Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4783/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги в разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції;
- зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України повторно розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності від 22.08.2025, з урахуванням висновків суду про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги згідно з п. 4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію».
1.2. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.10.2025 року (головуючий суддя Кушнір В.О.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито за спрощене позовне провадження у справі.
1.3. У зв`язку із відрахуванням судді Кушнір Віталіни Олександрівни зі штату суду та призначення її суддею Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів» №167/2026 від 24 лютого 2026 року та у відповідності до наказу голови Чернівецького окружного адміністративного суду №26-к/тр від 25 лютого 2026 року, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу передано на розгляд судді Анісімову О.В.
1.4. Ухвалою суду від 17.03.2026 року справу прийнято до провадження суддею Анісімовим В.О. та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. В обґрунтування позовних вимог та відповіді на відзив представник позивача вказує, що ОСОБА_1 з 1999 року по серпень 2025 року проходив службу у збройних силах МВС України та наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 05.08.2025 №576о/с По особовому складу його було звільнено з 11.08.2025 року зі служби в поліції за пунктом 2 (за станом здоров`я (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України Про Національну поліцію.
2.2. 22.08.2025 року позивач звернувся з заявою (рапортом) до відповідача про виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв`язку з тим, що 12.08.2025 від пройшов оцінювання повсякденного функціонування особи та йому встановлено III групу інвалідності з 07.08.2025 року та встановлено 50% втрати професійної працездатності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в поліції.
2.3. Однак, відповідач відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням останньому інвалідності під час проходження служби в поліції, а не протягом шести місяців після звільнення, чим порушено термін установлення інвалідності визначений п.4 ч.1 ст.97 Закону України Про Національну поліції.
2.4. Представник позивача вказує, що визначений в п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» шестимісячний строк є граничним строком для встановлення інвалідності після звільнення з поліції і цей строк не обмежує можливості встановлення інвалідності поліцейському ще під час проходження служби. Відтак, норми Закону №580-VIII не містять заборони щодо можливості встановлення інвалідності ще за час проходження служби в поліції.
2.5. Окрім цього, просить врахувати, що рішення про встановлення ІІІ групи інвалідності ОСОБА_1 прийнято експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи 12.08.2025 року (тобто після звільнення позивача).
Позиція відповідача
2.6. Представник Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції Україниподав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.
2.7. Відповідно до положень частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначенням поліцейському інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, протягом шести місяців після його звільнення з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
2.8. Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 134/25/2244/В ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності 07.08.2025р., а звільнений ОСОБА_1 був 11.08.2025 р., відповідно до наказу Департаменту № 576 о/с від 05.08.2025.
2.9. Таким чином, ОСОБА_1 ще при проходженні служби в УСР в Чернівецької області було встановлено III групу інвалідності, тобто, до звільнення, а тому, у даному випадку, відсутня одна із обов`язкових умов для набуття права на одноразову грошову допомогу - дотримання шестимісячного строку для встановлення інвалідності після звільнення.
2.10. Крім того зазначає, що статтею 101 Закону 580-VIII встановлено підстави, за яких призначення і виплата ОГД не здійснюються. Тобто, стаття 101 і 97 Закону 580-VIII застосовуються в сукупності, а саме: у разі настання випадків, визначених статтею 97 Закону 580-VIII, що дають право на призначення та виплату ОГД, але за наявності підстав, визначених статтею 101 Закону 580-VIII - одноразова грошова допомога не призначається і не виплачується.
2.11. Зважаючи на все вищевикладене вважає, що Департаментом не порушено вимоги законодавства при наданні ОСОБА_1 відповіді про відсутність правових підстав для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Дослідженими матеріалами справи та згідно доводів сторін судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1999 року по серпень 2025 року проходив службу у збройних силах МВС України та наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 05.08.2025 №576о/с По особовому складу його було звільнено з 11.08.2025 року зі служби в поліції за пунктом 2 (за станом здоров`я (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України Про Національну поліцію.
3.2. Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №134/25/2244/В ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності з 07.08.2025 року.
3.3. 22.08.2025 року позивач звернувся з заявою (рапортом) до відповідача про виплату йому одноразової грошової допомоги.
