Рішення № 141148100, 02.11.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/42493/24

Провадження № 2/761/1373/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І. В.,

секретаря судового засідання - Сергієнко В. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лабутіна Юлія Юріївна про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Київської міської ради, третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лабутіна Юлія Юріївна про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лабутіна Юлія Юріївна визнання права власності на спадкове майно.

У позовній заяві, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

1. Визнати право власності за ОСОБА_1 на спадкове майно, а саме 1/2 (одну другу) частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Стягнути з ОСОБА_2 сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Свою позовну заяву обґрунтував тим, що 16 лютого 1989 року ОСОБА_3 був виданий ордер № 47197 серія Б, на сім`ю з трьох осіб на вселення та право зайняття жилого приміщення, а саме: на квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на ОСОБА_3 , його дружину - ОСОБА_4 , та сина - ОСОБА_1 . 20 жовтня 1993 року було отримано свідоцтво про право власності на вищевказане житло згідно розпорядження відділу приватизації державного житлового фонду Печерського району № 4528 на ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та бабусю ОСОБА_1 , мати ОСОБА_3 , ОСОБА_5 . Як стверджує позивач, фактично за кожним з вказаних осіб було приватизовано у рівних частинах, а саме по 1/3 частини вищевказаної квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. ОСОБА_3 відповідно до норм чинного на той час законодавства фактично успадкував частину спадщини, що залишилась після смерті його матері. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 .

Після смерті батьків позивач звернувся до нотаріусу з метою оформлення свідоцтва на спадщину, однак отримав постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку із не поданням заяви про прийняття спадщини після смерті його бабусі, ОСОБА_5 .

Позивач вважає, що оскільки постійно проживав із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , то фактично прийняв спадщину та у встановлені законодавством строки звернувся із заявою про її прийняття. Зважаючи на те, що батьки позивача на момент смерті ОСОБА_5 проживали за адресою: АДРЕСА_1 , відтак останній має право на відповідну частку у праві власності.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2025 року до участі у справі залучено належних відповідачів, а саме: Київську міську раду та ОСОБА_2 .

20 червня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Київської міської ради просив суд ухвалити рішення з урахуванням вимог чинного законодавства України та на підставі матеріалів справи.

23 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник ОСОБА_2 зазначає, що у постанові про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 06.06.2024 року № 52/02-31 нотаріус відмовила ОСОБА_1 у прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку із пропущенням строку для прийняття спадщини. При цьому ОСОБА_1 не є спадкоємцем ОСОБА_5 , оскільки на час її смерті її спадкове майно прийняв її син, спадкоємець першої черги за законом, ОСОБА_3 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном відповідно до положень чинного на час відкриття спадщини ст. 549 ЦК України 1963 року.

Також у відзиві вказується на те, що вимога про встановлення факту прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки така вимога спрямована захист прав ОСОБА_3 , дієздатність якого припинилась у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько позивача, ОСОБА_3 , відповідно до вимог ЦК України 1963 року фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, оскільки був зареєстрованим та проживав у квартирі на момент та після смерті ОСОБА_5 , заяви про відмову від спадщини не подавав, тому вважається таким, що спадщину прийняв, хоча юридично не оформив. При цьому позивач не є спадкоємцем свої баби.

Представник відповідача також вказує, що стосовно вимоги про визнання за позивачем права власності на 1/3 частину квартири після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , 1/3 частину квартири, яка залишилась після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , така вимога задоволенню не підлягає, оскільки позивач не надав доказів неможливості отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька; спадкоємцями майна ОСОБА_3 є в рівних частках онук - ОСОБА_2 за правом представлення свого померлого батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , та позивач - ОСОБА_1 . Відтак мають право на спадкування по частині спадкового майна ОСОБА_3 від усієї частки спадкодавця у праві власності на квартиру, а не лише від 1/3, що залишилась після смерті ОСОБА_5 .

24 червня 2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лабутіна Юлія Юріївна про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на 1/3 частину квартири.

У своїй позовній заяві просив суд визнати за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_2 , а саме:

1) на 1/9 частку квартири в порядку спадкування за правом представлення після смерті бабусі, ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

2) на 7/18 частку квартири в порядку спадкування за правом представлення після смерті дідуся, ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Обґрунтовує зустрічну позовну заяву тим, що батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_5 помер його батько - ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла прабабуся ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , яка проживала та була співвласником квартири АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся по лінії батька - ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дідусь по лінії батька - ОСОБА_3 . Після їх смерті відкрилась спадщина на нерухоме майно - частки у квартирі АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 вважає, що є спадкоємцем майна ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за правом представлення, оскільки ОСОБА_6 помер раніше своїх батьків, а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 . Іншим спадкоємцем майна ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за законом першої черги є їх син, ОСОБА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лабутіної Ю.Ю. №79/02-31 від 30 травня 2025 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відсутні документи, які б підтверджували право власності на спадкове майно.

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лабутіної Ю.Ю. №80/02-31 від 30 травня 2025 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки відсутні документи, які б підтверджували право власності на спадкове майно.

У ОСОБА_2 оригінали документів на право власності на спадкове майно відсутні, прав власності на квартиру у Державному реєстрі речових прав не зареєстроване. Квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відсутність у ОСОБА_2 оригіналів документів на право власності на спадкове майно стало підставою для звернення до суду із зустрічним позовом.

02 липня 2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно з якою представник ОСОБА_1 зазначає, що останній постійно проживав із батьками, сплачував житлово-комунальні послуги, а тому фактично прийняв спадщину та у належні строки звернувся для її оформлення.

04 липня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, згідно з яким на час смерті ОСОБА_5 , яка померла у 1994 році, та протягом встановленого законом строку на прийняття спадщини діяли норми ЦК УРСР, зокрема положення статей 529, 530 ЦК України, які не відносили онуків до кола спадкоємців за законом. Отже, ОСОБА_6 не належить до кола спадкоємців за законом, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог по праву представлення стосовно ОСОБА_2 .

У відзиві також вказується на те, що особовий рахунок стосовно квартири та відповідні договори були оформлені на ім`я ОСОБА_3 , який сплачував грошові кошти за надані житлово-комунальні послуги та підтримував квартиру в належному санітарно-технічному стані.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду.

14 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшло заперечення на відповідь відзив, у якому представник ОСОБА_2 вказує, що доводи позивача про те, що фактично успадковану після смерті ОСОБА_5 1/3 частки квартири її сином ОСОБА_3 спадкує лише позивач як спадкоємець за законом першої черги, спростовується матеріалами спадкової справи, із якої вбачається, що в установлений шестимісячний строк із заявами про прийняття спадщини звернулася два спадкоємці - ОСОБА_3 , як син, та ОСОБА_2 , як онук за правом представлення померлого батька, ОСОБА_6 . Як і все майно ОСОБА_3 , так і частку 1/3 успадковану ним після смерті матері - ОСОБА_5 , позивач та ОСОБА_2 спадкують по 1/2 - тобто по 1/6.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2026 року у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

09 листопада 1959 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 укладено шлюб, що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_1 .

Прізвище після реєстрації шлюбу:

чоловіка - ОСОБА_10 ,

дружини - ОСОБА_10 .

Від шлюбу у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 народилось двоє дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_8 народився ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Володимир-Волинський Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції Волинської області. Батьком ОСОБА_2 вказаний ОСОБА_6 , матір`ю - ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер, що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .

16 лютого 1989 року ОСОБА_3 був виданий ордер №47197 серія Б, на підставі рішення Виконавчого комітету Печерської районної Ради народних депутатів міста Києва від 14 лютого 1989 року №154 на сім?ю з на трьох чоловік на право зайняття жилого приміщення, а саме квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на ОСОБА_3 , його дружину - ОСОБА_4 та сина - ОСОБА_1 .

20 жовтня 1993 року Відділом приватизації житлового фонду Печерського району м. Києва видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_6 на посвідчення того, що квартира АДРЕСА_2 , належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Печерського району міста Києва.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 , виданим Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 , виданим Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

10 травня 2024 року після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Юлією Юріївною заведено спадкову справу №72417883. Також після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Юлією Юріївною заведено спадкову справу №72417847.

10 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лабутіної Юлії Юріївни із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лабутіної Юлії Юріївни заяву із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його бабусі, ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою від 06 червня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із пропущенням строку для прийняття спадщини.

10 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лабутіної Юлії Юріївни із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

28 червня 2024 року ОСОБА_2 подано до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лабутіної Юлії Юріївни заяву про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

30 травня 2025 року ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лабутіної Юлії Юріївни із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою від 30 травня 2025 року ОСОБА_2 відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку із відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на відповідне нерухоме майно.

