Рішення № 141144846, 27.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 Справа № 914/2636/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоарматура, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Жовква, Лтд, м. Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 134 247,69 грн.

Представники сторін:

від позивача: Дубищев Ю.В. представник, довіреність № 40/25-ДВ від 01.01.2026 - в режимі відеоконференції

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоарматура до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Жовква, Лтд про стягнення заборгованості в розмірі 134 247,69 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2026, справу № 914/2636/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.08.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 06.10.2026.

28.08.2026 представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд заяву про забезпечення позову з додатками за вх. № 4001/26.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.08.2026, заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову за вх. № 4001/26 від 28.08.2026, передано на розгляд судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.08.2026 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоарматура про забезпечення позову за вх. № 4001/26 від 28.08.2026 з підстав, викладених в даній ухвалі.

16.09.2026 представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд заяву про забезпечення позову з додатками за вх. № 4263/26.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.09.2026, заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову за вх. № 4263/26 від 16.09.2026, передано на розгляд судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.09.2026 постановлено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоарматура про забезпечення позову за вх. № 4263/26 від 16.09.2026 задоволити повністю. До набрання законної сили судовим рішенням у справі № 914/2636/26 вжити заходів щодо забезпечення позову: Накласти арешт на грошові кошти, що належать та містяться на відкритих рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Жовква, Лтд (79071, м. Львів, вул. Кульпарківська, 226-А, офіс 9; код ЄДРПОУ 20807041) у банківських та інших фінансових установах, у межах суми позовних вимог у розмірі 134 247,69 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.10.2026, розгляд справи по суті призначено на 27.10.2026.

20.10.2026 представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд заяву (за вх. № 29784/26) про участь в судовому засіданні 27.10.2026 та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.10.2026 постановлено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні 27.10.2026 та усіх наступних засідань у даній справів режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за вх. № 29784/26 від 20.10.2026 задоволити та забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні, призначеному на 27.10.26 на 10:40 год. та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

26.10.2026 за вх. № 30318/26 представником відповідача подано на адресу суду в систему Електронний суд заяву про визнання позову та розгляд справи без участі відповідача. У вказаній заяві відповідач зазначає про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Жовква», Лтд» визнає позовні вимоги позивача - Товариствf з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» про стягнення 134 247,69 грн у повному обсязі, а саме: основний борг у розмірі 97 324,02 грн; пеня - 12 641,64 грн; 3 % річних - 1 259,10 грн; інфляційні втрати - 3 558,12 грн; 20 % штрафу - 19 464,81 грн, а також, що відповідач не заперечує обставин, викладених у позовній заяві, а саме: укладення між сторонами договору поставки № 1407/23-сб від 22.09.2023р.; поставки Позивачем товару на загальну суму 97 324,02 грн за видатковими накладними № Лв-00001341 від 24.02.2026, № К1-00006560 від 24.02.2026, № Лв-00001423 від 25.02.2026 та № Лв-00001722 від 06.03.2026; прострочення оплати отриманого товару, а також розрахунку пені, 3 % річних, інфляційних втрат і штрафу, наведеного позивачем.

Відповідач також вказує на те, що визнання позову є добровільним та вільним волевиявленням відповідача, не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб. Наслідки визнання позову, передбачені статтею 191 ГПК України, а саме те, що у разі визнання позову суд ухвалює рішення про задоволення позову, відповідачу відомі та зрозумілі, у зв`язку з чим відповідач не потребує їх додаткового роз`яснення в судовому засіданні.

27.10.2026 аналогічна заява надійшла від представника відповідача на адресу суду в систему Електронний суд про визнання позову та розгляд справи без участі відповідача, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 30320/26.

27.10.2026 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось режимі відеоконференції з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Просив суд позов задоволити повністю.

27.10.2026 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

У поданих на адресу суду заявах за вх. № 30318/26 від 26.10.2026 та за вх. № 30320/26 від 27.10.2026 відповідач зазначає про те, що він належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Відповідач просить проводити розгляд даної справи без участі відповідача та його представника, за наявними матеріалами справи, у зв`язку з визнанням позову з його сторони як відповідача у даній справі.

Пунктом 1 частини 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу в його електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, а також беручи до уваги заяви відповідача про визнання позову за вх. № 30318/26 від 26.10.2026 та за вх. № 30320/26 від 27.10.2026, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2636/26.

Позиція позивача.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що 22.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Жовква, Лтд укладено Договір поставки № 1407/23-сб. На виконання вказаного договору, позивачем було поставлено товар відповідачу згідно видаткових накладних, які долучені до матеріалів справи на загальну суму 97 324,02 грн. Позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплати за поставлений товар. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 97 324,02 грн. основної заборгованості, 12 641,64 грн. - пені, 1 259,10 грн. - 3 % річних, 3 558,12 грн. втрат від інфляції, 19 464,81 грн. - штрафу та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн., згідно приведених ним розрахунків, що містяться в матеріалах справи.

Позиція відповідача.

У поданих на адресу суду заявах про визнання позову та розгляд справи без участі відповідача за вх. № 30318/26 від 26.10.2026 та за вх. № 30320/26 від 27.10.2026, відповідач зазначає про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Жовква», Лтд» визнає позовні вимоги позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» про стягнення 134 247,69 грн у повному обсязі, а саме: основний борг у розмірі 97 324,02 грн; пеня - 12 641,64 грн; 3 % річних - 1 259,10 грн; інфляційні втрати - 3 558,12 грн; 20 % штрафу - 19 464,81 грн. та що відповідач не заперечує обставин, викладених у позовній заяві, а саме: укладення між сторонами договору поставки № 1407/23-сб від 22.09.2023р.; поставки Позивачем товару на загальну суму 97 324,02 грн за видатковими накладними № Лв-00001341 від 24.02.2026, № К1-00006560 від 24.02.2026, № Лв-00001423 від 25.02.2026 та № Лв-00001722 від 06.03.2026; прострочення оплати отриманого товару, а також розрахунку пені, 3 % річних, інфляційних втрат і штрафу, наведеного позивачем.

Відповідач також вказує на те, що визнання позову є добровільним та вільним волевиявленням відповідача, не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб. Наслідки визнання позову, передбачені статтею 191 ГПК України, а саме те, що у разі визнання позову суд ухвалює рішення про задоволення позову, відповідачу відомі та зрозумілі, у зв`язку з чим відповідач не потребує їх додаткового роз`яснення в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані суду, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

22 вересня 2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Жовква, Лтд (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № 1407/23-сб (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати товар на умовах і у порядку, визначених цим Договором, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в рахунку-фактурі та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктами 3.2. та 3.3. Договору визначено, ціни на товар вказуються у рахунках- фактурах та видаткових накладних на товар, які є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідач здійснює оплату за отриманий товар протягом 14 (Чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару. Товар вважається оплаченим Покупцем при надходженні коштів на поточний рахунок Постачальника. Допускається попередня оплата товару (аванс) з ініціативи Покупця.

Позивач зобов`язання щодо поставки товару відповідачу виконав повністю, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 97 324,02 грн., які долучені до матеріалів справи, а саме: видаткова накладна № Лв-00001341 від 24.02.2026 року на суму 33 206,46 грн.; видаткова накладна № К1-00006560 від 24.02.2026 року на суму 17 415,24 грн.; видаткова накладна № Лв-00001423 від 25.02.2026 року на суму 12 986,34 грн.; видаткова накладна № Лв-00001722 від 06.03.2026 року на суму 33 715,98 грн.

Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та підписи, засвідчені печатками юридичних осіб.

Відтак, позивач поставив товар відповідачу згідно долучених до матеріалів справи накладних на загальну суму 97 324,02 грн.

У відповідності до умов п. 3.3 Договору, відповідач зобов`язаний оплатити товар в наступні терміни: за видатковою накладною № Лв-00001341 від 24.02.2026 року на суму 33 206,46 грн. у термін до 10 березня 2026 року; за видатковою накладною № К1-00006560 від 24.02.2026 року на суму 17 415,24 грн. у термін до 10 березня 2026 року; за видатковою накладною № Лв-00001423 від 25.02.2026 року на суму 12 986,34 грн. у термін до 11 березня 2026 року; за видатковою накладною - № Лв-00001722 від 06.03.2026 року на суму 33 715,98 грн. у термін до 20 березня 2026 року.

Відповідач не здійснив оплати за поставлений товар.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до Господарського суду Львівської області з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Жовква, Лтд 97 324,02 грн. основної заборгованості, 12 641,64 грн. - пені, 1 259,10 грн. - 3 % річних, 3 558,12 грн. втрат від інфляції, 19 464,81 грн. - штрафу та понесених судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що 22 вересня 2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Жовква, Лтд укладено договір поставки № 1407/23-сб, у зв`язку з чим набули взаємних прав та обов`язків.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору поставки, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 97 324,02 грн., що підтверджується видатковими накладними, які долучені позивачем до матеріалів справи, а саме: видаткова накладна № Лв-00001341 від 24.02.2026 року на суму 33 206,46 грн.; видаткова накладна № К1-00006560 від 24.02.2026 року на суму 17 415,24 грн.; видаткова накладна № Лв-00001423 від 25.02.2026 року на суму 12 986,34 грн.; видаткова накладна № Лв-00001722 від 06.03.2026 року на суму 33 715,98 грн.

Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та підписи, засвідчені печатками юридичних осіб.

Доказів, які свідчили б про непогодження відповідачем із виконаними позивачем поставками, претензій щодо асортименту, комплектності, кількості і якості товару, матеріали даної справи не містять. Відповідач прийняв товар в повному обсязі та підписав про це видаткові накладні із своєї сторони.

Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 3.2. та 3.3. Договору передбачено, що ціни на товар вказуються у рахунках- фактурах та видаткових накладних на товар, які є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідач здійснює оплату за отриманий товар протягом 14 (Чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару. Товар вважається оплаченим Покупцем при надходженні коштів на поточний рахунок Постачальника. Допускається попередня оплата товару (аванс) з ініціативи Покупця.

Відповідач не здійснив оплати за поставлений товар.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі є непогашеною відповідачем та становить 97 324,02 грн., яка підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 259,10 грн. - 3% річних та 3 558,12 грн. втрат від інфляції згідно приведених розрахунків, які здійснені позивачем по кожній окремій видатковій накладній.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань).

Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що такий здійснений позивачем вірно і що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, у розмірі 1 259,10 грн. - 3% річних та 3 558,12 грн. втрат від інфляції, відповідно, за визначений позивачем період.

Стосовно нарахованої позивачем пені в розмірі 12 641,64 грн. та штрафу в розмірі 19 464,81 грн, суд зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. За неналежне виконання зобов`язань сторона повинна нести господарсько-правову відповідальність за наявності її вини, а у випадку нанесення збитків вони повинні бути відшкодовані в повному обсязі.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що Покупець оплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Неустойка сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання Покупцем своїх зобов`язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

Крім цього, за прострочку оплати більш ніж на 60 календарних днів, з Покупця стягується штраф у розмірі 20% від суми прострочки.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок розміру пені та штрафу, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення і стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 12 641,64 грн. пені за визначений позивачем період, а також 19 464,81 грн штрафу.

У суду відсутні докази про те, що на час ухвалення судом рішення у справі, Договір поставки № 1407/23-сб від 22.09.2023 визнавався судом недійсним чи неукладеним, договірними сторонами Договір розірваний чи змінений не був.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 97 324,02 грн. основної заборгованості, 12 641,64 грн. - пені, 1 259,10 грн. -3 % річних, 3 558,12 грн. втрат від інфляції та 19 464,81 грн. - штрафу, є обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений позивачем судовий збір необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, 191, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Жовква, Лтд (79071, м. Львів, вул. Кульпарківська, 226-А, офіс 9; код ЄДРПОУ 20807041) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоарматура (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 16-а; код ЄДРПОУ 44721189) 97 324,02 грн. основної заборгованості, 12 641,64 грн. - пені, 1 259,10 грн. -3 % річних, 3 558,12 грн. втрат від інфляції, 19 464,81 грн. - штрафу та 2 662,40 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 02.11.2026.

Суддя Долінська О.З.