3.4. Листом № 107999/012025 від 23.09.2025 (407151) відповідачем повідомлено, що з доданих до заяви (рапорту) документів убачається, що з 07 серпня 2025 року відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 134/25/2244/В, дата прийняття рішення 12.08.2025) позивачу установлено інвалідність третьої групи.
Отже, указане свідчить про те, що не дотримано одну з обов`язкових умов для застосування положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», а саме інвалідність установлено в період проходження служби, а не протягом шести місяців після звільнення. Зважаючи на викладене, правові підстави для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги відсутні.
3.5. Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ СУДУ
4.1. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
4.2. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
4.3. Відповідно до статті 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
4.4. Згідно з частиною 1 статті 60 Закону №580-VIII відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
4.5. Нарахування та виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського регламентовано статтею 97 Закону №580-VIII.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: за станом здоров`я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
За приписами частини 2 статті 77 Закону №580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
4.6. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 97 Закону №580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Відповідно до частини 3 статті 97 Закону №580-VIII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
З системного аналізу наведених норм слідує, що держава гарантує поліцейському, який визнаний особою з інвалідністю (за певних умов), одноразову грошову допомогу, яка відповідно до абзацу першого частини першої статті 97 Закону №580-VIII є соціальною виплатою. Отримання одноразової грошової допомоги законодавець зумовлює неможливістю подальшого виконання поліцейським своїх обов`язків за станом здоров`я саме як особи, яка перебуває на службі в Національній поліції України.
4.7. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) центрального органу управління поліції, територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів Національної поліції, установ, закладів професійної (професійно-технічної) освіти із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління Національної поліції (далі - органи поліції), поліцейських, зокрема курсантів, слухачів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - заклади освіти), поліцейських, які були відряджені до державних органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції, але із звільненням із займаної посади з подальшим призначенням на посади відповідно до переліку посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2024 №646 (далі Порядок КМУ №646).
Пунктом 2 Порядку КМУ №646 передбачено, що одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується у випадках, визначених частиною першою статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», у розмірах, встановлених статтею 99 Закону України «Про Національну поліцію».
4.8. Відповідно до підпункту 2 пункту 5 Порядку №646 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, а в разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
4.9. Пунктом 10 Порядку №646 визначено, що для призначення і виплати одноразової грошової допомоги заява (рапорт) за формою згідно з додатком подається керівникові органу поліції, закладів освіти за останнім місцем проходження служби.
4.10. Верховний Суд у постанові від 03.04.2024 по справі №580/1291/23 зазначив, що аналіз норм права щодо порядку реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги в разі визначення втрати працездатності поліцейського свідчить про те, що воно (право на отримання одноразової грошової допомоги) виникає виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1) причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузія, травма або каліцтво), пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2) інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19.09.2018 у справі № 373/1188/16-а, від 20.09.2018 у справі № 296/9456/16-а, від 01.11.2018 у справі №822/3788/17, від 22.01.2019 у справі № 2340/2663/18, від 15.04.2019 у справі № 823/1798/18, від 10.10.2019 у справі № 822/1083/18, від 05.02.2020 у справі №810/836/18, від 23.04.2020 у справі №822/999/18.
4.11. При вирішенні спору суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 22.10.2020 №12-р/2020 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII зі змінами.
4.12. У цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що положеннями пункту 4 частини першої статті 97 Закону №580 встановлено порядок реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги. Закріплення у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580 такого порядку реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги потребує встановлення причиново-наслідкового зв`язку між наявністю у поліцейського інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, та неможливістю внаслідок цього продовжувати службу в поліції, що підтверджується відповідним рішенням медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції, на підставі якого поліцейський звільняється зі служби в поліції.
Визначений оспорюваними положеннями Закону №580 шестимісячний строк, протягом якого особі, звільненій зі служби в поліції, може бути встановлена інвалідність унаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в поліції або органах внутрішніх справ, зумовлений потребою встановлення в розумні строки безпосереднього зв`язку між виявленням в особи захворювання (поранення, контузії, травми або каліцтва), несумісного з подальшим проходженням служби, та встановленням їй інвалідності згідно з документами, що стали підставою для її звільнення (рішення медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції).
