Рішення № 141145783, 21.10.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" жовтня 2026 р. Справа № 924/664/26

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., при секретарі судового засідання Сірій Д.І. розглянувши матеріали справи

за позовом Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Грицівської селищної ради, смт. Гриців, Шепетівський район, Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький

до Фермерського господарства "Москвитянівське", м. Полонне, Хмельницька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб-С" м. Полонне, Хмельницька область

про розірвання договору оренди, визнання недійсним договору суборенди, скасування державної реєстрації, зобов`язання повернути земельну ділянку

Представники сторін:

позивача: не з`явився

третьої особи: не з`явився

відповідача: Грязон Р.М. адвокат згідно ордеру

за участю Ткачук Н.С. прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури

У судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 29.06.2026 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 20.07.2026. У підготовчих засіданнях 20.07.2026, 29.07.2026 оголошувалась перерва до 10.08.2026. Ухвалою від 10.08.2026 підготовче засідання відкладено на 02.09.2026. У підготовчому засіданні 02.09.2026 оголошено перерву до 09.09.2026. Ухвалою від 09.09.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 29.09.2026. У судових засіданнях 29.09.2026, 13.10.2026 оголошувалась перерва до 21.10.2026.

Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.

Шепетівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Грицівської селищної ради звернулась із позовом до суду в якому із врахуванням заяви про зміну предмету позову від 02.09.2026 просить:

1. Розірвати укладений 13.02.2006 між Полонською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Москвитянівське" (на момент укладення ОСОБА_1 ) договір оренди земельної ділянки № б/н площею 57,8217 га із кадастровим номером 6823684000:03:005:0003.

2. Визнати недійсним, укладений між фермерським господарством "Москвитянівське" (код ЄДРПОУ 34115818) (на момент укладення ОСОБА_1 ) та ТОВ "Хлібороб-С" (ЄДРПОУ 39427886) договір суборенди земельної ділянки від 22.09.2015 про передачу в суборенду земельної ділянки із кадастровим номером 6823684000:03:005:0003 площею 57,8217га.

3. Скасувати державну реєстрацію речових прав за договором суборенди земельної ділянки від 22.09.2015 (номер запису про інше речове право 11408466).

4. Зобов`язати фермерське господарство "Москвитянівське" (код ЄДРПОУ 34115818) та товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб-С" (ЄДРПОУ 39427886) повернути територіальній громаді в особі Грицівської селищної ради земельну ділянку площею 57,8217га із кадастровим номером 6823684000:03:005:0003.

Обґрунтовуючи подану позовну заяву прокурор зазначає, що розпорядженням Полонської районної державної адміністрації № 440/2005-р від 21.11.2005 надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 67 га. Розпорядженням № 41/2006 р. від 27.01.2006 прийнято рішення передати в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 57,8217 га строком на 49 років для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Малошкарівської сільської ради. В подальшому 13.02.2006 між Полонською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди № б/н земельної ділянки площею 57,8217 га, яка розташована за межами населених пунктів Малошкарівської сільської ради (на даний час - Грицівської селищної) ради Шепетівського району. Вказаний договір 15.02.2006 зареєстровано у відділі Держкомзему у Полонському районі за № 040675900001.

Повідомляє, що після отримання вказаної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 створено фермерське господарство "Москвитянівське" (ФГ "Москвитянівське"), відповідно право оренди земельної ділянки з цільовим призначенням "для ведення фермерського господарства" з моменту державної реєстрації ФГ "Москвитянівське", перейшло до юридичної особи.

20.01.2011 між ФГ "Москвитянівське" та ФГ "Лебідь-В" укладено договір суборенди. Згідно умов вказаного договору в оренду передано земельну ділянку загальною площею 57,8217 га за межами населених пунктів Малошкарівської сільської ради терміном на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний договір 04.07.2011 зареєстровано у відділі Держкомзему у Полонському районі за № 682368404000315. 22.09.2015 договір суборенди було достроково розірвано за згодою сторін.

18.09.2015 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокарастру у Хмельницькій області для отримання згоди для передачу земельної ділянки з кадастровим номером 6823684000:03:005:0003 в суборенду, без зміни цільового призначення, та вказану згоду отримав.

22.09.2015 між ОСОБА_1 та ТОВ "Хлібороб-С" укладено договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6823684000:03:005:0003 площею 57,8217 га строком на 38 років.

26.09.2018 наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" № 22-6560-СГ земельна ділянка з кадастровим номером 6823684000:03:005:0003 площею 57,8217 разом з іншими земельними ділянками передано, а Грицівською селищною радою Шепетівського району Хмельницької області за актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність б/н виданого 28.09.2018, прийнято у комунальну власність. Таким чином, згідно інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки із кадастровим номером 6823684000:03:005:0003 є Грицівська селищна рада Шепетівського району.

Тобто, підсумовує прокурор, ОСОБА_1 в порушення умов договору оренди землі від 13.02.2006, передаючи в суборенду ТОВ "Хлібороб-С" земельну ділянку для ведення фермерського господарства, розпорядився земельною ділянкою в не передбачений договором та чинним законодавством спосіб, відповідно суборендар із порушенням законодавства отримав земельну ділянку комунальної форми власності, надані для ведення фермерського господарства, яку б він мав би отримати лише на конкурсній основі (за результатами аукціону).

Отже, як зазначає прокурор, укладений 13.02.2006 між Полонською райдержадміністрацією та ОСОБА_1 договір оренди № б/н земельної ділянки із кадастровими номерами 6823684000:03:005:0003 площею 57,8217 га, яка розташована на території Грицівської селищної ради підлягає розірванню на підставі п. "ґ" ст. 141 ЗК України, ч. 2 ст. 651 ЦК України внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням та нездійснення фермерської діяльності ФГ "Москвитянівське", оскільки право користування вищевказаними земельними ділянками має тісний зв`язок із діяльністю фермерського господарства і не може розглядатися відокремлено від його функціонування.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку прокурор вказує, що відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відповідно до абзаців 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, вимога про скасування державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) є похідною від вимог про розірвання договору оренди, а тому також підлягає задоволенню разом з основними вимогами.

Відповідач - ТОВ "Хлібороб-С" у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує з огляду на таке: ОСОБА_1 отримав від Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області офіційну письмову згоду на передачу земельної ділянки в суборенду (лист від 18.09.2015), що має вирішальне правове значення та є достатньою підставою для укладення договору суборенди; прокурор не довів фактичної зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки як до, так і після укладення договору суборенди ділянка використовувалася для сільськогосподарського виробництва; відмінність формулювання "для ведення фермерського господарства" і для "ведення товарного сільськогосподарського виробництва" сама собою не підтверджує використання землі поза межами категорії земель сільськогосподарського виробництва; недоведенність прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави в особі ради, оскільки Грицівська селищна рада, як орган місцевого самоврядування, є самостійним суб`єктом владних повноважень, який має повний обсяг процесуальної дієздатності та може самостійно звертатись до суду за захистом інтересів територіальної громади; відсутність коштів на сплату судового збору не є об`єктивною перешкодою для звернення до суду та не може вважатись неналежним здійсненням захисту в розумінні ст.23 ЗУ "Про прокуратуру"; прокурором пропущено трирічний строк позовної давності для звернення із даним позовом до суду так як державна реєстрація права суборенди в Державному реєстрі речових прав здійснена 26.09.2015, тому саме з цього моменту будь-яка заінтересована особа, в т.ч. і прокурор, могла довідатись про існування права суборенди.

У відповіді на відзив від 01.09.2026 прокурором наведено доводи на спростування аргументів відповідача 2 які є схожими із доводами зазначеними в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач - ФГ "Москвитянівське" у заяві від 29.07.2026 просить розглядати справу за відсутності представника, проти позову заперечує.

Третя особа у заяві від 07.08.2026 просить розглядати справу за відсутності представника. Додаткового повідомляє, що Головне управління ніяким чином не вчиняло жодних дій, які б могли порушувати права позивача. Предметом спору не є дії чи бездіяльність, права та обов`язки управління, а тому ухвалене судом рішення не вплине на його права та обов`язки.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Позивач в судове засідання 12.10.2026 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується надісланням ухвали суду від 16.09.2026 до електронного кабінету позивача.

Відповідач 1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету.

Представник відповідача 2 присутній в судовому засіданні 21.10.2026 проти задоволення позову заперечив, з підстав наведених у поданих ним відзивах.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Розпорядженням Полонської районної державної адміністрації № 41/2006 р. від 27.01.2006 прийнято рішення передати в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 57,8217 га строком на 49 років для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Малошкарівської сільської ради.

13.02.2006 між Полонською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди № б/н земельної ділянки площею 57,8217 га, яка розташована за межами населених пунктів Малошкарівської сільської ради (на даний час - Грицівської селищної) ради Шепетівського району.

Вказаний договір 15.02.2006 зареєстровано у відділі Держкомзему у Полонському районі за № 040675900001.

Відповідно до п.15, 16 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства, цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

Договір підписані сторонами та скріплений відтиском печатки орендодавця.

Вказаний договір 15.02.2006 зареєстровано у відділі Держкомзему у Полонському районі за № 040675900001.

Відповідно до інформації з ЄДРПОУ 17.02.2006р. зареєстроване ФГ "Москвитянівське" членами якого є ОСОБА_1 (керівник) та ОСОБА_2

20.01.2011р. між ФГ "Москвитянівське" (Орендар) та ФГ "Лебідь-В" (Суборендар) укладено договір суборенди №2 відповідно до п.1.1 якого Орендар передає, а Суборендар бере в тимчасове володіння та користування земельну ділянку загальною площею 57,8217 гектарів за рахунок земель запасу Малошкарівської сільської ради Полонського району Хмельницької області.

Земельна ділянка, що орендується знаходиться у володіння та користуванні Орендаря відповідно до договору оренди землі від 13.02.2006, укладеного з Полонською райдержадміністрацією.

Договором від 22.09.2015 достроково розірвано за згодою сторін договір суборенди землі №2 від 20.01.2011р.

18.09.2015 Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області надано згоду на передачу земельної ділянки загальною площею 57,8217га, яка перебуває в користування у гр. ОСОБА_1 згідно договору оренди землі від 13.02.2006 в суборенду без зміни цільового призначення земельної ділянки.

22.09.2015 між ОСОБА_1 (Орендар) та ТОВ "Хлібороб-С" (Суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки згідно п.1 якого Орендар надає (за певні плату) , а Суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур (фермерського господарства) яка знаходиться за межами населених пунктів Малошкарівської сільської ради Полонського району Хмельницької області (кадастровий номер земельної ділянки 6823684000:03:005:0003), цей договір укладений на підставі, у відповідності до умов та в межах Договору оренди земельної ділянки від 13.02.2006, укладеного між Полонською районною державною адміністрацією.

Сторонами складено акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки до договору суборенди.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.09.2018р. №22-6560-СГ передано Грицівській селищній раді Грицівської селищної об`єднаної територіальної громади Шепетівського району Хмельницької області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1492,5765га, які розташовані (за межами населених пунктів) на території Грицівської селищної об`єднаної територіальної громади Шепетівського району Хмельницької області в т.ч. спірну земельну ділянку.

Право оренди та суборенди вказаної земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 04.06.2026 № 480322279, від 23.06.2026 № 482964703, 482965125.

Окрім того, згідно з зазначеним вище витягом, на даний час власником земельної ділянки за кадастровим номером 6823684000:03:005:0003 є Грицівська селищна рада.

04.06.2026 Шепетівська окружна прокуратура звернулась до Грицівської селищної ради із листом №54-4367 вих-26 про надання належним чином завірених копій договорів укладених щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6823684000:03:005:0003 площею 57,8215га. Також просила повідомити чи приймалось рішення селищною радою про надання згоди ОСОБА_1 або іншим фізичним та юридичним особам на передачу вказаної земельної ділянки в суборенду, надавши їх копії, а також чи вживались радою заходи щодо повернення земельної ділянки та розірвання договору оренди.

У відповідь Грицівська селищна рада листом від 12.06.2026 повідомила, що після набуття права власності на зазначену земельну ділянку до ФГ "Москвитянівське", яке на той час було платником орендної плати за вищезазначену земельну ділянку, було направлено лист, щодо зміни договору оренди із зазначенням нового власника, з`ясуванню розміру орендної плати, в подальшому з контактною особою від ОСОБА_1 в телефонному режимі неодноразово була проведена бесіда, щодо необхідності приведення у відповідність до чинного законодавства договору оренди і направлено на електронну пошту, проект додаткової угоди на опрацювання. Однак представники до селищної ради для підписання додаткової угоди не звернулися. Договір не розірвано, додаткова угода, не підписана. Також зазначила, що до суду про розірвання договору оренди землі з ОСОБА_1 .1. Грицівська селищна рада не зверталась у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань, при цьому не заперечує, щодо вжиття прокуратурою заходів представницького характеру.

23.06.2026 Шепетівською окружною прокуратурою направлено Грицівській селищній раді повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в особі ради шляхом пред`явлення до Господарського суду Хмельницької області до відповідачів фермерського господарства "Москвитянівське" в особі його голови Островського Миколи Івановича та ТОВ "Хлібороб-С" про повернення у комунальну власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства та визнання недійсним, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Хлібороб-С" договору суборенди землі від 22.09.2015 про передачу в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6823684000:03:005:0003 площею 57,8217 га.

Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і у порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст.23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з ч.3 ст.53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 ГПК України).

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Також звертала увагу, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц від 05.10.2022 у справах №923/199/21.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки за кадастровим номером 6823684000:03:005:0003 є Грицівська селищна рада.

Пунктами 4 п.1 ч.1 ст.38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 15 ст. 42 зазначеного Закону, сільський, селищний, міський голова звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів. З наведених норм права вбачається, що Летичівська селищна рада є розпорядниками земельних ділянок і майном, яке на них розташоване, та наділена повноваженнями звертатись до суду, якщо це необхідно для захисту прав комунальної власності на нерухоме майно.

Спірна земельна ділянка розташована за межами населених пунктів на території Грицівської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, а зважаючи на положення пункту 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, який набрав чинності 27.05.2021, в якому визначено, що з дня набрання ним чинності землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, ці земельні ділянки належать до земель комунальної власності Грицівської селищної ради, які є уповноваженими державою органами здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Зверненню прокурора до суду з позовом у даній справі передувало направлення до Грицівської селищної ради від 04.06.2026 запиту про надання інформації чи приймалось рішення селищною радою про надання згоди ОСОБА_1 або іншим фізичним та юридичним особам на передачу вказаної земельної ділянки суборенду, надавши їх копії, а також чи вживались радою заходи щодо повернення земельної ділянки та розірвання договору оренди.

У відповідь Грицівська селищна рада листом від 12.06.2026 повідомила, що до суду про розірвання договору оренди землі з ОСОБА_3 не зверталась у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань, при цьому не заперечує, щодо вжиття прокуратурою заходів представницького характеру.

На виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Шепетівською окружною прокуратурою попередньо, до звернення до суду, повідомлено Грицівську селищну раду про представництво прокуратурою інтересів держави відповідними листами.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду.

Щодо суті спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За змістом статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також - договором оренди землі.

Нормами ст. 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Нормами ст. 25 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, водночас орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Частиною 2 статті 18 ЗК України визначено, що категорії земель України мають особливий правовий режим.

Поділ земель України за основним цільовим призначенням на категорії врегульовано у ч. 1 ст. 19 ЗК України, серед яких виділено землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договорів оренди землі) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані, в тому числі для виробництва сільськогосподарської продукції, до яких належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ч. 3 статті 22 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договорів оренди землі) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання.

Статтею 1 Закону України "Про фермерське господарство" визначено поняття фермерського господарства. Так, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Згідно з ст. 8 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону України "Про фермерське господарство" викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 р. у справі № 922/989/18 і суд враховує такий висновок відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.4 ст. 236 ГПК України.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки від використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 р. у справі № 922/989/18 та від 01.04.2020 р. у справі № 320/5724/17.

Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

Таким чином, нормами Закону України "Про фермерське господарство" запроваджений чіткий механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 р. у справі № 922/1830/19 зазначила, що земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю, як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Хоча, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

З аналізу норм статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6823684000:03:005:0003 на умовах договору оренди землі від 13.02.2006 передана ОСОБА_1 у строкове платне користування (оренду) із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Надавши оцінку умовам укладеного договору оренди землі від 13.02.2006 відповідно до наведених вище вимог чинного законодавства, суд відзначає, що землі фермерського господарства мають особливий статус і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентній) основі, зокрема, в оренду з певною (конкретною) метою, а саме: для реалізації громадянином права на створення фермерського господарства, як прогресивної форми підприємницького діяльності цього громадянина у галузі сільського господарства України та подальшого використання наданої в оренду земельної ділянки виключно створеним фермерським господарством у межах виду її цільового призначення, визначеного власником землі.

Як вбачається із матеріалів справи, земельна ділянка, передана в оренду ОСОБА_1 за договором оренди землі від 13.02.2006 надана для ведення фермерського господарства в межах категорії "землі сільськогосподарського призначення".

Відповідно до п.15, 16 Договору земельна ділянка передаються в оренду для ведення фермерського господарства, цільове призначення землі сільськогосподарського призначення.

Отже, у спірних правовідносинах обов`язок забезпечувати використання земельної ділянки за визначеним цільовим призначенням (видом використання), а саме: "для ведення фермерського господарства" стосується безпосередньо та виключно орендаря за договорами оренди землі ОСОБА_1 .

В порушення вимог ст.14 Закону України "Про фермерське господарство", та п.15 договору оренди, ОСОБА_1 , передав спірну земельну ділянку в суборенду ТОВ "Хлібороб-С" за договором суборенди від 22.09.2015 зі строком дії договору - 38 років.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 6823684000:03:005:0003 перебуває в оренді ОСОБА_1 та в суборенді ТОВ "Хлібороб-С".

Судом враховується, що у спірних правовідносинах ТОВ "Хлібороб-С" фактично набуло право користування земельною ділянкою державної (комунальної) власності без проведення земельних торгів, що є порушенням вимог ст.116, 118, 121, 124, 134 ЗК України. Проведення таких торгів відповідно до законодавства збільшило б надходження коштів за оренду земельних ділянок до місцевого бюджету.

Суд вважає, що підстави і порядок отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки в оренду, а також передача земельної ділянки в суборенду та, відповідно, використання земель іншою юридичною особою, а не створеним ним фермерським господарством, свідчать про порушення мети з якою надавалася така земельна ділянка поза межами проведення аукціону (безкоштовно) на привілейованих умовах.

Згідно з ст.210 ЗК України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

Згідно з вимогами ч.1, 2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Хлібороб-С" договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6823684000:03:005:0003 порушує публічний порядок, оскільки фактично земельна ділянка набута поза процедурою аукціону для чітко визначеної мети - ведення фермерського господарства, у користування третій особі, яка могла б набути право користування нею лише на аукціоні.

У відповідності до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, щодо застосування норм права, передбачених ч.ч. 1, 2 ст.228 ЦК України, договір суборенди земельної ділянки, укладений без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою, є нікчемним.

При зазначених обставинах суд вважає, що позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 22.12.2015 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровими номером 6823684000:03:005:0003 є правомірними та обґрунтованими.

Згідно приписів статті частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання ТОВ "Хлібороб-С" повернути територіальній громаді земельні ділянки передані за недійсними договорами суборенди також є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, а орендодавець, відповідно до ч. 1 ст. 24 цього Закону має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Наслідком невиконання орендарем обов`язку щодо використання земельних ділянок за призначенням (видом цільового призначення/видом використання) стало отримання ФГ "МОСКВИТЯНІВСЬКЕ" у користування земельних ділянок, які він міг би отримати лише на конкурсній основі (за результатами аукціону)

Відповідач 2 заперечує проти позову з огляду на наявність отриманої від Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області офіційної письмової згоди на передачу земельної ділянки в суборенду (лист від 18.09.2015), що має вирішальне правове значення та є достатньою підставою для укладення договору суборенди; прокурором не доведено фактичної зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки як до, так і після укладення договору суборенди ділянка використовувалася для сільськогосподарського виробництва; відмінність формулювання "для ведення фермерського господарства" і для "ведення товарного сільськогосподарського виробництва" сама собою не підтверджує використання землі поза межами категорії земель сільськогосподарського виробництва.

На спростування зазначеного судом береться до уваги, що відповідно до статей 124 та 134 Земельного кодексу України передача земель державної та комунальної власності в оренду, як правило, здійснюється на конкурентних засадах шляхом проведення земельних торгів. Надання земельної ділянки громадянину для створення фермерського господарства без проведення земельних торгів є винятком із цього правила, який застосовується виключно з метою забезпечення реалізації права громадянина на створення та ведення фермерського господарства.

Натомість судом встановлено, що після отримання земельних ділянок за спеціальною процедурою право їх фактичного використання було передано іншому суб`єкту господарювання. Унаслідок цього саме ТОВ "Хлібороб-С" отримало можливість користуватися земельними ділянками комунальної власності без участі у земельних торгах. При цьому законодавством не передбачено передання в суборенду земельних ділянок між фермерським господарством та іншими юридичними чи фізичними особами без процедури проведення земельних торгів. Суд виснує, що земельна ділянка надається фізичній особі саме для створення фермерського господарства і саме це фермерське господарство зобов`язане використовувати її в своїй господарській діяльності за цільовим призначенням. Таким чином, істотність порушення полягає не в самому факті передачі земельних ділянок у суборенду, а в тому, що спеціальний порядок набуття права оренди земельних ділянок був використаний для досягнення результату, який суперечить меті його законодавчого запровадження та фактично призвів до обходу вимог статей 124 і 134 Земельного кодексу України.

Аналогічний підхід викладений у постанові Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 905/5/21, у якій суд дійшов висновку, що передача земельної ділянки, наданої громадянину для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, у користування іншому суб`єкту господарювання свідчить про невиконання орендарем обов`язку використовувати земельну ділянку відповідно до спеціальної мети її надання та є підставою для застосування передбачених законом способів захисту.

Частинами 1, 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Критерієм істотного порушення договору закон визначає таке порушення договору однією зі сторін, яке викликає для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Виходячи з системного аналізу наведених норм земельного законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також норми ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню також підлягають норми ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Аналогічні правові висновки, які мають загальний характер щодо тлумачення застосування норм ч. 2 ст. 651 ЦК України, містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 р. у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 р. у справі № 6-75цс13, від 14.10.2014 р. у справі № 3-143гс14, у яких, крім наведеного, зазначено, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Судом встановлено, що у цій справі орендодавець надав орендарю земельну ділянку саме для ведення фермерського господарства, а не з метою подальшого передання орендарем такої земельної ділянки в суборенду іншим особам, які не мають права на користування землями комунальної власності поза конкурсною процедурою. Тобто метою договору було подальше створення фермерського господарства, як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки, і використання землі всупереч такому цільовому призначенню є істотним порушенням легітимної мети договору, на яку орендодавець розраховував при укладенні договору.

Відповідно до вимог статті 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Умовами пункту 38 спірного договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи, що умови договору оренди землі від 13.02.2006 передбачали особисте використання орендарем земельної ділянки, а чинне законодавство не передбачає наступне передання наданих для ведення фермерського господарства земельних ділянок іншій юридичні особі в суборенду, яке мало б отримати їх на конкурсній основі, наведене свідчить про порушення принципу добросовісності та істотне порушення орендарем умов договору.

З огляду на викладене, позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровими номером 6823684000:03:005:0003 від 13.02.2006 є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги про розірвання договору оренди землі від 13.02.2006 та визнання недійсним договору суборенди є обґрунтованими, то правовим наслідком є повернення ФГ "Москвитянівське" (до якого після створення перейшло право користування) спірної земельної ділянки її власнику, і такий спосіб визначено у п.38 спірного договору оренди землі, що відповідає нормам ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" та ч.1 ст.783 ЦК України.

Також з урахуванням того, що спірна земельна ділянка передана за договором суборенди, суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання ТОВ "Хлібороб-С" повернути територіальній громаді земельну ділянку передану за недійсним договором суборенди є правомірними та обґрунтованими.

З огляду на вищевказане, позовні вимоги про повернення спірної земельної ділянки ФГ "Москвитянівське" та ТОВ "Хлібороб-С", а не ОСОБА_1 є обґрунтованими з урахуванням того, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства з 17.02.2006, до фермерського господарства перейшли обов`язки землекористувача.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

За змістом ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, а також у Постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Оцінюючи обраний прокурором спосіб судового захисту порушеного права, суд враховує норми ч.ч.1, 2 ст.5 ГПК України, згідно з якими здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Натомість, суд враховує пункт 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якого державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Велика Палата Верховного Суду послідовно викладала висновки про те, що у разі пред`явлення позову про витребування інші способи захисту є неефективними, оскільки рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є самостійною і достатньою підставою для здійснення (проведення) державної реєстрації речових прав за позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц)

Таким чином, позов Шпетівської окружної прокуратури в частині вимог про скасування державної реєстрації права суборенди не підлягає задоволенню, оскільки у цій частині ним обрано неналежний спосіб захисту порушеного права власника земельної ділянки.

Водночас, відповідачем 2 заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

В свою чергу, прокурор проти пропуску строку позовної давності заперечує, вказуючи, що в даному випадку має місце триваюче правопорушення.

Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

В частині застосування строку позовної давності, суд покликається зокрема на висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.11.2022 у справі №922/3166/20, які сформульовані безпосередньо щодо договору оренди землі, про незастосування позовної давності до вимог про його розірвання у зв`язку з триваючим порушенням договірних обов`язків.

З цього приводу Велика Палата Верховного Суду у пунктах 70-76 вказаної постанови звертає увагу на таке:

"70.Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

71. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

72. Зі змісту наведених вище норм слідує, що за договором оренди землі (зобов`язанням з визначеним строком виконання (дії) обов`язку з цільового використання земельної ділянки) орендар зобов`язаний утриматись від певної дії (використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням).

73. Обов`язок орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до умов договору оренди землі та вимог земельного законодавства повинен виконуватись ним безперервно, протягом усього строку дії договору оренди землі.

74. Слід звернути увагу, що використання відповідачем земельної ділянки всупереч її цільовому призначенню - це протиправні дії, які тривають у часі, існують на момент звернення позивача до суду.

75. Отже, протягом строку дії договору оренди землі орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути нецільове використання земельної ділянки, зокрема і шляхом розірвання договору оренди землі. Такий позов може бути пред`явлений протягом всього строку дії договору (та існування обумовленого таким договором обов`язку виконувати зобов`язання щодо цільового використання земельної ділянки).

76. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок про відмову відповідачу у задоволенні його заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, виходячи при цьому з мотивів, викладених у цій постанові."

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду прямо зазначила, що договір оренди землі є зобов`язанням із визначеним строком виконання, а обов`язок орендаря використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення існує безперервно протягом усього строку дії договору. Саме тому правова позиція Великої Палати стосується не негаторних позовів, а зобов`язальних правовідносин, що повністю відповідає предмету даного спору.

Суд також звертає увагу, що дотримання законодавства при укладенні спірного договору про оренду земельної ділянки не свідчить про додержання орендарем вимог законодавства під час дії такого договору.

Отже, за договором оренди землі існує безперервний обов`язок орендаря використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням, цей обов`язок виконується протягом усього строку дії договору, використання земельної ділянки всупереч її цільовому призначенню є триваючим правопорушенням, протягом строку дії договору орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з вимогою про усунення такого порушення, у тому числі шляхом розірвання договору, а тому позов може бути пред`явлений у будь-який момент існування такого порушення.

Таким чином, у даній категорії спорів перебіг позовної давності не пов`язується із датою укладення договору чи його державною реєстрацією, оскільки порушення виникає та триває під час виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові від 02.11.2022 у справі №922/3166/20 зауважує, що негаторний позов розглядається у вітчизняній цивілістиці як класичний речовий спосіб захисту права власності (речовий позов, actio in rem). З цих причин він може бути пред`явлений лише для захисту абсолютного суб`єктивного цивільного права в абсолютному речовому правовідношенні, коли власник-позивач та правопорушник-відповідач не перебувають між собою у договірних чи в інших зобов`язальних правовідносинах, або ж такі правовідносини між ними не стосуються вчиненого порушення права власності.

Речове право захищається за допомогою негаторного позову, якщо вчинене особою порушення такого права в принципі було можливим для будь-якої особи з кола зобов`язаних за відповідним абсолютним цивільним правовідношенням (тобто фактично - з необмеженого кола осіб) і не створює саме по собі зобов`язального правовідношення.

Вказане відображається в правових висновках Великої Палати Верховного Суду. У постанові від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, зокрема, встановлено, що позов власника майна про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов) відповідає способу захисту, визначеному у пункті 3 частини другої статті 16 ЦК України, - припинення дії, яка порушує право. Цей спосіб захисту пов`язаний зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі. Однієї з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами спору договірних відносин.

Натомість, якщо вчинене особою порушення було можливе лише як вчинене певною особою через її статус у договірному чи іншому зобов`язальному правовідношенні з власником, то негаторний позов не може бути заявлено, а право власника має захищатися за допомогою зобов`язально-правових способів.

Отже, обґрунтованими є твердження про те, що позов про розірвання договору оренди земельної ділянки належить до зобов`язально-правових способів захисту, оскільки між сторонами існують договірні правовідносини.

Метою позову є захист інтересів власника як учасника зобов`язальних відносин, та розрахований він на випадки порушення цих прав особою, яка знаходиться із власником чи іншим носієм цивільного права в договірних чи інших зобов`язальних правовідносинах. Тобто позов про розірвання договору не є негаторним позовом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутні підстави для застосування строків позовної давності, з огляду на те, що порушення умов договорів триває під час їх виконання, а тому позов прокуратури в частині вимог щодо розірвання договору оренди та як наслідок - визнання договору суборенди недійсними, зобов`язання повернути спірну земельну ділянки, є таким, що підлягає задоволенню.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі "Серявін проти України" від 10.05.2011 року, пункт 58).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати із сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 129, п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Розірвати укладений 13.02.2006 між Полонською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Москвитянівське" (на момент укладення ОСОБА_1 ) договір оренди землі № б/н площею 57,8217 га із кадастровим номером 6823684000:03:005:0003.

2. Визнати недійсним, укладений між фермерським господарством "Москвитянівське" (код ЄДРПОУ 34115818) (на момент укладення ОСОБА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібороб-С" (ЄДРПОУ 39427886) договір суборенди земельної ділянки від 22.09.2015 про передачу в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6823684000:03:005:0003 площею 57,8217 га.

3. Зобов`язати фермерське господарство "Москвитянівське" (код ЄДРПОУ 34115818) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб-С" (ЄДРПОУ 39427886) повернути територіальній громаді в особі Грицівської селищної ради земельну ділянку площею 57,8217 га із кадастровим номером 6823684000:03:005:0003.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб-С" ( Хмельницька обл., Шепетівський р-н, м. Полонне, вул. Залізнична, 27, корпус В, ЄДРПОУ 39427886) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 4992 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фермерського господарства "МОСКВИТЯНІВСЬКЕ" (Хмельницька область, Полонський район, м. Полонне, вул. Герасимчука 190а, ЄДРПОУ 34115818) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 4992 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У позові про скасування державної реєстрації речових прав за договором суборенди земельної ділянки від 22.09.2015 (номер запису про інше речове право 11408466) відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.11.2026р.

Суддя М.Є. Муха