Рішення № 141149625, 03.11.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
03.11.2026
Номер справи
160/7646/26
Номер документу
141149625
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 рокуСправа № 160/7646/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30.03.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить суд:

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати грошове забезпечення та додаткову винагороду ОСОБА_1 за безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 за період з 27.02.2025 по 01.12.2025 у відповідності з нормами діючого законодавства.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є сином молодшого сержанта військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який 27.02.2025 безвісти зник поблизу населеного пункту Бурлацьке Волноваського району Донецької області. 20.12.2025 відповідач перерахував позивачу грошове забезпечення у сумі 119984,58 гривень та продовжує здійснювати подальші виплати. З метою перевірки правильності нарахування та складу виплаченої суми, яку позивач вважає невідповідною належному розміру за період з моменту зникнення військовослужбовця, 02.02.2026 відповідачу було направлено адвокатський запит про надання детального розрахунку заборгованості та роз`яснення щодо подальших виплат, який відповідач залишив без відповіді, що стало підставою звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 повернуто без розгляду заяву представника позивача про забезпечення доказів у адміністративній справі №160/7646/26.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 позовна заява була залишена без руху та у встановлений судом строк недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 01.05.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

22.04.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи наступним. На момент зникнення військовослужбовця встановлено наявність двох повнолітніх дітей другого ступеня черговості: позивача та його сестри ОСОБА_3 . Наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2025 № 487 позивачу призначено та виплачено належну йому частку в розмірі однієї другої від передбачених законом двадцяти відсотків грошового забезпечення батька за період з 01.02.2025 по 30.11.2025. Інша половина від зазначених двадцяти відсотків підлягає виплаті дочці зниклого у разі її звернення. Оскільки нарахування здійснено у межах граничної 20-відсоткової норми для повнолітніх дітей відповідно до статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, відповідач вважає, що діяв у межах законодавства, а протиправність у його діях відсутня.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що розвідника-помічник гранатометник 9 розвідувальної групи спеціального призначення 3 роти спеціального призначення НОМЕР_2 загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_2 27 лютого 2025 року зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі ведення бойових дій.

ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 11.03.2025 №549 сповістив сестру безвісті зниклого ОСОБА_4 , що під час виконання бойового завдання в районі ведення бойових дій, зник безвісті 27.02.2025 її брат ОСОБА_2 .

Позивач є сином ОСОБА_2 , що не заперечується відповідачем.

14 листопада 2025 року на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшов лист за № 1248/3358 ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою ОСОБА_1 та доданими документами (додаток № 3 до відзиву) щодо виплати позивачу грошового забезпечення та інших коштів, належних ОСОБА_2 , який зник безвісти 27.02.2005 року.

З матеріалів відзиву вбачається, що за результатами розгляду доданих до заяви ОСОБА_1 документів встановлено, що відповідно до витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян наданих ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_2 на момент зникнення безвісти було двоє повнолітніх дітей, а саме: позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Остання з заявою про виплату позивачу грошового забезпечення, належного ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 не зверталася. Також від ОСОБА_3 не надходило заяви про відмову від грошового забезпечення батька на користь інших осіб (заяви про відмову від виплати грошового забезпечення без зазначення в ній інформації про іншу визначену особу).

Представник відповідача зазначає, що пунктом 1.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2025 року № 487 "Про виплату грошового забезпечення сім`ям безвісти зниклих та полонених військовослужбовців за листопад 2025 року" визначено здійснити перерахунок і виплатити за період з 01 лютого по 30 жовтня 2025 року грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон та зниклих безвісти, військової частини НОМЕР_1 в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення згідно додатку 3 до цього наказу. Під порядковим номер 732 вказаний зниклий безвісти 27.02.2025 року молодший сержант ОСОБА_2 ; отримувач син, ОСОБА_1 ; черга 2, 20%; розмір частки 1/2. Пунктом 1.1 зазначеного вище наказу визначено виплатити грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон та зниклих безвісти, військової частини НОМЕР_1 (в тому числі позивачу) в аналогічному пункту 1.3 розмірі за місяць листопад 2025 року.

Інша 1/2 частка від 20% грошового забезпечення (максимальний передбачений законодавством розмір для відповідної черги) належні до виплати ОСОБА_3 і будуть виплачені їй у разі надходження відповідного звернення.

Таким чином, позивачу було нараховано та виплачено за період з 01 лютого 2025 року по 30 листопада 2025 року грошове забезпечення зниклого безвісти батька, ОСОБА_2 , що не заперечується позивачем та підтверджується випискою з банківського рахунку ОСОБА_1 у АТ КБ «Приватбанк» за 20.12.2025, згідно якого позивач отримав 20.12.2025 від Військової частини НОМЕР_1 виплату на свою банківську карту у розмірі 1/2 частки від 20% грошового забезпечення його батька, а саме: 119 984,58 грн.

З метою перевірки правильності нарахування та складу виплаченої суми, яку позивач вважає невідповідною належному розміру, 02.02.2026 відповідачу було направлено адвокатський запит про надання детального розрахунку заборгованості та роз`яснення щодо подальших виплат, який відповідач залишив без відповіді.

Вважаючи, такі дії відповідача протиправними, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Оцінюючи підстави звернення позивача до суду, суд зазначає, що позивачем не оскаржується конкретний арифметичний розрахунок складових грошового забезпечення військовослужбовця, а ставить під сумнів повноту та правомірність визначення відповідачем розміру частки виплати (застосування 20-відсоткового обмеження та його розподіл між двома повнолітніми дітьми). Отже, предметом даного спору є саме право позивача на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти батька у більшому розмірі (частці), ніж визначено відповідачем відповідно до норм чинного законодавства.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст.1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За приписами частиною 2 статті 1-2, статті 2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Статтею 9 Закону №2011-XII визначено норми грошового забезпечення військовослужбовців.

Так, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону №2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що молодший сержант ОСОБА_2 27.02.2025 зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі ведення бойових дій. Його син звернувся до військової частини із заявою щодо виплати грошового забезпечення зниклого безвісти батька.

З матеріалів справи вбачається, що зниклий безвісти військовослужбовець не залишив особистого розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі за його вибором.

За результатами розгляду доданих до заяви ОСОБА_1 документів військовою частиною встановлено, що відповідно до витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, наданих ІНФОРМАЦІЯ_6 , у ОСОБА_2 на момент зникнення безвісти було двоє повнолітніх дітей, а саме: позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позивач не заперечує наявність повнолітньої сестри, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Отже, згідно з нормами пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII, за відсутності особистого розпорядження грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує двадцять відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Пунктом 1.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2025 № 487 "Про виплату грошового забезпечення сім`ям безвісти зниклих та полонених військовослужбовців за листопад 2025 року" визначено здійснити перерахунок і виплатити за період з 01.02.2025 по 30.10.2025 грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон та зниклих безвісти, військової частини НОМЕР_1 в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення згідно з додатком 3 до цього наказу. Під порядковим номером 732 вказаний зниклий безвісти 27.02.2025 молодший сержант ОСОБА_2 , отримувач син ОСОБА_1 , черга друга, двадцять відсотків, розмір частки 1/2.

Пунктом 1.1 зазначеного вище наказу визначено виплатити грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон та зниклих безвісти, військової частини НОМЕР_1 в аналогічному пункту 1.3 розмірі за місяць листопад 2025 року.

Інша одна друга частка від двадцяти відсотків грошового забезпечення належить до виплати ОСОБА_3 і буде виплачена їй у разі надходження відповідного звернення.

Таким чином, позивачу було нараховано та виплачено за період з 01.02.2025 по 30.11.2025 грошове забезпечення зниклого безвісти батька ОСОБА_2 , що не заперечується позивачем та підтверджується випискою з банківського рахунку ОСОБА_1 у акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» за 20.12.2025, згідно з якою позивач отримав 20.12.2025 від Військової частини НОМЕР_1 виплату на свою банківську карту у розмірі 1/2 частки від 20% грошового забезпечення його батька, а саме 119 984,58 гривень.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням норм чинного законодавства.

Таким чином, доводи позовної заяви не знайшли свого нормативного та документального підтвердження, спростовуються дослідженими матеріалами справи та висновками суду, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець

Часті запитання

Який тип судового документу № 141149625 ?

Документ № 141149625 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141149625 ?

Дата ухвалення - 03.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141149625 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141149625 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141149625, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141149625, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141149625 відноситься до справи № 160/7646/26

Це рішення відноситься до справи № 160/7646/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141149624
Наступний документ : 141149626