Ухвала суду № 141157888, 27.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12769/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пітуха Василя Івановича про закриття провадження у цивільній справі за позовом представника позивача представника позивача Ракущинець Андрія Андрашовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача Тячівська міська рада Закарпатської області в особі державного реєстратора Лазар Діани Василівни, про скасування рішення та державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа № 308/12769/26 за позовом представника позивача Ракущинець А.А., який діє в інтересах ОСОБА_2 до ТОВ «ФК Єврокредит», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача Тячівська міська рада Закарпатської області в особі державного реєстратора Лазар Д.В., про скасування рішення та державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно.

Предметом позову є вимоги про скасування рішень державного реєстратора Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Д.В. від 04 червня 2021 року, індексні номери 58552494 та 58552795, на підставі яких за ТОВ «ФК Єврокредит» зареєстровано право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлову будівлю кафе-бару, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а також про витребування зазначеного нерухомого майна з володіння ОСОБА_1 на користь позивачки.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2026 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі.

15 жовтня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Пітух В.І. подав до суду заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

На обґрунтування заяви представник відповідача зазначає, що спір щодо правомірності державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за ТОВ «ФК Єврокредит», законності подальшого відчуження майна та його витребування вже був предметом судового розгляду в межах цивільної справи № 308/10527/21.

Заявник посилається на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 березня 2022 року у справі № 308/10527/21, залишене без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року, а також на постанову Верховного Суду від 10 січня 2024 року у вказаній справі, якою судові рішення переглянуто в касаційному порядку.

Представник відповідача вказує, що у справі № 308/10527/21 позивачкою була ОСОБА_3 , яка є рідною сестрою ОСОБА_2 , а обидві особи є спадкоємицями після смерті ОСОБА_4 .

На думку заявника, оскільки обидві позивачки мають однаковий правовий статус спадкоємиць одного спадкодавця, а спір стосується тих самих об`єктів нерухомого майна та обставин звернення стягнення на предмети іпотеки, наявні підстави вважати спори тотожними.

Крім того, представник відповідача посилається на положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України та зазначає, що обставини правомірності набуття ТОВ «ФК Єврокредит» прав іпотекодержателя, наявності іпотечного застереження, належного повідомлення спадкоємців боржника та проведення державної реєстрації права власності вже були предметом дослідження судів і встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили.

У зв`язку із цим заявник вважає, що повторний судовий розгляд спору суперечитиме принципу правової визначеності та фактично призведе до перегляду обставин, які вже отримали остаточну судову оцінку.

Просить закрити провадження у цивільній справі № 308/12769/26 на підставі пункту 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

27 жовтня 2026 року представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Ракушинець А.А. подав письмові заперечення проти задоволення заяви про закриття провадження.

У запереченнях представник позивачки зазначає, що передбачена п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України підстава для закриття провадження може бути застосована виключно за умови одночасної тотожності сторін, предмета та підстав позовів.

Наголошує, що у справі № 308/10527/21 позивачкою виступала ОСОБА_3 , тоді як у справі, яка розглядається, позов подано ОСОБА_2 , яка не брала участі в попередньому судовому провадженні та звернулася за захистом власних майнових прав.

На переконання представника позивачки, наявність родинних зв`язків та однакового статусу спадкоємців не свідчить про тотожність сторін у розумінні цивільного процесуального законодавства.

Також представник позивачки зазначає, що положення статті 82 ЦПК України, які регулюють преюдиційність обставин, установлених судовими рішеннями, не можуть бути самостійною підставою для закриття провадження у справі.

Просить відмовити в задоволенні заяви представника відповідача Семеренка Д.А. про закриття провадження та продовжити розгляд справи.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності осіб, які беруть участь у справі не здійснюється.

Дослідивши заяву про закриття провадження, письмові заперечення представника позивачки, проаналізувавши наведені учасниками справи доводи та положення процесуального законодавства, суд доходить такого висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Право на доступ до суду є також складовою права на справедливий суд, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом із тим право на звернення до суду реалізується з дотриманням установлених процесуальним законом умов, зокрема принципу остаточності судового рішення та недопустимості повторного розгляду тотожного спору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Аналіз наведеної норми свідчить, що обов`язковою умовою закриття провадження у справі з цієї підстави є наявність судового рішення, яке набрало законної сили та яким уже вирішено тотожний спір. При цьому тотожність спорів визначається одночасним збігом трьох елементів: суб`єктного складу сторін, предмета позову та підстав позову.

Предмет позову становить матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить суд ухвалити рішення.

Підставами позову є фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.

Тотожність сторін передбачає збіг осіб, між якими виник спір щодо відповідного матеріального права, з урахуванням можливого правонаступництва.

Отже, для застосування п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України недостатньо встановити лише подібність спірних правовідносин, однаковість об`єктів нерухомого майна або збіг окремих фактичних обставин, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

Необхідним є встановлення одночасної наявності всіх передбачених законом ознак тотожності спорів.

Аналогічний правовий підхід викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17 липня 2024 року у справі № 201/12349/18, у якій наголошено, що для закриття провадження за п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України необхідна одночасна тотожність сторін, предмета та підстав позову. Нетотожність хоча б одного із зазначених елементів виключає застосування цієї процесуальної підстави.

Як вбачається з матеріалів, на які посилаються учасники справи, у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебувала цивільна справа № 308/10527/21 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ФК Єврокредит», ОСОБА_5 , ТОВ «Лекс Істейт», третя особа - Тячівська міська рада Закарпатської області в особі державного реєстратора Лазар Діани Василівни, про скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсними договорів іпотеки та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 березня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Зазначене судове рішення було предметом апеляційного та касаційного перегляду.

Водночас у справі № 308/12769/26 позивачкою є ОСОБА_2 , яка звернулася до суду за захистом прав та інтересів, що, за її твердженням, належать їй як спадкоємиці після смерті ОСОБА_4 . Таким чином, позивачками у вказаних цивільних справах є різні фізичні особи.

Сам по собі факт того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є рідними сестрами та спадкоємицями одного спадкодавця, не свідчить про їхню процесуальну тотожність.

Набуття особами спадкових прав після смерті одного спадкодавця не усуває їхньої самостійної цивільної правосуб`єктності та не означає, що звернення одного зі спадкоємців до суду є реалізацією права на судовий захист від імені всіх інших спадкоємців.

Кожен зі спадкоємців, за наявності передбачених законом підстав, вправі самостійно звернутися до суду за захистом прав та інтересів, які вважає порушеними.

Наявність договору про поділ спадкового майна, на який посилається представник відповідача, сама собою не свідчить про те, що ОСОБА_2 є процесуальним правонаступником ОСОБА_3 у спірних правовідносинах або що остання під час розгляду справи № 308/10527/21 діяла від імені теперішньої позивачки.

Заявником не наведено обставин, які б свідчили, що ОСОБА_2 була стороною у справі № 308/10527/21 або що рішення у зазначеній справі ухвалено за позовом особи, уповноваженої законом чи договором представляти саме її права та інтереси.

Крім того, суд бере до уваги, що склад відповідачів у двох справах також не є тотожним.

Зокрема, у справі № 308/10527/21 відповідачами були ТОВ «ФК Єврокредит», ОСОБА_5 та ТОВ «Лекс Істейт».

Натомість у справі № 308/12769/26 позов заявлено до ТОВ «ФК Єврокредит» та ОСОБА_1 , який є нинішнім зареєстрованим власником спірного нерухомого майна.

При цьому ОСОБА_1 набув право власності на спірні об`єкти нерухомості на підставі договорів купівлі-продажу від 20 грудня 2023 року, тобто після ухвалення рішення суду першої інстанції у справі № 308/10527/21.

Вимоги про витребування майна у ОСОБА_1 як його теперішнього володільця не були предметом вирішення судом першої інстанції у справі № 308/10527/21.

Отже, незважаючи на те, що обидві справи стосуються одних і тих самих об`єктів нерухомого майна та пов`язані з обставинами позасудового звернення стягнення на предмети іпотеки, наведене не є достатнім для висновку про тотожність відповідних спорів.

Суд також враховує, що в межах справи № 308/10527/21 предметом судового дослідження були, зокрема, обставини порушення або непорушення прав ОСОБА_3 як особи, яка звернулася за судовим захистом.

Натомість у цій справі суду належить установити наявність чи відсутність порушення прав саме ОСОБА_2 , визначити характер її правового зв`язку зі спірним майном, перевірити обґрунтованість заявлених нею вимог та надати оцінку запереченням відповідачів.

Ці питання належать до предмета судового розгляду по суті заявленого позову.

Щодо посилань представника відповідача на преюдиційність обставин, установлених судовими рішеннями у справі № 308/10527/21, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 5 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Крім того, згідно із ч. 7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

За змістом наведених норм преюдиційність стосується встановлених судовим рішенням фактичних обставин та визначає особливості їх доказування в іншому судовому провадженні.

Водночас преюдиційність не є тотожною обов`язковості правових висновків щодо вирішення нового спору та сама собою не виключає можливості звернення до суду особи, яка не була учасником попередньої справи.

Судове рішення, яке набрало законної сили, має обов`язковий характер, однак межі його преюдиційного значення визначаються процесуальним законом з урахуванням суб`єктного складу відповідних правовідносин та характеру встановлених обставин.

Відтак посилання представника відповідача на встановлені у справі № 308/10527/21 обставини набуття ТОВ «ФК Єврокредит» прав іпотекодержателя, належності повідомлення спадкоємців боржника, наявності іпотечного застереження та правомірності державної реєстрації права власності не може саме собою бути підставою для закриття провадження у справі № 308/12769/26.

Питання про те, які саме фактичні обставини були встановлені судовими рішеннями у справі № 308/10527/21, щодо яких осіб вони встановлені та чи можуть бути спростовані позивачкою, яка не брала участі в попередньому провадженні, підлягає вирішенню під час дослідження й оцінки доказів у справі.

Вирішення цих питань не підміняє необхідності встановлення передбаченої пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України тотожності спорів.

Суд погоджується з тим, що принцип юридичної визначеності, який є складовою верховенства права, передбачає повагу до остаточних судових рішень та недопустимість безпідставного повторного вирішення вже розглянутого спору.

Разом із тим зазначений принцип не може тлумачитися як безумовна заборона на звернення до суду іншої особи лише з огляду на те, що предметом попереднього судового розгляду були аналогічні правовідносини або ті самі об`єкти майна.

Застосування процесуального механізму закриття провадження у справі повинно ґрунтуватися на чітко визначених законом підставах, а не на припущенні про тотожність інтересів різних учасників цивільних правовідносин.

При цьому суд звертає увагу, що відмова у задоволенні заяви про закриття провадження не означає встановлення обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 , неправомірності дій ТОВ «ФК Єврокредит» чи недобросовісності набуття нерухомого майна ОСОБА_1 .

Наведені обставини, як і питання наявності у позивачки права на витребування майна, належності обраного способу судового захисту, законності реєстраційних дій та правових наслідків раніше ухвалених судових рішень, підлягають встановленню та оцінці під час розгляду справи по суті.

На стадії вирішення заяви про закриття провадження суд перевіряє наявність передбачених процесуальним законом підстав для припинення судового розгляду без ухвалення рішення по суті спору.

Отже, з огляду на встановлену відмінність суб`єктного складу сторін у цивільних справах № 308/10527/21 та № 308/12769/26, а також наявність у теперішній справі вимог про витребування нерухомого майна від особи, яка не була відповідачем у попередньому судовому провадженні, суд доходить висновку про відсутність необхідної сукупності умов для застосування п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

За таких обставин заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пітуха Василя Івановича про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 82, 255, 258261, 353 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пітуха Василя Івановича про закриття провадження у цивільній справі № 308/12769/26 за позовом представника позивача ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача Тячівська міська рада Закарпатської області в особі державного реєстратора Лазар Діани Василівни, про скасування рішення та державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно - відмовити.

Продовжити розгляд цивільної справи № 308/12769/26.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 261 ЦПК України.

Ухвала про відмову в закритті провадження у справі не підлягає окремому апеляційному оскарженню, відповідно до положень частини першої та другої статті 353 ЦПК України. Заперечення на таку ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Дата складання повного тексту ухвали 02.11.2026.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.І. Бедьо