Рішення № 141158294, 02.11.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Дата ухвалення
02.11.2026
Номер справи
215/6860/26
Номер документу
141158294
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 215/6860/26

2/215/4166/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Науменко Я.О., за участю секретаря Оніщенко Ю.М., розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

ВСТАНОВИВ:

24.07.2026 позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я у зв`язку з виконанням трудових обов`язків у шкідливих умовах праці.

10 серпня 2026 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що у період з 01.04.2004 по 19.09.2025 (загалом 21 рік і 5 місяців) він працював у шкідливих умовах праці за спеціальністю кріпильник (з повним робочим днем в підземних умовах) на шахті імені «Орджонікідзе» (яка з 01.09.2022 була перейменована у шахту імені Колачевського), що входила до складу ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», яке надалі було реорганізовано у ПрАТ «ЦГЗК». Позивач вказує, що внаслідок тривалого впливу шкідливих виробничих факторів його стан здоров`я суттєво погіршився. Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії Українського НДІ промислової медицини (протокол № 11/176 від 25.03.2026) у нього вперше виявлено три професійні захворювання (радикулопатію шийного та попереково-крижового відділів хребта з вираженими больовими синдромами та нейродистрофією, хронічне обструктивне захворювання легень із легеневою недостатністю II ступеня, а також хронічну двобічну нейросенсорну приглухуватість II ступеня). Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 26.05.2026 (витяг № 125/26/933/Р) позивачу первинно безстроково встановлено третю групу інвалідності та 65% втрати професійної працездатності. Згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 27.04.2026 (форма П-4), причиною захворювання є перевищення гранично допустимого рівня шкідливих виробничих факторів через недотримання відповідачем вимог ст. 153 КЗпП України щодо забезпечення безпечних умов праці.

Обґрунтовуючи розмір завданої моральної шкоди, позивач зауважує, що суд при вирішенні цього питання повинен враховувати не лише вже перенесені фізичні й душевні страждання, а й ті, яких він зазнає і зазнаватиме у майбутньому. У зв`язку з втратою працездатності та встановленням інвалідності у 51-річному віці його звичайний життєвий уклад повністю порушено: він не може працювати за спеціальністю, щоденно відчуває хронічний біль у хребті й суглобах, задишку, кашель, страждає від безсоння, обмежений у побуті та самообслуговуванні, потребує сторонньої допомоги, постійного медикаментозного лікування та санаторно-курортної реабілітації.

Окрім цього, позивач посилається на положення цивільного процесуального законодавства щодо підсудності справи за місцем його проживання (ч. 3 ст. 28 ЦПК України) та звільнення від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Також у позові наведено обґрунтування щодо відсутності необхідності досудового врегулювання спору та відсутності необхідності утримування податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) із сум відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, з огляду на норми Податкового кодексу України та усталену судову практику Верховного Суду.

У зв`язку з викладеним, уточнивши свої позовні вимоги, позивач просить суд стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (ПрАТ «ЦГЗК») на свою користь на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, загальну суму в розмірі 747 100 (сімсот сорок сім тисяч сто) гривень 80 копійок, яка розрахована відповідно до положень Методики визначення розміру компенсації моральної шкоди з урахуванням тяжкості тілесних ушкоджень, ступеня втрати працездатності (65%), групи інвалідності (III), тривалості страждань та індивідуальних особливостей потерпілого.

Ухвалою від 10.08.2026 прийнято до розгляду зазначену позовну заяву та відкрито провадження у справі, визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У ході розгляду справи представником відповідача ПрАТ «ЦГЗК» Савельєвою Т.Д. подавалося низку процесуальних клопотань і заяв.

Зокрема, 28 серпня 2026 року представник відповідача звернулася до суду із заявою про залишення позовної заяви без руху (з підстав ненадання позивачем документа, що підтверджує наявність банківського рахунку та додатків на підставі яких ґрунтується позов), а також із клопотанням про продовження строку для подання відзиву та клопотанням про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2026 року у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без руху та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження було відмовлено.

Крім того, через підсистему «Електронний суд» представником відповідача ПрАТ «ЦГЗК» Савельєвою Т.Д. було подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити в їх задоволенні.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що заявлена позивачем сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 747 100,80 грн є явно завищеною, необґрунтованою та такою, що не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості, визначеним статтею 23 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). На думку відповідача, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у нього гострого стресу, депресії чи інших тяжких психологічних розладів у результаті профзаворювання, а судова практика в аналогічних справах при встановленні 65% втрати професійної працездатності передбачає визначення розміру моральної шкоди у значно менших межах. Водночас ПрАТ «ЦГЗК» у відзиві висловило готовність добровільно сплатити на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 65 000 гривень, проте наголосило на об`єктивній неможливості здійснення такого перерахунку через відсутність у матеріалах справи актуальних банківських реквізитів позивача. Представник відповідача звернув увагу суду на вимоги Закону України № 4833-IX від 07.04.2026 щодо обов`язковості надання реквізитів рахунку в банку або заяви про бажаний спосіб отримання коштів. Крім того, у відзиві порушено питання про необхідність дотримання вимог Податкового кодексу України щодо виконання функції податкового агента при виплаті доходів фізичним особам.

Окрім цього, 02 вересня 2026 року представником відповідача Савельєвою Т.Д. подано клопотання про витребування доказів. Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 вересня 2026 року зазначене клопотання представника відповідача було задоволено: судом витребувано у Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 16» Криворізької міської ради необхідні відомості щодо діагнозів, кодів за МКХ-10 та відсотка втрати професійної працездатності, встановлених позивачу щодо кожного з професійних захворювань.

На виконання ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 вересня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь від Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 16» Криворізької міської ради.

Згідно з наданими медичною установою відомостями, експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи підтверджено встановлення позивачу ОСОБА_1 безстроково III групи інвалідності та загального відсотка втрати професійної працездатності у розмірі 65 %, із детальною розбивкою за кодами МКХ-10 та відсотком втрати працездатності за кожним із профзаворювань: 35 % радикулопатія шийна C5, C6, C7 та попереково-крижова L4, L5, S1 (код МКХ-10: M54.1), а також стан після оперативного лікування (05.06.2025); 15 % хронічне обструктивне захворювання легень від впливу пилу, група B, GOLD 2 (код МКХ-10: J44.8); 15 % хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (код МКХ-10: H 90.3).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, зокрема записами у трудовій книжці НОМЕР_1 , що ОСОБА_1 у період з 01 квітня 2004 року по 19 вересня 2025 року працював у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача (право попередників та ПрАТ «ЦГЗК»). Зокрема, згідно із записами під № 1121, позивач був прийнятий 01.04.2004 кріпильником з повним робочим днем в підземних умовах на дільницю № НОМЕР_2 шахтного управління дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому шахти імені Орджонікідзе. У подальшому у зв`язку зі зміною найменувань та реорганізацією підприємств (перейменування шахти, а також зміна організаційно-правової форми з ВАТ на ПАТ «ЦГЗК», а з 05.05.2016 на ПрАТ «ЦГЗК», та подальше перейменування шахти імені Орджонікідзе на шахту імені Колачевського з 01.09.2022) позивач продовжував працювати кріпильником підземним на шахті імені Колачевського ПрАТ «ЦГЗК» аж до звільнення 19.09.2025 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Загальний стаж роботи позивача у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача становить 21 рік 5 місяців.

Позивачу встановлено третю групу інвалідності з 26.05.2026 та 65 % втрати професійної працездатності (копія витягу №125/26/933/В від 05.06.2026).

Окрім цього, судом досліджено Повідомлення про наявність вперше виявленого хронічного професійного захворювання № 64 від 25.03.2026, видане на підставі протоколу засідання ЛЕК № 11/176, яким офіційно зареєстровано факт встановлення позивачу зазначених професійних діагнозів у зв`язку з роботою в підземних умовах.

Згідно з Інформаційною довідкою про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання № ПС/3.1/200-26 від 05.01.2026 року, виданою Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, стаж роботи ОСОБА_1 у шкідливих умовах праці на посаді кріпильника підземного становить 21 рік 05 місяців, а умови праці за вмістом пилу, шумом, важкістю та напруженістю віднесені до 3 класу 2 ступеня (шкідливі).

Також судом досліджено санітарно-гігієнічні характеристики умов праці та карти атестації робочих місць (зокрема матеріали лабораторно-інструментальних досліджень ДП «УкрНДІпроммедицини» та наукової лабораторії гігієни праці), якими документально підтверджено суттєві перевищення гранично допустимих рівнів пилу фіброгенної дії (діоксиду кремнію), виробничого шуму, важкості праці та статико-динамічних навантажень на робочому місці позивача.

Відповідно до наданих суду матеріалів медичного обстеження (протоколів спірометрії, ЕНМГ, реографії, аудіограми, МРТ хребта та консультативних висновків лікаря-профпатолога, невропатолога, отоларинголога, нейрохірурга), у позивача зафіксовано стійкі незворотні ураження опорно-рухового апарату, дихальної системи та слуху, а також встановлено медичну протипоказаність до виконання важкої фізичної праці та праці в умовах дії пилу і шуму.

Судом враховано Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 27.04.2026 року (форма П-4), згідно з яким причиною виникнення у позивача професійного захворювання стало тривале перевищення гранично допустимих рівнів шкідливих виробничих факторів через порушення роботодавцем вимог ч. 2, 4 ст. 153 КЗпП України щодо забезпечення безпечних умов праці, при відсутності вини потерпілого.

У пункті 14 Акту ОСОБА_1 встановлено діагноз, який включає радикулопатію шийну C5, C6, C7 та попереково-крижову L4, L5, S1 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями хребта на тлі остеохондрозу, спондилоартрозу, спондильозу, парамедіанної грижі диску C5-C6 та медіанної грижі C6-C7 зі стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, легким парезом розгиначів правої стопи, двобічним плечолопатковим періартрозом, колінним остеоартрозом та періартрозом ліктьових суглобів, а також стан після оперативного лікування (транспедикулярного спондилодезу та міжтілового корпородезу L5-S1). Крім того, діагностовано хронічне обструктивне захворювання легень від впливу пилу (група B, GOLD II / GOLD 2) з помірним пневмофіброзом і легеневою недостатністю III ступеня, та хронічну двобічну нейросенсорну приглухуватість другого ступеня.

Хронічне професійне захворювання виникло за обставин тривалої роботи ОСОБА_1 у підземних умовах кріпильником (з 07.09.2011 по 19.09.2025 на шахті імені Колачевського, а також з 01.04.2004 по 07.09.2011 на шахті імені Орджонікідзе), де він виконував кріплення та ремонт стовбура, монтаж проміжних рам і заміну елементів кріплення. Через технологічні обмеження робочого простору в підземних умовах була відсутня можливість постійно використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів. Через недосконалість технологій підземного видобутку, а також порушення у роботі систем вентиляції та пилоподавлення, працівник систематично підпадав під понаднормативний вплив шкідливих факторів виробничого середовища фіброгенного аерозолю та шуму.

Пунктом 18 акту розслідування встановлено, що причинами виникнення хронічного професійного захворювання є перевищення допустимих гігієнічних нормативів важкості праці, а також хімічних і фізичних факторів. Зокрема, перебування у незручній робочій позі складало 30,0% часу зміни при нормі до 25%, а маса вантажу для ручного переміщення сягала 32 кг при нормі до 30 кг. Концентрація диоксиду кремнію кристалічного в повітрі робочої зони становила 6,87 мг/м?, що перевищувало гранично допустиму концентрацію в 3,43 рази, а еквівалентний рівень виробничого шуму досягав 89 дБА, перевищуючи гранично допустимий рівень на 9 дБА.

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії ВП «Науково-практичний медичний центр професійного здоров`я НУОЗ України імені П.Л. Шупика» № 11/176 від 25.03.2026, у позивача вперше виявлено три хронічні професійні захворювання: 1) радикулопатію шийного та попереково-крижового відділів хребта зі стато-динамічними порушеннями, грижами диска, больовими синдромами та нейродистрофією (стан після операції 05.06.2025); 2) хронічне обструктивне захворювання легень від впливу пилу (GOLD 2) з помірним пневмофіброзом і легеневою недостатністю II ступеня; 3) хронічну двобічну нейросенсорну приглухуватість II ступеня, а також підтверджено їхній професійний характер із 25.03.2026.

Згідно з витягом з рішення експертної команди від 05.06.2026 № 125/26/933/В, ОСОБА_1 встановлено третю (III) групу інвалідності безстроково у зв`язку з професійним захворюванням, яке спричинило 65% втрати професійної працездатності (встановлено з 27.04.2026). Підставою для встановлення інвалідності є основний діагноз M54.10 (радікулопатія, множинні відділи хребта), а також супутні захворювання та ускладнення, серед яких двобічний вторинний гонартроз, інші уточнені артрити, двостороння нейросенсорна втрата слуху, хронічна обструктивна хвороба легень, емфізема та хронічна дихальна недостатність. У документі зазначено протипоказання щодо тривалої ходи, переохолодження та роботи у шкідливих умовах праці, а також прописано необхідні реабілітаційні та медикаментозні рекомендації.

