Єдиний державний реєстр судових рішень ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 рокуСправа № 160/23978/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,
ВСТАНОВИВ:
07.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якій просить:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 213353,97 грн під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач проходив військової службу у військовій частині НОМЕР_1 , 20.09.2022 вибув на лікування до військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до відповіді військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 04.10.2022 по 24.10.2022 та 25.10.2022 був зобов`язаний повернутись до військової частини НОМЕР_1 . Про те, що сталося з військовослужбовцем та про причини неповернення до розташування військової частини, а також про місце свого дійсного перебування солдат ОСОБА_1 командування військової частини НОМЕР_1 не повідомляв. Вищевказаними діями солдат ОСОБА_1 ввів в оману командування військової частини НОМЕР_1 щодо свого місця перебування, внаслідок чого йому здійснювались надлишкові нарахування та виплати грошового забезпечення протягом часу поки не було встановлено факт його ухилення від виконання обов`язків військової служби. Службовим розслідуванням встановлено факт неналежного виконання відповідачем обов`язків військової служби, що призвело до надлишкової виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2022 року та додаткової винагороди за вересень та жовтень 2022 року. З метою стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Судом на виконання вимог ч. 3 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України було направлено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо підтвердження місця реєстрації ОСОБА_1 , на який надійшла відповідь №3151185 від 10.08.2026 із зазначенням місця реєстрації з 12.02.2019: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2026 позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2026 відкрито провадження в адміністративній справі №160/23978/26 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представником позивача подано до суду заяву про залишення позовної заяви без руху через пропущення строку звернення до адміністративного суду, яка залишена без задоволення ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2026.
26.08.2026 представником позивача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити, вказує, що командування в/ч НОМЕР_1 достеменно знаючи, що солдат ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину не повернувшись з лікування наказав виплатити додаткову винагороду з розрахунку 100000 грн пропорційно за вересень та жовтень 2022 року. Наголошує на пропущенні позивачем тримісячного строку звернення до суду з цим позовом. Звертає увагу, що позивач був обізнаний про те, що солдат ОСОБА_1 не мав права на виплати ще з 13.12.2023. Крім того, ОСОБА_1 не має жодного відношення до видання наказів в адміністративно-господарській діяльності та будь-яких інших наказів не мав, ним не здійснювалось жодного нарахування виплат і їх проведення. Відповідно, жодних дій, які б спричинили шкоду державі в особі в/ч НОМЕР_1 або призвели до незаконного нарахування і використання коштів державного бюджету відповідачем не вчинялось. Зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, що виплата надмірно нарахованої грошової допомоги виникла через недобросовісні дії відповідача. Претензія про добровільну сплату суми заборгованості позивачеві не направлялась, ОСОБА_1 після направлення на лікування був включений до наказів для нарахування додаткової винагороди. Суду не надано жодних належних та допустимих доказів, що свідчать про недобросовісність відповідача, як і його обов`язку повідомляти про наявність чи відсутність у нього права на отримання тих чи інших виплат.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Оскільки до матеріалів справи долучені всі необхідні документи та судом вжиті всі необхідні заходи з метою повідомлення учасників справи про розгляд справи, суд перейшов до розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.04.2022 №91, солдат ОСОБА_1 , вважається таким, що прибув та був зарахований в розпорядженні командира солдатом резервної роти.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.04.2022 №114, солдат ОСОБА_1 , солдат резерву резервної роти, призначений наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від «23» квітня 2022 року №77- РС на посаду водія 3 відділення 1 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 вважається таким, що з «25» квітня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.07.2022 №190, солдат ОСОБА_1 , водій 3 відділення 1 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантно роти, відповідно до пункту 116 підпункту 14, 15 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, з «10» липня 2022 року увільнений від займаної посади і зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 .
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.09.2022 №264, солдат ОСОБА_1 , військовослужбовець в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 у зв`язку із хворобою, вважається таким, що «20» вересня 2022 року був направлений на лікування до військового медичного клінічного центру м. Дніпро.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.12.2022 №360, солдат ОСОБА_1 , військовослужбовець в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 , який з «20» вересня 2022 року вибув на лікування до військового медичного клінічного центру м. Дніпро, вважається таким, що станом на «25» грудня 2022 року не повернувся до військової частини НОМЕР_1 без поважних причин, на телефонні дзвінки не відповідає, медичні документи надані не були, місцезнаходження невідомо.
Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 20.09.2022 вибув на лікування до військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до відповіді військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 04.10.2022 по 24.10.2022 та 25.10.2022 був зобов`язаний повернутись до військової частини НОМЕР_1 . Про те, що сталося з військовослужбовцем та про причини неповернення до розташування військової частини, а також про місце свого дійсного перебування солдат ОСОБА_1 командування військової частини НОМЕР_1 не повідомляв. Вищевказаними діями солдат ОСОБА_1 ввів в оману командування військової частини НОМЕР_1 щодо свого місця перебування, внаслідок чого йому здійснювались надлишкові нарахування та виплати грошового забезпечення протягом часу поки не було встановлено факт його ухилення від виконання обов`язків військової служби.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.12.2023 №1290, солдат ОСОБА_1 , ухиляється від проходження військової служби в умовах в воєнного стану у період з 20.09.2022 по 03.10.2022 та з 25.10.2022 по теперішній час.
Згідно пункту 2 наказу від 13.12.2023 №1290 за самовільне залишення військової частини (неприбутті вчасно у медичний заклад) у період з 20.09.2022 по 03.10.2022 та за неприбуття з медичного закладу на службу без поважних причин в умовах воєнного стану у період з 25.10.2022 по теперішній час, притягнути до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_1 , накласти дисциплінарне стягнення - оголосити сувору догану. Зобов`язано начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 здійснити перевірку нарахованого та виплаченого солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення.
20.07.2026 за вх. №10455/р до командування військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 про те, що відповідно до вимог наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.12.2023 №1290 «Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом нез`явлення вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу», проведено перевірку нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та додаткової винагороди військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 (колишньому водію 3 відділення 1 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 ), який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 солдату ОСОБА_1 , в результаті якої було виявлено факти надмірно виплаченого грошового забезпечення за вересень та жовтень 2022 року і надмірно виплаченої додаткової винагороди за вересень та жовтень 2022 року.
На підставі вказаного рапорту командиром військової частини НОМЕР_1 20.07.2026 виданий наказ №469 «Про призначення службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов`язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди за вересень та жовтень солдату ОСОБА_1 ».
28.07.2026 командиром військової частини НОМЕР_1 був виданий наказ №898 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_2 за фактом неналежного виконання службових обов`язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди за вересень та жовтень 2022 року солдату ОСОБА_3 ».
Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина військовослужбовця виражається у формі прямого умислу, адже солдат ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи негативні правові наслідки, несвоєчасно прибув до медичного закладу та не повернувся з медичного закладу до розташування військової частини НОМЕР_1 , ввів в оману командування військової частини НОМЕР_1 , повідомивши неправдиву інформацію щодо свого дійсного місцезнаходження.
Вказаним наказом вирішено вважати встановленим факт неналежного виконання відповідачем обов`язків військової служби, що призвело до надлишкової виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2022 року та додаткової винагороди за вересень та жовтень 2022 року.
Зазначено також, що внаслідок неправомірних дій військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 було здійснено переплату грошових коштів, а саме надмірно виплачене грошове забезпечення та додаткову винагороду за вересень та жовтень 2022 року солдату ОСОБА_1 у загальному розмірі 213353,97 грн.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 про розмір переплати №665 від 16.07.2026, переплата грошового забезпечення за вересень-жовтень 2022 року становить 213353,97 грн.
Крім того, військовою частиною НОМЕР_1 подано повідомлення відносно солдата ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 12.05.2025.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
На підставі ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Основним нормативно-правовим актом, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України є Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 розділу 1 Порядку №260, до складу грошового забезпечення військовослужбовців відносяться щомісячні основні, додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, премія, додаткові винагороди, тощо.
Згідно пункту 3 розділу І Порядок №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 12 Порядку №260, військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.
Отже, у період перебування військовослужбовця на лікуванні за ним зберігається виплата грошового забезпечення.
Водночас, згідно положень пункту 15 Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Відповідно до пункту 3 розділу XVІ Порядку №260 виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 5 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.
Згідно положень абзацу 1 пункту 5 розділу XVІ Порядку №260 військовослужбовцям щомісячна премія не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168) передбачено, що на період дії воєнного стану особам, які несуть службу в районах ведення бойових дій встановлено виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень, а особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, передбачена додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно часу участі осіб у таких діях та заходах.
Пунктом 2-1 Постанови №168 визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених Постановою №168 визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
На період подій питання виплати додаткової винагороди регулювалось окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, у якому зазначено, що виплата додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини, накази на виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Окрім цього, до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30 000 гривень не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували з дня самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), оголошеного наказом командира.
Враховуючи, що відповідач у період з 25.10.2022 для проходження військової служби не з`явився, та з 25.10.2022 відсутній на службі у в/ч НОМЕР_1 , суд робить висновок, що на підставі пункту 15 Порядку №260 відповідач не мав права на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди за час його відсутності на службі без поважних причин.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі - Закон №160-IX).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (ст. 4 Закону №160-IX).
Згідно ч. 4 ст. 3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону №160-IX).
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.
Згідно з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї норми матеріального права зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас, ст. 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у ст. 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил ст. 1215 ЦК України як винятку із ст. 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
Отже, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
У спірних правовідносинах, висновком службового розслідування встановлений факт самовільного залишення місця служби відповідачем під час дії воєнного стану з 25.10.2022, у зв`язку з чим до ЄРДР внесені відповідні відомості відносно відповідача за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України.
Таким чином, відповідач діяв недобросовісно, оскільки був відсутній на службі без поважних причин, проте отримував грошове забезпечення та додаткову винагороду за вересень-жовтень 2022 року.
Суд зазначає, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
За таких обставин, вина відповідача в завданні матеріальної шкоди та причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою, є доведеними, оскільки підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами.
Таким чином, суд робить висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно набутих відповідачем коштів під час фактичного невиконання обов`язків військової служби.
Разом з тим суд не погоджується з визначеним позивачем розміром шкоди в частині включення до нього коштів, які відповідач фактично не отримував.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 про розмір переплати №665 від 16.07.2026, переплата грошового забезпечення за вересень-жовтень 2022 року становить 213353,97 грн, а саме: грошове забезпечення 31353,97 грн, додаткова винагорода 182000,00 грн.
Відповідно до витягу з розрахунково-платіжної відомості:
- №413 від 11.10.2022 на виплату грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 за вересень 2022 року нараховано 16230,50 грн, з урахуванням утриманих військового збору та ЄСВ перераховано на картковий рахунок 15987,04 грн;
- №419 від 16.10.2022 на виплату додаткової винагороди у період військового стану солдату ОСОБА_1 за вересень 2022 року нараховано 30000,00 грн, з урахуванням утриманих військового збору та ЄСВ перераховано на картковий рахунок 29550,00 грн;
- №451 від 11.11.2022 на виплату грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 за жовтень 2022 року нараховано 16230,50 грн, з урахуванням утриманих військового збору та ЄСВ перераховано на картковий рахунок 15987,04 грн.
- №460 від 17.11.2022 на виплату додаткової винагороди у період військового стану солдату ОСОБА_1 за жовтень 2022 року нараховано 100000,00 грн, з урахуванням утриманих військового збору та ЄСВ перераховано на картковий рахунок 98500,00 грн.
Таким чином, усього відповідачеві виплачено кошти у розмірі 160024,08 грн.
Суд виходить із того, що матеріальна відповідальність військовослужбовця за Законом №160-IX має наслідком відшкодування саме прямої дійсної шкоди, фактично заподіяної державі.
За таких обставин при визначенні розміру шкоди необхідно враховувати фактичний рух коштів та встановити, яка саме сума вибула з розпорядження військової частини та була фактично отримана відповідачем.
Включення до суми, що підлягає стягненню з відповідача, сум утриманих з нарахованих розмірів грошового забезпечення та додаткової винагороди податків, призвело б до стягнення коштів, які відповідач фактично не отримував та якими не розпоряджався.
При цьому суд зазначає, що виключення відповідних сум із розміру стягнення не означає відсутності у позивача передбачених законом способів врегулювання питання щодо таких платежів.
Питання коригування відповідних сум ЄСВ та їх зарахування або повернення вирішується платником у встановленому законодавством порядку. Чинний Порядок, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23.07.2021 №417, визначає порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів або повернення надміру та/або помилково сплачених сум ЄСВ.
Таким чином, при визначенні розміру матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню відповідачем, суд виходить із суми грошового забезпечення, яка була фактично виплачена та отримана відповідачем.
За встановлених обставин саме сума 160024,08 грн є тією сумою коштів, яка фактично перерахована відповідачу та яка, за встановлених у справі обставин, становить розмір надлишково виплаченого йому грошового забезпечення, що підлягає відшкодуванню.
Суд при цьому враховує, що обов`язок доведення розміру заподіяної шкоди та обґрунтованості заявленого до стягнення розміру покладається на позивача. Надані ним документи підтверджують факт нарахування відповідачу відповідних сум, однак не свідчать про фактичне отримання ним сум військового збору та ЄСВ, які були перераховані до бюджету.
Відтак суд вважає доведеним право позивача на відшкодування відповідачем надлишково виплаченого грошового забезпечення в межах фактично отриманої відповідачем суми.
Оскільки доказів добровільного повернення вказаної суми відповідачем матеріали справи не містять, суд висновує, що у відповідача виник обов`язок у поверненні безпідставно набутої додаткової винагороди у розмірі 160024,08 грн.
Згідно з вимогами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За наведених обставин, за відсутності доказів самостійної сплати відповідачем заявлених до стягнення сум, суд приходить до висновку про та наявність підстав для часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 160024 (сто шістдесят тисяч двадцять чотири) грн 08 коп. під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський
Судове рішення № 141149112, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 160/23978/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: