Ухвала суду № 141161520, 03.11.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1099/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року. Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши матеріали заяви представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Скиби Є.А. про забезпечення позову по цивільній справі №509/1099/26 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «КЕКС», про розірвання договору, стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває вищезазначена цивільна справа.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.02.2026 року провадження у справі відкрито.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.07.2026 року підготовче провадженян у справі закрито.

08.10.2026 року представником позивачки було подано до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої він просив суд в якості забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти, як у національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать Обслуговуючому кооперативу «Кекс» (код ЄДРПОУ: 43603316) та знаходяться на всіх рахунках, відкритих у банках та інших фінансових установах, а також на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову, у межах ціни позову 1 224 823 гривень.

Оскільки сторона позивача вважає, що накладення арешту на грошові кошти відповідача є співмірним з позовними вимогами, сприятиме позивачу в можливості захистити свої права та інтереси шляхом забезпечення належного виконання рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених позивача, за захистом яких ОСОБА_1 звернулась до суду.

Дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, накладенням арешту на майно.

Відповідно до приписів ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до положень п.п. 1,3 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 ЄКПЛ.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких надалі гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою - постанови КГС ВС від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 04.09.2024 у справі №№ 915/249/24, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, зокрема й задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення- постанови КГС ВС від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) від 07.04.2023 у справі № 910/15043/21 від 08.09.2025 у справі № 902/515/25.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язане вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог. Недоведення заявником дійсної необхідності забезпечення позову, а також недотримання у разі застосування конкретних заходів забезпечення зазначених критеріїв співрозмірності та збалансованості інтересів сторін є підставою для відмови у задоволенні заяви учасника справи про забезпечення позову - постанови КГС ВС від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18 від 20.02.2019 у справі № 923/558/18, від 20.01.2025 у справі № 916/2907/24

Суд при розгляді заяви про забезпечення позову, зважаючи на те, що характер спору (майновий чи немайновий) та можливість примусового виконання рішення повинен встановити наступні обставини: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах постанов ВП ВС від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 КГС ВС від 01.08.2024 у справі № 910/211/24, КГС ВС від 20.01.2025 у справі № 910/8275/24 від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20 від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21, від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23.

При чому, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів».

При цьому, представником позивачки - не було доведено жодними документальними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити ефективний захист прав позивачки при вирішенні позову.

Внаслідок забезпечення позову та накладання арешту на рахунки відповідача діяльність відповідачів ОК «Кекс» може бути заблокована, що у свою чергу позбавить можливості відповідачів вчинювати дії для задоволення потреб інших його асоційованих членів.

Отже, застосування такого обмеження може призвести до зупинення діяльності кооперативу, що є необґрунтовано суворим заходом.

Відповідно ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Отже, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Таким чином, оскільки зазначені рахунки належать юридичній особі, а отже накладення арешту може перешкоджати господарській діяльності підприємства, що є неприпустимим, а тому суд відмовляє в задоволенні заяви про забезпечення зазначеного позову.

Керуючисьст.ст. 149-153 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Скиби Є.А. про забезпечення позову по цивільній справі №509/1099/26 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «КЕКС», про розірвання договору, стягнення грошових коштів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі у 15-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги.

Суддя Ганздій Д.М.