Рішення № 141146022, 13.10.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Справа № 925/875/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від Черкаської обласної прокуратури - Олійник І.А. - заступник начальника відділу Черкаської обласної прокуратури,

від позивача - представник не з`явився,

від відповідача - Аполонов О.В. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури,

м. Золотоноша Черкаської області в інтересах держави в

особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській

області, м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю «Гранекс-Черкаси»,

с. Деньги Золотоніського району Черкаської області

про припинення права оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся керівник Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Гранекс-Черкаси» про:

припинення товариству з обмеженою відповідальністю «Гранекс-Черкаси» права оренди на 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 7121583100:29:001:0104, площею 1,3616, дата державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.08.2017, номер запису - 21933978;

припинення товариству з обмеженою відповідальністю «Гранекс-Черкаси» права оренди на 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 7121583100:26:003:0563, площею 0,6933, дата державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.03.2018, номер запису - 25298493.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09 год. 30 хв. 23 липня 2026 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 23 липня 2026 року, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год.00 хв. 21 вересня 2026 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 21 вересня 2026 року, суд оголосив перерву до 12 год. 00 хв. 13 жовтня 2026 року.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у приватній власності громадянки російської федерації ОСОБА_1 перебували земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1,02745 га, що розташовані в адміністративних межах Золотоніської територіальної громади Черкаської області.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК 370078 від 04 вересня 2012 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки з кадастровим номером 7121583100:26:003:0563 площею 0,6933 га. Право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7121583100:26:003:0563, площею 0,6933 га зареєстровано в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно за № 40176423 від 19 березня 2018 року, розмір частки становить 1/2.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК 370079 від 04 вересня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки з кадастровим номером 7121583100:29:001:0104 площею 1,3616 га. Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7121583100:29:001:0104, площею 1,3616 га зареєстровано в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно за № 36676820 від 18 серпня 2017 року розмір частки становить 1/2.

Разом з цим, ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації. Вказане підтверджується інформацією Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 18 вересня 2023 року № 7101.6.4-7915/71.1-23.

Також, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказані земельні ділянки перебувають у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю «Гранекс-Черкаси» на підставі договору оренди земельних ділянок б/н від 23 березня 2017 року, терміном на 10 років, з правом пролонгації.

ОСОБА_1 отримані у власність частини земельних ділянок добровільно упродовж встановленого ст. 81 Земельного кодексу України річного строку не відчужила.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду від 21 березня 2024 року позов Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «Гранекс-Черкаси» задоволено. Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 земельних ділянок з кадастровими номерами 7121583100:26:003:0563, площею 0,6933 га та 7121583100:29:001:0104, площею 1,3616, шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

На виконання вказаного судового рішення, 28 червня 2024 року право власності на 1/2 земельних ділянок з кадастровими номерами 7121583100:26:003:0563 та 7121583100:29:001:0104 зареєстровано за Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області.

Проте, на даний час залишається невирішеним питання щодо припинення похідного від права власності - права користування (оренди) вищезазначеними земельними ділянками ТОВ «Гранекс-Черкаси».

Прокурор зазначав, що предметом захисту у цій справі є право держави в особі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області на здійснення повноважень власника щодо спірної земельної ділянки, яке виникло внаслідок її конфіскації та обмежується збереженням орендних правовідносин цієї земельної ділянки.

Також прокурор стверджував, що наявність чинного договору оренди земельної ділянки, укладеного попереднім власником, за відсутності волевиявлення нового власника (держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області) на передачу земельної ділянки в оренду, свідчить про наявність підстав для припинення такого договору в судовому порядку.

У даному випадку втручання у право орендаря зумовлене необхідністю забезпечення реалізації державою правомочностей власника земельної ділянки, яка вибула з власності попереднього власника внаслідок конфіскації, тобто у зв`язку з порушенням вимог законодавства.

Отже, припинення права власності ОСОБА_1 на частини земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом їх конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цієї земельної ділянки, у зв`язку з чим Золотоніською окружною прокуратурою заявлений даний позов.

Прокурор також зазначав, що відповідач помилково поширює дію загальних норм про перехід прав орендодавця на правовідносини, що виникли внаслідок конфіскації земельної ділянки.

Натомість спеціальне правове регулювання спірних правовідносин та правові висновки об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду свідчать про те, що конфіскація земельної ділянки є самостійною юридичною підставою для припинення похідного права оренди, оскільки держава не набуває обов`язку підтримувати орендні правовідносини, які виникли виключно на підставі волевиявлення особи, право власності якої припинено в примусовому порядку.

Умови договору оренди, на які посилається представник відповідача, стосуються виключно випадків переходу права власності на земельну ділянку до іншої особи у межах звичайного цивільного обороту, коли новий власник набуває право власності внаслідок правонаступництва. Саме тому положення договору про незмінність його умов у разі переходу права власності не можуть тлумачитися розширено та застосовуватися до випадків конфіскації, оскільки сторони договору не можуть своєю домовленістю змінити або виключити правові наслідки, прямо встановлені законом.

Жодної додаткової угоди між державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та відповідачем після конфіскації земельних ділянок не укладалося. Так само не приймалося жодного рішення уповноваженого органу про передачу державної частки спірних земельних ділянок у користування відповідачу. Отже, відсутні будь-які юридичні факти, які могли б свідчити про виникнення між сторонами нових орендних правовідносин або про підтвердження державою чинності раніше укладеного договору. Сам факт набуття права власності не означає автоматичного погодження держави із подальшим існуванням усіх похідних прав, які виникли з волевиявлення попереднього власника.

Позивач в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника, в якій також підтримав заявлені прокурором позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Зокрема, заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що позивач визнає за собою статус орендодавця спірних земельних ділянок, що підтверджується листом від 30 липня 2024 року № 32-23-0.62-5165/2-24. Вказаним листом, позивач просив відповідача сплачувати орендну плату на бюджетний рахунок Деньгівської сільської ради, яка входить до Золотоніської міської територіальної громади, проте реквізити конкретного рахунку позивач відповідачу не повідомляв.

На момент розгляду справи в суді, відповідач має надміру сплачені податкові зобов`язання в сумі 26 739 грн. 77 коп. з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності по Золотоніській міській раді, що включає і зобов`язання зі сплати позивачу орендної плати.

Звернень щодо несвоєчасного або неповного внесення орендної плати від позивача не надходило. Вказане, на думку відповідача, свідчить про відсутність спору між позивачем та відповідачем, що є підставою для закриття провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Сторони свідомо закріпили в договорі умову про збереження договірних відносин при зміні власника.

Держава, як новий власник, отримавши право власності на землю в порядку універсального правонаступництва щодо цього об`єкта, автоматично прийняла на себе всі права та обов`язки орендодавця з тими самими умовами, що були погоджені сторонами договору.

Жоден закон, за доводами відповідача, не встановлює конфіскацію землі у попереднього власника, як самостійну підставу автоматичного припинення оренди у діючого орендаря.

Також відповідач зазначав, що пункт «в» ст. 143 Земельного кодексу України, на який посилається прокурор, регулює примусове припинення прав на земельну ділянку у власника, а не в орендаря. Ця норма не поширюється на договір оренди. Висновки об`єднаної палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 20 жовтня 2025 року зі справи № 559/2900/23, не є тотожними із обставинами даної справи, яка розглядається в порядку господарського судочинства.

У справі № 559/2900/23 Верховним Судом не аналізувалася ситуація, коли в самому договорі оренди прямо передбачено, що зміна власника не припиняє договір, тому фактичні обставини істотно відрізняються.

Висновок об`єднаної палати КЦС ВС суперечить прямим положенням ст. 148-1 ЗК України, ст. 770 ЦК України, ст. 32 Закону України «Про оренду землі», які не роблять винятку для конфіскації і встановлюють універсальне правило про перехід прав орендодавця до нового власника.

Крім того, відповідач є добросовісним орендарем земельних ділянок і позивач даних обставин не заперечує.

Позбавлення добросовісного орендаря права оренди за порушення, які він не вчиняв, суперечить принципам справедливості, розумності та добросовісності, а втручання прокуратури у користування майном суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Збереження договору оренди з добросовісним орендарем відповідає інтересам держави та повністю узгоджується з задекларованою позивачем метою.

Прямого посилання на припинення права оренди землі п. «в» ч. 1 ст. 143 та ст. 148 Земельного кодексу України, ст. 31 Закону України «Про оренду землі» не містять.

Припинення права оренди внаслідок конфіскації землі у її власника прямо суперечить положенням ст. 141, 148-1 Земельного кодексу України та ст. 31, 32 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких перехід права власності на землю не є підставою для зміни умов або припинення договору.

Заміна орендаря земельної ділянки на іншого суб`єкта господарювання жодним чином не сприятиме продовольчій безпеці, а тому і задоволення позову буде суперечити принципу пропорційності в частині забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами.

В судовому засіданні, яке відбулося 13 жовтня 2026 року, згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи № 925/875/26.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

23 березня 2017 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Гранекс-Черкаси» (орендар) було укладено договір оренди землі (далі - договір).

Умовами договору передбачено:

п. 1. у порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець надає орендареві, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адмінмежах Деньгівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та належить орендодавцю на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку ЯК № 370079 від 04 вересня 2012 року, державного акт на права власності на земельну ділянку ЯК № 370078 від 04 вересня 2012 року;

п. 2. в оренду передається: земельна ділянка площею 1,3616 га, кадастровий номер 7121583100:29:001:0104; земельна ділянка площею 0,6933 га, кадастровий номер 7121583100:26:003:0563;

п. 8. договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;

п. 25. права орендодавця реалізуються відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі». Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору у разі припинення дії договору або його розірвання до закінчення польових робіт, термін дії договору оренди земельної ділянки продовжується до повного збирання врожаю;

п. 34. дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленого законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом;

п. 37. перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору;

п. 39. перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендодавця, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців чи інших осіб, які використовують цю земельну ділянки разом з орендарем.

16 серпня 2017 року відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7121583100:29:001:0104 площею 1,3616 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 23 березня 2017 року, видавник: сторони договору, зареєстровано право оренди земельної ділянки ТОВ «Гранекс-Черкаси».

15 березня 2018 року відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7121583100:26:003:0563 площею 0,6933 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 23 березня 2017 року, видавник: сторони договору, зареєстровано право оренди земельної ділянки ТОВ «Гранекс-Черкаси».

31 жовтня 2019 року між орендодавцем та орендарем було укладено додаткову угоду щодо внесення змін до договору оренди землі від 23 березня 2017 року (далі - додаткова угода).

Згідно з п. 1. додаткової угоди сторони дійшли згоди внести зміни та доповнення до п. 8. договору оренди землі від 23 березня 2017 року, виклавши їх в новій редакції, зокрема:

п. 8. Договірні сторони прийшли до згоди про збільшення строку дії договору оренди землі на 25 років, а отже, перше речення пункту 8 договору викладається в слідкуючій редакції «договір укладено строком до 23 березня 2042 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію»;

п. 40. викладається в такій редакції: «перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до листа Управління державної міграційної служби України в Черкаській області від 18 вересня 2023 року № 7101.6.4-7915/71.1-23, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Управлінням ДМС у Черкаській області паспортом громадянина України не документована.

21 березня 2024 року Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області ухвалив заочне рішення у справі № 695/4070/23 за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Гранекс-Черкаси», ОСОБА_2 про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації, яким позовні вимоги задовольнив повністю. Припинив ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7121583100:29:001:0104 площею 1,3616 га розташованої на території Деньгівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, а також право власності на 1/2 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7121583100:26:003:0563 площею 0,6933 га розташованої на території Деньгівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаськи області.

Суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час розгляду справи № 695/4070/23 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області встановлено наступні обставини:

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК 370078 від 04 вересня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки з кадастровим номером 7121583100:26:003:0563 площею 0,6933 га.

Згідно витягу з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 05 квітня 2023 року 1/2 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7121583100:26:003:0563 площею 0,6933 га на праві власності належать ОСОБА_1 . Документ, що посвідчує її особу: серія та номер НОМЕР_1 , виданий 18 грудня 2008 року відділом УФМС РФ по Самарській області в м. Сизрань Сизранського району, країна громадянства РФ.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК 370079 від 04 вересня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки з кадастровим номером 7121583100:29:001:0104 площею 1,3616 га.

Згідно витягу з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 05 квітня 2023 року частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7121583100:29:001:0104 площею 1,3616 га на праві власності належать громадянці рф ОСОБА_1 . Документ, що посвідчує її особу: серія та номер НОМЕР_1 , виданий 18 грудня 2008 року відділом УФМС рф по Самарській області в м. Сизрань Сизранського району, країна громадянства рф.

Відповідно до договору оренди землі від 23 березня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали ТОВ «Гранекс-Черкаси» земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7121583100:26:003:0563 площею 0,6933 га та 7121583100:29:001:0104 площею 1,3616 га у строкове, на 10 років, платне користування.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21 березня 2024 року у справі № 695/4070/23 набрало законної сили 02 травня 2024 року.

28 червня 2024 року відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельних ділянок з кадастровим номером 7121583100:26:003:0563 площею 0,6933 га та з кадастровим номером 7121583100:29:001:0104 площею 1,3616 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі рішення суду, серія та номер: 695/4070/23, виданий 21 березня 2024 року, видавник: Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області зареєстровано право власності Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на 1/2 часток спірних земельних ділянок (спільна часткова власність).

Листом від 30 липня 2024 року № 32-23-0.62-5165/2-24 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомило ТОВ «Гранекс-Черкаси», що на виконання рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21 березня 2024 року у справі № 695/4070/23 за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області зареєстровано право власності на 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 7121583100:29:001:0104 площею 1,3616 та на 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 7121583100:26:003:0563 площею 0,6933 га. Таким чином, враховуючи ч. 1 ст. 148-1 Земельного кодексу України, п. 265.1.3 ст. 265 Податкового кодексу України сплата орендної плати за використання на умовах оренди вказаних земельних ділянок повинна здійснюватися до місцевого бюджету Деньгівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власності та мирно володіти своїм майном; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. (ч. 1 ст. 317 ЦК України)

Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 18 квітня 2023 року у справі №357/8277/19 тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна. Отже, специфіка книжкового володіння полягає, серед іншого, у тому, що нерухомістю можуть володіти одночасно кілька осіб, але щодо різних речових прав. Зокрема, якщо зареєстровані право власності і право оренди нерухомого майна, то і особа, зареєстрована як власник, і особа, зареєстрована як орендар, визнаються фактичними володільцями нерухомої речі щодо права власності і права оренди відповідно. (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 640/14353/19, постанова Верховного Суду у справі № 920/14/23 від 24 липня 2024 року)

У справі, що розглядається, власником 1/2 спірних земельних ділянок є держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, водночас за ТОВ «Гранекс-Черкаси» зареєстровано право оренди спірних земельних ділянок, що свідчить про володіння відповідачем земельними ділянками на праві оренди, проте позбавляє фактичного власника права розпорядження належних йому частинами земельних ділянок.

При цьому право оренди є похідним від права власності, а отже існування орендних відносин безпосередньо залежить від волевиявлення власника земельної ділянки.

Право оренди спірних земельних ділянок у відповідача виникло в результаті укладення вказаного вище договору оренди з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Суд враховує, що відповідно до умов договору оренди, зокрема п. 25., п. 37. та п. 40. (у редакції додаткової угоди), перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Водночас, оскільки відчуження права власності на 1/2 частини спірних земельних ділянок від попереднього власника ( ОСОБА_1 ) відбулося поза його волею, на підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21 березня 2024 року у справі № 695/4070/23 шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, то держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, як новий власник 1/2 частин спірних земельних ділянок не є правонаступником волевиявлення попереднього власника щодо передачі земельних ділянок в оренду та, відповідно, не вчиняла дій, спрямованих на набуття чи продовження орендних правовідносин з відповідачем.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; припинення дії договору, укладеного в рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії); припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями»; примусового відчуження земельної ділянки в порядку, визначеному статтею 14-1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 жовтня 2025 року у справі № 559/2900/23 відступив від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23 щодо нікчемності договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, укладеного іноземцем та виснував, що укладений іноземцем договір оренди земельної ділянки, яка підлягає конфіскації, не є таким, який порушує публічний порядок. Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема, таких правових наслідків припинення інших (аніж право власності) цивільних прав. Конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і відноситься до способів набуття права власності державою незалежно від прав попереднього власника, тому інші права (речові, зобов`язальні) стосовно майна, що конфісковане, припиняються в результаті припинення права власності шляхом конфіскації.

Припинення права власності іноземця на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом їх конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цих земельних ділянок.

Землі сільськогосподарського призначення є особливо цінною категорією, національним багатством і перебувають під особливою охороною закону.

Тому вони можуть підлягати конфіскації у визначених законом випадках. У цьому саме проявляється публічний інтерес.

Невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений Земельним кодексом України (далі - ЗК України) строк є підставою для припинення права власності на земельну ділянку у судовому порядку, а не автоматично.

Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема, таких правових наслідків як припинення інших (аніж право власності) цивільних прав.

Оскільки конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і набуття державою права власності, не залежить від прав попереднього власника, інші права (речові, зобов`язальні) стосовно майна, що конфісковане, повинні припинятися в результаті припинення права власності.

Таким чином, припинення права власності ОСОБА_1 на 1/2 частини спірних земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом їх конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цих земельних ділянок.

Щодо наявності зареєстрованого права оренди на спірну земельну ділянку ТОВ «Гранекс-Черкаси», суд зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом вказаної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 січня 2024 року у справі № 522/3999/23.

Отже, державна реєстрація не створює право, а лише засвідчує вже існуюче право, набуте на законних підставах.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 143 ЗК України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Тобто, у разі конфіскації земельної ділянки права на таку земельну ділянку припиняються примусово у судовому порядку.

При цьому суд зазначає, що припинення дії договорів оренди землі та права користування земельними ділянками є наслідком конфіскації спірних земельних ділянок, яке пов`язується з моментом набрання судовим рішенням про це законної сили, а не фактичного продажу чи вчинення дій спрямованих на продаж земельних ділянок на земельних торгах.

Таким чином, позовні вимоги прокурора про припинення ТОВ «Гранекс-Черкаси» права оренди на 1/2 частини спірних земельних ділянок є похідними від вимог про конфіскацію 1/2 частини спірних земельних ділянок, нерозривно пов`язані з ухваленням рішення про конфіскацію, а відтак підлягає задоволенню у зв`язку із задоволенням Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області позовної вимоги у справі № 695/4070/23 до ОСОБА_1 про конфіскацію 1/2 частин спірних земельних ділянок.

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу. Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів.

Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

«Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються.

У даному випадку втручання у право орендаря на мирне володіння майном шляхом припинення договору оренди земельної ділянки відповідає критерію законності, оскільки ґрунтується на положеннях Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», які передбачають можливість припинення права користування земельною ділянкою у судовому порядку.

Піддаючи аналізу пропорційність втручання з дотриманням основоположних принципів ст. 1 Першого протоколу Конвенції у справі «Хамер проти Бельгії», ЄСПЛ вперше зазначив, що навколишнє середовище, не будучи безпосередньо зазначеним у Конвенції, тим не менш являє собою цінність, в збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада і економічні імперативи та навіть деякі основні права не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання.

Таким чином, на підставі п. «в» ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України, позовні вимоги прокурора про припинення ТОВ «Гранекс-Черкаси» права оренди на 1/2 частин спірних земельних ділянок підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача, що після переходу права власності на земельні ділянки до держави, до нового власника автоматично перейшли права та обов`язки орендодавця відповідно до ст. 148-1 ЗК України, ст. 770 ЦК України та ст. 32 Закону України «Про оренду землі», у зв`язку із чим право оренди не може бути припинене, суд зазначає наступне.

Положення ст. 148-1 ЗК України регулюють випадки переходу права власності на земельну ділянку, тобто ситуації, коли відбувається цивільно-правове правонаступництво нового власника щодо прав та обов`язків попереднього власника. Аналогічне правове регулювання міститься і у ст. 770 ЦК України, відповідно до якої у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Стаття 32 Закону України «Про оренду землі» також закріплює загальне правило, відповідно до якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи сам по собі не є підставою для зміни або припинення договору оренди.

Водночас, наведені норми регулюють звичайну зміну власника, яка відбувається внаслідок цивільно-правового правонаступництва (купівля-продаж, дарування, спадкування, міна тощо), коли новий власник набуває майно як правонаступник попереднього власника та продовжує існуючі цивільні правовідносини.

Проте, конфіскація не є різновидом переходу права власності, про який ідеться у ст. 148-1 ЗК України. На відміну від цивільно-правового правонаступництва, під час конфіскації держава набуває право власності не від попереднього власника, а на підставі судового рішення, яке припиняє право приватної власності як вид юридичної відповідальності, встановленої законом.

Саме тому держава не може розглядатися як особа, яка прийняла на себе волевиявлення попереднього власника щодо розпорядження земельною ділянкою.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 20 жовтня 2025 року у справі № 559/2900/23 зазначила, що конфіскація є самостійною підставою припинення права власності; держава набуває право власності незалежно від волі попереднього власника; припинення права власності шляхом конфіскації спричиняє припинення інших речових та зобов`язальних прав щодо конфіскованого майна, у тому числі права оренди; новий власник не набуває обов`язку підтримувати правовідносини, які виникли виключно з волевиявлення особи, право власності якої примусово припинено.

Таким чином, правовий висновок Верховного Суду безпосередньо спростовує основний аргумент відповідача про застосування ст. 148- 1 ЗК України та ст. 770 ЦК України до спірних правовідносин.

Також умови договору оренди, на які посилається відповідач, стосуються виключно випадків переходу права власності на земельну ділянку до іншої особи у межах звичайного цивільного обороту, коли новий власник набуває право власності внаслідок правонаступництва.

Саме тому положення договору про незмінність його умов у разі переходу права власності не можуть тлумачитися розширено та застосовуватися до випадків конфіскації, оскільки сторони договору не можуть своєю домовленістю змінити або виключити правові наслідки, прямо встановлені законом.

Безпідставними є також твердження відповідача про те, що зазначена постанова Верховного Суду не підлягає застосуванню у цій справі через відмінність юрисдикції або суб`єктного складу спору.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами під час застосування відповідних норм права. При цьому визначальним критерієм є подібність правовідносин, а не тотожність процесуальної форми чи суб`єктного складу.

Щодо питання представництва прокурором інтересів держави в суді у спірних правовідносинах, суд зазначає таке.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Враховуючи положення Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Системне тлумачення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Порушення державного інтересу у спірних правовідносинах полягає, перш за все, у тому, що наразі держава в особі уповноваженого органу - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися спірною земельною ділянкою, через перебування її в оренді відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Судом встановлено, що Золотоніська окружна прокуратура зверталася до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з листом від 27 лютого 2026 року за № 51/2-694вих-26, в якому просила надати інформацію про те, чи вживалися Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області заходи, спрямовані на припинення права оренди юридичних осіб, зокрема, на 1/2 частини земельних ділянок з кадастровими номерами 7121583100:29:001:0104 та 7121583100:26:003:0563, які конфісковані на підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21 березня 2024 року у справі № 695/4070/23. У разі невжиття таких заходів в судовому порядку, просила повідомити причини та одночасно зазначити, чи будуть вживатися заходи у подальшому.

У відповідь на цей лист, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надіслала прокуратурі листа від 23 березня 2026 року за № 10-23-0.6-1656/2-26, в якому повідомило, що в зв`язку з відсутністю належного фінансування Головне управління, хоч і вбачає підстави та мало намір вжити заходів, спрямованих на припинення права оренди юридичних осіб на земельні ділянки, проте позбавлене можливості звернення з позовом до суду. У зв`язку з чим, Головне управління не вживало заходів, спрямованих на припинення права оренди юридичних осіб на земельні ділянки, зокрема на 1/2 частини земельних ділянок з кадастровими номерами 7121583100:29:001:0104 та 7121583100:26:003:0563.

Золотоніська окружна прокуратура надіслала Головному управлінню Держгеокадастру у Черкаській області листа від 12 червня 2026 року № 51-1693вих-26, в якому повідомила, що на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Золотоніською окружною прокуратурою будуть вжиті заходи представницького характеру на захист державних інтересів шляхом звернення до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до ТОВ «Гранекс-Черкаси» про розірвання договору оренди на 1/2 земельної ділянки площею 1,3616 га та 1/2 земельної ділянки площею 0,6933 га.

Таким чином, з відповіді позивача вбачається, що уповноважений орган обізнаний про стверджуване прокурором порушення інтересів держави та незважаючи на порушення законодавства жодних заходів для захисту порушених інтересів протягом тривалого часу не вживав та не планував вживати.

Отже, враховуючи нездійснення позивачем заходів для звернення до суду з позовом щодо захисту інтересів держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді, а тому підстав для залишення позову без розгляду не вбачається.

Отже, з урахуванням вищенаведеного позов підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Припинити товариству з обмеженою відповідальністю «Гранекс-Черкаси» (ідентифікаційний код 31423617, вул. Центральна, буд. 127, с. Деньги, Золотоніський р-н., Черкаська обл., 19770) право оренди на 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 7121583100:29:001:0104, площею 1,3616, дата державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 серпня 2017 року, номер запису - 21933978;

3.Припинити товариству з обмеженою відповідальністю «Гранекс-Черкаси» (ідентифікаційний код 31423617, вул. Центральна, буд. 127, с. Деньги, Золотоніський р-н., Черкаська обл., 19770) право оренди на 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 7121583100:26:003:0563, площею 0,6933, дата державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 березня 2018 року, номер запису - 25298493.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гранекс-Черкаси» (ідентифікаційний код 31423617, вул. Центральна, буд. 127, с. Деньги, Золотоніський р-н., Черкаська обл., 19770) на користь Черкаської обласної прокуратури (бульв. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18015. ідентифікаційний код 02911119) - 5 324 грн. 80 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 02 листопада 2026 року.

Суддя А.В. Васянович