Рішення № 141144891, 02.11.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 Справа № 914/2537/26

м.Львів

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», м.Київ

до відповідача: Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району», м.Львів

про стягнення 10214,51 грн

Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

1. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

2. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району» про стягнення завданих збитків в порядку регресу у розмірі 10214,51 грн.

3. Ухвалою суду від 17.08.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання заяви про усунення недоліків.

4. 28.08.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №24297/26), у якій зазначено, що на виконання вимог ухвали суду від 17.08.2026 представником Позивача було направлено адвокатський запит до Шевченківського районного суду міста Львова для отримання постанови суду від 31.10.2025 року в справі № 466/8900/25, однак станом на день усунення недоліків позовної заяви відповіді на адвокатський запит судом не надано. Відтак, позивач подав клопотання про витребування у Шевченківського районного суду міста Львова постанови суду від 31.10.2025 року в справі № 466/8900/25.

5. Ухвалою суду від 01.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін. В порядку статті 81 ГПК України суд витребував у Шевченківського районного суду міста Львова належним чином засвідчену копію постанови від 31.10.2025 року в справі № 466/8900/25.

6. Ухвала суду від 22.12.2025 року про відкриття провадження у справі надіслана позивачу до його електронного кабінету, в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та доставлена 02.09.2026.

7. Відповідно до положень ч. 11 ст. 242 ГПК України у зв`язку з відсутністю у відповідача електронного кабінету, ухвала суду від 01.09.2026 надсилалася за місцезнаходженням відповідача, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

8. Згідно відстеження на сайті АТ «Укрпошта» поштове відправлення R067269558390 (ухвала суду від 01.09.2026) вручена відповідачу 04.09.2026.

9. Заперечень від сторін проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження у встановлений чинним процесуальним законом строк не надходило.

10. Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

11. Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

12. АРГУМЕНТИ СТОРІН

13. Аргументи позивача.

14. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що 11.09.2025 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки "BMW X5", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Згідно з постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 31.10.2025 у справі №466/8900/25, водія водія транспортного засобу марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 122-4 та 124 Кодексу України про адміністративні порушення. Оскільки автомобіль марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 застраховано в Акціонерному товаристві «СК «АРКС», у зв`язку з настанням страхового випадку страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування та надав усі необхідні документи. На підставі поданої заяви та наданих страхувальником документів складено страховий акт, за результатами якого АТ «СК «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування на суму 10214,51 грн. З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача як з роботодавця 10214,51 грн виплаченого страхового відшкодування.

15. Аргументи відповідача.

16. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.

17. ОСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

18. 11.09.2025 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 - водій ОСОБА_1 та автомобіля марки «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_2 - водій ОСОБА_2 .

19. Згідно з постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 31.10.2025 у справі №466/8900/25, ОСОБА_1 , 11.09.2025 о 08:33 год. у м. Львові по вул. Мазепи, 3-А, керував автомобілем марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 , не стежив за дорожною обстановкою, не реагував на її зміну, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем марки "BMW X5", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Такими діями, гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3.б. та 13.1. ПДР України. Після чого, будучи причетним до ДТП, не залишився на місці події та не повідомив орган чи підрозділ поліції про подію, чим порушив вимоги п.2.10.а. ПДР України. Відповідальність за такі дії передбачена ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП.

20. Винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди було визнано водія транспортного засобу марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

21. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована за договором страхування цивільно-праової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР226403248.

22. У зв`язку з настанням страхового випадку страхувальник 11.09.2025 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування та надав усі необхідні документи для його виплати, на підставі такої заяви складено страховий акт № ARX4453410 від 11.12.2025.

23. При розрахунку страхового відшкодування позивач встановив, що розмір страхового відшкодування становить 10214,51 грн.

24. На підставі страхового акту № ARX4453410 Приватне акціонерне товариство «СК «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування на суму 10214,51 грн, що підтверджено платіжним дорученням №1179931 від 12.12.2025.

25. Позивач вважає, що Львівське комунальне підприємство «Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району», як власник автомобілем марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 та як роботодавець особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, має відшкодувати Приватному акціонерному товариству «СК «АРКС» збитки на суму 10214,51 грн.

26. 26.05.2026 позивач скеровував на адресу відповідача претензію про відшкодування шкоди №0008527/ІНС з проханням відшкодувати збитки на суму 10214,51 грн на банківські реквізити Приватного акціонерного товариства «СК «АРКС». Проте станом на подачу позовної заяви до суду відповідач вказаної суми не відшкодував та жодної відповіді на претензію не надав.

27. ОЦІНКА СУДУ

28. Згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

29. Аналогічні приписи зазначені у статті 108 Закону України «Про страхування» (№1909-IX).

30. 11.09.2025 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю участю автомобіля марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , у якій визнано винним водія автомобіля марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 .

31. Позивач здійснив виплату страхового відшкодування на суму 10214,51 грн, що підтверджено наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №1179931 від 12.12.2025.

32. Відповідно частини 2 до статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

33. Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

34. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі N 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом, у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (власник).

35. Аналогічну позицію підтримує і Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 20.03.2024 у справі №921/250/22.

36. Виходячи із зазначеного, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця (власника), відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

37. Таким чином, до позивача у межах суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу.

38. Як вбачається із наявної у матеріалах справи відповіді від НПУ, автомобіль марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 належить на праві приватної власності Львівському комунальному підприємству «Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району», а ОСОБА_1 працював водієм означеної юридчиної особи з правом керування цим транспортним засобом.

39. Отже, враховуючи викладене, Львівське комунальне підприємство «Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району», як власник автомобіля марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 , та як роботодавець особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, має відшкодувати АТ СК «АРКС» виплачене страхове відшкодування на суму 10214,51 грн.

40. Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

41. У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

42. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

43. Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

44. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

45. У відповідності до ч. ч. 1,2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

46. Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані і визнані обґрунтованими, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

47. СУДОВІ ВИТРАТИ.

48. Витрати на оплату судового збору покладаються на Відповідача на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням коефіцієнта 0,8 у зв`язку з подання позову через підсистему «Електронний суд».

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 126, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району» (79000, місто Львів, вулиця Інструментальна, будинок 13, код ЄДРПОУ 03348946) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; код ЄДРПОУ 20474912) 10214,51 грн збитків та 2 662,40 грн судового збору

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Суддя Щигельська О.І.