Рішення № 141152581, 22.10.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 632/1026/25

провадження № 2/632/31/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"22" жовтня 2026 р. м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Библіва С.В., за участю секретаря судового засідання Кузьменко М.В., представника позивача, адвоката Лозовського С.В., представника відповідача ОСОБА_1 , третьої особи ОСОБА_2 та її представника, адвоката Савєльєва В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Златополі Лозівського району Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Златопільської міської ради Харківської області, треті особи Златопільська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Златопільської міської ради Харківської області, треті особи Златопільська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В позовній заяві посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після його смерті відкрилася спадщина і до спадкової маси, зокрема входить житлова квартира АДРЕСА_1 . До повномасштабного військового вторгнення рф він виїхав до республіки Польща, де і перебуває до сьогодні. Про смерть батька він дізнався лише у липні 2024 року, а із заявою про прийняття спадщини вчасно звернутися не міг, бо після ДТП перебував у лікарні. 30.10.2024 року він звернувся до нотаріальної контори м. Вроцлава Республіки Польща із відповідною заявою, яка була перенадіслана до Златопільської державної нотаріальної контори Харківської області. Державний нотаріус Олена Степанець 27.03.2025 року своєю постановою відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батька з таких підстав: по-перше, в його свідоцтві про народження в графі батько зазначено ОСОБА_4 , а у актовому записі про смерть батька його власне по батькові вказано ОСОБА_5 , що не дає можливості нотаріусу встановити факт родинного зв`язку померлого з його сином, який може встановити тільки суд своїм рішенням; по-друге, спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини, який, також, можна поновити тільки за рішенням суду.

Таким чином, позивач змушений був звернутися до суду із позовом про встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем та про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька. В обґрунтування поважності причин пропуску вказаного строку відповідно до положень ст. 1272 ЦК України сторона позивача зазначила: по-перше, на момент відкриття спадщини існувала правова невизначеність щодо перебігу строку на подання заяви про прийняття спадщини в умовах воєнного стану; по-друге, у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви, бо про смерть батька позивач дізнався дуже пізно, вже під час перебування у лікарні за кордоном після перенесеної ДТП.

Ухвалою судді від 11.06.2025 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження з призначенням до підготовчого засідання яке було неодноразово відкладено з різних об`єктивних причин.

13.06.2025 року до суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про залучення її до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Своє клопотання обґрунтувала тим, що вона є спадкоємицею за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 своєї рідної сестри - спадкодавиці ОСОБА_6 , яка була матір`ю померлого ОСОБА_4 (батька позивача) та бабусею позивача. ОСОБА_6 прийняла спадщину за законом після смерті сина ОСОБА_4 , оскільки на момент смерті проживала разом із ним (окремо заяву про прийняття спадщини не подавала), але спадкові права оформити не встигла через свою смерть до спливу 6-ти місяців після відкриття спадщини після сина.

15.10.2025 року від представника ОСОБА_2 , адвоката Савєльєва В.В., до суду подано письмові пояснення, як третьої особи, в яких він просив відмовити у задоволенні позовних вимог через відсутність поважних причин пропуску позивачем строку на подання заяви про прийняття спадщини, оскільки доводи сторони позивача про необізнаність про смерть батька, про хворобливий стан позивача, який не давав йому змогу подати відповідну заяву, є дуже сумнівними та недостатніми.

11.12.2025 року суд своєю ухвалою залучив до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2

23.12.2025 року від ОСОБА_2 до суду надійшли доповнення до письмових пояснень її представника, в яких вона підтримала викладене ним та додала, що в задоволенні позову слід відмовити, як з підстав відсутності поважних причин пропуску позивачем 6-ти місячного строку для подання відповідної заяви, так і з підстав того, що позов пред`явлено до неналежного відповідача. Так, позов подано до територіальної громади, а не до неї, як спадкоємиці, яка прийняла спадщину за заповітом після ОСОБА_6 , яка в свою чергу прийняла спадщину після смерті свого сина ОСОБА_4 , після якого позивач ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги спадкування за законом, просить йому визначити додатковий строк на подання заяви про прийняття спадщини. В таких випадках, як у цьому спорі, саме вона ОСОБА_2 має бути відповідачем у справі, а не територіальна громада.

Ухвалою суду від 18.02.2026 року підготовче засідання закрито з призначення справи до судового розгляду по суті, яке також декілька разів відкладалося, а також оголошувалися перерви у ньому з різних об`єктивних причин.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав викладені у позовній заяві вимоги та просив їх задовольнити. Вважає, що територіальна громада є належним відповідачем у справі і підстав для залучення належного відповідача чи співвідповідача під час розгляду не було. Третя особа ОСОБА_2 мала би подати заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 в порядку спадкової трансмісії, оскільки її спадкодавця ОСОБА_6 померла до 6-ти місяців після смерті сина ОСОБА_4 , а таких доказів ОСОБА_2 судові не надала, ому саме територіальна громада є належним відповідачем у справі.

Представник Златопільської міської ради Харківської області у судовому засіданні не заперечувала проти встановлення факту родинних відносин між позивачем та його померлим батьком. В той же час, заперечувала проти задоволення позовних вимог в частині визначення позивачеві додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини після батька, бо попри очевидну недостатність доказів поважності пропуску вказаного у Законі 6-ти місячного терміну, позивач звернувся з цим позовом до місцевої громади, а не до наявного спадкоємця ОСОБА_2 , яка не була залучена позивачем відповідачем або співвідповідачем у справі, бо при наявності спадкоємців територіальна громада не може бути відповідачем у справі, а тому, вона не є належним відповідачем і у задоволенні позову має бути відмовлено повністю.

Представник Златопільської державної нотаріальної контори до судового засідання не прибув, письмових пояснень не надав, проте надав заяву про розгляд справи без його участі, що, на думку суду, не є перешкодою у розгляді.

Сторона тертої особи ОСОБА_7 у судовому засіданні повністю заперечували проти задоволення позовних вимог. По суті, сторона не заперечувала факту родинних відносин між позивачем та його батьком, проте, в іншій частині позову вона не погодилася. Так, вважає, що позивачем не надано достатніх доказів поважності пропуску 6-ти місяців для подання заяви про прийняття спадщини, бо медичні документи на підтвердження стану здоров`я позивача не містять обґрунтування неможливості звернення до нотаріуса з відповідною заявою, чи іншого компетентного органу країни перебування. У жовтні 2025 року позивач таки звернувся до Вроцлавського нотаріуса Республіки Польща, при цьому, як вказано в медичному документі, позивач ще перебував у лікарні. Позивач знав достеменно про смерть батька, але спадщину не прийняв. Крім того, зазначено, що міська рада не є належним відповідачем у справі, бо є наявний спадкоємець ОСОБА_2 , яка спадщину прийняла за заповітом після спадкодавиці ОСОБА_6 , яка, у свою чергу, була єдиним спадкоємицею першої черги спадкування за законом, що прийняла спадщину, після смерті сина ОСОБА_4 . Подання позову до неналежного відповідача у даному випадку є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_2 не має всіх тих прав та обов`язків, що передбачені для відповідача у справі в цивільному процесі, бо вона є третьою особою і не може звернутися до позивача ні з окремою позовною заявою через предмет спору про додатковий строк, ні про визнання права на спадкове майно.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши та проаналізувавши письмові докази та матеріали, встановив обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ст. 76-82, 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, судом встановлено та не оспорюються сторонами у справі, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Златополі (колишньому Первомайському) Лозівського району Харківської області помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Померлий був батьком позивача у цій справі ОСОБА_3 , хоча у свідоцтві про народження позивача його батько має по батькові « ОСОБА_8 ». Дані розбіжності у написанні по батькові померлого в різних документах не викликають ні у сторін у справі, ні у суду сумніву щодо факту родинних відносин між батьком та сином. На час смерті ОСОБА_4 він мав різне з сином місце реєстрації та проживання. Перший і мешкав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_3 зареєстрований був за адресою: АДРЕСА_3 , хоча ще до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, тобто до 24.02.2022 року, він переїхав до Республіки Польща, де і перебуває до сьогодні. Разом із батьком позивача за однією і тією ж адресою була зареєстрована і фактично проживала його мати (бабуся позивача) ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також, сторонами не оспорюються той факт, що і позивач ОСОБА_3 і його померла бабуся ОСОБА_6 є відповідно до ст. 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги спадкування після ОСОБА_4 , оскільки останній після себе заповіту не залишив.

Проте, ОСОБА_6 спадщину прийняла відповідно до положень ч.3 ст. 1268 ЦК України згідно яких, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

На відміну від ситуації з бабусею позивача, останній відповідно до положень ч. 1 ст. 1269 ЦК України заяви про прийняття спадщини не подавав у 6-ти місячний строк з дня відкриття спадщини, бо спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Таким чином, позивач є таким, що спадщину не прийняв після смерті батька, адже відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Положеннями тієї ж статті Кодексу за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298 св 18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19). З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших; головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску визначеного законом строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач посилається на те, що про смерть батька він дізнався надто пізно зі слів матері та на той час перебував на лікуванні за кордоном після наслідків ДТП, яке виявилося довготривалим.

Свідок ОСОБА_9 , яка є матір`ю позивача та колишньою дружиною його батька, показала, що синові про смерть батька вона повідомила лише на початку липня 2024 року, бо не хотіла його засмучувати.

До показань даного свідка суд ставиться критично, бо: по-перше, вона прямо зацікавлена у позитивному результаті розгляду даного позову (до спадкової маси входить житлова нерухомість); по-друге, не схотівши засмучувати сина повідомленням про смерть батька, вона повідомила йому про це саме тоді, коли син потрапив до лікарні, а не раніше; по-третє, такі показання свідка спростовуються показаннями іншого свідка ОСОБА_10 та поясненнями третьої особи ОСОБА_2 , які особисто повідомляли позивача про смерть батька та спілкувалися з позивачем телефонним зв`язком, як у день смерті його батька, так і у день його поховання.

Щодо виписки з лікарні, а саме Клініки медицини праці «САНТО» місто Вроцлав Республіки Польща, слід зазначити, що вона не дає судові цілісної картини захворювання позивача, про його загальний фізичний стан, його діапазон рухів, про те, які саме дії він не може робити, а які може, про стан його свідомості. В даній виписці зазначено лише про його лікування в період з 03.07.2024 року по 29.12.2024 року. Натомість, позивач зміг звернутися 30.10.2024 року до польського нотаріуса за посвідченням його заяви нотаріусу за належністю про прийняття спадщини після батька та бабусі.

Обґрунтування поважності причин пропуску шестимісячного терміну правовою невизначеністю в період воєнного стану, судом до уваги не береться. Якби суди приймали аргумент «я не знав», правова система перестала б працювати. Будь-який порушник, в даному випадку строку, встановленому Законом, міг би заявити про своє незнання, аби досягти бажаного. Держава взяла на себе обов`язок опубліковувати Закон у офіційних джерелах. Як тільки Закон опубліковано і він набрав чинності, вважається, що всі громадяни з ним ознайомлені.

Таким чином, суд за внутрішнім переконанням вважає, що позивачем не надано достатніх доказів того, що він з поважних причин пропустив строк на подання заяви про прийняття спадщини після смерті свого батька.

Викладене могло би бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, якби не той факт, що позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача.

Так, Закон вимагає від учасників справи добросовісно користуватися своїми правами (ст. 44 ЦПК України). Умисне незалучення належного відповідача є порушенням засад рівності сторін та змагальності.

В даній ситуації позивач свідомо створив для суду хибну картину, нібито інших спадкоємців немає, а майно може стати відумерлою спадщиною (тому й залучається територіальна громада). Позиція сторони позивача вводить суд в оману.

Позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини пред`являється до спадкоємців, які прийняли спадщину (відповідно до ППВСУ №7 від 30.05.2008 року та сталої практики Верховного Суду). Лише за відсутності інших спадкоємців відповідачем є територіальна громада.

У свою чергу у бабусі позивача ОСОБА_6 , яка спадщину після смерті свого сина (батька позивача) ОСОБА_4 прийняла, є свій спадкоємець на все її майно за заповітом від 02.05.2024 року (а.с.34) ОСОБА_2 (третя особа у справі), яка спадщину після смерті своєї рідної сестри прийняла. Тому, твердження сторони позивача про те, що вона звернулася з даним позовом до належного відповідача територіальної громади, бо спадщина позивачем буде прийматися після ОСОБА_4 , а не після ОСОБА_6 - є хибним.

Також, представник позивача послався на застосування спадкової трансмісії у даному випадку при спадкуванні ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6 , що померла до спливу шести місяців після відкриття спадщини після ОСОБА_4 і при цьому заяви про прийняття спадщини після нього не подавала.

Так, дійсно, відповідно до ст. 1276 ЦК України у разі, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Спадкоємиця першої черги спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 свого сина ОСОБА_4 є ОСОБА_6 , яка у свою чергу померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто за один день до закінчення шестимісячного строку після відкриття спадщини, спадщину прийняла, бо на час смерті сина проживала разом із ним і не відмовилася від неї. Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відтак, положення ст. 1276 ЦК України у даному випадку застосовані бути не можуть.

Оскільки територіальні громади (міські/сільські ради) через завантаженість часто просять розглядати справу без їхньої участі, визнають позови або не з`являються на засідання, позивач розраховував швидко та без опору отримати рішення суду, тим самим уникнути змагальності. Якби у справі брав участь реальний спадкоємець, він надав би суду заперечення (наприклад, довів би, що причини пропуску строку позивачем не є поважними), пред`явив би зустрічний позов про визнання права власності на спадкове майно, або про усунення спадкоємця від права на спадкування, тощо), що звело б шанси позивача до нуля.

Територіальна громада не є належним відповідачем. Так, якщо спадщину прийняв інший спадкоємець, територіальна громада не набуває прав на майно і не може бути відповідачем. Позов до громади за наявності реального спадкоємця є безпідставним. Згідно із судовою практикою, належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку є спадкоємці, які прийняли спадщину. Громада є стороною лише у разі відумерлості спадщини.

Позивачу необхідно було подати клопотання про заміну неналежного відповідача (територіальної громади) на належного спадкоємця, який прийняв спадщину, про що неодноразово роз`яснювалося, як представником відповідача, так і третьою особою, а також судом.

Суд відповідно до положень ст. 51 ЦПК України позбавлений можливості без клопотання позивача самостійно замінювати неналежного відповідача на належного, чи залучати співвідповідача, бо це виключне диспозитивне право тільки позивача.

Таким чином, судом встановлено, що у даній справі належним відповідачем має бути спадкоємець, який прийняв спадщину ОСОБА_2 , яка залучена до участі у справі третьою особою поза волею сторони позивача, і не є відповідачем, чи співвідповідачем за свідомою процесуальною поведінкою тієї ж сторони позивача. Так, у разі задоволення позову ОСОБА_3 , третя особа як спадкоємиця ОСОБА_6 , може бути позбавлена права на частку у спадщині, яку ОСОБА_6 отримала, але не встигла оформити після смерті сина ОСОБА_4 .

Вимога про встановлення факту родинних відносин за наявності спору про спадщину чи інших спадкоємців розглядається виключно в порядку позовного провадження, де заінтересованою стороною (відповідачем) має виступати фактичний спадкоємець, а не міськрада/селищна рада. Факт родинних відносин доводиться письмовими доказами (актовими записами, архівами), а у разі їх відсутності іншими сукупними доказами (показаннями, документами), але виключно в межах спору з реальним спадкоємцем.

В даному позовному провадженні об`єднано вимогу про визначення додаткового строку (де відповідачем безпідставно вказано територіальну громаду за наявності інших спадкоємців) та вимогу про встановлення факту. Статус відповідача є єдиним для всього позову. Оскільки територіальна громада є неналежним відповідачем за обома вимогами (і щодо строку, і щодо факту, який є передумовою спадкування), а позивач не заявляв клопотання про заміну відповідача чи залучення співвідповідача, суд не може задовольняти позов проти особи, яка не повинна за ним відповідати.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі саме через неналежний склад сторони відповідача.

Всі понесені судові витрати стороною позивача слід залишити за нею.

Керуючись ст. 3, 4, 10, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до Златопільської міської ради Харківської області, треті особи Златопільська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: Златопільська міська рада Харківської області, юридична адреса: 64102, Харківська область, Лозівський район, м. Златлопіль, просп.. Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 26149691.

Третя особа: Златопільська державна нотаріальна контора, адреса: 64102, Харківська область, Лозівський район, м. Златопіль, м-н., 7, код ЄДРПОУ 02893574.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 02.11.2026 року.

Суддя: С. В. Библів