Рішення № 141145777, 23.10.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2026 р. Справа № 924/419/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" селище Теофіполь Хмельницького району Хмельницької області

до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" м. Хмельницький

про 1. Визнання протиправним отримання грошових коштів за розподіл електроенергії за 2 класом

2. Стягнення 1 390 840,28 грн

Представники сторін:

позивач: Бровчук М.В. - діє на підставі ордера серії ВХ №1063645 від 26.02.2024

відповідач: Царук В.В. - діє на підставі виписки з ЄДР

Ковальчук О.В.- діє на підставі виписки з ЄДР

Рішення приймається 23.10.2026, оскільки в судовому засіданні 14.10.2026 та 16.10.2026 оголошувалась перерва.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 22.04.2026 надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", в якій позивач просив визнати протиправним отримання відповідачем грошових коштів за розподіл позивачу електроенергії за 2 класом та стягнути 24 352 168,49 грн безпідставно отриманих грошових коштів. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що між сторонами було укладено договір №21400001 споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 09.08.2019. Починаючи з січня 2019 року по 31 грудня 2025 року відповідач здійснював розподіл електричної енергії ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" через межу балансової належності-1 ЕІС код ТКО 62Z3843165653481, точку розподілу - Ввод 110 кВ, додаток № 2 до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Через вказану МБН-1, точку розподілу здійснювалось забезпечення й інших частин електроустановки підприємства. Зазначає, що у паспорті точки розподілу електричної енергії відображено інформацію щодо об`єкта споживача ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод", а саме вид об`єкта - Ввод 110кВ, ступінь напруги/схема живлення за точкою розподілу - 110 кВ, тобто точку розподілу віднесено до 1 класу напруги. Актами розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, затвердженими додатком № 6 до договору № 21400001, визначено 4 межі балансової належності та 4 точки приєднання Ввод -110кВ (основний 1 клас напруги), ЗТП-189, КТП-158 Л-10 - (резервні, 2 клас напруги), тобто визначено всього 4 точки розподілу електричної енергії. Упродовж 2019-2025 років розподіл та постачання електроенергії позивачу здійснювалось лише через точку приєднання - Ввод-110кВ, тобто по 1 класу напруги. Однак відповідач неправомірно нараховував позивачу частину тарифу за послуги з розподілу електроенергії за 2 класом напруги. Зауважує, що відповідач умисно не враховував 1 клас напруги, яка подавалась позивачу, склав на "Житловий масив", "Спорткомплекс", "Дитячий садочок", "Школу" та "Будинок культури" окремі паспорти точок розподілу електричної енергії 2 класу напруги, що не відповідають вимогам нормативно-правових актів НКРЕКП (невірно вказані межі балансової належності, точки розподілу), фактично виділив ці об`єкти із електроустановки позивача. Позивач вказує, що визначальним для визначення тарифу за послуги розподілу електроенергії є межа балансової належності та напруги на точці приєднання. Оскільки позивач на межі балансової належності отримує напругу 110 кВ, тому весь об`єм розподіленої електроенергії повинен розраховуватися за 1 класом напруги. Зазначене свідчить, що нарахування позивачу частини розподіленої електроенергії за 2 класом є протиправним. Всього за період з січня 2019 року по 31 грудня 2025 року відповідачем нараховано за розподіл електричної енергії по 2 класу напруги позивачу 25 162 476,3 грн (без ПДВ), а фактично за послугу розподілу електроенергії 1 класу напруги необхідно було нарахувати 4 869 002,56 грн (без ПДВ). Загальна сума коштів надмірно сплачених позивачем відповідачу по договору №21400001 від 09.08.2019 становить 24352168,49 грн (в т.ч ПДВ). Зазначає, що визначення 1 класу напруги споживання обумовлено тим, що всі об`єкти споживання становлять єдину електроустановку підприємства, і визначення класу напруги не залежить від схеми розподілу, тобто визначальним є клас напруги на точці розподілу електричної енергії, яка надходить на товариство. Позивач вважає, що вказані кошти були набуті та збережені відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки позивач сплатив більшу суму, як сплату за розподіл електроенергії за 2 класом, ніж це було передбачено договором про сплату за розподіл електроенергії за 1 класом, тому такі грошові кошти можуть бути стягнуті з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2026, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 08.05.2026 (після усунення недоліків) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/419/26 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12:00 год. 02 червня 2026 року, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 28 травня 2026 року включно.

До суду надійшов відзив на позовну заяву від 28.05.2026, в якому відповідач вказує, що позивач приєднався до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з 01.01.2019 на умовах договору про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам суб`єктам підприємницької діяльності від 20.06.2012 №1 з такими точками комерційного обліку (ТКО) електричної енергії: "Житловий масив", "Спорткомплекс", "Котельня гуртожитку", "Столова" (з 01.05.2023 ТКО закрита), "Л-19+Л-20+Л-10", "Промвода", "Пожежогасіння мазутного господарства". 07.08.2019 ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" листом ініціювало внесення змін в договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії у зв`язку з введенням в експлуатацію точки обліку приєднання ВРП-110 кВ ПС 110/10кВ "ТЕК". Відповідно 09.08.2019 позивач підписав паперовий примірник договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 21400001. ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" узгодило та підписало з АТ "Хмельницькобленерго" паспорти точок розподілу, щодо таких об`єктів: "Житловий масив" ступінь напруги за точкою розподілу 6 кВ, "Спорткомплекс" ступінь напруги за точкою розподілу 0,38 кВ, "Котельня гуртожитку" ступінь напруги за точкою розподілу 0,38 кВ, "Столова" ступінь напруги за точкою розподілу 0,38 кВ. Також сторонами підписано додаток 3 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії" до договору, в яких чітко сторонами погоджено 2 клас напруги стосовно вищевказаних точок розподілу. Протягом 2019-2025 років позивач не звертався із заявами про зміну класу напруги, не ініціював зміну меж балансової належності, не оскаржував додатки до договору та не заявляв заперечень щодо порядку розрахунків. На момент розгляду справи договір №21400001 є чинним, його умови не скасовані та не визнані недійсними. Відповідач зазначає, що позивач просить стягнути грошові кошти за розподіл електричної енергії по точкам комерційного обліку "Школа", "Будинок культури" та "Дитячий садок". Однак АТ "Хмельницькобленерго" не здійснювало розподіл електричної енергії на вказані об`єкти, що підтверджується відсутністю в договорі споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 09.08.2019 № 21400001 таких ТКО. Відповідач вважає, що позовні вимоги ґрунтуються на помилковому припущенні позивача про те, що відповідач здійснював нарахування вартості послуг з розподілу електричної енергії за тарифом 2 класу напруги щодо спірних ТКО. Зазначає, що розподіл та постачання електричної енергії по об`єкту "Житловий масив" фактично здійснювалось на потреби побутових споживачів (населення житлового масиву), тому в даному випадку позивач виконував функції колективного побутового споживача. Постачання електричної енергії здійснювалось за фіксованими цінами для колективних побутових споживачів, встановленими Кабінетом Міністрів України. Такі ціни були фіксованими, не залежали від класу напруги, застосовувались незалежно від того, який клас напруги визначений для відповідної ТКО. У зв`язку з цим відповідач констатує, що він не здійснював окремого нарахування вартості послуг розподілу за 1 або 2 класом напруги; клас напруги не впливав на кінцеву вартість електричної енергії для відповідної категорії споживачів; позивач не довів факту виникнення переплати саме внаслідок визначення 2 класу напруги. Таким чином, твердження позивача про безпідставне отримання відповідачем коштів є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами. Також відповідач зауважує, що наявними доказами підтверджується відсутність факту набуття грошових коштів відповідачем від позивача, оскільки грошові кошти за розподіл електричної енергії АТ "Хмельницькобленерго" отримувало від ТОВ "Хмельницькенергозбут" на підставі укладених публічних договорів електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії. Позивач не є стороною у вказаних договірних відносинах, а факт сплати ним грошових коштів ТОВ "Хмельницькенергозбут" не породжує жодних майнових чи немайнових прав та обов`язків між ТОВ "Хмельницькенергозбут" та АТ "Хмельницькобленерго". Крім того, протягом спірного періоду розрахунки за електричну енергію та послуги розподілу здійснювались позивачем відповідно до обраної моделі договірних відносин на ринку електричної енергії. Отже, позивач не здійснював безпосередньої оплати відповідачу; відповідач не отримував кошти безпосередньо від позивача; позивач не довів ані факту, ані розміру набуття відповідачем саме спірних коштів. За таких обставин, на думку відповідача, відсутня одна з обов`язкових умов застосування ст.1212 ЦК України набуття майна відповідачем за рахунок позивача. Фактично позивач намагається оспорити порядок формування ціни електричної енергії та взаєморозрахунків на ринку електричної енергії без належного визначення суб`єкта спірних правовідносин. Також відповідач звертає увагу на те, що позивач просить визнати протиправним отримання грошових коштів, водночас такий спосіб захисту не передбачений ЦК України, а отримання грошових коштів за договором саме по собі не є самостійним предметом для визнання протиправним. З усіх вищевказаних підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

В підготовчому засіданні 02.06.2026 суд встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив до 12.06.2026 включно, встановив відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 26.06.2026 включно, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 11:00 год. 20 липня 2026 року, про що постановлено ухвали із занесенням до протоколу судового засідання.

До суду 15.06.2026 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що відповідач у відзиві на позов не зазначив, що вказані ним паспорти точок розподілу і додаток № 3 до договору, в якому сторони погодили 2 клас напруги стосовно точок розподілу були чинними та діяли до 09.08.2019, тобто до моменту підписання додатку 2 паспорт точки розподілу електричної енергії: код точки розподілу 62Z3843165653481, вид об`єкта - Ввод 110кВ, у якому сторонами чітко погоджено 1 клас напруги. Також відповідач невірно посилається на положення пп.1 п.3.1 та п.3.2 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.08.1998 №1052 (редакція постанови НКРЕКП від 30.06.2011 №1110, що діяла станом на 01.01.2019), оскільки на час виникнення спірних правовідносин діяла нова редакція вказаного Порядку (редакція постанови НКРЕКП від 06.09.2019 №1825), якою отримання електричної енергії від мереж оператора системи розподілу на електроустановки споживача здійснюється (обліковується) на межі балансової належності, а не в точці продажу електричної енергії, як було до цього. Зазначає, що правовідносини за період з 09.08.2019 по 06.09.2019 підпадали під дію Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.08.1998 №1052 (редакція постанови НКРЕКП від 30.06.2011 №1110), згідно з вимогами п. 4 якого якщо споживач отримує електричну енергію за декількома точками продажу з різними класами відповідно до пункту 3 цього Порядку, йому встановлюються різні класи окремо по кожній точці продажу електричної енергії, тому ОСР АТ "Хмельницькобленерго" необхідно було внести зміни і привести у відповідність паспорти точок розподілу, щодо об`єктів: "Житловий масив", "Спорткомплекс", "Котельня гуртожитку", "Столова", оскільки вказані об`єкти споживача отримували електричну енергію, що розподілялась через точку обліку приєднання ВРП-110 кВ ПС 110/10кВ "ТЕК", тобто в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги 27,5 кВ та вище (1 клас). Постановою НКРЕКП №1825 від 06.09.2019 (п. 3) визначено, що споживачі електричної енергії розподіляються на два класи. До 1 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від мереж оператора системи розподілу на електроустановки споживача на межі балансової належності із ступенем напруги 27,5 кВ та вище. Якщо споживач отримує електричну енергію за різними класами відповідно до пункту 3 цього Порядку, йому встановлюються різні класи окремо за кожною межею балансової належності (п. 4). Позивач вказує, що постачальник ТОВ "Хмельницькенергозбут" в період з 01.08.2019 по 31.12.2025 включно відповідно до умов комерційної пропозиції 1С/1P здійснювало постачання електричної енергії на об`єкт "Спорткомплекс" та на об`єкт "Житловий масив" в період з 01.08.2019 по 16.01.2020 за 2 класом напруги. Розділом "Оплата послуг розподілу" вказаної комерційної пропозиції зазначається, що ціна (тариф) з розподілу електричної енергії відповідного ОСР та відповідного класу напруги включено в вартість кВт*год електричної енергії. Отже, твердження відповідача що, клас напруги не впливає на кінцеву вартість електричної енергії для відповідної групи споживачів не відповідає дійсності. Це підтверджується рахунками-фактурами, в яких ТОВ "Хмельницькенергозбут" зазначає (послуги з розподілу е/е 2 клас АТ "Хмельницькобленерго") та платіжними інструкціями на вказані рахунки. Відповідач не надав жодного доказу та не зіслався на дію жодних нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, якими скасовано застосування класу споживачів та оплату послуг з розподілу електричної енергії без застосування відповідного класу напруги. Таким чином, постачальник електричної енергії ТОВ "Хмельницькенергозбут", застосовуючи невірно визначений відповідачем другий клас споживання електричної енергії формував рахунки фактури, які позивач оплачував у повному обсязі згідно платіжних інструкцій. Вартість послуг з розподілу включалась в ціну електричної енергії. Надалі постачальник проводив розрахунки з відповідачем за надані послуги з розподілу позивачу згідно із виставленими рахунками фактурами. Факт виникнення переплати саме внаслідок визначення 2 класу напруги підтверджується розрахунками, рахунками-фактурами, платіжними інструкціями.

Також 17.07.2026 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій вказував, що у процесі розгляду господарським судом справи встановлена відсутність частини бухгалтерських документів і договорів, які б надавали можливість обґрунтувати позовні вимоги у повному обсязі належними доказами. Зокрема, по точках комерційного обліку (ТКО) "Школа", "Будинок культури", "Дитячий садок" встановлено, що вони перебувають на балансі Теофіпольської селищної громади. На дані об`єкти послуги з розподілу електричної енергії здійснюються через мережі ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" АТ "Хмельницькобленерго" без укладання відповідного договору. Оскільки вказані правовідносини не були належним чином оформлені, тому ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" зменшує позовні вимоги на вартість наданих послуг з розподілу електричної енергії на вказані об`єкти споживання електричної енергії на загальну суму 531 305,27 грн. Окрім того з`ясовано, що 07.08.2019 ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" листом ініціювало внесення змін у договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії у зв`язку з введенням в експлуатацію точки обліку приєднання ВРП-110 кВ ПС 110/10кВ "ТЕК", яка підключена та введена в експлуатацію 09.08.2019, тому упродовж з 01.01.2019 по 09.08.2019 фактично електроенергія за 1 класом напруги не поставлялася та відповідно розподіл здійснювався за 2 класом. Таким чином, заявлені позовні вимоги за період з 01.01.2019 по 09.08.2019 на суму 1 197 445,06 грн підлягають зменшенню. Крім того, позивач коригує позовні вимог в частині відшкодування надмірно сплачених грошових коштів за послугу з розподілу електричної енергії при виконанні умов договору №21410001 від 16.01.2020 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, укладеному із ТОВ "Хмельницькенергозбут" щодо точки обліку "Житловий масив", оскільки відповідно до умов комерційної пропозиції ЗУП/Комунальна на теперішній час не врегульований механізм постачання електричної енергії 1 класу напруги постачальником універсальної послуги по фіксованому тарифу для населення. На підставі вищевказаного позивач зменшує позовні вимоги на суму 21 232 577,88 грн. Водночас, документально підтверджуються позовні вимоги про здійснення ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" сплати за послуги розподілу електроенергії за 2 класом в частині відшкодування коштів різниці оплати за розподіл електроенергії по об`єктах електроспоживання: "Спорткомплекс", "Котельня гуртожитку" і "Столова" згідно договору №21400001, комерційна пропозиція № 1С/1Р за період з 09.08.2019 по 31.12.2025 включно на суму 733 707,70 грн, а також "Житловий масив" згідно договору № 21400001, комерційна пропозиція № 1С/1Р за період з 09.08.2019 до 16.01.2020 на суму 657132,58 грн. Всього по вказаних об`єктах загальна сума позовних вимог становить 1 390 840,28 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, як безпідставно отримані грошові кошти.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив від 26.06.2026 додатково вказує, що позивач сплачував кошти постачальнику ТОВ "Хмельницькенергозбут", а не відповідачу. Правова підстава для отримання коштів від постачальника - окремий публічний договір, стороною якого позивач не є. Договір є чинним, його умови не скасовані і не визнані недійсними. Отже, правова підстава для отримання коштів ОСР від постачальника є наявною. Щодо вартості послуг для побутових споживачів за ТКО "Житловий масив" відповідач зазначає, що ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" виконувало функції колективного побутового споживача за вказаною точкою обліку, навіть якби клас напруги за цією ТКО було змінено на 1-ий ціна для позивача за фіксованим тарифом залишилась би незмінною, оскільки постанови КМУ, а не клас напруги ОСР, визначають ціну. З приводу твердження позивача про втрату чинності 09.08.2019 додатками з 2 класом напруги, відповідач зауважує, що 09.08.2019 позивач підписав паперовий примірник договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 21400001 з додатками, в тому числі додатками № 2 та № 3. Тобто всі документи підписані в один день і є рівноцінними частинами одного договору. Жодної заміни одного іншим не відбувалось. Пункт 4 Порядку визначення класів споживачів прямо передбачає, що клас напруги встановлюється окремо за кожною межею балансової належності. Наявність у позивача 4 погоджених МБН означає, що різні класи по різних МБН є законною нормою. Відповідач звертає увагу, що протягом 2019-2025 років позивач не звертався до відповідача із заявою про припинення дії договору або перегляд його умов в частині застосування обумовлених договором класів напруги. Укладений між сторонами договір № 21400001 є правомірним та обов`язковим для виконання. Відповідач вказує, що за ТКО "Житловий масив" та "Спорткомплекс" до 09.08.2019 позивач отримував електричну енергію від ОСР на межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВ, що відповідало 2 класу напруги. В подальшому після введення ТКО "Ввод 110 кВ" сторони погодили 4 межі балансової належності. Позивач мав можливість здійснювати внутрішні перемикання та отримувати електричну енергію від ОСР на будь-якій з чотирьох меж балансової належності. Зокрема, в березні-квітні 2020 року та листопаді 2021 року позивач частково отримував електричну енергію від ОСР за ТКО "Житловий масив" та "Спорткомплекс" на межі балансової належності напругою 10 кВ. Вказане спростовує твердження позивача, що в спірний період він отримував електричну енергію виключно за ТКО "Ввод-110 кВ" на межі балансової належності напругою 110 кВ. Також зазначає, що навіть при умові неправомірності нарахування відповідачем за ТКО "Спорткомплекс" вартості послуг з розподілу електроенергії за 2 класом напруги, розрахунки позивача невірні.

Згідно з ухвалами від 20.07.2026, які занесені до протоколу судового засідання, суд задовольнив клопотання позивача щодо пропущеного строку для подання відповіді на відзив та прийняв її до розгляду, прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог від 17.07.2026, залучив до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, встановив третій особі строк для подання пояснень з приводу позовних вимог до 03 серпня 2026 року включно, відклав підготовче засідання на 12:00 год. 06 серпня 2026 року.

До суду 24.07.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній вказує, що у період з 09.08.2019 по 16.01.2020 постачання електричної енергії на ТКО "Житловий масив" постачальником здійснювалося на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 № 21400001 за комерційною пропозицією 1С/1Р, тобто аналогічно за фіксованою ціною для індивідуальних та колективних побутових споживачів, встановленою КМУ, на формування якої клас напруги не впливає. Таким чином, з огляду на наведене, позовні вимоги ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" щодо ТКО "Житловий масив" за період з 09.08.2019 до 16.01.2020 в сумі 657 132,58 грн є безпідставними та не підлягають задоволенню. Щодо ТКО "Спорткомплекс", "Котельня гуртожитку" та "Столова", то відповідно до погоджених сторонами шляхом підписання додатка №6 та додатка №7 до договору меж балансової належності для наступних ТКО було встановлено 2 клас напруги. Такі умови договору були чинними протягом спірного періоду. Зауважує, що в будь-якому випадку позивач під час здійснення розрахунку безпідставно врахував обсяги споживання електричної енергії, починаючи з 01.08.2019, а не з 09.08.2019. Крім того позивач не виключив із розрахунку обсяги споживання електричної енергії, що надходили через ТКО Л-19 на межі балансової належності напругою 10 кВ у березні - квітні 2020 року та листопаді 2021 року. З урахуванням зазначених обставин кількість кВт*год електричної енергії, яка могла бути врахована при здійснені перерахунку за період з 09.08.2019 по 31.12.2025 становить 497 889, а різниця між вартістю послуг з розподілу електричної енергії між 1 та 2 класами напруги становить 732514,99 грн, що на 1 192,71 грн менше, ніж визначено позивачем в розрахунку. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Позивач у додаткових поясненнях від 05.08.2026 вказує, що визначальним для визначення тарифу за послуги розподілу електроенергії є межа балансової належності та напруги на точці приєднання. Оскільки позивач на межі балансової належності отримує напругу 110 кВт, тому весь об`єм розподіленої електроенергії повинен розраховуватися за першим класом напруги. Якщо точка приєднання/живлення фактично знаходиться на ступені напруги 27,5 кВ і вище (1 клас напруги), нарахування вартості послуг за 2 класом напруги (нижче 27,5 кВ) вважається неправомірним. Зауважує, що якщо кошти сплачені понад належну за договором суму (тобто виконання зобов`язання відбулося в більшому розмірі, ніж це передбачено договором та нормативними актами), надлишково отримана сума є набутою без достатньої правової підстави, і до цих відносин застосовується ст. 1212 ЦК України. Оскільки позивач сплатив різницю у тарифах між 2-м та 1-м класом без належної правової підстави, тому ця різниця підлягає стягненню як безпідставно набуте майно. Зазначає, що постачання електричної енергії ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" здійснювалось на підставі договору № 21400001 (заява-приєднання від 01.08.2019) та договору №21400001(заява-приєднання від 16.01.2020) про постачання електричної енергії споживачу, укладених із ТОВ "Хмельницькенергозбут". Відповідно до умов договору, вартість послуг з передачі та розподілу електричної енергії, включена в ціну кВт*год електричної енергії. Також вказує, що постачання електричної енергії позивачу за ТКО "Житловий масив" здійснювалось на умовах, які не підпадають під дію постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року №483. Окрім того, позивач не ставить питання про вартість електричної енергії, позивачем оспорюється факт невірного застосування класу напруги при наданні послуги з розподілу електричної енергії відповідачем внаслідок виготовлення та використання паспортів точок розподілу, які не відповідають вимогам нормативно-правових документів в сфері енергетики. Таким чином, позовні вимоги щодо ТКО "Житловий масив" за період з 09.08.2019 до 16.01.2020 в сумі 657 132,58 грн є законними та підлягають задоволенню в повному обсязі. Позивач повідомляє, що його розрахунки не містять помилок, оскільки вони ґрунтуються на рахунках-фактурах сформованих постачальником ТОВ "Хмельницькенергозбут" на підставі наданої відповідачем інформації про об`єми спожитої електроенергії відповідно до умов договору №21400001 про надання послуг споживачу з розподілу електричної енергії. Щодо безпідставного врахування обсягів споживання електричної енергії, починаючи з 01.08.2019, а не з 09.08.2019, зазначає, що вказаний період в розрахунку не враховано. У таблиці вказано місяць, з якого розподіл та споживання електричної енергії було розпочато за точкою розподілу ЕІС код ТКО 62Z384316565348І (Ввод 110 кВ). При цьому за серпень 2019 року включено лише обсяг кВт, що надійшов через межу балансової належності-1 ЕІС код ТКО 62Z384316565348І (Ввод 110 кВ). Щодо твердження відповідача про те, що позивач не виключив із розрахунку обсяги споживання електричної енергії, що надходили через ТКО Л-19 на межі балансової належності напругою 10 кВ у березні-квітні 2020 року та листопаді 2021 року вказує, що дане твердження не відповідає дійсності, оскільки в розрахунки включено лише обсяг кВт, що надійшов через межу балансової належності-1 ЕІС код ТКО 62Z384316565348І (Ввод 110 кВ). Крім того, обсяги споживання електричної енергії, що надходили через ТКО Л-19 на межі балансової належності напругою 10 кВ у березні-квітні 2020 року та листопаді 2021 року не могли бути спожиті безпосередньо ТКО: "Спорткомплекс", "Котельня гуртожитку", "Столова", оскільки в схемі заживлення електроланцюгу вказаних об`єктів електроспоживання знаходиться "Житловий масив" та ще 20 споживачів, яких відповідач чомусь в наданих розрахунках не врахував. У зв`язку із відсутністю технічної можливості одночасного заживлення вказаних об`єктів через ТКО ЕІС код 62Z384316565348І (Ввод 110 кВ) та ТКО Л-19 ЕІС код 762Z001781934976F, вказаний обсяг споживання електричної енергії, що надходили через ТКО Л-19 на межі балансової належності напругою 10 кВ у березні-квітні 2020 року та листопаді 2021 року були спожиті на виробничі потреби підприємства і проведено відповідно оплату за 2 класом напруги.

В підготовчому засіданні 06.08.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №924/419/26 до судового розгляду по суті на 10:00 год. 28 серпня 2026 року, про що постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у м. Хмельницькому 28 серпня 2026 року в час, на який було призначено розгляд справи, судове засідання не відбулось. Ухвалою суду від 28.08.2026 судове засідання у справі призначено на 10:40 год. 15 вересня 2026 року.

В судовому засіданні 15.09.2026 суд оголосив перерву до 10:00 год. 08 жовтня 2026 року, про що постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у м. Хмельницькому 08 жовтня 2026 року в час, на який було призначено розгляд справи, судове засідання не відбулось. Ухвалою суду від 08.10.2026 судове засідання у справі призначено на 10:30 год. 14 жовтня 2026 року.

В судовому засіданні 14.10.2026 суд оголосив перерву до 10:00 год. 16 жовтня 2026 року з огляду на оголошення повітряної тривоги, про що постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

Згідно з ухвалою від 16.10.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, суд визначив здійснювати розгляд справи в розумний строк у зв`язку із неодноразовими повітряними тривогами під час судового розгляду справи та оголосив перерву до 12:00 год. 23 жовтня 2026 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з врахуванням заяви про їх зменшення, та просив їх задовольнити.

Представники відповідача заперечили щодо задоволення позовних вимог.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, у надісланій до суду заяві просила здійснювати розгляд справи без участі її представника. У поясненнях від 31.07.2026 вказує, що при укладенні договору постачання електричної енергії позивачем було надано додатки до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії - паспорти точок розподілу, в яких зазначено ступінь напруги, а саме: ЕІС- 62Z1247081797991, вид об`єкта "Житловий масив" - ступінь напруги за точкою розподілу 6 кВ, ЕІС - 62Z462388114420G, вид об`єкта "Спорткомплекс" - ступінь напруги за точкою розподілу 0,38 кВ, ЕІС - 62Z8731139068920, вид об`єкта "Котельня гуртожитку" - ступінь напруги за точкою розподілу 0,38 кВ, ЕІС - 62Z266296476591W, вид об`єкта "Столова" - ступінь напруги за точкою розподілу 0,38 кВ. На виконання умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 21400001 рахунок за фактично спожиту електричну енергію надавався враховуючи клас напруги, вказаний в наданих позивачем паспортах точок розподілу. За договором №21400001 по ЕІС-кодах: 62Z1247081797991 (до 01.01.2020) 62Z001781934976F, 62Z462388114420G, 62Z266296476591W, 62Z8731139068920, 62Z075169682156E, 62Z353988773108A, - застосовувався тариф на розподіл для 2 класу напруги, за ЕІС-кодом 62Z384316565348I застосовувався тариф на розподіл для 1 класу напруги. За договором № 21410001 по ЕІС-кодах: 62Z1247081797991 (з 01.01.2020), 62Z5787346709024 - застосовувався тариф на розподіл для 2 класу напруги. Інформація, надана ОСР, використовувалась постачальником при формуванні рахунків та застосуванні відповідних складових тарифу. Відповідно до умов комерційної пропозиції 1С/1Р вартість електричної енергії формувалася відповідно до встановленого порядку та умов комерційної пропозиції. З 16.01.2020 ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" приєдналося до публічного договору ТОВ "Хмельницькенергозбут" про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 21410001 на умовах комерційної пропозиції 3УП/Комунальна. Клас напруги на формування ціни по зазначеному договору не впливав. Враховуючи викладене, ТОВ "Хмельницькенергозбут" здійснювало постачання електричної енергії ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" відповідно до укладених договорів та вимог законодавства, використовуючи при формуванні рахунків інформацію, надану оператором системи розподілу. ТОВ "Хмельницькенергозбут" не отримувало від оператора системи розподілу відомостей щодо звернення позивача із заявами про зміну класу напруги, ініціювання зміни меж балансової належності, оскарження додатків до договору або заперечень щодо порядку проведення розрахунків. Тому просило у позові відмовити в повному обсязі.

У додаткових поясненнях від 04.08.2026 третя особа додатково вказує, що з 31.08.2019 за договором №21400001 по ЕІС-кодах: 62Z001781934976F, 62Z462388114420G, 62Z266296476591W, 62Z8731139068920, 62Z075169682156E, 62Z353988773108A, - застосовувався тариф на розподіл для 2 класу напруги, за ЕІС-кодом 62Z384316565348I застосовувався тариф на розподіл для 1 класу напруги. Зазначає, що з 31.08.2019 по точці комерційного обліку з ЕІС-кодом 62Z1247081797991 (вид об`єкта "Житловий масив") відповідно до паспорта точки розподілу ступінь напруги становила 6 кВ. При цьому зазначений об`єкт підпадав під категорію споживачів, електрична енергія яким постачалася на умовах універсальної послуги. Клас напруги на формування ціни за спожиту електричну енергію за даною точкою не впливав.

Суд під час розгляду справи встановив наступні обставини.

Між ПАТ "Хмельницькобленерго" (постачальник) та ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб`єктам підприємницької діяльності № 1 від 20.06.2012, у п.1 якого визначено, що постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 3500 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

У п. 9.4 договору зазначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2012. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Додатком № 1 до вказаного договору погоджені обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу, додатком № 2 - перелік місць установки розрахункових засобів обліку (в тому числі у субспоживачів), додатком № 3 - графік зняття та передачі показів лічильників постачальнику, додатком № 4 - порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, додатком № 5 - акти розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, додатком № 7 - величину приєднаної та дозволеної до використання потужності, додатком № 8 - порядки участі споживача в графіках обмеження електроспоживання та графіках відключень, додатком № 10 - порядок розрахунків, додатком №11 - розрахунки втрат.

З 01.01.2019 Приватне акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод" на підставі заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу №21400001 від 27.12.2018, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, та ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу (далі договір) на сайті ТОВ "Хмельницькенергозбут" (постачальник) в мережі інтернет за адресою: https://energo.km.ua/, приєдналось до умов договору на умовах комерційної пропозиції постачальника №1С/1Р з такими нижченаведеними персоніфікованими даними: найменування споживача: ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод", назви площадок: "Житловий масив", "Котельня гуртожитку", "Л-19+Л-20+Л-10"; "Спорткомплекс"; "Столова"; "Промвода"; "Пожгасін. мазут. господарства", початок постачання - з 01.01.2019.

Також на підставі заяви-приєднання від 19.12.2018 Приватне акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод" з 01.01.2019 приєдналось до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 1 від 20.06.2012 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом з метою неперервного електрозабезпечення за наступними об`єктами споживача: "Житловий масив", "Котельня гуртожитку", "Л-19+Л-20+Л-10", "Спорткомплекс", "Столова", "Промвода", "Пожгасін.мазут.господарства".

07 серпня 2019 року ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" звернулось до Теофіпольського РЕМ із заявою, в якій просило внести зміни в договір № 21400001 в зв`язку з введенням в експлуатацію точки обліку приєднання ВРП-110кВ ПС 110/10кВ "ТЕК".

Відповідно до заяви-приєднання від 09.08.2019 Приватне акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод" приєдналось до умов договору споживача про розподіл електричної енергії за технічними даними паспорту точки розподілу за об`єктом споживача за адресою: смт Теофіполь, вул.Жовтнева, 12.

Матеріали справи містять договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №21400001, оператором системи розподілу за яким визначено Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" (далі - договір розподілу).

У п. 1.1 зазначеного договору вказано, що цей договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам як послуги оператора системи розподілу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.

За умовами п. 2.1 вищевказаного договору оператор системи розподілу надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи розподілу.

Відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об`єкті (об`єктах) споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку 3 до цього договору (п. 2.2 договору розподілу).

Відповідно до п. 2.3 договору розподілу споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги оператора системи розподілу згідно з додатком 4 до цього договору.

У п.п. 5.1-5.4 договору розподілу визначено, що ціною цього договору є вартість послуг з розподілу електричної енергії на об`єкт (об`єкти) споживача зазначені у паспорті точки (точок) розподілу (площадки вимірювання) за об`єктом споживача згідно додатку № 2 "Паспорт точки розподілу електричної енергії". Оплата послуг з розподілу електричної енергії за цим договором здійснюється на поточний рахунок оператора системи розподілу. Тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 до цього договору. Споживач оплачує послугу з розподілу електричної енергії оператору системи розподілу, якщо згідно з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу, споживач забезпечує оплату послуги з розподілу електричної енергії або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку. Постачальник оплачує послугу з розподілу електричної енергії оператору системи розподілу, якщо згідно з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу, оплату послуги з розподілу електричної енергії забезпечує постачальник.

Цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору, але не раніше ніж з 01 січня 2019 року і діє до кінця календарного року, в якому набрав чинність, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 11.1 договору розподілу).

Додатками № 2 до договору розподілу оформлені паспорти точок розподілу електричної енергії щодо наступних об`єктів споживача: "Л-10" (ступінь напруги 10кВ); "Л-19, 20" (ступінь напруги 10 кВ); "Житловий масив" (ступінь напруги 6 кВ); "Котельня гуртожитку" (ступінь напруги 0,38 кВ); "Спорткомплекс" (ступінь напруги 0,38 кВ); "Столова" (ступінь напруги 0,38 кВ); "ЗТП-189" (Промвода) (ступінь напруги 10 кВ); "КТП-158" (Пожежогасіння мазутного господарства) (ступінь напруги 10 кВ); "Ввод 110 кВ" (ступінь напруги 110 кВ); "КРПЗ-10кВ" (ступінь напруги 10 кВ).

У додатку № 3 до договору розподілу сторони погодили відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії, які встановлені на усіх вищевказаних об`єктах споживача.

Додатком № 4 до договору розподілу є порядок розрахунків, додатком № 5 - порядки участі споживача в графіках обмеження електроспоживання та графіках відключень.

Додатками № 6 є акти розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін. У акті вказано, що межа балансової належності електромереж та точка розподілу електричної енергії знаходиться між оператором системи розподілу та споживачем:

- по МБН-1 на приєднані апаратних затискачів шлейфів з 2С-110кВ ПС-110/10кВ "ТЕК" до контактів роз`єднувача РТ-110 Т-2;

- по МБН-2 на приєднані апаратних затискачів КЛ-10 № 19 АСБ-10 3*120 до контактів лінійного роз`єднувача в КРУН-10 1С-10кВ ПС 35/10кВ "Теофіполь";

- по МБН-3 на приєднані апаратних затискачів КЛ-10 № 20 АСБ-10 3*120 до контактів лінійного роз`єднувача в КРУН-10 1С-10кВ ПС 35/10кВ "Теофіполь";

- по МБН-4 по ПЛ-10кВ № 10 на оп.73 приєднані апаратних затискачів шлейфів відгалуження до опори № 73А з ЛР-120.

У акті розмежування балансової належності визначено, що основним вводом є ВРП-110кВПС110/10кВ "ТЕК".

У додатках № 7 до договору розподілу відображені однолінійні схеми (схеми електропостачання споживача із зазначенням ліній, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання).

Додатком № 8 до договору розподілу є порядок розрахунку технологічних витрат електроенергії в мережах споживача, додатком № 11 - відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії, додатком № 12 - договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії з додатком.

Також відповідно до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу №21400001 з 01.08.2019 ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" приєдналось до умов договору на умовах комерційної пропозиції постачальника ТОВ "Хмельницькенергозбут" № 1С/1Р за ще однією точкою комерційною обліку (площадкою) - ввод 110 кВ.

До справи долучений договір про постачання електричної енергії споживачу №21400001, укладений у серпні 2019 року між ТОВ "Хмельницькенергозбут" (постачальник) та ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" (споживач) (далі - договір постачання), відповідно до п. 2.1 якого за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (п. 2.2 договору постачання).

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору (п. 3.1 договору постачання).

Відповідно до п. 5.1 договору постачання споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п. 5.2 договору постачання).

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.4 договору постачання).

Згідно з п. 5.6 договору постачання розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 5.10 договору постачання визначено, що споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи розподілу. Спосіб оплати за послугу з розподілу електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору. Постачальник зобов`язаний при виставленні рахунку за електричну енергію споживачу окремо вказувати плату за послугу з розподілу електричної енергії.

За умовами п. 5.14 договору постачання комерційна пропозиція, яка є додатком 2 до цього договору, має містити в тому числі інформацію про визначення способу оплати послуг з розподілу електричної енергії через постачальника з наступним переведенням цієї оплати постачальником оператору системи розподілу та/або напряму з оператором системи розподілу.

У п. 13.1 договору постачання зазначено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, або сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.

Згідно з комерційною пропозицією № 1С/1Р, яка є додатком 2 до договору постачання, у розділі "Ціна" зазначено, зокрема, що розрахунок вартості електричної енергії у розрахунковому періоді здійснюється наступним чином: попередня (авансова) оплата заявленого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період здійснюється за прогнозованою ціною (тарифом) постачальника за 1кВт*год. Прогнозована ціна (тариф) постачальника визначається за формулою: Цпрог = 1.1 * Цфакт(М-2) + R, де R- ціна (тариф) послуг з розподілу електричної енергії відповідного ОСР та відповідного класу напруги, Цфакт(М-2) - фактична ринкова ціна в місяці М-2 від розрахункового; М - місяць(розрахунковий період), за який здійснюється оплата. Остаточна оплата за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію здійснюється споживачем за фактичною ціною (тарифом) постачальника електричної енергії у розрахунковому періоді. Фактична ціна (тариф) постачальника за 1 кВт*год зазначається в акті купівлі-продажу електричної енергії та розраховується постачальником за формулою: Цфакт=(Вартість/Обсяг)+Т+Wпер+R, де вартість - це фактична вартість купівлі постачальником обсягів електричної енергії, спожитої споживачем, на РДД - ринку двосторонніх договорів, РДН ринку на добу наперед, ВДР внутрішньодобовому ринку, БР - балансуючому ринку і яка визначається, як сума добутків погодинних обсягів споживання електричної енергії споживачем та фактичної ціни кВт*год за кожну годину кожної доби розрахункового періоду з урахуванням графіку погодинного споживання за площадками групи - Б всіх споживачів постачальника та всіх витрат постачальника (плата за послуги оператора ринку, адміністратора розрахунків, внески на регулювання НКРЕКП, витрати на фінансову гарантію ринків та інші обов`язкові витрати постачальника для забезпечення діяльності на організованих сегментах ринку); обсяг це фактичний обсяг споживання електричної енергії споживачем у розрахунковому періоді, кВт*год; Т - тариф постачальника, що дорівнює 0,071184 гривень/кВт*год з ПДВ для даної комерційної пропозиції; Wпер - ціна (тариф) на послугу з передачі електричної енергії оператора системи передачі - ДП "Укренерго" на відповідний розрахунковий період (місяць). Для споживачів, що приєднані до мереж ОСП та сплачують за послугу з передачі напряму в ДП "Укренерго", Wпер=0; R ціна (тариф) послуг з розподілу електричної енергії відповідного ОСР та відповідного класу напруги.

Згідно з умовами розділу "Оплата послуг з розподілу" вказаної комерційної пропозиції, ціна (тариф) послуг з розподілу електричної енергії відповідного ОСР та відповідного класу напруги включено в ціну кВт*год електричної енергії.

Умови даної комерційної пропозиції для діючих договорів набирають чинності з 01.07.2019. Договір на умовах даної комерційної пропозиції укладається на строк один календарний місяць та вважається продовженим на кожен наступний календарний місяць, якщо жодна зі сторін письмово не відмовиться від його пролонгації не пізніше ніж за 21 календарний день до передбачуваної дати припинення (початку розрахункового періоду).

15 січня 2020 року ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" звернулось до Волочиського ЦОК із заявою, в якій просило внести зміни до договору про постачання електричної енергії споживача № 21400001 від 27.12.2018, а саме точку обліку ("Житловий масив") вилучити з договору та укласти договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг для даної точки обліку.

З огляду на викладене, ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" підписало заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу № 21400001 від 16.01.2020, відповідно до якої виключено з договору точку комерційного обліку - "Житловий масив", та заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 21410001, згідно з якою позивач приєднався до умов договору на умовах комерційної пропозиції постачальника ТОВ "Хмельницькенергозбут" № 3УП/Комунальна за точкою комерційного обліку - житловий масив.

Матеріали справи містять договір про постачання електричної енергії споживачу №21400001 від 16.01.2020, укладений між ТОВ "Хмельницькенергозбут" та ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод", та комерційну пропозицію 1С/1Р, які за своїм змістом відповідають умовам договору та комерційної пропозиції, підписаним сторонами у серпні 2019 року.

Також між ТОВ "Хмельницькенергозбут" (постачальник) та ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" (споживач) був укладений договір № 21410001 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, додатком № 1 до якого є комерційна пропозиція № 3УП/Комунальна. У зазначеній комерційній пропозиції вказано, що розрахунок ціни універсальної послуги за 1 кВт *год здійснюється постачальником у відповідності до Порядку формування цін на універсальні послуги, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1177. Для об`єктів споживачів, які прирівняні до населення, тарифи встановлюються постановою НКРЕКП № 220 від 26.02.2015.

Відповідно до умов договору про постачання електричної енергії ТОВ "Хмельницькенергозбут" виставляло ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" рахунки-фактури на оплату електричної енергії, спожитої в період з січня 2019 року по грудень 2025 року.

З рахунків, виставлених в період з січня по липень 2019 року вбачається, що щомісячно відповідачу виставлялось два рахунки: один - на оплату спожитої електричної енергії за фіксованим тарифом та за зміненим тарифом, інший - на оплату послуг з розподілу електричної енергії 2 класу.

З серпня по грудень 2019 року споживачу виставлявся один рахунок на оплату електроенергії, який визначав вартість обсягу, спожитого за фіксованим тарифом, та вартість обсягу, спожитого за двома окремими змінними тарифами.

В період з січня 2020 року по грудень 2025 року споживачу щомісячно виставлялось два рахунки: №21410001 - за фіксованим тарифом, № 21400001 - за змінним тарифом. В рахунках за період з травня 2021 року по грудень 2025 року зазначено, що вартість 1 кВт*год включає в тому числі послуги з розподілу електроенергії 2 клас АТ "Хмельницькобленерго".

На підставі виставлених рахунків відповідач здійснював оплату ТОВ "Хмельницькенергозбут" за спожиту електричну енергію, що підтверджується платіжними інструкціями за період з серпня 2019 року по березень 2026 року та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за вересень 2019 року - грудень 2026 року.

Відповідач подав в матеріали справи обсяги споживання електричної енергії за точками комерційного обліку ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" за період з 2019 року по 2025 рік, з яких вбачається, що позивач отримував електричну енергію на межі балансової належності напругою 10 кВ (через ТКО "Л-19") лише у січні-серпні 2019 року, березні-квітні 2020 року та в листопаді 2021 року.

Матеріали справи містять заяви-приєднання ТОВ "Хмельницькенергозбут" до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 12.12.2018, відповідно до яких постачальник приєднався до умов публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на офіційному веб-сайті оператора системи розподілу Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", а також заяви ТОВ "Хмельницькенергозбут" від 28.12.2019 та від 28.12.2021, згідно з якими продовжено строк дії договорів електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 7500 від 12.12.2018 та № 7501 від 12.12.2018..

До справи також долучені: акт про пломбування та збереження пломб від 06.08.2019; акт технічної перевірки обліку електричної енергії напругою вище 1000В від 06.08.2019; роз`яснення НКЕРКП №9122/17.1.2/7-26 від 15.07.2026, адресоване ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" щодо визначення класу споживача; лист ТОВ "Хмельницькенергозбут" № 0101-928 від 25.05.2026, адресований АТ "Хмельницькобленерго", в якому повідомлено, що з 01.01.2019 ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" приєдналось до публічного договору ТОВ "Хмельницькенергозбут" про постачання електричної енергії споживачу № 21400001 на умовах комерційної пропозиції 1С/1Р. На виконання умов договору рахунок за фактично спожиту електричну енергію надавався враховуючи клас напруги. З 16.01.2020 ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" приєдналось до публічного договору ТОВ "Хмельницькенергозбут" про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 21410001 на умовах комерційної пропозиції 3УП/Комунальна. Клас напруги на формування ціни по вказаному договору не впливав. Також зазначено, що ТОВ "Хмельницькенергозбут" здійснювало постачання електричної енергії на об`єкт "Спорткомплекс" з 01.01.2019 по 31.12.2025 та не здійснювало постачання на такі об`єкти позивача, як: "Будинок культури", "Дитячий садочок", "Школа".

Аналізуючи надані докази та пояснення сторін, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності; розподіл електричної енергії - транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії; споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання; непобутовий споживач - фізична особа - підприємець або юридична особа, яка купує електричну енергію, що не використовується нею для власного побутового споживання.

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються, зокрема, правилами роздрібного ринку.

Статтею 58 даного Закону передбачено, що споживач зобов`язаний, в тому числі врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу.

За приписами ст. 45 Закону України "Про ринок електричної енергії", розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором. Оплата послуг з розподілу здійснюється за тарифами, які регулює Регулятор відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи на послуги з розподілу електричної енергії оприлюднюються операторами систем розподілу в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (ч. 4 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" в редакції, чинній в період спірних відносин)

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), які є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку

Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.

За приписами п. 1.2.1 ПРРЕЕ, на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Пунктом 2.1.1 ПРРЕЕ визначено, що результатом розподілу (передачі) електричної енергії на роздрібному ринку є забезпечення можливості отримання відповідним суб`єктом роздрібного ринку електричної енергії необхідного обсягу електричної енергії та рівня електричної потужності із забезпеченням параметрів якості електропостачання, які відповідають установленим стандартам, та категорії надійності електрозабезпечення відповідно до договору в точках приєднання електроустановок учасників роздрібного ринку.

За п.2.1.7 ПРРЕЕ фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

Відповідно до п.4.28 ПРРЕЕ оплата послуг, наданих оператором системи, здійснюється за тарифами, які встановлюються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи на послуги оператора системи оприлюднюються операторами систем у порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Порядок оплати споживачем послуг оператора системи та послуг постачальника послуг комерційного обліку мають відповідати порядку розрахунків, визначеному в укладеному договорі про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору) (п. 4.29 ПРРЕЕ).

У даній справі позивач звернувся до суду із позовом, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, про визнання протиправним отримання відповідачем грошових коштів за розподіл позивачу електроенергії за 2 класом та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідач неправомірно застосував тариф на розподіл електричної енергії за 2 класом напруги для точки комерційного обліку "Житловий масив" в період з 09.08.2019 по 16.01.2020, а також для точок комерційного обліку "Спорткомплекс", "Столова" та "Котельня гуртожитку" в період з 09.08.2019 по 31.12.2025, в зв`язку із чим відповідач безпідставно отримав кошти в сумі 1 390 840,28 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, постачання електричної енергії позивачу на вищевказані об`єкти у спірний період здійснювалося на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №21400001, укладеному із ТОВ "Хмельницькенергозбут" .

Також відповідно до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії АТ "Хмельницькобленерго", який є оператором системи розподілу, наадавало позивачу послуги з розподілу електричної енергії.

В додатках до вищевказаного договору сторони погодили межі балансової належності, визначили відомості щодо належності позивача до класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги.

Так, відповідно до додатків № 2 (паспортів точок розподілу електричної енергії) було визначено десять точок розподілу щодо наступних об`єктів споживача: "Л-10" (ступінь напруги 10кВ); "Л-19, 20" (ступінь напруги 10 кВ); "Житловий масив" (ступінь напруги 6 кВ); "Котельня гуртожитку" (ступінь напруги 0,38 кВ); "Спорткомплекс" (ступінь напруги 0,38 кВ); "Столова" (ступінь напруги 0,38 кВ); "ЗТП-189" (Промвода) (ступінь напруги 10 кВ); "КТП-158" (Пожежогасіння мазутного господарства) (ступінь напруги 10 кВ); "Ввод 110 кВ" (ступінь напруги 110 кВ); "КРПЗ-10кВ" (ступінь напруги 10 кВ).

Також у додатках № 6 та № 7 сторони узгодили 4 межі балансової належності, з яких "Ввод 110 кВ" - 1 клас напруги, інші - 2 клас напруги.

В період з 09.08.2019 по 07.09.2019 діяв Порядок визначення класів споживачів, затверджений постановою НКРЕКП від 13.08.1998 № 1052 (далі - Порядок) в редакції постанови НКРЕ № 1217 від 15.12.2004, із змінами згідно з постановою НКРЕ № 1110 від 30.06.2011, що був обов`язковий для застосування споживачами та учасниками ринку електричної енергії, які уклали договори про розподіл електричної енергії з операторами системи розподілу, та передбачав розподіл споживачів електричної енергії на два класи.

Відповідно до підп. 3.1, 3.2 п. 3 та п. 4 вказаного Порядку до 1 класу відносилися споживачі, які, зокрема отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги 27,5 кВ та вище. До 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадків, передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку. Якщо споживач отримує електричну енергію за декількома точками продажу з різними класами відповідно до пункту 3 цього Порядку, йому встановлюються різні класи окремо по кожній точці продажу електричної енергії.

З 08.09.2019 п.п. 3, 4 Порядку були викладені в редакції постанови НКРЕКП № 1825 від 06.09.2019, яка передбачала, що до 1 класу відносяться споживачі, які: 1) отримують електричну енергію від мереж оператора системи розподілу на електроустановки споживача на межі балансової належності із ступенем напруги 27,5 кВт та вище; 2) приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями); 3) є промисловими підприємствами із середньомісячним обсягом споживання електричної енергії 150 млн. кВт. год. та більше на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги на межі балансової належності;

Згідно з п. 3.2 Порядку, до 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію на межі балансової належності із ступенем напруги нижче 27,5 кВт, крім випадків, передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку.

Якщо споживач отримує електричну енергію за різними класами відповідно до пункту 3 цього Порядку, йому встановлюються різні класи окремо за кожною межею балансової належності (п. 4 Порядку).

01.01.2022 зазначений вище Порядок визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги від 13.08.1998 № 1052 втратив чинність на підставі постанови НКРЕКП від 25.08.2021 № 1431.

Також 01.01.2022 набрала чинності постанова НКРЕКП від 25.08.2021 № 1430, якою внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175, зокрема главу 8 у пункті 8.1 після абзацу першого доповнено трьома новими абзацами такого змісту:

"Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою 27,5 кВт та вище, а також споживачі, приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), відносяться до 1 класу напруги.

Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВт, відносяться до 2 класу напруги.

Клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності".

З огляду на те, що за точками розподілу електричної енергії "Спорткомплекс", "Котельня гуртожитку", "Столова" ступінь напруги становив менше ніж 27,5 кВ, то розмір тарифу на послуги з розподілу електричної енергії визначався оператором системи розподілу за тарифом 2 класу.

В ході судового розгляду суд встановив, що до 09.08.2019 позивач відносився до споживачів 2 класу, оскільки отримував усю електричну енергію від постачальника в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги менше 27,5 кВ, що не заперечується сторонами у справі.

В подальшому листом від 07.08.2019 ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" ініціювало внесення змін у договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії у зв`язку з введенням в експлуатацію точки обліку приєднання ВРП-110 кВ ПС 110/10кВ "ТЕК". З огляду на вказане у серпні 2019 року позивач підписав договір про постачання електричної енергії споживачу №21400001 та договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №21400001 (заява-приєднання від 09.08.2019).

Таким чином, з 09.08.2019 взаємовідносини сторін та розподіл електричної енергії здійснювалися через 4 визначені межі балансової належності (точки приєднання), з яких за однією точкою приєднання (Ввод 110кВ) застосовувався 1 клас напруги, а за трьома іншими - 2 клас напруги. Від зазначених меж балансової належності електрична енергія транспортувалася внутрішніми мережами до кінцевих об`єктів, в тому числі "Спорткомплекс", "Котельня гуртожитку", "Столова", кожен з яких оформлений окремим паспортом точки розподілу електричної енергії та забезпечений самостійним комерційним обліком.

Як вказує відповідач, позивач мав можливість здійснювати внутрішні перемикання та отримувати електричну енергію від оператора системи розподілу на будь-якій із чотирьох меж балансової належності.

Як вбачається із наданих відповідачем обсягів споживання, в період з серпня 2019 року по грудень 2025 року, позивач отримував електричну енергію на межі балансової належності напругою 10 кВ (через ТКО "Л-19") лише у серпні 2019 року в обсязі 109170 кВт*год., березні 2020 року - 132360 кВт*год., квітні 2020 року - 8820 кВт*год. та листопаді 2021 року - 2460 кВт*год. Увесь інший обсяг спожитої електричної енергії за вказаний період був отриманий позивачем через ТКО "Ввод-110 кВ" на межі балансової належності напругою 110 кВ.

Зважаючи на викладене, оскільки первинне надходження електричної енергії здійснювалось через точку приєднання на межі балансової належності, що відноситься до 1 класу напруги, то весь обсяг електричної енергії, розподілений через зазначену межу до кінцевих об`єктів, в тому числі "Спорткомплекс", "Котельня гуртожитку", "Столова", тарифікаційно відноситься до 1 класу напруги, незалежно від рівня напруги на внутрішніх мережах споживача.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача, що відповідач неправомірно визначив вартість послуг з розподілу електроенергії за тарифом для 2 класу у місяці, в які споживач не отримував електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВ.

Разом з тим, суд зазначає, що точка обліку приєднання ВРП-110 кВ ПС 110/10кВ "ТЕК" (ТКО "Ввод 110 кВ") була введена в експлуатацію лише 09.08.2019. Як встановлено судом вище, у період до 09 серпня 2019 року весь обсяг спожитої позивачем електричної енергії тарифікувався та відносився виключно до 2 класу напруги.

Відповідно до наданих відповідачем обсягів споживання, за точкою комерційного обліку об`єкта "Спорткомплекс" у серпні 2019 року було спожито (розподілено) електричну енергію в обсязі 440 кВт*год. За об`єктами "Котельня гуртожитку" та "Столова" у вказаний період споживання електричної енергії не здійснювалось, а фактичний обсяг споживання за відповідними точками комерційного обліку (ТКО) становив 0 кВт*год.

Саме обсяг електроенергії в кількості 440 кВт*год був зазначений позивачем в розрахунку при визначені розміру різниці вартості послуги розподілу електричної енергії між 2 та 1 класами.

При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що в період з 01.08.2019 по 08.08.2019 за ТКО "Спорткомплекс" не здійснювалось споживання електричної енергії (за 2 класом напруги).

За таких обставин суд вважає, що позивач безпідставно здійснив перерахунок вартості послуги з розподілу електричної енергії за точкою комерційного обліку "Спорткомплекс" за серпень 2019 року, виходячи із всього обсягу споживання.

З огляду на відсутність в матеріалах справи подобових показників засобу вимірювальної техніки на цьому об`єкті, суд позбавлений можливості встановити точний обсяг споживання електричної енергії за кожен окремий день розрахункового періоду.

Разом з тим, суд вважає за необхідне, визначити обсяг електричної енергії, спожитий за ТКО "Спорткомплекс" за період з 01 по 08 серпня 2019 року розрахунковим шляхом за середньодобовим споживанням протягом вказаного розрахункового періоду (серпень 2019 року).

Провівши перерахунок, суд встановив, що середньодобовий показник споживання становив 14,19 кВт*год., а за період з 09 по 31 серпня 2019 року було спожито 326 кВт*год.

Отже, відповідач правомірно застосував тариф за 2 класом до визначення вартості послуги з розподілу за даним обсягом електроенергії.

Доводи позивача, що у розрахунку за серпень 2019 року включено лише обсяг кВт*год., що надійшов через МБН-1 (Ввод 110 кВ) суд до уваги не приймає, оскільки останні не підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому враховується, що за наявними засобами комерційного обліку на ТКО "Спорткомплекс" неможливо ідентифікувати конкретну межу балансової належності, через яку зазначений об`єкт фактично забезпечувався електричною енергією.

Отже, у серпні 2019 року обсяг електроенергії, що був безпідставно віднесений відповідачем до 2 класу напруги за об`єктом "Спорткомплекс" становив 326 кВт*год, а різниця між тарифом 1 та 2 класу - 215,23 грн.

З приводу доводів відповідача, що у березні, квітні 2020 року та листопаді 2021 року позивач отримував електроенергію на межі балансової належності через ТКО "Л-19", тому останнім мав бути врахований відповідний обсяг при проведені розрахунку суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, позивач дійсно отримував електричну енергію у вищевказані місяці на межі балансової належності напругою 10 кВ (через ТКО "Л-19"), а саме в березні 2020 року в обсязі 132360 кВт*год., квітні 2020 року - 8820 кВт*год., листопаді 2021 року - 2460 кВт*год.

Однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження споживання вказаної електроенергії саме за ТКО "Спорткомплекс", "Столова" (споживання за ТКО "Котельня гуртожитку" у вказані періоди відсутнє).

Більш того, електрична енергія, яка надходить через межі балансової належності позивача, в тому числі і через ТКО "Л-19" (2 клас напруги), споживається не лише об`єктами "Спорткомплекс", "Столова", а й іншими суміжними об`єктами споживання через відповідні точки комерційного обліку, ступінь напруги за якими нижче 27,5 кВ.

Крім того, суд враховує, що відповідач для розрахунку визначення частки отриманої електроенергії через межу балансової належності за ТКО "Л-19" використав формулу, яка не передбачена жодним нормативним документом.

За таких обставин відповідач не довів, що електрична енергія, яка надходила через межу балансової належності за точкою комерційного обліку "Л-19", що відноситься до 2 класу напруги, була спожита саме об`єктами "Спорткомплекс" та "Столова".

Таким чином, з врахуванням проведеного судом перерахунку, здійсненого за серпень 2019 року, суд встановив, що різниця вартості послуги з розподілу електричної енергії між 2 та 1 класом за ТКО "Спорткомплекс", "Котельня гуртожитку", "Столова" за період з 09.08.2019 по 31.12.2025 становить 733632,44 грн.

Загальні підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, наслідком події; застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч.ч. 2, 3 ст.1212 ЦК України).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України об`єктом кондикції є не лише майно, а й грошові кошти, що безпідставно утримані чи набуті.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність декількох умов: 1)збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20, від 01.10.2024 у справі №916/3575/23, від 24.09.2024 у справі №925/1293/23).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18.

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).

Системний аналіз ст.ст. 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому виникнення певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова ч.1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, постанові Верхового Суду від 12.08.2021 у справі №910/17567/19).

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень ст. 1212 ЦК України.

Таким чином, наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для висновку про віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором, зокрема переплата понад визначену в договорі суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі такого договору. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №903/359/21.

Також Верховний Суд у постановах від 29.01.2025 у справі №910/715/24, від 25.03.2025 у справі №902/521/24 звернув увагу, що потрібно розрізняти випадки, коли 1) особа намагається повернути кошти, оскільки була проведена повна оплата за договором, проте поставка товару здійснена не в повному обсязі; 2)коли поставка товару здійснена в передбаченому договором обсязі, але оплата товару відбулася в більшому розмірі, ніж це передбачено договором, і особа намагається повернути суму переплати. У першому випадку застосуванню підлягають положення ст. 670 ЦК України, оскільки були порушені умови договору щодо кількості товару. У другому випадку застосуванню підлягають положення ст. 1212 ЦК України, оскільки така переплата була здійснена не відповідно до умов договору.

У даній справі суд встановив, що відповідно до п. 5.4 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №21400001, споживач оплачує послугу з розподілу електричної енергії оператору системи розподілу, якщо згідно з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу, споживач забезпечує оплату послуги з розподілу електричної енергії або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку. Постачальник оплачує послугу з розподілу електричної енергії оператору системи розподілу, якщо згідно з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу, оплату послуги з розподілу електричної енергії забезпечує постачальник.

Згідно з п. 5.10 договору про постачання електричної енергії споживачу №21400001 споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи розподілу. Спосіб оплати за послугу з розподілу електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору. Постачальник зобов`язаний при виставленні рахунку за електричну енергію споживачу окремо вказувати плату за послугу з розподілу електричної енергії.

За умовами розділів "Ціна" та "Оплата послуг з розподілу" комерційної пропозиції № 1С/1Р, яка є додатком 2 до договору постачання, ціна (тариф) послуг з розподілу електричної енергії відповідного ОСР та відповідного класу напруги включена в ціну кВт*год електричної енергії.

Вказані положення догорів знайшли своє відображення в рахунках-фактурах, які виставлялись позивачу ТОВ "Хмельницькенергозбут" на оплату спожитої електричної енергії, з яких вбачається, що тариф за 1 кВт*год включав в тому числі вартість послуги з розподілу електроенергії АТ "Хмельницькобленерго". Вказані рахунки оплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.

За таких обставин, незважаючи на сплату коштів за послуги з розподілу електроенергії на рахунок ТОВ "Хмельницькнергозбут", фактичним отримувачем (набувачем) даних коштів було АТ "Хмельницькобленерго".

Як встановлено судом вище, відповідач неправомірно визначив вартість послуг з розподілу електричної енергії за тарифом 2 класу, спожитої за точками комерційного обліку "Спорткомплекс", "Столова" та "Котельня гуртожитку" в період з 09.08.2019 по 31.12.2025, оскільки не врахував, що така електрична енергія була фактично розподілена позивачу через межу балансової належності, яка відноситься до 1 класу напруги. Вказане призвело до безпідставної сплати позивачем грошових коштів в розмірі 733 632,44 грн як оплати послуг відповідача з розподілу електричної енергії за тарифом 2 класу.

Таким чином, підставою для перерахування позивачем на користь відповідача вищевказаних коштів стало необґрунтоване, тобто без дотримання встановленого договором та законодавством порядку, нарахування вартості відповідних послуг у вказаний період. Відтак, нарахування АТ "Хмельницькобленерго" плати за послуги з розподілу електричної енергії за об`єктами (ТКО) "Спорткомплекс", "Столова" та "Котельня гуртожитку" в період з 09.08.2019 по 31.12.2025 фактично відбулося поза межами умов, передбачених договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №21400001.

Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 1212 ЦК України, а кошти в розмірі 733 632,44 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 657 132,58 грн, які, на думку позивача, безпідставно перераховані останнім за надання послуг з розподілу електричної енергії за 2 класом за точкою комерційного обліку "Житловий масив" в період з 09.08.2019 по 16.01.2020, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 09.08.2019 по 16.01.2020 постачання електричної енергії за точкою комерційного обліку "Житловий масив" здійснювалось на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №21400001, укладеного між ТОВ "Хмельницькенергозбут" та ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" у серпні 2019 року.

У розділах "Ціна" та "Оплата послуг з розподілу" комерційної пропозиції № 1С/1Р, яка є додатком 2 до вказаного договору, було передбачено, що ціна (тариф) за 1кВт*год визначається з врахуванням ціни (тарифу) послуг з розподілу електричної енергії відповідного ОСР та відповідного класу.

Разом з тим, кінцевим споживачем електричної енергії за ТКО "Житловий масив" було населення, тобто розподіл електричної енергії здійснювався фізичним особам-мешканцям житлових будинків для задоволення власних побутових потреб.

З огляду на вказане, відпуск електричної енергії за вказаним об`єктом (для побутових споживачів) здійснювався за фіксованим тарифом, встановленим Кабінетом Міністрів України, що підтверджується рахунками-фактурами за період з серпня по грудень 2019 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019 із змінами, вартість 1кВт*год електричної енергії, спожитої за ТКО "Житловий масив", становила 1,40 грн без ПДВ.

Таким чином, розмір фіксованого тарифу не залежав від класу напруги, за яким здійснювався розподіл електричної енергії, та застосовувався постачальником до усіх побутових споживачів незалежно від класу напруги за відповідним об`єктом.

Доводи позивача, що за умовами договору про постачання електричної енергії споживачу №21400001 та комерційної пропозиції № 1С/1Р, до вартості 1 кВт*год був включений тариф на послуги з розподілу електричної енергії, який для ТКО "Житловий масив" визначався за 2 класом, не спростовують вищевикладених висновків суду, оскільки фактична оплата за електричну енергію, спожиту зазначеним об`єктом, здійснювалась за ціною, яка в будь-якому випадку не могла бути меншою, ніж встановлений Кабінетом Міністрів України тариф.

Зважаючи на викладене, суд вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення 657 132,58 грн.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним отримання відповідачем грошових коштів за розподіл позивачу електроенергії за 2 класом суд зазначає наступне.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4)відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155)).

Надавши оцінку змісту порушеного права, характеру спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом заявлення позовних вимог про визнання протиправним отримання АТ "Хмельницькобленерго" грошових коштів за розподіл позивачу електроенергії за 2 класом є неналежним, оскільки обставини правомірності отримання таких коштів підлягають встановленню під час розгляду позовних вимог про стягнення відповідних коштів, тому суд відмовляє у задоволенні таких позовних вимог.

При цьому враховується, що у даній справі суд надав оцінку вказаним обставинам при розгляді вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів, в зв`язку із чим частково задовольнив позовні вимоги.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача 733632,44 грн безпідставно отриманих коштів. У задоволенні решти позову суд відмовляє.

При розподілі судових витрат суд враховує, що відповідно до платіжних інструкцій №35064 та 35065 від 04.05.2026 позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 294888,42 грн.

Ухвалою суду від 20.07.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, суд прийняв до розгляду заяву про зменшення позовних вимог від 17.07.2026.

В зв`язку із вказаним ухвалою суду від 21.07.2026 повернуто позивачу з Державного бюджету України 271363,42 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №35064 від 04.05.2026. При цьому суд врахував, що надміру сплачений судовий збір становить 275535,94 грн, однак позивач просив повернути лише 271 363,42 грн, що є його правом.

Таким чином, розмір судового збору, що підлягає розподілу між сторонами при ухваленні судового рішення (з урахуванням коефіцієнту 0,8) становить 19352,48 грн (294888,42 - 275535,94), з яких 2662,40 грн - за вимогу немайнового характеру та 16690,08 грн - за вимогу майнового характеру.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за вимогою про визнання протиправним отримання відповідачем грошових коштів за розподіл позивачу електроенергії за 2 класом покладається на позивача в зв`язку з відмовою у її задоволенні, за вимогами про стягнення 1390840,28 грн - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (29018, м.Хмельницький, вул.Храновського, буд. 11а, код 22767506) на користь Приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" (Хмельницька обл., Хмельницький р-н, селище Теофіполь, вул.Соборна, буд. 12, код 05394995) 733632,44 грн (сімсот тридцять три тисячі шістсот тридцять дві гривні 44 коп.) безпідставно отриманих коштів, 8803,59 грн (вісім тисяч вісімсот три гривні 59 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 02.11.2026.

Суддя Л.О. Субботіна

Рішення надсилається учасникам справи до електронних кабінетів.