Відповідно до виписки з індивідуальної програми реабілітації (№ 125/26/933/І від 05.06.2026), у ОСОБА_1 встановлено легкий ступінь обмеження здатності до самообслуговування, а також помірні ступені обмеження здатності до пересування і трудової діяльності при нормальній здатності до орієнтації, спілкування, контролю поведінки та здобуття освіти. Йому рекомендовано реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я та санаторно-курортне лікування, звернення до Пенсійного фонду для призначення страхових виплат, а також зафіксовано загальні обмеження у професійній діяльності, здатні вплинути на погіршення здоров`я, при цьому потреба в сторонньому догляді та медичних виробах відсутня.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частинами 1, 3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд приходить до висновку, що відповідач як роботодавець не забезпечив позивачеві належні та безпечні умови праці.

Такий висновок підтверджується матеріалами справи, зокрема актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 27.04.2026, відповідно до якого під час виконання трудових обов`язків позивач зазнавав тривалого впливу шкідливих виробничих факторів.

Згідно з матеріалами справи та довідкою про умови праці позивача встановлено, що під час виконання трудових обов`язків він зазнавав впливу шкідливих виробничих факторів.

Аналізуючи санітарно-гігієнічні характеристики умов праці позивача та матеріали лабораторних досліджень, суд встановив документально підтверджені перевищення допустимих гігієнічних нормативів виробничого середовища на робочому місці кріпильника підземного, зокрема за актом розслідування (форма П-4): концентрація диоксиду кремнію кристалічного в повітрі робочої зони становила 6,87 мг/м?, що перевищувало гранично допустиму концентрацію в 3,43 рази, еквівалентний рівень виробничого шуму сягав 89 дБА із перевищенням гранично допустимого рівня на 9 дБА, перебування у незручній робочій позі складало 30,0% часу зміни при нормі до 25%, а маса вантажу для ручного переміщення сягала 32 кг при нормі до 30 кг, що стало безпосередньою причиною виникнення у позивача трьох хронічних професійних захворювань.

Наведене свідчить про порушення посадовими особами підприємства вимог ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими на роботодавця покладено обов`язок забезпечити створення на робочому місці безпечних і нешкідливих умов праці відповідно до вимог нормативно-правових актів та гарантувати додержання прав працівників у сфері охорони праці. Невиконання зазначеного обов`язку перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням у позивача професійного захворювання.

Згідно зі ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Положеннями ч.1 ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Оскільки нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Оцінюючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що ПрАТ «ЦГЗК» позовні вимоги не визнало у повному обсязі, вказуючи на те, що заявлена сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 747 100,80 грн. є явно завищеною, необґрунтованою та не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості, визначеним ст. 23 ЦК України. Відповідач зауважував на відсутності доказів наявних у позивача тяжких психологічних розладів та посилався на судову практику в аналогічних справах. Водночас у відзиві відповідач висловив готовність добровільно сплатити на користь позивача компенсацію моральної шкоди в розмірі 65 000 грн, однак наголосив на неможливості її перерахунку через відсутність у матеріалах справи актуальних банківських реквізитів позивача згідно з вимогами Закону України № 4833-IX, а також порушив питання щодо виконання функцій податкового агента при виплаті таких сум.

Разом з тим, надаючи оцінку медичним документам та висновкам експертних установ, судом встановлено, що рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 26.05.2026 (витяг № 125/26/933/В від 05.06.2026) позивачу ОСОБА_1 первинно та безстроково встановлено третю (III) групу інвалідності та загальний відсоток втрати професійної працездатності у розмірі 65 % (із 27.04.2026). Як убачається з відомостей КНП «Криворізька міська лікарня № 16», наданих на виконання ухвали суду, зазначений відсоток складається з деталізованого ступеня втрати працездатності за кожним із вперше виявлених професійних захворювань: 35 % радикулопатія шийна C5C7 та попереково-крижова L4S1 (код МКХ-10: M54.1, стан після оперативного лікування від 05.06.2025); 15 % хронічне обструктивне захворювання легень від впливу пилу,група B, GOLD 2 (код МКХ-10: J44.8); 15 % хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість II ступеня (код МКХ-10: H90.3).

Аналізуючи обставини справи в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність прямих підстав для покладення на відповідача відповідальності за завдану моральну шкоду. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» покладається безпосередньо на роботодавця. Як підтверджено актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 27.04.2026 (форма П-4), тривалий вплив понаднормативних шкідливих виробничих факторів (значні перевищення концентрацій пилу, високий рівень шуму, незручна робоча поза та важкість праці) став єдиною причиною втрати здоров`я позивача під час виконання ним підземних робіт кріпильником упродовж 21 року та 5 місяців, за відсутності будь-якої вини самого працівника.

Визначаючи розмір компенсації, суд виходить із того, що внаслідок ушкодження здоров`я у 51-річному віці та встановлення безстрокової інвалідності з 65% втрати працездатності звичайний життєвий уклад позивача повністю порушено. Він позбавлений можливості продовжувати професійну діяльність за фахом, зазнає щоденних фізичних страждань (постійний біль у хребті та суглобах, задишка, порушення слуху та сну),обмежений у пересуванні й самообслуговуванні та потребує постійної реабілітації. Запропонована відповідачем сума у 65 000 грн. не є співмірною з глибиною та безстроковим характером перенесених і триваючих душевних і фізичних страждань потерпілого, тоді як заявлена позивачем сума в розмірі 747 100,80 грн. є дещо перебільшеною.

З огляду на це, дотримуючись засад розумності, виваженості та справедливості відповідно до ст. 23 ЦК України, суд доходить обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди у розмірі 585 000 (п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч) гривень.

Суд зазначає, що відповідно до чинного податкового законодавства суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, загалом включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та підлягають оподаткуванню, за винятком випадків, прямо передбачених підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Разом із тим, із системного аналізу зазначеної норми вбачається, що законодавець встановив виключення із загального правила, відповідно до якого не включаються до оподатковуваного доходу, зокрема, суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди, завданої платнику податку внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю.

Таким чином, як податковим законодавством, чинним до внесення змін від 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що суми, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди, завданої життю та здоров`ю фізичної особи, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Вказана правова позиція підтверджується усталеною судовою практикою, зокрема викладена у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 264/5681/17, в яких зазначено, що суми відшкодування шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягають оподаткуванню.

Єдність судової практики забезпечує однакове застосування норм права, що є складовою принципу верховенства права, гарантує правову визначеність, рівність усіх перед законом та сприяє формуванню довіри до судової системи.

Як установлено судом, у даній справі спірні правовідносини виникли у зв`язку з відшкодуванням шкоди, завданої здоров`ю позивача під час виконання трудових обов`язків, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, сума, присуджена судом як відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю, відповідно до вимог податкового законодавства не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Крім того, аналіз положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», зокрема підпункту «а» підпункту 164.2.14 Податкового кодексу України (в редакції від 23 травня 2020 року), свідчить про те, що законодавець не розмежовує поняття моральної шкоди залежно від категорії осіб чи підстав її відшкодування.

Водночас встановлення обмежень щодо розміру сум моральної шкоди, які не підлягають оподаткуванню, не може застосовуватись до випадків відшкодування шкоди, завданої життю та здоров`ю, оскільки це призводить до звуження обсягу конституційних прав потерпілої особи та фактичного нівелювання судового захисту.

Таким чином, положення щодо оподаткування відшкодування моральної шкоди в межах чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати у даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки спірні правовідносини стосуються компенсації шкоди життю та здоров`ю.

Разом із тим, правовідносини щодо нарахування, утримання та сплати податків і зборів є публічно-правовими та регулюються нормами податкового законодавства.

Відтак, суд, вирішуючи спір про відшкодування моральної шкоди відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, не вирішує питання щодо оподаткування таких сум, а визначає лише розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Обов`язок щодо правильного визначення податкових зобов`язань, у разі їх наявності, покладається на відповідних суб`єктів податкових правовідносин та не впливає на обсяг права особи на отримання повного відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, на користь держави за розгляд цивільної справи підлягають відшкодуванню з відповідача судові витрати 1 331,20 грн. судового збору станом на дату подачі позову, від сплати якого було звільнено позивача.

На підставі викладеного, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ч. 1 ст. 1167 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 13, 19, 77-80, 89, 141, 258, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 585 000 (п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривень 20 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне судове рішення складено 02.11.2026.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00190977, місцезнаходження за адресою: 50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Покровський район.

СУДДЯ

Часті запитання

Який тип судового документу № 141158294 ?

Документ № 141158294 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141158294 ?

Дата ухвалення - 02.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141158294 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141158294 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141158294, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Судове рішення № 141158294, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141158294 відноситься до справи № 215/6860/26

Це рішення відноситься до справи № 215/6860/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141158291
Наступний документ : 141158295