Рішення № 141145272, 03.11.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

03.11.2026м. СумиСправа № 920/545/26

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без виклику сторін заяву б/н від 10.08.2026 (Вх.№3660 від 11.08.2026) представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕПЛО СУМИ про розподіл судових витрат по справі №920/545/26

за позовом: Державної установи Конотопська виправна колонія (№130) (вул. Батуринська, буд. 2, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДРПОУ 08565109)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕПЛО СУМИ (вул. Тополянська, буд. 21, м. Суми, 40024, код ЄДРПОУ 39606718)

про стягнення 1568325 грн 76 коп.

Стислий виклад прийнятих судових рішень та заяви позивача.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.08.2026 у задоволенні позову Державної установи Конотопська виправна колонія (№130) до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕПЛО СУМИ про стягнення 1568325 грн 76 коп. відмовлено повністю.

11.08.2026 представник відповідача звернувся до суду з заявою б/н від 10.08.2026 (Вх.№3660 від 11.08.2026) про розподіл судових витрат, в якій просить суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 грн.

Ухвалою суду від 11.08.2026 було призначено розгляд заяви про стягнення судових витрат на 15.09.2026 без виклику сторін.

17.08.2026 позивачем подано до суду заперечення на клопотання (заяву) щодо співмірності витрат відповідача на професійну правничу допомогу (вх.№4259).

Ухвалою суду від 26.08.2026 було зупинено провадження у справі щодо розгляду заяви б/н від 10.08.2026 (Вх.№3660 від 11.08.2026) про розподіл судових витрат представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕПЛО СУМИ у справі №920/545/26 до закінчення апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 прийнято відмову Державної установи Конотопська виправна колонія (№130) від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2026 у справі №920/545/26, закрито апеляційне провадження у справі №920/545/26 за апеляційною скаргою Державної установи Конотопська виправна колонія (№130) на рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2026.

Ухвалою суду від 16.10.2026 було поновлено провадження у справі №920/92/26; призначено розгляд заяви від 24.03.2026 (Вх.№1305 від 24.03.2026) про ухвалення додаткового рішення на 15.09.2026 без виклику сторін.

30.10.2026 представником відповідача подано до суду заяву (вх.№5522) у якій просить долучити до матеріалів справи докази оплати другої частини гонорару згідно договору про надання правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн (платіжна інструкція №1147 від 26.10.2026). Також заяву про ухвалення додаткового рішення підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Тобто стороні надано право подати відповідні докази як до закінчення судових дебатів, так і протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У тексті відзиві на позовну заяву представником відповідача повідомлено про понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Крім цього, представником відповідача подано до суду заяву б/н від 10.08.2026 (Вх.№3660 від 11.08.2026) про розподіл судових витрат, в якій просить суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Судом установлено, що 27.04.2026 між ТОВ УКРТЕПЛО СУМИ (Замовник) та Адвокатським об`єднанням «Адвокатська контора братів Бейлик» (об`єднання) укладено договір про надання правничої допомоги № 3/26, за умовами п. 2.1 якого за цим договором Адвокатське об`єднання (його адвокати) зобов`язуються надавати правничу допомогу Замовнику на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у договорі за погодженням сторін (а.с. 128-130).

За умовами п. 5.2. договору, вартість послуг та порядок оплати гонорару за даним Договором визначається згідно з Додатком (додатками) до Договору, що є невід`ємними частинами Договору, та складає суму коштів, сплачених або які підлягають сплаті Замовником Об`єднанню за цим договором. Визначення розміру вартості правничої допомоги за певний строк чи конкретну дію або справу здійснюється Об`єднанням та відображається або в Додатку та/або в акті приймання-передачі послуг.

Грошова сума, вказана в п. 5.2. цього Договору сплачується Об`єднанню або перераховується Замовником на рахунок Адвоката за домовленістю сторін, яка визначається в Додатках або в Акті приймання-передачі послуг до даного Договору (п. 5.3. договору).

У п. 2 додатку №1 до договору про надання правничої допомоги № 3/26 від 27.04.2026, сторони погодили, що гонорар згідно п. 1 даного Додатку становить 20 000 грн.

01.02.2025 між АО «Адвокатська контора братів Бейлик» та адвокатом Шевчук І.А. було укладено договір про залучення адвоката до виконання укладених адвокатським об`єднанням договорів про надання правничої допомоги.

28.04.2026 між АО «Адвокатська контора братів Бейлик» та адвокатом Шевчук І.А. було укладено Додаток № 3/26 до договору про залучення адвоката до виконання укладених адвокатським об`єднанням договорів про надання правничої допомоги, згідно якого адвокат Шевчук І.А. зобов`язується представляти інтереси ТОВ «Укртепло Суми».

Відповідно до Акту №1 від 10.08.2026 приймання-передачі наданої правової допомоги (послуг) до Договору та Додатку визначено, що об`єднанням надана замовнику правнича допомога за договором та додатком №1, розмір гонорару складає 40 000 грн.

На підтвердження факту надання правничої допомоги відповідачем надано копії таких документів:

- договір про надання правничої допомоги № 3/26 від 27.04.2026;

- додаток №1 від 27.04.2026 до договору про надання правничої допомоги № 3/26 від 27.04.2026;

- договір про залучення адвоката до виконання укладених адвокатським об`єднанням договорів про надання правничої допомоги від 01.02.2025;

- додаток №3/26 до договору про залучення адвоката до виконання укладених адвокатським об`єднанням договорів про надання правничої допомоги від 28.04.2026;

- акт № 1 від 10.08.2026 приймання-передачі наданої правової допомоги (послуг) до Договору та Додатку разом з додатком №1 до акту;

- рахунок-фактура від 27.04.2026 № 27/04/26 на суму 20000,00 грн;

- платіжні інструкції №625 від 04.05.2026 на суму 20000,00 грн та №1147 від 26.10.2026 на суму 20000,00 грн.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

Суд звертає увагу на те, що надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.

Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 914/4/20.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням наведеного, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Разом із тим, суд зазначає, що такий вид робіт, як "зустріч адвоката та надання первинної консультації, аналіз наданих документів, аналіз практики та правових позицій Верховного Суду, підготовка та подання відзиву", є фактично складовою роботи зі складання та подання відзиву на позовну заяву (схожа за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 824/152/21).

Тобто, на переконання суду, у контексті цих послуг заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим лише в частині підготовки та подання відзиву на позовну заяву, а також участі представника відповідача у двох судових засіданнях загальною тривалістю 1,5 год.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У запереченнях на заяву (вх.№4259) позивач просить відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн повністю. Також зазначив, що у наданому відповідачем акті приймання-передачі наданих послуг з додатком №1 до нього звітом про витрачений час на надання правничої допомоги вказано лише вартість послуги 40000,00 грн, без зазначення вартості кожної окремо послуги та часові витрати які є штучно збільшеними.

Поряд з цим, суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З урахуванням наведеного в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру з огляду на предмет позову, значення справи для сторін, суд дійшов висновку, що обґрунтованою, розумною, співмірною та пропорційною до предмета спору є компенсація відповідачу витрат в розмірі 10 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 234, 235, 244 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Заяву б/н від 10.08.2026 (Вх.№3660 від 11.08.2026) представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕПЛО СУМИ про розподіл судових витрат по справі №920/545/26 задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи Конотопська виправна колонія (№130) (вул. Батуринська, буд. 2, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДРПОУ 08565109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕПЛО СУМИ (вул. Тополянська, буд. 21, м. Суми, 40024, код ЄДРПОУ 39606718) 10 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю УКРТЕПЛО СУМИ в електронній формі наказ після набрання додатковим рішенням законної сили. Для видачі наказу у паперовій формі, стягувачу звернутись до суду з окремою заявою.

4. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення підписано суддею 03.11.2026.

СуддяО.Ю. Резніченко