Рішення № 141150460, 02.11.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 листопада 2026 року (10:05)Справа № 280/9120/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м.Житомир, вул. О.Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

01.09.2026 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач), в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування позивачу заробітної плати до 01.07.2000 згідно із довідками про заробітну плату від 13.05.2021 №1429/99-10-04, від 06.05.2021 №28/с-184, від 13.05.2021 №1431/99 10-04, від 29.01.2021 №38-07/01-44 для обчислення розміру його пенсії;

зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати до 01.07.2000 відповідно до довідок про заробітну плату від 13.05.2021 №1429/99-10-04, від 06.05.2021 №28/с-184, від 13.05.2021 №1431/99-10-04, від 29.01.2021 №38-07/01-44, з 01.03.2026.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.06.2021 позивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком та надав додаткові документи, у тому числі довідки про заробітну плату від 13.05.2021 №1429/99-10-04, від 06.05.2021 № 28/с-184, від 13.05.2021 №1431/99-10-04, від 29.01.2021 №38-07/01-44. За принципом екстериторіальності заяву розглянуто ГУ ПФУ в Житомирській області, що підтверджується листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 12.06.2026 №0800-0902 8/51255. За результатом розгляду звернення позивачу була призначена пенсія, проте при її розрахунку не враховано заробітну плату за періоди роботи до 01.07.2000, про що позивач дізнався лише у травні 2026 року. Будь-яких повідомлень або рішень про відмову в зарахуванні заробітку позивачу не направлялося. Зазначає, що бездіяльність відповідача щодо зарахування при обчисленні розміру пенсії позивача його заробітної плати до 01.07.2000 не відповідає критеріям правомірності дій і рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправною оскільки, з наданих довідок вбачається, що вони видані на підставі особових рахунків, довідки завірені печатками, містять відомості про фактичні суми заробітної плати позивача за періоди з лютого 1994 року по квітень 1999 року, інформація про перейменування підприємства наявна в додатково наданих позивачем довідках б/н вх. № 14/67697від 15.12.2020, від 03.03.2021 №9/с-113, № 9/-114, у всіх довідках наявні підписи керівника та головного бухгалтера, отже, підстав для сумніву у правильності вказаних у довідках даних у відповідача не було. Беручи до уваги вищезазначене, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 07.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

08.10.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 58570), в якому останній зазначає, що розглянувши заяву позивача, подану 10.06.2021 до ГУ ПФУ в Запорізькій області, яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів про призначення пенсії відповідно до підпункту 8 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», встановлено наступне. Правовідносини у галузі пенсійного забезпечення між Україною та 10 країнами Співдружності Незалежних Держав, в тому числі й з російською федерацією, здійснювалися на підставі Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. З 01 січня 2023 року з російською федерацією припинена участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, тому періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 не враховуються як до страхового так і до пільгового стажу роботи. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом №1058. Строки призначення пенсії визначаються відповідно до статті 45 Закону №1058. До страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. Для обчислення розміру пенсії не враховані довідки про заробітну плату від 13.05.2021 №1429/99-10-04, від 06.05.2021 №28/с-184, від 13.05.2021 №1431/99 10-04, від 29.01.2021 №38-07/01-44, оскільки робота в росії та довідки не підтверджені первинними документами. Зазначає, що переглянути пенсійну справу, щодо зарахування заробітної плати до 01.07.2000 відповідно довідок про заробітну плату від 13.05.2021 №1429/99-10-04, від 06.05.2021 №28/с-184, від 13.05.2021 №1431/99-10-04, від 29.01.2021 №38-07/01-44, можливо після надходження акту, складеного за результатами проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідок для призначення (перерахунку) пенсії. Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення (перерахунку) пенсії за віком ГУ ПФУ в Житомирській області та 17.06.2021 прийнято рішення №084050008093 про призначення пенсії відповідно до підпункту 8 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без врахування довідок про заробітну плату від 13.05.2021 №1429/99-10-04, від 06.05.2021 №28/с-184, від 13.05.2021 №1431/99 10-04, від 29.01.2021 №38-07/01-44. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач 10.06.2021 звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком, одночасно надавши довідки про заробітну плату від 13.05.2021 №1429/99-10-04, від 06.05.2021 №28/с-184, від 13.05.2021 №1431/99-10-04, від 29.01.2021 №38-07/01-44. Заяву, за принципом екстериторіальності, розподілено для розгляду ГУ ПФУ в Житомирській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області №084050008093 від 17.06.2021 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 10.06.2021.

Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 12.06.2026 №0800-0902-8/51255 представнику позивача надано відповідь за змістом якої ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області з 10.06.2021. Заява про призначення пенсії №1862 від 10.06.2021 ОСОБА_1 опрацьована за принципом єдиної черги спеціалістами СП- Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та ГСП Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Довідки про заробітну плату від 29.01.2021 №38- 07/01-44. від 13.05.2021 № 1431/99- 10-04, від 13.05.2021 №1429/99-10-04, видані архівом ГУП «Мосгортранс» не враховані через відсутність акту перевірки. Крім того, при врахуванні довідки від 06.05.2021 №28/с-184. виданої ЗКПМЕТ «Запоріжелектротране», розмір пенсії зменшується. Зазначає, що рішення про відмову щодо врахування довідок про заробітну плату не приймалося.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування позивачу заробітної плати до 01.07.2000, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі-Закон №1058).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до абз. 4 і 5 ч.1 ст. 40 Закону №1058-IV, для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

В силу правового регулювання пп. 3 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (Порядок №22-1), для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Порядку №22-1).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 2.10 Порядку №22-1).

За обставинами справи, позивачу ГУ ПФУ в Житомирській області призначена пенсія за віком з 10.06.2021 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, при призначенні пенсії позивачу невраховано заробітну плату до 01.07.2000 згідно із довідками про заробітну плату від 13.05.2021 №1429/99-10-04, від 06.05.2021 №28/с-184, від 13.05.2021 №1431/99 10-04, від 29.01.2021 №38-07/01-44 для обчислення розміру його пенсії.

Підставою для такого неврахування відповідач вказав, що робота в росії та надані довідки не підтверджені первинними документами.

Оцінюючи таку позицію відповідача, суд зазначає, що законодавство про пенсійне забезпечення в силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону №1058-IV базується на Конституції України та складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Законом України від 11 липня 1995 року за №290/95-ВР ратифіковано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15 квітня 1994 року (Угода від 15 квітня 1994 року).

Відповідно до ст. 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.

Питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей, згідно з ст. 9 цієї Угоди, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.

Приписами п. 2 і 3 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (Угода від 13 березня 1992 року) визначено, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Відповідно до ст. 11 Угоди від 13 березня 1992 року, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 за №1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, прийнято рішення про вихід з цієї Угоди, вчиненої 13 березня 1992 року у м.Москві; доручено Міністерству закордонних справ України в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з цієї Угоди.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 за №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м.Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України суд висновує, що денонсація Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993 означає, що вказані Угоди припинили породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цих Угод, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод.

Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2024 року у справі №580/3576/22 вказав, що не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (ст. 13 Угоди).

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та Угода між Урядом України і урядом російської федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 підлягають застосуванню при призначенні пенсії позивачу, оскільки вказані Угоди були чинними на час роботи позивача в росії і позивач мав легітимні очікування щодо його пенсійного забезпечення.

Таким чином стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Крім того, приписами абз. 2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Так, позивачем до пенсійного органу надані довідки про заробітну плату за періоди роботи в рф від 13.05.2021 №1429/99-10-04, від 13.05.2021 №1431/99 10-04, від 29.01.2021 №38-07/01-44, а саме з 1994 по 1999.

Вищезазначені довідки про заробітну плату містять посилання на первинні документи, на підставі яких їх було видано, підписані керівником та/або головним бухгалтером, містять печатки та адреси місцезнаходження відповідного підприємства, відтак підлягають врахуванню при обчисленні розміру пенсії.

В контексті спірних правовідносин суд зазначає, що відсутність акту перевірки та неможливість відповідачем провести перевірку відомостей зазначених у довідках про розмір заробітної плати не може бути підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії, оскільки такі обставини виникли не з вини позивача та останній не може вплинути на них.

Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2024 року у справі № 580/3576/22 взяв до уваги, що в Україні введено воєнний стан. Акціонерне товариство "Укрпошта" з 24 лютого 2022 року припинило приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень з призначенням до російської федерації, тому позивач не може з об`єктивних причин надіслати до компетентного органу російської федерації відповідний запит та отримати в підтвердження інші відомості.

Право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання (перерахунок) пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.

У постанові від 12.04.2021 у справі №219/4550/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку: "посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні".

З огляду на вище викладене, суд вважає обґрунтованим вимоги позивача про врахування довідок про його заробітну плату при призначенні пенсії, тому бездіяльність відповідача щодо неврахування позивачу заробітної плати до 01.07.2000 згідно із довідками про заробітну плату від 13.05.2021 №1429/99-10-04, від 13.05.2021 №1431/99 10-04, від 29.01.2021 №38-07/01-44 для обчислення розміру його пенсії є протиправною.

Щодо неврахування при призначенні позивачу пенсії довідки про заробітну плату від 06.05.2021 №28/с-184, суд зазначає наступне.

Пункт 4.7 Порядку 22-1 передбачає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Зміст приписів ст. 40 Закону №1058-IV та Порядку №22-1, свідчить, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. При цьому, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Така ж правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду України від 17.03.2015 у справі №21-11а15, від 15.12.2015 у справі №2-а/576/29/14 та Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №358/1179/17, від 17.04.2018 у справі №376/2559/17, від 25.09.2018 у справі №539/1386/17, від 10.07.2019 у справі №539/2726/16-а та від 05.03.2020 у справі №539/3234/16-а, від 23.01.2020 у справі №711/6882/17, від 21.05.2020 у справі №711/10373/17, від 22.09.2020 у справі №361/7431/15-а, від 14.09.2020 у справі №404/5731/16-а, від 09.11.2020 у справі №202/9474/15-а тощо.

За встановленими обставинами справи, позивач подав до пенсійного органу довідку від 06.05.2021 №28/с-184, видану Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» про заробітну плату за період з лютого 1992 року по січень 1996 року (а.с.15 зворот).

Дослідивши вищезазначену довідку судом встановлено, що вона містить посилання на первинні документи, на підставі яких вказані нарахування заробітної плати за зазначений період. Окрім того, у довідці вказано, що на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок). Довідка завірена печаткою та підписом уповноважених осіб, що її склала.

Отже, надана позивачем довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000, а саме: з лютого 1992 року по січень 1996 року, видана Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» у відповідності до вимог підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1, а відтак підлягає врахуванню для обчислення розміру пенсії позивачу.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В свою чергу, частина 2 статті 5 КАС України передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникав би необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Окрім цього, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З метою ефективного захисту прав позивача слід зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити з 03.03.2026 (а межах 6-ти місячного строку) перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати до 01.07.2000 відповідно до довідок про заробітну плату від 13.05.2021 №1429/99-10-04, від 06.05.2021 №28/с-184, від 13.05.2021 №1431/99-10-04, від 29.01.2021 №38-07/01-44.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ в Житомирській області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 1064,96 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м.Житомир, вул. О.Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неврахування ОСОБА_1 заробітної плати до 01.07.2000 згідно із довідками про заробітну плату від 13.05.2021 №1429/99-10-04, від 06.05.2021 №28/с-184, від 13.05.2021 №1431/99 10-04, від 29.01.2021 №38-07/01-44 для обчислення розміру пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати до 01.07.2000 відповідно до довідок про заробітну плату від 13.05.2021 №1429/99-10-04, від 06.05.2021 №28/с-184, від 13.05.2021 №1431/99-10-04, від 29.01.2021 №38-07/01-44, починаючи з 01.03.2026.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 02.11.2026.

Суддя Ю.В. Калашник