Рішення № 141144979, 21.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/3362/26

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Поплавський Д.П. на підставі ордеру;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс-КТІ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс-КТТ» про стягнення 1 736 720,73 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс-КТІ» (далі ТОВ «Транс-сервіс-КТІ») звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс-КТТ» (далі ТОВ «Транс-сервіс-КТТ») про стягнення суми основного боргу у розмірі 1 200 000,00 грн, штрафних санкцій у розмірі 181 043,84 грн, 3% річних у розмірі 75 872,38 грн, збитків від інфляції у розмірі 279 804,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №VP/Д8_2001 від 20.01.2024 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 24.08.2026 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

08.09.2026 до суду від ТОВ «Транс-сервіс-КТТ» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач частково не погоджується з позовними вимогами, вважає нараховані штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати надмірними, такими, що не відповідають принципам розумності та правової природи неустойки, а тому просить суд зменшити їх розмір. Відповідач зазначає, що заявлена позивачем до стягнення сума 3 % річних, збитків від інфляції та пені у загальному розмірі 536 720,73 грн є надмірною у порівнянні з основним боргом. ТОВ «Транс-сервіс-КТТ» просить суд врахувати ступінь виконання зобов`язання відповідачем, компенсацією втрат за рахунок збитків від інфляції та перетворення 3% річних та пені на засіб збагачення для позивача. Посилаючись на зазначене відповідач просить суд зменшити розмір пені та 3% річних щонайменше на 50-90% (або звільнити від їх сплати повністю з огляду на мирні переговори сторін).

ТОВ «Транс-сервіс-КТІ не скористалося наданим законом правом на подання відповіді на відзив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

20.01.2024 між ТОВ «Транс-сервіс-КТІ» (Постачальник) та ТОВ «Транс-сервіс-КТТ» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №VP/Д8_2001, відповідно до п. п. 1.1, 2.1 якого Постачальник зобов`язується поставити і продати, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах цього договору 2 (два) дизельних двигуна Volvo Penta D8-MH (далі - обладнання) відповідно до технічної специфікації, викладеної у додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору. Загальна вартість обладнання за цим договором складає: 8 298 600,00 грн, у т. ч. ПДВ 20% 1 383 100,00 грн.

Оплата обладнання здійснюється у валюті України - гривні, в порядку безготівкових розрахунків шляхом перерахування відповідних грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 3.1 договору купівлі-продажу №VP/Д8_2001 від 20.01.2024).

За змістом п. 3.2 договору купівлі-продажу №VP/Д8_2001 від 20.01.2024 Покупець сплачує за обладнання у наступному порядку. Покупець здійснює передоплату у розмірі 55 % вартості обладнання, зазначеної в п. 2.1. цього договору протягом 10-ти банківських днів після підписання цього договору обома сторонами. Остаточний розрахунок у розмірі 45% вартості обладнання, зазначеної в п. 2.1. цього договору здійснюється протягом 90 (дев`яноста) банківських днів з дати підписання акта прийому-передачі обладнання, згідно до виставленого Постачальником рахунку.

Відповідно до п. 5.1 договору купівлі-продажу №VP/Д8_2001 від 20.01.2024 поставка на склад Постачальника здійснюється впродовж 5 (п`яти) тижнів з моменту отримання на банківський рахунок Постачальника передплати, обумовленої п. 3.2.1 цього договору, у розмірі 55 % від загальної вартості обладнання.

Згідно з п. 6.5 договору купівлі-продажу №VP/Д8_2001 від 20.01.2024 у випадку порушення строків оплати за фактично поставлене обладнання, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 9.1 договору купівлі-продажу №VP/Д8_2001 від 20.01.2024 цей договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до виконання сторонами всіх зобов`язань, взятих сторонами за цим договором, за винятком випадку, передбаченого в пункті 7.1 цього договору.

Згідно з п. 11.2 договору купівлі-продажу №VP/Д8_2001 від 20.01.2024 додаток №1 «Технічна специфікація» є невід`ємною частиною договору, складено англійською та українською мовами. Слід зазначити, що вказаний додаток також наявний в матеріалах справи.

21.02.2024 ТОВ «Транс-сервіс-КТТ» було перераховано на банківський рахунок позивача передоплату (55% від вартості товару) у розмірі 4 564 230,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

На виконання прийнятих на себе за договором купівлі-продажу №VP/Д8_2001 від 20.01.2024 зобов`язань ТОВ «Транс-сервіс-КТІ» було поставлено на користь ТОВ «Транс-сервіс-КТТ» передбачене договором обладнання, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними №54 від 26.03.2024, а також актом приймання-передачі обладнання від 26.03.2024.

В подальшому ТОВ «Транс-сервіс-КТТ» на виконання прийнятих на себе зобов`язань в рахунок оплати вартості поставленого позивачем товару було 28.03.2024 перераховано грошові кошти у розмірі 580 902,00 грн, 15.04.2024 753 468,00 грн, 25.04.2024 - 150 000,00 грн, 05.07.2024 600 000,00 грн, 04.10.2024 450 000,00 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача.

14.09.2026 ТОВ «Транс-сервіс-КТТ» звернулося до позивача з листом №130, у якому відповідачем було запропоновано повернути позивачу обладнання, розірвати договір купівлі-продажу №VP/Д8_2001 від 20.01.2024, повернути сплачені відповідачем кошти у загальному розмірі 7 098 600,00 грн.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом заявленого ТОВ «Транс-сервіс-КТІ» позову до ТОВ «Транс-сервіс-КТТ» є вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 1 200 000,00 грн, а також похідні вимоги про стягнення 3% річних, збитків від інфляції та пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №VP/Д8_2001 від 20.01.2024 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого позивачем товару.

В силу приписів ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Господарським судом було встановлено, що 20.01.2024 між ТОВ «Транс-сервіс-КТІ» та ТОВ «Транс-сервіс-КТТ» було укладено договір купівлі-продажу №VP/Д8_2001, на виконання зобов`язань за яким позивачем було поставлено відповідачу обладнання на загальну суму 8 298 600,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними №54 від 26.03.2024, а також актом приймання-передачі обладнання від 26.03.2024.

За змістом п. 3.2 договору купівлі-продажу №VP/Д8_2001 від 20.01.2024 ТОВ «Транс-сервіс-КТТ» було зобов`язано здійснити передоплату у розмірі 55 % вартості обладнання протягом 10-ти банківських днів після підписання договору. При цьому остаточний розрахунок у розмірі 45% вартості обладнання відповідач мав здійснити протягом 90 (дев`яноста) банківських днів з дати підписання акта прийому-передачі обладнання. Таким чином, ТОВ «Транс-сервіс-КТТ» було зобов`язано здійснити остаточний розрахунок у строк до 30.07.2024.

Проте ТОВ «Транс-сервіс-КТТ» в порушення прийнятих на себе зобов`язань було лише частково сплачено вартість поставленого позивачем товару на загальну суму 7 098 600,00 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заявлених ТОВ «Транс-сервіс-КТІ» позовних вимог в цій частині позову шляхом присудження до стягнення з ТОВ «Транс-сервіс-КТТ» суми основного боргу у розмірі 1 200 000,00 грн, яка є різницею між вартістю поставленого та оплаченого товару (8 298 600,00 грн - 7 098 600,00 грн = 1 200 000,00 грн).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 75 872,38 грн, нарахованих на суму боргу у розмірі 1 650 000,00 грн протягом періоду з 31.07.2024 до 04.10.2024, на суму боргу у розмірі 1 200 000,00 грн протягом періоду з 05.10.2024 до 14.08.2026. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення збитки від інфляції у розмірі 279 804,51 грн, нараховані з урахуванням показників інфляції за серпень-вересень 2024 року, жовтень 2024 року липень 2026 року. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про його правильність, що має наслідком задоволення заявлених ТОВ «Транс-сервіс-КТІ» вимог в цій частині позову.

Згідно з п. 6.5 договору купівлі-продажу №VP/Д8_2001 від 20.01.2024 у випадку порушення строків оплати за фактично поставлене обладнання, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

З посиланням на приписи чинного законодавства, а також п. 6.5 договору купівлі-продажу №VP/Д8_2001 від 20.01.2024, позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 181 043,84 грн, яка була нарахована на прострочені суми боргу протягом періоду з 31.07.2024 до 31.01.2025.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Вказаний висновок зроблений об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20.

Суд зазначає, що в період нарахування позивачем пені діяв Господарський кодекс України, який втратив чинність лише 28.08.2025, а, отже, норми цього Кодексу мають застосовуватися під час оцінки позовних вимог ТОВ «Транс-сервіс-КТІ».

Перевіривши розрахунок пені, господарський суд зазначає, що пеня була розрахована позивачем із дотриманням строку, визначеного приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснений позивачем розрахунок є арифметично правильним. Наведене дозволяє суду дійти висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заявлених ТОВ «Транс-сервіс-КТІ» позовних вимог в цій частині позову шляхом присудження до стягнення з ТОВ «Транс-сервіс-КТТ» пені у розмірі 181 043,84 грн.

При наданні оцінки заявленому ТОВ «Транс-сервіс-КТТ» клопотанню про зменшення 3% річних та пені суд виходить з наступного.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Господарський суд зауважує, що приписами чинного законодавства не встановлено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких суд може зменшити неустойку, а, отже, вирішення вказаного питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 дійшла висновку, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Враховуючи нарахування та пред`явлення позивачем вимог про стягнення 3% річних, розмір яких є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, та які не можуть бути зменшені судом у порядку ст. 551 ЦК України, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявленого ТОВ «Транс-сервіс-КТТ» клопотання в частині зменшення 3% річних.

Підстави для зменшення пені, розмір якої становить 15,00% від суми основного боргу відсутні. Суд зазначає, що ТОВ «Транс-сервіс-КТТ» не було виконано прийняті на себе зобов`язання протягом більше ніж двох років. При цьому докази на підтвердження, наприклад, перебування товариства у скрутному фінансовому становищі відповідачем суду надані не були; часткове виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань у вигляді перерахування відповідачем коштів у розмірі 7 098 600,00 грн, з яких більша частина у розмірі 4 564 230,00 грн була перерахована в якості передоплати, не може бути достатнім для зменшення пені.

Таким чином, відповідачем не було доведено суду належними та допустимими доказами існування передбачених законом підстав, за наявності яких суд може зменшити розмір договірної відповідальності у вигляді сплати пені, розмір якої був погоджений сторонами під час укладення договору. Викладене дозволяє господарському суду дійти висновку про необхідність відмови у задоволенні заявленого ТОВ «Транс-сервіс-КТТ» клопотання про зменшення пені.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку про правомірність задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс-КТІ» позовних вимог шляхом присудження до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс-КТТ» суми основного боргу у розмірі 1 200 000,00 грн, пені у розмірі 181 043,84 грн, 3% річних у розмірі 75 872,38 грн, збитків від інфляції у розмірі 279 804,51 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс-КТТ» (65045, Одеська обл., м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 18; код ЄДРПОУ 34379765) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс-КТІ» (65031, Одеська обл., м. Одеса, Київське шосе, буд. 19; код ЄДРПОУ 44026981) суму основного боргу у розмірі 1 200 000,00 грн (один мільйон двісті тисяч грн 00 коп.), пеню у розмірі 181 043,84 грн (сто вісімдесят одна тисяча сорок три грн 84 коп.), 3% річних у розмірі 75 872,38 грн (сімдесят п`ять тисяч вісімсот сімдесят дві грн 38 коп.), збитки від інфляції у розмірі 279 804,51 грн (двісті сімдесят дев`ять тисяч вісімсот чотири грн 51 коп.), судовий збір у розмірі 20 841,00 грн (двадцять тисяч вісімсот сорок одна грн 00 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 02 листопада 2026 р.

Суддя С.П. Желєзна