Ухвала суду № 141146483, 02.11.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа №930/1462/26

Провадження № 6/930/104/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

02 листопада 2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді Алєксєєнка В.М.

при секретарі Загребельному О.С.

за участю заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року у цивільній справі № 930/1462/26, -

В С Т А Н О В И В :

19.08.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області із заявою про розстрочення виконання судового рішення.

Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року у справі № 930/1462/26 з нього на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» стягнуто заборгованість за договором позики в загальному розмірі 17 729,45 грн.

Заявник зазначає, що його матеріальне та сімейне становище не дозволяє одноразово сплатити зазначену суму, оскільки, незважаючи на отримання заробітної плати, він є єдиним годувальником сім`ї, на його утриманні перебуває малолітня дитина, а дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною та отримує державну допомогу в розмірі 860 грн на місяць.

При цьому заявник наголошує, що не має наміру ухилятися від виконання судового рішення та має можливість здійснювати регулярні платежі відповідно до своїх фактичних фінансових можливостей.

З огляду на викладене просить розстрочити виконання рішення суду шляхом сплати заборгованості частинами по 1 000 грн двічі на місяць - 8-го та 23-го числа кожного місяця до повного погашення суми стягнення.

Крім того, просить врахувати можливість виникнення платежів, пов`язаних із примусовим виконанням судового рішення, та вирішити питання щодо порядку їх сплати з урахуванням розстрочення. Також просить не розголошувати стягувачу відомості про конкретне місце його роботи, зазначені в довідці про доходи, або надати копію такої довідки із закритою інформацією про роботодавця.

Представник ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Будь-яких письмових пояснень, заперечень чи міркувань щодо заяви про розстрочення виконання судового рішення до суду не надіслав.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву підтримав у повному обсязі, просив суд її задовольнити з підстав, викладених у ній. На обґрунтування заявлених вимог зазначив, що не має можливості сплатити стягнуту заборгованість одним платежем, оскільки це призведе до скрутного матеріального становища його сім`ї. Додатково пояснив, що офіційно працевлаштований у ТОВ «АМБАР+», де отримує заробітну плату в розмірі орієнтовно 20 000 грн на місяць. Його дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною та наразі знову вагітна, у зв`язку з чим сім`я потребує додаткових коштів для забезпечення повсякденних потреб.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви та заслухавши пояснення заявника ОСОБА_1 , суд дійшов такого висновку.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені у статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Підставою для встановлення відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 435 ЦПК України розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Отже, розстрочення виконання судового рішення є винятковим процесуальним заходом, який застосовується за наявності об`єктивних обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. Такі обставини повинні мати винятковий характер та бути належним чином підтверджені відповідними доказами.

Сам по собі матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення, оскільки при вирішенні цього питання суд повинен встановити наявність реальних об`єктивних перешкод для його виконання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 зазначила, що розстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням, а впливає лише на порядок примусового виконання рішення, не змінюючи природу відповідного зобов`язання.

Крім того, при вирішенні питання про розстрочення виконання судового рішення суд повинен забезпечити дотримання балансу інтересів сторін, ураховуючи як можливі негативні наслідки виконання рішення для боржника, так і наслідки затримки його виконання для стягувача. Аналогічний правовий підхід викладено у постановах Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 910/1180/19 та від 03 вересня 2020 року у справі № 905/30/16.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року у справі № 930/1462/26 позов ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково та стягнуто з останнього на користь позивача заборгованість за договором позики № 74643986 від 21 лютого 2022 року в загальному розмірі 12 067,05 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, а всього 17 729,45 грн.

Звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання зазначеного рішення, ОСОБА_1 посилається на скрутне матеріальне та сімейне становище, наявність на утриманні малолітньої дитини, перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною та отримання нею державної допомоги в розмірі 860 грн на місяць.

У судовому засіданні заявник додатково пояснив, що офіційно працевлаштований у ТОВ «АМБАР+», де отримує заробітну плату орієнтовно 20 000 грн на місяць. Його дружина продовжує перебувати у відпустці по догляду за дитиною та наразі знову вагітна, у зв`язку з чим сім`я потребує додаткових коштів для забезпечення повсякденних потреб.

Суд бере до уваги наведені заявником обставини, зокрема наявність на його утриманні малолітньої дитини, відсутність у дружини самостійного заробітку та необхідність забезпечення потреб сім`ї. Разом із тим суд зазначає, що такі обставини самі по собі не є достатньою підставою для розстрочення виконання судового рішення, якщо вони не свідчать про наявність об`єктивних перешкод, які істотно ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.

Так, із наданої заявником відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків убачається, що ОСОБА_1 офіційно працевлаштований у ТОВ «АМБАР+» та протягом січня-червня 2026 року отримував регулярний дохід у вигляді заробітної плати.

Зокрема, відповідно до зазначеної відомості суми нарахованого доходу заявника становили: за січень 2026 року 25 022,77 грн, за лютий 28 625 грн, за березень 37 980,86 грн, за квітень 29 498,75 грн, за травень 26 997,57 грн, за червень 27 051,11 грн.

Таким чином, наданий документ підтверджує наявність у заявника постійного офіційного джерела доходу, а також отримання ним заробітної плати, розмір якої протягом досліджуваного періоду суттєво перевищував суму запропонованого ним щомісячного платежу за заявою про розстрочення.

При цьому в судовому засіданні заявник підтвердив, що продовжує працювати у зазначеному товаристві та отримує заробітну плату орієнтовно 20 000 грн на місяць.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є офіційно працевлаштованою особою, має постійне джерело доходу та отримує регулярну заробітну плату, що свідчить про наявність у нього фінансових надходжень, за рахунок яких може здійснюватися виконання судового рішення.

Водночас заявником не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували, що його фактичні щомісячні витрати на утримання сім`ї, малолітньої дитини та забезпечення інших необхідних потреб є такими, що унеможливлюють або істотно ускладнюють виконання рішення суду.

Зокрема, матеріали заяви не містять документального підтвердження загального розміру обов`язкових витрат сім`ї, наявності інших невідкладних фінансових зобов`язань, значних витрат на лікування чи інших обставин, які б свідчили про об`єктивну відсутність у заявника можливості виконувати судове рішення без надання розстрочення.

Суд також бере до уваги пояснення заявника щодо вагітності дружини та пов`язаних із цим додаткових потреб сім`ї. Однак зазначені обставини, без належного підтвердження конкретних додаткових витрат та їхнього впливу на можливість виконання судового рішення, не дають достатніх підстав для висновку про наявність виняткових обставин у розумінні статті 435 ЦПК України.

При цьому суд зауважує, що розстрочення виконання судового рішення не може ґрунтуватися виключно на бажанні боржника здійснювати погашення заборгованості частинами відповідно до власних фінансових можливостей, оскільки така можливість має бути обумовлена саме об`єктивними обставинами, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Посилання заявника на те, що одноразова сплата присудженої суми може негативно вплинути на матеріальне становище його сім`ї, суд оцінює критично, оскільки заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що виконання судового рішення призведе до позбавлення його сім`ї необхідних засобів для існування або унеможливить забезпечення основних потреб малолітньої дитини.

Крім того, суд враховує, що загальний розмір присуджених до стягнення коштів становить 17 729,45 грн, тоді як заявник має постійне місце роботи та регулярний дохід. За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав вважати, що виконання рішення суду в установленому законом порядку є об`єктивно неможливим або істотно ускладненим.

Суд також бере до уваги запропонований заявником порядок розстрочення виконання рішення шляхом сплати заборгованості частинами по 1 000 грн двічі на місяць 8-го та 23-го числа кожного місяця до повного погашення суми стягнення.

Разом із тим запропонований порядок сплати фактично відображає бажаний для боржника спосіб виконання судового рішення, однак сам по собі не підтверджує наявності передбачених законом підстав для застосування такого виняткового процесуального заходу.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд зобов`язаний ураховувати не лише інтереси боржника, а й право стягувача на своєчасне та повне виконання судового рішення. Надання розстрочення за відсутності належного підтвердження об`єктивної необхідності такого заходу призвело б до відтермінування реалізації права стягувача на отримання присуджених коштів без достатніх для цього правових підстав.

Отже, оцінивши наведені заявником доводи та надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не доведено наявності виняткових обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року або роблять його неможливим.

Суд враховує матеріальне та сімейне становище заявника, однак вважає, що наведені ним обставини за відсутності належних доказів об`єктивної неможливості виконання судового рішення не можуть бути достатньою підставою для втручання у встановлений законом порядок його виконання.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року, у зв`язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 13, 18, 81, 258261, 353, 435 ЦПК України, статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 21 липня 2026 року у цивільній справі № 930/1462/26.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд Вінницької області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: В.М. Алєксєєнко