Рішення № 141145214, 27.10.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1180/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретарі судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами cпрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 42399676)

до Костопільського управління державної казначейської служби України Рівненської області (35000, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Костопіль, вул. Рівненська, будинок 68; код ЄДРПОУ: 37959370)

про стягнення 29 203 грн 69 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від позивача адвокат Філіпчук Наталія Михайлівна (в режимі відеоконференції);

- від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2026 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Костопільського управління державної казначейської служби України Рівненської області про стягнення 29 203 грн 69 коп. (з яких: основний борг за спожитий газ у сумі 25 354,99 грн; пеня у сумі 3 374,11 грн; три проценти річних у сумі 333,73 грн.; інфляційні нарахування у сумі 140,86 грн.), у зв`язку із простроченням відповідачем виконання зобов`язань по Договору постачання природного газу від 30.12.2025 № 16-12203/25-БО-Т.

Ухвалою від 29.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/1180/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 27.10.2026. Визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 10 днів з дня вручення даної ухвали. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

01 жовтня 2026 року від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання 27.10.2026 та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції у справі з використанням власних технічних засобів Філіпчук Наталії Михайлівни.

Ухвалою від 06.10.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про участь його представника у судовому засіданні 27.10.2026 та в усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі № 918/1180/26 - задоволено. Постановлено провести судове засідання 27.10.2026 у Господарському суді Рівненської області у справі № 918/1180/26 із представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» адвокатом Філіпчук Наталією Михайлівною в режимі відеоконференції.

Процесуальні дії у судовому засіданні з розгляду справи по суті.

27 жовтня 2026 року судом встановлено, що відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання.

Костопільське управління державної казначейської служби України Рівненської області про час, дату та місце проведення даного засідання повідомлене належним чином, що підтверджується довідкою про доставлення ухвали від 29.09.2026 до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" (29.09.2026 о 18:02 год).

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак відповідач вважається таким, що отримав ухвалу від 29.09.2026 - 30.09.2026.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Окрім того, інформація щодо слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному веб-сайті суду в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників відповідача.

Ухвалою від 29.09.2026 встановлено відповідачу строк на подання відзиву всіх доказів (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову (у разі їх наявності) - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Оскільки відповідач вважається таким, що отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 30.09.2026, відтак строк на подання відзиву тривав до 15.10.2026 включно та наразі сплинув.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що Управлінням Державної казначейської служби України у Костопільському районі Рівненської області (далі споживач) було подано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі (постачальник) Заяву від 26.12.2025 року про приєднання до Договору постачання природного газу, що був розміщений за посиланням https://www.naftogaztrading.com.ua/wp content/uploads/2025/10/bo-dogovir-postachannya-gazu-2025-2026.pdf на період з січня 2026 року по березень 2026 року.

30 грудня 2025 року позивачем надано Згоду на приєднання до Договору постачання природного газу, повідомлено, що між позивачем та відповідачем укладений Договір постачання природного газу від 30.12.2025 № 16-12203/25-БО-Т (далі Договір) шляхом приєднання Споживача до умов Договору, розміщеного за посиланням: https://www.naftogaztrading.com.ua/wp content/uploads/2025/10/bodogovir-postachannya-gazu 2025-2026.pdf, з врахуванням умов та інформації, зазначених Споживачем в Заяві приєднання до договору постачання природного газу від 26.12.2025.

Дата набрання чинності Договору 30.12.2025.

27 січня 2026 року Костопільське управління Державної казначейської служби України Рівненської області повідомило про перейменування установи без зміни коду ЄДРПОУ, а саме: було Управління Державної казначейської служби України у Костопільському районі Рівненської області (код ЄДРПОУ 37959370), а стало Костопільське управління Державної казначейської служби України Рівненської області. Зміна найменування юридичної особи не впливає на правоздатність цієї особи, оскільки вона залишається однією й тією ж особою, з тим же ідентифікаційним кодом, незалежно від зміни найменування. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 914/3587/14 та в постанові Верховного Суду від 17.08.2020 у справі № 923/37/20.

Згідно п. 1.1 та 1.2 Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві, який є бюджетною установою/організацією відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ) (далі - газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб.

У п. 1.5 визначено, що Договір є договором приєднання у відповідності до статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання Споживача до всіх його умов в цілому. Договір не є публічним договором в розумінні статті 633 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 5.1 Договору Споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого з боку Постачальника та надісланого Споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу.

У відповідності до п. 5.2. Договору, Сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер Договору є обов`язковим. Номер Договору формується Постачальником при укладанні цього Договору та зазначається у Згоді на приєднання до Договору постачання природного газу. Зміна Споживачем призначення платежу здійснюється виключно на підставі листа, який надається Постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня надходження відповідних коштів на рахунок Постачальника.

Згідно п 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору, протягом січня 2026 березня 2026 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 42 407,59 грн згідно актів приймання передачі природного газу, а саме:

- акт за січень 2026 - дата складання 10.02.2026 на суму 17 052 грн 60 коп. з ПДВ;

- акт за лютий 2026 - дата складання 10.03.2026 на суму 13 642 грн 07 коп. з ПДВ;

- акт за березень 2026 - дата складання 10.04.2026 на суму 11 712 грн 92 коп. з ПДВ;

Всі акти приймання-передачі були підписані сторонами без будь-яких зауважень.

З боку відповідача дані акти підписані електронним підписом Юрчик Степанії Мирославівни.

Оплату за переданий газ відповідач здійснив частково у сумі 17 052,60 грн за січень 2026, що підтверджується реєстром документів за дату 06.03.2026.

Позивач просить стягнути із відповідача решту основного боргу за лютий та березень 2026, що складає 25 354 грн 99 коп, а також нараховану пеню, інфляційні втрати та 3 % річних на дану суму заборгованості.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, заснованими на договорі, та стосуються прав та обов`язків щодо надання послуг з розподілу та споживання природного газу. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої вимоги про стягнення за імпортований природний газ і послуги його транспортування у розмірі 25 354 грн 99 коп, нарахованих штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат обґрунтованими, та з огляду на несплату відповідачем зобов`язань по договору постачання природного газу від 30.12.2025, позивач вважає свої права порушеними.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 2 ч.2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно норм цивільного законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Як вбачається із матеріалів справи оплату за переданий газ відповідач здійснив частково (17 052 грн 60 коп - 06.03.2026) та не виконав зобов`язання за лютий та березень 2026 року у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору.

Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором складає 25 354 грн 99 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем не надано доказів у спростування чи сплати даної заборгованості.

Таким чином, позов в частині стягнення основної заборгованості підлягає до задоволення.

Крім того, у зв`язку з допущеним простроченням виконання відповідачем Договору постачання природного газу № 16-12203/25-БО-Т від 30.12.2025 керуючись п.7.2. Договору позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 3 374,11 грн, три проценти річних у сумі 333,73 грн. та інфляційні нарахування у сумі 140,86 грн..

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

За умовами п.7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 Договору та/або строків оплати компенсації згідно з пунктом 8.4 Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач здійснив нарахування пені та 3 % річних за період із 01.04.2026 до 21.09.2026 (період прострочення грошового зобов`язання 174 дні) на суму простроченого зобов`язання за лютий 2026 - 13 642 грн 07 коп. та визначив, що пеня становить 1 970 грн 81 коп, а 3 % річних - 195 грн 10 коп.

Інфляційні втрати позивач також нараховує на суму боргу за лютий 2026 у розмірі 13 642 грн 07 коп. за період із 01.04.2026 до 31.08.2026. За вказаний період інфляційні втрати складають 357 грн 35 коп.

Також позивач здійснив нарахування пені та 3 % річних за період із 01.05.2026 до 21.09.2026 (період прострочення грошового зобов`язання 144 дні) на суму простроченого зобов`язання за березень 2026 - 11 712 грн 92 коп. та визначив, що пеня становить 1 403 грн 30 коп., а 3 % річних - 138 грн 63 коп.

Інфляційні втрати позивач також нараховує на суму боргу за березень 2026 у розмірі 11 712 грн 92 коп. за період із 01.05.2026 до 31.08.2026. За вказаний період інфляційні втрати складають 140 грн 86 коп.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат у межах заявлених позивачем періодів, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично вірними.

Відтак позовні вимоги у цій частині, а саме: пеня у сумі 3 374,11 грн; три проценти річних у сумі 333,73 грн.; інфляційні нарахування у сумі 140,86 грн. також підлягають задоволенню.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом під час розгляду справи, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 29 203 грн 69 коп. (з яких: основний борг за спожитий газ у сумі 25 354,99 грн; пеня у сумі 3 374,11 грн; три проценти річних у сумі 333,73 грн.; інфляційні нарахування у сумі 140,86 грн.) у зв`язку із простроченням виконання відповідачем Договору постачання природного газу від 30.12.2025.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (у необхідному розмірі, із урахуванням коефіцієнта 0*8), що підтверджується платіжною інструкцією № 0000037629 від 24.09.2026, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Костопільського управління державної казначейської служби України Рівненської області про стягнення 29 203 грн 69 коп. задовольнити.

2. Стягнути з Костопільського управління державної казначейської служби України Рівненської області (35000, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Костопіль, вул. Рівненська, будинок 68; код ЄДРПОУ: 37959370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 42399676) 25 354 (двадцять п`ять тисяч триста п`ятдесят чотири) грн 99 коп основного боргу; 3 374 (три тисячі триста сімдесят чотири) грн 11 коп пені, 333 (триста тридцять три) грн 73 коп три проценти річних, 140 (сто сорок) грн 86 коп. інфляційних втрат та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складене та підписане 02.11.2026.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич