Рішення № 141144620, 02.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2026Справа № 910/8579/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд.40, код 20602681)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, м.Київ, вул. Івана Федорова, буд.32, літ А, код 30859524)

про стягнення 17 888,01 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

13.07.2026 Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення страхового відшкодування у порядку суброгації в розмірі 17 888,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 09.05.2026, в якій встановлено спільну вину двох водіїв, позивач як страховик за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів виплатив страхове відшкодування у розмірі 225 518,04 грн, у зв`язку з чим у порядку суброгації набув право вимоги до відповідача як страховика цивільно-правової відповідальності винної особи у розмірі 112 759,02 грн, що становить 50 відсотків завданого збитку. Відповідач сплатив позивачу лише 94 871,01 грн, на думку позивача неправомірно занизивши розрахунок суми відшкодування, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 17 888,01 грн та понесені судові витрати у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 (суддя Зеленіна Н.І.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено учасникам справи строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

24.07.2026 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечив. Відповідач зазначив, що рахунок станції технічного обслуговування не визначає розміру шкоди в порядку, встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. На думку відповідача, з урахуванням постанови Верховного Суду у справі № 466/9318/14-ц та статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» розмір збитку має визначатися звітом (актом) про оцінку майна, а тому рахунок є неналежним і недопустимим доказом. Відповідач вказав, що на підставі частини першої статті 33 та частини п`ятої статті 27 зазначеного Закону визначив вартість відновлювального ремонту за ремонтною калькуляцією № 0000036095 від 12.06.2026 у сумі 189 742,02 грн і з урахуванням частини п`ятої статті 34 цього Закону виплатив позивачу половину цієї суми - 94 871,01 грн. Крім того, відповідач зазначив, що ремонт здійснено особою, яка не є платником податку на додану вартість, тому підстави для відшкодування цього податку відсутні, та послався на постанови Верховного Суду у справах № 185/11374/15-ц, № 619/2671/16-ц, № 296/10171/14-ц і № 642/3377/16-ц. У зв`язку з наведеним вище відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

27.07.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначив, що у справі № 466/9318/14-ц Верховний Суд не дійшов висновку про підтвердження розміру збитку виключно звітом про оцінку майна, а розмір фактичних витрат підтверджується рахунком станції технічного обслуговування та платіжною інструкцією про його оплату, і послався на постанови Верховного Суду у справах № 922/4013/17 та № 911/482/17. На думку позивача, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає здійснення страхової виплати за рахунком станції технічного обслуговування без утримання податку на додану вартість, тоді як відповідач безпідставно визначив розмір шкоди за власною калькуляцією, зменшеною на суму цього податку.

28.07.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач, повторюючи доводи відзиву, зазначив, що рахунок станції технічного обслуговування не визначає розміру шкоди в порядку, встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, розмір страхового відшкодування правомірно визначено за ремонтною калькуляцією з урахуванням вини обох учасників дорожньо-транспортної пригоди, а підстави для відшкодування податку на додану вартість відсутні, оскільки ремонт здійснювала особа, яка не є платником цього податку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026 у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 справу № 910/8579/26 передано для розгляду судді Демидовій М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 суддя Демидова М.О. прийняла справу № 910/8579/26 до свого провадження; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; надано учасникам справи можливість подати до суду додаткові письмові пояснення, заяви та клопотання по суті спору протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали.

Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

03.02.2026 між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (далі за текстом - страховик) та ОСОБА_2 (далі за текстом - страхувальник) укладено договір страхування наземних транспортних засобів «КАСКО» № 051/500/260066 за програмою «Класика», предметом якого є страхування автомобіля Land Rover Range Rover Autobiography, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2024 року випуску. Строк дії договору встановлено з 06.02.2026 по 05.02.2027, страхова сума становить 8 000 000,00 грн, франшиза за ризиком «дорожньо-транспортна пригода» - 0,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Citroen C3, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «УСГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-230777291 від 11.07.2025 зі строком дії з 12.07.2025 по 11.07.2026, лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 250 000,00 грн та франшизою 0,00 грн.

09.05.2026 у с. Лукавці Вижницького району Чернівецької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Land Rover Range Rover Autobiography, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Citroen C3, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до відповіді Національної поліції України № 3026130342660081, отриманої з централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, протоколи про адміністративні правопорушення за фактом дорожньо-транспортної пригоди від 09.05.2026 складено щодо обох її учасників - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 10.06.2026 у справі № 713/1285/26, яка набрала законної сили 22.06.2026, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 16.06.2026 у справі № 713/1284/26, яка набрала законної сили 29.06.2026, винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнано ОСОБА_2 .

11.05.2026 ОСОБА_2 повідомив Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про настання події. Того ж дня представником страховика проведено огляд пошкодженого транспортного засобу, за результатами якого складено акт огляду транспортного засобу від 11.05.2026 та здійснено фотофіксацію пошкоджень. Актом огляду зафіксовано пошкодження задніх правих дверей (заміна, фарбування), передніх правих дверей, заднього правого крила та переднього правого крила (ремонт, фарбування).

Відповідно до рахунку-фактури № Па-0000391 від 11.05.2026, виставленого фізичною особою-підприємцем Панівським Романом Петровичем, вартість відновлювального ремонту автомобіля Land Rover Range Rover Autobiography, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 225 518,04 грн без податку на додану вартість, у тому числі вартість задніх правих дверей - 123 350,04 грн, вартість мийки автомобіля - 1 425,60 грн, а також вартість робіт з ремонту заднього правого крила та передніх правих дверей, підготовки до фарбування та фарбування пошкоджених деталей, монтажних робіт та підбору фарби.

19.05.2026 ОСОБА_2 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок фізичної особи-підприємця Панівського Романа Петровича, основним видом діяльності якого згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

25.05.2026 Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» складено страховий акт № КАСКО 051/214/033094/26/1, яким подію визнано страховим випадком та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 225 518,04 грн. Платіжною інструкцією № 5929442733 від 25.05.2026 позивач перерахував фізичній особі-підприємцю Панівському Роману Петровичу страхове відшкодування в розмірі 225 518,04 грн з призначенням платежу «Страхове відшкодування згідно Рахунку № Па-0000391 від 11 травня 2026 року - LAND ROVER RANGE ROVER AUTOBIOGRAPHY НОМЕР_3 - ОСОБА_2».

03.06.2026 позивач звернувся до відповідача з претензією (заявою) № 033094/03 від 03.06.2026 про виплату страхового відшкодування в сумі 225 518,04 грн.

12.06.2026 відповідачем складено ремонтну калькуляцію № 0000036095 з використанням програмного комплексу Audatex, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту автомобіля Land Rover Range Rover Autobiography, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 189 742,02 грн, у тому числі вартість запасних частин - 125 817,04 грн (з них вартість задніх правих дверей - 123 350,04 грн), вартість робіт - 28 475,00 грн, додаткові витрати - 2 785,60 грн (з них вартість мийки - 1 425,60 грн), вартість фарбування - 32 664,38 грн.

19.06.2026 відповідачем складено розрахунок суми страхового відшкодування та страховий акт № ДКЦВ-36095, у яких підставою для визначення розміру збитку зазначено ремонтну калькуляцію № 0000036095 від 12.06.2026, а серед наявних документів - акт огляду пошкодженого транспортного засобу та рахунок-фактуру. Знос складових частин при цьому відповідачем не застосовано, а зміну розміру збитку з урахуванням податку на додану вартість не здійснено. Платіжною інструкцією № 75741 від 19.06.2026 відповідач перерахував позивачу страхове відшкодування в розмірі 94 871,01 грн, що становить 50 відсотків від вартості відновлювального ремонту, визначеної ремонтною калькуляцією. Листом № ДКЦВ-36095/1 від 19.06.2026 відповідач повідомив позивача про те, що розмір страхового відшкодування визначено з урахуванням частини п`ятої статті 27 та частини п`ятої статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вважаючи, що відповідач безпідставно занизив розмір страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 17 888,01 грн.

Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічне положення міститься у частині другій статті 108 Закону України «Про страхування», згідно з якою якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17 виснувала, що перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України є суброгацією. При суброгації у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.

Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України).

За приписами пункту 3 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Разом із тим виплата страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (порядок, умови, розмір тощо) регулюється положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 № 3720-IX (далі за текстом - Закон № 3720-IX), який набрав чинності 01.01.2025, та умовами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.

Заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на зміст зобов`язання - права і обов`язки сторін, які виникають у правовідносинах з виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в тому числі на порядок та умови здійснення страхового відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Вину обох учасників дорожньо-транспортної пригоди від 09.05.2026 встановлено постановами Вижницького районного суду Чернівецької області у справах № 713/1284/26 та № 713/1285/26, які набрали законної сили.

Відповідно до частини шостої статті 75 Господарського процесуального кодексу України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідач, здійснюючи виплату страхового відшкодування, сам визначив її розмір як 50 відсотків від розміру заподіяної шкоди, пославшись на частину п`яту статті 34 Закону № 3720-IX, а позивач заявив вимоги саме в такій частці. Відповідно до частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Визначення частки відповідальності кожного з водіїв у рівних частинах відповідає також пункту 3 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України.

Таким чином, між сторонами відсутній спір щодо наявності у позивача права вимоги до відповідача в порядку суброгації та щодо частки відповідальності відповідача у розмірі 50 відсотків від розміру заподіяної шкоди. Предметом спору є розмір шкоди, від якого підлягає обчисленню страхове відшкодування: позивач вважає, що він становить 225518,04 грн відповідно до рахунку станції технічного обслуговування, а відповідач - 189742,02 грн відповідно до ремонтної калькуляції № 0000036095 від 12.06.2026.

Оцінюючи доводи сторін щодо розміру шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону № 3720-IX страхова виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних, зокрема, із відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 27 Закону № 3720-IX витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, відшкодовуються страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Частиною третьою статті 27 Закону № 3720-IX передбачено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає: 1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акту огляду транспортного засобу, складеного представником страховика, або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту; 2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини. Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів.

Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону № 3720-IX страховик здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів.

Натомість частиною п`ятою статті 27 Закону № 3720-IX передбачено, що у разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком і потерпілою особою.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що Закон № 3720-IX за загальним правилом передбачає відшкодування вартості відновлювального ремонту шляхом її перерахування особі, яка здійснює ремонт транспортного засобу, у розмірі документально підтверджених витрат на такий ремонт. Розрахунок розміру страхової виплати з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів застосовується у випадку, коли потерпіла особа відмовилася від відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою статті 27 Закону № 3720-IX, та отримує страхову виплату на власний рахунок.

Судом встановлено, що відновлювальний ремонт автомобіля Land Rover Range Rover Autobiography, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , оплачено позивачем на підставі рахунку-фактури фізичної особи-підприємця Панівського Романа Петровича шляхом перерахування страхового відшкодування в сумі 225 518,04 грн безпосередньо на рахунок зазначеної особи, яка здійснює діяльність з ремонту транспортних засобів. Доказів того, що потерпіла особа ОСОБА_2 відмовлялася від відшкодування вартості відновлювального ремонту у порядку, визначеному частиною четвертою статті 27 Закону № 3720-IX, та зверталася за отриманням страхової виплати на власний рахунок, матеріали справи не містять.

Перерахування відповідачем страхового відшкодування на рахунок позивача, а не на рахунок виконавця ремонту, зумовлене не відмовою потерпілої особи від відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою статті 27 Закону № 3720-IX, а тим, що на момент звернення позивача з претензією відновлювальний ремонт уже було оплачено позивачем на рахунок особи, яка здійснює діяльність з ремонту транспортних засобів, і позивач у порядку суброгації набув право вимоги в межах фактичних затрат, що з урахуванням статті 514 Цивільного кодексу України не змінює порядку визначення розміру страхового відшкодування.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що підстави для визначення розміру шкоди відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону № 3720-IX, тобто за ремонтною калькуляцією, складеною відповідачем з використанням програмного комплексу Audatex, у спірних правовідносинах відсутні, а розмір шкоди підлягає визначенню як сума документально підтверджених витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу.

Розмір таких витрат підтверджується актом огляду транспортного засобу від 11.05.2026 з фотофіксацією пошкоджень, рахунком-фактурою № Па-0000391 від 11.05.2026, страховим актом № КАСКО 051/214/033094/26/1 від 25.05.2026 та платіжною інструкцією № 5929442733 від 25.05.2026 і становить 225 518,04 грн.

Судом також враховано, що перелік робіт та складових частин, зазначених у рахунку-фактурі № Па-0000391 від 11.05.2026, відповідає переліку пошкоджень, зафіксованих в акті огляду транспортного засобу від 11.05.2026. Перелік пошкоджень відповідачем не оспорюється, у страховому акті № ДКЦВ-36095 від 19.06.2026 відповідач послався на огляд транспортного засобу від 11.05.2026, а ремонтна калькуляція № 0000036095 від 12.06.2026 складена щодо тих самих пошкоджених складових частин. Вартість задніх правих дверей, що підлягали заміні, у розмірі 123 350,04 грн та вартість мийки автомобіля у розмірі 1 425,60 грн у ремонтній калькуляції відповідача та у рахунку станції технічного обслуговування є тотожними, а різниця між ними зумовлена лише різним визначенням вартості ремонтних та фарбувальних робіт і матеріалів. Оскільки транспортний засіб 2024 року випуску на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував в експлуатації менше п`яти років, до вартості відновлювального ремонту правомірно включено вартість невживаних (нових) складових частин, що відповідачем також не заперечується, оскільки знос складових частин у його розрахунку не застосовано.

Відповідач, заперечуючи проти розміру шкоди, не навів доводів та не надав доказів того, що рахунок-фактура № Па-0000391 від 11.05.2026 містить роботи чи складові частини, які не пов`язані з пошкодженнями, отриманими внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 09.05.2026, або що вартість робіт, зазначена у рахунку, є завищеною порівняно з ринковою. Клопотань про призначення судової експертизи відповідач не заявляв.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо доводів відповідача про те, що рахунок станції технічного обслуговування є неналежним та недопустимим доказом, оскільки розмір збитку має визначатися виключно звітом (актом) про оцінку майна, суд зазначає таке.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Закон № 3720-IX як спеціальний закон, що регулює спірні правовідносини, визначає страхову виплату у разі пошкодження транспортного засобу як суму документально підтверджених витрат на відновлювальний ремонт та не встановлює, що розмір таких витрат у разі здійснення ремонту особою, яка має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів, може підтверджуватися виключно звітом про оцінку майна.

Частина перша статті 33 Закону № 3720-IX надає страховику право для визначення розміру шкоди залучати своїх працівників або осіб, які здійснюють професійну оціночну діяльність, однак не встановлює обов`язкового пріоритету розрахунку страховика над документально підтвердженими витратами на відновлювальний ремонт, оплаченими на рахунок виконавця ремонту.

Пункт 8.5.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, на який посилається відповідач, визначає один з можливих способів обчислення вартості ремонтно-відновлювальних робіт при проведенні оцінки та не спростовує розміру фактично понесених витрат.

Посилання відповідача на статтю 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» також не спростовують наведених висновків, оскільки порядок визначення розміру страхової виплати у спірних правовідносинах встановлено спеціальним Законом № 3720-IX. Крім того, сам відповідач при визначенні розміру страхового відшкодування звіт про оцінку майна не застосовував, а визначив розмір шкоди за власною ремонтною калькуляцією.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 466/9318/14-ц суд відхиляє, оскільки обставини зазначеної справи не є подібними до обставин цієї справи: у справі № 466/9318/14-ц суди не взяли до уваги акт виконаних робіт з тих підстав, що з нього неможливо було встановити, які саме відновлювальні роботи були виконані та чи пов`язані вони з пошкодженнями, отриманими внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тоді як у цій справі зміст рахунку станції технічного обслуговування відповідає переліку пошкоджень, зафіксованих в акті огляду транспортного засобу. Крім того, зазначена постанова ухвалена до набрання чинності Законом № 3720-IX.

Таким чином, рахунок-фактура № Па-0000391 від 11.05.2026 у сукупності з актом огляду транспортного засобу, страховим актом та платіжною інструкцією є належними та допустимими доказами розміру документально підтверджених витрат позивача на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, а доводи відповідача в цій частині відхиляються судом як необґрунтовані.

Щодо доводів сторін стосовно податку на додану вартість суд зазначає, що рахунок-фактура № Па-0000391 від 11.05.2026 виставлений без податку на додану вартість фізичною особою-підприємцем Панівським Романом Петровичем, який не є платником цього податку, що визнається сторонами, а сума 225 518,04 грн, від якої позивач обчислює заявлені вимоги, податку на додану вартість не містить. Ремонтна калькуляція відповідача № 0000036095 від 12.06.2026 також не містить нарахування чи вирахування податку на додану вартість, а позивач стягнення податку на додану вартість у складі страхового відшкодування не заявляв.

За таких обставин доводи відповідача про відсутність підстав для відшкодування податку на додану вартість, а також посилання на постанови Верховного Суду у справах № 185/11374/15-ц, № 619/2671/16-ц, № 296/10171/14-ц і № 642/3377/16-ц не стосуються предмета спору та не впливають на висновки суду. З тих самих підстав не мають значення для вирішення спору і доводи позивача про розмір шкоди з урахуванням податку на додану вартість за калькуляцією відповідача у сумі 227 690,43 грн, оскільки такий розмір не покладено в основу позовних вимог.

Отже, з урахуванням встановленої вини обох учасників дорожньо-транспортної пригоди, пункту 3 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України та частини п`ятої статті 34 Закону № 3720-IX розмір страхового відшкодування, що підлягав виплаті відповідачем, становить 112 759,02 грн (225 518,04 грн / 2), що не перевищує ліміту відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, за полісом № ЕР-230777291 (250 000,00 грн).

Відповідач сплатив позивачу 94871,01 грн, у зв`язку з чим недоплачене страхове відшкодування становить 17888,01 грн (112 759,02 грн - 94 871,01 грн).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд визнає його арифметично правильним.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 17888,01 грн страхового відшкодування в порядку суброгації є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення 17888,01 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, код 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, код 20602681) страхове відшкодування в розмірі 17888 (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн 01 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2026.

Суддя Марія ДЕМИДОВА