Щодо позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Вирішуючи спір по суті та визначаючи обсяг спадкового майна і коло спадкоємців, суд виходить із хронологічної послідовності відкриття спадщини після кожного зі співвласників квартири АДРЕСА_3 . Як встановлено судом на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 жовтня 1993 року, вищезазначена квартира належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у рівних частках - по 1/3 частині кожному.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, часом відкриття якої є день її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу спадщини, ввійшли всі її права та обов`язки, що належали їй до моменту відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, зокрема майнові права на квартиру АДРЕСА_2 , та належала ОСОБА_5 на праві спільної власності.

Визначаючи порядок спадкування після смерті ОСОБА_5 , суд враховує, що частиною першою статті 5 ЦК України встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснень, даних в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , спірні правовідносини стосуються її фактичного прийняття, такі правовідносини урегульовані ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За змістом статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Статтею 548 ЦК УРСР встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Ураховуючи наведене, прийняття спадщини може бути підтверджено діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать про те, що в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном або подали державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини.

Як роз`яснив у своїй постанові від 25.03.2020 року Верховний Суд за результатами розгляду справи №305/235/17, під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Судом встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємцем першої черги за законом був її син, ОСОБА_3 , який постійно проживав разом з матір?ю за адресою: АДРЕСА_1 .

З довідки від 27 березня 2015 року, виданої Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» ОСОБА_3 , вбачається, що останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із відповіддю Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 16 травня 2024 року №109-2868 ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 23.02.1989 по 17.04.2024 роки; ОСОБА_3 був зареєстрований за вищевказаною адресою з 23.02.1989 по 23.04.2024 роки.

Реєстрація ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , підтверджується також копією паспорту останнього, серія НОМЕР_10 .

Факт проживання ОСОБА_3 за вищезазначеною адресою після смерті ОСОБА_5 та фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном підтверджується також договорами, укладеними на його ім`я, а саме: договором про участь у витратах на утримання будинку №821 від 01 червня 1994 року, договором про надання послуг на утримання будинку та прибудинкових територій №1234/321 від 18 грудня 2008 року, договором про надання послуг телефонного зв`язку № НОМЕР_11 від 17 квітня 1997 року, договором про надання населенню послуг з газопостачання №Т-759820474 від 14 квітня 2015 року.

Враховуючи, що ОСОБА_3 постійно проживав із померлою матір`ю однією сім`єю, зареєстрований у належній померлій на праві спільної часткової власності квартири, брав участь в утриманні спадкового майна, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 549 ЦК УРСР фактично прийняв спадщину та згідно зі статтею 548 ЦК УРСР з моменту відкриття спадщини набув належну його матері частку у праві власності на 1/3 частину спадкового майна незалежно від подальшого одержання свідоцтва про право на спадщину.

У постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №747/467/18 та від 30 січня 2023 року у справі №463/9696/20 зазначено, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, необхідно розуміти різні дії спадкоємця з управління, розпорядження користування цим майном, підтримання його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Відтак, ОСОБА_1 , не є спадкоємцем майна своєї баби, ОСОБА_5 , оскільки на момент відкриття спадщини після смерті останньої був живий його батько, ОСОБА_3 , син спадкодавиці, який як спадкоємець першої черги за законом відповідно до статей 529, 549 ЦК УРСР прийняв спадщину у вигляді 1/3 частки квартири. За таких обставин зазначена 1/3 частка квартири увійшла до складу майна, належного ОСОБА_3 .

Щодо спадкування майна після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , спадщина після смерті яких відкрилася у квітні 2024 року, суд застосовує положення Цивільного кодексу України 2003 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Як встановлено з матеріалів справи, син ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто до відкриття спадщини після смерті своїх батьків. Відтак онук спадкодавців, ОСОБА_2 , на підставі частини першої статті 1266 ЦК України залучається до спадкування за правом представлення після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 нарівні з їхнім сином, ОСОБА_1 , та щодо спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Після смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій в день смерті належала 1/3 частка квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 жовтня 1993 року, спадкоємцями першої черги за законом є її чоловік, ОСОБА_3 , її син, ОСОБА_1 , та її онук, ОСОБА_2 , за правом представлення його померлого батька, ОСОБА_6 , у рівних частках, а саме: по 1/9 частині кожен.

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч.1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємці законом є рівними.

Оскільки ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті дружини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживав разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , він відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, та з часу її відкриття набув право власності на 1/9 частку спірної квартири.

Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкоємцями майна є його син, ОСОБА_1 , та його онук, ОСОБА_2 , правом представлення свого померлого батька, ОСОБА_6 , по частці спадкового майна, що належало спадкодавцю на день смерті, а саме: 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про право на житло від 20 жовтня 1993 року, 1/3 частина цієї ж квартири - в порядку спадкування після його матері, ОСОБА_5 , та 1/9 частина квартири після смерті дружини, ОСОБА_4 , а всього частка ОСОБА_3 на день його смерті становила 7/9 частин квартири, відтак кожен спадкоємець успадкував по 7/18 частини квартири.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 4.15. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно п.4.18. глави 10 цього ж Порядку вчинення нотаріальних дій якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз?яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_3 за життя фактично прийняв спадщину після смерті матері, ОСОБА_5 , а саме: частку у розмірі 1/3 квартири, та після смерті дружини, ОСОБА_4 , 1/9 частку квартири, однак не оформив свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права власності на успадковані частки, спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позбавлені можливості оформити свої спадкові права в позасудовому порядку, що є підставою для захисту їхніх майнових прав судом шляхом визнання права власності у порядку спадкування.

Оцінюючи підстави для задоволення первісної позовної заяви ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог суд доходить до висновку, що попри посилання позивача на безпосереднє спадкування ним частки квартири після смерті ОСОБА_5 , зазначена 1/3 частка увійшла до складу спадщини його батька, ОСОБА_3 , і підлягає розподілу між спадкоємцями останнього. Враховуючи, що ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом після смерті матері, ОСОБА_4 , набув право на 1/9 частку квартири, а після смерті батька, ОСОБА_3 , на 7/18 частки квартири, що в сукупності становить 9/18 (або 1/2) частку квартири, заявлена ОСОБА_1 у первісному позові вимога про визнання за ним права власності на спадкове майно у розмірі 1/2 частини спірної квартири відповідає фактичному розміру його спадкової частки, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оскільки, згідно із ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, то відповідно з часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 як спадкоємець за правом представлення набув право на успадковане майно, у зв`язку з чим зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 1/9 частку квартири після смерті ОСОБА_4 та на 7/18 частку квартири після смерті ОСОБА_3 також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат суд дійшов до наступного висновку.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 4 000, 00 грн. Вказане підтверджується квитанцією ID 9144-8653-0218-7710 від 11 листопада 2024 року.

ОСОБА_2 сплатив судовий збір у розмірі 12 112, 00 грн., що підтверджується долученою квитанцією до платіжної інструкції про переказ готівки №9382-6389-5215-6250 від 23 червня 2025 року.

Враховуючи задоволення первісного та зустрічного позовів у повному обсязі, а також визнання сторонами позовних вимог одна одної, позивачу за первісним позовом та позивачу за зустрічним позовом підлягає поверненню з державного бюджету по 50 відсотків судового збору, сплаченого кожним із них при поданні відповідної позовної заяви, а решта 50 відсотків судового збору покладається на відповідного відповідача за первісним та зустрічним позовами.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, ст. 1218, 1266, ЦК України суд,

У Х В А Л И В:

Первісну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лабутіна Юлія Юріївна про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме 1/2 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого судового збору в розмірі 2 000, 00 грн.

Зобов`язати УДКСУ в Шевченківському районі повернути ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 2 000, 00 грн., згідно квитанції ID 9144-8653-0218-7710 від 11 листопада 2024 року.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лабутіна Юлія Юріївна про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , а саме: на 1/9 частку квартири в порядку спадкування за правом представлення після смерті бабусі, ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; на 7/18 частку квартири в порядку спадкування за правом представлення після смерті дідуся, ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50 відсотків сплаченого судового збору в розмірі 6 056, 00 грн.

Зобов`язати УДКСУ в Шевченківському районі повернути ОСОБА_2 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 6 056, 00 грн., згідно платіжної інструкції про переказ готівки №9382-6389-5215-6250 від 23 червня 2025 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_12 ,

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_13 ,

Київська міська рада, адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141,

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лабутіна Юлія Юріївна, адреса - м. Київ, вул. Софіївська, буд. 16/16, оф. 28.

Повний текст рішення виготовлений 02 листопада 2026 року.

Суддя: