здійсненням функцій представника влади та виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у митних органах Державної митної служби України строком на 3 (три) роки, без конфіскації майна відповідає вимогам кримінального закону.
Отже, узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах доходів і зборів (митних органах), а також інші посади, пов`язані із здійсненням функцій представника влади та виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у митних органах Державної митної служби України, строком на 3 (три) роки, без конфіскації майна та звільнення від відбування основного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробуванням з іспитовий строком тривалістю 3 (три) роки буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді застави після набрання вироком законної сили слід скасувати.
Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 266 240,00 грн., внесену заставодавицею ОСОБА_22 згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 16.03.2026 року за обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі ухвали Львівського апеляційного суду від 12.03.2026 у справі № 463/1112/26 (провадження № 11-сс/811/568/26), за нотаріально завіреною згодою заставодавиці слід перерахувати на користь Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022 на рахунок UA458201720313281002302018611, призначення платежу: благодійна пожертва на користь Збройних Сил України.
Речові докази по кримінальному провадженню відсутні, тому їх доля не вирішується в порядку, визначеному ст. 100 КПК України.
Витрати на залучення експерта під час досудового розслідування відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, статтями 374, 474 475 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Затвердити угоду про визнання винуватості від 12 серпня 2026 року у кримінальному провадженні №62026140120000479 від 16.06.2026 року за ч. 3 ст. 332 КК України, яка укладена між прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 та ОСОБА_4 за участі захисника, адвоката ОСОБА_8 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання з урахуванням вимог ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах доходів і зборів (митних органах), а також інші посади, пов`язані із здійсненням функцій представника влади та виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у митних органах Державної митної служби України, строком на 3 (три) роки, без конфіскації майна.
На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
На підставі п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:
1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок іспитового строку ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Додаткове покарання у виді позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах доходів і зборів (митних органах), а також інші посади, пов`язані із здійсненням функцій представника влади та виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у митних органах Державної митної служби України, строком на 3 (три) роки підлягає окремому виконанню. Строк відбування обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_4 на підставі ухвали Львівського апеляційного суду від 12.03.2026 у справі № 463/1112/26 (провадження № 11-сс/811/568/26) після набрання вироком законної сили, - скасувати.
Грошові кошти в сумі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, внесені заставодавицею ОСОБА_22 на підставі ухвали Львівського апеляційного суду від 12.03.2026 у справі № 463/1112/26 (провадження № 11-сс/811/568/26), на депозитний рахунок Львівського апеляційного суду та за її згодою від 28.10.2026 року, посвідченою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_23 28.10.2026 року за реєстровим номером 7725, перерахувати на користь Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, рахунок UA458201720313281002302018611, призначення платежу: благодійна пожертва на користь Збройних Сил України.
Покласти на ОСОБА_4 обов`язок перерахувати добровільний внесок на користь військової частини НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , рахунок НОМЕР_4 , в розмірі 500 000,00 (п`ятсот тисяч ) гривень протягом 30 днів з дня оголошення вироку, яким затверджена угода.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, та з урахуванням обмежень, визначених ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз`яснити учасникам провадження, що згідно із ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Роз`яснити, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141161641, Старосамбірський районний суд Львівської області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 455/1249/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: