Рішення № 141149095, 13.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
13.10.2026
Номер справи
160/23059/26
Номер документу
141149095
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокуСправа №160/23059/26Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

31.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач, з урахуванням уточнень від 11.08.2026 року, просять суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській щодо незарахування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 22.04.1987 по 05.02.1999, та щодо незарахування до страхового стажу періодів служби з 03.08.2024 по 20.10.2024 та з 20.11.2024 по 16.01.2025 в зоні бойових дій у трикратному розмірі;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 22.04.1987 по 05.02.1999, із зарахуванням до страхового стажу періодів служби з 03.08.2024 по 20.10.2024 та з 20.11.2024 по 16.01.2025 в зоні бойових дій у трикратному розмірі, та здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків Державного бюджету України на виплату дострокових пенсій, допомоги на поховання з урахуванням витрат, пов`язаних з їх виплатою та доставкою, фінансове забезпечення яких здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, а не з видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, починаючи з 29.01.2026.

Ухвалою суду від 06.08.2026 року позов залишено без руху, згідно положень ст.ст.160,161 КАС України.

Позивачем усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.08.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 14.08.2026 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- пенсійної справи позивача;

- звернення позивача із заявою про призначення пенсії;

- відомості щодо зарахування/незарахування (зазначити такі підстави) при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 22.04.1987 по 05.02.1999, та щодо незарахування до страхового стажу періодів служби з 03.08.2024 по 20.10.2024 та з 20.11.2024 по 16.01.2025 в зоні бойових дій у трикратному розмірі;

усі наявні докази щодо суті спору.

20.08.2026 року відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву.

26.08.2026 року відповідачем 1 подано клопотання про долучення доказів.

15.08.2026 року відповідачем 1 подано заяву на виконання ухвали.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 13.10.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії Пенсійного органу порушують право позивача на достатній рівень пенсійного забезпечення.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 1,2

Від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що у результаті розгляду заяви від 29.01.2026 гр. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про призначення пенсії за віком гр. ОСОБА_1 з 29.01.2026 року при страховому стажі 28 років 9 місяців 11 днів в розмірі 9517,19 гривень.

Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві 04.03.2026 рішенням 263040019864 здійснено допризначення пенсії по стажу та заробітній платі за грудень 2025 року, після якого розмір пенсії з 29.01.2026 становить 9542,68 грн., при страховому стажі 28 років 10 місяців 11 днів.

До страхового стажу незараховано період роботи з 22.04.1987 по 05.02.1999, оскільки назва організації при прийнятті на роботу не відповідає назві організації на печатці при звільненні.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові угоди і договори з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Вказують про те, що за доданими документами до страхового стажу зараховані періоди участі у бойових діях, а саме з 03.08.2024 по 20.10.2024 та з 20.11.2024 по 16.01.2025.

Законом №1058 не передбачено врахування періоду проходженні військової служби в кратному обчисленні.

Ухвалою суду від 14.08.2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Цією ж ухвалою відповідачу 2 було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвала суду про відкриття провадження направлена за місцем знаходження (реєстрації) відповідача, яке підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно положень ст. 126 КАС України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Відповідачем у встановлений судом строк, письмових заперечень проти позову, пояснень чи доказів щодо заявлених позовних вимог, на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, не надано, як і заяви про визнання позову.

Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , подав заяву про призначення пенсії за віком від 29.01.2026 року № 1148 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон України)».

Заява розглядалася за принципом екстериторіальності в порядку єдиної черги звернень Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області.

У результаті розгляду заяви від 29.01.2026 гр. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про призначення пенсії за віком гр. ОСОБА_1 з 29.01.2026 року при страховому стажі 28 років 9 місяців 11 днів в розмірі 9517,19 грн.

Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві 04.03.2026 рішенням 263040019864 здійснено допризначення пенсії по стажу та заробітній платі за грудень 2025 року, після якого розмір пенсії з 29.01.2026 року становить 9542,68 грн., при страховому стажі 28 років 10 місяців 11 днів.

Отже, позивач перебуває на обліку у відповідача 1 та отримає пенсію за віком як учасник бойових дій.

Згідно матеріалів справи, страхового стажу незараховано період роботи з 22.04.1987 по 05.02.1999, оскільки назва організації при прийнятті на роботу не відповідає назві організації на печатці при звільненні.

За доданими документами до страхового стажу зараховані періоди участі у бойових діях, а саме з 03.08.2024 по 20.10.2024 та з 20.11.2024 по 16.01.2025 року.

Позивач у позові вказує, що періоди служби Позивача з 03.08.2024 по 20.10.2024 та з 20.11.2024 по 16.01.2025 в зоні бойових дій незараховано протиправно у трикратному розмірі.

Позивач вважає дії Відповідача незаконними та необґрунтованими, здійсненими усупереч положенням чинного законодавства, а тому його права підлягають захисту в судовому порядку, внаслідок чого позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Оскільки спірний період роботи мав місце до набрання чинності Законом № 1058-IV та до впровадження системи персоніфікованого обліку, питання його зарахування до страхового стажу вирішується за нормами законодавства, що діяло раніше.

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з приписами статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 2 Порядку № 637 передбачено, що у разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, і лише за її відсутності, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Порядок ведення трудових книжок визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 2.3 Інструкції №58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення, і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються акуратно, при цьому запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення завіряються печаткою.

Аналогічні за змістом правила діяли і на час внесення спірних записів. Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20.06.1974 № 162, на положення якої посилається відповідач, так само покладала заповнення трудової книжки, внесення до неї записів про прийняття на роботу, переведення та звільнення після видання відповідного наказу (розпорядження), а також засвідчення запису про звільнення підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства саме на адміністрацію підприємства, а не на працівника.

З наведених норм права слідує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи до неї вносяться, а печатки і штампи проставляються відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником. Обов`язок ведення трудових книжок, у тому числі внесення записів про перейменування, реорганізацію чи зміну підпорядкування підприємства та засвідчення записів печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів, законодавцем покладено на власника або уповноважений ним орган, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок - на керівника підприємства. Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

За таких обставин неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.

Крім того, згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, при прийманні документів орган, що призначає пенсію, перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Отже, пенсійний орган не лише наділений повноваженнями, а й зобов`язаний перевірити подані документи, зокрема записи у трудовій книжці, та визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для зарахування спірних періодів роботи до стажу.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Застосовуючи наведені норми права до встановлених у справі обставин, суд виходить з такого.

Згідно матеріалів справи, страхового стажу незараховано період роботи з 22.04.1987 по 05.02.1999, оскільки назва організації при прийнятті на роботу не відповідає назві організації на печатці при звільненні.

Слід вказати, що позивачем долучена до справи трудова книжка.

Трудова книжка оформлена на ім`я позивача, її належність позивачу відповідачем не заперечується. Записи спірного періоду роботи з 22.04.1987 по 05.02.1999 у трудовій книжці наявні, виконані послідовно, виправлень не містять, кожен з них має дату та посилання на наказ (розпорядження), на підставі якого його внесено, а запис про звільнення засвідчено підписом уповноваженої особи відділу кадрів та відбитком печатки.

Отже, у трудовій книжці позивача наявні необхідні записи про спірний період роботи, а тому підстав для застосування правил пунктів 2 і 3 Порядку № 637 про підтвердження стажу іншими документами чи показаннями свідків у відповідача не було: спірний період підтверджується основним документом про стаж роботи - трудовою книжкою.

Єдиною підставою відмови у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу відповідач зазначив невідповідність назви організації, зазначеної на печатці, що завіряє запис про звільнення, назві організації, зазначеній у записі про перейменування підприємства.

Суд критично оцінює наведену підставу. Внесення до трудової книжки записів про перейменування, реорганізацію або зміну підпорядкування підприємства, а так само проставлення штампів і печаток є обов`язком адміністрації підприємства, а не працівника. Позивач не мав жодного впливу ані на зміст записів у своїй трудовій книжці, ані на те, печатку якої саме організації буде проставлено при його звільненні, а тому не може зазнавати негативних наслідків від допущених роботодавцем недоліків оформлення цього документа.

При цьому розбіжність між найменуванням підприємства у записі про перейменування та найменуванням у відбитку печатки сама по собі не спростовує факту роботи позивача у спірний період і не свідчить про недостовірність відомостей трудової книжки.

При цьому, слід вказати, про те, що вибірково приймаючи трудову книжку як належний документ про стаж щодо одних періодів та відхиляючи її щодо іншого періоду з мотивів оформлення, відповідач діяв непослідовно.

Доказів того, що записи трудової книжки позивача за спірний період містять неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів його трудової діяльності, відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що підставою для призначення та перерахунку пенсії є наявність відповідного стажу роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не бездоганність оформлення записів та відбитків печаток.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відмова відповідача 1 у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи з 22.04.1987 по 05.02.1999 є необґрунтованою.

Щодо інших вимог позивача.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі, також Закон № 1058-IV) військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, після досягнення чоловіками 55 років, жінками 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Отже, з системного аналізу положень пункту 4 частини 1 статті 115 Закону Закон № 1058-IV вбачається, що у зазначеній нормі права наведено перелік осіб, які мають право на призначення дострокової пенсії за віком. Спільним для цих категорій осіб є обов`язкове досягнення чоловіками 55 років, жінками 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

В преамбулі до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі, також Закон №2011-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 Закону № 2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, соціальний захист військовослужбовців, крім іншого, стосується питань їх пенсійного забезпечення.

Основні права військовослужбовців, пов`язані з проходженням служби, визначені статті 8 Закону № 2011-XII.

Так, згідно з абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону № 2011-XII час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону № 1788-ХІІ передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Наказом Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 року за № 1294/26071, відповідно до Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, затверджено Положення № 530.

За змістом пункту 2.3 розділу 2 Положення № 530 участь у бойових діях у воєнний час та час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії зараховуються на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.

Суд наголошує, що час проходження військової служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, незалежно від того, який вид пенсії та за яким законом вона призначається.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05 червня 2018 року в справі № 348/347/17, від 30 липня 2019 року в справі № 346/1454/17 та від 02 квітня 2020 року в справі № 185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16 червня 2020 року в справі № 185/7049/20 та від 18 січня 2023 року в справі № 1.380.2019.003739, від 21 березня 2023 року в справі № 160/6146/19.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно відомостей наданої позивачем довідки від 16.07.2025 року позивач у спірний період брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Судом також встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій.

Таким чином, період військової служби позивача з 03.08.2024 по 20.10.2024 та з 20.11.2024 по 16.01.2025 протягом якого позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною військовою агресією російської федерації проти України, підлягає зарахуванню на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної норми у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Відтак, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про повне обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає частковому задоволенню у відповідній частині.

В іншій частині, щодо відповідного нарахування, то в цій частині, слід вказати, вимоги звернуто передчасно.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо незарахування при призначенні/перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 до страхового стажу періоду його роботи з 22.04.1987 по 05.02.1999 та щодо незарахування до страхового стажу періодів служби з 03.08.2024 по 20.10.2024 та з 20.11.2024 по 16.01.2025 з на пільгових умовах з розрахунку - один місяць служби за три місяці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період його роботи з 22.04.1987 року по 05.02.1999 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його служби з 03.08.2024 року по 20.10.2024 ро та з 20.11.2024 по 16.01.2025 на пільгових умовах з розрахунку - один місяць служби за три місяці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 22.04.1987 по 05.02.1999, та із зарахуванням до страхового стажу періодів його служби з 03.08.2024 по 20.10.2024 та з 20.11.2024 по 16.01.2025 на пільгових умовах з розрахунку - один місяць служби за три місяці, починаючи з 29.01.2026, з урахуванням раніш виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16 ЄДРПОУ 42098368).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 13.10.2026 року.

Суддя В.В. Ільков

Часті запитання

Який тип судового документу № 141149095 ?

Документ № 141149095 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141149095 ?

Дата ухвалення - 13.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141149095 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141149095 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141149095, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141149095, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 13.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141149095 відноситься до справи № 160/23059/26

Це рішення відноситься до справи № 160/23059/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141149094
Наступний документ : 141149096