Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/6972/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТРАН» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
28 липня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТРАН» (далі позивач, ТОВ «КАТРАН») до Головного управління ДПС в Одеській області (далі відповідач, ГУ ДПС в Одеській області), у якій позивач (з урахуванням нової редакції позовної заяви) просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «С») Головного управління ДПС в Одеській області від 10.01.2020 року № 0001393207 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 250000,00 грн. за платежем штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «ПС») Головного управління ДПС в Одеській області від 13.01.2020 року № 0001750507 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 1020,00 грн. за платежем адміністративні штрафи та інші санкції;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «С») Головного управління ДПС в Одеській області від 13.01.2020 року № 0001770507 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 14053,04 грн. за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій;
вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТРАН» суму сплаченого судового збору.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Цховребову М.Г.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 30.09.2020 року; витребувано у відповідача докази правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
18.09.2020 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.
14.05.2021 року відповідач подав до суду клопотання про заміну відповідача у справі Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на правонаступника Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166), як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.
Ухвалою суду від 20.05.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, замінено відповідача Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на правонаступника Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) та вирішено подальший розгляд справи проводити у порядку письмового провадження.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 року № 647 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 420/6972/20 у зв`язку з довготривалою відпусткою головуючого судді Цховребової М.Г.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2023 року справу розподілено на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 року справу прийнято до провадження судді Аракелян М.М.; оскільки у зв`язку зі зміною складу суду розгляд справи розпочинається спочатку, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на 19.10.2023 року.
Підготовче засідання, призначене на 19.10.2023 року, відкладено на 07.11.2023 року у зв`язку з неявкою представника позивача.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 року, постановленою у письмовому провадженні у зв`язку з неявкою у підготовче засідання належним чином повідомлених учасників справи, закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.11.2023 року.
У судове засідання 28.11.2023 року представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, не з`явився. Після заслуховування вступного слова представника відповідача судом на місці ухвалено продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі ч.9 ст.205 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.11.2019 року посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області на підставі наказу від 01.11.2019 року № 1343 проведено фактичну перевірку автозаправної станції ТОВ «КАТРАН», розташованої за адресою: м. Болград, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, буд. 2, за результатами якої складено акт фактичної перевірки без дати та номера реєстрації, який позивач отримав поштою лише 19.12.2019 року. На підставі цього акта відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які позивач оскаржив в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, проте його скарги залишено без задоволення.
Щодо штрафу у сумі 250000,00 грн. позивач вказує, що ліцензування роздрібної торгівлі пальним запроваджено Законом України від 23.11.2018 року № 2628-VIII лише з 01.07.2019 року, орган ліцензування визначено постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 545, яка набрала чинності також з 01.07.2019 року, а прийом документів для отримання ліцензій ДФС України організувала листом від 30.05.2019 року № 17014/7/99-99-12-01-01-17. Отримати ліцензію о 00 год. 00 хв. 01.07.2019 року було неможливо, ТОВ «КАТРАН» своєчасно подало заяви щодо всіх своїх 45 автозаправних станцій, а ліцензію на роздрібну торгівлю пальним на АЗС у м. Болград отримало вже 02.07.2019 року. На думку позивача, держава не забезпечила суб`єктам господарювання достатнього строку для отримання ліцензій, передбаченого Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності», тому застосування до нього штрафу суперечить принципам належного урядування, правової визначеності та пропорційності.
Щодо штрафу у сумі 1020,00 грн. позивач зазначає, що під час перевірки документи надавалися регіональним менеджером, оглядалися перевіряючими, але письмово не витребовувалися, акт про відмову в наданні документів у порядку п.85.6 ст.85 Податкового кодексу України не складався, а відповідач, застосувавши штраф як за повторне порушення, не зазначив, яким рішенням протягом року до позивача вже застосовувався штраф за таке саме порушення.
Щодо штрафу у сумі 14053,04 грн. позивач зазначає, що додатку до акта перевірки він не отримував, тому не може встановити, на підставі яких розрахунків відповідачем визначено вартість необлікованих товарів у сумі 7026,52 грн., а Державна податкова служба України при розгляді скарги доводи позивача фактично не дослідила.
18.09.2020 року відповідач подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивач не заперечує факту реалізації пального 01.07.2019 року за відсутності ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, який підтверджується Z-звітом та даними АІС «Податковий блок» підсистеми «Чеки РРО». Відповідач зазначає, що зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» набрали чинності з 01.07.2019 року, а суб`єкти господарювання мали можливість подавати документи для отримання ліцензій з 12.06.2019 року. Крім того, під час перевірки позивач не надав посадовим особам контролюючого органу касову книгу підприємства та первинні документи до неї, книгу обліку розрахункових операцій та банківські виписки, що є порушенням п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, а також порушив облік товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 7026,52 грн. згідно з додатком до акта перевірки, чим порушив п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Також відповідач вказує, що перевірку здійснено в присутності регіонального менеджера суб`єкта господарювання ОСОБА_1 , який ознайомився з актом перевірки, але відмовився від його підпису та отримання, про що складено відповідний акт.
Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ТОВ «КАТРАН» (код ЄДРПОУ 32935905) зареєстроване як юридична особа у 2004 році, основним видом його діяльності за КВЕД є 47.30 Роздрібна торгівля пальним (т.1 а.с.82-88).
На підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 01.11.2019 року №1343 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «КАТРАН» (код ЄДРПОУ 32935905)», виданого відповідно до ст.20, п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України (т.1 а.с.155), та направлень на перевірку (т.1 а.с.156-158) посадовими особами відповідача з 04.11.2019 року проведено фактичну перевірку господарської одиниці позивача, автозаправної станції за адресою: Одеська область, Болградський район, м. Болград, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, буд. 2, з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, за період з 01.01.2019 року по дату закінчення фактичної перевірки.
За результатами перевірки складено акт (довідку) фактичної перевірки від 13.11.2019 року № 156/15/09/РРО/32935905 (т.1 а.с.147-150), у якому зафіксовано, зокрема, що згідно із Z-звітом № 1214 за 01.07.2019 року на АЗС реалізовано бензин А-95 Євро 5 у кількості 230,44 л на суму 6447,71 грн., дизельне пальне Євро 5 у кількості 209,00 л на суму 5492,52 грн., бензин А-92 Євро 5 у кількості 267,86 л на суму 7092,92 грн. та газ скраплений у кількості 1148,09 л на суму 15935,50 грн. без ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним; ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним № 15110314201900379 видана позивачу з терміном дії з 02.07.2019 року по 02.07.2024 року. Також в акті зазначено про порушення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 7026,52 грн. та про ненадання до перевірки касової книги підприємства та первинних документів до неї, банківських виписок та книги обліку розрахункових операцій за період, що перевірявся.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.
До акта перевірки складено додаток «Відомість фактичних залишків» (т.1 а.с.151), у якому посадовими особами відповідача відображено фактичні залишки пального на АЗС (А-92 5647 л, А-95 6504 л, ДП 8417 л, газ 7400 л), залишки згідно з Х-звітом (А-92 5612,03 л, А-95 6344,98 л, ДП 8385,91 л, газ 7092,02 л) та коефіцієнт похибки, за наслідками чого визначено надлишок бензину А-95 у кількості 106,99 л за ціною 27,88 грн. на суму 2982,88 грн. та надлишок газу у кількості 338,38 л за ціною 11,95 грн. на суму 4043,64 грн., а всього на суму 7026,52 грн.
13.11.2019 року посадовими особами відповідача складено акт відмови від ознайомлення, підпису та отримання акта перевірки, у якому зазначено, що регіональний менеджер ТОВ «КАТРАН» ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення, підписання та отримання акта фактичної перевірки (т.1 а.с.154).
Другий примірник акта перевірки надіслано позивачу листом відповідача від 14.11.2019 року № 3922/10/15-32-05-07-11 (т.1 а.с.152-153), який позивач отримав 19.12.2019 року.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято:
податкове повідомлення-рішення форми «С» від 10.01.2020 року № 0001393207, яким на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та абз.9 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» за порушення частини двадцятої ст.15 цього Закону до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 250000,00 грн. (т.1 а.с.36);
податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 13.01.2020 року № 0001750507, яким на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України за порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України до позивача застосовано штраф у сумі 1020,00 грн. (т.1 а.с.17). Згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій, доданим до цього податкового повідомлення-рішення, штраф застосовано у розмірі 1020,00 грн. як за порушення, «вчинене повторно» (т.1 а.с.18);
податкове повідомлення-рішення форми «С» від 13.01.2020 року № 0001770507, яким на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення п.12 ст.3 цього Закону до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 14053,04 грн. (7026,52 грн. х 2) (т.1 а.с.20).
Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України від 31.03.2020 року № 11649/6/99-00-08-05-06-06 податкове повідомлення-рішення від 10.01.2020 року № 0001393207 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (т.1 а.с.44-47).
Рішенням Державної податкової служби України від 06.05.2020 року № 15386/6/99-00-08-05-06-06 податкове повідомлення-рішення від 13.01.2020 року № 0001770507 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (т.1 а.с.30-31).
Рішенням Державної податкової служби України від 12.05.2020 року № 15859/6/99-00-08-05-06-06 податкове повідомлення-рішення від 13.01.2020 року № 0001750507 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (т.1 а.с.26-29).
Не погоджуючись із визначенням податкових зобов`язань, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедури державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.
Згідно з пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, заниження або завищення суми бюджетного відшкодування, від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.01.2020 року № 0001393207 суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі Закон № 481/95-ВР).
Законом України від 23.11.2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі Закон № 2628-VIII) внесено зміни, зокрема, до ст.15 Закону № 481/95-ВР, якими запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Відповідні зміни набрали чинності з 01.07.2019 року.
Згідно з частиною двадцятою ст.15 Закону № 481/95-ВР (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років. Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Абзацом дев`ятим ч.2 ст.17 Закону № 481/95-ВР встановлено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії 250000 гривень.
З 01.07.2019 року п.3 ч.2 ст.2 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року № 222-VIII (далі Закон № 222-VIII) викладено в редакції, згідно з якою дія цього Закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону № 481/95-ВР.
Згідно з п.7 ч.1 ст.7 Закону № 222-VIII (в редакції, чинній з 01.07.2019 року) ліцензуванню підлягає, зокрема, виробництво і торгівля пальним, яка ліцензується відповідно до Закону № 481/95-ВР.
Відповідно до абзацу четвертого п.4 ч.1 ст.3 Закону № 222-VIII державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на принципі пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя і здоров`я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави, що передбачає: у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці. Принципи державної політики у сфері ліцензування поширюються на порядок ліцензування всіх видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (ч.2 ст.3 Закону № 222-VIII).
Частиною першою ст.8 Закону № 222-VIII передбачено, що у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.
Згідно з ч.2 ст.20 Закону № 222-VIII у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 545 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка набрала чинності 01.07.2019 року, викладено в новій редакції пункт 6 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 року № 609, та визначено органом ліцензування роздрібної торгівлі пальним ДФС та її територіальні органи.
Листом ДФС України від 30.05.2019 року № 17014/7/99-99-12-01-01-17, адресованим головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, доведено, що суб`єкти господарювання можуть подавати документи для отримання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним починаючи з 12.06.2019 року, при цьому головні управління ДФС мають видавати такі ліцензії починаючи з 01.07.2019 року (т.1 а.с.77-81).
Отже, повноваження органу ліцензування щодо видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним виникли у територіальних органів ДФС лише з 01.07.2019 року, тобто з того самого дня, з якого набрали чинності норми Закону № 2628-VIII про обов`язковість ліцензування такої діяльності та про відповідальність за роздрібну торгівлю пальним без ліцензії. За таких обставин суб`єкт господарювання об`єктивно не мав можливості отримати ліцензію раніше 01.07.2019 року, а з урахуванням встановленого законом двадцятиденного строку розгляду заяви орган ліцензування міг видати її і в пізніший строк.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС за адресою: м. Болград, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, буд. 2, видано позивачу з терміном дії з 02.07.2019 року, тобто на наступний день після набрання чинності відповідними змінами, а реалізація пального без ліцензії, за яку застосовано штраф, мала місце лише 01.07.2019 року. Відповідачем не доведено, що позивач ухилявся від отримання ліцензії або що затримка в її отриманні була спричинена діями чи бездіяльністю самого позивача.
Подібні правовідносини неодноразово були предметом розгляду Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16.12.2020 року у справі № 520/13020/19, від 22.12.2020 року у справі № 400/4113/19, від 28.01.2021 року у справі № 120/4046/19-а, від 11.05.2023 року у справі № 160/6220/20 та від 29.06.2023 року у справі № 520/12849/19.
Як зазначено у правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 22.12.2020 року у справі № 400/4113/19: «зволікання з боку держави в особі її органів виконавчої влади (КМУ, ДФС) щодо визначення органу ліцензування та відповідно зменшення суб`єкту господарювання строку для реалізації права на отримання ліцензії до набрання чинності норм Закону № 2628-VІІІ щодо ліцензування, призвело б до необхідності зупинення діяльності суб`єкта господарювання. Зазначені дії органів виконавчої влади є прикладом порушення ними принципу «належного урядування», які призвели до перешкод в господарюванні для добросовісних платників податків. Ураховуючи наведене, затримка в отриманні ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним була зумовлена виключно відсутністю законодавчо визначеного порядку отримання таких ліценцій станом на день набрання чинності Законом № 2628-VIII. Аналізуючи наявність легітимної мети і пропорційність втручання держави у майнові права позивача за обставин, що склалися у цій справі, необхідно взяти до уваги те, що держава не створила правового регулювання і фактичних умов, за яких господарська діяльність позивача у спірний період могла б бути законною. Необхідний перехідний період був уведений в дію, проте ретроспективної дії таким положенням законодавець не надав. Отже, притягнення до відповідальності за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним».
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 70-71 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії», заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії», заява № 35298/04, пункт 67).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що реалізація позивачем пального 01.07.2019 року, тобто в перший день, з якого законодавець запровадив ліцензування роздрібної торгівлі пальним і з якого орган ліцензування отримав повноваження видавати відповідні ліцензії, за умови отримання позивачем ліцензії вже 02.07.2019 року, не може бути підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 250000,00 грн., оскільки таке втручання держави у право позивача на мирне володіння майном не відповідає критерію пропорційності та не переслідує законної мети.
Аналогічний висновок щодо інших автозаправних станцій позивача, на яких за тих самих обставин здійснювалась реалізація пального 01.07.2019 року, зроблено, зокрема, у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 року у справі № 420/3416/20, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 року.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 10.01.2020 року № 0001393207 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.01.2020 року № 0001770507 суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон № 265/95-ВР).
Відповідно до п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Згідно зі ст.20 Закону № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Особливості обліку нафтопродуктів на автозаправних станціях визначені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 (далі Інструкція № 281/171/578/155).
Згідно з пп.4.2.1 п.4.2 Інструкції № 281/171/578/155 облік нафти і нафтопродуктів на автозаправних станціях ведеться в одиницях об`єму. Для визначення маси та об`єму нафти і нафтопродуктів можуть використовуватися об`ємно-масовий статичний, об`ємно-масовий динамічний, прямий масовий і об`ємний методи вимірювань відповідно до вимог ГОСТ 26976.
Підпунктом 4.3.2.7 пп.4.3.2 п.4.3 Інструкції № 281/171/578/155 передбачено, що рівень нафти, нафтопродукту та підтоварної води або льоду в резервуарах має вимірюватись металевими рулетками з вантажем, метроштоками, стаціонарними рівнемірами або іншими засобами вимірювання, допущеними до застосування. Вимірювання рівня нафти або нафтопродукту здійснюються двічі, а у разі виявлення розбіжностей між результатами двох вимірювань понад допустиму похибку вимірювання необхідно повторювати доти, доки різниця між результатами трьох поспіль проведених вимірювань не буде в границях допустимої похибки вимірювання. Об`єм нафтопродукту в резервуарі визначають за градуювальною таблицею резервуара за різницею загального об`єму та об`єму підтоварної води та/або льоду (пп.4.3.2.8, 4.3.2.9 Інструкції № 281/171/578/155).
Відповідно до п.10.4 Інструкції № 281/171/578/155 на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС № 17-НП.
Верховний Суд у постанові від 04.08.2021 року у справі № 240/1317/20 зазначив, що «способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №16-НП, №17-НП та даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів (якщо різниця показників є меншою ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку). Таким чином, вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС має здійснюватись методами та з дотриманням всіх передбачених вимог щодо здійснення таких замірів, що визначені Інструкцією №281/171/578/155».
У постанові від 14.05.2025 року у справі № 400/2733/18 Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність порушення п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР у випадку, коли в акті перевірки не визначено метод, за допомогою якого було здійснено перевірку паливно-мастильних матеріалів, та засоби, за допомогою яких встановлено надлишок, а контролюючим органом фактично досліджувалась лише документація, створена за допомогою реєстратора розрахункових операцій, без дослідження звітів за формою № 17-НП.
Крім того, у постанові від 15.10.2026 року у справі № 160/1529/25 Верховний Суд наголосив, що для вирішення питання про правомірність застосування фінансової санкції, передбаченої ст.20 Закону № 265/95-ВР, суди повинні встановити, зокрема, які саме обставини контролюючий орган поклав в основу висновку про порушення вимог п.12 ст.3 цього Закону, яку саме форму порушення він інкримінував позивачу, чи підтверджуються належними та допустимими доказами встановлені контролюючим органом обставини та чи містить акт перевірки достатню мотивацію щодо встановлення всіх елементів складу відповідного правопорушення.
Як вбачається з акта перевірки та додатку до нього, висновок відповідача про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР ґрунтується виключно на порівнянні фактичних залишків пального в резервуарах із залишками згідно з Х-звітом реєстратора розрахункових операцій.
При цьому ні акт перевірки, ні додаток до нього не містять відомостей про метод вимірювання залишків пального, засоби вимірювання, якими здійснювалися заміри, кількість проведених вимірювань, рівень підтоварної води, градуювальні таблиці резервуарів, а також про дослідження контролюючим органом змінних звітів АЗС за формою № 17-НП, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, якими підтверджується надходження пального на АЗС. Фактичні залишки пального зазначені в додатку округлено до цілих літрів (5647 л, 6504 л, 8417 л, 7400 л), що з урахуванням вимог Інструкції № 281/171/578/155 щодо точності вимірювань не дає змоги перевірити їх достовірність.
Крім того, розрахунок, наведений у додатку до акта перевірки, є суперечливим. Так, коефіцієнт похибки для бензину А-92, бензину А-95 та дизельного пального визначено в розмірі 0,8 відсотка від фактичних залишків (45,17 л, 52,03 л та 67,33 л відповідно), тоді як для газу похибку визначено в розмірі 29,6 л, що становить 0,4 відсотка від фактичного залишку 7400 л, без будь-якого обґрунтування застосування іншого коефіцієнта. Окрім того, за даними цього ж додатку різниця між фактичним залишком газу (7400 л), залишком згідно з Х-звітом (7092,02 л) та похибкою (29,6 л) становить 278,38 л, тоді як відповідачем визначено надлишок газу у кількості 338,38 л, на підставі чого розраховано вартість необлікованого товару.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності в позивача станом на момент перевірки необлікованого пального у встановленому обсязі, а також правильності визначення вартості необлікованих товарів, від якої обчислено фінансову санкцію за ст.20 Закону № 265/95-ВР.
Наявність у додатку до акта перевірки підпису представника позивача про проведення замірів не звільняє контролюючий орган від обов`язку довести обставини, покладені в основу податкового повідомлення-рішення, та не усуває наведених суперечностей у розрахунку.
Отже, податкове повідомлення-рішення від 13.01.2020 року №0001770507 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.01.2020 року №0001750507 суд зазначає наступне.
Відповідно до пп.16.1.7 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати контролюючим органам у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.
Згідно з п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до п.85.6 ст.85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Згідно з п.121.1 ст.121 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
З аналізу наведеної норми вбачається, що застосування штрафу у підвищеному розмірі 1020 гривень можливе лише за умови, що на момент вчинення порушення до платника податків протягом року вже було застосовано штраф за таке саме порушення. Обов`язок довести наявність такої обставини покладається на контролюючий орган.
Як встановлено судом, в акті перевірки зафіксовано факт ненадання до перевірки касової книги підприємства та первинних документів до неї, банківських виписок та книги обліку розрахункових операцій. Касова книга та первинні документи до неї належать до предмета фактичної перевірки щодо дотримання порядку ведення касових операцій та обігу готівки, а факт її ненадання відображено посадовими особами відповідача в розділах акта перевірки, у яких зазначаються документи, надані до перевірки, та додаткова інформація про встановлені факти. Позивачем не надано суду доказів того, що касова книга підприємства була надана посадовим особам контролюючого органу під час перевірки.
Разом з тим, суд звертає увагу, що в розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення від 13.01.2020 року № 0001750507 відповідачем лише зазначено, що порушення «вчинене повторно», однак ні в акті перевірки, ні в податковому повідомленні-рішенні, ні в розрахунку до нього, ні у відзиві на позов відповідачем не зазначено, яким саме податковим повідомленням-рішенням та коли до позивача протягом року, що передував вчиненню порушення, було застосовано штраф за таке саме порушення. Відповідних доказів суду також не надано.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірності повторного застосування до позивача штрафу у підвищеному розмірі, передбаченому абзацом другим п.121.1 ст.121 ПК України.
Суд не має повноважень встановлювати в межах даної справи наявність/відсутність первинного застосування до позивача штрафу у сумі 510грн. та обґрунтованості цього, оскільки це є дискреційним повноваженням податкового органу та не входить до предмету доказування у цій справі.
Отже, податкове повідомлення-рішення від 13.01.2020 року № 0001750507 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Доводи позивача про проведення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України замість пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, про відсутність в акті дати та номера реєстрації, а також про невідповідність форми податкового повідомлення-рішення Порядку застосування фінансових санкцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790, з урахуванням висновків суду щодо суті спірних правовідносин, на результат вирішення спору не впливають.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
У п.110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі «Компанія Вестберга таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції» зазначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.
Відповідачем законність податкових повідомлень-рішень від 10.01.2020 року №0001393207 та від 13.01.2020 року № 0001770507, від 13.01.2020 року № 0001750507 не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, рішенням у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у загальній сумі 3976,10грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТРАН» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області (форма «С») від 10.01.2020 року № 0001393207.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області (форма «С») від 13.01.2020 року № 0001770507.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області (форма «ПС») від 13.01.2020 року № 0001750507.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТРАН» 3976(три тисячі дев`ятсот сімдесят шість)грн. 10коп. витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293,295 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КАТРАН» (код ЄДРПОУ 32935905; місцезнаходження: 35-й км шосе Одеса-Кишинів, с. Березань, Біляївський район, Одеська область, 67622).
Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166; місцезнаходження: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044).
Суддя М.М. Аракелян
Судове рішення № 141153300, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 420/6972/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: