Рішення № 141150343, 02.11.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2026 року м. Ужгород№ 260/8121/25Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.,

при секретарі судового засідання - Яцута Л.В.,

за участі сторін:

представник позивача - Майстренко Н.М.,

представник відповідачів - Полтавцева Т.В.,

третя особа - не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «ОДОЯ» про визнання протиправною і нечинною містобудівної документації, скасування як протиправних містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської міської ради (далі - відповідач 1), Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, яким просить визнати нечинним та скасувати положення абзацу другого розділу «Ж-3. Зона змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови» Додатку «Перелік переважних, супутніх та допустимих видів використання» до «Детального плану території, обмеженої вулицями Загорською, Юрія Нікітіна, Черешневою, Миколи Бобяка та територією ТЦ «Нова Лінія», затвердженого рішенням Ужгородської міської ради №2310 від 13.06.2025 року (ЕХІХ сесія VIII скликання), а саме: «житлові багатоквартирні чи інші будинки (відповідно до розробленої містобудівної документації в якості архітектурних акцентів)», у частині, що стосується території, яка безпосередньо прилягає та належить до АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

Позивач подав уточнену позовну заяву, в якій позовні вимоги звернув до одного відповідача - Ужгородської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваним рішенням Ужгородської міської ради від 13.06.2025 року №2310 затверджено детальний план території, яким для земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:52:001:0579 визначено функціональне призначення Ж-3 - багатоквартирна житлова забудова. Позивач вважає, що зазначене рішення прийнято з порушенням вимог законодавства, оскільки визначене детальним планом функціональне призначення території не відповідає Генеральному плану міста Ужгорода, затвердженому рішенням Ужгородської міської ради від 04.06.2004 року №313, відповідно до якого спірна територія визначена як територія садибної житлової забудови. Також позивач посилається на порушення порядку проведення громадських слухань щодо проєкту містобудівної документації, зокрема вимог Порядку проведення громадських слухань щодо проєктів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року №555. На думку позивача, не було забезпечено належної ідентифікації учасників громадських слухань, участі депутатів, обраних у відповідному виборчому окрузі, та представників профільної постійної комісії міської ради. Крім того, позивач зазначає, що затвердження детального плану створює передумови для багатоповерхової забудови суміжної земельної ділянки ТОВ «ОДОЯ», що, на його думку, призведе до збільшення навантаження на інфраструктуру та погіршення умов проживання мешканців прилеглої території. З огляду на наведене позивач вважає рішення Ужгородської міської ради від 13.06.2025 року №2310 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження. Зобов`язано Ужгородську міську раду не пізніше ніж за сім днів до дати призначеного підготовчого засідання опублікувати оголошення про розгляд адміністративної справи №260/8121/25 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений, із зазначенням вимог позивача щодо оскарженого акта, реквізитів нормативно-правового акта, дати, часу і місця проведення підготовчого засідання. Цією ж ухвалою суд витребував від відповідача додаткові докази, а саме, належним чином завірені копії: містобудівної документації «Детальний план території, обмеженої вулицями Загорською, Юрія Нікітіна, Черешневою, Миколи Бобяка та територією ТЦ «Нова Лінія», затверджену рішенням Ужгородської міської ради №2310 від 13.06.2025 року (ЕХІХ сесія VIII скликання); всі докази, які слугували підставою для прийняття рішення Ужгородської міської ради №2310 від 13.06.2025 року (ЕХІХ сесія VIII скликання) про затвердження «Детального плану території, обмеженої вулицями Загорською, Юрія Нікітіна, Черешневою, Миколи Бобяка та територією ТЦ «Нова Лінія»; плану зонування; попередніх рішень щодо планування та зонування території; доказів громадських слухань проекту містобудівної документації у відповідності до статті 21 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та відповідно до Постанови КМУ від 25 травня 2011 року №555.

27 жовтня 2025 року до суду від відповідача надійшли витребувані докази (вх.№34042/25, 27.10.2025р.). Зокрема, відповідач 1 подав докази опублікування 22 жовтня 2025 року на офіційному веб-сайті Ужгородської міської ради оголошення про проведення підготовчого засідання у справі №260/8121/25 (том справи І, а.с.192). Крім того, відповідачем 1 було подано належним чином звірені копії наступних доказів: рішення Ужгородської міської ради LXIX сесії VIII скликання від 13.06.2025 року №2310 «Про затвердження містобудівної документації» (том справи І, а.с.193); супровідну записку до проекту рішення «Про затвердження містобудівної документації» (том справи І, а.с.194); рішення Ужгородської міської ради ХХІV сесії VІІ скликання від 26.06.2018 року за №1139 «Про розроблення містобудівної документації» (том справи І, а.с.195-198); протоколу громадських слухань проєкту містобудівної документації «Детальний план території, обмеженої вулицями Загорською, Фруктовою (Юрія Нікітіна), Черешневою, Миколи Бобяка та територією ТЦ «Нова Лінія» та звіту про стратегічну екологічну оцінку» від 20.12.2024 року (том справи І, а.с.199-201); детального плану території обмеженої вулицями Загорською, Юрія Нікітіна, Черешневою, Миколи Бобяка та територією ТЦ «Нова Лінія» (том справи І, а.с.202-216); графічних матеріалів (том справи І, а.с.217-224); звіту про стратегічну екологічну оцінку державного плану території обмеженої вулицями Загорською, Фруктовою (Юрія Нікітіна), Черешневою, Миколи Бобяка та територією ТЦ «Нова Лінія» (том справи І, а.с.225-251); листа Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 27.10.2025 року №225/20.01-11 (том справи ІІ, а.с.1).

27 жовтня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№34071/25, 27.10.2025р.). Відповідач проти задоволення позову заперечує та вважає позовні вимоги безпідставними. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що оскаржуване рішення про затвердження детального плану території прийнято відповідно до вимог законодавства, а визначення детальним планом функціонального призначення спірної території є допустимим з огляду на положення пункту 6-3 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній на час прийняття рішення. Відповідач вказує, що чинний Генеральний план міста Ужгорода затверджений у 2004 році, тобто до прийняття Закону №711-IX, не приводився у відповідність до його вимог, а комплексний план просторового розвитку території Ужгородської міської територіальної громади на час затвердження спірного детального плану не був розроблений та затверджений. Тому, на думку відповідача, законодавчих перешкод для визначення функціонального призначення території детальним планом не існувало. Відповідач також зазначає, що відповідно до детального плану спірна земельна ділянка віднесена до функціональної зони Ж-3 - змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови, що, на його думку, не суперечить Генеральному плану міста, оскільки територія, охоплена детальним планом, за графічними матеріалами генерального плану передбачена переважно для житлової забудови. При цьому відповідач заперечує проти посилань позивача на положення ДБН Б.2.2-12:2019 щодо недопустимості розміщення багатоквартирних будинків у кварталах садибної забудови, посилаючись на скасування відповідної норми в судовому порядку. Щодо процедури проведення громадських слухань відповідач зазначає, що позивач не надав доказів неналежної ідентифікації їх учасників. На думку відповідача, Порядок №555 не встановлює обов`язку зазначати у реєстрі учасників паспортні чи інші персональні дані, а спосіб ідентифікації осіб визначає організатор слухань. При цьому громадські слухання проводилися у приміщенні міської ради, доступ до якого здійснюється через контрольно-пропускну систему. Відповідач також вважає, що зазначення у реєстрі напроти прізвища ОСОБА_3 примітки «депутат м/р» саме по собі не свідчить про порушення процедури. З огляду на викладене відповідач вважає, що позивачем не доведено протиправності рішення Ужгородської міської ради від 13.06.2025 року №2310, та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

10 грудня 2025 року позивач подав до суду заяву, про зміну предмету позову, до якого також додав клопотання про залучення третьої особи до участі у справі. Крім того, позивач просив залучити Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради до участі у справі як другого відповідача, та виклав прохальну частину позовної заяви в наступній редакції:

1. Визнати протиправною і нечинною містобудівну документацію на місцевому рівні «Детальний план території, обмеженої вулицями Загорською, Юрія Нікітіна, Черешневою, Миколи Боб`яка та територією ТЦ «Нова Лінія», що затверджена рішенням Ужгородської міської ради від 13 червня 2025 року №2310.

2. Скасувати як протиправні містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 » від 24 липня 2025 року реєстраційний номер 116/03-03/25, затверджених наказом управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 23 липня 2025 року №92-М/25, реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва MU01:3486-2433-1374-7923.

У заяві зазначив, що вважає за необхідне доповнити первісну позовну вимогу похідною вимогою щодо скасування містобудівних умов та обмежень, виданих у зв`язку з реалізацією оскаржуваного детального плану території. З урахуванням цього позивач просив змінити предмет позову та надалі розглядати вимоги про визнання протиправною і нечинною містобудівної документації «Детальний план території, обмеженої вулицями Загорською, Юрія Нікітіна, Черешневою, Миколи Боб`яка та територією ТЦ «Нова Лінія», затвердженої рішенням Ужгородської міської ради від 13.06.2025 року №2310, а також про скасування як протиправних містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 » від 24.07.2025 року №116/03-03/25, затверджених наказом управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 23.07.2025 року №92-М/25.

Ухвалою суду від 17 грудня 2025 року постановлено заяви позивача про зміну предмету позову та залучення у справу співвідповідача - задовольнити, подальший розгляд справи здійснювати із урахуванням зміненого предмету позову, залучено до участі у справу в якості співвідповідача - Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, буд. 4, код ЄДРПОУ 41284929) (далі - відповідач 2).

Відповідачем 2 було подано відзив на позовну заяву (вх.№40864/25, 30.12.2025р.). Відповідач 2 - Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради - проти задоволення позову заперечує та вважає його безпідставним. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що визначення функціонального призначення території детальним планом території відповідало вимогам законодавства, оскільки генеральний план міста Ужгорода затверджено у 2004 році, до прийняття Закону України №711-IX, а комплексний план просторового розвитку території Ужгородської міської територіальної громади на час затвердження спірного детального плану був відсутній. При цьому, на думку відповідача, проєктні рішення детального плану не суперечать генеральному плану міста, оскільки відповідна територія передбачена переважно для житлової забудови. Щодо процедури громадських слухань відповідач зазначає, що позивач не надав доказів неналежної ідентифікації їх учасників, а вимога щодо обов`язкового зазначення паспортних даних у реєстрі учасників нормативно не встановлена. Також відповідач вважає необґрунтованими посилання позивача на порушення вимог Повітряного кодексу України, зазначаючи, що наміри забудови були погоджені з Державіаслужбою, яка листом від 15.07.2025 року повідомила про відсутність необхідності такого погодження з огляду на висоту об`єкта будівництва. Стосовно оскаржуваних містобудівних умов та обмежень від 24.07.2025 року №116/03-03/25 відповідач вказує, що їх видано уповноваженим органом із дотриманням вимог статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а наміри забудови відповідають затвердженій містобудівній документації. З огляду на викладене відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних позовних вимог на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «ОДОЯ» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Стрільнична, буд. 4, код ЄДРПОУ 45812309).

Третя особа, ТОВ «ОДОЯ», своєї позиції стосовно заявлених позовних вимог не зазначила, правом на подання пояснень по суті спору не скористалась, належним чином повідомлена про залучення її у справі, про закриття підготовчого провадження у справі, про призначення судових засідань, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №R067084437066, №R067104705194, №R067123501117, №R067131896295, №R067154017035, №R0671774808713, №R067219115366, №R067252570281, №R067263835201, №R067084437066.

Відповідно до ч.11 ст.126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Крім того, доказами належного повідомлення третьої особи про розгляд справи, є те, що представником ТОВ «ОДОЯ» до суду були подані клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№28583/26, 10.09.2026р. та вх.№29810/26, 21.09.2026р.).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

19 березня 2026 року судом було постановлено ухвалу про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.

03 липня 2026 року представником позивача до суду було подано письмову заяву (вх.№20655/26), в якій позовні вимоги у зміненій редакції підтримує в повному обсязі та вважає, що детальний план території, затверджений рішенням Ужгородської міської ради від 13.06.2025 року №2310, розроблено та затверджено з порушенням вимог містобудівного законодавства, будівельних норм і процедури громадського обговорення. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що спірним детальним планом змінено функціональне призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:52:001:0579 із території автостоянок і гаражів на територію багатоквартирної житлової забудови, що, на його думку, суперечить Генеральному плану міста Ужгорода та вимогам статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відтак, позивач вважає, що видані ТОВ «ОДОЯ» містобудівні умови та обмеження від 24.07.2025 року №116/03-03/25 також не відповідають чинній містобудівній документації. Крім того, позивач вказує на неналежне проведення громадського обговорення та громадських слухань, неврахування зауважень уповноважених органів виконавчої влади, недоліки звіту про стратегічну екологічну оцінку, а також невідповідність текстових і графічних матеріалів детального плану та відсутність належного врахування навантаження на інженерну й транспортну інфраструктуру. Вважає, що зазначені порушення призвели до порушення його прав на безпечне для життя і здоров`я довкілля, повагу до приватного життя та участь у прийнятті рішень щодо місцевого розвитку.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2026 року у задоволенні заяви представника відповідача 2 про закриття провадження у справі відмовлено.

07 жовтня 2026 року до суду надійшли письмові додаткові пояснення від представника відповідачів 1 та 2. У додаткових письмових поясненнях представник відповідачів зазначає, що Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради не приймало рішення від 13.06.2025 року №2310 про затвердження детального плану території та не наділене повноваженнями щодо його скасування чи зміни, а тому законність дій Управління при видачі містобудівних умов та обмежень має оцінюватися окремо, у межах його компетенції. Відповідач вважає, що містобудівні умови та обмеження від 24.07.2025 року №116/03-03/25 видано уповноваженим органом відповідно до статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» на підставі документів, поданих ТОВ «ОДОЯ», з урахуванням чинної містобудівної документації. При цьому визначення функціональної зони Ж-3, на думку відповідача, не суперечить Генеральному плану міста Ужгорода, оскільки в безпосередній близькості до спірної земельної ділянки передбачена багатоквартирна житлова забудова, а графічні матеріали Генерального плану не підтверджують виключно садибного характеру забудови відповідної території. Також відповідач зазначає, що громадські обговорення та слухання щодо детального плану території проведено у період з 06.12.2024 року до 06.01.2025 року, а громадські слухання відбулися 20.12.2024 року за участю 14 осіб. Відсутність паспортних даних у реєстрі учасників, на його думку, сама по собі не свідчить про порушення процедури. Щодо висотних параметрів об`єкта відповідач посилається на встановлене в містобудівних умовах обмеження висоти до 35 метрів та лист Державної авіаційної служби України від 15.07.2025 року. Крім того, відповідач наголошує, що загальні твердження позивача про недостовірність вихідних даних без зазначення конкретних недостовірних відомостей та їхнього впливу на видачу містобудівних умов та обмежень не є достатньою підставою для визнання дій Управління протиправними. З огляду на викладене просить відмовити в задоволенні позовних вимог до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в повному обсязі.

23 жовтня 2026 року та 26 жовтня 2026 року представником позивача до суду було подано заяви про розподіл судових витрат. У таких просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача 15000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про зміну підстав позову та промови на стадії дебатів. У промові позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, вважаючи, що детальний план території, затверджений рішенням Ужгородської міської ради від 13.06.2025 року №2310, та видані на його підставі містобудівні умови та обмеження від 24.07.2025 року №116/03-03/25 прийняті з порушенням вимог містобудівного законодавства. На обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що розроблення детального плану території було спрямоване на формування багатоквартирної житлової забудови та ущільнення території без належного врахування балансу громадських і приватних інтересів, потреб мешканців прилеглих територій, навантаження на інженерну та транспортну інфраструктуру. Стверджує, що детальний план містить невідповідності між текстовою та графічною частинами, арифметичні помилки, а також різні відомості щодо площі території проєктування. Позивач також вказує на невідповідність визначеного детальним планом функціонального призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:52:001:0579 Генеральному плану міста Ужгорода, яким відповідну територію, на його думку, віднесено до територій комунальних підприємств, транспорту та зв`язку, зокрема гаражів. Вважає, що законодавство не передбачало повноважень визначати або змінювати функціональне призначення території детальним планом. Окремо позивач наголошує на порушеннях процедури громадського обговорення та проведення громадських слухань, зокрема через неналежне оприлюднення матеріалів і повідомлень, відсутність участі мешканців відповідного кварталу та депутатів міської ради, а також неврахування зауважень уповноважених державних органів. На його переконання, звіт про стратегічну екологічну оцінку має формальний характер, не містить належного аналізу впливу запланованої забудови на довкілля та здоров`я населення, інженерну й транспортну інфраструктуру. З огляду на викладене позивач вважає, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження не відповідають Генеральному плану міста та детальному плану території, а тому просить суд визнати протиправною і нечинною містобудівну документацію, затверджену рішенням Ужгородської міської ради від 13.06.2025 року №2310, скасувати містобудівні умови та обмеження від 24.07.2025 року №116/03-03/25, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

В судовому засіданні представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі, на підставі наведеного у відзивах на позовну заяву та наданих пояснень в ході розгляду справи. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, причини неявки суду не повідомила, клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи або про відкладення розгляду справи не подавала.

Отже, представник третьої особи в судове засідання не з`явився без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Враховуючи викладене, належне повідомлення третьої особи про дату, час і місце судового засідання, строки вирішення справи, встановлені ст.193 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе провести судове засідання без участі представника третьої особи згідно до вимог ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши представника позивача та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, електронні та графічні докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є співвласниками житлового будинку садибного типу загальною площею 114,2 кв.м, житловою площею 32,1 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а також земельної ділянки площею 0,0823 га з кадастровим номером 2110100000:52:001:0457.

Право власності підтверджується, зокрема, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №277973873 від 04 жовтня 2021 року та №231699532 від 09 жовтня 2020 року, а також інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру від 09 червня 2025 року.

Суміжною із земельною ділянкою позивача є земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:52:001:0579 площею 0,496 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Власником зазначеної земельної ділянки є ТОВ «ОДОЯ» (код ЄДРПОУ 45812309).

З матеріалів справи вбачається, що станом на 23 травня 2025 року на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:52:001:0558, який відповідає попередньому кадастровому номеру спірної земельної ділянки 2110100000:52:001:0579, здійснювалися будівельні роботи.

Висновком експерта ФОП ОСОБА_5 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №262 від 23 травня 2025 року встановлено, що на земельній ділянці виконувалися роботи з влаштування котловану, які відносяться до комплексу робіт нульового циклу нового будівництва (том справи І, а.с.25-35).

11 листопада 2024 року замовником було подано заяву про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки, реєстраційний номер справи в Єдиному реєстрі стратегічної екологічної оцінки №11-11-11357-24. Предметом документа державного планування визначено детальний план території, обмеженої вулицями Загорською, Юрія Нікітіна, Черешневою, Миколи Бобяка та територією ТЦ «Нова Лінія». У заяві зазначено, що основними цілями документа державного планування є внесення змін у детальний план території з метою уточнення позицій генерального плану міста Ужгорода, а також потреба реконструкції та ущільнення сельбищних та громадських територій міста.

05 грудня 2024 року на Єдиній екологічній платформі «ЕкоСистема» оприлюднено повідомлення про оприлюднення проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку, реєстраційний номер справи №11-11-11357-24. У повідомленні зазначено, що проектом опрацьовується планувальне рішення використання та забудови території площею 12,4 га, розрахунковий строк дії ДПТ становить 10 років, у тому числі перша черга - 5 років, друга черга - 10 років.

Також у повідомленні зазначено, що громадське обговорення проекту ДПТ та звіту про СЕО розпочинається 06 грудня 2024 року та триватиме до 06 січня 2025 року, а громадські слухання заплановано на 20 грудня 2024 року о 13:00 год. у приміщенні Ужгородської міської ради за адресою: м. Ужгород, площа Поштова, буд. 3.

20 грудня 2024 року було проведено громадські слухання проекту містобудівної документації та звіту про стратегічну екологічну оцінку.

Згідно з протоколом громадських слухань, у них взяли участь 14 осіб. За результатами голосування за направлення проекту містобудівної документації та звіту про СЕО на розгляд сесії Ужгородської міської ради для затвердження проголосували 12 учасників, проти - 0, утрималися - 2. У протоколі зазначено, що замовником містобудівної документації є Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, а розробником - ПП «АРХНОВО». Підставою розроблення містобудівної документації зазначено рішення Ужгородської міської ради від 26 червня 2018 року №1139. Під час громадських слухань розробником було представлено проект ДПТ, у якому, зокрема, передбачалося використання території для житлових та громадських об`єктів. З протоколу вбачається, що на першій черзі реалізації ДПТ передбачалося будівництво багатоквартирного житлового будинку 9 поверхів, громадської будівлі та підземної автостоянки, а на другій черзі будівництво, комплексний благоустрій та озеленення території.

У подальшому Ужгородська міська рада рішенням від 13 червня 2025 року №2310 «Про затвердження містобудівної документації» затвердила зазначений детальний план території (далі - ДПТ).

Спірним ДПТ територію земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:52:001:0579 віднесено до функціональної зони ПЖ-3/Ж-3, тобто до території проектованої змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови.

24 липня 2025 року Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради видано містобудівні умови та обмеження (далі - МУО) №116/03-03/25 для проектування об`єкта «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по вул. Загорській, б/н в м. Ужгороді».

Містобудівні умови та обмеження затверджені наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 23 липня 2025 року №92-М/25 та зареєстровані в ЄДЕССБ за номером MU01:3486-2433-1374-7923. У МУО зазначено, що функціональне призначення земельної ділянки - Ж-3, а також встановлено максимальну висоту об`єкта до 35 метрів. У МУО також зазначено, що земельна ділянка розташована в межах приаеродромної території ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород».

21 серпня 2025 року листом Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №331/02.4-24 підтверджено реєстрацію Управлінням містобудування та архітектури МУО №116/03-03/25 від 24 липня 2025 року.

08 липня 2025 року позивач направив до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради адвокатський запит №225-25 щодо надання інформації та витягу з містобудівної документації стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:52:001:0579.

У відповідь Управління листом вих. №20.01-14/212 надало витяг з містобудівної документації щодо місця розташування зазначеної земельної ділянки, у тому числі з детального плану території.

Позивач вважаючи «Детальний план території, обмеженої вулицями Загорською, Юрія Нікітіна, Черешневою, Миколи Боб`яка та територією ТЦ «Нова Лінія», що затверджений рішенням Ужгородської міської ради від 13 червня 2025 року №2310 та містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 » від 24 липня 2025 року реєстраційний номер 116/03-03/25, затверджених наказом управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 23 липня 2025 року №92-М/25 протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У частині першій статті 264 КАС України передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (частина друга статті 264 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

За змістом п.42 ст.26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Відповідно до пп.6 п.«а» ч.1 ст.31 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 16 листопада 1992 року №2780-ХІІ «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Містобудівна документація є основою для: вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Розробка містобудівної документації здійснюється проектними організаціями, іншими юридичними особами, які мають ліцензії на виконання відповідних робіт, що видаються в порядку, встановленому законодавством.

Види, склад, порядок розробки та затвердження містобудівної документації визначаються законодавством. Порядок проведення експертизи містобудівної документації визначається Кабінетом Міністрів України.

Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням органу, який затвердив містобудівну документацію, за поданням відповідного спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) визначено, що генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Пунктом 3 частини першої цієї ж статті встановлено, що детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно з ч.4 ст.16 Закону №3038-VI склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні встановлюються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №3038-VI детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону №3038-VI детальний план території може передбачати також формування земельних ділянок комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані. Формування таких земельних ділянок є обов`язковим, якщо на зазначених земельних ділянках розташовані або передбачається спорудження: за кошти державного або місцевого бюджету: об`єктів соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров я, культури, житлово-комунального господарства); об`єктів, передбачених Генеральною схемою планування території України та/або схемою планування області; об`єктів, для розміщення яких відповідно до цього Закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності; інших об`єктів, визначених замовником у завданні на проектування.

Формування земельних ділянок для розміщення об`єктів, визначених цією частиною, на підставі детального плану території не здійснюється, якщо такі земельні ділянки вже сформовані.

Детальний план території має передбачати внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, які є сформованими, але відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру, і на яких розташовані об`єкти соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров`я, культури, житлово-комунального господарства), які перебувають у комунальній власності територіальної громади, на територію якої розробляється детальний план.

Після затвердження детального плану території відомості про земельні ділянки, зазначені в цій частині, підлягають внесенню до Державного земельного кадастру.

Детальний план території повинен містити відомості про межі та правові режими всіх режимоутворюючих об`єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проекту.

Розробником детального плану території може бути суб`єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність» та документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Згідно з ч.3 ст.19 Закону №3038-VI детальний план території повинен містити відомості, передбачені статтею 45-1Закону України «Про землеустрій».

Відповідно до ч.4 ст.19 №3038-VI детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст.19 Закону №3038-VI).

Відповідно до ч.7 ст.19 Закону №3038-VI доступ до матеріалів детального плану території, крім інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом, не може обмежуватися. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування, внесення відповідних даних до Державного земельного кадастру та містобудівного кадастру.

У разі наявності в детальному плані території інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом, така інформація подається у вигляді окремого файлу, формат якого визначається Кабінетом Міністрів України, та підписується кваліфікованими електронними підписами відповідальними особами, які розробили детальний план території.

Відповідно до ч.8 ст.19 Закону №3038-VI детальний план території розглядається і затверджується сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання.

Згідно з ч.9 ст.19 Закону №3038-VI детальний план території не підлягає експертизі.

Відповідно до ч.10 ст.19 Закону №3038-VI внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності комплексному плану (за наявності), генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.

Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження детального плану території та Законом України «Про землеустрій».

Відповідно до ч.11 ст.19 Закону №3038-VI у разі розроблення детального плану території відповідно до вимог цього Закону на цю територію не розробляється проект землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, а також проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів (щодо обмежень у використанні земель, відомості про які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру на підставі цього детального плану території).

Відповідно до п.28 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 року №926 (далі - Порядок №926) детальні плани території у межах території територіальної громади деталізують положення генеральних планів населених пунктів, а щодо територій, на які генеральні плани не розробляються, - комплексного плану відповідно до визначених цим Порядком складу та змісту детального плану території.

Згідно з п.34 Порядку №926 рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів території) щодо території територіальної громади, а також оновлення і внесення змін до неї приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчий орган сільської, селищної і міської ради, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовником розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій) (далі - замовник), який організовує розроблення, внесення змін та подання проектів містобудівної документації на місцевому рівні на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради, незалежно від визначених відповідно до закону джерел фінансування (п.35 Порядку №926).

Щодо доводів позивача про порушення процедури громадського обговорення проєкту детального плану території та звіту про стратегічну екологічну оцінку, судом зазначає наступне.

В обґрунтування протиправності рішення Ужгородської міської ради від 13 червня 2025 року № 2310 «Про затвердження детального плану території, обмеженої вулицями Загорською, Юрія Нікітіна, Черешневою, Миколи Бобяка та територією торговельного центру «Нова Лінія» позивач посилається, зокрема, на недотримання відповідачами встановленої законодавством процедури громадського обговорення проєкту детального плану території та звіту про стратегічну екологічну оцінку.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд виходить із такого.

Згідно з частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проєкти містобудівної документації на місцевому рівні: комплексні плани, генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проєктів такої документації забороняється.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону №3038-VI замовники містобудівної документації зобов`язані забезпечити: - оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення; - оприлюднення проєктів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу «Охорона навколишнього природного середовища» або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних вебсайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості; - реєстрацію, розгляд та врахування пропозицій громадськості до проєктів містобудівної документації на місцевому рівні; - проведення громадських слухань щодо проєктів містобудівної документації на місцевому рівні; - узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; - оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проєктів містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з частиною четвертою статті 21 Закону №3038-VI оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні та проєктів такої документації є підставою для подання пропозицій громадськості замовнику містобудівної документації.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 Закону №3038-VI пропозиції громадськості подаються у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, який не може становити менш як 30 днів з дня оприлюднення проєкту містобудівної документації на місцевому рівні. Пропозиції, подані після встановленого строку, не розглядаються.

Частиною шостою статті 21 Закону №3038-VI передбачено, що громадські слухання щодо проєктів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше ніж через 10 днів з дня оприлюднення проєкту містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з частиною восьмою статті 21 Закону №3038-VI оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проєктів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних вебсайтах замовників містобудівної документації.

Особи, які оприлюднюють проєкти містобудівної документації на місцевому рівні, є відповідальними за їх автентичність.

Таким чином, законодавець передбачив обов`язковість громадського обговорення проєктів містобудівної документації на місцевому рівні та поклав на замовника відповідну документацію обов`язок забезпечити належне інформування громадськості, доступ до проєктних матеріалів, можливість подання пропозицій і зауважень, проведення громадських слухань та оприлюднення результатів їх розгляду. Дотримання цих вимог має забезпечувати реальну можливість участі громадськості у процесі підготовки містобудівних рішень.

Відповідно до частини десятої статті 21 Закону №3038-VI порядок проведення громадських слухань проєктів містобудівної документації на місцевому рівні визначає Кабінет Міністрів України.

Механізм проведення громадських слухань щодо проєктів містобудівної документації на місцевому рівні - комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів, а також детальних планів територій у межах та за межами населених пунктів - визначено Порядком проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проєктів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №555 (далі - Порядок №555).

Відповідно до пункту 2 Порядку №555 громадські слухання щодо проєктів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться в рамках процедури громадського обговорення під час розроблення відповідних проєктів містобудівної документації з урахуванням вимог Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку».

Згідно з пунктом 4 Порядку №555 у громадських слуханнях можуть брати участь громадськість; уповноважені особи підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, які розташовані на території, щодо якої розробляється відповідна документація; уповноважені посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, повноваження яких поширюються на територію, щодо якої розробляється містобудівна документація, а також на територію, суміжну з нею; представники замовника розроблення містобудівної документації та її розробника.

Відповідно до пункту 5 Порядку №555 організатором проведення громадських слухань є замовник розроблення містобудівної документації.

Пунктом 7 Порядку №555 передбачено, що громадські слухання проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення проєкту містобудівної документації на місцевому рівні.

Інформація про проведення громадських слухань, зокрема час і місце їх проведення та вимоги до учасників відповідно до Порядку №555, оприлюднюється одночасно з оприлюдненням проєкту містобудівної документації на місцевому рівні в одному інформаційному повідомленні, а також додатково в окремому інформаційному повідомленні на офіційному вебсайті замовника розроблення містобудівної документації за п`ять робочих днів до визначеної дати проведення громадських слухань.

Згідно з пунктом 8 Порядку №555 інформаційне повідомлення про проведення громадських слухань повинно містити такі відомості: - рішення сільської, селищної, міської ради про розроблення проєкту містобудівної документації на місцевому рівні; - завдання на розроблення містобудівної документації на місцевому рівні; - відомості про замовника та розробника проєкту містобудівної документації на місцевому рівні та підстави для його розроблення; - інформацію про дату, час і місце проведення громадських слухань та умови участі в них; - інформацію про час і місце, де у вільному доступі протягом п`яти календарних днів до дати проведення громадських слухань, у тому числі у вихідні дні та неробочий час, можна ознайомитися з матеріалами проєкту містобудівної документації на місцевому рівні на паперових чи інших твердих (матеріальних) носіях; - інформацію про посадову особу замовника розроблення містобудівної документації, відповідальну за забезпечення організації розгляду пропозицій (зауважень), та адресу, за якою можуть надсилатися такі пропозиції (зауваження); - матеріали щодо проєкту містобудівної документації на місцевому рівні в повному обсязі відповідно до визначеного в установленому законом порядку складу та змісту, крім інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до пункту 9 Порядку №555 громадські слухання проводяться під головуванням уповноваженого представника замовника розроблення містобудівної документації, який проводить реєстрацію учасників громадських слухань, оголошує порядок денний, інформує учасників про порядок ведення протоколу, подання пропозицій (зауважень) у письмовій та/або усній формі, зміст пропозицій (зауважень), що надійшли, та процедуру їх урахування, забезпечує ведення обговорення і подання пропозицій (зауважень) громадськості з дотриманням регламенту, забезпечує аудіо- та/або відеофіксацію перебігу громадських слухань і готує протокол громадських слухань.

Громадські слухання розпочинаються з доповіді розробника та/або замовника розроблення містобудівної документації про розроблений проєкт містобудівної документації.

Перебіг громадських слухань та подані пропозиції (зауваження) оформляються протоколом, який підписується головуючим. Файл аудіо- та/або відеофіксації перебігу громадських слухань додається до протоколу.

Замовник розроблення містобудівної документації зобов`язаний забезпечити реєстрацію пропозицій (зауважень) учасників громадських слухань із дотриманням регламенту та фіксуванням у протоколі громадських слухань інформації про відсутність пропозицій (зауважень) учасників громадських слухань.

Згідно з пунктом 11 Порядку №555 усі пропозиції (зауваження) та запитання заносяться до протоколу або додаються до нього.

Протокол громадських слухань має містити: дату, час і місце проведення громадських слухань; предмет громадських слухань; кількість їх учасників; виклад перебігу громадських слухань; пропозиції (зауваження), висловлені під час громадських слухань; рішення за результатами громадських слухань, яке повинно обов`язково містити перелік уповноважених представників громадськості для участі в погоджувальній комісії.

До протоколу додаються списки реєстрації учасників громадських слухань, а також запитання, звернення та пропозиції (зауваження), подані головуючому під час проведення громадських слухань їх учасниками в письмовій формі.

Крім того, суд враховує положення рішення Ужгородської міської ради від 11 квітня 2014 року №1269 «Про громадські слухання в місті Ужгород, зміни та доповнення до Статуту територіальної громади міста Ужгорода», яким затверджено Положення про громадські слухання в місті Ужгород.

Так, пунктом 1.3 зазначеного Положення визначено, що громадські слухання є добровільними, публічними та відкритими, а їх проведення ґрунтується, зокрема, на принципі свободи висловлювання.

Відповідно до пункту 1.5.1 Положення громадські слухання можуть проводитися перед ухваленням рішень щодо затвердження генерального плану, детальних планів територій та зонування.

Пунктом 1.6 Положення прямо передбачено, що громадські слухання з питань генерального плану, детальних планів територій та зонування проводяться в порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №555.

Згідно з пунктом 1.7 Положення участь у громадських слуханнях можуть брати дієздатні члени територіальної громади міста Ужгорода, які досягли 18-річного віку. Пунктом 1.8 передбачено відкритий характер громадських слухань.

Відповідно до пункту 1.11 Положення обов`язковою є участь у громадських слуханнях ініціаторів їх проведення, авторів проєктів документів, а також представників відповідного виконавчого органу міської ради.

Пунктом 1.12 Положення передбачено, що на громадські слухання запрошуються представники відповідної профільної постійної комісії міської ради та депутат, обраний у відповідному мажоритарному виборчому окрузі.

Розділ 3 Положення визначає порядок організації та оголошення громадських слухань. Зокрема, пунктом 3.1 передбачено оприлюднення оголошення про проведення громадських слухань на офіційному вебсайті міської ради протягом п`яти календарних днів після підрахунку підписів, зібраних на підтримку відповідної ініціативи, а також проведення слухань не раніше ніж через сім і не пізніше ніж через 21 календарний день після оприлюднення оголошення. Пунктом 3.2 передбачено оприлюднення оголошення на офіційному вебсайті міської ради, а пунктом 3.3 визначено відомості, які повинно містити оголошення, зокрема тему, дату, місце та час проведення слухань, їх ініціатора й організатора, а також інформацію про місце ознайомлення з відповідними матеріалами.

Пункти 3.5-3.19 Положення регламентують окремі організаційні заходи з підготовки громадських слухань, зокрема формування організаційного комітету, залучення експертів та запрошення відповідних представників міської ради. Зміст і сферу застосування цих положень суд оцінює з урахуванням характеру слухань, які проводилися в межах процедури громадського обговорення проєкту містобудівної документації відповідно до статті 21 Закону №3038-VI та Порядку №555.

Згідно з пунктом 4.1 Положення громадські слухання є відкритими; за необхідності може здійснюватися їх аудіо- та відеозапис.

Відповідно до пункту 4.2 Положення головуючим на громадських слуханнях є представник ініціатора їх проведення, а також передбачено обрання секретаріату та лічильної комісії у складі не менш як трьох осіб.

Пунктом 4.5 Положення встановлено, що учасники громадських слухань повинні зареєструватися до їх початку, а список учасників має містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, адресу, паспортні дані та підписи учасників.

Пунктом 4.6 Положення передбачено затвердження порядку денного та регламенту громадських слухань шляхом голосування. Згідно з пунктом 4.7 на слуханнях передбачено заслуховування доповідей ініціатора та представника органу місцевого самоврядування, а за потреби - експертних груп і спеціалістів відповідного об`єкта.

Пунктами 4.11-4.13 Положення врегульовано порядок ухвалення та оформлення рішень громадських слухань. Зокрема, рішення приймається простою більшістю голосів зареєстрованих учасників, результати та висловлені позиції підлягають відображенню в протоколі, який повинен містити відомості про тему, час і місце проведення слухань, кількість зареєстрованих учасників, подані пропозиції, текст прийнятого рішення та результати голосування.

Пунктами 4.14-4.16 Положення визначено порядок фіксації пропозицій: пропозиції, передані головуючому в письмовій формі, підлягають реєстрації; у протоколі мають бути відображені пропозиції, подані письмово або в електронній формі від дня оприлюднення оголошення та протягом двох робочих днів після проведення слухань; анонімні пропозиції не приймаються.

Відповідно до пункту 4.17 Положення протокол громадських слухань підписується головуючим та членами секретаріату протягом п`яти робочих днів. Пунктами 4.18-4.19 врегульовано можливість додавання окремої думки члена секретаріату та наслідки непідписання протоколу у встановлений строк.

Пунктами 5.1-5.2 Положення визначено порядок оформлення протоколу в трьох примірниках та передбачено, що до нього долучаються питання, звернення й пропозиції, подані під час громадських слухань або передані головуючому чи секретарю.

Таким чином, місцеве Положення містить як загальні правила відкритості та участі громадськості, так і положення щодо організації, проведення й документального оформлення громадських слухань. При цьому пункт 1.6 самого Положення прямо відсилає до спеціального порядку, визначеного Законом №3038-VI та Порядком №555, для громадських слухань щодо проєктів генеральних і детальних планів територій та зонування.

Як установлено судом, рішенням Ужгородської міської ради від 26 червня 2018 року «Про розроблення містобудівної документації» було вирішено розробити детальні плани територій з метою визначення їх планувальної організації та розвитку, зокрема детальний план території, обмеженої вулицями Загорською, Юрія Нікітіна, Черешневою, Миколи Бобяка та територією торговельного центру «Нова Лінія» (пункт 1.34). Цим рішенням управлінню містобудування та архітектури було доручено організувати розроблення відповідної містобудівної документації у встановленому порядку, забезпечити проведення громадських слухань та подати документацію на затвердження міської ради.

Розпорядженням Ужгородського міського голови від 6 грудня 2024 року №823 «Про проведення громадських обговорень» передбачено проведення з 6 грудня 2024 року до 6 січня 2025 року громадського обговорення містобудівної документації та звіту про стратегічну екологічну оцінку «Детальний план території, обмеженої вулицями Загорською, Фруктовою (Юрія Нікітіна), Черешневою, Миколи Бобяка та територією ТЦ «Нова Лінія».

Пунктом 3 цього розпорядження управлінню містобудування та архітектури доручено відповідно до чинного законодавства та з урахуванням обмежень, які діють під час воєнного стану в Україні, забезпечити доступ громадськості до матеріалів проєкту містобудівної документації та звіту про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки до містобудівної документації в управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, а також реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до містобудівної документації.

У цьому ж розпорядженні визначено, що пропозиції та зауваження можуть надсилатися на адресу: АДРЕСА_4 , управління містобудування та архітектури, або на електронну адресу architect@rada-uzhgorod.gov.ua із зазначенням прізвища, імені, по батькові та адреси особи, яка їх подає (том ІІ, а.с.84).

Як вбачається з матеріалів справи, 5 грудня 2024 року в інформаційній системі «ЕкоСистема» оприлюднено повідомлення про проведення громадського обговорення, зареєстроване за №11-11-11357-24, щодо проєкту детального плану території площею 12,4 га, обмеженої вулицями Загорською, Юрія Нікітіна , Черешневою , Миколи Бобяка та територією торговельного центру «Нова Лінія» в місті Ужгороді, а також звіту про стратегічну екологічну оцінку відповідного документа державного планування.

У зазначеному повідомленні визначено строк проведення громадського обговорення - з 6 грудня 2024 року до 6 січня 2025 року, а також дату, час і місце проведення громадських слухань - 20 грудня 2024 року о 13:00 год. у приміщенні Ужгородської міської ради за адресою: м. Ужгород, площа Поштова, 3. Повідомлення також містило інформацію про способи подання зауважень і пропозицій, зокрема шляхом звернення до управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради за адресою: м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 4, або на електронну адресу architect@rada-uzhgorod.gov.ua.

Судом також досліджено оголошення, оприлюднене на офіційному вебсайті Ужгородської міської ради, до якого було розміщено матеріали детального плану території та звіт про стратегічну екологічну оцінку. Отже, проєкт містобудівної документації та звіт про СЕО були оприлюднені й доступні для ознайомлення громадськості до завершення встановленого строку обговорення.

Визначений період громадського обговорення тривав з 6 грудня 2024 року до 6 січня 2025 року, тобто понад 30 календарних днів, що відповідало мінімальній тривалості громадського обговорення, передбаченій частиною п`ятою статті 21 Закону №3038-VI.

Громадські слухання проведено 20 грудня 2024 року, тобто після спливу десятиденного строку з дати оприлюднення проєкту містобудівної документації, як того вимагають частина шоста статті 21 Закону №3038-VI та пункт 7 Порядку №555.

Проведення громадських слухань підтверджується протоколом громадських слухань проєкту містобудівної документації «Детальний план території, обмеженої вулицями Загорською, Фруктовою (Юрія Нікітіна), Черешневою, Миколи Бобяка та територією ТЦ «Нова Лінія» та звіту про стратегічну екологічну оцінку, а також списком учасників громадських слухань, наявними в матеріалах справи (том І, а. с. 53- 55).

Згідно з відомостями, відображеними в матеріалах справи, у громадських слуханнях взяли участь 14 осіб, із яких 12 підтримали запропонований проєкт, двоє утрималися, голосів проти не було. У протоколі зазначено, що зауважень і пропозицій до проєкту містобудівної документації та звіту про СЕО не надходило, у зв`язку з чим було прийнято рішення схвалити та взяти за основу проєкт детального плану території та звіт про стратегічну екологічну оцінку.

Отже, матеріали справи підтверджують оприлюднення повідомлення про громадське обговорення, визначення строку його проведення, зазначення дати, часу й місця громадських слухань, надання інформації про порядок подання зауважень і пропозицій, доступність проєкту детального плану території та звіту про СЕО, фактичне проведення громадських слухань, наявність списку учасників і протоколу їх проведення.

Разом із тим судом встановлено, що представників відповідної профільної постійної комісії Ужгородської міської ради та депутата, обраного у відповідному мажоритарному виборчому окрузі, на громадські слухання не було запрошено, хоча таке запрошення передбачено пунктом 1.12 Положення про громадські слухання в місті Ужгород, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 11 квітня 2014 року №1269.

Оцінюючи зазначену обставину, суд не ігнорує обов`язковості вимог місцевого нормативного акта та не вважає, що сама лише наявність спеціального порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №555, автоматично усуває необхідність дотримання тих положень місцевого Положення, які застосовуються до відповідних правовідносин і не суперечать актам вищої юридичної сили.

Разом з цим, встановлений факт незапрошення зазначених осіб необхідно оцінювати з урахуванням характеру відповідного порушення, змісту інших установлених обставин проведення громадського обговорення та його впливу на забезпечення участі громадськості у підготовці містобудівного рішення.

У цій справі громадське обговорення було оголошене, проєкт детального плану території та звіт про СЕО оприлюднені, строк для подання зауважень і пропозицій забезпечено, громадські слухання фактично проведено, а їх результати оформлено протоколом. Список учасників слухань наявний у матеріалах справи.

За таких обставин саме по собі незапрошення представників профільної постійної комісії міської ради та відповідного депутата, не дає достатніх підстав для висновку, що громадське обговорення в цілому не відбулося або що громадськість була позбавлена можливості ознайомитися з документацією, взяти участь у слуханнях чи подати свої пропозиції.

Аналогічний підхід щодо оцінки процедурних порушень під час прийняття рішень суб`єктами владних повноважень викладено у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2023 року у справі №369/7737/16-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо доводів про відсутність паспортних даних учасників громадських слухань суд зазначає таке.

Порядок №555 передбачає проведення реєстрації учасників громадських слухань та оформлення списку їх реєстрації, який додається до протоколу. Водночас самі по собі вимоги цього Порядку не можуть тлумачитися як безумовний обов`язок оприлюднювати паспортні дані учасників громадських слухань у відкритому доступі.

Пункт 4.5 Положення про громадські слухання в місті Ужгород передбачає зазначення паспортних даних у списку учасників. Проте питання виконання цієї вимоги необхідно відмежовувати від питання оприлюднення персональних даних та оцінювати з урахуванням фактичного змісту наявного у справі списку реєстрації.

За наявності в матеріалах справи списку учасників громадських слухань і протоколу їх проведення сама лише відсутність паспортних даних у відкрито оприлюднених матеріалах не є достатньою підставою для висновку про те, що громадські слухання фактично не проводилися або що учасники були позбавлені можливості брати в них участь. Інших обставин, які б свідчили про недостовірність списку учасників або неможливість установити факт проведення слухань, позивачем не доведено.

Оцінюючи доводи позивача щодо недостатньої кількості учасників громадських слухань або результатів голосування, суд зазначає, що законодавство гарантує громадськості можливість ознайомитися з документацією, взяти участь у її обговоренні та подати зауваження і пропозиції, але не ставить законність проведення громадського обговорення в залежність від певної мінімальної кількості його учасників чи одностайності їхніх позицій.

Громадське обговорення є процедурою забезпечення участі громадськості в підготовці містобудівних рішень, а не способом визначення законності таких рішень виключно шляхом голосування. Тому оцінці підлягає насамперед дотримання встановлених законодавством вимог щодо оприлюднення документації, тривалості обговорення, доступу до матеріалів, можливості подання зауважень і пропозицій та належного оформлення результатів громадських слухань.

Отже, законність проведення громадського обговорення спірного детального плану території має оцінюватися насамперед з огляду на вимоги спеціального законодавства, одночасно з урахуванням тих положень місцевого Положення, які регулюють відповідні питання та підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Саме по собі посилання на положення місцевого нормативного акта без установлення характеру конкретного порушення, його значення для забезпечення участі громадськості та впливу на процедуру прийняття оскаржуваного рішення не є достатнім для висновку про протиправність рішення міської ради.

При цьому суд ураховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 19 вересня 2018 року у справі №463/1230/16-а та від 13 березня 2020 року у справі №320/6466/18, щодо застосування Порядку №555, відповідно до яких розміщення замовником містобудівної документації інформації про дату, час і місце, де заінтересовані особи можуть ознайомитися з матеріалами проєктів містобудівної документації, є належним способом забезпечення доступу до таких матеріалів і саме по собі не становить порушення вимог зазначеного Порядку.

У цій справі судом установлено, що повідомлення про громадське обговорення оприлюднено 5 грудня 2024 року, строк громадського обговорення визначено з 6 грудня 2024 року до 6 січня 2025 року, громадські слухання проведено 20 грудня 2024 року, а матеріали детального плану території та звіт про СЕО розміщено на офіційному вебсайті Ужгородської міської ради. Отже, доказів того, що громадськість була позбавлена доступу до проєктної документації або не мала можливості подати зауваження та пропозиції, матеріали справи не містять.

Посилання позивача на процедурні недоліки необхідно також оцінювати з урахуванням загальних підходів до визначення правових наслідків порушень, допущених суб`єктом владних повноважень під час прийняття рішення.

Так, у судовій практиці розмежовуються порушення процедури, які мають істотний характер і можуть впливати на законність прийнятого рішення, та формальні недоліки, які за конкретних обставин не свідчать про необхідність скасування такого рішення. При цьому формальний характер порушення не може презюмуватися лише з огляду на те, що воно не вплинуло на кінцевий результат голосування або що зауважень до проєкту не надходило. Суд повинен дослідити характер порушення, мету відповідної процедурної вимоги та її значення для забезпечення прав заінтересованих осіб.

Аналогічні підходи відображені в постановах Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18 та від 3 грудня 2021 року у справі №369/7844/17.

Крім того, у постановах від 27 вересня 2022 року у справі №320/1510/20 та від 23 лютого 2022 року у справі №400/3396/19 Верховний Суд зазначив про необхідність оцінювати формальні неточності в процедурі підготовки та оприлюднення проєкту генерального плану населеного пункту з урахуванням усіх обставин справи, суспільної важливості оскаржуваного рішення, мети, на досягнення якої воно спрямоване, а також необхідності забезпечення балансу між інтересами позивача та публічними (суспільними) інтересами територіальної громади, на захист яких прийнято оскаржуване рішення. Такий підхід має узгоджуватися із завданням адміністративного судочинства та критеріями перевірки рішень суб`єктів владних повноважень, установленими статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За сукупністю наведених обставин суд доходить висновку, що встановлені недоліки організації громадських слухань самі по собі не спростовують факту проведення громадського обговорення та не доводить, що позивач або інші заінтересовані особи були позбавлені можливості ознайомитися з документацією, взяти участь у слуханнях чи подати свої зауваження та пропозиції. Доказів того, що ці недоліки спричинили обмеження відповідних можливостей громадськості або вплинули на зміст прийнятого рішення, матеріали справи не містять.

Отже, суд відхиляє доводи позивача про порушення процедури громадського обговорення проєкту детального плану території та звіту про стратегічну екологічну оцінку як самостійну підставу для визнання протиправним і скасування рішення Ужгородської міської ради від 13 червня 2025 року №2310.

Щодо аргументів позивача стосовно порушення відповідачем процедури та порядку прийняття детального плану території в частині здійснення стратегічної екологічної оцінки в процесі розроблення документа, необхідність проведення якої передбачена Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» (далі - Закон №2354-VIII), то суд зазначає таке.

Частиною 4 ст.2 Закону №3038-VI встановлено, що містобудівна документація підлягає стратегічній екологічній оцінці в порядку, встановленому Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку». Розділ «Охорона навколишнього природного середовища», що розробляється у складі проекту містобудівної документації, одночасно є звітом про стратегічну екологічну оцінку, який має відповідати вимогам Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку».

Закон №2354-VII регулює відносини у сфері оцінки наслідків для довкілля, у тому числі для здоров`я населення, виконання документів державного планування та поширюється на документи державного планування, які стосуються сільського господарства, лісового господарства, рибного господарства, енергетики, промисловості, транспорту, поводження з відходами, використання водних ресурсів, охорони довкілля, телекомунікацій, туризму, містобудування або землеустрою (схеми) та виконання яких передбачатиме реалізацію видів діяльності (або які містять види діяльності та об`єкти), щодо яких законодавством передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля, або які вимагають оцінки, зважаючи на ймовірні наслідки для територій та об`єктів природно-заповідного фонду та екологічної мережі (далі - території з природоохоронним статусом), крім тих, що стосуються створення або розширення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Пунктом 3 ч.1 ст.1 Закону №2354-VII визначено, що документи державного планування - стратегії, плани, схеми, містобудівна документація, загальнодержавні програми, державні цільові програми та інші програми і програмні документи, включаючи зміни до них, які розробляються та/або підлягають затвердженню органом державної влади, органом місцевого самоврядування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №2354-VII суб`єктами стратегічної екологічної оцінки є серед інших замовник; органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст.9 Закону №2354-VII визначені етапи здійснення стратегічної екологічної оцінки та основні вимоги до неї: 1) визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки; 2) складання звіту про стратегічну екологічну оцінку; 3) проведення громадського обговорення та консультацій у порядку, передбаченому статями 12 та 13 цього Закону, транскордонних консультацій у порядку, передбаченому статтею 14 цього Закону; 4) врахування звіту про стратегічну екологічну оцінку, результатів громадського обговорення та консультацій; 5) інформування про затвердження документа державного планування; 6) моніторинг наслідків виконання документа державного планування для довкілля, у тому числі для здоров`я населення.

Звіт про стратегічну екологічну оцінку, результати громадського обговорення та консультацій, проведених згідно із статями 12 та 13 цього Закону враховуються в документі державного планування.

Відповідно до ст.11 Закону №2354-VII замовник забезпечує складання звіту про стратегічну екологічну оцінку після врахування зауважень і пропозицій, отриманих у процесі громадського обговорення заяви про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки та наданих органами, зазначеними у статтях 6-8 цього Закону.

Звіт про стратегічну екологічну оцінку складається до затвердження документа державного планування та містить з урахуванням змісту і рівня деталізації документа державного планування, сучасних знань і методів оцінювання таку інформацію: 1) зміст та основні цілі документа державного планування, його зв`язок з іншими документами державного планування; 2) характеристику поточного стану довкілля, у тому числі здоров`я населення, та прогнозні зміни цього стану, якщо документ державного планування не буде затверджено (за адміністративними даними, статистичною інформацією та результатами досліджень); 3) характеристику стану довкілля, умов життєдіяльності населення та стану його здоров`я на територіях, які ймовірно зазнають впливу (за адміністративними даними, статистичною інформацією та результатами досліджень); 4) екологічні проблеми, у тому числі ризики впливу на здоров`я населення, які стосуються документа державного планування, зокрема щодо територій з природоохоронним статусом (за адміністративними даними, статистичною інформацією та результатами досліджень); 5) зобов`язання у сфері охорони довкілля, у тому числі пов`язані із запобіганням негативному впливу на здоров`я населення, встановлені на міжнародному, державному та інших рівнях, що стосуються документа державного планування, а також шляхи врахування таких зобов`язань під час підготовки документа державного планування; 6) опис наслідків для довкілля, у тому числі для здоров`я населення, у тому числі вторинних, кумулятивних, синергічних, коротко-, середньо- та довгострокових (1, 3-5 та 10-15 років відповідно, а за необхідності - 50-100 років), постійних і тимчасових, позитивних і негативних наслідків; 7) заходи, що передбачається вжити для запобігання, зменшення та пом`якшення негативних наслідків виконання документа державного планування; 8) обґрунтування вибору виправданих альтернатив, що розглядалися, опис способу, в який здійснювалася стратегічна екологічна оцінка, у тому числі будь-які ускладнення (недостатність інформації та технічних засобів під час здійснення такої оцінки); 9) заходи, передбачені для здійснення моніторингу наслідків виконання документа державного планування для довкілля, у тому числі для здоров`я населення; 10) опис ймовірних транскордонних наслідків для довкілля, у тому числі для здоров`я населення (за наявності); 11) резюме нетехнічного характеру інформації, передбаченої пунктами 1-10 цієї частини, розраховане на широку аудиторію.

Звіт про стратегічну екологічну оцінку підписується всіма його авторами (виконавцями) із зазначенням їхньої кваліфікації.

У складі містобудівної документації звітом про стратегічну екологічну оцінку для проектів містобудівної документації є розділ «Охорона навколишнього природного середовища», який має відповідати вимогам частини другої цієї статті.

Водночас нормами ст.12 Закону №2354-VIII встановлений порядок та процедура громадського обговорення у процесі стратегічної екологічної оцінки, згідно із яким замовник своєчасно забезпечує можливості для участі громадськості у стратегічній екологічній оцінці проекту документа державного планування, за умови доступності для розгляду всіх альтернативних варіантів.

Проект документа державного планування та звіт про стратегічну екологічну оцінку оприлюднюються на офіційному веб-сайті замовника з метою одержання та врахування зауважень і пропозицій громадськості.

Про оприлюднення проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку громадськість повідомляє замовник.

Повідомлення про оприлюднення проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку публікується у друкованих засобах масової інформації (не менш як у двох), визначених замовником, та розміщується на офіційному веб-сайті замовника. Замовник забезпечує розміщення повідомлення та доступ до проекту документа державного планування і звіту про стратегічну екологічну оцінку протягом усього строку громадського обговорення, визначеного відповідно до частини шостої цієї статті.

Повідомлення про оприлюднення проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку повинно містити інформацію про: 1) повну назву документа державного планування, що пропонується, та стислий виклад його змісту; 2) орган, що прийматиме рішення про затвердження документа державного планування; 3) передбачувану процедуру громадського обговорення, у тому числі: а) дату початку та строки здійснення процедури; б) способи участі громадськості (надання письмових зауважень і пропозицій, громадські слухання тощо); в) дату, час і місце проведення запланованих громадських слухань (у разі проведення); г) орган, від якого можна отримати інформацію та адресу, за якою можна ознайомитися з проектом документа державного планування, звітом про стратегічну екологічну оцінку та екологічною інформацією, у тому числі пов`язаною зі здоров`ям населення, що стосується документа державного планування; ґ) орган, до якого подаються зауваження і пропозиції, його поштову та електронну адреси та строки подання зауважень і пропозицій; д) місцезнаходження наявної екологічної інформації, у тому числі пов`язаної зі здоров`ям населення, що стосується документа державного планування; 4) необхідність проведення транскордонних консультацій щодо проекту документа державного планування.

Строк громадського обговорення встановлюється замовником і не може становити менш як 30 днів з дня оприлюднення повідомлення, передбаченого частиною четвертою цієї статті.

Громадськість у межах строку громадського обговорення має право подати замовнику в письмовій формі (у тому числі в електронному вигляді) зауваження і пропозиції до проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку. Усі зауваження і пропозиції до проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду замовником. За результатами розгляду замовник враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє. Пропозиції і зауваження, подані після встановленого строку, не розглядаються.

Оприлюднення проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку з метою одержання зауважень і пропозицій не виключає можливості проведення в порядку, передбаченому законодавством, громадських слухань, будь-яких інших форм публічного громадського обговорення проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку.

За результатами громадського обговорення замовник готує довідку про громадське обговорення, в якій підсумовує отримані зауваження і пропозиції та зазначає, яким чином у документі державного планування та звіті про стратегічну екологічну оцінку враховані зауваження і пропозиції, надані відповідно до цієї статті (або обґрунтовує їх відхилення), а також обґрунтовує обрання саме цього документа державного планування у тому вигляді, в якому він запропонований до затвердження, серед інших виправданих альтернатив, представлених до розгляду. До довідки додаються протокол громадських слухань (у разі проведення) та отримані письмові зауваження і пропозиції. Довідка про громадське обговорення є публічною інформацією.

Громадське обговорення у процесі стратегічної екологічної оцінки проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводиться в порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» для громадського обговорення проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з ч.2 ст.13 Закону №2354-VII визначено, що проект документа державного планування місцевого та регіонального рівнів, звіт про стратегічну екологічну оцінку та повідомлення про оприлюднення цих документів подає замовник (на паперових носіях та в електронному вигляді) до органів, зазначених у статті 8 цього Закону.

Як вже зазначалося та як видно з матеріалів справи, матеріали детального плану території та його зміст, щодо рішення, яким його затверджено виник спір у цій справі, містять звіту про стратегічну екологічну оцінку.

Крім того, громадське обговорення у процесі стратегічної екологічної оцінки проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводиться в порядку, визначеному Законом №3038-VI для громадського обговорення проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до ч.3 ст.21 Закону №3038-VI замовники містобудівної документації зобов`язані забезпечити, зокрема, оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу «Охорона навколишнього природного середовища» або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості.

Як судом вже було встановлено, відповідач вимоги щодо оприлюднення звіту про стратегічну екологічну оцінку на офіційному веб-сайті дотримав.

При цьому саме по собі складання звіту про стратегічну екологічну оцінку та його оприлюднення не вичерпує відповідних обов`язків замовника. Закон передбачає необхідність не лише отримання зауважень, а й їх розгляду, врахування або мотивованого відхилення, із відображенням відповідних результатів у довідці про консультації. До такої довідки мають додаватися отримані письмові зауваження та пропозиції. Закон України «Про стратегічну екологічну оцінку».

Як вбачається з матеріалів справи, щодо проєкту документа державного планування - детального плану території, обмеженої вулицями Загорською, Юрія Нікітіна, Черешневою, Миколи Бобяка та територією ТЦ «Нова лінія», - 11.11.2024 року в Єдиному реєстрі стратегічної екологічної оцінки зареєстровано заяву про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки за реєстраційним номером 11-11-11357-24.

Матеріали справи також містять звіт про стратегічну екологічну оцінку зазначеного детального плану території (том справи І, а.с.225-250), а також довідку про консультації з органами виконавчої влади та громадськістю (том справи ІІ, а.с.96-98).

Зі змісту довідки вбачається, що замовником проєкту зазначено Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради. У довідці зафіксовано надходження листа Департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної військової адміністрації від 20.12.2024 року №292/06-3/26 та листа Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної військової адміністрації від 16.12.2024 року №2073/02-01.

Отже, матеріали справи не підтверджують твердження про повну відсутність зауважень уповноважених органів у процесі проведення консультацій. Навпаки, сама довідка містить відомості про надходження відповідних листів, а таблиця, що є її складовою, узагальнює викладені в них зауваження та пропозиції.

Зокрема, у таблиці наведено рекомендації Департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної військової адміністрації щодо підтвердження відсутності забруднення поверхневих і підземних вод, ґрунту та атмосферного повітря, оцінювання можливого впливу електромагнітного випромінювання та шумового навантаження, а також передбачення моніторингу відповідних факторів під час реалізації проєктних рішень. У графі щодо врахування зауважень зазначено, що їх враховано в розділах 7 і 8 звіту СЕО.

Водночас наведена таблиця містить загальний запис про врахування зауважень у відповідних розділах звіту. Тому для оцінки повноти виконання вимог статті 13 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» істотне значення має не лише наявність такого запису, а й те, чи відповідає йому зміст самого звіту, зокрема чи передбачено в ньому конкретні заходи моніторингу, спрямовані на перевірку зазначених у листі факторів впливу на довкілля та здоров`я населення.

Разом із тим суд звертає увагу на зміст заключного абзацу довідки про консультації. У ньому зазначено, що до затвердження обирається інший документ державного планування - «Внесення змін до детального плану території, обмеженої вулицями Робочою, Руською, Космонавтів та Івана Анкудінова», зі змінами, внесеними на підставі проведених консультацій.

Зазначена назва не відповідає документу державного планування, якого стосується довідка в її заголовку та попередніх положеннях, а саме детальному плану території, обмеженої вулицями Загорською, Юрія Нікітіна, Черешневою, Миколи Бобяка та територією ТЦ «Нова лінія».

Таким чином, заключний абзац довідки містить очевидну невідповідність щодо ідентифікації документа, стосовно якого узагальнено результати консультацій. Це свідчить про неналежне оформлення відповідної частини документа.

Крім того, саме по собі зазначення у довідці про врахування зауважень у розділах 7 і 8 звіту СЕО не може підміняти перевірку змісту цих розділів та не підтверджує автоматично, що всі рекомендації були враховані належним чином.

Такий підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.10.2026 у справі №400/2898/24, щодо необхідності перевірки не лише факту направлення документів уповноваженим органам і складання довідки про консультації, а й фактичного розгляду отриманих зауважень та достовірного відображення результатів консультацій у відповідній довідці.

Окремо суд зазначає, що звіт про стратегічну екологічну оцінку має містити оцінку ймовірних наслідків реалізації саме того документа державного планування, щодо якого він складений. З огляду на зміст наданого звіту, значну частину характеристик у ньому викладено на рівні загальної екологічної ситуації міста Ужгорода, з використанням статистичних відомостей за попередні роки.

Крім того, загальний висновок звіту про незначний вплив на довкілля за умови дотримання будівельних вимог і заходів благоустрою не є самостійним доказом того, що всі екологічні ризики належно досліджено та що результати оцінки повністю враховані під час затвердження детального плану території.

Суд також враховує, що на етапі визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської обласної військової адміністрації листом від 13.11.2024 року №1913/02-01 (том справи ІІ, а.с.102-104) та Департаментом охорони здоров`я Закарпатської обласної військової адміністрації листом від 21.11.2024 року №292/06-3/6 (том справи ІІ, а.с.105) надано зауваження та рекомендації щодо змісту майбутнього звіту СЕО, зокрема стосовно оцінювання впливу запланованої забудови на компоненти довкілля, збереження природоохоронних територій, забезпечення належного водопостачання та водовідведення, озеленення, акустичного навантаження і поводження з відходами. Водночас довідка про консультації не містить відомостей про ці листи, а зі змісту самого звіту не вбачається послідовного та предметного опрацювання всіх порушених у них питань. Попри згадування окремих відповідних заходів, їх викладено переважно у формі загальних тверджень без достатнього обґрунтування їхньої відповідності конкретним планувальним рішенням, що, зокрема, підтверджується відсутністю належної конкретизації акустичного впливу на прилеглу житлову забудову та помилковим зазначенням у висновках звіту іншого виду планованої діяльності - будівництва й обслуговування закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги. Сукупність цих обставин свідчить про те, що рекомендації уповноважених органів не отримали належного, простежуваного відображення у звіті СЕО, а оцінювання екологічних наслідків запланованих рішень значною мірою обмежилося формальними висновками про незначний вплив на довкілля. Це не узгоджується з вимогами частини першої статті 11 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» щодо врахування відповідних зауважень під час складання звіту.

З приводу посилань представника позивача на відсутність погодження проекту детального плану з Державіаслужбою, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.69 Повітряного кодексу України на приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності належать, зокрема, будівництво.

Згідно з ч.3 ст.69 Повітряного кодексу України визначення умов забудови (здійснення будівництва) та використання землі на приаеродромній території здійснюється під час планування територій шляхом розроблення та затвердження містобудівної документації відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з урахуванням обмежень використання приаеродромної території (поверхонь обмеження перешкод, зон обмежень забудови щодо умов авіаційного шуму, захисних зон аеронавігаційного обладнання, а також обмежень, пов`язаних із заходженням на посадку та вильотом на аеродромі, використанням зон для виконання навчально-тренувальних та інших видів польотів). Обмеження використання приаеродромної території розробляються експлуатантами аеродрому для кожного аеродрому окремо. Обмеження використання приаеродромної території затверджуються за погодженням з органами місцевого самоврядування: уповноваженим органом з питань цивільної авіації - щодо приаеродромної території аеродрому цивільної авіації; уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації - щодо приаеродромної території аеродрому державної авіації; уповноваженим органом з питань цивільної авіації та уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації - щодо приаеродромної території аеродрому спільного використання. Органи, які затвердили обмеження використання приаеродромної території, протягом 10 календарних днів з дня їх затвердження надають такі обмеження органам, уповноваженим затверджувати містобудівну документацію, для врахування при розробленні містобудівної документації. Вимоги до складу, змісту, форми та порядок розроблення, погодження та затвердження обмежень використання приаеродромної території встановлюються Кабінетом Міністрів України. Визначення умов використання споруд та здійснення діяльності, визначеної частиною другою цієї статті (крім будівництва), на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Відповідно до ч.10 ст.69 Повітряного кодексу України органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

Таким чином, погодження з Державіаслужбою повинні отримуватись при будівництві та при наданні містобудівних умов та обмежень.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з п.84 ст.1 Повітряного кодексу України приаеродромна територія - обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого згідно із встановленим порядком аеродрому (вертодрому) або постійного злітно-посадкового майданчика, до якої встановлені спеціальні вимоги щодо розташування різних об`єктів, а їх висота контролюється з урахуванням умов безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден.

Відповідно до п.4 Порядку встановлення обмежень використання приародромної території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2021 року №1427 розмір приаеродромної території аеродромів (вертодромів) цивільної авіації залежить від класу (кодового позначення) аеродрому (вертодрому) та для аеродромів класу А, Б, В, Г (кодового номера 3, 4) визначається колом з радіусом 45 кілометрів від контрольної точки аеродрому, аеродромів класу Д, Е (кодового номера 1, 2) - 25 кілометрів від контрольної точки аеродрому, вертодромів - 12 кілометрів від контрольної точки вертодрому.

Згідно з п.5 вказаного Порядку №1427 розмір приаеродромної території аеродромів (вертодромів) державної авіації визначається прямокутником, більша сторона якого розташована паралельно осі льотної смуги, з центром у контрольній точці аеродрому (вертодрому), із сторонами: позакласних аеродромів - 70 на 35 кілометрів, I класу - 60 на 30 кілометрів, II класу - 40 на 30 кілометрів, III класу - 30 на 25 кілометрів, вертодромів - 30 на 20 кілометрів.

У МУО встановлено максимальну висоту об`єкта до 35 метрів та зазначено розташування земельної ділянки в межах приаеродромної території ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород».

Судом встановлено, що при видачі містобудівних умов та обмежень, які оскаржуються, наміри забудови, саме земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:52:001:0579 були узгоджені з Державіаслужбою.

Так, згідно з листом Державіаслужби від 15.07.2025 року зазначено, що об`єкт будівництва не підлягає погодженню з Державіаслужбою, оскільки висота об`єкта будівництва складає менше 45 м. відносно перевищення аеродрома (том справи ІІ, а.с.86(на звороті)-87).

Відтак, такі посилання позивача, щодо відсутності погодження з Державіаслужбою спростовують матеріалами справи.

Щодо відповідності детального плану Генеральному плану міста, суд встановив наступне.

Частина перша статті 17 Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI) визначає, що генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту, як закріплює абзац четвертий частини другої цієї статті, є план зонування території цього населеного пункту.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону №3038-VI план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 1 Закону №3038-VI функціональна зона території - це визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови.

Абзац перший частини першої статті 19 Закону №3038-VI у редакції Закону України від 17 червня 2020 року №711-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» (далі - Закон №711-IX) установлює, що детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території.

Абзацом третім цієї частини статті 19 Закону №3038-VI передбачено, що детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 19 Закону №3038-VI детальний план території визначає у межах установленого комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами.

Отже, функціональне призначення території населеного пункту визначається генеральним планом, обов`язковою складовою якого є план зонування, а детальний план визначає режим і параметри забудови лише в межах установленого генеральним планом функціонального призначення та не може змінювати його, крім випадків, прямо передбачених законом.

Зміна функціонального призначення території за загальним правилом потребує внесення змін до генерального плану в установленому законом порядку. Саме по собі затвердження детального плану території не є належною процедурою для зміни функціонального призначення, визначеного чинною містобудівною документацією вищого рівня.

Частина тринадцята статті 17 Закону №3038-VI передбачає, що зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися за результатами містобудівного моніторингу не частіше одного разу на рік і розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження генерального плану населеного пункту та Законом України «Про землеустрій». Частина п`ята статті 18 Закону №3038-VI допускає внесення змін до плану зонування території за умови їх відповідності іншим положенням генерального плану населеного пункту, комплексного плану (за наявності) і в порядку, визначеному для їх розроблення, узгодження та затвердження.

Оскільки детальний план з моменту затвердження стає невід`ємною складовою генерального плану, затвердження детального плану, яким фактично встановлюється інше функціональне призначення території, ніж визначене генеральним планом, за відсутності передбачених законом підстав означало б зміну генерального плану в обхід установленої процедури.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 21 червня 2018 року у справі №826/4504/17 Верховний Суд зазначив, що положення детального плану території мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати його та не суперечити йому. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі №815/3880/14, від 14 серпня 2018 року у справі №695/725/15-а, від 15 квітня 2020 року у справі №702/1384/16-а, від 26 травня 2020 року у справі №750/11932/16-а, від 11 травня 2023 року у справі №380/23542/21, від 1 серпня 2024 року у справі №640/25171/21, від 25 квітня 2025 року у справі №260/8523/23, від 23 червня 2025 року у справі №260/5099/23, від 22 травня 2026 року у справі №320/4094/25 та від 13 жовтня 2026 року у справі №400/2898/24.

У постанові від 16 березня 2023 року у справі №460/3890/20 Верховний Суд наголосив, що детальний план не може встановлювати інше функціональне призначення зон, ніж те, що встановлено генеральним планом і планом зонування (за його наявності). Цей підхід, сформований щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом №711-IX, був прямо закріплений законодавцем у новій редакції статті 19 Закону №3038-VI.

Пунктом 6-3 розділу V «Прикінцеві положення» Закону №3038-VI у редакції, чинній до внесення змін Законом України №4321-IX від 25 березня 2025 року, було встановлено, що до 1 січня 2025 року функціональне призначення території може визначатися детальним планом території. Зміни щодо продовження цього строку до 1 січня 2028 року увійшли в законну силу 8 серпня 2025 року (наступного дня після офіційного опублікування в газеті «Голос України» 7 серпня 2025 року), тобто після прийняття оскаржуваного рішення Ужгородської міської ради від 13 червня 2025 року №2310.

Отже, на дату прийняття оскаржуваного рішення передбачений пунктом 6-3 розділу V «Прикінцеві положення» Закону №3038-VI строк, протягом якого функціональне призначення території могло визначатися детальним планом території на підставі цього перехідного положення, уже закінчився. Пізніші зміни законодавства, якими цей строк було продовжено до 1 січня 2028 року, не можуть самі по собі слугувати правовою підставою для оцінки законності рішення, прийнятого до набрання ними чинності.

Тому посилання відповідачів на пункт 6-3 розділу V «Прикінцеві положення» Закону №3038-VI не спростовує необхідності перевірити відповідність затвердженого детального плану території Генеральному плану міста Ужгорода, затвердженому рішенням Ужгородської міської ради від 4 червня 2004 року №313.

За таких обставин суд має встановити, чи відповідають передбачені детальним планом планувальні рішення щодо житлової забудови функціональному призначенню відповідної території, визначеному Генеральним планом міста Ужгорода, з урахуванням статей 17, 18 та 19 Закону №3038-VI і правових висновків Верховного Суду щодо недопустимості зміни детальним планом функціонального призначення території в обхід установленої законом процедури.

У постанові від 11 вересня 2024 року у справі №480/1519/23 Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про протиправність детального плану, який передбачав будівництво багатоквартирного житлового будинку в зоні охоронюваного ландшафту, та зазначив, що план зонування є обов`язковою і невід`ємною частиною генерального плану, тому детальний план, який суперечить плану зонування, суперечить і генеральному плану.

Із наведеного випливає, що функціональне призначення встановлюється не ізольовано для кожної земельної ділянки, а для відповідної території (функціональної зони) та поширюється на земельні ділянки в її межах. Тому під час перевірки правомірності детального плану необхідно зіставити функціональне призначення відповідної території за чинним генеральним планом із функціональним призначенням та планувальними рішеннями, передбаченими детальним планом.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 26 травня 2020 року у справі №750/11932/16-а та від 25 квітня 2025 року у справі №260/8523/23.

Саме по собі посилання на те, що Генеральний план є документом загального планування, не спростовує обов`язковості його положень. Генеральний план визначає функціональне призначення територій, а детальний план має конкретизувати це призначення та встановлювати планувальну організацію і параметри забудови в його межах.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень, які прийняли рішення про затвердження детального плану та видали містобудівні умови й обмеження, повинні довести правомірність своїх рішень, зокрема надати належне обґрунтування відповідності затвердженого детального плану чинній містобудівній документації та застосовності перехідних положень, на які вони посилаються.

При вирішенні спору суд також бере до уваги правові висновки Верховного Суду щодо врахування сформованих земельних ділянок, наявної забудови та сталої містобудівної ситуації під час розроблення детального плану території.

У постанові від 22 січня 2026 року у справі №320/15882/21 Верховний Суд розглядав співвідношення перспективного характеру генерального плану з обставинами фактичного використання земельних ділянок та сформованою містобудівною ситуацією.

Перспективний характер генерального плану означає, що він визначає напрями майбутнього розвитку території, однак це не означає, що детальний план може ігнорувати функціональне призначення, установлене генеральним планом, або замінювати його іншим без дотримання передбаченої законом процедури.

Правові висновки, викладені у справі №320/15882/21, необхідно застосовувати з урахуванням установлених у ній обставин. Для цієї справи визначальним є питання про відповідність передбаченої детальним планом житлової забудови функціональному призначенню території за Генеральним планом міста Ужгорода, а не саме по собі існування у власника земельної ділянки наміру здійснити забудову.

Верховний Суд висловлював правові позиції й щодо окремих аспектів урахування сталої містобудівної ситуації під час затвердження детальних планів територій.

У постанові від 23 червня 2025 року у справі №260/5099/23 Верховний Суд наголосив, що посилання на мету зменшення негативного впливу промислових об`єктів на довкілля не може нівелювати вимог законодавства, яке регулює містобудівну діяльність та планування забудови територій, якщо детальний план суперечить генеральному плану.

У постанові від 18 травня 2022 року у справі №640/7663/21 Верховний Суд дійшов висновку про необхідність урахування сформованих земельних ділянок і розміщених на них капітальних споруд під час визначення планувальних елементів детального плану, зокрема червоних ліній.

Водночас висновок щодо необхідності враховувати наявні земельні ділянки та забудову не означає, що детальний план може змінювати функціональне призначення території всупереч генеральному плану. Такі питання мають розмежовуватися: існуюча забудова враховується при розміщенні планувальних елементів, однак функціональне призначення території визначається відповідно до містобудівної документації та вимог закону.

Отже, наявність у власника права на земельну ділянку та бажання використовувати її для певного виду забудови самі по собі не доводять правомірності затвердження детального плану, якщо його рішення не узгоджуються з функціональним призначенням, установленим чинним генеральним планом, і відсутні законні підстави для застосування винятків із загального правила.

Закон №3038-VI передбачає необхідність урахування попередніх рішень щодо планування та забудови території, існуючої забудови, інженерно-транспортної інфраструктури й основних елементів планувальної структури території при розробленні містобудівної документації.

Частина третя статті 17 Закону №3038-VI передбачає, що генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з пунктами 1 та 3 частини третьої статті 18 Закону №3038-VI зонування території здійснюється з дотриманням, зокрема, таких вимог: урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій.

Частина четверта статті 18 Закону №3038-VI встановлює вимоги щодо врахування параметрів використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціонального призначення, граничної поверховості та площі забудови, під час зонування відповідної території.

При цьому генеральні плани міст підлягають обов`язковій експертизі містобудівної документації у випадках, передбачених частиною шістнадцятою статті 17 Закону №3038-VI, тоді як детальний план території відповідно до частини дев`ятої статті 19 цього Закону експертизі не підлягає.

Отже, стала містобудівна ситуація та існуюча забудова мають ураховуватися під час розроблення детального плану, зокрема при визначенні планувальних елементів. Проте таке врахування не скасовує обов`язку забезпечити відповідність детального плану генеральному плану, якщо закон не передбачає застосовного до конкретної території винятку.

Повноваження органу місцевого самоврядування щодо планування території мають здійснюватися в інтересах територіальної громади з урахуванням державних, громадських і приватних інтересів, як це передбачає частина третя статті 17 Закону №3038-VI. Водночас урахування приватних інтересів власників і користувачів земельних ділянок не може саме по собі виправдовувати відступ від обов`язкових вимог містобудівної документації та законодавства. Містобудівне планування має забезпечувати узгодження суспільних і приватних інтересів у спосіб, визначений законом.

Такий підхід узгоджується з висновком Європейського суду з прав людини у рішенні від 27 листопада 2007 року у справі «Амер проти Бельгії» (Hamer v. Belgium, заява №21861/03, пункт 79), відповідно до якого економічні інтереси та право власності не мають безумовної переваги над охороною довкілля, особливо коли відповідні обмеження встановлені законом. ЄСПЛ також наголосив на відповідальності органів влади за своєчасне застосування природоохоронних норм, щоб вони не втрачали практичної ефективності. Цей висновок підлягає врахуванню в межах його предмета та за наявності відповідного зв`язку з обставинами конкретної справи.

У постанові від 1 серпня 2024 року у справі №640/25171/21 Верховний Суд зазначив, що саме генеральний план гармонізує відносини між існуючими і новими територіями, та наголосив на необхідності зіставлення детального плану з чинним генеральним планом під час вирішення спору про правомірність містобудівних рішень.

Тому проєктні рішення детального плану мають залишатися в межах функціонального призначення, визначеного генеральним планом, якщо інше не допускається прямо встановленими законом перехідними положеннями. Інакше детальний план, який розробляється для частини території населеного пункту та не підлягає експертизі, фактично підміняв би генеральний план, зміна якого здійснюється в окремому законодавчо визначеному порядку.

Крім того, детальний план, яким змінюється функціональне призначення території, не лише відображає наявну містобудівну ситуацію, а й створює нові планувальні передумови для використання та забудови відповідної території.

Частина четверта статті 24 Закону №3038-VI встановлює, що зміна цільового призначення земельної ділянки допускається виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні, крім випадків, визначених частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України.

Отже, якщо детальним планом території, функціональне призначення якої за Генеральним планом міста Ужгорода визначено як території комунальних підприємств, транспорту та зв`язку, передбачається житлова забудова, суд має встановити, чи є це допустимою деталізацією генерального плану або фактичною зміною функціонального призначення території. Саме по собі віднесення земельної ділянки до зони Ж-3 у детальному плані не є достатнім для висновку про законність такого рішення, якщо воно суперечить чинному генеральному плану та не охоплюється застосовним винятком, передбаченим законом.

Водночас Закон №3038-VI не ставить набуті права власників і користувачів земельних ділянок у залежність виключно від змісту детального плану.

Частина друга статті 24 Закону №3038-VI передбачає, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Така зміна також не тягне за собою обов`язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони; забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, установленого відповідно до законодавства.

Частина п`ята статті 25 Закону №3038-VI передбачає, що встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

Детальний план визначає планувальну організацію та розвиток території, а не самостійно встановлює чи припиняє права на окремі земельні ділянки або об`єкти нерухомого майна.

Отже, визнання протиправним рішення про затвердження детального плану не означає автоматичного припинення прав власності чи користування земельними ділянками та об`єктами нерухомого майна. Водночас наявність таких прав не звільняє орган місцевого самоврядування від обов`язку здійснювати планування території відповідно до вимог закону та чинної містобудівної документації.

Наведений підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 22 січня 2026 року у справі №320/15882/21, а також із постановами від 1 серпня 2024 року у справі №640/25171/21 та від 25 квітня 2025 року у справі №260/8523/23: наявність сформованих земельних ділянок і прав на них необхідно враховувати під час розроблення містобудівної документації, однак вона сама по собі не надає органу місцевого самоврядування права змінити детальним планом функціональне призначення території всупереч генеральному плану, якщо відповідна зміна не допускається законом.

У постанові від 13 жовтня 2026 року у справі №400/2898/24 Верховний Суд також розглядав питання співвідношення детального плану території з генеральним планом та недопустимості використання детального плану як способу обійти встановлений законом порядок зміни функціонального призначення території.

Застосовуючи наведені правові висновки до обставин цієї справи, суд установив, що рішенням Ужгородської міської ради від 13 червня 2025 року №2310 затверджено детальний план території, яким передбачено житлову забудову, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:52:001:0579.

Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:52:001:0579 відповідає позначенню №177 на графічних матеріалах Генерального плану міста Ужгорода.

З графічних матеріалів Генерального плану вбачається, що територія №177 визначена як територія комунальних підприємств, транспорту та зв`язку, із позначенням «гаражі».

Натомість ДПТ визначає цю ж територію як ПЖ-3 - проектовану змішану багатоквартирну житлову та громадську забудову, а у МУО функціональне призначення зазначено як Ж-3.

Отже, у цій частині має місце не просто деталізація параметрів забудови, а зміна виду функціонального використання території.

Доводи відповідачів про те, що в безпосередній близькості до земельної ділянки №177 Генеральним планом передбачені території багатоквартирної житлової забудови, цього висновку не спростовують.

Наявність інших функціональних зон у планувальному оточенні не змінює функціонального призначення саме тієї території, в межах якої розташована земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:52:001:0579.

Відповідачами не надано доказів внесення у встановленому законом порядку змін до Генерального плану міста Ужгорода, якими функціональне призначення території №177 було змінено на багатоквартирну житлову забудову.

Також відсутні докази затвердження комплексного плану просторового розвитку території Ужгородської міської територіальної громади, який би визначав інше функціональне призначення цієї території.

Таким чином, оскаржуваний ДПТ у частині визначення функціонального призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:52:001:0579 не відповідає Генеральному плану міста Ужгорода.

При цьому посилання відповідачів на те, що Генеральний план затверджений у 2004 році, тобто до прийняття Закону №711-IX, не надає органу місцевого самоврядування права ігнорувати його положення.

Навпаки, Верховний Суд у постанові від 13 жовтня 2026 року у справі №400/2898/24 прямо звернув увагу на те, що за наявності генерального плану, на основі якого розробляється ДПТ, останній не може йому суперечити.

Отже, суд відхиляє доводи відповідачів про можливість визначення спірним ДПТ іншого функціонального призначення території лише з огляду на те, що чинний Генеральний план був затверджений до набрання чинності Законом №711-IX.

Посилання відповідачів на пункт 6-3 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України №3038-VI не спростовує наведеного висновку, оскільки на дату прийняття рішення Ужгородської міської ради від 13 червня 2025 року №2310 передбачений цією нормою строк, який допускав визначення функціонального призначення території детальним планом за відповідних умов, уже закінчився. Подальше законодавче продовження цього строку до 1 січня 2028 року не може бути підставою для ретроспективного виправдання рішення, прийнятого до набрання чинності відповідними змінами.

За таких обставин затвердження детального плану території, яким передбачено житлову забудову всупереч функціональному призначенню території, визначеному Генеральним планом міста Ужгорода, без належної законної підстави для такого відступу, не узгоджується з вимогами статей 17, 18 та 19 Закону України №3038-VI. Тому рішення Ужгородської міської ради від 13 червня 2025 року №2310 у відповідній частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо правомірності містобудівних умов та обмежень, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються уповноваженим органом містобудування та архітектури.

Судом встановлено, що наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 23 липня 2025 року №92-М/25 затверджено містобудівні умови та обмеження №116/03-03/25 від 24 липня 2025 року для проектування нового будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 .

МУО зареєстровано в ЄДЕССБ за №MU01:3486-2433-1374-7923.

У МУО безпосередньо зазначено, що функціональне призначення земельної ділянки - Ж-3 згідно з ДПТ, затвердженим рішенням №2310 від 13 червня 2025 року.

Отже, правовою та містобудівною передумовою для встановлення відповідного функціонального призначення при видачі МУО було саме оскаржуване рішення №2310.

Встановивши, що рішення №2310 у частині визначення функціонального призначення території №177 не відповідає чинному Генеральному плану, суд доходить висновку, що посилання в МУО на Ж-3 як функціональне призначення спірної земельної ділянки не може бути визнано правомірним.

При цьому суд враховує, що МУО не є дозволом на виконання будівельних робіт, однак саме вони є вихідними даними для проектування об`єкта будівництва.

Тому встановлена судом незаконність містобудівної передумови для їх видачі є достатньою підставою для скасування МУО.

Відтак, суд висновує, що оскільки містобудівні умови та обмеження від 24 липня 2025 року №116/03-03/25 видані на підставі затвердженого цим рішенням детального плану території, суд також має оцінити законність їх видачі з урахуванням установленої невідповідності містобудівної документації, змісту цих умов та обмежень і правових підстав їх надання. Якщо їх видача ґрунтується на планувальних рішеннях, які суперечать чинному Генеральному плану та не мають належної законної підстави, це є підставою для визнання протиправними й відповідних містобудівних умов та обмежень.

Суд відхиляє довід відповідачів про те, що переважна частина планувального оточення земельної ділянки №177 передбачена Генеральним планом для багатоквартирної житлової забудови.

Як вже було зазначено вище, правове значення для вирішення цього спору має функціональне призначення саме території №177, а не інших територій, які мають інше планувальне призначення.

Суд також відхиляє довід про те, що Генеральний план міста Ужгорода є «застарілим».

Сам факт затвердження Генерального плану у 2004 році та завершення розрахункового строку його реалізації не свідчить про припинення його чинності.

Відповідно до пункту 3 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральні плани населених пунктів, затверджені до набрання чинності цим Законом, є безстроковими.

Тому за відсутності доказів скасування або заміни Генерального плану міста Ужгорода рішенням компетентного органу його положення підлягають врахуванню при розробленні містобудівної документації нижчого рівня.

Таким чином, судом встановлено, що чинним Генеральним планом міста Ужгорода для території №177, яка відповідає місцю розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:52:001:0579, визначено функціональне призначення як території комунальних підприємств, транспорту та зв`язку з позначенням «гаражі».

Оскаржуваним ДПТ цю ж територію віднесено до проектованої змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови ПЖ-3/Ж-3.

Отже, ДПТ не деталізує функціональне призначення, встановлене Генеральним планом, а змінює його.

При цьому доказів внесення у встановленому законом порядку відповідних змін до Генерального плану міста Ужгорода відповідачами не надано.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи сторін, які мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який не довів правомірність своєї бездіяльності.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до положень статті 139 КАС України.

Що стосується судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених позивачами у зв`язку з розглядом цієї справи, суд зазначає про таке.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Розподіл судових витрат передбачений статтею 139 КАС України.

Частинами третьою та сьомою цієї норми визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо)

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Висновуючись на аналізі наведених норм, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд приймає до уваги положення частини дев`ятої статті 139 КАС України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись, та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.

Положення процесуального законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на правову допомогу підтверджуються наступними документами: посвідчення адвоката (копія міститься в матеріалах справи); ордер на надання правничої (правової) допомоги (копія міститься в матеріалах справи); договір про надання правової (правничої) допомоги, платіжне доручення з відміткою банку про сплату витрат на правничу допомогу, розрахунок витрат, акт виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), детальний опис робіт (послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

На підтвердження понесених витрат позивачі надали до суду:

- договір про надання адвокатом Майстренко Наталією Миколаївною професійної правничої допомоги ОСОБА_1 від 23.10.2025 року;

- ордер про надання адвокатом Майстренко Наталією Миколаївною правничої допомоги ОСОБА_1 від 23.10.2025 року;

- протокол погодження суми гонорару, який підлягає сплаті ОСОБА_1 за договором від 23.10.2025 року на суму 15000,00 грн.;

- акт приймання-передачі виконаних робіт, наданих адвокатом Майстренко Наталією Миколаївною клієнту ОСОБА_1 від 19.10.2026 року на суму 15000,00 грн.;

- розрахункову квитанцію, пред`явлений адвокатом Майстренко Наталією Миколаївною платнику ОСОБА_1 від 19.10.2026 року №079028 на суму 15000,00 грн.

У постанові від 04.06.2021 року у справі №380/887/20 Верховний Суд зазначив, що судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг, значенню справи, з урахуванням надання додаткових пояснень у справі, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом судом даної справи, підлягають частковому відшкодуванню в розмірі в сумі 4999,99 грн. ОСОБА_1 за рахунок Ужгородської міської ради та в сумі 4999,99 грн. за рахунок Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради.

Відповідно до статей 2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 33868924), Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, буд. 4, код ЄДРПОУ 41284929), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «ОДОЯ» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, буд. 4, код ЄДРПОУ 41284929), про визнання протиправною і нечинною містобудівної документації, скасування як протиправних містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородської міської ради від 13 червня 2025 року №2310, яким затверджено містобудівну документацію «Детальний план території, обмеженої вулицями Загорською, Юрія Нікітіна, Черешневою, Миколи Бобяка та територією ТЦ «Нова Лінія».

Визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 » №116/03-03/25 від 24 липня 2025 року, затверджені наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 23 липня 2025 року №92-М/25, реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:3486-2433-1374-7923.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 33868924) понесені ним судові витрати зі сплати правничої допомоги у розмірі 4999,99 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 99 коп.) грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, буд. 4, код ЄДРПОУ 41284929) понесені ним судові витрати зі сплати правничої допомоги у розмірі 4999,99 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 99 коп.) грн.

Зобов`язати Ужгородську міську раду, невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним в частині, у виданні в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02 листопада 2026 року.

СуддяЯ. М. Калинич