Рішення № 141144589, 26.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.10.2026Справа № 910/9907/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціальний продукт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Піцаго»

про стягнення 29.966,99 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

07.08.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціальний продукт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Піцаго» про стягнення 29.966,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір поставки № 602к від 17.02.2025, на виконання умов якого позивачем у період березень-квітень 2026 року здійснено поставку товару відповідачу на суму 25.367,40 грн, що підтверджується видатковими накладними № СП000072003 від 25.03.2026, № СП000072883 від 26.03.2026, № СП000073020 від 26.03.2026, № СП000073604 від 27.03.2026, № СП000073607 від 27.03.2026, № СП000073608 від 27.03.2026, № СП000073609 від 27.03.2026, № СП000073612 від 27.03.2026, № СП000073613 від 27.03.2026, № СП000073695 від 27.03.2026, № СП000073701 від 27.03.2026, № СП000073717 від 27.03.2026, № СП000074094 від 27.03.2026, № СП000075598 від 31.03.2026 та № СП000076577 02.04.2026. за умовами п. 4.2 договору відповідач зобов`язаний оплатити кожну партію товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару. У зв`язку з не оплатою відповідачем отриманого товару, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 29.966,99 грн, з яких 25.367,40 грн основного боргу, 2.436,78 грн пені, 1.621,71 грн 20% річних, 541,10 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9907/26 від 14.08.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

18.08.2026 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.08.2026 відкрито провадження у справі № 910/9907/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 24.08.2026 було направлено відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 24.08.2026 о 13:46 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 08.09.2026 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 24.08.2026 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

17.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соціальний продукт» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Піцаго» (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 602к (далі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукти харчування, надалі по тексту - товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару за договором, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 25.367,40 грн основного боргу та нарахування 2.436,78 грн пені, 1.621,71 грн 20% річних, 541,10 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 6.1 договору даний договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2025, а в частині зобов`язань до повного їх виконання. В разі, якщо жодна із сторін за 30 діб до закінчення терміну дії даного договору письмово не повідомить іншу сторону про припинення його дії він автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Доказів в підтвердження того, що однією із сторін виявлено небажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір є продовженим.

Згідно з п. 1.2 договору загальна сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід`ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни.

Згідно з п. 4.1 договору ціна на товар є вільною та встановлюється постачальником. Ціна товару визначається сторонами національній валюті України - гривні.

Відповідно до п. 3.5 договору при прийомі товару оформлюється накладна, що підписується повноважними представниками накладна засвідчує факт поставки товару, його якість та кількість.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 25.367,40 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними, а саме:

№ СП000072003 від 25.03.2026 на суму 1.342,44 грн;

№ СП000072883 від 26.03.2026 на суму 1.342,44 грн;

№ СП000073020 від 26.03.2026 на суму 1.342,44 грн;

№ СП000073604 від 27.03.2026 на суму 1.342,44 грн;

№ СП000073607 від 27.03.2026 на суму 1.671,60 грн;

№ СП000073608 від 27.03.2026 на суму 6.414,36 грн;

№ СП000073609 від 27.03.2026 на суму 671,22 грн;

№ СП000073612 від 27.03.2026 на суму 1.615,68 грн;

№ СП000073613 від 27.03.2026 на суму 1.433,52 грн;

№ СП000073695 від 27.03.2026 на суму 1.433,52 грн;

№ СП000073701 від 27.03.2026 на суму 1.342,44 грн;

№ СП000073717 від 27.03.2026 на суму 671,22 грн;

№ СП000074094 від 27.03.2026 на суму 2.013.66 грн;

№ СП000075598 від 31.03.2026 на суму 1.342,44 грн;

№ СП000076577 від 02.04.2026 на суму 1.387,98 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.2 договору (в редакції протоколу узгодження) покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару окремо, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок та/або внесення готівки до каси протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов`язання по сплаті поставленого товару у повному обсязі та у встановлені договором строки, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 25.367,40 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі суду не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості неоплаченого товару в розмірі 25.367,40 грн.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 договору при порушенні покупцем п. 4.2. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, крім цього, збитки від інфляції та 20% річних.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його начало.

У зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару відповідач повністю не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню у розмірі 2.436,78 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

У зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 541,10 грн інфляційних втрат та 1.621,71 грн 20% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Також дана норма надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, сторони в пункті 5.2 договору визначили інший розмір процентів - 20% річних.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 541,10 грн інфляційних втрат та 1.621,71 грн 20% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціальний продукт» є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Піцаго» (02064, м. Київ, просп. Червоної Калини, 68, офіс 233; код ЄДРПОУ 45877591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціальний продукт» (18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Сагайдачного Гетьмана, 175/7; код ЄДРПОУ 45625775) 25.367 (двадцять п`ять тисяч триста шістдесят сім) грн 40 коп. основного боргу, 2.436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн 78 коп. пені, 541 (п`ятсот сорок одну) грн 10 коп. інфляційних втрат, 1.621 (одну тисячу шістсот двадцять одну) грн 71 коп. 20% річних, 2.662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова