Рішення № 141150580, 03.11.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 листопада 2026 рокуСправа № 280/7274/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.07.2026 Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.06.2026 № 023830026188 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком;

визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 25.05.1988 по 25.08.1988;

визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 05.09.1988 по 31.10.1988;

визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 13.09.1989 по 10.06.1998;

зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 25.05.1988 по 25.08.1988, з 05.09.1988 по 31.10.1988, з 13.09.1989 по 10.06.1998;

зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.06.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, усіх документів пенсійної справи, записів трудової книжки, відомостей Реєстру застрахованих осіб та інформації, що міститься в особистому кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, і прийняти за результатами такого розгляду законне та обґрунтоване рішення.

Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недостатністю страхового стажу роботи, до якого не зараховано спірні періоди. Позивач із такою відмовою не погоджується та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 21.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/7274/26; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 07.08.2026 № 45212), в якому посилається на те, що заяву позивача про призначення пенсії від 23.06.2026 розглянуто відповідачем за принципом екстериторіальності та прийнято спірне рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. За результатом розгляду наданих документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 13.09.1989 по 10.06.1998, з 25.05.1988 по 25.08.1988, з 05.09.1988 по 31.10.1988 у зв`язку з наявними недоліками у записах в трудовій книжці, які потребують надання уточнюючих довідок. Повідомлено, що ці періоди враховані частково за даними архівної довідки по заробітній платі. З урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позову. Також вважає за необхідне залучити Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в якості співвідповідача для вирішення даної справи.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За правилами частин третьої, четвертої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 передбачено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Таким чином, наразі органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

В спірному випадку заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 30.06.2026 № 023830026188. Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію. При цьому, будь-яких позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не заявлено. Отже, підстави для залучення даного суб`єкта владних повноважень до участі у справі в якості співвідповідача відсутні. Звідси, відповідне клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою від 23.06.2026 про призначення пенсії за віком. Заява, за принципом екстериторіальності, розподілена для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.06.2026 № 023830026188 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. При цьому, у рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 10 р. 08 міс. 28 дн. Також зазначено, що до страхового стажу не зараховано наступні періоди:

період роботи з 13.09.1989 по 10.06.1998 відповідно записів трудової книжки від 13.09.1989, оскільки некоректно зазначено дату звільнення з роботи - між датою звільнення з роботи та датою наказу 06.10.1998 великий проміжок часу. Для зарахування вищевказаного періоду роботи заявнику необхідно надати уточнюючу довідку;

період роботи з 25.05.1988 по 25.08.1988 згідно записів трудової книжки від 26.11.1979 серії НОМЕР_2 , оскільки запис про звільнення не завірений підписом відповідальної особи та печаткою підприємства;

періоди роботи з 05.09.1988 по 31.10.1988 згідно записів вищезазначеної трудової книжки, оскільки відсутня інформація про повне найменування підприємства, що є порушенням п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, в якому зазначено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства.

Частково ці періоди роботи враховано за даними архівної довідки по заробітній платі.

Незгода з даним рішенням зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.

Розглядаючи справу по суті, суд керується наступним.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV; тут та надалі у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Статтею 24 Закону № 1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом № 1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII; тут та надалі в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов`язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.

Згідно статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом досліджено трудову книжку позивача від 26.11.1979 серії НОМЕР_2 та установлено, що у ній, серед іншого, містяться записи про роботу у періоди з 25.05.1988 по 25.08.1988, з 05.09.1988 по 31.10.1988.

Незарахування до страхового стажу позивача зазначених періодів роботи в повному обсязі зумовлене наявністю недоліків у трудовій книжці.

На момент заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція № 162), пунктом 2.3 якої установлено, що всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), проте не пізніше тижневого терміну, а при звільненні у день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У випадку виявлення невірного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, на якому був внесений відповідний запис (п. 2.5 Інструкції № 162).

Пунктом 2.11 Інструкції № 162 установлено, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, після чого ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, зазначені періоди мають бути зараховані до страхового стажу позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно розрахунку страхового стажу позивача, доданого відповідачем до відзиву, період з 15.06.1988 по 15.09.1988 вже зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 . Підстави для зобов`язання відповідача повторно зарахувати вказаний період до страхового стажу позивача відсутні.

З урахуванням наведеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.06.2026 № 023830026188 підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 25.05.1988 по 14.06.1988, з 16.09.1988 по 31.10.1988 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 23.06.2026 забезпечить ефективне відновлення прав позивача.

Разом із тим, що стосується періоду з 13.09.1989 по 10.06.1998 слід зазначити, що трудова книжка позивача від 26.11.1979 серії НОМЕР_2 не містить записів про роботу у цей період. Іншої трудової книжки або будь-якого документа, що підтверджує зайнятість позивача у цей період, суду не надано. Отже, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача зазначений період.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача, а також зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.06.2026 з урахуванням висновків суду, усіх документів пенсійної справи, записів трудової книжки, відомостей Реєстру застрахованих осіб та інформації, що міститься в особистому кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, суд зазначає, що такі не підлягають задоволенню, оскільки, як вже зазначалося, належними способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування спірного рішення та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 25.05.1988 по 14.06.1988, з 16.09.1988 по 31.10.1988 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 23.06.2026.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.06.2026 № 023830026188 про відмову у призначенні пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) періоди роботи з 25.05.1988 по 25.08.1988, з 05.09.1988 по 31.10.1988, з 13.09.1989 по 10.06.1998, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 23.06.2026.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 03.11.2026.

Суддя Ю.П. Бойченко