Рішення № 141147482, 07.10.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2247/26

Категорія 9

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Блащука А.М., при секретарі судового засідання Пащелопі Д.Р., за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Вергелес І.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності на частину квартири та реєстрації права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Подільським районним судом м. Києва здійснюється розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності на частину квартири та реєстрації права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що свідоцтвом про право власності на житло, виданого Відділом приватизації Подільської райдержадміністрації згідно з розпорядженням (наказом) від 31 березня 2005 року за № 472, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти спільної (сумісної або часткової) власності на підставі свідоцтва про право власності, записаний 14 квітня 2005 року в реєстрову книгу за № 1668, посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях. Загальна площа квартири становить 45 кв.м.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23 липня 2014 року, яке набрало чинності 02 серпня 2014 року, визначено розмір ідеальних часток у праві спільної, сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рівними, по 1/2 частці за кожним, визначено порядок користування даною квартирою.

У зв`язку з необхідністю проведення реєстраційних дій, позивач 19 листопада 2025 року звернувся до Управління (Центру) надання адміністративних послуг Подільської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою за реєстраційним номером 70038292 про проведення реєстраційних дій щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ від 06 січня 2026 року № 82749884 позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою від 19 листопада 2025 року у зв`язку з тим, що останнім не подано оригінал документу про право власності, а саме: свідоцтва про право власності на житло, що видане Відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації від 31 березня 2005 року (розпорядження № 472) або належним чином засвідченого дублікату відповідного документу.

Із рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ від 06 січня 2026 року № 82749884 позивач не погоджується, з огляду на наступне.

Інформаційною довідкою КП КМР «КМ БТІ» від 12 листопада 2025 року КВ-2025 № 39322 підтверджується те, що 1/2 частина квартири АДРЕСА_2 , у тому числі, згідно реєстрових книг Бюро, на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла Подільської рай держадміністрації 31 березня 2005 року, розпорядження № 472, зареєстрованого в Бюро 14 квітня 2005 року за реєстровим номером 1668.

Відсутність (втрата) оригіналу правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності на житло та відмова Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ у проведенні реєстраційних дій за заявою позивача від 19 листопада 2025 року, перешкоджає у реалізації права на мирне володіння, користування та/або розпорядження належним позивачу нерухомим майном.

Ухвалою від 18.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

01.05.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог до Департаменту, оскільки останній не є належним відповідачем у справі. В частині інших позовних вимог вирішити спір на підставі наявних матеріалів справи та прийняти рішення на власний розсуд відповідно до вимог чинного законодавства України.

Ухвалою від 15.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач подану заяву підтримав та просив суд задовольнити.

Представник відповідача вказав, що не заперечує проти судового рішення, яким суд зобов`яже департамент повторно розглянути заяву відповідача від 19.11.2025.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Що стосується вимоги позивача про визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на 1/2 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить позивачу на праві приватної особистої власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації згідно з розпорядженням (наказом) від 31 березня 2005 року за № 472, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти спільної (сумісної або часткової) власності на підставі свідоцтва про право власності, записаний в реєстрову книгу 14 квітня 2005 року за № 1668, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Вирішуючи цивільний спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Спосіб захисту - це матеріально-правовий засіб примусового характеру, за допомогою якого відбувається відновлення/визнання порушеного/оспорюваного права чи законного інтересу особи.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 та постанові від 15 березня 2023 року по справі №725/1824/20, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.

В позовній заяві позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на 1/2 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить позивачу на праві приватної особистої власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації згідно з розпорядженням (наказом) від 31 березня 2005 року за № 472, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти спільної (сумісної або часткової) власності на підставі свідоцтва про право власності, записаний в реєстрову книгу 14 квітня 2005 року за № 1668.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації Подільської райдержадміністрації згідно з розпорядженням (наказом) від 31 березня 2005 року за № 472, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти спільної (сумісної або часткової) власності на підставі свідоцтва про право власності, запис в реєстровій книзі за № 1668 від 14 квітня 2005 року, посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях. Загальна площа квартири становить 45 кв. м.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23 липня 2014 року, яке набрало чинності 02 серпня 2014 року, визначено розмір ідеальних часток у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рівними, по 1/2 частці за кожним, визначено порядок користування даною квартирою.

Доданими до позовної заяви документами, зокрема, Інформаційною довідкою КП КМР «КМ БТІ» від 12 листопада 2025 року КВ-2025 № 39322 та свідоцтвом про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла Подільської рай держадміністрації 31 березня 2005 року, розпорядження № 472, зареєстрованого в Бюро 14 квітня 2005 року за реєстровим номером 1668 за ОСОБА_1 на праві власності зареєстрована 1/2 частина квартири АДРЕСА_2 .

Тобто за ОСОБА_2 вже визнано право власності на 1/2 частки на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачем у справі позивачем визначено Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за його захистом із застосуванням відповідного способу захисту, передбаченого статтею 16 ЦК України.

Власник майна, відповідно до статті 392 ЦК України, може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що визначення відповідачів є правом позивача, але обґрунтованість позову та перевірка того, чи є відповідач належним, здійснюються судом під час розгляду справи.

Суд звертає увагу позивача на те, що факт відмови у проведенні державної реєстрації права не може розцінюватися, як невизнання чи оспорювання права власності позивача.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 1 липня 2004 року Департамент виконує виключно функції суб`єкта державної реєстрації прав та діє, як орган, уповноважений здійснювати передбачену законом адміністративну процедуру внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідачем у справі про визнання права власності на частину квартири та реєстрації права власності визначено Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ.

Верховний Суд у своїй практиці зазначає, що державний реєстратор або суб`єкт державної реєстрації прав не є належним відповідачем у спорах про визнання права власності, оскільки не є суб`єктом матеріального правовідношення щодо такого права та здійснює лише передбачені законом процедурні повноваження у сфері державної реєстрації прав (Постанова Вищої палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі 910/15792/20).

Таким чином, діяльність державного реєстратора пов`язана виключно зі здійсненням процедурних повноважень у сфері державної реєстрації прав і не свідчить про наявність між сторонами спору про право власності на нерухоме майно.

Оскільки позивачем у справі завлено вимогу до неналежного відповідача та право власності позивача на 1/2 частки на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вже визнано за позивачем та доказів оспорення або невизнання іншою особою цього права позивачем суду не надано, тому вимога в цій частині позову задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ провести реєстраційні дії щодо зазначеного майна, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації Подільської райдержадміністрації згідно з розпорядженням (наказом) від 31 березня 2005 року за № 472, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти спільної (сумісної або часткової) власності на підставі свідоцтва про право власності, запис в реєстровій книзі за № 1668 від 14 квітня 2005 року, посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях. Загальна площа квартири становить 45 кв. м.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23 липня 2014 року, яке набрало чинності 02 серпня 2014 року, визначено розмір ідеальних часток у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рівними, по 1/2 частці за кожним та визначено порядок користування зазначеною вище квартирою.

25 червня 2025 року ТОВ «КИЇВСЬКЕ МІСЬКЕ БТІ ТРЬОХСВЯТИТЕЛЬСЬКА» (44821422) на замовлення позивача видано довідку за № 25/06/25,6217-25 про показники об`єкту нерухомого майна, згідно з якою, відповідно до проведеної інвентаризації від 25 червня 2020 року квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 має такі показники: загальна площа - 44,2 кв.м., житлова площа 30,5 кв.м.

В позовній заяві позивач посилається на те, що площа квартири змінилася в результаті проведення поточного ремонту та уточнення лінійних розмірів, перепланування/реконструкції не виявлено. Технічна інвентаризація проведена в «Порядку проведення технічної інвентаризації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 488.

25 червня 2025 року ТОВ «КИЇВСЬКЕ МІСЬКЕ БТІ ТРЬОХСВЯТИТЕЛЬСЬКА» (44821422) виготовлено Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 із реєстраційним номером у Реєстрі будівельної діяльності: П01: 3384-6497-0021-4203.

Витягом з будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № 1 від 26 червня 2025 року підтверджено технічну інвентаризацію та законність Технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 , із реєстраційним номером у Реєстрі будівельної діяльності: ТІО 1:3384-6497-0021-4203.

12 листопада 2025 року за Вих. № КВ-2025 № 39322 КП КМР «КМ БТ1» на запит позивача від 14.10.2025 видано інформаційну довідку про те, згідно з даними реєстрових книг Бюро, 1/2 частина квартири АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації 31 березня 2005 року, розпорядження № 472, зареєстрованого 14 квітня 2005 року за реєстровим номером 1668.

Згідно матеріалів інвентаризаційної справи (матеріалів технічної інвентаризації') загальна площа квартири - 45 кв. м., житлова площа - 30, 5 кв.м. Довідка видана для проведення реєстраційної дії.

19 листопада 2025 року позивач звернувся до Управління (Центру) надання адміністративних послуг Подільської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою за реєстраційним номером 7003 8292 про проведення реєстраційних дій щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви додано, зокрема, інформаційну довідку КВ-2025 № 39322 КП КМР «КМ БТ1» від 12 листопада 2025 року.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ від 06 січня 2026 року № 82749884 відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою позивача від 19 листопада 2025 року у зв`язку з тим, що позивачем не подано оригінал документу про право власності, а саме: свідоцтва про право власності на житло, що видане Відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації від 31 березня 2005 року (розпорядження № 472) або дублікат відповідного документу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, шо виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-1V.

Згідно із п. 1 ч. І ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме Майно.

Відповідно до ч 3 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч. 4 ст. З Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»)

Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» врегульовано, що державний реєстратор:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

- під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Відповідно до п. 53 "Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі коли документ, що посвідчує набуття права власності або інших речових прав, похідних від права власності, реєстрацію яких було проведено до 01 січня 2023 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, втрачено, пошкоджено чи зіпсовано, державна реєстрація такого права власності або іншого речового права, похідного від права власності, може бути проведена за бажанням заявника на підставі відомостей Державного земельного кадастру чи відповідно на підставі відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на підставі відомостей таких носіїв інформації.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності або інших речових прав, похідних від права власності, на підставі відповідних документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на таких носіях інформації, з обов`язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено умови для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (п. 4, 5 ч. 1 ст. 24 Закону).

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що законодавцем чітко встановлено процедуру розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, яка включає в себе перевірку документів на предмет відповідності таких вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової Реєстрації.

В свою чергу, відмова є результатом здійснення державним реєстратором передбаченої Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 1 липня 2004 року процедури перевірки поданих документів та їх відповідності вимогам законодавства і зумовлена відсутністю документів, необхідних для проведення відповідної реєстраційної дії.

Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради у спірних правовідносинах не виступає органом місцевого самоврядування, як суб`єктом матеріального права щодо спірного нерухомого майна.

Отже, державний реєстратор не є належним відповідачем у справі про державну реєстрацію права на нерухоме майно.

В свою чергу визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18, від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц, від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17).

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для зміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18, від 08.04.2022 у справі № 461/1517/19). Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд звертає увагу позивача на те, що рішення державного реєстратора про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно оскаржується до Міністерства юстиції України (або його територіальних органів) в позасудовому порядку або шляхом звернення із позовом до окружного адміністративного суду, оскільки спір щодо оскарження рішення державного реєстратора про відмову в реєстрації є публічно-правовим, тому він розглядається в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності на частину квартири та реєстрації права власності - відмовити.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач: Департамент з питань виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ, вул. Студентська, 5-7А, м. Київ, 04050;

Третя особа : ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: невідомо.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення;

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М.Блащук