Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 203/7447/25
Провадження № 2/0203/520/2026
УХВАЛА
04 березня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в залі суду в місті Дніпрі у складі:
головуючого судді Ханієвої Ф.М.,
за участю секретаря судового засідання Клімової Н.А.,
за участі:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Чорної М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про залишення без розгляду та повернення позовної заяви позивачу в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального позашкільного навчального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа №9 ім. міжнародного гросмейстера О.С.Мороза» про встановлення факту порушення трудових прав, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Центрального районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Комунального позашкільного навчального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа №9 ім. міжнародного гросмейстера О.С. Мороза» про встановлення факту порушення трудових прав, стягнення моральної шкоди, в якому позивач, з урахуванням зміненої редакції позовної заяви від 29.10.2025 року, просить суд:
- визнати факт порушення права ОСОБА_1 на своєчасне отримання відпускних, які були виплачені з порушенням строків;
- встановити, що відповідач порушив трудові права ОСОБА_1 , передбачені ст. 43 Конституції України, ст. 21 Закону України «Про відпустки» та ст. 115 КЗпП України;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн.
У чергове судове засідання 04.03.2026 року, з`явились позивач та представник відповідача.
24.11.2025 року разом з відзивом на позов відповідач звернувся до суду із клопотанням про залишення без розгляду та повернення позовної заяви позивачу, в яких просить суд:
- зобов`язати позивача усунути недоліки щодо сплати судового збору та сплатити судовий збір у розмірі 3028,00 грн (сума прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2025 рік), за подання до суду позовної заяви, яка містить в собі вимогу про відшкодування моральної шкоди;
- постановити ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо не буде сплачено судовий збір і позивач не усуне недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.
У відзиві на позов відповідач пояснив, що відповідно до положень ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Також відповідач пояснив, що як зазначено у листі Південно-Східного управління державної служби з питань праці №ПС/3/1/1281-3В-25 від 22.07.2025 року «Про розгляд звернення», який є відповіддю на звернення позивача, позивачу було надано відпустки із виплатою заробітної плати наступним чином:
- щорічна (основна): з 20.07.2024 року до 12.08.2024 року на 24 календарних днів з виплатою заробітної плати за період щорічної відпустки 17.07.2024 року;
- додаткова: з 13.08.2024 року до 31.08.2024 року на 18 календарних днів з виплатою заробітної плати за період додаткової відпустки 31.07.2024 року.
Висновок Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, який полягає у тому, що виплата заробітної плати позивачу за час основної щорічної відпустки та додаткової відпустки у 2024 році здійснена у відповідності до норм чинного законодавства про працю, відповідає фактичним обставинам. Таким чином, відповідач вважає, що позивач довідалась або могла довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, 31.07.2024 року, тобто в день зарахування на свою заробітну картку відпускних за додаткову відпустку.
Отже, виходячи зі встановленого частиною 1 статті 233 КЗпП України, тримісячний строк звернення до суду за вирішенням трудових спорів, строк звернення до суду у позивача сплив 01 листопада 2024 року. У своїй позовній заяві, на думку відповідача, позивач не наводить жодних доказів поважності причин пропуску строку позовної давності. Обставини, пов`язані із попередніми судовими провадженнями, на які позивач посилається у позовній заяві, не можна вважати поважними причинами, оскільки вони, зокрема, не є обставинами, що виникли незалежно від волі позивача, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення позивача за судоми захистом у період дії строку позовної давності.
Крім того, відповідач, посилаючись на положення ст. ст. 177, ч. 2 ст. 136, п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, стверджує, що позивач подала до суду позов без додержання вимог, викладених у ст. 177 ЦПК України, тобто в частині сплати судового збору у належному розмірі, відповідно до заявлених позовних вимог. На думку відповідача, позивач має усунути недоліки позовної заяви, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, та доплатити судовий збір у розмірі 3028,00 грн судового збору за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди.
03.12.2025 року відповідач подав до суду заперечення на відповідь позивача на відзив відповідача, в якому просить суд залишити без розгляду позов ОСОБА_1 та повернути його позивачу.
За змістом заперечень, відповідач, зокрема, зазначає, що позивач повинна сплатити судовий збір у розмірі 3028,00 грн за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди. Також відповідач посилається на те, що у заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач посилається на обставини, які не ґрунтуються на обставинах, викладених позивачем у позовній заяві, а саме: нібито директор з адміністративно-господарської частини відповідача ОСОБА_2 створювала у трудовому колективі позивача враження, ніби справа вже вирішена на користь закладу. Нібито ОСОБА_2 свідомо поширювала недостовірну інформацію, спрямовану на приниження ділової репутації та гідності позивача. Тобто відповідач вважає, що у заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач змінює одночасно обставини (підставу позову), на яких ґрунтуються вимоги позивача про відшкодування на її користь моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн, та предмет позову.
