Ухвала суду № 141148756, 03.11.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

03 листопада 2026 р. Справа № 120/5964/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні заяву, подану в порядку ст. 383 КАС України, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду (головуючий суддя Сало П.І.) від 31.07.2025 вказаний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.03.2025. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.03.2025 виплачувати ОСОБА_1 пенсію без її обмеження максимальним розміром та з урахуванням фактично виплачених сум.

В подальшому, розпорядженням керівника апарату суду від 28.04.2026 № 120 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ", у зв`язку із тим, що суддя Сало П.І. відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду від 05.03.2026 №005-К виключений зі штату Вінницького окружного адміністративного суду та суддя позбавлений можливості здійснити розгляд поданих по справі №120/5964/25 заяв, призначено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи №120/5964/25, за результатами якого вирішено, що розгляд поданих у даній справі заяв передано на розгляд судді Жданкіній Н.В.

14.10.2026 до суду надійшла заява представника позивача в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду. В поданій заяві, представник позивача зазначив, що позивач, як інвалід 2 групи, звільнений від сплати судового збору.

Ухвалою від 16.10.2026 заяву представника позивача призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Крім того, відповідачу встановлено строк для подання письмових пояснень щодо заяви, яка є предметом розгляду.

23.10.2026 та 02.11.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшли пояснення, в яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні заяви позивача. Відповідач зазначив, що на виконання рішення суду провів перерахунок пенсії позивача без обмеження максимальним розміром та донарахував заборгованість за період з 01.03.2021 по 31.03.2026 у сумі 1 173 239,58 грн, що підтверджується відповідними розрахунками. При цьому частково виплатив донараховані суми у квітні, травні, червні та вересні 2026 року. Зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 визначено спеціальний порядок виплати пенсійної заборгованості, нарахованої на виконання судових рішень, відповідно до якого виплати здійснюються поступово, пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням. Наголосив, що відсутність належного фінансування та бюджетних призначень унеможливлює одноразову виплату всієї суми заборгованості, а здійснення видатків поза межами бюджетних асигнувань суперечило б вимогам бюджетного законодавства.

Також представник відповідача звернув увагу, що ухвалою суду від 03.08.2026 змінено спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення з Головного управління на користь позивача 1 173 239,58 грн заборгованості, у зв`язку з чим подальше виконання рішення має здійснюватися органами Державної казначейської служби України.

Додатково зазначив, що звіт про виконання судового рішення прийнято ухвалою суду від 03.08.2026, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2026. Відтак, відповідач стверджував, що не ухилявся від виконання судового рішення, вжив усіх залежних від нього заходів у межах наданих повноважень, а тому підстави для задоволення заяви позивача відсутні.

Розглянувши в письмовому провадженні відповідну заяву позивача, подану в порядку ст. 383 КАС України, суд виходив з такого.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Отже, виконуючи рішення суду, відповідач зобов`язаний враховувати обставини, встановленні судовим рішенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 129-1 Конституції України, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Одним із видів судового контролю за виконанням судового рішення є визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).

Таким чином метою правового інституту "судового контролю за виконанням судового рішення" є забезпечення належного виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу, тобто реагує на виявлене порушення постановленням окремої ухвали.

Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

Найперше на що звертає увагу суд це те, що позивач у своїй заяві, поданій в порядку статті 383 КАС України, наводить вимоги зобов`язального характеру по відношенню до відповідача, які не відповідають в повному обсязі змісту резолютивної частини рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі №120/5964/25.

Тобто, позивач посилається на певні обставини, щодо яких судом рішення зобов`язуючого характеру не приймалося.

Як вже наголошувалось судом вище, рішенням суду від 31.07.2025 позовні вимоги задоволеною та зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.03.2025 виплачувати ОСОБА_1 пенсію без її обмеження максимальним розміром та з урахуванням фактично виплачених сум.

При цьому, в поданій до суду заяві від 14.10.2026 представник позивача, не заперечуючи вірний розрахунок розміру пенсії в спірні періоди (станом на 01.03.2021, станом на 01.03.2022, станом на 01.03.2023, станом на 01.03.2024 та станом на 01.03.2025) покликався на те, що в 2026 році, після набрання рішенням законної сили, на руки він не отримував пенсію у фактично нарахованому ромірі.

Водночас суд зауважує, що сам по собі факт невиплати позивачу в повному обсязі донарахованої за результатами перерахунку суми пенсії не свідчить про протиправність дій чи бездіяльності відповідача в розумінні статті 383 КАС України, оскільки для застосування відповідного процесуального механізму необхідно встановити саме порушення суб`єктом владних повноважень обов`язків, покладених на нього судовим рішенням.

Як встановлено судом, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.07.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області проведено відповідні перерахунки пенсії позивача без застосування обмеження максимальним розміром. За результатами таких перерахунків розмір пенсії позивача становив: з 01.03.2021 35740,60 грн, з 01.03.2022 39023,85 грн, з 01.03.2023 47486,45 грн, з 01.03.2024 49468,65 грн та з 01.03.2025 51343,65 грн.

При цьому відповідачем визначено суму доплати за період з 01.03.2021 по 31.03.2026 у розмірі 1173239,58 грн, що підтверджується наданими до суду розрахунками. Вказані обставини також були предметом перевірки суду під час розгляду звіту про виконання судового рішення.

Так, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.08.2026 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення суду від 31.07.2025 у справі №120/5964/25. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2026 зазначену ухвалу залишено без змін.

Отже, обставини проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача, визначення її розміру та нарахування відповідної заборгованості вже були предметом судової перевірки, за результатами якої суд дійшов висновку про виконання відповідачем рішення суду в частині здійснення відповідного перерахунку.

Крім того, суд враховує, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.08.2026 змінено спосіб і порядок виконання рішення суду від 31.07.2025 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь позивача заборгованості з пенсійних виплат за період з березня 2021 року по березень 2026 року в сумі 1173239,58 грн.

Таким чином, питання виплати зазначеної заборгованості набуло окремого порядку виконання, визначеного судовим рішенням про зміну способу і порядку його виконання. Зокрема, відповідно до положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, виконання рішень про стягнення коштів з державних органів здійснюється органами Державної казначейської служби України.

За таких обставин невиплата позивачу всієї суми визначеної заборгованості на момент звернення із заявою сама по собі не може бути достатньою підставою для висновку про протиправність поведінки відповідача в межах спірних правовідносин, оскільки після зміни способу виконання судового рішення питання стягнення відповідних коштів підлягає вирішенню в порядку, передбаченому для виконання рішень про стягнення коштів з державних органів.

Водночас суд звертає увагу, що стаття 383 КАС України не передбачає можливості повторного розгляду питань, які вже були вирішені судом під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, або підміни нею встановленого законом порядку примусового виконання судового рішення.

Також суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості захищати свої права у разі встановлення фактів неправильного визначення розміру поточної пенсійної виплати після проведеного перерахунку. Разом з тим такі обставини мають бути належним чином обґрунтовані та підтверджені відповідними доказами, зокрема відомостями про фактичний розмір нарахованої та виплаченої пенсії за відповідні місяці.

Саме лише посилання представника позивача на те, що у 2026 році позивач не отримував пенсію в повному розмірі відповідно до проведеного перерахунку, без конкретизації того, які саме дії чи рішення відповідача суперечать резолютивній частині судового рішення, не свідчить про наявність передбачених статтею 383 КАС України підстав для задоволення заяви.

Суд наголошує, що обов`язковість судового рішення не означає можливості покладення на відповідача обов`язків, які не були визначені таким рішенням, або розширення його змісту під час здійснення судового контролю. Відповідно, у межах розгляду заяви за статтею 383 КАС України суд перевіряє правомірність поведінки суб`єкта владних повноважень саме з огляду на зміст покладених на нього судовим рішенням обов`язків, а не вирішує новий спір щодо порядку та строків виплати вже стягнутої судом заборгованості.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, надані сторонами докази та зміст судового рішення, виконання якого є предметом судового контролю, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області під час виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі №120/5964/25.

За наведених обставин суд вважає, що заява представника позивача, подана в порядку статті 383 КАС України, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241, 248, 256, 383 КАС України, -

у х в а л и в :

Заяву представника позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 31.07.2025 у справі №120/5964/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - залишити без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна