Рішення № 141151282, 02.11.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року Київ № 320/25489/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду 20.05.2025 звернулась ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом (зареєстрований 21.05.2025) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якому із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог у редакції від 16.06.2025 просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з її збільшенням на 1 процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років у відповідності до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017, без застосування двоскладової формули при її обчисленні та призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 56,94 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести з 06.02.2010 перерахунок пенсії ОСОБА_1 зі збільшенням її на 1 процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років у відповідності до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017, без застосування двоскладової формули при її обчисленні та призначити щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 56,94 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити неотримані за минулий час суми пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням проведених виплат, з компенсацією втрати частини доходів.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач протиправно не здійснив обчислення пенсії позивача зі збільшенням на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років відповідно до положень частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також відмовив у призначенні щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 56,94 грн.

Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просили суд відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просила суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 03.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно із частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд уважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як одержувач пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку з 06.02.2010 за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (4 категорія), що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 .

Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 30.12.2024 про перерахунок пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, без застосування двоскладової формули при її обчисленні, а також щодо призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 56,94 грн у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112.

Листом від 23.01.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що після 01.01.2015 додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється. Щодо перерахунку пенсії з її збільшенням на 1 процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років у відповідності до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017, без застосування двоскладової формули при її обчисленні, повідомили про недоцільність проведення обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058.

Повідомили також, що обчислення розміру пенсії на умовах викладених у зверненні не відповідає вимогам чинного законодавства.

30.01.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, відповідно до якої просила направити копію рішення за результатами розгляду заяви від 30.12.2024.

Листом від 25.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що за результатами перевірки електронної бази реєстрації документів ІКІС ПФУ підсистеми «звернення» Головного управління відсутня реєстрація заяви позивача про перерахунок пенсії. Повідомили також, що на звернення від 03.01.2025 було надано відповідь листом від 23.01.2025 № 3527/325/Ш-02/8-2600/25.

28.03.2025 позивач звернулася до Пенсійного фонду України зі зверненням ВЕБ-28000-Ф-С-25-056994, у якому просила зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві виконати вимоги пункту 4.3 Порядку 22-1, щодо належного розгляду її заяв від 30.12.2024 та від 30.01.2025 шляхом надання копій рішень, прийнятих за результатами їх розгляду.

Листом від 25.04.2025 Пенсійний фонд України повідомив позивача, що згідно з журналом реєстрації ІКІС ПФУ: Підсистема «Звернення», позивач із відповідною заявою та документами не зверталась.

Судом установлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.05.2025 № 930030865940 відмовлено в перерахунку пенсії позивачу.

Зі змісту названого рішення вбачається, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється після 01.01.2015.

Щодо перерахунку пенсії з її збільшенням на 1 процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років у відповідності до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017, без застосування двоскладової формули при її обчисленні, судом не встановлено підстав для відмови в перерахунку пенсії, оскільки відповідачем лише процитовано норми пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без зазначення конкретних підстав для відмови в перерахунку пенсії.

Вважаючи рішення відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії протиправним, позивач звернулася з позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (частина перша статті 10 Закону № 1058-IV).

Разом із тим, особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Закон України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).

Статтею 57 Закону № 796-XII встановлено пільги щодо визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Положеннями частини другої статті 27 Закону № 1058-IV визначено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

VI. Оцінка суду

Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України і, складається, у тому числі, із цього закону і Закону № 796-XII.

Згідно зі статтею 1 Закону № 796-XII цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 56 Закону № 796-XII передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію.

Згідно із частиною другою статті 56 Закону № 796-XII в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

У зв`язку з набранням 11.10.2017 чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», частину другу доповнено словами і цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною першою статті 27 Закону № 1058-IV визначено формулу розрахунку розміру пенсії за віком, а частиною другою цієї статті передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

У той же час, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону № 796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

Отже, особам, яким призначена пенсія з урахуванням Закону № 796-XII, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 17.04.2018 у справі № 565/1270/17, від 02.04.2019 у справі № 565/871/17, від 26.11.2019 у справі № 572/1263/17, від 16.07.2020 у справі № 336/7176/16-а, від 26.12.2022 у справі № 520/4297/19.

Таким чином, оскільки позивач є потерпілою від аварії на Чорнобильській АЕС категорії 4, на неї розповсюджується дія статті 56 Закону № 796-XII, тому перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватися за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії зі збільшенням пенсії на 1 (один) відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно з пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII.

Таким чином, суд доходить висновку про протиправність рішення відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача та, як наслідок, наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні).

Щодо належного способу захисту прав позивача із дотримання строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Так, відповідно до абзацу третього прохальної частини заяви про уточнення позовних вимог позивач просила суд здійснити спірний перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 06.02.2010, із приводу чого суд зазначає таке.

За висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 20.10.2025 у справі № 440/11184/24, право на пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановленим процесуальним законом.

Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Так, за нормами частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Звернувшись до суду із цим позовом 20.05.2024, позивач заявила вимоги про зобов`язання відповідача здійснити спірний перерахунок пенсії, починаючи за період з 06.02.2010.

У позовній заяві позивач обґрунтувала про обізнаність порушення її прав фактом отримання оскаржуваного рішення відповідача.

Натомість, суд констатує, що права позивача, із урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.10.2025 у справі № 440/11184/24, підлягають захисту у межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з 20.11.2024, а не за період з 06.02.2010 (пункт 91 названої постанови Верховного Суду).

Щодо позовних вимог у частині зобов`язання відповідача призначити щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 56,94 грн, суд зазначає таке.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, позивачеві також було відмовлено у призначенні додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 56,94 грн, обґрунтовуючи тим, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється після 01.01.2015.

Із цього приводу суд зазначає таке.

Так, предметом спору у цій справі є також наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 49 Закону № 796-XII (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4, установлено статтею 51 Закону № 796-XII.

Абзацом 3 названої статті передбачено, що особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Разом із цим, 14.06.2011 Верховна Рада України прийняла Закон України № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 3491-VI), яким розділ VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4 такого змісту: «Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».

Положення пункту 4 розділу VІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011.

Аналогічні положення передбачені у Законах України про Державний бюджет України на 2012 рік, на 2013 рік.

Тобто, у 2012-2013 роках норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.

На виконання вимог названого Закону Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої і визначається розмір пенсії позивача (далі Порядок № 1210, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 13 Порядку № 1210 встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: особам, що належать до категорій 4 з 01.01.2012 - 5 відсотків; з 01.07.2012 - 6 відсотків.

Водночас, 01.01.2014 набрав чинності Закон України від 16.01.2014 № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік», прикінцевими положеннями якого жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями Закону № 796-ХІІ, передбачено не було.

Лише Законом України від 31.07.2014 № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі Закон №1622-VII), розділ «Прикінцеві положення» Закону України від 16.01.2014 № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено пунктом 6-7, яким, зокрема встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік.

За нормами статті 2 Закону № 1622-VII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон № 1622-VII набрав чинності 03.08.2014, тобто визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України з 03.08.2014.

Отже, у період з 01.01. по 02.08.2014 правове регулювання правовідносин щодо виплати підвищення до пенсії та додаткової пенсії особам, які мають статус осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими законами, крім Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не здійснювалось.

Суд ураховує принцип пріоритетності Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210.

Таким чином, лише у період із 01.01.2014 по 02.08.2014 позивачу мала здійснюватись виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 51 Закону № 796-XII, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права викладена у постанові Верховного суду України від 26.04.2016 у справі № 285/4300/14-а, у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 619/2262/17 (пункти 46-52).

З огляду на зазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, з метою запобігання порушенню прав позивача, ефективним способом захисту порушеного права буде зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо донарахування і виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю позивачу в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 на підставі статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Щодо позовних вимог відповідно до абзацу четвертого прохальної частини заяви про уточнення позовних вимог, а саме зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити неотримані за минулий час суми пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням проведених виплат, з компенсацією втрати частини доходів, суд виходив із такого.

Як уже зазначалось, предметом цього спору є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.05.2025 № 930030865940 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні), а також щодо відмови у призначенні щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю.

Позивач звернулася до суду у межах встановленого процесуальним законом строку із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої заявила позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, якого в якості другого відповідача не визначала.

За нормами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Натомість, судом установлено, що відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, не порушувались права позивача на соціальний захист, зокрема на перерахунок пенсії, незважаючи на те, що вона перебуває на обліку у названого суб`єкта, оскільки з матеріалів справи слідує, що позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії саме Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

За весь час перебування справи у провадженні суду, позивач не зверталася із заявами (клопотаннями) про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що виключає можливість застосування положень частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом із тим, норми частини четвертої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України покладають на суд саме право, а не обов`язок щодо залучення до участі у справі другого відповідача.

Оскільки у перерахунку пенсії позивачу відмовлено рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, а рішення, дії чи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не є предметом спору у цій справі, а Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відповідно, не є відповідачем за цим позовом, у той час як з боку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судом не встановлено порушень прав позивача у спірних правовідносинах, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є безпідставними та необґрунтованими.

За наведених обставин, позовні вимоги є частково обґрунтованими.

VII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом установлено, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню частково, суд уважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн, як суб`єкта владних повноважень, який ухвали оскаржуване рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.05.2025 № 930030865940 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 20.11.2024, а також щодо відмови у призначенні щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ: 20490012; місцезнаходження: 69057, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 20.11.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ: 20490012; місцезнаходження: 69057, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б) прийняти рішення щодо донарахування і виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 на підставі статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ: 20490012; місцезнаходження: 69057, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б) судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.