Рішення № 141146200, 30.10.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа №133/2077/26

30.10.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді - Дем`янової Ж.М.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Козятин у порядку спрощеного письмового позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор 2 взводу 2 роти 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП сержант поліції Тучак Павло Валентинович, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі -,

встановив:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор 2 взводу 2 роти 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП сержант поліції Тучак Павло Валентинович, Департаменту патрульної поліції у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення та закрити справу про адміністративне правопорушення.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою серії ЕНА №7281424 від 30 травня 2026 року, винесеною інспектором 2 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП сержантом поліції Тучаком П.В., його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Згідно зі змістом оскаржуваної постанови, 30 травня 2026 року о 02 годині на автомобільній дорозі 0.02-08-06 позивач, керуючи автомобілем марки «AUDI Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «ВРХ-України», на вимогу працівників поліції не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чим порушив вимоги п. 2.4 ПДР України.

Позивач вважає зазначену постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, на його переконання, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Обґрунтовуючи свою позицію, позивач посилається на те, що обов`язок пред`являти документи, передбачені пунктом 2.1 ПДР України, на вимогу поліцейського відповідно до пункту 2.4 цих Правил покладається саме на водія транспортного засобу.

Водночас, як зазначає позивач, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що 30 травня 2026 року він керував автомобілем «AUDI Q7», а не перебував у ньому як пасажир. Сам факт перебування особи у транспортному засобі, на думку позивача, не свідчить про те, що вона є водієм, та не створює для неї обов`язку пред`являти документи, передбачені пунктом 2.1 ПДР України.

Також позивач звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, якою встановлено обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також на положення статті 2 КАС України щодо критеріїв перевірки правомірності рішень суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене позивач вважає, що відповідачем не доведено належними доказами обставин, які стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, зокрема факту керування ним транспортним засобом, а тому оскаржувана постанова не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Посилаючись на положення статей 247 КУпАП, 286 КАС України, позивач просить скасувати постанову серії ЕНА №7281424 від 30 травня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Представник Департаменту патрульної поліції подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.

На обґрунтування заперечень зазначив, що Національна поліція України відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» наділена повноваженнями щодо регулювання дорожнього руху, здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, а також розгляду справ про адміністративні правопорушення та застосування адміністративних стягнень у межах визначеної законом компетенції.

Звернув увагу, що відповідно до положень Закону України «Про дорожній рух» та пунктів 2.1, 2.4 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу зобов`язаний мати при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та документ, що підтверджує наявність обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а на вимогу поліцейського пред`являти такі документи у встановлений законодавством спосіб.

Представник відповідача зазначив, що невиконання водієм зазначеного обов`язку утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.

Стверджував, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та обставини розгляду справи зафіксовані на портативних відеореєстраторах № 471656 та № 476009, посилання на які зазначені в пункті 7 оскаржуваної постанови.

Зокрема, як зазначено у відзиві, на відеозаписі з портативного відеореєстратора № 476009 о 01 год 34 хв 13 с зафіксовано, що поліцейський підходить до транспортного засобу з увімкненим двигуном, у якому позивач перебуває на водійському сидінні та тримає руки на кермі, після чого вимикає двигун і виходить з автомобіля. При цьому інших осіб, які могли б керувати транспортним засобом, на відповідному фрагменті відеозапису не зафіксовано.

Також представник відповідача зазначив, що о 01 год 34 хв 36 с на місце події прибуває інший транспортний засіб, а о 01 год 36 хв 21 с позивач повідомляє поліцейському інше ім`я - «Василь». Розгляд справи про адміністративне правопорушення, за твердженням відповідача, розпочато о 02 год 03 хв 27 с.

На думку представника відповідача, зазначений відеозапис відображає обставини події та підтверджує факт перебування позивача за кермом транспортного засобу безпосередньо до моменту зупинки автомобіля працівниками поліції.

Крім того, представник відповідача вказав на суперечливість пояснень позивача, який, за твердженням відповідача, в одних поясненнях зазначав, що перебував у білому транспортному засобі, який прибув пізніше, а в інших - що пересувався пішки. Такі пояснення, на переконання відповідача, спростовуються матеріалами відеофіксації та не підтверджені іншими належними доказами.

Посилаючись на положення статей 251, 252, 280 КУпАП, представник відповідача наголосив, що під час розгляду справи поліцейським було з`ясовано всі обставини, необхідні для правильного її вирішення, а докази оцінено на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження.

Також представник відповідача послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16 серпня 2019 року у справі № 524/126/17, відповідно до якого праву працівників поліції перевіряти документи водія кореспондує обов`язок водія мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти такі документи.

З огляду на викладене представник відповідача вважає, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 7281424 від 30 травня 2026 року винесена уповноваженою посадовою особою з дотриманням вимог чинного законодавства, є законною та обґрунтованою, а доводи позивача не спростовують установлених обставин правопорушення.

У зв`язку з цим просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рух справи у суді

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, залучено як співвідповідача Департамент патрульної поліції та витребувано з Департаменту патрульної поліції матеріали справи про адміністративне правопорушення.

До суду 04.08.2026 надійшов відзив на позовну заяву Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Встановлені судом обставини справи.

Судом встановлено, що 30 травня 2026 року під час патрулювання автомобільної дороги 0-02-08-06 у Хмільницькому районі Вінницької області нарядом батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП близько 02 год 00 хв було виявлено транспортний засіб марки «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Після зупинки транспортного засобу працівник поліції представився особі, яка перебувала за кермом, повідомив причину зупинки та на підставі підпункту «а» пункту 2.4 Правил дорожнього руху України висунув вимогу про пред`явлення для перевірки документів, передбачених пунктами «а», «б», «ґ» пункту 2.1 цих Правил, а саме посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб та чинного страхового поліса.

Однак зазначені документи на вимогу працівника поліції пред`явлені не були.

За допомогою інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» поліцейським було встановлено особу чоловіка, який перебував за кермом транспортного засобу, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надалі інспектором взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП сержантом поліції Тучаком Павлом Валентиновичем позивачу було повідомлено про розгляд щодо нього справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 126 КУпАП, у зв`язку з непред`явленням на вимогу поліцейського документів, передбачених Правилами дорожнього руху України.

Позивача ознайомлено з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбаченими статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України.

За результатами розгляду справи поліцейським винесено постанову серії ЕНА № 7281424 від 30 травня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн.

На підтвердження обставин, покладених в основу оскаржуваної постанови, відповідачем надано відеозаписи з портативних відеореєстраторів № 471656 та № 476009, які судом безпосередньо досліджено під час розгляду справи.

Так, на відеозаписі з портативного відеореєстратора № 476009 о 01 год 34 хв 13 с зафіксовано, як працівник поліції наближається до автомобіля «AUDI Q7» з увімкненим двигуном.

У цей момент позивач перебуває на водійському сидінні, його руки знаходяться на кермі автомобіля, після чого він вимикає двигун та виходить із транспортного засобу. При цьому на зазначеному фрагменті відеозапису інших осіб, які могли б перебувати за кермом або здійснювати керування автомобілем, не зафіксовано.

О 01 год 34 хв 36 с зафіксовано прибуття на місце події іншого транспортного засобу.

Крім того, о 01 год 36 хв 21 с позивач під час спілкування з працівником поліції повідомляє інше ім`я - « ОСОБА_2 ».

На відеозаписі з портативного відеореєстратора № 471656 о 01 год 35 хв 35 с позивач, заперечуючи необхідність пред`явлення документів, зазначає: «З якого дива я маю показувати вам документи, я їхав на велосипеді».

Водночас на відеозаписі з портативного відеореєстратора № 476009 о 01 год 43 хв 55 с позивач пояснює, що «їхав з боку».

Судом також досліджено відеозаписи в частині безпосереднього розгляду справи про адміністративне правопорушення, який, відповідно до зафіксованих на них відомостей, розпочато о 02 год 03 хв 27 с.

Таким чином, дослідженими судом відеозаписами зафіксовано обставини перебування позивача безпосередньо на водійському сидінні автомобіля з увімкненим двигуном, тримання ним рук на кермі, вимкнення двигуна та виходу з автомобіля після наближення працівника поліції.

При цьому будь-яких інших осіб, які могли б здійснювати керування зазначеним транспортним засобом, на відповідному фрагменті відеозапису не зафіксовано.

Отже, наведені обставини та послідовність зафіксованих подій підлягають оцінці судом у їх сукупності з іншими доказами, зокрема з урахуванням пояснень позивача щодо його перебування та переміщення на місці події.

Мотивувальна частина.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, а також переглянувши надані відповідачем відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів поліцейських, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також чи є вони обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та пропорційними.

За змістом статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані можуть встановлюватися, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції відеозапису.

Відповідно до частини першої статті 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, що дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, необхідним є з`ясування двох взаємопов`язаних обставин: факту керування особою транспортним засобом та невиконання нею обов`язку пред`явити на законну вимогу поліцейського документи, передбачені пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України.

Судом установлено, що факт перебування позивача за кермом автомобіля AUDI Q7 підтверджується дослідженими відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів поліцейських.

Зокрема, на відеозаписі № 476009, починаючи з 01:34:13, зафіксовано, що поліцейський підходить до зазначеного автомобіля, двигун якого працює, а позивач перебуває на місці водія, тримаючи руки на кермі. Після цього позивач самостійно вимикає двигун та виходить із транспортного засобу.

Оцінюючи зазначений відеозапис, суд виходить із того, що факт керування транспортним засобом не може встановлюватися виключно за формальною ознакою перебування особи на водійському сидінні. Водночас така обставина має оцінюватися у взаємозв`язку з іншими зафіксованими подіями, зокрема станом транспортного засобу, положенням особи в салоні, її поведінкою під час наближення поліцейського та подальшими поясненнями щодо обставин події.

У цьому випадку відеозаписом зафіксовано, що на момент наближення поліцейського до автомобіля двигун транспортного засобу працював, позивач перебував саме на місці водія та тримав руки на кермі, після чого самостійно вимкнув двигун і залишив автомобіль.

Наведені обставини свідчать про безпосередній зв`язок позивача з керуванням транспортним засобом та мають істотне значення для оцінки його заперечень щодо непричетності до керування.

При цьому суд враховує подальшу поведінку позивача та його пояснення, зафіксовані на відеозаписах.

Під час спілкування з працівниками поліції позивач висловлював різні пояснення щодо обставин свого перебування на місці події, зокрема зазначав, що їхав велосипедом, а також що прибув з іншого боку.

Однак такі пояснення не містять послідовного та переконливого пояснення причин його перебування саме на водійському місці автомобіля з працюючим двигуном і не спростовують об`єктивно зафіксованих обставин.

Також на досліджених фрагментах відеозаписів не зафіксовано інших осіб, які безпосередньо перебували б за кермом автомобіля або виходили з нього перед наближенням поліцейських. Натомість саме позивач перебував на водійському місці, здійснив вимкнення двигуна та вийшов із транспортного засобу.

За таких обставин суд оцінює зазначені факти не ізольовано, а в сукупності з іншими матеріалами справи, зокрема поясненнями позивача та послідовністю подальшої взаємодії з працівниками поліції.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що він був пасажиром або взагалі не керував автомобілем, оскільки вони не узгоджуються із зафіксованою на відеозаписах обстановкою та не підтверджені іншими належними доказами.

Саме лише заперечення факту керування за відсутності доказів, які б спростовували відомості відеозаписів, не є достатнім для висновку про недоведеність обставин, покладених в основу оскаржуваної постанови.

Разом із тим суд бере до уваги, що надані відеозаписи не повинні оцінюватися лише за окремими фрагментами. Їх зміст необхідно співвідносити з усією послідовністю подій, зафіксованих технічними засобами, та іншими доказами у справі.

За результатами такого дослідження суд дійшов висновку, що зафіксовані обставини в їх сукупності підтверджують висновок про здійснення позивачем керування автомобілем, а не лише його випадкове перебування в салоні транспортного засобу.

Крім того, відеозаписами зафіксовано подальше спілкування поліцейських із позивачем, під час якого останньому було висунуто вимогу пред`явити документи, передбачені пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України. Однак позивач таких документів не пред`явив.

Відповідно до пункту 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки документи, визначені цим пунктом.

Отже, встановлений судом факт керування транспортним засобом зумовлював виникнення у позивача відповідного обов`язку, а вимога поліцейського щодо пред`явлення передбачених законодавством документів була пов`язана з виконанням ним службових повноважень.

Посилання позивача на те, що обов`язок пред`являти документи покладається виключно на водія, не спростовує правомірності дій поліцейського.

Навпаки, саме встановлення факту керування транспортним засобом є обставиною, з якою закон пов`язує виникнення такого обов`язку. Оскільки судом установлено, що позивач здійснював керування автомобілем, його обов`язок пред`явити відповідні документи на законну вимогу поліцейського підлягав виконанню.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У цій справі відповідач виконав покладений на нього процесуальний обов`язок, надавши суду матеріали адміністративної справи та відеозаписи, які містять фактичні дані щодо обставин виявлення правопорушення, особи, яка перебувала за кермом транспортного засобу, змісту вимоги поліцейського та реакції позивача на таку вимогу.

Водночас покладення на відповідача обов`язку довести правомірність оскаржуваної постанови не означає, що доводи позивача мають прийматися судом без перевірки.

Суд зобов`язаний оцінити всі наявні докази в їх сукупності, перевірити їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а також з`ясувати, чи підтверджують вони обставини, покладені в основу оскаржуваного рішення.

При цьому суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 520/2261/19, щодо необхідності з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та оцінки доказів з урахуванням установленого законом розподілу тягаря доказування.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд також бере до уваги підхід Європейського суду з прав людини, сформульований, зокрема, у рішенні у справі «Коробов проти України», відповідно до якого доказування може ґрунтуватися на сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або неспростовних презумпцій факту.

Водночас суд зауважує, що наведений підхід не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести правомірність свого рішення та не підміняє передбачений КАС України розподіл тягаря доказування.

У цій справі досліджені судом відеозаписи та інші матеріали адміністративної справи узгоджуються між собою в частині істотних для вирішення спору обставин і підтверджують висновок поліцейського про те, що позивач керував транспортним засобом та не пред`явив на його вимогу передбачені законодавством документи.

Натомість доводи позивача не спростовують зафіксованих обставин і не дають підстав вважати, що оскаржувана постанова ґрунтується на припущеннях або прийнята без належного з`ясування обставин правопорушення.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, а постанова про накладення адміністративного стягнення винесена уповноваженою посадовою особою з дотриманням вимог закону. Підстав для її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення суд не вбачає.

Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні адміністративного позову судові витрати, понесені позивачем, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, підстав для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат зі сплати судового збору не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 7, 245, 247, 251, 280, 283, 287-289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ухвалив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7281424 від 30 травня 2026 року - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03.11.2026.

Реквізити учасників справи:

позивач:

ОСОБА_1 тел. НОМЕР_2 адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3

відповідач:

- Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор 2 взводу 2 роти 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП сержант поліції Тучак Павло Валентинович, Департамент Патрульної поліції: адреса Україна, 03048, місто Київ, вул. Федора Ернста, будинок 3, ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА