Ухвала суду № 141157950, 03.11.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Дата ухвалення
03.11.2026
Номер справи
308/15348/26
Номер документу
141157950
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 308/15348/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 від імені якої діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 від імені якої діє представник ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2026 року, вказана позовна заява залишена без руху із зазначенням недоліків які слід усунути, а саме вказано на те, що:

Згідно позовної заяви відповідач ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 .

Згідно отриманої судом інформації: відповіді №3475853 віл 20.10.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; відповіді №3475878 від 20.10.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, фактичне місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 АДРЕСА_4 .

Наведене свідчить про те, що ні за місце реєстрації відповідача не за місце його фактичного поживання справ не підсудна Ужгородському міськрайонному суду.

Згідно позовної заяви позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 .

У позовній заяві не вказано на підстави через які позивач звернулася із даним позовом саме до Ужгородського міськрайонного суду. Так, жодної із передбачених у ч.1 ст. 28 ЦПК України обставин позивачем не зазначено.

Окрім того, позивач просить залишити проживати їх спільну із відповідачем дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 після розірвання шлюбу разом із нею. При цьому зазначає, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу та що залишення дітей проживати разом із матір`ю не свідчить, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дітей, оскільки суд лише констатував, з ким залишаються проживати діти після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому їх місце проживання.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не вказано адресу поживання дитини, доказів того, що на даний час спільний син сторін ОСОБА_4 , проживає разом з позивачем за її зареєстрованим місцем проживання позовна заява та додані до неї матеріали не містять.

Однак, звертаючись із даним позовом до суду, позивач не додає в додатку до нього висновку органу опіки та піклування.

Позивачем, до справи в якості третьої особи не залучено орган опіки та піклування, до позовної заяви не надано висновку органу опіки та піклування, не вказано чи звертався позивач до відповідного органу, та неможливості отримання такого позивачем.

Крім того, у разі залучення відповідної третьої особи, на адресу такої слід направити копії позовної заяви з додатками у відповідності до вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України.

Також суд звертає увагу на те, що як вказано вище, фактичне місце проживання відвідача який взятий на облік як ВПО, відрізняється від зареєстрованого місця проживання адреса якого вказана в позовній заяві. Разом із тим, дана позовна заява подана та надійшла до суду в електронному вигляді через систему «Електронний суд».

Представником позивача до позову додано підтвердження направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї додатків за адресою, що вказана у позовній заяві однак така відмінна від його фактичної адреси проживання, про що зазначено судом.

Таким чином, позивачем фактично не надано підтвердження надсилання відповідачу по справі позовної заяви із додатками, оскільки відповідач за вказаною адресою не проживає.

Відтак, відповідачу направлено копії документів не за адресою реєстрації, що не відповідає вимогам ч.1ст. 177 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону…

В додатку до позовної заяви додано квитанцію про сплату №3LZ7-MUS7-UYQE від 15.10.2026 на суму 1 331,20 грн за позовом ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.2 ст. 9 ЗУ «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України

Згідно прохальної часини позовної заяви позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, а тому відповідно до ч.3 ст. 4, ч.3 ст. 6 та ч. ЗУ «Про судовий збір» позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 064,96 грн. (3328*0,4*0,8).

Для усунення недоліків позивачу надано строк - протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалу про залишення позовної заяви без руху представником позивача отримано згідно довідки про доставку електронного документу 20.10.2026 22:47:06

Разом із тим, станом на 03.11.2026, недоліки на які вказано в ухвалі від 20.10.2026 не усунуто.

В даному випадку представник позивача, отримавши ухвалу суду про залишення позову без руху та будучи обізнаний із встановленим судом строком для усунення недоліків позовної заяви міг усунути вказані у ній недоліки, або скористатися своїм правом на подання клопотання про продовження вказаного строку. Клопотань про продовження такого строку позивач або представник позивача не подавали.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашінгдейн проти Великої Британії (Ashingdane v. the. UnitedKingdom)).

Право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права доступу в законі не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками: існуванням процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду (PerezdeRadaCavanilles проти Іспанії", № 2809095, рішення від 28 жовтня 1998 року).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Право особи на доступ до правосуддя гарантовано статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод.

Реалізацію права на доступ до правосуддя повинні забезпечувати, зокрема і судові органи.

Разом із тим, слід зазначити, що стосовно питання доступу до суду Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви № 6778/05 «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року зазначив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (див. справу «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 року). Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення від 19 грудня 1997 року у справі «Бруала Гомес де ла Торре проти Іспанії»).

Аналіз судової практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (справа «Мушта проти України», заява №8863/06, рішення від 18.11.2010, пункти 37-38; Справа "Golder v. The United Kingdom", заява №4451/70, рішення від 21.02.1975, пункт 38).

В даному випадку, зазначена в ухвалі про залишення позовної заяви без руху вимоги, щодо усунення недоліків, не є надмірним формалізмом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

При цьому, право кожної особи на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів слід розуміти у праві такої особи на подання відповідних документів та доказів, певне обґрунтування позовних вимог у тій мірі, в якій вона вважає за необхідне, оскільки одним із визначальних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, а особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Надання переваги будь-кому з учасників у справі у вирішенні процесуальних питань (у даному випадку щодо відкриття провадження без доданих до позовної заяви копій всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб) не відповідає таким засадам (принципам) судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (Справа «Надточій проти України», заява № 7460/03, рішення від 15.05.2008, пункт 26; див. серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], no.39594/98, п.72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy), рішення від 28.08.1991, Серія A no. 208-B, п.33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy), рішення від 12.10.1992, Серія A no.245-C, п.26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), no.54698/00, п.28, від 08.06.2006).

Таким чином, маючи реальну можливість та достатній процесуальний строк, передбачений законом і визначений судом, позивач та її представник не скористалися наданим правом для усунення недоліків.

Таким чином, з огляду на вказане, відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Окрім того, право позивача на судовий захист не порушено, оскільки повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду в загальному порядку після усунення недоліків, про що вказав місцевий суд в ухвалі у даній справі, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 185, 258-260 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 від імені якої діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-вважати неподаною і повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош

Часті запитання

Який тип судового документу № 141157950 ?

Документ № 141157950 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141157950 ?

Дата ухвалення - 03.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141157950 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141157950 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141157950, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Судове рішення № 141157950, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141157950 відноситься до справи № 308/15348/26

Це рішення відноситься до справи № 308/15348/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141157948
Наступний документ : 141157955