Ухвала суду № 141149277, 02.11.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 листопада 2026 року Справа 160/34503/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати противоправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича;

- зобов`язати Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича негайно зупинити виконавчі дії по № АСВП: 67093312, розблокувати та зняти арешт з банківських карток та банківських рахунків Громадянина України ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), повідомити розблокування та зняти арешту з банківських карток та банківських рахунків відповідні банківські установи;

- зобов`язати Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича винести з цього приводу відповідну постанову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України.

Суд наголошує, що право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, вимоги щодо форми та змісту якої встановлені нормами статті 160 КАС України.

Так, згідно із частиною першою цієї статті у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Частина п`ята статті 160 КАС України передбачає, що в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21 липня 2022 року у справі № 9901/17/22, від 13 лютого 2025 року у справі № 990/361/24 вказувала, що необхідність дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 160 КАС України спрямована на формування у суду та учасників справи стійкого уявлення про предмет і засоби доказування в адміністративній справі, зміст і особливості спірних адміністративно-правових відносин.

Змістом позовних вимог вважають запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини на їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Такий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08 вересня 2022 року у справі № 9901/517/21.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд, зокрема, визнати противоправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадима Вікторовича.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач вчиняє бездіяльність та не приймає рішення щодо розгляду законних звернень представника позивача, в яких останній просив Негайно зупинити виконавчі дії по № АСВП: 67093312, розблокувати та зняти арешт з банківських карток та банківських рахунків громадянина України ОСОБА_1 , повідомити розблокування та зняти арешту з банківських карток та банківських рахунків відповідні банківські установи.

Разом з цим, позивач не наводить доводів ані в тексті позовної заяви, ані у прохальній його частині, в обґрунтування того, яку саме бездіяльність відповідача вважає протиправною.

Наведення таких доводів і обставин без конкретизації дійсної суті допущеного відповідачем порушення прав позивача (на його переконання) обґрунтовано не дає суду можливість визначити ані предмет спору, ані межі судового контролю, ані спосіб захисту, яким позивач просить захистити його права.

Звернення до суду із узагальненими твердженнями без покликання на конкретні дії (бездіяльність) відповідача, допущені в безпосередніх правовідносинах сторін спору, з якими не погоджується позивач, унеможливлює установлення неправомірності дій (бездіяльності) відповідача як суб`єкта владних повноважень в контексті наведених позивачем мотивів; визначити межі судового розгляду та предмет доказування у справі. Водночас формулювання вимог має відповідати повноваженням адміністративного суду.

Оскільки зі змісту позовної заяви неможливо встановити ані дійсний предмет спору, ані пов`язаність заявлених в позовній заяві вимог з діяльністю відповідача, суд вважає, що позивачеві слід подати позовну заяву, у якій уточнити зміст позовних вимог. Виклад обґрунтування має узгоджуватися з вимогами, стосуватися тих актів, дій чи бездіяльності відповідача, які прийнято / вчинено / допущено у правовідносинах, у яких відповідач реалізує свої владні (управлінські) функції / повноваження.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 березня 2026 року у справі № 990/595/25 Суд відхилив доводи апелянта про допущення судом першої інстанції надмірного формалізму при вирішенні питання про відкриття провадження у його справі. Так, хоча закон і не передбачає вимог щодо повноти, обсягу чи слушності доводів позивача, але, щонайменше, зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення тощо. Водночас позивач означених мінімальних вимог, що висуваються до змісту позовної заяви, не дотримався.

Водночас суд не наділений повноваженнями замість особи, яка звернулась за судовим захистом, визначити, які саме порушення були допущені суб`єктом владних повноважень та в чому вони проявились.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328 гривні.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою судовий збір сплачується у розмірі - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається, позивач звернувся до суду засобами підсистеми "Електронний суд" із вимогою немайнового характеру, проте доказів сплати судового збору не надав.

Отже, позивачу слід надати суду докази сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн (1331,20*0,8).

Доводи позивача про те. що судовий збір за цю позовну заяву не підлягає сплаті, оскільки провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід`ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК, ні Законом України від 8 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір" (частина перша статті 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується, суд не бере до уваги.

Суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи підставою оскільки позивач звернувся з позовом щодо оскарження бездіяльності приватного виконавця у межах виконавчого провадження та посилається на те, що підставою арешту коштів є виконавчий напис нотаріуса, а не судове рішення.

Відтак, подання цієї позовної заяви не є механізмом здійснення контролю за виконанням судового рішення, а отже, доводи позивача суд відхиляє.

Зазначені обставини є підставою для залишення позову без руху.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного та керуючись ст. 169, ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву - залишити без руху.

Надати позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:

- позовну заяву, у якій уточнити зміст позовних вимог;

- доказів сплати судового збору за подачу даного адміністративного позову у розмірі 1064,96 грн.

Реквізити для сплати судового збору: одержувач - ГУК у Дн-кій обл/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ-37988155, розрахунковий рахунок UA368999980313141206084004632, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Калугіна