Ухвала суду № 141144939, 26.10.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

26 жовтня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/1131/26

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача Довганюк Д.О.,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) до Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про визнання недійсними додаткових угод до договору № 50/479 від 28.12.2021 та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 38578,96 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державна установа Вознесенська виправна колонія (№72) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про:

- визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 22.08.2022, укладеної між Державною установою Вознесенська виправна колонія (№ 72) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія до договору № 50/479 від 28.12.2021.

- визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 30.08.2022, укладеної між Державною установою Вознесенська виправна колонія (№ 72) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія до договору № 50/479 від 28.12.2021;

- визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 27.09.2022, укладеної між Державною установою Вознесенська виправна колонія (№ 72) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія до договору № 50/479 від 28.12.2021;

- визнання недійсною додаткової угоди № 5 від 18.10.2022, укладеної між Державною установою Вознесенська виправна колонія (№ 72) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія до договору № 50/479 від 28.12.2021;

- визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 30.03.2023, укладеної між Державною установою Вознесенська виправна колонія (№ 72) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія до договору № 50/479 від 30.01.2023;

- визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 06.04.2023, укладеної між Державною установою Вознесенська виправна колонія (№ 72) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія до договору № 50/479 від 30.01.2023;

- визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 05.06.2023, укладеної між Державною установою Вознесенська виправна колонія (№ 72) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія до договору № 50/479 від 30.01.2023;

- визнання недійсною додаткової угоди від 19.07.2023, укладеної між Державною установою Вознесенська виправна колонія (№ 72) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія до договору № 50/479 від 30.01.2023;

- визнання недійсною додаткової угоди від 24.08.2023, укладеної між Державною установою Вознесенська виправна колонія (№ 72) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія до договору № 50/479 від 30.01.2023;

- визнання недійсною додаткової угоди № 5 від 27.10.2023, укладеної між Державною установою Вознесенська виправна колонія (№ 72) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія до договору № 50/479 від 30.01.2023;

- стягнення надмірно сплачених грошових коштів за договором № 50/479 від 28.12.2021 року та договором № 50/479 від 30.01.2023 року в розмірі 89555,80 грн.

В обґрунтування позову заявник посилається на порушення відповідачем вимог Закону України Про публічні закупівлі при укладанні додаткових угод № 2 від 26.08.2022, № 3 від 30.08.2022, № 4 від 27.09.2022 та № 5 від 18.10.2022 до договору № 50/479 від 28.12.2021 та додаткових угод № 2 від 30.03.2023, № 3 від 30.04.2023, № 4 від 05.06.2023, від 19.07.2023, від 24.08.2023 та № 5 від 27.10.2023 до договору № 50/479 від 30.01.2023 р., оскільки відповідачем було перевищено максимальний ліміт збільшення ціни згідно п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, і внаслідок безпідставного підвищення ціни товару позивачем зайво було сплачено 89555,80 грн. Відтак, вказані додаткові угоди, на думку позивача, підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, а безпідставно сплачені позивачем кошти в сумі 89555,80 грн. поверненню останньому з боку відповідача.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2026 р. вказану позовну заяву Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) залишено без руху, оскільки заявником в порушення приписів ч. 3, 7 ст. 162, ч. 1, 2, 7 ст. 164 ГПК України додано до позовної заяви нечитаємі документи, зокрема: оспорювані додаткові угоди № 3 від 30.08.2022 до договору № 50/479 від 28.12.2021, та № 2 від 30.03.2023, № 3 від 06.04.2023, № 4 від 05.06.2023, № 5 від 27.10.2023 до договору № 50/479 від 30.01.2023, від 09.02.2022 до договору №50/479 від 28.12.2021 р.; копії акту №2 від 10.02.202, акту №50/479/2/1 від 28.02.2022 (ст. 5, 8 файлу платіжки 2022 року.pdf відповідно); рахунку №50/479/2/1 від 01.03.2022 р.; актів №16 від 25.10.20_, №15 від 13.10.20_, №19 від 30.11.20_ (ст. 38, 40, 42 файлу платіжні доручення 2023 рік.pdf відповідно); не зазначено правових підстав для об`єднання вказаних позовних вимог за двома окремими договорами в одному провадженні; не надано належних доказів сплати судового збору за поданий позов у встановленому законом розмірі (з урахуванням виправлень, внесених згідно з ухвалою суду від 05.08.2026 р.). При цьому вказаною ухвалою суду позивачу встановлено 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

14.08.2026 від представника позивача Довганюк Д.О. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків (вх. 12086/26), в якій позивач вказує, що не заперечує проти роз`єднання позовних вимог, а також позивачем зазначено реквізити банківського рахунку позивача. Також до вказаної заяви позивачем додано копії: додаткової угоди № 3 від 30.08.2022 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/479 від 28.12.2021 р.; додаткової угоди від 09.02.2022 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/479 від 28.12.2021 р.; додаткової угоди № 2 від 30.03.2023 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/479 від 30.01.2023 р.; додаткової угоди № 3 від 06.04.2023 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/479 від 30.01.2023 р.; додаткової угоди № 4 від 05.06.2023 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/479 від 30.01.2023 р.; додаткової угоди № 5 від 27.10.2023 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/479 від 30.01.2023 р.; акту № 2 від 10.02.2022 р акту № 50/479/2/1 від 28.02.2022 р. рахунку № 50/479/2/1 від 01.03.2022 р.; акту № 15 від 13.10.2023 р. акту № 16 від 25.10.2023 р. акту № 19 від 30.11.2023 р. Крім того, до заяви позивачем надано докази доплати судового збору у розмірі 29286,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.08.2026 р. позовну заяву Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1131/26 за позовом Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) до Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 89555,08 грн. Вказаною ухвалою роз`єднано позовні вимоги Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) до Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про визнання недійсними додаткових угод до договорів та стягнення надмірно сплачених грошових коштів, виділивши позовні вимоги за кожним правочином окремо, та постановлено позовні вимоги Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) до Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про визнання недійсними додаткових угод до договору № 50/479 від 28.12.2021 та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у сумі 38578,96 грн. розглядати у справі № 915/1131/26.

02.09.2026 р. від представника відповідача - Компанійця О.М. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. №13143/26), в якому відповідач зазначає, що не погоджується з доводами позивача щодо укладення спірних додаткових угод, якими збільшувалася ціна електричної енергії, з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі. Разом з цим, відповідач зазначає, що у справі № 915/1151/25 судом уже було надано оцінку вимозі позивача про стягнення 89555,08 грн., яка ґрунтувалася на тих самих договорах, додаткових угодах, платежах та розрахунках. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.04.2026 у справі № 915/1151/25 у задоволенні зазначеної вимоги було відмовлено. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 року рішення господарського суду Миколаївської області було залишено без змін. Отже, на переконання відповідача, позивач уже реалізував своє право на судовий захист щодо вимоги про повернення 89555,08 грн. Відтак, відповідач вважає, що позов у заявленому вигляді спрямований на повторне отримання судового захисту щодо вже розглянутої та оціненої судом майнової вимоги, що суперечить принципам правової визначеності, обов`язковості судового рішення та недопустимості повторного судового розгляду одного й того самого спору.

16.09.2026 р. від представника позивача Довганюк Д.О. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. №13773/26), в якій заявник спростовує твердження відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву. Разом з цим, представником заявлено клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив.

17.09.2026 від представника позивача Довганюк Д.О. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання (вх. №13874/26), в якому заявник просить суд долучити до матеріалів справи копію наказу про призначення №38/ОС-26 від 05 травня 2026 року та копію посадової інструкції юрисконсульта.

21.09.2026 р. від представника позивача Довганюк Д.О. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання (вх. №13972/26), в якому заявник просить суд долучити до матеріалів справи № 915/1131/26 як електронні докази знімки екрана (скріншоти) з офіційного вебсайту Акціонерного товариства Оператор ринку із відображенням середньозважених помісячних цін на ринку на добу наперед (РДН) за розрахункові періоди (місяці) 2022 року.

Однак, після відкриття провадження у справі господарським судом було з`ясовано, що особа, якою подано та підписано позовну заяву від імені позивача, а також відповідь на відзив та інші клопотання, не надала доказів на підтвердження своїх повноважень. При цьому матеріали позовної заяви (вх. №10997/26 від 28.07.2026 р.) не містять належних доказів на підтвердження повноважень Довганюка Д.О. на представництво Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72).

З огляду на зазначене, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.09.2026 р. позовну заяву Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) до Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 38578,96 грн. залишено без руху на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України. При цьому вказаною ухвалою суду встановлено заявнику 5-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня отримання даної ухвали суду.

24.09.2026 р. від представника позивача Довганюк Д.О. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків (вх. №14237/26), до якої заявником додано копію посадової інструкції юрисконсульта юридичної групи Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) у новій редакції від 22.09.2026 року та копію наказу Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) №38/ос-26 від 05.05.2026 р. Про призначення.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2026 р. у справі № 915/1131/26 продовжено розгляд справи, при цьому підготовче засідання призначено на 26 жовтня 2026 року о 13:00.

14.10.2026 р. від представника відповідача - Компанійця О.М до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання (вх. №15122/26), у якому заявник просить суд залишити без розгляду позовну заяву Державної установи «Вознесенська виправна колонія № 72» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки надані позивачем документи не підтверджують належним чином наявності у Довганюка Дениса Олександровича повноважень на підписання первісної позовної заяви в порядку самопредставництва на дату її подання.

16.10.2026 р. від представника відповідача - Компанійця О.М. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшли клопотання (вх. №15336/26, №15382/26), в яких заявник просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з відпускною представника відповідача.

22.10.2026 р. від представника позивача Довганюк Д.О. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшли заперечення (вх. №15949/26), в яких позивач зазначає, що 07.05.2026 року керівником Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» Негруцою Олегом Борисовичем в підсистемі «Електронний суд» було сформовано довіреність у порядку передоручення. Цією довіреністю Довганюка Д.О. чітко та беззастережно уповноважено представляти інтереси установи в судах України з усіма правами сторони, зокрема з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші процесуальні документи. У зв`язку з наведеним заявник зазначає, що станом на момент підписання та подання позовної заяви (28.07.2026) вказана довіреність була чинною, не скасованою та перебувала в належному статусі в системі «Електронний суд». Разом з цим, позивач зауважує, що трудові відносини між ДУ «Вознесенська ВК (№ 72)» та ОСОБА_1 безперервно існували як на момент підписання позову, так і існують на дату розгляду справи. Затвердження та надання суду оновленої посадової інструкції під час перебування справи «без руху» є абсолютно законним способом усунення формальних недоліків, що повністю відповідає приписам ст. 174 ГПК України та повністю підтвердило статус самопредставництва працівника державного органу. Враховуючи викладене, позивач просить суд відмовити повністю у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 915/1131/26.

26.10.2026 р. від представника позивача Довганюк Д.О. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання (вх. №16129/26), в якому заявник просить суд долучити до матеріалів справи № 915/1131/26 первинні фінансово-господарські та розрахункові документи за 2022 рік, що підтверджують обґрунтованість позовних вимог Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№ 72)», а саме: копію акта № 50/479/2/1 прийняття-передавання товарної продукції за лютий 2022 року від 28.02.2022 та копію платіжного доручення № 208 від 09.03.2022; копія акта № 25 про прийняття-передавання товарної продукції від 30.11.2022 та копії платіжних доручень № 1033 від 07.12.2022, № 1035 від 07.12.2022; копію акта № 22 про прийняття-передавання товарної продукції від 22.12.2022 та копія платіжного доручення № 1118 від 23.12.2022; копія акта № 24 про прийняття-передавання товарної продукції від 23.12.2022 та копія платіжного доручення № 1120 від 23.12.2022.

У підготовче засідання, призначене на 26.10.2026 р., представник відповідача не з`явився.

Розглянувши матеріали справи №915/1131/26 та клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.

Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 14 ГПК України).

При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом (частина перша 161 ГПК України).

Статтею 162 ГПК України передбачено обов`язкові вимоги до змісту та оформлення позовної заяви, зокрема визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (частини перша, друга цієї статті).

Згідно ч. 5 ст. 162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до ч. 5 ст. 164 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72» (вх. №10997/26 від 28.07.2026 р.) підписана Довганюком Денисом Олександровичем, на підтвердження повноважень якого до позову було додано довіреність в порядку передоручення від 07.05.2026 р., відповідно до якої Негруца Олег Борисович, який діє на підставі витягу з ЄДР від 03.03.2025 р., щодо Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)» уповноважує в порядку передоручення Довганюк Дениса Олександровича представляти інтереси Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)» в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред`являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців).

Крім вищезазначеної довіреності в порядку передоручення, представником позивача разом з клопотанням (вх. №13874/26 від 17.09.2026 р.) в якості доказів на підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів позивача на момент подання позову до суду надано також:

- копію наказу Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)» №38/ос-26 від 05.05.2026 р. «Про призначення», згідно з яким Довганюка Д.О. призначено на посаду юрисконсульта юридичної групи Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)»;

- копію посадової інструкції юрисконсульта юридичної групи державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)» в редакції від 06.05.2026 р.

Наразі слід зазначити, що інтереси позивача у даній справі, яка розглядається в порядку загального позовного провадження, може представляти особа виключно адвокат або особа у порядку самопредставництва (ч. 1 ст. 56, ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Наразі слід зауважити, що матеріали позовної заяви не містять доказів того, що Довганюк Д.О. є адвокатом, і довіреність на представництво інтересів позивача в порядку передоручення від 07.05.2026 р. видана Довганюку Д.О. як адвокату.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Разом з тим, положеннями частин 1, 3 статті 56 ГПК України установлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

З вищенаведеного наказу та посадової інструкції від юрисконсульта вбачається, що Довганюк Д.О. як юрисконсульт на момент подання позову міг представляти інтереси позивача в суді виключно на підставі довіреності, а не в порядку самопредставництва.

Водночас представництво інтересів позивача на підставі довіреності у даній справі, яка розглядається в загальному позовному провадженні, є неможливим з огляду на вищенаведені приписи ГПК України.

Отже, в даному випадку довіреність в порядку передоручення не є належним доказом на підтвердження повноважень Довганюка Д.О. на представництво Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)».

Крім того, аналіз частини третьої статті 56 ГПК України дає підстави для висновку, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Відтак, надання довіреності на представника саме по собі виключає самопредставництво юридичної особи. Така ж правова позиція викладена у низці ухвал та постанов Верховного Суду, зокрема в ухвалах Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №917/751/19, від 16.12.2020 у справі №917/855/20, від 28.04.2022 у справі №914/3293/20, та у постановах Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 908/592/19, від 25.08.2022 у справі №910/25456/15.

Поряд з цим відповідно до пункту 13 частини 2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи;

Таким чином, до Єдиного державного реєстру включається інформація щодо осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, та дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Як вказано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 910/16580/23 (провадження № 12-30гс24), в разі, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).

При цьому суд зауважує, що з матеріалів справи не вбачається, що відповідно до закону, статуту, положення або витягу юридичної особи з Єдиного державного реєстру, трудового контракту, наказу Довганюк Д.О. мав повноваження діяти від імені Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)» на момент подання позову в порядку самопредставництва.

Так, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості, що керівником юридичної особи Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)» є Негруца Олег Борисович, також наявні відомості щодо особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи: Бунь Віталій Миколайович (повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (без обмежень).

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2020 у справі № 905/2203/19 та від 13.08.2021 у справі № 910/21107/20 зазначено, що процесуальний закон допускає дві форми поведінки суду у разі встановлення порушень/недоліків щодо особи/повноважень особи, яка підписала позовну заяву/заяву/скаргу тощо, а саме: залишення без руху позовної заяви/заяви/скарги із наданням заявнику строку для усунення відповідних недоліків або повернення цієї заяви.

З огляду на наведені положення процесуального закону, суд має залишити позовну заяву/заяву/скаргу без руху, відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України, у разі наявності у суду сумніву у достовірності, достатності та належності доказів стосовно повноважень особи, що її підписала, надавши заявнику строк для усунення відповідних недоліків.

У протилежному випадку, зокрема за відсутності доказів повноважень особи, що підписала позовну заяву/заяву/скаргу, у суду відсутні підстави для залишення її без руху відповідно до положень ч. 1 ст. 174 ГПК України, а суддя у цьому випадку відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 цього Кодексу повертає позовну заяву і додані до неї документи.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справі №910/8486/21 від 25.11.2021, у справі №910/9150/21 від 16.02.2022.

Так, відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

У розумінні наведених положень процесуального законодавства залишення позовної заяви без руху в такому випадку, який є винятком із загального правила відкриття провадження у справі, можливе лише в тому разі, коли про обставини, що стали підставою для залишення позову без руху, стало відомо після відкриття провадження у справі.

Разом із тим відповідно до ч. 12 і 13 ст. 176 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами проведення підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про залишення позову без розгляду.

У п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України унормовано, що суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Отже, наведені положення процесуального законодавства пов`язують можливість залишення судом позову без розгляду після відкриття провадження у справі за позовною заявою, яка містить певні недоліки, а саме подана без додержання вимог, викладених у статтях 162 (позовна заява), 164 (документи, що додаються до позовної заяви), 172 (надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів), 173 (об`єднання і роз`єднання позовів) ГПК України. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 20.09.2022 у справі № 904/7769/21.

Таким чином, з огляду на викладені норми, у суду першої інстанції є повноваження на залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі, якщо обставини недодержання вимог ст.ст.162, 164, 172 ГПК України встановлено саме після відкриття провадження.

Як було зазначено вище, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.09.2026 р. позовну заяву Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) до Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 38578,96 грн. залишено без руху на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України. При цьому вказаною ухвалою суду встановлено заявнику 5-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня отримання даної ухвали суду.

Після залишення судом позову без руху представником позивача - Довганюк Д.О. 24.09.2026 р. разом із заявою про усунення недоліків (вх. №14237/26) було надано до господарського суду копію посадової інструкції юрисконсульта юридичної групи Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) у новій редакції від 22.09.2026 року та копію наказу Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) №38/ос-26 від 05.05.2026 р. Про призначення.

Відповідно до п. 2.12. посадової інструкції юрисконсульта юридичної групи Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) у новій редакції від 22.09.2026 року, юрисконсульт юридичної групи: здійснює представництво інтересів державної установи «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» та її посадових осіб у судових органах України - будь-якої ланки (рівня, інстанції) у порядку самопредставництва юридичної особи (без окремого доручення або довіреності керівника). Самопредставництво установи здійснюється у господарських, адміністративних, третейських судах, судах загальної юрисдикції, Верховному Суді, Вищій раді правосуддя, з усіма необхідними для того повноваженнями, які надані законом заявнику, потерпілому. позивачу, відповідачу, скаржнику, третій особі, будь-якого іншого учасника судового процесу: у тому числі з правом пред`явлення позову, брати участь в судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, наводити свої доводи і міркування з усіх питань. надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань і доводів інших осіб та учасників судового процесу, задавати питання іншим учасникам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, замовляти проведення експертизи, змінювати підставу або предмет позову, збільшувати, зменшувати розмір позовних вимог, відмовлятися від позову, визнавати позов повністю або частково, пред`являти зустрічні позови, ознайомлюватись з матеріалами справи та роботи витяги, нотатки та копії з них. завіряти копії своїм підписом, ознайомлюватись з журналом судових засідань, знімати з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослухувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії. подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти; надавати та отримувати документи, в тому числі довідки, ухвали, рішення, постанови судів та інші процесуальні документи, а також їх копії, укладати мирові угоди, укладати відповідні цивільно-правові договори, в тому числі в простій письмовій формі, передавати справи на розгляд третейського суду, оскаржувати рішення, ухвали, постанови суду та користуватись іншими процесуальними правами, що передбачені законом та пов`язані з цим (отримувати рішення ухвалу, постанову інші судові рішення) суду чи їх завірені у встановленому порядку копії; подавати виконавчі документи до виконання. У зв`язку з реалізацією права на самопредставництво установи юрисконсульта юридичної групи уповноважено на таке: підписувати, подавати від імені та в інтересах установи, а також замовляти і отримувати: всі необхідні документи (серед іншого, але не виключно, заяви, заперечення, витяги, замовлення, клопотання, скарги (у тому числі апеляційну та касаційну), доповнення до них, додаткові документи тощо); представляти інтереси установи усіма законними способами у судових органах та перед іншими органами, діяльність яких пов`язана із вирішенням питань, що випливають з покладених на юрисконсульта завдань та обов`язків; заявляти відводи у випадках, передбачених чинним законодавством України, братії участь у судових засіданнях та у дослідженні доказів; замовляти проведення експертизи; наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, якщо це дозволяється процесуальним законодавством, та при здійсненні виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань, дозволів та міркувань інших учасників процесу та/чи виконавчого провадження; апелювати до вищої судової інстанції; оскаржувати діяльність чи бездіяльність посадових осіб (у тому числі виконавчих органів) у встановленому законодавством позасудовому порядку та користуватися при цьому усіма правами, передбаченими чинним законодавством; сплачувати судовий збір, обов`язкові збори та інші необхідні платежі; вчиняти всі інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду повноважень, та які на думку юрисконсульта будуть доцільними для правильного і ефективного виконання обов`язків із самопредставництва установи. 2.13.Здійснює контроль за дотриманням структурними підрозділами встановленого в установі порядку пред`явлення і розгляду претензій.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що станом на момент подання позову у представника - Довганюка Д.О. були відсутні повноваження здійснювати представництво інтересів позивача у даній справі в порядку самопредставництва, адже відповідні зміни до посадової інструкції Довганюка Д.О. як юрисконсульта були внесені лише 22.09.2026 року. Вказані обставини підтверджені представником позивача під час підготовчого засідання 26.10.2026 року.

Верховний Суд у постанові № 916/3209/20 від 08.07.2021 р. визнав помилковими доводи касанта про усунення підстав для залишення позову без розгляду під час підготовчого провадження у справі, позаяк справжня воля позивача на настання відповідних правових наслідків за позовом, що підтверджується власним підписом цієї особи /її представника у позовній заяві, має значення та підлягає з`ясуванню судом саме станом на час звернення до суду з таким позовом, а непідтвердження цієї обставини безумовно матиме наслідком повернення позовної заяви згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 174 ГПК України або залишення без розгляду після відкриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини другої статті 226 ГПК України.

В свою чергу надання представником позивача Довганюк Д.О. посадової інструкції в новій редакції від 22.09.2026 року не змінює тієї обставини, що у Довганюка Д.О. на дату звернення до суду з даним позовом (вх. №10997/26 від 28.07.2026 р.) були відсутні повноваження на подання та підписання позовної заяви від імені та в інтересах Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) в порядку самопредставництва.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити без розгляду позов Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) до Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про визнання недійсними додаткових угод до договору № 50/479 від 28.12.2021 та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 38578,96 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Наразі суд зауважує, що згідно з частиною 4 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Так, залишення позову Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) без розгляду з наведених підстав не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду за захистом свої прав з дотриманням вимог господарського процесуального закону.

Наведене вище узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, рішеннями у справі "Пелевін проти України" від 20.05.2010 та у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 у яких суд зауважив, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Суд звертає увагу позивача, що залишення позову без розгляду не обмежує позивача у доступі до правосуддя.

Щодо понесених позивачем витрат по сплаті судового збору суд зазначає наступне.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір (із змін. і доповн.) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням)).

Вищевказані положення Закону наділяють позивача правом на повернення сплаченого судового збору у випадку залишення позову без розгляду з вищевказаних судом підстав за відповідною заявою/клопотанням.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Державної установи Вознесенська виправна колонія (№72) до Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про визнання недійсними додаткових угод до договору № 50/479 від 28.12.2021 та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 38578,96 грн. залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня підписання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали підписано 02.11.2026 року.

Суддя Л.М. Ільєва