Рішення № 141145891, 02.11.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2548/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02 листопада 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

при секретарі судового засідання Нагірняк Т.А.

без участі сторін, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниця в порядку загального провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 24.04.26 відносно нього працівник Управління патрульної поліції у Вінницькій області, поліцейський 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрал поліції Штейника І.В. виніс постанову серії ЕНА № 7077387 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Вказує, що оскільки розгляд справи був незаконним, а матеріали самої справи фальсифікованими, він скористався своїм правом на адміністративне оскарження прийнятого рішення в порядку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП та подав скаргу на ім`я Керівника Управління патрульної поліції у Вінницькій області майора поліції Михайла Кургана. Останній, внаслідок розгляду скарги, прийняв рішення про скасування постанови серії ЕНА № 7077387 від 24.04.26 і надіслав справу на новий розгляд. Як вбачається з отриманої відповіді від 06.05.26 «проведеною в межах компетенції перевіркою встановлено наявність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , однак постанова винесена з порушенням процедури розгляду. Внаслідок розгляду справи про адміністративне правопорушення 05.06.2026 винесено постанову серії ЕНА № 7316519 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Позивач з таким обвинуваченням та винесеною постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності не згоден, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, вимоги ПДР України він не порушував, а тому постанова серії ЕНА № 7316519 від 05.06.26 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення є незаконною та підлягає скасуванню через відсутність складу адміністративного правопорушення, порушенням норм процесуального права та не правильним застосуванням норм матеріального права. 17.07.2026 року представник відповідача в особі Ковальчука Д. надлав суду відзив на позовну заяву, в задоволені позову просив відмовити з підстав, що викладені у відзиві; позов вважають необгрунтованим та безпідставним.

Ухвалою суду від 18.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження з викликом сторін. Ухвалою суду від 03.08.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату час та місце судового розгляду повідомлені судом належним чином.

Крім того, інформація щодо всіх судових справ є у вільному доступі на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за вебадресою: http://vnr.vn.court.gov.ua Відповідно до ч.ч. 1, 9 статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Відповідно до вказаних норм закону, у зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Судом встановлено, що 24.04.26 відносно ОСОБА_1 поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрал поліції Штейника І.В. виніс постанову серії ЕНА № 7077387 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Керівником Управління патрульної поліції у Вінницькій області майором поліції Курганом М, прийнято рішення про скасування постанови серії ЕНА № 7077387 від 24.04.26 і надіслано справу на новий розгляд; з отриманої відповіді від 06.05.26 вбачається, що «проведеною в межах компетенції перевіркою встановлено наявність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , однак постанова винесена з порушенням процедури розгляду. Внаслідок розгляду справи про адміністративне правопорушення 05.06.2026 винесено постанову серії ЕНА № 7316519 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно із ст. 245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити в тому числі: опис обставин, установлених під час розгляду справи (ч. 1 ст. 283 КУпАП).

Положеннями ст. 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, що тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Суд звертає увагу, що підставою для скасування постанови стало недотримання поліцейським вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, а саме не роз`яснення особі, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, її прав, передбачених статтею 268 КУпАП, а також положень статті 63 Конституції України.

В подальшому, 05.06.2026 за результатами нового розгляду справи ОСОБА_1 повторно притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП, про що винесено постанову серії ЕНА № 7316519.

У пункті 7 постанови серії ЕНА № 7077387 зазначено портативний відеореєстратор № 470720, оскільки саме цим технічним засобом здійснювалася відеофіксація події, яка мала місце 24.04.2026 під час виявлення адміністративного правопорушення.

Відтак, у постанові серії ЕНА № 7316519 зазначено портативний відеореєстратор № 473379, оскільки саме цим технічним засобом здійснювалася відеофіксація нового розгляду справи, який відбувся 05.06.2026.

Отже, зазначення різних номерів портативних відеореєстраторів у вказаних постановах обумовлене тим, що вони фіксували різні події, які відбувалися у різні дати, а саме первинний розгляд справи 24.04.2026 та новий розгляд справи 05.06.2026.

Статтею 1 Закону України «Про дорожній рух» зазначено, що Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки та відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до ст. 35 вище вказаного Закону поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив правила дорожнього руху, що й було здійснено працівниками поліції.

Згідно з положеннями п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.

За приписами п.2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п.2.1 ПДР України.

Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух» Водій зобов`язаний: мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Також, хочемо зауважити, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб та страхового полісу про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №127/19283/17, провадження №К/9901/17925/18.

Відповідно до п.7 ч.І ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

Водночас, звертаємо увагу, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року строком на ЗО діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ. В подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений Указами Президента України та діє і на даний час.

Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року №1455 (далі Порядок №1455) визначає процедуру встановлення заходів особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан (далі - особливий режим), що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №1455 правовою основою встановлення та здійснення заходів особливого режиму є Конституція України. Закон України Про правовий режим воєнного стану, указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Під терміном блокпост мається на увазі посилений контрольно- пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Згідно п.10 Порядку №1455, заходи з контролю в`їзду /виїзду включають перевірку на блокпостах: документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо).

Відповідно до п. З Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року № 1456 (далі Порядок №1456), правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція У країни. Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення. Закони України Про основи національного спротиву, Про правовий режим воєнного стану, Про оборону України, Про національну безпеку України, Про Національну поліцію, Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України, указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.

Згідно з п.5 Порядку №1456 право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби.

Відповідно до п.10 Порядку №1456, працівникам поліції дозволено зупиняти транспортні засоби для перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, на контрольному пункті або блокпостах, саме де і був зупинений позивач.

Враховуючи вищезазначені положення позивача, було зупинено у період дії режиму воєнного стану на місці здійснення спеціального поліцейського контролю (блокпості).

Поряд з цим, суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у п. 2.3 мотивувальної частини рішення від 26.05.2015 року №5-рп/2015 зазначив, що у ч.ч. 1, 2 ст. 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду № 127/15580/18 від 20.09.2018 року визначено, що процедурні порушення, допущенні суб`єктом владних повноважень при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, уразі підтвердження правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками -розгляду про адміністративні правопорушення рішення. Натомість вчиненні органом управління процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та наслідки. Навіть у випадку встановлення процедурних порушень прийняття постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності посадовими особами Департаменту не може бути підставою для скасування постанови у випадку встановлення відповідачем адміністративного правопорушення з боку позивача, факт вчинення якого підтверджується під час розгляду справи.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення (не пред`явлення на вимогу поліцейського посвідчення водія відповідної категорії), яке передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП відповідачем, було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення ЕНА № 7316519.

Суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові.

Згідно із статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про виконання обов`язку відповідачем щодо доказування правомірності свого рішення, що покладений на нього ст. 77 КАС України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на встановлені обставини та визначені відповідно до них правовідносини, будь-яких відомостей, які б підтверджували зазначені позивачем обставини, позивачем суду не надано, як і не було надано належних доказів, які б спростовували докази відповідача про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач порушив вимоги Правил дорожнього руху України, що зафіксовано на відеозаписі. Працівником УПП у Вінницькій області, як уповноваженою особою Національної поліції, було правомірно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП України. При цьому, працівниками поліції, з`ясовано всі обставини, які підлягають з`ясуванню та діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно - правовими актами. Відтак, винесена постанова серії ЕНА №7316519 від 05.06.2026 року винесена в межах повноважень та у спосіб встановлений законом.

Частиною третьою статтею 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналіз зазначених норм права та встановлені в судовому засіданні обставини, дають суду підстави для висновку про правомірність винесеної відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому її необхідно залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що позовну заяву позивача залишено без задоволення, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору та витрати для надання правової допомоги адвокатом, слід залишити без відшкодування.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 9, 122, 222, 251, 258, 276, 280 КУпАП, ст.ст. 5, 9, 72-77, 90, 139, 241-243, 246, 250, 271, 286 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, а саме: постанову серії ЕНА №7316519 від 05.06.2026 року - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Оксана БОНДАРЕНКО