Ухвала суду № 141150410, 03.11.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

03 листопада 2026 рокум. Ужгород№ 260/7401/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б., розглянувши матеріали позовної заяви Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Релігійної громади Реформатської церкви с. Серне Мукачівського району про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Релігійної громади Реформатської церкви с. Серне Мукачівського району про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

15 жовтня 2026 року позовну заяву ухвалою ЗОАС було залишено без руху та надано позивачу строк 5 календарних днів для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

15 жовтня 2026 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява про відстрочення сплати судового збору у зв`язку з поданням адміністративного позову, у якій просив суд:

- Розглянути заяву про відстрочення сплати судового збору за подання адміністративного позову Закарпатським обласним відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ РЕФОРМАТСЬКОЇ ЦЕРКВИ С.СЕРНЕ МУКАЧІВСЬКОГО РАЙОНУ про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

- За наявності передбачених законом підстав відстрочити сплату судового збору в розмірі 3328,00 грн. до ухвалення судового рішення у справі.

У даній заяві зазначено, що на момент звернення до суду Фонд не має фактичної можливості сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі у зв`язку з відсутністю достатніх коштів на відповідному рахунку за бюджетною програмою (напрямом фінансування), за яким здійснюється оплата судового збору. Зазначена обставина підтверджується випискою з рахунку Казначейства про залишок коштів та документи про вжиті заходи щодо забезпечення фінансування сплати судового збору. Фонд є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Виконання покладених на Фонд законом повноважень, у тому числі звернення до суду з вимогами про стягнення адміністративно-господарських санкцій, здійснюється в межах установленого бюджетного фінансування. Позов подано з метою реалізації передбачених законом повноважень Фонду щодо стягнення санкцій, які підлягають сплаті відповідно до законодавства про соціальну захищеність осіб з інвалідністю. Тимчасова відсутність коштів на відповідному рахунку ускладнює реалізацію права на судовий захист майнових інтересів держави.

Відповідно до статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат, звільнити від їх оплати повністю або частково, відстрочити чи розстрочити їх оплату на визначений строк у передбачених законом випадках. Стаття 8 Закону України «Про судовий збір» також регулює питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору з урахуванням майнового стану сторони та визначених цією статтею умов.

Враховуючи наведене, позивач просить суд взяти до уваги документи, що підтверджують фактичний фінансовий стан Фонду, та вирішити питання про можливість відстрочення сплати судового збору в межах установлених законом повноважень суду.

Розглянувши заяву позивача суд зауважує на таке.

За правилами частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

За змістом частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2001 року №3674-VІ (далі - Закон України №3674-VI).

Пільги щодо сплати судового збору визначено в частині 1 статті 5 названого Закону.

Відповідно до статті 8 Закону України №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;

або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Таким чином, законодавством встановлені конкретні умови, за наявності яких можливе звільнення від сплати судового збору, його відстрочення або розстрочення.

Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 805/1248/18-а зазначив, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Визначення майнового стану сторони є оціночним критерієм та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо, залежно від рівня майнового стану, сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

У вказаній постанові Верховного Суду зазначено, що якщо позивач належить до певної категорії осіб (пункт 2 частини 1 статті 8 Закону), або ж предметом спору є захист певних прав (пункт 3 частини 1 статті 8 Закону), то закон не обмежує сторону у виборі способів та засобів доказування свого важкого майнового стану, який не дозволяє їй сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі. Такий зміст закону покликаний захистити окремі вразливі та менш соціально захищені категорії громадян та сприяти їм у захисті своїх основоположних прав.

Отже, приписи статті 8 Закону України №3674-VI стосовно звільнення, відстрочення, розстрочення та зменшення розміру судового збору за певним предметом позову, розповсюджуються в сукупності з оцінкою судом майнового стану вказаної особи.

Іншими словами, конструкція названої правової норми передбачає, що найперше врахуванню підлягає саме майновий стан сторони, а вже потім умови визначені у пунктах 1, 2 або 3 частини 1, за результатами чого суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору.

Також слід зазначити, що норми пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України №3674-VI є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі № 160/26929/21.

Суд зазначає, що майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити збір. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, для застосування судом положень частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2005 року у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 25 жовтня 2022 року у справі № 640/10720/21.

Велика Палата ВС у рішенні від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20 дійшла висновку, що положення пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову в яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Оскільки предмет цієї справи не охоплює захисту соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, то підстав для розгляду апеляційним судом питання про звільнення юридичної особи від сплати судового збору немає.

З наведеного слідує, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати; обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Викладене спростовує доводи позивача щодо наявності у суду обов`язку відстрочити позивачу сплату судового збору.

За змістом пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно із частиною 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Релігійної громади Реформатської церкви с. Серне Мукачівського району про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - повернути позивачеві.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом 15 днів.

СуддяЗ.Б.Плеханова