На думку Конституційного Суду України, встановлений у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580 порядок отримання одноразової грошової допомоги не допускає невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, не містить ознак дискримінації при реалізації поліцейськими права на соціальний захист, є домірним, має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету.
Конституційний Суд України також вважає, що встановлений державою зазначений порядок забезпечує реалізацію права особи на отримання такої допомоги, і наголошує, що додержання визначених Законом №580 вимог є обов`язком суб`єктів, які претендують на її отримання. Отже, положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580 не суперечать приписам статті 21, частин першої, другої статті 24 Конституції України.
Отже, лише за наявності цих трьох обставин, тобто тільки дотримавшись усіх зазначених умов, особа, звільнена з поліції, набуває право на отримання одноразової грошової допомоги й може претендувати на її призначення та виплату згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 97 Закону.
4.13. Аналіз частини першої статті 77 Закону № 580-VIII вказує на те, що самостійними підставами для припинення служби в поліції є звільнення поліцейського зі служби в поліції, зокрема через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції (пункт 2); за власним бажанням (пункт 7). У першому випадку звільнення зі служби в поліції відбувається за рішенням роботодавця (на підставі рішення медичної комісії про непридатність до служби), а в другому - за власною ініціативою, тобто за волевиявленням поліцейського.
4.14. Як встановлено дослідженими судом матеріалами справи відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №134/25/2244/В від 12.08.2025 року прийнято рішення про встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності з 07.08.2025 року.
4.15. При цьому, суд зауважує, що пунктом 40 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1338 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі первинного встановлення інвалідності та/або ступеня втрати професійної працездатності датою встановлення інвалідності та/або ступеня втрати професійної працездатності є дата направлення на оцінювання або дата видачі направлення до медико-соціальних експертних комісій, що передані до експертних команд для проведення оцінювання.
4.16. Отже, дата прийняття експертною командою рішення про встановлення інвалідності та дата, з якої інвалідність установлено, є різними за своїм правовим значенням обставинами. Дата прийняття рішення засвідчує момент завершення відповідного оцінювання та ухвалення експертною командою рішення, тоді як дата, з якої встановлено інвалідність, визначається відповідно до правил, установлених нормативно-правовими актами, що регулюють процедуру оцінювання.
4.17. У цій справі рішення про встановлення позивачу III групи інвалідності прийнято експертною командою 12 серпня 2025 року, водночас у відповідному витягу датою, з якої встановлено інвалідність, зазначено 07 серпня 2025 року.
4.18. Саме останню дату відповідач поклав в основу відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, не врахувавши, що правове значення цієї обставини має визначатися в сукупності з іншими обставинами справи та з урахуванням змісту пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII.
4.19. З огляду на викладене суд зазначає, що положення Порядку № 646 та Порядку № 1338 не можуть тлумачитися ізольовано від приписів Закону № 580-VIII та не дають підстав для висновку про автоматичну втрату права на соціальну виплату внаслідок установлення інвалідності до звільнення зі служби.
4.20. Крім того, відповідно до статті 101 Закону № 580-VIII законодавець визначив випадки, за яких призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, зокрема коли загибель, смерть, поранення, інвалідність або часткова втрата працездатності поліцейського є наслідком учинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, навмисного спричинення собі тілесного ушкодження або іншої шкоди здоров`ю, самогубства, крім установлених законом винятків, чи подання свідомо неправдивої інформації щодо призначення та виплати допомоги.
Водночас установлення інвалідності під час проходження служби в поліції як таке не віднесено до передбачених статтею 101 Закону № 580-VIII підстав для відмови в призначенні відповідної допомоги.
4.21. Суд зауважує, що відсутність зазначеної обставини серед підстав, установлених статтею 101 Закону № 580-VIII, не звільняє особу від необхідності відповідати умовам, визначеним статтею 97 цього Закону. Проте в системному зв`язку наведені норми підтверджують, що відмова у призначенні одноразової грошової допомоги має ґрунтуватися на конкретних положеннях закону, а не на розширеному тлумаченні часової умови, яка фактично створює додаткове обмеження права на соціальний захист.
4.22. Відтак сама по собі обставина, що датою встановлення інвалідності зазначено 07 серпня 2025 року, а датою звільнення зі служби є 11 серпня 2025 року, не є достатньою підставою для відмови позивачу в розгляді питання про призначення одноразової грошової допомоги за пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII.
4.23. За таких обставин суд вважає, що відповідач відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, не врахував всіх обставин, що мають значення для прийняття спірного рішення, відтак висновок відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
V. ВИСНОВКИ СУДУ
5.1. Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
5.2. Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
5.3. З урахуванням встановленим обставин справи суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, не врахував всіх обставин, що мають значення для прийняття спірного рішення, отже висновок відповідача є необґрунтованим, що є підставою для його скасування.
5.4. Відповідно до положень КАС України суд, вирішуючи адміністративний спір, перевіряє правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, однак не підміняє собою відповідний орган та не втручається у його дискреційні повноваження.
5.5. Складання та затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги є процедурною дією, що належить до компетенції Національної поліції України та її територіального органу, а тому суд не наділений повноваженнями зобов`язувати відповідача скласти та затвердити конкретний висновок певного змісту.
5.6. В той же час, з огляду на положення ст.ст.2, 9 та 245 КАС України, ефективним способом захисту порушеного права у даному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
5.7. Таким чином, для належного захисту порушених прав позивача, суд вважає доцільним зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України повторно розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності від 22.08.2025, з урахуванням висновків суду про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги згідно з п. 4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію».
5.8. Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
6.2. У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року, №3674-VI.
6.3. Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем понесено витрати на правничу допомогу.
6.4. Так, у позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
6.5. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача суду надав:
- договір №132 про надання професійної (правничої) допомоги від 25.09.2025 року;
- додаток №1 до Договору №132 про надання професійної (правничої) допомоги від 25.09.2025 року, згідно якого розмір винагороди яка сплачується виконавцю клієнтом становить 20000 гривень;
- ордер №1122857 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Ниміджан Ю.В. від 06.10.2025 року;
- платіжна інструкція від 25.09.2025 року про зарахування ОСОБА_1 оплати за договором на рахунок ФОП ОСОБА_2 у сумі 10000,00 грн.
6.6. Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
6.7. Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
6.8. Зокрема, відповідно до частин 3,4 цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
6.9. Адвокатом Ниміджан Ю.В. надано суду первинні документи, які підтверджують надання нею послуг правової допомоги позивачу.
6.10. Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
6.11. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6 статті 134 КАС України).
6.12. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).
6.13. Згідно наявних у матеріалах справи доказів позивачем за послуги правової допомоги фактично сплачено 10000,00 грн.
6.14. Приписами частини 1 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.
6.15. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини 2, 3 статті 30 вищевказаного Закону).
6.16. Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
6.17. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
6.18. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
6.19. Як зазначено судом вище, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).
6.20. Зазначене право належить виключно відповідачеві і суд самостійно не вправі доводити неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
6.21. Так, у поданому до суду відзиві представник відповідача, зокрема, зазначив, що заявлений представником позивача розмір витрати на оплату послуг адвоката є неспівмірним та необґрунтованим. Зауважив, що оскільки предмет спору у цій справі не є складним, не потребує складних правових досліджень (загалом судова практика у аналогічних спорах є сталою), вивчення великого обсягу фактичних даних та аналізу первинних документів, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним - сума витрат за надання професійної правничої допомоги у цій справі, заявлена позивачем та його представником є неспівмірною зі складністю цієї справи, та не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
6.22. Суд звертає увагу, що в постанові від 24.10.2019 року по справі № 905/1795/18 Верховний Суд зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
6.23. Таким чином, оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 10000 грн. При цьому, судом проаналізовано складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також враховану категорію справи.
6.24. Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
6.25. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
6.26. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
6.27. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В И Р І Ш И В:
1. Позов ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги в разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції.
3. Зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України повторно розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності від 22.08.2025, з урахуванням висновків суду про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги згідно з п. 4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію».
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул.Богомольця, 10, м. Київ, 01024 код ЄДРПОУ 43305056).
Суддя О.В. Анісімов
Судове рішення № 141158710, Чернівецький окружний адміністративний суд було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 600/4783/25-а. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: