Рішення № 141145326, 23.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2274/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомКерівника Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, м. Київ, в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України, м. КиївдоФізичної особи-підприємця Підкопай Емілії Анатоліївни, с.Гусина Поляна Харківської областіпростягнення 326 585,00 грн.за участю представників:

від прокуратури: Маліцька Ю.С.

від позивача: Булгарова М.М.

від відповідача: Пекаренін А.А.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (надалі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України (надалі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Підкопай Емілії Анатоліївни (надалі - відповідач) про стягнення 326585,00грн., з яких: 113925,00грн. пені, 212660,00грн. штрафу.

На підтвердження позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасної поставки товару за договором про централізовану закупівлю продуктів харчування №33ПС/УТЗ від 11.02.2026.

Ухвалою від 29.06.2026 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.07.2026.

У підготовчому засіданні 29.07.2026 судом без оформлення окремого документа постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та про відкладення підготовчого засідання на 02.09.2026.

31 серпня 2026 року від представника відповідача адвоката Пекареніна А.А. надійшла заява про вступ у справу як представника, в якій він просив надати доступ до електронної справи №922/2274/26 в підсистемі "Електронний суд".

Дане клопотання було задоволено судом та 01.09.2026 представнику відповідача надано відповідний доступ до електронної справи №922/2274/26.

02 вересня 2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У підготовчому засіданні 02.09.2026 судом задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим без оформлення окремого документа постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.09.2026.

10 вересня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти вимог прокурора заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість, та просив у задоволенні позову відмовити. При цьому зазначив, що ФОП Підкопай Е.А. не укладала та не підписувала договір № 33 ПС/УТЗ від 11.02.2026, не уповноважувала будь-яку іншу особу на його підписання від свого імені та не вчиняла інших дій, які б свідчили про її волю на виникнення відповідних договірних правовідносин. Також звернув увагу на неправильність та необґрунтованість розрахунку штрафних санкцій, а також на наявність у суду права на зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки. Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у даному спорі представник відповідача наголосив, що прокурор не обґрунтував та не довів факту бездіяльності компетентного органу - Головного управління Національної гвардії України. У відзиві також містилося клопотання про поновлення строку на його подання.

Також, 10.09.2026 представником відповідача заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, в якому він просить поставити на вирішення експерта наступне питання: Чи виконаний підпис від імені фізичної особи-підприємця Підкопай Емілії Анатоліївни у Договорі № 33 ПС/УТЗ від 11.02.2026 року, Додатку №1 до Договору № 33 ПС/УТЗ від 11.02.2026 року та Додатку №2 до Договору № 33 ПС/УТЗ від 11.02.2026 року безпосередньо Підкопай Емілією Анатоліївною чи іншою особою?

11 вересня 2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення строку для подання орієнтовного розрахунку витрат, які відповідачка планує понести у зв`язку з розглядом справи, та про долучення до матеріалів справи відповідного орієнтовного розрахунку судових витрат.

15 вересня 2026 року від прокурора та позивача надійшли відповіді на відзив, у яких вони з доводами відповідача не погодилися та наполягали на правомірності позовних вимог. Наголосили, що твердження відповідача про відсутність волевиявлення на укладення договору не узгоджується з об`єктивно встановленою послідовністю дій самої ФОП Підкопай Е.А. щодо участі у процедурі закупівлі вчиненні безпосередніх дій щодо укладення договору про закупівлю. На підтвердження вказаних обставин позивачем також надано відповідні докази щодо участі ФОП Підкопай Е.А. в процедурі відповідних закупівель. Крім того, прокурор та позивач у своїх відповідях на відзив заперечили проти задоволення клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи.

У підготовчому засіданні 18.09.2026 судом задоволено клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, виходячи з наступного.

Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статтею 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Як зазначалося вище, у відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про поновлення строку на подачу відзиву, у якому зазначив, що пропуск даного строку був викликаний тим, що Підкопай Емілія Анатоліївна не отримувала судових повісток, копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з доданими до неї документами. Про наявність судового провадження відповідач дізналася лише 28 серпня 2026 року з повідомлення, отриманого через застосунок "Дія". 30 серпня 2026 року Підкопай Емілія Анатоліївна звернулась до Адвокатського бюро "Андрія Пекареніна" з метою укладення договору про надання правової допомоги та забезпечення представництва її інтересів у суді. 31 серпня представником відповідача було направлено до суду заяву про вступ у справу як представника та надання доступу до матеріалів електронної справи №922/2274/26 у підсистемі "Електронний суд". Із матеріалами справи представник відповідача ознайомився 01 вересня 2026 року. Отже, фактична можливість підготувати обґрунтований відзив на позовну заяву виникла у відповідача та його представника лише після отримання 01 вересня 2026 року доступу до матеріалів електронної справи.

Згідно з п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 5 статті 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Статтею 182 ГПК України передбачено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Таким чином, одним з основних завдань підготовчого провадження у господарській справі є надання сторонам можливості подати всі наявні у них докази та викласти свої доводи та заперечення щодо суті спору.

Враховуючи викладене, а також з огляду на поважність повідомлених представником відповідача причин пропуску строку, суд визнав за можливе поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву.

У зв`язку з цим відзив відповідача з доданими документами був прийнятий судом та долучений до матеріалів справи.

Також судом задоволено клопотання представника відповідача про поновлення строку та долучення до матеріалів справи орієнтовного розрахунку витрат у зв`язку з розглядом справи.

Крім того, до матеріалів справи судом долучено і подані прокурором та позивачем відзиви відповіді на відзив на позовну заяву.

Водночас судом у підготовчому засіданні 18.09.2026 було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення почеркознавчої експертизи, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з положеннями ст.1 Закону України "Про судову експертизу" - судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини (чч. 1, 2, 3, 4, 8 ст. 98 ГПК України).

Отже судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Таким чином, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень.

Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

У даному випадку представник відповідача вказує, що відповідач не укладала та не підписувала договір № 33 ПС/УТЗ від 11.02.2026.

В той же час, позивачем до відповіді на відзив було надано низку доказів, які підтверджують фактичну участь ФОП Підкопай Е.А. у процедурі закупівлі, за наслідками якої укладено договір № 33 ПС/УТЗ від 11.02.2026.

Так, 09.01.2026 позивачем в електронній системі закупівель оприлюднено оголошення з ідентифікатором UA-2026-01-09-007814-a про проведення спрощеної закупівлі меду натурального за лотами 1, 2, 3, 4, 5 та 6 у загальній кількості 80 000 кг на очікувану вартість 12 200 000,00 грн.

Додатком № 1 до оголошення затверджено форму цінової пропозиції, зміст якої передбачає, що уповноважені на підписання договору про закупівлю особи, мають можливість та погоджуються виконати вимоги позивача та договору на умовах, зазначених цією пропозицією за запропонованими цінами.

Відповідачем 19.01.2026 подано свої цінові пропозиції на постачання меду натурального за лотами 3, 4, 5 та 6 (№ 7 від 19.01.2026 у файлах «11. Довідки та листи лот 3_.pdf», «11. Довідки та листи лот 4_.pdf», «11. Довідки та листи лот 5_.pdf» та «11. Довідки та листи лот 6_.pdf»), листи-згоди про погодження з умовами проєкту договору про закупівлю, що міститься в додатку № 3 до оголошення (№ 9 від 19.01.2026 у файлах «11. Довідки та листи лот 3_.pdf», «11. Довідки та листи лот 4_.pdf», «11. Довідки та листи лот 5_.pdf» та «11. Довідки та листи лот 6_.pdf»), разом з якими на виконання вимог оголошення було додано також паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 та картку платника податків, що видані на Підкопай Емілію Анатоліївну (Відповідача), на які накладено її власний удосконалений електронний підпис (далі - УЕП).

За результатами проведеної спрощеної закупівлі уповноваженою особою позивача 23.01.2026 оприлюднено рішення про визначення відповідача переможцем спрощеної закупівлі за лотами 3, 4, 5 та 6 (протокол № 47 від 23.01.2026), а також того ж дня оприлюднено повідомлення про намір укласти договір про закупівлю меду натурального у кількості 40 000 кг на загальну суму 6 076 000,00 грн.

На виконання вимог розділів 10 та 11 оголошення про проведення спрощеної закупівлі відповідачем в електронну систему закупівель також завантажено документи переможця та, зокрема, платіжну інструкцію № 14 від 27.01.2026 про сплату на користь позивача забезпечення виконання договору про закупівлю в сумі 5% від ціни договору, а саме: 303 800,00 грн, а також банківські гарантії АТ «КРИСТАЛБАНК» № Г/2026/224-01 від 19.01.2026 на суму 45 750,00 грн, №Г/2026/228-01 від 19.01.2026 на суму 45 750,00 грн, № Г/2026/229-01 від 19.01.2026 на суму 45 750,00 грн та № Г/2026/230-01 від 19.01.2026 на суму 45 750,00 грн, які застосовуються для цілей забезпечення пропозицій відповідача за лотами 3, 4, 5 та 6 спрощеної закупівлі.

На усі завантаженні в електронну систему закупівель документи переможця 04.02.2026 о 15 год. 43 хв. 24 сек. було накладено УЕП відповідача, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 14.09.2026.

В подальшому від відповідача через поштового оператора ТОВ «Нова Пошта» на адресу позивача надійшли два підписаних примірники договору.

11.02.2026 підписаний договір № 33ПС/УТЗ зі сторони позивача в особі т.в.о. начальника управління тилових закупівель Бочарова В.В. зареєстровано та оприлюднено в електронній системі закупівель, а підписаний та зареєстрований другий примірник договору направлено відповідачу через поштового оператора ТОВ «Нова Пошта».

Суд наголошує, що пропозиція відповідача містить паспорт та реєстраційну картку платника податків, а сама пропозиція підписана УЕП, який згідно Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням кваліфікованого сертифіката електронного підпису, виданого кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг та не містить відомостей про те, що особистий ключ зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису.

Відповідно до протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису Центрального засвідчувального органу від 14.09.2026 удосконалений електронний підпис належить Підкопай Емілії Анатоліївні.

Таким чином, у справі наявний не лише паперовий документ із фізичним власноруч виконаним підписом відповідача, факт якого заперечується останнім, а й сукупність доказів з електронної системи закупівель у спрощеній закупівлі з ідентифікатором UA-2026-01-09-007814-a, пов`язаних з відповідачем, щодо його участі в спрощеній закупівлі та подання пропозиції із накладенням УЕП.

Відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

У даному випадку надані позивачем докази в сукупності, у тому числі платіжну інструкцію №14 від 27.01.2026 про сплату з банківського рахунку відповідача на користь позивача забезпечення виконання договору про закупівлю в сумі 5% від ціни договору в сумі 303 800,00 грн, а також банківські гарантії АТ "Кристалбанк", видані в забезпечення зобов`язань відповідача, суд вважає більш вірогідними доказами, що підтверджують фактичне волевиявлення відповідача на укладення договору, аніж просте заперечення відповідачем факту власноручного підписання договору.

Отже, саме лише посилання представника відповідача на те, що підпис на договорі №33 ПС/УТЗ від 11.02.2026 не виконаний власноруч ФОП Підкопай Е.А., не спростовує факту її волевиявлення щодо участі у спрощеній закупівлі з ідентифікатором UA-2026-01-09-007814-a та прийняття вимог, визначених позивачем в оголошенні та в укладеному договорі.

За таких обставин, оскільки вчинення відповідачем вищевказаних дій щодо участі в процедурі закупівлі є беззаперечним доказом цілеспрямованих дій, направлених на набуття цивільних прав та обов`язків за договором № 33 ПС/УТЗ від 11.02.2026, підстави для призначення почеркознавчої експертизи відсутні.

За наслідками підготовчого засідання 18.09.2026 судом без оформлення окремого документа постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 25.09.2026.

21 вересня 2026 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповіді прокурора та позивача на відзив, в яких він, окрім доводів, що раніше були викладені у відповіді на відзив, додатково зазначив, що дії щодо участі в процедурі укладення договору про закупівлю могли бути вчинені від імені ФОП Підкопай Е.А., але без її згоди, іншою особою, а саме: Фізичною особою-підприємцем Волковим Олександром Володимировичем, у зв`язку з чим відповідачка звернулася до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Крім того, наголосив, що предметом договору є господарська операція зі значним обсягом товару та значною вартістю, яка при цьому не відповідає фактичному характеру господарської діяльності ФОП Підкопай Е.А. та не знаходить жодного фактичного підтвердження у її господарській діяльності.

Вказані заперечення на відповіді на відзив були прийняті та долучені судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 25.09.2026 судом без оформлення окремого документа було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Відповідно до частини 6 статті 183 ГПК України за письмовою згодою учасників справи розгляд справи по суті розпочато також 25.09.2026 після закінчення підготовчого засідання.

У судових засіданнях 25.09.2026 та 14.10.2026 судом оголошувалися перерви до 14.10.2026 та 23.10.2026, відповідно.

Представники прокуратури та позивача у судовому засіданні 23.10.2026 підтримали доводи, викладені в позовній заяві та відповідях на відзив, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні проти вимог прокурора заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив, просив у задоволенні позову відмовити.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

11 лютого 2026 року між Головним управлінням Національної гвардії України, як Замовником, та Фізичною особою-підприємцем Підкопай Емілією Анатоліївною, як Постачальником, укладено договір №33 ПС/УТЗ про централізовану закупівлю продуктів харчування (надалі - Договір). за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити Позивачу якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а Замовник - прийняти і оплатити такі Товари, а саме: Лот 3 - Мед натуральний, Лот 4 - Мед натуральний, Лот 5 - Мед натуральний, Лот 6 - Мед натуральний (далі - Товар). Код ДК 021:2015: 03140000-4 Продукція тваринництва та супутня продукція.

Згідно з п. 1.2. Договору найменування, кількість та ціна за одиницю товару зазначена в Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна його складає 6 076 000,00грн. без ПДВ, з яких:

Лот 3 - 1 519 000,00 грн. без ПДВ;

Лот 4 - 1519 000,00 грн. без ПДВ;

Лот 5 - 1 519 000,00 грн. без ПДВ;

Лот 6 - 1 519 000,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 6.1. Договору дата та місце поставки Товару зазначається у письмовій заявці Замовника, яка надсилається на адресу Постачальника рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного та/або на електронну адресу Постачальника зазначену в розділі 15 Договору. Надіслана письмова заявка засобами поштового зв`язку вважається врученою в день надходження листа до поштового відділення Постачальника або вручення листа Постачальнику. У письмовій заявці зазначається найменування Товару, місце поставки Товару, кількість Товару та інша необхідна інформація для поставки Товару.

Пунктом 6.2. Договору сторони узгодили, що передача (приймання - здача) Товару здійснюється: в пунктах відвантаження Товароодержувачів.

Кінцевий термін постачання Товару: Лот 3 - 5000 кг до 27.02.2026, 5000 кг до 30.04.2026; Лот 4 - 5000 кг до 27.02.2026, 5000 кг до 30.04.2026; Лот 5 - 5000 кг до 27.02.2026, 5000 кг до 30.04.2026; Лот 6 - 5000 кг до 27.02.2026, 5000 кг до 30.04.2026.

Місце передачі (приймання - здачі) товару: Лот 3 - Запорізька область; Лот 4 - Дніпропетровська область; Лот 5 - Вінницька область; Лот 6 - Львівська область.

Мінімальний обсяг поставки: 5 000 кг.

Конкретний перелік місць постачання в межах вищезазначених областей буде визначений заявкою (-ами) Замовника згідно з планами-графіками поставок.

На виконання вказаних умов Договору Замовником на електронну пошту Постачальника (ІНФОРМАЦІЯ_1) направлено заявку № 27/21/3-9845-2026 від 16.02.2026 на поставку Товару, якою було визначено Товароодержувачів (в тому числі конкретна адреса місць поставки Товару), кількість Товару, що необхідно поставити та строки (терміни) його поставки, а саме:

до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України Товар мав бути поставлений в кількості 5 000 кілограмів в строк (термін) до 24.02.2026;

до військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України Товар мав бути поставлений в кількості 5 000 кілограмів в строк (термін) до 25.02.2026;

до військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України Товар мав бути поставлений в кількості 5 000 кілограмів в строк (термін) до 26.02.2026;

до військової частини НОМЕР_5 Національної гвардії України Товар мав бути поставлений в кількості 5 000 кілограмів в строк (термін) до 27.02.2026.

Пунктом 6.3. Договору зазначено, що поставка Товару здійснюється Постачальником власними силами та засобами.

Відповідно до п. 6.7. Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Замовника (Товароодержувача) після прийняття товару на склад Товароодержувача, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб Постачальника та Товароодержувача на відповідній видатковій накладній. Датою прийняття товару Товароодержувачем вважається дата, вказана представниками Товароодержувача на видатковій накладній.

Постачальник свої зобов`язань в частині поставки вищевказаного Товару не виконав. Відповідні видаткові накладні, які були б підписані представниками сторін, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 Договору у випадку порушення Постачальником своїх зобов`язань щодо порядку постачання товару, у тому числі його кількості або якості або термінів або строків або маркування або тари або упаковки, при зміні Постачальником в односторонньому порядку умов Договору чи відмови від повного або часткового виконання Договору, відмови Постачальника від зміни на обґрунтовану вимогу Замовника істотних умов Договору у випадках передбачених пунктом 19 Особливостей здійснення публічних товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, Замовник в односторонньому порядку, має право відмовитись від цього Договору у повному обсязі або частково.

Про односторонню відмову від Договору у повному обсязі або частково Замовник повідомляє Постачальника рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу Постачальника, зазначену в цьому Договорі, за 5 (п`ять) календарних днів до дати розірвання цього Договору. У таких випадках Договір вважається відповідно зміненим або розірваним згідно з умовами викладеними в письмовому повідомленні Замовника, надісланому на адресу Постачальника.

Крім того, пунктом 8.3. Договору встановлено, що за порушення строку поставки Товару, зазначеного у письмовій заявці Замовника, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого Товару.

У зв`язку з порушенням ФОП Підкопай Е.А. господарського зобов`язання, що виразилось у непоставці Товару у строк понад 30 календарних днів, Замовник на підставі пп. 7.2.1. п. 7.2. та п. 8.1, п. 8.3. Договору листом від 30.03.2026 №27/21/3-20217-2026 повідомив Постачальника про односторонню відмову від Договору повністю з 05.04.2026.

Також, Головним Управлінням Національної гвардії України направлено претензію на електронну адресу ФОП Підкопай Е.А. щодо сплати пені у розмірі 113925,00грн. та штрафу в сумі 212660,00грн.

Відповідач в добровільному порядку штрафні санкції не сплатила.

У зв`язку з цим прокурор звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 113925,00грн. пені, 212660,00грн. штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зокрема, згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 664 ЦК України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем було порушено умови Договору та не здійснено поставку товару за заявкою позивача №27/21/3-9845-2026 від 16.02.2026.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази здійснення поставки Товару за Договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, пунктом 8.3. Договору сторони погордили, що за порушення строку поставки Товару, зазначеного у письмовій заявці Замовника, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого Товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів Замовник має право в односторонньому порядку відмовитись повністю або частково від цього Договору.

На підставі вищевказаних норм законодавства та умов Договору Замовник за допущене Постачальником порушення строків поставки Товару, визначених заявкою №27/21/3-9845-2026 від 16.02.2026, загальна вартість якого становить 3038000,00грн., здійснив нарахування відповідачу 113925,00грн. пені, а також за прострочення поставки Товару понад 30 календарних днів 212660,00грн. штрафу в розмірі 7% вартості непоставленого Товару.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення правомірно заявлені прокурором.

Заперечення представника відповідача проти позову спростовуються вищевикладеним, а також наступним.

Щодо доводів представника відповідача про те, що відповідно до умов договору № 33 ПС/УТЗ від 11.02.2026 поставка товару передбачалася окремими партіями, а пунктом 8.3 Договору визначено порядок нарахування пені за кожен день прострочення та штрафу у разі прострочення понад 30 днів, суд зауважує, що вказаним пунктом Договору прямо передбачено, що пеня та штраф нараховуються у випадку порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці Замовника.

Отже, Замовник має право нараховувати штрафні санкції у тому числі за непоставку окремих партій товару, які передбачені відповідними заявками.

Щодо посилань представника відповідача на відсутність у прокуратури повноважень на представництво інтересів держави у даному спорі.

Представництво прокурором інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури України, яка прямо передбачена ст. 131-1 Конституції України.

Вказаною конституційною нормою визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Підставою представництва прокуратурою у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів. Формою цього представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами про захист прав та інтересів держави, а також участь у розгляді справ судами.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

При цьому, згідно вказаної вище статті, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Також згідно зі ст. ст. 53, 55 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, повноваження на представництво прокурором інтересів держави в суді прямо передбачені положеннями норм як матеріального, так і процесуального права.

Варто зауважити, що вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст. 68 Конституції України (кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України) є обов`язковою передумовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової держави.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/21265/17, від 16.04.2019, у справі № 910/3486/18, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 26.02.2019, у справі № 905/803/18, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17, від 22.01.2019 у справі № 906/753/17, від 15.05.2019 у справі № 913/446/17, від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо».

Неналежне виконання Відповідачкою умов Договору, яке виразилось у непоставці Товару в погоджених сторонами обсягах та строках, насамперед впливає на рівень продовольчого забезпечення особового складу Національної гвардії України, внаслідок чого порушуються інтереси держави щодо забезпечення національної безпеки України.

Крім того, ненадходження коштів до державного бюджету перешкоджає державі у здійсненні покладених на неї зобов`язань.

У даному випадку прокурор вказує, що відповідачкою фактично зірвано реалізацію замовлення для потреб оборони, в результаті чого до підрозділів Національної гвардії України не надійшов своєчасно товар для забезпечення харчування військовослужбовців у період дії правового режиму воєнного стану.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний державний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі органу уповноваженого здійснювати захист у даних правовідносинах - Головного Управління Національної гвардії України.

Системне тлумачення положень частин 3 - 5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленні пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їx захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, а й у діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Прокурор наголошує, що з моменту непоставки ФОП Підкопай Е.А. товару та направлення Головним управлінням Національної гвардії України на адресу останньої претензії, Головне управління Національної гвардії України до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій не звернулось.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 по справі №903/129/18 висловила правову позицію про те, сам факт не звернення до суду органу виконавчої влади (місцевого самоврядування) з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави (територіальної громади), свідчить про те, що вказані органи неналежно виконують свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави, та звернення до суду з таким позовом.

Отже, у цьому випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:

«Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».

Окрім того, у вказаній постанові Верховний Суд фактично поставив крапку у тривалій дискусії щодо необхідності доведення прокурором протиправного характеру бездіяльності компетентного органу.

Зокрема, суд наголосив, що правовий спір між компетентним органом, в особі якого прокурор в інтересах держави подав позов, і відповідачем не є спором між прокурором і цим органом. Його також не можна вважати процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор не зобов`язаний доводити протиправний характер бездіяльності компетентного органу та її причин, а тому йому достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Також Верховний Суд також звертає увагу на правовий висновок, викладений у постановах від 20.01.2021 у справі № 927/468/20 та від 11.03.2021 у справі №910/3158/19, від 07.07.2021 у справі № 914/1577/19, від 01.04.2025 у справі №916/5766/23, згідно з яким часовий проміжок, що минув між повідомленням позивача та поданням позову у справі, не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Критерій розумності, який наведений у постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально. До таких чинників належать, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення та вжиті ним заходи з моменту такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Київська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону листом №3699вих-26 від 18.05.2026 поінформувала Головне управління Національної гвардії України про порушення вимог законодавства та про намір звернутися до суду з відповідною позовною заявою.

Станом на час пред`явлення позову Головне управління Національної гвардії України не звернулося до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій за непоставку товару, що підтверджується листом Головного Управління НГУ, долученим до позовної заяви.

Головне управління Національної гвардії України (ГУ НГУ) є головним органом військового управління Національної гвардії України, тобто органом військового управління, який здійснює керівництво Національною гвардією України та реалізує владні управлінські повноваження. Такий правовий статус прямо визначений статтею 5 Закону України «Про Національну гвардію України».

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, яке входить до складу Сил оборони України та бере безпосередню участь у відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації проти України, виконує бойові та спеціальні завдання із забезпечення оборони держави, захисту суверенітету, територіальної цілісності України, охорони критичної інфраструктури, а також забезпечення публічної безпеки і правопорядку в умовах воєнного стану.

Відповідно Головне управління Національної гвардії України здійснює централізоване військове управління силами та засобами Національної гвардії України, організовує їх застосування, матеріально-технічне забезпечення, комплектування, планування та координацію виконання бойових і спеціальних завдань.

За таких умов основні кадрові, організаційні та матеріальні ресурси Головного управління Національної гвардії України об`єктивно зосереджені на виконанні покладених на нього функцій із забезпечення оборони держави та відсічі збройної агресії російської федерації. Саме цим зумовлена об`єктивна неможливість приділення належного обсягу ресурсів здійсненню претензійно-позовної роботи щодо стягнення штрафних санкцій за договорами, у тому числі своєчасному зверненню до суду із відповідним позовом.

Відповідно до листа Головного управління Національної гвардії України №27/12/4-29960-2026 від 05.05.2026, згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Головне управління Національної гвардії України разом із військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування залучене до запровадження та здійснення передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів правового режиму воєнного стану, що суттєво ускладнює самостійне вжиття протягом розумного строку заходів представницького характеру (звернення до суду із позовом) щодо стягнення з постачальника штрафних санкцій у загальному розмірі 326 585,00 грн згідно з умовами договору.

У вказаному листі прямо вказано, що виконання визначених законодавством завдань в умовах правового режиму воєнного стану суттєво ускладнює самостійне вжиття протягом розумного строку заходів представницького характеру, зокрема звернення до суду з позовом про стягнення з постачальника штрафних санкцій відповідно до умов договору.

Таким чином, бездіяльність Головного управління Національної гвардії України полягає у невжитті протягом розумного строку заходів щодо судового захисту порушених майнових інтересів держави, що обумовлена об`єктивними обставинами, пов`язаними з виконанням останнім своїх основних функцій як головного органу військового управління Національної гвардії України в умовах дії правового режиму воєнного стану та триваючої широкомасштабної збройної агресії проти України, що обумовлює наявність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з вказаним листом Головного управління Національної гвардії України №27/12/4-29960-2026 від 05.05.2026, останнє просило вжити заходів представницького характеру шляхом звернення з позовом до суду про стягнення штрафних санкцій згідно з договором № 33 ПС/УТЗ від 11.02.2026.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у прокурора були наявні достатні підстави для здійснення представництва інтересів держави, а отже і право на звернення до суду з цим позовом.

Стосовно посилань представника відповідача на те, що предметом Договору є господарська операція зі значним обсягом товару та значною вартістю, яка при цьому не відповідає фактичному характеру господарської діяльності ФОП Підкопай Е.А. та не знаходить жодного фактичного підтвердження у її господарській діяльності, слід зазначити наступне.

Вказані доводи спростовуються наданими позивачем разом із відповіддю на відзив документами, які безпосередньо були подані самою ФОП Підкопай Е. А. під час участі у спрощеній закупівлі та розміщені нею в електронній системі закупівель Prozorro.

Так, на підтвердження можливості здійснення поставки продукції та виконання відповідних договірних зобов`язань Відповідачка долучила до своєї пропозиції, зокрема, договір № ПІД-2від 05.01.2026, укладений між ФОП Підкопай Емілією Анатоліївною як Продавцем та ФОП Овчаренко Анною Володимирівною як Покупцем, за умовами якого ФОП Підкопай Е.А. зобов`язується поставити Покупцю продукти харчування згідно з ДК 021:2015: 03140000-4 - «Продукція тваринництва та супутня продукція», у строки згідно заявки, а Покупець, у свою чергу, зобов`язується приймати товар та здійснювати його оплату.

Отже, вже сам факт укладення та подання ФОП Підкопай Е.А. зазначеного договору свідчить про те, що на момент участі у закупівлі вона документально позиціонувала себе як суб`єкт господарювання, який здійснює діяльність, пов`язану з постачанням продуктів харчування, у тому числі продукції тваринного походження.

Більше того, сама відповідачка надала документи, які свідчать не лише про можливість придбання та реалізації харчової продукції, але й про наявність у неї організаційної та матеріальної інфраструктури, необхідної для здійснення відповідної господарської діяльності.

Зокрема, ФОП Підкопай Е.А. подала договір № 14 від 05.01.2026 на надання послуг автотранспортом, укладений з ФОП Волковим Ростиславом Олександровичем, відповідно до якого ФОП Підкопай Е.А. виступає Замовником, а ФОП Волков Ростислав Олександрович - Виконавцем. Предметом цього договору є надання транспортних послуг вантажними автомобілями для доставки продуктів харчування.

Таким чином, зазначений договір безпосередньо пов`язаний із тією господарською діяльністю, яку відповідачка заперечує, оскільки передбачає організацію транспортування продуктів харчування та був укладений ФОП Підкопай Е.А. саме як Замовником відповідних транспортних послуг.

Крім того, ФОП Підкопай Е.А. подала договір оренди № О-7 нежитлових приміщень від 05.01.2026, укладений з ФОП Волковим Олександром Володимировичем. Згідно з умовами цього договору ФОП Підкопай Е.А. як Орендар отримала в користування нежитлове приміщення площею 30 кв. м., у якому, серед іншого, передбачено наявність двох морозильних камер та кліматичної камери для зберігання харчових продуктів.

Отже, сукупність поданих самою відповідачкою документів свідчить про наявність у неї на початок 2026 року не лише формально зареєстрованого статусу фізичної особи-підприємця, а й конкретних договірних відносин та матеріально-організаційних можливостей для здійснення господарських операцій із продуктами харчування.

При цьому посилання виключно на КВЕД 46.31 - «Оптова торгівля фруктами й овочами» - саме по собі не може підтверджувати відсутність у ФОП Підкопай Е.А. можливості здійснювати інші господарські операції.

Відомості про КВЕД характеризують зареєстровані види економічної діяльності суб`єкта господарювання, однак самі по собі не спростовують факту укладення конкретних господарських договорів та здійснення конкретних господарських дій, підтверджених письмовими доказами.

Більше того, у даному випадку значення має не лише зареєстрований КВЕД відповідачки, а її реальна поведінка безпосередньо перед укладенням спірного Договору № 33 ПС/УТЗ від 11.02.2026.

Саме в цей період ФОП Підкопай Е.А. мала укладені договори щодо постачання продуктів харчування, транспортування продуктів харчування та оренди приміщення, обладнаного, зокрема, для зберігання харчових продуктів.

Зазначені обставини спростовують твердження відповідачки про відсутність у неї волевиявлення на укладення спірного Договору.

Фактично відповідачка намагається обґрунтувати відсутність волевиявлення тим, що поставка 40 000 кг меду нібито не відповідає характеру її господарської діяльності.

Проте така позиція не узгоджується з її попередньою поведінкою та документами, які вона сама надала в межах тієї ж закупівлі. Навпаки, наявність договору на постачання продуктів харчування (меду натурального), договору на організацію їх транспортування та договору оренди приміщення з обладнанням для зберігання харчових продуктів у сукупності свідчить про те, що здійснення операцій із продуктами харчування не було для ФОП Підкопай Е.А. об`єктивно неможливим видом господарської діяльності.

Відтак посилання відповідачки на КВЕД та відсутність нібито будь-якого зв`язку її господарської діяльності з продуктами харчування не може розглядатися як належний доказ відсутності її волевиявлення на укладення Договору № 33 ПС/УТЗ від 11.02.2026.

До того ж, зазначений КВЕД не встановлює заборони на здійснення господарських операцій з продукцією, що відноситься до ДК 021:2015: 03140000-4 - «Продукція тваринництва та супутня продукція».

Отже, наведений відповідачкою аргумент щодо невідповідності предмета спірного договору її зареєстрованому КВЕД не спростовує факту її участі у закупівлі, подання відповідних документів, вчинення нею дій, спрямованих на укладення договору, та не підтверджує відсутності її волевиявлення.

Щодо доводів представника відповідача про те, що стосовно ФОП Підкопай Е.А. були вчинені протиправні дії зі сторони інших осіб щодо отримання доступу до її УЕП та його використання без її відома та згоди, суд зазначає, що вказані твердження належними доказами на час розгляду даної справи доведено не було. Водночас, у разі отримання в подальшому відповідного вироку, яким будуть встановлені такі факти, відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Щодо посилань представника відповідача на наявність у суду права на зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, при вирішенні судом питання про зменшення пені слід враховувати не самий лише розмір збитків, які були спричинені правопорушенням, але й "інші обставин, які мають істотне значення".

До таких обставин слід відносяться, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Втім, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження існування вищевказаних обставин.

Зокрема, відповідачем не доведено факту перебування у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв`язку із сплатою штрафних санкцій в установленому Договором розмірі.

Більш того, відповідач взагалі не заявив клопотання про таке зменшення, обмежившись лише вказівкою про наявність у суду права на зменшення неустойки у передбачених законодавством випадках, а також не вказав до якого саме розміру він просить зменшити пеню та штраф.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафу та пені.

Підсумовуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позов прокурора у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Підкопай Емілії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_6 ) на користь Головного управління Національної гвардії України (03151, м.Київ, вул.Святослава Хороброго, буд.9-А, код 08803498) 113925,00грн. пені, 212660,00грн. штрафу.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Підкопай Емілії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_6 ) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01014, м.Київ, вул.Болбочана Петра, буд.8, код 38347014) 4898,77грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "02" листопада 2026 р.

СуддяМ.В. Калантай