Під час судового засідання позивач заперечувала проти задоволення клопотання представника відповідача про залишення без розгляду та повернення позовної заяви позивачу, просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що вона не змінювала підстави та предмет позову, тому повторно звернулась до суду з новим позовом. Позивач стверджує, що вона змінила тільки розмір моральної шкоди, а попередня справа була закрита, змінений позов було повернуто позивачу через процесуальні порушення. Натомість позивач бажає вирішити спір по суті в суді, тому повторно звернулась до суду з новим позовом. Позивач відмовилась укладати мирову угоду з відповідачем, коли їй при всьому трудовому колективі було запропоновано укласти мирову угоду. Позивач пояснила, що за часів її керівництва, коли не виділялись кошти, система опалення не промивалась, була забита, заклад не фінансувався, використовувались позабюджетні кошти. Позивач вважає, що якщо на думку відповідача, наявні інші порушення, то нехай звертається до суду. Натомість судова справа, що розглядається, за твердженнями позивача, стосується несвоєчасної виплати відпускних, заклад допустив помилку, але ніхто не вибачився перед позивачем.
Представник відповідача підтримала клопотання відповідача та просила суд його задовольнити, залишити без розгляду та повернути позовну заяву позивачу. Оскільки сторона відповідача бажає досягти порозуміння з позивачем, а порушення, про які велась мова на нараді, виявились вже під час роботи представника відповідача на підприємстві.
Суд, заслухавши пояснення та думки учасників справи, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши норми ЦПК України, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що предметом позову в цивільній справі, що розглядається, є визнання факту порушення права ОСОБА_1 на своєчасне отримання відпускних, які були виплачені з порушенням строків, встановлення того, що відповідач порушив трудові права ОСОБА_1 , передбачені ст. 43 Конституції України, ст. 21 Закону України «Про відпустки» та ст. 115 КЗпП України, стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн.
Так, 14.07.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Чечелівського районного суду міста Дніпра з позовом до Комунального позашкільного навчального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа №9 ім. міжнародного гросмейстера О.С.Мороза» Дніпровської міської ради про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати (відпускних).
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 16.07.2025 року, справа №204/7441/25, провадження №2/204/3700/25, було передано за підсудністю до Центрального районного суду міста Дніпра цивільну справу №204/7441/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального позашкільного навчального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа №9 ім. міжнародного гросмейстера О.С.Мороза» Дніпровської міської ради про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати (відпускних).
Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 21.08.2025 року, справа №204/7441/25, провадження №2/0203/2367/2025, було прийнято позовну заяву ОСОБА_1 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 13.10.2025 року, справа №204/7441/25, провадження №2/0203/2367/2025, було залишено без розгляду та повернуто позивачу змінену позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального позашкільного навчального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа №9 ім. міжнародного гросмейстера О.С.Мороза» Дніпровської міської ради про визнання факту порушення права на своєчасне отримання відпускних, які виплачені з затримкою, встановлення, що відповідачем порушені трудові права позивача, передбачені ст. 43 Конституції України, ст. 21 Закону України «Про відпустки», ст. 115 КЗпП України, для подальшого захисту прав та подання позову про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 13.10.2025 року, справа №204/7441/25, провадження №2/0203/2367/2025, було прийнято відмову ОСОБА_1 від її позову до Комунального позашкільного навчального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа №9 ім. міжнародного гросмейстера О.С.Мороза» Дніпровської міської ради про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати (відпускних), в порядку ст. 117 КЗпП України, провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального позашкільного навчального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа №9 ім. міжнародного гросмейстера О.С.Мороза» Дніпровської міської ради про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати (відпускних), в порядку ст. 117 КЗпП України, закрито.
15.10.2025 року до Центрального районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального позашкільного навчального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа №9 ім. міжнародного гросмейстера О.С. Мороза» про встановлення факту порушення трудових прав, стягнення моральної шкоди, в якій позивач, з урахуванням зміненої редакції позовної заяви від 29.10.2025 року, просить суд:
- визнати факт порушення права ОСОБА_1 на своєчасне отримання відпускних, які були виплачені з порушенням строків;
- встановити, що відповідач порушив трудові права ОСОБА_1 , передбачені ст. 43 Конституції України, ст. 21 Закону України «Про відпустки» та ст. 115 КЗпП України;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн.
Ухвалою суду від 29.10.2025 року було задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку для подання позовної заяви про встановлення факту порушення трудових прав, стягнення моральної шкоди, поновлено позивачу ОСОБА_1 строк для подання позовної заяви до Комунального позашкільного навчального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа №9 ім. міжнародного гросмейстера О.С.Мороза» про встановлення факту порушення трудових прав, стягнення моральної шкоди, відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі судом була перевірена правильність сплати судового збору та визначено, що позивачем був сплачений судовий збір у загальному розмірі 2422,40 грн, тобто за дві пов`язані між собою позовні вимоги немайнового характеру (пункти 2, 3 прохальної частини позову) у розмірі 1211,20 грн, та за одну позовну вимогу майнового характеру (пункт 4 прохальної частини позову), з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 29.10.2025 року, у розмірі 1211,20 грн, відповідно до квитанції №265882546 від 14.10.2025 року на суму 2422,40 грн.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до чинної редакції ст. 233 КЗпП України, частину першу статті 233 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, згідно з Рішенням Конституційного Суду №1-р/2025 від 11.12.2025.
Так, відповідно до рішення Конституційного Суду №1-р/2025 від 11.12.2025 року, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України, особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові .
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до положень ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, зокрема, провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Частина 1 ст. 177 ЦПК України передбачає, зокрема, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою-підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, яка подана: фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто станом на 01.01.2025 року ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою-підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 1 211,20 грн та не більше 15 140 грн, позовної заяви немайнового характеру, яка подана: фізичною особою 1 211,20 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є , зокрема, верховенство права , повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін , диспозитивність , пропорційність.
Відповідно до положень ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.
Відповідно до частин 5, 6, 7 ст. 43 ЦПК України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
У постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року, справа №405/3360/17 (провадження №61-9545сво21) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 квітня 2019 року у справі №369/11526/16-ц (провадження №61-44511св18), роз`яснив, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.
При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України. При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також суд зазначає, що згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у справі № 922/404/19 від 09.07.2020 року, позовом є зверненням до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Одночасна зміна підстави і предмета позову не допускається. Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог.
З аналізу викладеного виходить, що у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналіз викладеного вище вказує, що позивач дізналась про порушення, на її думку, своїх трудових прав, після надходження листа відповідача від 10.06.2025 року №134, наданого їй у відповідь на звернення від 26.05.2025 року, а з позовом до суду вперше вона звернулась 14.07.2025 року. Суд враховує те, що ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 16.07.2025 року, справа №204/7441/25, провадження №2/204/3700/25, позов ОСОБА_1 було передано за підсудністю до Центрального районного суду міста Дніпра цивільну справу №204/7441/25, а ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 13.10.2025 року, справа №204/7441/25, провадження №2/0203/2367/2025, було прийнято відмову ОСОБА_1 від її позову та закрито провадження у справі. Тобто строк позовної давності переривався. З новим позовом до відповідача щодо захисту порушених, на її думку, трудових прав, позивач звернулась до Центрального районного суду міста Дніпра 15.10.2025 року, тобто через два дні після закриття провадження у справі №204/7441/25, провадження №2/0203/2367/2025, дотримавшись встановленого законом процесуального строку звернення до суду.
Суд бере до уваги і те, що клопотання позивача про поновлення процесуального строку для подання позовної заяви суд вирішив в ухвалі суду від 29.10.2025 року та поновив позивачу ОСОБА_1 строк для подання позовної заяви до Комунального позашкільного навчального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа №9 ім. міжнародного гросмейстера О.С. Мороза» про встановлення факту порушення трудових прав, стягнення моральної шкоди, відкрив провадження в цивільній справі. Крім того, рішенням Конституційного Суду №1-р/2025 від 11.12.2025 року, було визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Крім того, судом була перевірена правильність сплати позивачем судового збору та визначено, що позивачем був сплачений судовий збір у загальному розмірі 2422,40 грн, тобто за дві пов`язані між собою позовні вимоги немайнового характеру (пункти 2, 3 прохальної частини позову) у розмірі 1211,20 грн, та за одну позовну вимогу майнового характеру (пункт 4 прохальної частини позову), з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 29.10.2025 року, у розмірі 1211,20 грн, відповідно до квитанції №265882546 від 14.10.2025 року на суму 2422,40 грн.
Тому у суду відсутні правові підстави для залишення без руху позовної заяви після відкриття провадження у справі та залишення позову без розгляду із вказаних підстав.
Також нормами ЦПК України визначено право позивача на збільшення або зменшення розміру позовних вимог, зміну підстав позову або предмета позову. При цьому у разі подання до суду таких заяв вони повинні відповідати вимогам як ст. 175 ЦПК України, так і ст. ст. 43, 49 ЦПК України. До такої заяви, зокрема, додаються докази її надіслання іншим учасникам справи, а останні, своєю чергою, на підставі положень ст. 174 ЦПК України мають право подати до суду заяви по суті спору, відповідно.
Так, суд враховує те, що із заявою про збільшення позовних вимог в частині визначення розміру моральної шкоди позивач звернулась до суду до відкриття провадження у справі 29.10.2025 року, тим самим визначений ЦПК України процесуальний строк на звернення до суду з такою заявою не був порушений позивачем. Тому змінена редакція позовної заяви від 29.10.2025 була врахована судом під час відкриття провадження у справі.
З огляду викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду та повернення позовної заяви позивачу в цивільній справі №203/7447/25.
Керуючись ст. ст. 13, 43, 49, 257, 261, 263, 353 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду та повернення позовної заяви позивачу в цивільній справі №203/7447/25 відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складений 11.03.2026 року.
Суддя Ф.М. Ханієва
Судове рішення № 141156825, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 04.03.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 203/7447/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: