Ухвала суду № 141151731, 03.11.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/10237/26

Провадження № 1-кп/639/519/26

У Х В А Л А

за результатами підготовчого провадження

03 листопада 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221220001034 від 22.08.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 310 КК України,

в с т а н о в и в:

27.10.2026 на розгляд до Новобаварського районного суду міста Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026221220001034 від 22.08.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 310 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначила, що кримінальне провадження надійшло на розгляд до Новобаварського районного суду міста Харкова з дотриманням правил підсудності, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України та підстав для його повернення прокурору немає, у зв`язку з чим прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Під час підготовчого судового засідання захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 не заперечували проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, заяв чи клопотань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, не заявляли.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку про необхідність закінчення підготовчого провадження і можливість призначення судового розгляду з огляду на таке.

Підстав для прийняття рішень, передбачених п. 14, 6 ч. 3 ст. 314 КПК України, судом під час підготовчого судового засідання не встановлено.

Суд зазначає, що обвинувальний акт надійшов на розгляд до суду з дотриманням правил підсудності.

Підстав для закриття кримінального провадження не встановлено.

Угоди у кримінальному провадженні не укладались.

Обвинувальний акт відповідає вимогам статті 291 КПК України.

Таким чином, суд вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12026221220001034 від 22.08.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 310 КК України.

Під час проведення підготовчого судового засідання, відповідно до положень ч. 2 ст. 31, ч. 4 ст. 315 КПК України, обвинуваченому ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, судом було роз`яснено право заявляти клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що клопотання про розгляд кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів він не заявляє.

Таким чином, відповідно до частини першої статті 31 КПК України судовий розгляд кримінального провадження необхідно здійснювати суддею одноособово.

При вирішенні питання щодо дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 суд виходить з таких обставин.

Під час підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .

Клопотання мотивоване тим, що на цей час вбачаються підстави для продовження стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 310 КК України; наявність достатніх підстав, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування вказаного запобіжного заходу не зменшилися; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

В клопотанні прокурор зазначає, що без застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 та у разі перебування його на волі, останній може переховуватися від суду та покинути територію України, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а також вчинити інші кримінальні правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, на думку сторони обвинувачення, стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», оскільки менш суворі запобіжні заходи не здатні запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила вказане клопотання задовольнити.

Під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або зменшення розміру застави у кримінальному провадженні.

Захисник ОСОБА_4 також заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який одружений, має на утриманні малолітню дитину, брав участь у бойових діях, під час яких був поранений, є особою з інвалідністю ІІІ групи.

Враховуючи вищевикладене, захисник ОСОБА_4 вважав за необхідне змінити запобіжний захід з тримання під вартою на менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або зменшення розміру застави у кримінальному провадженні.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріли справи та оцінивши доводи заявленого клопотання, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

За змістом статей 131132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зі статтею 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має містити:

- виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

- виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні:

- тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна;

- особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна;

- кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України, за який передбачено покарання у виді штрафу від ста до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до трьох років, або обмеження волі на той самий строк.

Ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду міста Харкова від 24.08.2026 стосовно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком застосування до 20.10.2026 включно, із визначенням розміру застави у кримінальному провадженні 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 грн.

Ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду міста Харкова від 15.10.2026 стосовно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком дії до 22.11.2026 включно.

Суд вважає, що на теперішній час є доведеним існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого ОСОБА_5 переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Пункт 1 частини 1 статті 177 КПК України існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду підтверджується наступним.

Злочини, передбачені ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, які інкримінуються ОСОБА_5 , передбачають можливість призначення покарання: у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна; у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_5 усвідомлює незворотність настання покарання, що свідчить про те, що він може, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, покинути місце мешкання та почати переховуватись від суду.

Суд враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Таким чином, суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду.

Пункт 3 частини 1 статті 177 КПК України ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на свідків у кримінальному провадженні.

Наявність зазначеного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів щодо обставин вчинених кримінальних правопорушень, оскільки, маючи процесуальний статус обвинуваченого, останньому відоме місце проживання свідків у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, у суду наявні підстави вважати, що ОСОБА_5 може незаконно умовлянням чи погрозами вчинити протиправний тиск на свідків, з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Пункт 5 частини 1 статті 177 КПК України ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 інших кримінальних правопорушень.

Наявність зазначеного ризику обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований та законних джерел отримання заробітку не має. Крім того, припинення протиправної діяльності обвинуваченого ОСОБА_5 не було добровільним, а є наслідком діяльності правоохоронних органів.

При вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу суд враховує обставини, визначені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: 1) тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, оскільки санкцією ч. 3 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна; 2) вік та стан здоров`я обвинуваченого, який не має тяжких захворювань, є особою з інвалідністю ІІІ групи; 3) репутація обвинуваченого, який притягався до кримінальної відповідальності, на теперішній час в силу ст. 89 КК України вважається не судимим; 4) відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який одружений, має малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте однією сім`єю з ними не проживав; 5) наявні відомості про те, що обвинувачений ОСОБА_5 до арешту офіційно не був працевлаштований та не мав законних джерел доходів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на теперішній час не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим стосовно нього необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зазначені судом ризики не зменшились та не зникли, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .

При визначенні альтернативного запобіжного заходу, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, суд визначає обвинуваченому ОСОБА_5 заставу 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2026 року, що складає 266 240 грн, що є достатнім розміром застави для забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків.

Керуючись вимогами статей 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 314, 315, 369372, 376, 392 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12026221220001034 від 22.08.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 310 КК України, на 10 листопада 2026 року о 11 годині 30 хвилин в приміщенні суду за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях 45, в залі судового засідання № 2.

Відповідно до вимог статті 31 КПК України проводити судовий розгляд кримінального провадження суддею одноособово.

Здійснювати судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні.

Клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або зменшення розміру застави у кримінальному провадженні відмовити.

Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 01 січня 2027 року включно.

На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України одночасно визначити ОСОБА_5 розмір застави у кримінальному провадженні 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 грн (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень), яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, до сплину терміну тримання під вартою.

Реквізити депозитного рахунку для зарахування коштів при обранні судом міри запобіжного заходу: отримувачі коштів ТУ ДСА України в Харківській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку отримувача: 820172; рахунок отримувача: UA208201720355299002000006674.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з-під варти звільнити.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого з-під варти покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі міста Харкова без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин інкримінованих йому кримінальних правопорушень;

- здати на зберігання до ГУ ДМС України у Харківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (у разі отримання таких документів обвинуваченим ОСОБА_5 ).

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 310 КК України, за які законом передбачено найбільш суворе покарання у виді позбавленням волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Попередити заставодавця про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 та його явки за викликом до суду, а також про наслідки невиконання цих обов`язків.

Відповідно до вимог статті 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що в разі невиконання покладених на обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України, а до обвинуваченого може бути застосовано інший запобіжний захід.

Строк закінчення тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 01 січня 2027 року о 24 годині 00 хвилин.

Копію ухвали вручити прокурору та обвинуваченому, направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для долучення до матеріалів особової справи.

У судове засідання викликати учасників судового провадження: прокурора, захисника адвоката ОСОБА_4 .

Обвинуваченого ОСОБА_5 доставити до суду під вартою із Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою протягом цього ж строку з дня вручення йому копії ухвали.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 03 листопада 2026 року.

Суддя ОСОБА_1